Proxy MTProto | پروکسی
Proxy MTProto | پروکسی
Proxy MTProto | پروکسی
Proxy MTProto | پروکسی
КОНТРОВЕРЗА❌ avatar

КОНТРОВЕРЗА❌

Ніколи не рахуй роки, час проведений з насолодою і гроші витрачені на книги та алкоголь
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
Текшерилбеген
Ишенимдүүлүк
Ишенимсиз
Орду
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаMay 22, 2023
TGlistке кошулган дата
Sep 21, 2023

Telegram каналы КОНТРОВЕРЗА❌ статистикасы

Катталгандар

257

24 саат00%Жума
4
1.6%Ай
9
3.6%

Цитация индекси

0

Эскерүүлөр3Каналдарда бөлүштү0Каналдарда эскерүүлөр3

1 посттун орточо көрүүлөрү

685

12 саат5760%24 саат6850%48 саат3 6520%

Катышуу (ER)

3.8%

Кайра посттошту8Комментарийлер0Реакциялар18

Көрүүлөр боюнча катышуу (ERR)

266.54%

24 саат0%Жума0%Ай
28.92%

1 жарнама посттун орточо көрүүлөрү

143

1 саат7351.05%1 – 4 саат2316.08%4 - 24 саат4732.87%
Биздин ботту каналыңызга кошуп, анын аудиториясынын жынысын билүү.
Акыркы 24 саатта бардык посттор
1
Динамика
1

"КОНТРОВЕРЗА❌" тобундагы акыркы жазуулар

Почав дивитися свіжого Дерзибіса / Шибайголова: Народжений заново (Daredevil: Born Again) і він мені, поки що, настільки подобається, що хочу висловити особисте захоплення і подяку сценаристам Dario Scardapane, Matt Corman, Chris Ord та режисеру Michael Cuesta за повний розйоб в 2-му епізоді.
p.s. доречі весь цей двіж, мені прям рясніє флешбеками до ШоноМерфівського мальопису «Бетмен: Білий лицар»
Дочитав 8-й том «Саги про Вінланд» і сказати, що це розвал кабіни, не сказати нічого.
Оце сиджу вже кілька хвилин з таким же виразом обличчя, як оці персонажі.
Робота в офісі перетворила життя Акіри Тендо на суцільну каторгу. Та одного ранку він розуміє, що світ змінився, бо консьєрж в його будинку, замість вимагати гроші за оренду, жере в куточку якогось бідолаху.

Коротше кажучи для когось зомбіапокаліпсис, а для Тендо найрадіснііша подія за останні два роки. Навала зомбі, що заполонила Токіо, звільнили його від необхідності ходити на ненависну роботу і зробила чи не найщасливішою людиною в місті. Тож, щоб надолужити все, що він проґавив за роки гарування на галері, Акіра складає список бажань та хотілочок і одразу ж береться їх втілювати.

Список кумедний, але інколи читаєш ці пункти крізь сльози, бо наприклад, коли ви востаннє могли собі дозволити залишитися вдома на самоті, всенький день байдикувати, пити пиво та дивитися серіальчики? Отож!

Акіра з завидним завзяттям береться до виконання власних бажанок, попутно вигрібаючи пиво та туалетний папір з супермаркетів і звалюючи від постійно зростаючої кількості зомбисьок.

Я справді спочатку думав, що це манґа про зомбі, а насправді «100 бажань до перетворення на зомбі» це про вміння радіти життю, досягати поставлених цілей і бути позитивчиком попри все. Однозначно візьму наступні кілька томів, манґа надзвичайно яскрава та динамічна, з неймовірно позитивним вайбом (є трішки крові і кишок, але куди нині без них?) і шикарно працює, як вечірній розкрут, після важкого дня/тижня/життя.

Nasha Idea
Туц-туц свіженький Кіберпуньк вже на базі!

Втягнута у протистояння небезпечних кіберпанків, лихозвісної банди «Валентинос» та потужної корпорації, мирна бабця, що заробляє на життя офіціанткою, не з власної волі опиняється у нетрях Найт-Сіті та повертається до життя, яке лишила позаду. Однак помста — зачароване коло, а минуле неможливо забути.
Після Zero Day (2025) виникло бажання подивитися щось менш їбанутіше і більш саркастичніше, тож переглянув 1-й епізод «Резиденції» і мені сподобалося. Така собі суміш міз Марпл та лейтенанта Коломбо, і навіть незважаючи на відверту буфонаду, іронічність та сарказм діалогів та кумедність ситуацій потішив, побачимо що буде далі.
От і 40.
Зі мною таке вперше, тому поки не ясно що і до чого, але ті з ким таке вже траплялось кажуть, що це не страшно.

