Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Карап чыгуу

Николаевский Ванёк

Карап чыгуу

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Карап чыгуу

Труха⚡️Україна

Карап чыгуу

Николаевский Ванёк

Карап чыгуу

єлагіна|тексти

virshi ta inshe
🔘для поговорити: @ada_yelagina
▫️https://linktr.ee/adayelagina

TGlist рейтинг

ТипАчык

Текшерүү

Текшерилбеген

Ишенимдүүлүк

Ишенимсиз

Орду

ТилиБашка

Канал түзүлгөн датаСерп 11, 2022

TGlistке кошулган дата

Вер 18, 2023

Мен каналдын ээсимин

Өзгөрүүлөр тарыхы

Тиркелген топ

єлагіна_тексти

Telegram каналы єлагіна|тексти статистикасы

Толугураак

Катталгандар

260

24 саат0-0.1%Жума

1-0.4%Ай

10-3.7%

Цитация индекси

0

Эскерүүлөр0Каналдарда бөлүштү0Каналдарда эскерүүлөр0

1 посттун орточо көрүүлөрү

71

12 саат530%24 саат710%48 саат870%

Катышуу (ER)

18.31%

Кайра посттошту0Комментарийлер0Реакциялар13

Көрүүлөр боюнча катышуу (ERR)

0%

24 саат0%Жума0%Ай

0.7%

1 жарнама посттун орточо көрүүлөрү

0

1 саат00%1 – 4 саат00%4 - 24 саат00%

Толугураак

Биздин ботту каналыңызга кошуп, анын аудиториясынын жынысын билүү.

Акыркы 24 саатта бардык посттор

1

Динамика

"єлагіна|тексти" тобундагы акыркы жазуулар

Бардык посттор

10.04.202515:34

win-win

і знову не спиться і розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті

не склалося з місцем у ближньому колі — до біса!
іди проживай себе знову — улюблену подорож
пропущений довгий урок
неосилений зміст

це ти склянотілий і срібний навпроти сидиш
леткий серафиме посмійся —
я знову у грі
худа дальнобійна фігура на білому тлі — насурмлений бішоп

yсе-бо для наших розваг
нестримна краса яка не потребує оправи

подай свою руку і випурхнуть з неї назад
пломінь газовий точені кристали що я в них тебе зодягав
імлисті й молочні скафандри
і темно набарвлений рот
і місячний камінь на кінчику пальця

так от сьогодні ти надто прекрасний
аби я програвав тобі

роби свої хитрі ходи
і нíчим здолати тебе окрім як прогнівити
наприкінці

самовпевнений янголе
твоє самолюбство яке я так довго живив
тебе ж і зламає

не спиться в захопленні — розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті

болід за болідом під ноги летить — обернися
на тебе ізнов приміряю намиста нові
цілуючи в шию солону
а ти і не проти

08.04.202511:24

друзі! разом з цими неймовірними поетками презентуватиму антологію у Кривому Розі ❤️‍🩹

12 квітня, 17:00
Книгарня Є (вул. Героїв АТО, 39)
вхід вільний

побачимось 🫂

долучатися до збору можна вже зараз

Кайра бөлүшүлгөн:

PORODA

08.04.202511:24

"Жінка, що кохає" — поетична антологія від видавництва "Книголав", у яку увійшли 100 віршів, написаних жінками.

Упорядкувала книгу Олена Павлова — письменниця, журналістка, художниця, кураторка культурних проєктів, авторка комікс-персонажа "Кіт Інжир".

Ці тексти — про кохання в усіх його гранях і проявах:
🔺 Жінка, що воює
🔺 Жінка, що чекає з війни
🔺 Жінка, що пережила полон
🔺 Жінка, що чекає з полону
🔺 Жінка, що втратила
🔺 Жінка, що кохає жінку
🔺 Жінка, що виборює власний голос

У книзі — 65 поеток: 51 сучасних та 14 класичних. На презентації ви почуєте трьох із них.

1️⃣Ірина Сажинська — поетка, ілюстраторка, авторка збірок "Приблизькість", "Голубина пошта", Cor humanum та "Лемніската". Народилася в Запоріжжі, мешкає в Києві.

2️⃣Ада Єлагіна — поетка, мисткиня, авторка збірки "Вище вогню", переможниця конкурсу "Qırım inciri/Кримський інжир", лавреатка конкурсу "Смолоскип". Народилася у Кривому Розі, мешкає в Києві.

