Павло Скоропадський і Кримське питання
... Через день-два до гетьмана зайшов Федір Лизогуб з якимось листом у руках.
— Ось, прочитайте. — звернувся він до гетьмана. Телеграма була від якогось генерала Сулькевича, який дуже зухвало повідомляв, що він стоїть на чолі кримського уряду, української мови не розуміє і надалі вимагає звертатися до нього російською.
Гетьман кашлянув.
—Ти бачиш як? Поганий початок. Скажіть, Федоре Андрійовичу, а якою мовою ми ведемо офіційні зносини та ділову переписку з Німеччиною, Австрією, Росією, Туреччиною та іншими державами і обивателями?
— Звичайно, Павле Петровичу, державною, українською, а нам відповідають теж своєю.
—То чому нам робити виняток для Криму і невідомого нікому Сулькевича? — обурився гетьман. Далі гетьман попросив міністра економіки Сергія Михайловича Гутника зробити розкладку економічних стосунків між Україною та Кримом.
— Україна не може існувати без Криму — це буде якийсь тулуб без ніг, — розмірковував гетьман, —Туреччина з татарами теж тягнуть руки до Криму. Мені невідомі плани німців щодо цього півострова. Я написав листи німецькому командуванню, але вони вагаються, хоч я, зі своєї сторони, рішуче наполягатиму.
— Так-так, пане гетьмане, економічно Крим не може існувати без України. Можливо, цим потрібно скористатися, оголосивши короткотривалу економічну блокаду, — порадив під кінець Гутник. Гетьман дещо насторожився такій пропозиції, але продовжив далі свою думку.
— Крим повинен належати Україні на будь-яких умовах: чи це буде повне об'єднання, чи Крим отримає автономію — це залежить від самих кримчан. Головне, щоб від півострова на нас не віяло ворожістю...
Проте відносини з кримським урядом дедалі більше загострювалися. Хоча не всі бажали ворожнечі. До Києва приїздило багато депутацій з побажаннями тісної співпраці між Кримом і Україною, вважаючи, що інші варіанти ведуть до загибелі економіки півострова. Того ж дня гетьман випадково зустрівся з офіцером німецького "Оберкомандо" майором Гассе, поділився з ним своїми клопотами щодо Криму.
— А ви можете сьогодні зустрітися з графом Татіщевим, він ще до Берліна і зараз проїздом знаходиться у Києві, — мовив Гассе.
Гетьман домовився з майором, що той повідомить графа про неофіційну зустріч з ним, Павлом Скоропадським. Бо на той час Українська Держава не мала офіційних відносин з Кримом. Умовилися, що граф Татіщев назветься прізвищем "Селівачов". Так і сталося. У приймальні граф зареєструвався під іншим прізвищем, навіть ним назвався, але почав вимагати від гетьмана офіційного прийому, як представника кримського уряду. До того ж, граф прибув у супроводі німецького офіцера.
— Я вас приймаю, як приватну особу, графа Татіщева, — ввічливо попередив гетьман. — І дуже радий бачити вас у себе, в Києві.
— Ні, я з цим не згоден. Я міністр і представляю наш кримський уряд. — твердо наполіг граф Татіщев і наголосив, — і прошу пам'ятати, я — росіянин.
— Ми так не домовлялися. Я, до вашого відома, українець. І не розумію, чому ви хотіли мене бачити?—здивувався гетьман.
На цьому ця "неофіційна" зустріч і закінчилась. Однак гетьман вирішив довідатися, з якою метою граф подорожує до Берліна. Наступного дня він направив до Німеччини прем'єр-міністра Федора Лизогуба, товариша міністра закордонних справ Палтова, і Кочубея в якості секретаря.
Ця поїздка виявилася корисною. Німецьке керівництво погодилося з вимогами гетьмана приєднати Крим до України, а також була обумовлена передача українським військам Чорноморського флоту, але за умови, що уряд виконає перед Німеччиною свої фінансові обов'язки. До кінця липня Українська Держава зробила великі успіхи у своїй зовнішній політиці, хоч всі в уряді добре розуміли, на якому нетривкому грунті будувалася країна.
Леонід Осауленко, Володимир Засєкін " Гетьман України Павло Скоропадський"
