ІКОНОСТАС — НЕ СТІНА, А ВІКНО В НЕБО
або чому саме п’ятиярусний іконостас є богословським і художнім еталоном храмового простору
Хто з нас, заходячи в храм, не завмирав перед іконостасом?
Перед цією величною перегородкою, що ніби відділяє від нас святая святих — вівтар. Але чи справді іконостас відділяє?
Православна традиція підказує нам:
іконостас не відгороджує, а відкриває — відкриває таємниці Неба, Божественне домобудівництво спасіння і саму суть церковного буття.
Він — не просто витвір мистецтва, а богослов’я в образах, яке перед очима кожного вірянина, зосередженого в молитві, поступово розкриває шлях до обоження.
Чому саме п’ятиярусний іконостас вважається канонічною вершиною іконописного укладу?
Бо в ньому послідовно і глибоко розкрито всі етапи спасіння людини — від прадавніх прабатьків до Страшного суду. Розгляньмо кожен ярус окремо:
1. Праотечий ряд (верхній) — символ Церкви до Закону, зображення праведників від Адама до Мойсея. У центрі — ікона Трійці, що символізує вічну раду про спасіння людства.
2. Пророчий ряд — образ ветхозавітної Церкви після дарування Закону. Пророки із сувоями сповіщають про Богородицю, а в центрі — ікона Знамення: Богоматір з Дитям — провісниця Втілення.
3. Святковий ряд — від Різдва Богородиці до Воздвиження Хреста. Тут відображено події спасіння, які Церква святкує впродовж року.
4. Деісисний ряд — серце іконостасу. Христос-Суддя, до Якого молитовно звертаються Богородиця, Іоанн Предтеча, апостоли, святителі, мученики — уособлення всієї Церкви, що молиться за світ.
5. Місцевий ряд (нижній) — найближчий до молільників: Спаситель, Богородиця, храмова ікона, улюблені святі, через яких ми вступаємо у спілкування з Христом.
А в центрі — Царські врата, через які входить Цар Слави. На них — Благовіщення й образи євангелістів: через Євангеліє відкривається шлях до Царства.
Над вратами — Таємна вечеря — знак Євхаристії, яку ми приймаємо.
А вінчає іконостас Хрест Господній, як вершина Божественної любові, яка привела Христа на Голгофу заради нашого спасіння.
У чому ж сила іконостасу?
Він не лише пояснює — він освячує. Він — молитва в образах.
Іконостас — це явлення святих, що разом із нами моляться перед Престолом Божим.
Це не бар’єр, а вікно у вічність, через яке промовляє до нас сама Церква — єдина, жива, свята, небесна і земна.
І саме тому іконостас — не лише художній шедевр. Це — духовний центр храму. Його серце.
Нехай кожен, хто стоїть у храмі, не просто споглядає іконостас,
а дозволить йому повести себе — від землі до неба,
від образу — до Першообразу,
від знання — до молитви,
від споглядання — до дії,
від суєти — до спасіння.
