Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Карап чыгуу
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Карап чыгуу
Инсайдер UA
Инсайдер UA
Карап чыгуу
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Карап чыгуу
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Карап чыгуу
Инсайдер UA
Инсайдер UA
Карап чыгуу
until august avatar

until august

Китептер
Навколокнижковий блог-журнал 📚
Книжки, картини, статті, міфи, життя-буття.
Тому що читати — це весело, а говорити про прочитане — ще весіліше.
Для зв'язку: @seamair18.
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
Текшерилбеген
Ишенимдүүлүк
Ишенимсиз
ОрдуУкраїна
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаAug 23, 2024
TGlistке кошулган дата
Oct 04, 2024
Мен каналдын ээсимин
Өзгөрүүлөр тарыхы
Тиркелген топ
until august сhat
until august сhat
3

Рекорддор

20.05.202523:59
623Катталгандар
29.03.202523:59
200Цитация индекси
24.05.202523:59
1971 посттун көрүүлөрү
15.04.202505:13
931 жарнама посттун көрүүлөрү
28.02.202516:08
39.06%ER
03.05.202508:48
38.83%ERR

Өнүгүү

Толугураак
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
JAN '25APR '25
Толугураак

until august популярдуу жазуулары

Бардык посттор
17.05.202516:15
Травень в картинах 🖼
Через те, що погода зійшла з розуму, доводиться грітись чаєм і дивитись на картини :)

〰️ «Сонце в травні», Юзеф Мегоффер, 1911.
〰️ «Пікнік y травні», Пал Сіньєї Мерше, 1873.
〰️ «Травень, 1965», Тетяна Яблонська, 1965.
〰️ «Святкування травня королеви Гвіневри», Джон Кольєр, 1900.
〰️ «Бузок», Вінсент ван Гог, травень 1899.
〰️ «Першотравневі гірлянди», Томас Фалкон Маршалл, 1860.
〰️ «Травень: ранній літній дощ», Накаяма Шуко, 1924.
〰️ «Сад у травні», Марія Окі Дьюїнґ, 1895.
〰️ «Травневий день», Рендольф Калдекотт, 1884.

until august | #мистецтво
15.05.202515:26
🌙 Книга «Сім Місяців Маалі Алмейди» Шехана Карунатілака виявилась зовсім іншою, ніж я собі уявляла. Чи зробило це її гіршою? Абсолютно точно ні.

«Сім Місяців Маалі Алмейди» — це захоплива суміш магічного реалізму, політичної сатири та гострої історичної драми, що розгортається на тлі громадянської війни у Шрі-Ланці 1980-х років. Але крім того, це ще дослідження пам'яті, любові, смерті та боротьби.

Якби я хотіла спокусити вас прочитати цю книгу (а, будьмо відверті, так і є), то я просто розказала б вам один факт з неї: потойбічний світ тут зображений як податкова. Або черга у ЖЕКу. У п'ятницю о 16:23, коли усі прийшли сплачувати рахунки, бабці — отримувати пенсії, а на зміні лише одна людина (і в неї постійно глючить комп'ютер).

until august | #книгоогляди
13.05.202517:12
Наша нерегулярна рубрика: суб'єктивно найцікавіші (західні) обкладинки минулого місяця 🤌

Яка вам сподобалась найбільше?

until august | #книги
16.05.202512:13
📸 Трохи фото з китайського циклу Картьє-Брессона:

〰️ Золота лихоманка. Наприкінці дня люди штовхаються перед банком, щоб купити золото. Останні дні Гоміндану, Шанхай, 23 грудня 1948.

〰️ В Забороненому місті зібралося 10 000 новобранців, щоб сформувати націоналістичний полк. Пекін, грудень, 1948.

〰️ Чорний ринок, 1948.

〰️ Ринок біля храму Конфуція в Нанкіні. Працюють два молодих перукарі, віщун пророкує майбутнє гоміньданівському поліцейському, 1948.

〰️ Відвідувач забороненого міста, 1948.

〰️ Діти чекають на роздачу рису, Шанхай, Китай, 1949.

〰️ Шанхай, 4 липня, 1949.

〰️ Будівництво університетського басейну студентами, Пекін, 1958.

〰️ Діти проходять повз плакату з написом про те, що матері теж мають ходити до школи, Пекін, липень 1958.

〰️ Тренування міліції на площі Тяньаньмень, Пекін, 1958.

until august | #цікаве
15.05.202505:58
Вітаю, друзі!
Принесла вам цікаву статтю, яку в свою чергу, принесли мені (дякую, брате 👋).

Втрачене мистецтво дослідження як дозвілля.

Уявіть собі тихий вечір з книгою в руках. Уявили? А тепер подумайте — що це? Просто розвага? Чи щось більше?
В сучасності, коли кожний екран змагається за нашу увагу, мистецтво глибокого читання стало рідкісною навичкою.

Книги — це не просто предмети, а, як казала Барбара Такман, носії цивілізації. У Сан-Франциско є бібліотека Фонду «Long Now» під назвою «Посібник для цивілізації» — це колекція 3500 книг, необхідних для підтримки та/або відбудови цивілізації.