Відкрив коменти, тож сьогодні можете написати про мене все, що думаєте
Лукаш Орбітовський «Культ»

Колись, в нашій сільській церкві, церковний хор проводив репетицію. І в процесі юзали старенький, двокасетний магнітофон. Там чи то була якась мінусовка, чи то вони записували свою репетицію, не важливо, коротше під час репетиції не стало світла.
Ну не стало то й не стало, зібралися всі та й почовгали по хатах, батюшка церкву зачинив та поїхав собі до господи.

Аж ось світло включили, молодь потяглася до клубу і чує з церкви якийсь дивний шум. Виявилося, що коли електрохарчування відновилося, магнітофон знову запрацював і на тій касеті, після богоугодних пісень, були записи вічномолодого Майкла Джексона.

В підсумку по селу з першою космічною швидкістю розповсюдилася чутка, що батюшка водить до церкви молодиць і там "відпускає" їм гріхи. Та не довго вона гуляла, і була досить швидко спростована панотцем на найближчій недільній проповіді, звідти ж всі і дізналися про всю цю оказію з магнітофоном.

От таким от незвичним способом творчість Майкла Джексона було канонізовано церквою.
Кожен клятий ранок одне й теж
З екранізацією Devil May Cry в мене виникла схожа історія, як і з аніме Kengan Ashura. Весь процес перегляду надзвичайно сподобався, але коли доходить до писанини, то то всі злова вилітають з голови. Недарма колись Френк Заппа сказав, що "Говорити про рок - це все одно, що танцювати про архітектуру. Рок треба слухати!"

Одразу зазначу, що зіграти в легендарні відеоігри від Capcom у мене не склалося, шарив я про цю франшизу приблизно на рівні сінематиків з ютюба та фонового шуму в ґік-тусівці. Тож і рівень очікування був щось на кшталт "дайте мені стару-добру пиздячку, більше мені нічого не треба" і як не дивно я отримав від Netflix все чого моє порочне серденько прагнуло.

Яким би я не був нубярою в світі DMC, але я знав/здогадувався, що там все крутися навколо такого собі Данте і його демонічної сімейки, а три кити франшизи на яких все тримається кров'яха, кишки і порвані штани слешер, фірмовий гумор та харизма Данте.

У випадку з Netflix сподіватися на достовірність та вірність оригіналу було б смішно. Тож, якщо вірити фанам, то в екранізації студія традиційно всрала більшість канонічних тропів, натомість приготувавши для глядача вже звичну бурду з шматків першоджерела, персонажів та шаблонів сумнівних трендів.

І я можу тут з розумним їбалом розводити про недолугий сценарій, пойобану графіку, перекроїні характери тощо. Натомість, я рекомендую вам виділити кілька годин часу і просто насолодитися неймовірним масивом бійок в найдивовижніших локаціях, з безліччю конвенційної, магічної та фантастичної зброї за участі не менш різноманітних персонажів. Погигикать з недолугих жартиків Данте, занести до свого замацаного списку крашів брутальну та збіса гарячу Леді. Зневажливо, а потім з неочікуваним захватом спостерігати за головним антагоністом.

Тож харе танцювати архітектуру, йдіть і послухайте рок, тим паче саундтрек в Devil May Cry заслуговує окремого місця в плейлісті.
Сьогодні на Netflix релізнувся Devil May Cry. Глянув перші два епізоди і прям втішений, шо воно все таке бадьоре, екшон через краї б'є, кров'яха бризкає, жартики жартуються і оце от все.

Данте (головний герой) настільки ж харизматичний та кумедний, настільки це можливо в подібних проєктах, коротше дивіться, має бути щось годне.

P.S. не забудьте включити звук, саундтрек тут це окремий кайф, особливо у випадку таких дідів як я.
Переглянув на Netflix черговий рейтинговий проєкт «Нульовий день» / Zero Day (2025)
Почну з того, що як не дивно, але цього разу каст серіалу досить влучний і заслуговує на високу оцінку, проте, навіть їхній талант не зміг врятувати стрічку від недолугих помилок.