3️⃣Ірина Божко — поетка, перформерка, фіналістка конкурсів "Гранослов" та "Гайвороння", організаторка культурно-мистецьких подій, засновниця ГО Порода. Народилася та мешкає у Кривому Розі.

Подію ми планували давно, тож хай вона стане приводом для корисної справи в ці страшні дні.

Будемо збирати донати для допомоги 4-річному Ярославу, пораненому через російський ракетний удар 4 квітня💔

Якщо не вийде прийти, все одно можете задонатити🫂

02.04.202521:42

цих паводей першоквітневих
ридання і негідь
іти все іти з мокрим тім'ям
у мокрім пальті
місця у вагонах за формою тіл заздалегідь
означені — вогкою тінню просякнуті

і рвучко стартує
цвітіння велике і строге
забилось у кучер вітрильцем рожевим — залиш

сило що нам над лобами ці кубла закручує
звідкіль твої соки і п'яна розлючена ніжність?

іду так іду розтуляючи місце для зрубу
гуде й хилитає — нічого не видно — осліп!
чиясь парасоля гарує по колу мов бубон
і я навіжений сміюся до нього і схлипую

каштани! каштани!
обмерлий цілую вам шиї
і жилаві руки і чорні вологі чуби
ви всі як один — і я разом усіх би вас виміняв
на усміх того
із ким би себе поріднив

30.03.202521:32

кімната гніву

І

кімната гніву замала для одногó затісна
її ліпили для двох? —
так ввійдімо ж удвох

витри мені цю лінію розтину із жовтого лоба —
серединної туги чи смерті
відтінену борозну —
ніхто не винен нікому
ніхто не скалічить нікого

а вода прибуває і гаті в ознобі дають слабину
так живи на пів слова як хочеш
зарано умудрений тьмою
ціла ніч поза мною завихрена і навісна
ціла ніч до відбою

і підпалена плоть її скрапує і б'є попід саме ребро
у нерозкриті ущелини
між прямоходінням і духом
а ти єдиний хто вислухав і прихилив мою голову —
от
і справдилось хто кому друг

ІІ

аж онде кімната розпачу
де немає ні стелі ні стін
і зяють полишені кратери до зір
і прочинених вікон
у будинках поодаль повибивало шибки —
чи ми звикнемо?
чи будемо завтра отак говорити
сидячи один проти одного

а із кімнати розпачу
ніхто мене ще так не виводив
простягши руку велику й холодну —
і я примружений за нею іду

а у кімнати гніву є тисяча входів
і жодного виходу
окрім тієї шпарини зі світлом ліхтарним
що хитає й хитає

то як я дивитимусь завтра у вічі твої землисті й пронизливі?
що можу для тебе? не маючи зовсім нічого
лише її і несу — найчеснішої пісні
незлостиву свою любов

26.03.202512:46

Друзі! Завтра читатиму тут 🎙️ у чудовій компанії:

Ігор Мітров
Вікторія Оліщук
Дмитро Вільгоцький
Олексій Долгульов
Андріана Кіндратович
Катерина Дашевець

+ відкритий мікрофон 🎤

📅 Коли: четвер, 27 березня, 19:00
📍 Де: Культ Мотив (Київ, вул. Спаська 36/31)

Щиро запрошую! ☀️

🫙 Збираємо на антени для дронів для підрозділу, де служить поет Василь Духновський.

На банку вже можна кидати, не чекаючи події 🙌 👉
https://send.monobank.ua/jar/92ZBoL4AeQ

22.03.202517:52

прочитай мені вільне падіння води прочитай
скільки гніву було а тепер затуманене мокре вікно
біла книга сорочки
лискучий і довгий виток
на сторінці заломленій

прочитай мені що там — осліпленій
все прочитай:
позамежні стовпи березневої арфи
сльоти що з руки починається — вогку й холодну печать
проговорюй повільно

а ще стільки світіння в землі
ув очах необíйнятих —
і-і-і... так протяжливо гасне як довгий тріскучий сірник
наче видих на імені

жовті лімби цієї весни проминаємо — ми
у краплинистих скельцях:
волосся змокріле і пáльта ніби в срібній кольчузі співучих дієзів води —
неушкоджені вийдемо

сиплеться храмова смальта — і георгій обтрушує сяйво з високих плечей
і рубіни в зіницях мені його ясно дзеркалять
нашепчи мені хто ми на згарищах цих нашепчи
скільки буде пересудів
хто з нас оступиться першим

