rousettus ✧ миша летюча
Творчиня: @rousettuss
https://rousettus.carrd.co/ />✧ ✧ ✧
Часом малюю, часом не малюю, отакі справи.
16+
https://rousettus.carrd.co/
Часом малюю, часом не малюю, отакі справи.
16+
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрду
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаFeb 22, 2025
TGlistке кошулган дата
Feb 20, 2025Тиркелген топ
миша летюча
1
"rousettus ✧ миша летюча" тобундагы акыркы жазуулар
24.02.202513:38
Я пам'ятаю, як 23 лютого 2022 року ми разом з сестрою гуляли та розмовляли про життя і про плани на нього. Я хвилювалася через те, що наближалося, а вона намагалася мене заспокоїти. А на наступний ранок ми — і вся Україна — прокинулися через звуки війни.
Це все почалося набагато, набагато раніше. Але власне з того дня час немов спинився. Тисячі вбитих, зранених, закатованих, зґвалтованих і скалічених людей. Кожен день — страх за сім'ю, за знайомих, за коханих людей.
Я з нетерпінням чекаю, коли це все скінчиться.
І я вважаю, що таке неможливо вибачити.
Це все почалося набагато, набагато раніше. Але власне з того дня час немов спинився. Тисячі вбитих, зранених, закатованих, зґвалтованих і скалічених людей. Кожен день — страх за сім'ю, за знайомих, за коханих людей.
Я з нетерпінням чекаю, коли це все скінчиться.
І я вважаю, що таке неможливо вибачити.
21.01.202522:06
Картинка незакінченою так і залишиться, я втомилась.
Медиа контентке кире албай жатабыз
10.01.202518:17
DTIYS!!
Під час малювання глянула майже весь сезон Rurouni Kenshin...
Під час малювання глянула майже весь сезон Rurouni Kenshin...
Медиа контентке кире албай жатабыз
10.01.202512:34
Жжжук.
Медиа контентке кире албай жатабыз
09.01.202519:45
Сіла малювати вперше за тиждень.
А ще, виявляється, в 2023 вийшов ремейк аніме Rurouni Kenshin! Пам'ятаю, як колись мангою захоплювалася...
А ще, виявляється, в 2023 вийшов ремейк аніме Rurouni Kenshin! Пам'ятаю, як колись мангою захоплювалася...
Медиа контентке кире албай жатабыз
07.01.202519:03
Колись я повинна нарешті почати розказувати про сюжети, які тримаю в голові вже багато років.
Вони пахнуть вологою землею та листям, повільним гниттям і кров'ю. Сіллю морського повітря, попелом і втратою всього — й останнім намаганням вчепитися хоч за щось хороше. Вони — се
аморальність і загибель. Пронизливий крик та останнє сонячне світло. Психопатія, безнадія та злам особистості.
І божевільна жага до життя.
Вони пахнуть вологою землею та листям, повільним гниттям і кров'ю. Сіллю морського повітря, попелом і втратою всього — й останнім намаганням вчепитися хоч за щось хороше. Вони — се
аморальність і загибель. Пронизливий крик та останнє сонячне світло. Психопатія, безнадія та злам особистості.
І божевільна жага до життя.
01.01.202521:46
«
Oh, my Clematis,
Hope bloomed through the abyss.
Oh, my Clematis,
Always be by my side.
»
Oh, my Clematis,
Hope bloomed through the abyss.
Oh, my Clematis,
Always be by my side.
»
Медиа контентке кире албай жатабыз
31.12.202421:55
З Новим роком всіх!
30.12.202420:08
Мовчазна тиша заливала покої Азаліса, а вологе од вранішньої грози повітря просякло запахами осіннього вечора: свіжістю та розмоклим листям, терпким запахом вологих землі й глини... — в них вплітався легкий аромат звичних парфумів, який надійно осів на затишно розкиданих простирадлах і перинах.
Важкість в голові спалахнула неприємним липким болем, який розлився гарячою хвилею й схопився кігтями за скроні, а потім — сягав аж шиї. Вуста Азаліса зовсім пересохли, тіло наче стало кам'яним. Тяжке зітхання вирвалося в морок, сам юнак вкрився теплим колючим покривалом з головою.
Він не пам'ятав ані того, як опинився в покоях, ні вчорашнього — чи навіть нинішнього? — дня загалом. Сон поволі вивільняв Азаліса з ласкавих обіймів, а той намагався скласти воєдино всі можливі підказки з пам'яті. Фрагменти сипалися між пальцями, майже нічого не залишаючи.
Людські голоси.
Вогонь.
Леза та кременеві пістолети.
Крик — а чи його власний?
Він простогнав кілька стишених лайливих слів та потягнувся до обличчя, немов хотів витерти з голови важкість та біль. І кожен жест — знесилений і неприємний. В той момент долоня Азаліса зачепила щось незвичне та неправильне.
Тканина. Юнак спинився, намагаючись втихомирити раптовий страх. Біль пролився обличчям новою гарячою хвилею. Власне тіло стало ворогом. Але такого не могло статися. Ні, ні, не могло статися такого, що його обличчя, його краса, його найбільша та найважливіша коштовність могли...
Змішаний з переляком гнів заставив зірватися з ліжка. Втома та раптовий шум в голові заставили заточитися, спіткнутися через власні ноги, ледве не впасти — проте вже за якусь хвилю Азаліс опирався об комод й уважно вдивлявся на себе в дзеркало.