Початкові, апокаліптичні сцени дійсно інтригують, динаміка та насиченість подіями створюють враження, що перед нами щось дійсно нове та безпрецедентне. Певні моменти, у силу подій, які українці пережили за більш ніж 10 років активного протистояння русні, таки чіпляють (варто згадати хоча б хакерську атаку на «Київстар» у грудні 2023-го) але це скоріше позитивні винятки, а ніж сюжетні закономірності в ланцюжкі спірних та невдалих рішень.

Сюжет грузне в порожніх діалогах і непотрібних, глухих сюжетних лініях, що просаджують загальну динаміку. «Глюки» головного героя виглядають недоречними і скоріше схожі на недолугі спроби додати глибини, а ніж на тонку, сюжетну гру. Задум, що мав потенціал стати класною та неординарною розповіддю, руйнується під вагою власної нездатності реалізувати бодай частину закладених амбітностей.

Насправді «Нульовий день» здатен захопити, у першу чергу завдяки таким динозаврам кіноіндустрії, як Роберт де Ніро, Джоан Аллен та ін. Заслужені пенсіонери, навіть незважаючи на поважний вік, усе ще здатні видавати першокласну акторську гру. Усе ж таки досвід та акторську школу не проп’єш.

Та все це сходить на пси, варто лише відволіктися і скосити очі на чергові заокеанські новини, усе те, чого бояться і намагаються запобігти головні герої сталося. Некомпетентні, обмежені ідіоти прийшли й отримали майже необмежену владу у святая святих американської демократії, безкарно попираючи столітні символи та принципи вищої влади. Хоча, я думаю, все це почалося значно раніше. Коли читаєш новини про те, що американці злякалися коли українські військові потопили флагмана російського флоту, більш відомого світу, як масква "русский военный корабль, иди на хуй!". Або ж про те, що США намагалися завадити українському контрнаступу на Херсонщині, бо боялися ескалації з боку свинособак та удару тактичною ядерною зброєю.

І вся оця магія кіно, усе про що так натхненно і впевнено говорить герой Роберта де Ніро (актор, доречі, займає активну проукраїнську позицію) виглядає, як пародія та насмішка, бо ти не віриш жодному слову. Українцям, щоби перестати боятися орків, знадобилося буквально кілька днів-тижнів. Чи здатні Штати подолати перманентний страх, закладений совком та загрозою судного дня, нам усе ще належить дізнатися.
«Низка смертей Лейли Старр» надзвичайно лірична та зненацька глибоко філософська історія, у яку занурюєшся поволі й із широко розплющеними очима.

Може здатися, що в цій історії багато індуїстської міфології та релігійних переплетінь, це водночас і так і ні. Боги присутні, та вони лише другорядні актори цієї історії, але весь сюжет побудовано навколо низки смертей, як явища, де загибель колишньої богині Смерті водночас і кінець і початок наступної глави.

Історія написана надзвичайно легко та просто. Начебто нічого нового для читача, але я не можу не захоплюватися тим, як віртуозно та граційно сценарист Рам Ві, розмірковує про вічне та незбагненне. Саме тому, вислови персонажів, розмови про сенс життя та смерть, здаються такими проникливими і глибокими.

Життя і Смерть — це вічний кругообіг чи протилежності однієї сутності, як Інь та Янь? Чи стає життя ціннішим від того, що воно з біса коротке та швидкоплинне? Чи є сенс залишати по собі спогади та артефакти іншим людям, щоби пам’ять про тебе жила якомога довше? Саме над цими, та подібними питаннями розмірковують автори «Низки смертей Лейли Старр».

Так як події відбуваються в Індії, то соціо-культурним проблемам, на кшталт кастової системи, також приділено багато уваги. Звісно знайшлося місце й більш прозаїчним речам: коханню, розбитим серцям, сімейним відносинам та цінності дружби.

Про майстерність сценариста свідчить також той факт, що він надзвичайно легко й невимушено розмиває межу реальності. Подібну вправність я спостерігав, лише в Ґеймана на Сендмені. Елементи магічного реалізму на кшталт храму та поминального ворона, з яким Лейла здатна спілкуватися. Або монолог цигарки, що догоряє і веде розповідь за кадром, слугуючи водночас, символічною метафорою життєвого шляху. Усе це додає коміксу легкості та екзотичної буддистської плинності, коли все водночас надзвичайно чітке та зрозуміле, але світ проглядається крізь дивне, магічне марево.