і у кожного свій чорний лад
і лускате кільце
що обтискує голову править неспокоєм тіла
коливається сонце під шкірою
наче олива
то кого ти пригрів?
у тобі півпрозорому бачу це

прочитай мені все — як ти вмієш —
отак прочитай
зі скрипучою р
від постави гінкої до титли
хай іде кровотоком твій голос
мов ниточка світла
і пече
і означує

15.03.202520:26

тугі стовпи диму живуть-бо при наших вікнах
туляться важко до стін
видушують лобами шибки
у срібну хатину світла
зменшуся і проникну
ніби у медальйон який завжди зі мною

ніби мені ще не зле за мить до
ковтання заліза
невже когось досі тримаю
за лікоть в своєму умі:
ось вíн так невміло танцює
ось довго й невтішно зализує
руку мов душу свою обгорілу і чулу

усім хто приймає на себе
нашу відкладену смерть —
що ти їм скажеш? куди
поглянеш коли завидніє
біла сутужна ріка повзе по нахиленій шиї
протяті горобчики голосу між берегів

і вперті двожильні над витоком досі стоять
порозтуляли роти із хрипами і голосними
а він такий самий як я — із палаючим тім'ям —
знає усіх поіменно і відчитує з пам'яті

зів'ялої óбрості рано осипаний квіт —
з юначого тіла говорить журливий дорослий
і снить біля нього
моя знову надбана молодість
і починається з нього
ще один довгий політ

04.03.202513:10

ким я приходжу до дверей цього березня — одімкни
сніг відійшов —
і на лобі проглянули сколи і звивини
за рівчаком голубої межі щойно вимитим
народження світу

чи стати поодаль і випнути
кістку лиху і тривку
чи розпадатись на стебла в живильнім потоці
і хай він виносить на спині
сяйливій у мороці
мене розібраного на волокна

а ти у цю воду прибудеш виймати мене по нитці
а ти у цю воду на віру і камені упадеш
і не вийде у тебе ні виплисти ні напитися
ти не знаєш мене
ти не знаєш мене

і ким я насправді приходжу
у березень цей — чорні доли
й відколи дві тіні за мною ділять цю кров мов ріку
то кого ти вибереш — несправдженого такого?
звуглíлу мене таку?

/

друже мій де? я не бачу
застить пече ув очах заливає світінням
якого я завжди сахався а потім нуртуюча куля стала занадто велика
і вже не сховатися
тепер я у ній ти у ній ми у ній
рідкі і кипучі тіла
розпаленілий метал
ідеальної форми для обміну
народитися тим ким хотів
оживляти давно відокремлене
знову і знову

де ти мій друже і хто?
невже ця фігура з жаріючою головою
і люстерками слів покладеними під язик —
гляди не поріжся

а хочеш
моя рука стане горном
долоня — човном
дивися — для тебе цей флот оранжевих лілій
зірчастий вінок
замилований геліос у срібнім скафандрі повільно підходить

якщо взяти ще плазми поблизу серця — отак зовсім трохи — у мене її ще багато ще стане

дивись
можна уже розрізнити колір очей і їх форму
і як його рот промовляє нам невідомою мовою
і розмикається абрис

зараз візьму ще — пломіння у ямці побіля губи — в мене є тільки таке — тривожне гаряче латаття

і ось він говорить а ти
втопи це у звільненій пам'яті
допоки не станеться пісня
яку ти на ранок запишеш

/

танцююче олово тіла теж-бо колись захолоне
я буду триматись а втім до тебе
верну все одно
то що ти знаєш про березень і його нерозхитане гроно
поклади мені руку на голову —
я ридатиму за обох

22.02.202513:58

і я прокидаюся без прокидання
засинаю без сну
заїдаю цей викрик не розтуляючи рота
хто ти сидиш побіля моєї долоні
із мокрими більмами смутку
вітражним горінням захóду навколо очей

сестра а чи брат не народжені до і опісля
принадні статури — роз'єднані речення болю
це ми із тобою прописані текстом наскрізним —
нахилені голови

ось ти сидиш і повзе по коліну метелик
де ви тепер заокруглені скибочки сміху
і вихор над лобом що бився угору — посивів
приструнений ліг

це очі мої подібні тепер до твоїх
це схрещені пальці для тебе несуть між вузлами
щасливе завершення кола і
довгої драми
ніколи не пізно еге ж? обійми
обійми