Він тяжко ковтнув, намагаючись заспокоїтися, та почав знімати бинт. Просякла темною засохлою кров'ю тканина вперто липла до шкіри й не хотіла відриватися; кожен жест, здавалося, тягнув за собою невидимі нитки, які різали зсередини. Проте зрештою тканина впала.
У великому дзеркалі Азаліс побачив те, чого так сильно боявся. Права частина обличчя — його обличчя, яким юнак так любив милуватися й вивчати — виявилася зраненою, понівеченою та зовсім неправильною.
Ніжна шкіра виявилася вкритою численними мілкими швами й пекла. Шовкові нитки стягували лінії глибоких рваних порізів, а в тих місцях, де нитки врізáлися в запалену тканину, виділялася прозоро-жовтувата лімфа. Вона змішувалася з краплями зовсім свіжої крові. Шкіра навколо ран аж почервоніла, натягнулася та виглядала вогко-глянцевою через запалення. Закрита зшитими разом повіками порожня очниця запала. Розтривожені юнаком поранення пекли та розливалися чистим вогнем.
Юнак судомно вдихнув. Кінчики охоплених тремтінням пальців затрималися біля скроні, окреслили овал обличчя та спинилися на нервово викривлених світлих устах, наче намагалися знайти щось знайоме й заспокоїти, впевнити: не все втрачено.
Всередині палали страх, горе та гнів — на самого себе та на світ загалом; горіли й затоплювали, стискали горло та не дозволяли дихати. А чи мав ворожий світ взагалі значення, якщо дозволив так охайно та з коханням виплеканій величі захлинутися кров'ю та згоріти?
Та чи матиме значення вже він, якщо дозволив такому статися?
Важкість в голові спалахнула неприємним липким болем, який розлився гарячою хвилею й схопився кігтями за скроні, а потім — сягав аж шиї. Вуста Азаліса зовсім пересохли, тіло наче стало кам'яним. Тяжке зітхання вирвалося в морок, сам юнак вкрився теплим колючим покривалом з головою.
Він не пам'ятав ані того, як опинився в покоях, ні вчорашнього — чи навіть нинішнього? — дня загалом. Сон поволі вивільняв Азаліса з ласкавих обіймів, а той намагався скласти воєдино всі можливі підказки з пам'яті. Фрагменти сипалися між пальцями, майже нічого не залишаючи.
Людські голоси.
Вогонь.
Леза та кременеві пістолети.
Крик — а чи його власний?
Він простогнав кілька стишених лайливих слів та потягнувся до обличчя, немов хотів витерти з голови важкість та біль. І кожен жест — знесилений і неприємний. В той момент долоня Азаліса зачепила щось незвичне та неправильне.
Тканина. Юнак спинився, намагаючись втихомирити раптовий страх. Біль пролився обличчям новою гарячою хвилею. Власне тіло стало ворогом. Але такого не могло статися. Ні, ні, не могло статися такого, що його обличчя, його краса, його найбільша та найважливіша коштовність могли...
Змішаний з переляком гнів заставив зірватися з ліжка. Втома та раптовий шум в голові заставили заточитися, спіткнутися через власні ноги, ледве не впасти — проте вже за якусь хвилю Азаліс опирався об комод й уважно вдивлявся на себе в дзеркало.
Він тяжко ковтнув, намагаючись заспокоїтися, та почав знімати бинт. Просякла темною засохлою кров'ю тканина вперто липла до шкіри й не хотіла відриватися; кожен жест, здавалося, тягнув за собою невидимі нитки, які різали зсередини. Проте зрештою тканина впала.
У великому дзеркалі Азаліс побачив те, чого так сильно боявся. Права частина обличчя — його обличчя, яким юнак так любив милуватися й вивчати — виявилася зраненою, понівеченою та зовсім неправильною.
Ніжна шкіра виявилася вкритою численними мілкими швами й пекла. Шовкові нитки стягували лінії глибоких рваних порізів, а в тих місцях, де нитки врізáлися в запалену тканину, виділялася прозоро-жовтувата лімфа. Вона змішувалася з краплями зовсім свіжої крові. Шкіра навколо ран аж почервоніла, натягнулася та виглядала вогко-глянцевою через запалення. Закрита зшитими разом повіками порожня очниця запала. Розтривожені юнаком поранення пекли та розливалися чистим вогнем.
Юнак судомно вдихнув. Кінчики охоплених тремтінням пальців затрималися біля скроні, окреслили овал обличчя та спинилися на нервово викривлених світлих устах, наче намагалися знайти щось знайоме й заспокоїти, впевнити: не все втрачено.
Всередині палали страх, горе та гнів — на самого себе та на світ загалом; горіли й затоплювали, стискали горло та не дозволяли дихати. А чи мав ворожий світ взагалі значення, якщо дозволив так охайно та з коханням виплеканій величі захлинутися кров'ю та згоріти?
Та чи матиме значення вже він, якщо дозволив такому статися?
29.12.202413:43
ДИВІТЬСЯ!! Це моя донька!
27.12.202415:08
Картиночка (малюється).
Медиа контентке кире албай жатабыз
Рекорддор
22.02.202523:59
40
Катталгандар17.02.202519:28
100
Цитация индекси11.01.202523:59
71
1 посттун көрүүлөрү25.02.202509:55
0
1 жарнама посттун көрүүлөрү18.01.202523:59
1.85%
ER24.01.202519:28
151.28%
ERRКөбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.