Рисунок Філіпе Андраде, експресивний та яскравий, надзвичайно пасує цій історії. Тяглість Філіпе до сінематичного підходу виражається в максимально широких, інформативних панелях. Водночас композиційно, він намагається зберігати сітчасту структуру сторінки, завдяки цьому й досягається той самий ідеальний баланс між легкістю та динамікою.
Колір, ох він вимагає окремої згадки. Здатність Андраде чергувати неймовірно інтенсивні та контрастні, як індійські прянощі, кольори з пастельною і надзвичайно природньою палітрою це справжній дар. Це один із тих небагатьох випадків, коли мальопис має зо пів десятка обкладинок на вибір і кожна з них дивовижна. Талант Філіпе сприймати Індію та, зокрема, Мумбаї через спектр кольорів, та вміння перенести це неймовірне видиво на папір вражає і врізається в пам’ять надовго, просто клята магія поза Гоґвортсом.

«Низка смертей Лейли Старр» химерний, неочікувано гуманний та ліричний комікс. Глибоко екзистенційна та повністю самодостатня історія, що як Колесо Сансари, не має ні початку ні кінця, але народжується і помирає, як і все в цьому світі.

Varvar Publishing

Ще більше відгуків на цей комікс, нижче за посиланнями:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨‍🎨 Мальопосум
🌧 Мовний дощ
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🍄 гриб з юґґота
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🫠 Попайка Кейна
Навіть якщо ти сама Смерть, померти у понеділок це
Повертаємося до спільночитань, цього разу під прицілом мальована історія «Низка смертей Лейли Старр» яку локалізувало і видало в Україні видавництво Varvar Publishing

Анотація обіцяє цікавий мікс жанрів, тут вам і магічний реалізм і фантастика, а з першого розділу який я прочитогледів, то взагалі склалося враження, що це щось дуже схоже на Ґейманівських «Американських богів» але в індо-буддистському сетингу.

Бугурт цього разу підібрався добрячий, тут як і добре знайомі всім канали, так і новачки, тож обговорення обіцяє бути не менш цікавим, а ніж власне прочитання, тож як співає AC/DC "Are you ready for a good time?"

🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨‍🎨 Мальопосум
🌧 Мовний дощ
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🍄 гриб з юґґота
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🫠 Попайка Кейна
Лукаш Орбітовський «Культ»

Колись в дитинстві мав каченя, воно вилупилося сліпим і покладалося виключно на слух.
Качура ми назвали Кузьмою, на честь підсліпкуватого діда, що жив нижче по вулиці.

Дзьобатий постійно тусив біля нас з братом, бо любив компанію і постійно прибігав туди, де чув людські голоси.
Ми його любили, як рідного, але й проблем з ним мали вдоста бо він постійно падав в рівчаки та ями з яких не міг самостійно вибратися. Зате, мав від нас різні смаколики, тому вже за якихось три місяці був ледь не вдвічі більшим за своїх братиків та сестричок по виводку.

Кузьма прожив з нами щасливих дев'ять років, померши природною смерті у поважному, як на качура віці. Сумували ми за ним неймовірно, бо більш дружньої і відданої істоти я не зустрічав за все своє життя.

Рекорддор

23.04.202523:59
257Катталгандар
31.03.202523:59
1100Цитация индекси
19.01.202523:59
9561 посттун көрүүлөрү
15.03.202523:59
3691 жарнама посттун көрүүлөрү
18.01.202523:59
20.97%ER
19.01.202523:59
395.04%ERR
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
JUL '24OCT '24JAN '25APR '25

КОНТРОВЕРЗА❌ популярдуу жазуулары

24.04.202517:03
Почав дивитися свіжого Дерзибіса / Шибайголова: Народжений заново (Daredevil: Born Again) і він мені, поки що, настільки подобається, що хочу висловити особисте захоплення і подяку сценаристам Dario Scardapane, Matt Corman, Chris Ord та режисеру Michael Cuesta за повний розйоб в 2-му епізоді.
p.s. доречі весь цей двіж, мені прям рясніє флешбеками до ШоноМерфівського мальопису «Бетмен: Білий лицар»
От і 40.
Зі мною таке вперше, тому поки не ясно що і до чого, але ті з ким таке вже траплялось кажуть, що це не страшно.

