Чи можна пізнати українські міста не лише через мандрівки, а й через книжки? Як література передає дух і ритм міських вулиць? Цього сезону ми досліджуватимемо Україну через тексти, що розповідають про її міста, їхню історію та людей.

Пагутяк недостатньо відома. Рівень того, як вона пише, не відповідає тому, наскільки вона популярна. Причина також і в тому, що її важко класифікувати, це впливає на інтерес до неї, який мав би бути. Я б сказав, що це література, яка постійно і принципово долає межі, діапазон надзвичайно широкий.

Принада як раз у тому, що Галина Пагутяк не прагне потрапити на конкретну полицю, а залишає цей вибір читачу, переходячи рамки жанрів.

Читаючи зараз Пагутяк, не можна не думати про Ішіґуро, наприклад, у якого теж завжди хтось комусь служить. І це не прислуга, а служіння вищого рівня. Вам може несподівано здатись багато чого знайомим у цих текстах.

Я скептична до формулювання. Якщо Розстріляне відродження у 1920-х, то покоління Лесі Українки чим було, занепадом? Ростік, Ви хочете заперечити?

Воно було Високим середньовіччям! 🤌

Наступним моїм проектом після Юрія Косача у серії Vivat Класика буде Іван Сенченко, який написав гарячий ромком про секс у Києві у 60х-70х років, про радянські погляди на контрацепцію і близькість у київських альтанках. Повірте, це буде дуже несподіваний твір. Або оповідання, у якому він хоче завести коханку у кожному районі Києва.

Таких історій у Розстріляному відродженні не бракує, я дуже вдячний видавництвам, зокрема "Ще одну сторінку" за видання Дмитра Бузька і Бориса Тенети. Читайте, ви будете здивовані.

До речі, є свідчення про те, що такого вправного коханця, як Іван Сенченко, більше не було.