спорідненість крові — ніщо в проживанні зими
набілена плоть до горішньої гілки дереться
а там тільки важить любов
яку виймеш із серця
аби над верхів'ями вільно стояти обом

15.01.202519:28

вже легко так не пишеться
а втім до тебе лист скидається на птаха
вилискує блакитно-сірим пір'ям

і голубиста ніч
й волосся пряний запах
з прощань та їх похилених обіймів
так ніби вчора бувши проступили

вже легко так не пишеться
аж ні — вчуваю гомонить ще до появи
простий і строгий звук твого ім'я —
на дощовій струні
на льодяній октаві
зелені вíдтіні

як бракне тут мені твоїх історій:
радощі й осмута
розмов повільних смак напівзабутий —
все-все приходить як настане північ

і тоншає в плечі пташина кость
і шириться в кімнаті рух німотний
веду рукою по сторінці — ось ти
немов зійшов між буквами здалось

співуча перша брость твоя — від кого
у кутику мигдалистого ока
зима ще довга
сильний її спротив
і ти при ній сів підібгавши ноги

31.10.202416:48

віддалений гуркіт — світанку брова розсічена
затемнені вулиці у сизуватому русі
ніби сережка твоя — на пагорбі хрест
дай дотягнусь

а ось і рука що до пошесті вже доторкалася
тримає сліди на долоні за контурну карту
рухливий кордон і глевкої землі аромат
в ядрі кулака

зашвидко доба проминає
а там — на покіс
перони в диму

на вкорінення власної плоті
скільки не йшов би — щораз від обіймів колотить
і знов не прощаємось

29.10.202416:32

тепле дихання пізнього жовтня — знімаю берет
тепле дихання — вохриста ніч у ліхтарного бога
перехожого схилена свічечка
шелест і лет
завивається листя —
безвітряний рух із нічого

на кирилівській жовто і прірва над жовтим зорить
і виструнчує небо усіх хто погляне на нього
подивися я хмара
у гриву ввібрався — і звір
з мене стежкою рук і вихристим волоссям виходить

і усе до межі
і всього наче вдосталь — аж ні
наболіле нутро розпирає і хочеться зриву
і кресати свій танець наосліп в куті золотім
і гатити у кола хисткого й недовгого світла

розпікайся пияч доки жевріє радости мед
доки схиба моя ще не знає ні форми ні ліку
наче це і не я свій на тебе приміряв берет
наче це і не я вчора в нього лице своє виплакав

02.09.202418:27

іndigo blue

і ось повернення
я виходжу зі спіненого оксамиту
штормової пісні
кам'яного причастя
ліхтарики у руках запалилися й виникли
тінистий берегу прийми мене
корабельного майстра

я сьогодні високий а мій поступ без сліду
смолистий піджак пропахнув прибоєм
із сіллю на губах
зі смагою і перлами
я до тебе прийшов

мої очі сміються понад ниткою рота
скривленого у розпачі
я так довго не бачив
як свічечка голови пропливає над іншими —
ось ти
підходиш до столу
проводиш по ньому долонею
надпиваєш із чашки

за удаваним спокоєм
як за твоєю сорочкою
хилитається тіла тендітний вітрильник —
і я нахиляюсь — до зім'ятого коміра тобі приколюю
дихання моря
хмаркою індиго

пощо одвернувся?
а це довге повернення
од берега до берега
наскрізною змійкою досі іде
на чужих руках засинаєш
і закотилися перли
назад за схолоджену воду і стому моїх грудей

я зникаю з відпливом і білі намиста розкидую —
їж хвиле їж
наїдайся
це мій дарунок тобі до осінніх заручин
моя жертва тобі за таємної мови стозвуччя
і талан називати човни
його іменем

серпень 2024

31.08.202421:18

он місяць іде круговидом боління і срібла
ворушить губами —
й усе промовляє на осінь
скотився ліхтар з його лоба останньою бростю
і кусником хлібним

це він догоряє смаглявий за крок до появи
і він танцюватиме вдома у чорній сорочці
за ким його голос отак заломився
й здичавів —
жалó в кровотоці

і змеркла вода його ока —
пора відцвітання
у всього свій задум — голки за тканиною тіла
я би тебе обійняв коли був би сміливим
місяцесяйний мій

і снився би й снив —
і просив би такої уяви
аби на щодень витинати із власної плоті
тобі у годину польоту і в миті скорботній
солоного й ніжного слова маленький кораблик

Бардык посттор