Відкрив коменти, тож сьогодні можете написати про мене все, що думаєте
Лукаш Орбітовський «Культ»

Колись, в нашій сільській церкві, церковний хор проводив репетицію. І в процесі юзали старенький, двокасетний магнітофон. Там чи то була якась мінусовка, чи то вони записували свою репетицію, не важливо, коротше під час репетиції не стало світла.
Ну не стало то й не стало, зібралися всі та й почовгали по хатах, батюшка церкву зачинив та поїхав собі до господи.

Аж ось світло включили, молодь потяглася до клубу і чує з церкви якийсь дивний шум. Виявилося, що коли електрохарчування відновилося, магнітофон знову запрацював і на тій касеті, після богоугодних пісень, були записи вічномолодого Майкла Джексона.

В підсумку по селу з першою космічною швидкістю розповсюдилася чутка, що батюшка водить до церкви молодиць і там "відпускає" їм гріхи. Та не довго вона гуляла, і була досить швидко спростована панотцем на найближчій недільній проповіді, звідти ж всі і дізналися про всю цю оказію з магнітофоном.

От таким от незвичним способом творчість Майкла Джексона було канонізовано церквою.
31.03.202519:39
Переглянув на Netflix черговий рейтинговий проєкт «Нульовий день» / Zero Day (2025)
Почну з того, що як не дивно, але цього разу каст серіалу досить влучний і заслуговує на високу оцінку, проте, навіть їхній талант не зміг врятувати стрічку від недолугих помилок.

Початкові, апокаліптичні сцени дійсно інтригують, динаміка та насиченість подіями створюють враження, що перед нами щось дійсно нове та безпрецедентне. Певні моменти, у силу подій, які українці пережили за більш ніж 10 років активного протистояння русні, таки чіпляють (варто згадати хоча б хакерську атаку на «Київстар» у грудні 2023-го) але це скоріше позитивні винятки, а ніж сюжетні закономірності в ланцюжкі спірних та невдалих рішень.

Сюжет грузне в порожніх діалогах і непотрібних, глухих сюжетних лініях, що просаджують загальну динаміку. «Глюки» головного героя виглядають недоречними і скоріше схожі на недолугі спроби додати глибини, а ніж на тонку, сюжетну гру. Задум, що мав потенціал стати класною та неординарною розповіддю, руйнується під вагою власної нездатності реалізувати бодай частину закладених амбітностей.

Насправді «Нульовий день» здатен захопити, у першу чергу завдяки таким динозаврам кіноіндустрії, як Роберт де Ніро, Джоан Аллен та ін. Заслужені пенсіонери, навіть незважаючи на поважний вік, усе ще здатні видавати першокласну акторську гру. Усе ж таки досвід та акторську школу не проп’єш.

Та все це сходить на пси, варто лише відволіктися і скосити очі на чергові заокеанські новини, усе те, чого бояться і намагаються запобігти головні герої сталося. Некомпетентні, обмежені ідіоти прийшли й отримали майже необмежену владу у святая святих американської демократії, безкарно попираючи столітні символи та принципи вищої влади. Хоча, я думаю, все це почалося значно раніше. Коли читаєш новини про те, що американці злякалися коли українські військові потопили флагмана російського флоту, більш відомого світу, як масква "русский военный корабль, иди на хуй!". Або ж про те, що США намагалися завадити українському контрнаступу на Херсонщині, бо боялися ескалації з боку свинособак та удару тактичною ядерною зброєю.

І вся оця магія кіно, усе про що так натхненно і впевнено говорить герой Роберта де Ніро (актор, доречі, займає активну проукраїнську позицію) виглядає, як пародія та насмішка, бо ти не віриш жодному слову. Українцям, щоби перестати боятися орків, знадобилося буквально кілька днів-тижнів. Чи здатні Штати подолати перманентний страх, закладений совком та загрозою судного дня, нам усе ще належить дізнатися.
27.03.202513:47
«Низка смертей Лейли Старр» надзвичайно лірична та зненацька глибоко філософська історія, у яку занурюєшся поволі й із широко розплющеними очима.

Може здатися, що в цій історії багато індуїстської міфології та релігійних переплетінь, це водночас і так і ні. Боги присутні, та вони лише другорядні актори цієї історії, але весь сюжет побудовано навколо низки смертей, як явища, де загибель колишньої богині Смерті водночас і кінець і початок наступної глави.

Історія написана надзвичайно легко та просто. Начебто нічого нового для читача, але я не можу не захоплюватися тим, як віртуозно та граційно сценарист Рам Ві, розмірковує про вічне та незбагненне. Саме тому, вислови персонажів, розмови про сенс життя та смерть, здаються такими проникливими і глибокими.

Життя і Смерть — це вічний кругообіг чи протилежності однієї сутності, як Інь та Янь? Чи стає життя ціннішим від того, що воно з біса коротке та швидкоплинне? Чи є сенс залишати по собі спогади та артефакти іншим людям, щоби пам’ять про тебе жила якомога довше? Саме над цими, та подібними питаннями розмірковують автори «Низки смертей Лейли Старр».

Так як події відбуваються в Індії, то соціо-культурним проблемам, на кшталт кастової системи, також приділено багато уваги. Звісно знайшлося місце й більш прозаїчним речам: коханню, розбитим серцям, сімейним відносинам та цінності дружби.

Про майстерність сценариста свідчить також той факт, що він надзвичайно легко й невимушено розмиває межу реальності. Подібну вправність я спостерігав, лише в Ґеймана на Сендмені. Елементи магічного реалізму на кшталт храму та поминального ворона, з яким Лейла здатна спілкуватися. Або монолог цигарки, що догоряє і веде розповідь за кадром, слугуючи водночас, символічною метафорою життєвого шляху. Усе це додає коміксу легкості та екзотичної буддистської плинності, коли все водночас надзвичайно чітке та зрозуміле, але світ проглядається крізь дивне, магічне марево.

Рисунок Філіпе Андраде, експресивний та яскравий, надзвичайно пасує цій історії. Тяглість Філіпе до сінематичного підходу виражається в максимально широких, інформативних панелях. Водночас композиційно, він намагається зберігати сітчасту структуру сторінки, завдяки цьому й досягається той самий ідеальний баланс між легкістю та динамікою.
Колір, ох він вимагає окремої згадки. Здатність Андраде чергувати неймовірно інтенсивні та контрастні, як індійські прянощі, кольори з пастельною і надзвичайно природньою палітрою це справжній дар. Це один із тих небагатьох випадків, коли мальопис має зо пів десятка обкладинок на вибір і кожна з них дивовижна. Талант Філіпе сприймати Індію та, зокрема, Мумбаї через спектр кольорів, та вміння перенести це неймовірне видиво на папір вражає і врізається в пам’ять надовго, просто клята магія поза Гоґвортсом.

«Низка смертей Лейли Старр» химерний, неочікувано гуманний та ліричний комікс. Глибоко екзистенційна та повністю самодостатня історія, що як Колесо Сансари, не має ні початку ні кінця, але народжується і помирає, як і все в цьому світі.

Varvar Publishing

Ще більше відгуків на цей комікс, нижче за посиланнями:
🤓 UAGEEK
🍻 Таверна «У Часового Дворфа»
👨‍🎨 Мальопосум
🌧 Мовний дощ
🤬 #безцензури
🆘 Роршах врятує нас
🍄 гриб з юґґота
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🫠 Попайка Кейна
07.04.202519:03
З екранізацією Devil May Cry в мене виникла схожа історія, як і з аніме Kengan Ashura. Весь процес перегляду надзвичайно сподобався, але коли доходить до писанини, то то всі злова вилітають з голови. Недарма колись Френк Заппа сказав, що "Говорити про рок - це все одно, що танцювати про архітектуру. Рок треба слухати!"

Одразу зазначу, що зіграти в легендарні відеоігри від Capcom у мене не склалося, шарив я про цю франшизу приблизно на рівні сінематиків з ютюба та фонового шуму в ґік-тусівці. Тож і рівень очікування був щось на кшталт "дайте мені стару-добру пиздячку, більше мені нічого не треба" і як не дивно я отримав від Netflix все чого моє порочне серденько прагнуло.

Яким би я не був нубярою в світі DMC, але я знав/здогадувався, що там все крутися навколо такого собі Данте і його демонічної сімейки, а три кити франшизи на яких все тримається кров'яха, кишки і порвані штани слешер, фірмовий гумор та харизма Данте.

У випадку з Netflix сподіватися на достовірність та вірність оригіналу було б смішно. Тож, якщо вірити фанам, то в екранізації студія традиційно всрала більшість канонічних тропів, натомість приготувавши для глядача вже звичну бурду з шматків першоджерела, персонажів та шаблонів сумнівних трендів.

І я можу тут з розумним їбалом розводити про недолугий сценарій, пойобану графіку, перекроїні характери тощо. Натомість, я рекомендую вам виділити кілька годин часу і просто насолодитися неймовірним масивом бійок в найдивовижніших локаціях, з безліччю конвенційної, магічної та фантастичної зброї за участі не менш різноманітних персонажів. Погигикать з недолугих жартиків Данте, занести до свого замацаного списку крашів брутальну та збіса гарячу Леді. Зневажливо, а потім з неочікуваним захватом спостерігати за головним антагоністом.

Тож харе танцювати архітектуру, йдіть і послухайте рок, тим паче саундтрек в Devil May Cry заслуговує окремого місця в плейлісті.
Кожен клятий ранок одне й теж
15.04.202517:44
Після Zero Day (2025) виникло бажання подивитися щось менш їбанутіше і більш саркастичніше, тож переглянув 1-й епізод «Резиденції» і мені сподобалося. Така собі суміш міз Марпл та лейтенанта Коломбо, і навіть незважаючи на відверту буфонаду, іронічність та сарказм діалогів та кумедність ситуацій потішив, побачимо що буде далі.
03.04.202518:00
Сьогодні на Netflix релізнувся Devil May Cry. Глянув перші два епізоди і прям втішений, шо воно все таке бадьоре, екшон через краї б'є, кров'яха бризкає, жартики жартуються і оце от все.

Данте (головний герой) настільки ж харизматичний та кумедний, настільки це можливо в подібних проєктах, коротше дивіться, має бути щось годне.

P.S. не забудьте включити звук, саундтрек тут це окремий кайф, особливо у випадку таких дідів як я.
Туц-туц свіженький Кіберпуньк вже на базі!

Втягнута у протистояння небезпечних кіберпанків, лихозвісної банди «Валентинос» та потужної корпорації, мирна бабця, що заробляє на життя офіціанткою, не з власної волі опиняється у нетрях Найт-Сіті та повертається до життя, яке лишила позаду. Однак помста — зачароване коло, а минуле неможливо забути.
Дочитав 8-й том «Саги про Вінланд» і сказати, що це розвал кабіни, не сказати нічого.
Оце сиджу вже кілька хвилин з таким же виразом обличчя, як оці персонажі.
17.04.202518:55
Робота в офісі перетворила життя Акіри Тендо на суцільну каторгу. Та одного ранку він розуміє, що світ змінився, бо консьєрж в його будинку, замість вимагати гроші за оренду, жере в куточку якогось бідолаху.

Коротше кажучи для когось зомбіапокаліпсис, а для Тендо найрадіснііша подія за останні два роки. Навала зомбі, що заполонила Токіо, звільнили його від необхідності ходити на ненависну роботу і зробила чи не найщасливішою людиною в місті. Тож, щоб надолужити все, що він проґавив за роки гарування на галері, Акіра складає список бажань та хотілочок і одразу ж береться їх втілювати.

Список кумедний, але інколи читаєш ці пункти крізь сльози, бо наприклад, коли ви востаннє могли собі дозволити залишитися вдома на самоті, всенький день байдикувати, пити пиво та дивитися серіальчики? Отож!

Акіра з завидним завзяттям береться до виконання власних бажанок, попутно вигрібаючи пиво та туалетний папір з супермаркетів і звалюючи від постійно зростаючої кількості зомбисьок.

Я справді спочатку думав, що це манґа про зомбі, а насправді «100 бажань до перетворення на зомбі» це про вміння радіти життю, досягати поставлених цілей і бути позитивчиком попри все. Однозначно візьму наступні кілька томів, манґа надзвичайно яскрава та динамічна, з неймовірно позитивним вайбом (є трішки крові і кишок, але куди нині без них?) і шикарно працює, як вечірній розкрут, після важкого дня/тижня/життя.

Nasha Idea
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.
Cookie

Көрүү тажрыйбаңызды жакшыртуу үчүн биз куки файлдарын колдонобуз. 'Баарын кабыл алуу' баскычын чыкылдатуу менен, сиз куки файлдарын колдонууга макулдугуңузду бересиз.