Від фонду Сан-Франциско до одних із перших слів Корану: «Читай в ім'я твого Господа», людство завжди розуміло священну природу читання.
Проте ми живемо в парадоксальний час: навколо нас більше текстів, ніж будь-коли в історії, але справжнє, неповерхневе читання потроху зникає.

Протягом останнього століття інтелектуали постійно тривожилися про майбутнє читання:
〰️ У 1926 році Вірджинія Вульф турбувалася, що кіно загрожує глибокому читанню.
〰️ У 1951 році Елвін Брукс Вайт побоювався, що аудіовізуальні пристрої замінять книги.
〰️ У 1996 році Сьюзен Зонтаґ писала, що електронні тексти загрожують смертю "внутрішньому життю".

Та жоден з них не передбачив сьогоднішньої реальності: ми оточені більшою кількістю книг і слів, ніж будь-коли, проте нам бракує цілісної культури. Проблема не у зникненні книг як такому, а у фрагментації уваги.

Що ж робити?
Авторка статті пропонує повернутися до читання як "священного дозвілля" — не просто споживання, а дослідження, гри допитливості.

Це мистецтво відкривати світ через прості кроки:
1️⃣ Дивуватися — дозволити собі захоплюватись теоріями та питаннями;
2️⃣ Запитувати — перетворювати цікавість на конкретні дослідження;
3️⃣ Шукати — збирати знання не як колекцію, а як мозаїку, організовувати її та розглядити під різними кутами;
4️⃣ Творити — ділитися своїми думками і відкриттями, нехай і скромними;
5️⃣ Єднатися — знаходити спільноти (гуртки, клуби, дружні кола), де ці думки перевіряються і розвиваються.

У фрагментованому світі немає нічого революційнішого, ніж увага людини, яка досліджує те, що їй цікаво. Станьте любителем-експертом у тому, що вас захоплює. Відновіть культуру дослідження як дозвілля, і бонусом відродите у собі почуття дива ✨

until august | #статті
09.05.202507:39
Насправді цей пост мав би вийти вчора.

Та дуже дивно під час повномасштабної війни писати відгук на книгу про Першу світову в День пам'яті жертв Другої світової... Що поробиш, така вже в нас реальність.

«Поза межами болю» Осипа Турянського.
Мало що можна сказати про цю книгу такого, що не сказано у її назві.
Вона крихітна. Вона страшна. З нею метафора "написано кров'ю" перестає бути метафорою.

Мені декілька разів доводилося відкладати книгу і просто дивитися у вікно. Як передати словами те, що за межами слів? Як говорити про біль, який виходить за межі болю?

until august | #книгоогляди
09.05.202507:45
О, і окремо хочу виділити оформлення від Стилета і Стилоса, бо воно чудово передає атмосферу.
Книгу проілюстрував ветеран російсько-української війни й військовослужбовець 72 ОМБР Руслан Лубинський.

А взагалі — підтримуйте це ветеранське видавництво! Вони чудові 🤲
19.05.202518:47
🌀 Невеличка підбірка цитат з «Бідолашних створіннь» Аласдера Ґрея, бо чому б і ні?

until august | #книги
09.05.202507:39
Ідуть живі трупи людей по трупі природи.


Повість-поема «Поза межами болю» займає особливе місце в українській літературі й особливу нішу в літературі про війну загалом. Написана на основі особистого досвіду, вона не є суто художнім твором: це скоріше крик або передсмертне хрипіння.

У 1915 році Осип Турянський, як військовополонений австро-угорської армії, був змушений разом з іншими полоненими відступати "стежкою смерті" через албанські гори під конвоєм сербів. Виснажені голодом, холодом і хворобами, багато полонених вмирали в дорозі. Тих, хто відставав, убивали конвоїри.

Турянський описує групу з семи полонених різних національностей (тут і угорець, і євреї, і поляк, і німець, і українець, і невідомий, що забув власне ім'я), що відділилися від основної колони. Вони намагаються навіть не врятуватись, а хоча б померти своєю смертю — не від кулі. Надія на виживання занадто мала.

Щемливо і страшно описаний стан свідомості людини на межі життя й смерті, її роздуми і марення. Що взагалі ми робимо на цій війні? Чи живі наші рідні й товариші?.. Що залишається від людини, коли вона доведена до крайності? Як співвідносяться інстинкт самозбереження і моральні принципи? Чи можливе збереження людської гідності в нелюдських умовах?

Як на мене, «Поза межами болю» стоїть в одному ряду з такими шедеврами антивоєнної літератури, як «На Західному фронті без змін» Ремарка чи «Вогонь» Барбюса, однак у нас він став відомим набагато пізніше, ніж у західному світі. У радянські часи повість була фактично вилучена з літературного обігу, бо не відповідала політиці партії.

До шкільної програми твір Турянського увійшов вже в незалежній Україні, проте я не знаю, наскільки доцільно давати його дітям. Зрозуміти й осягнути його важко навіть дорослому, бо це не та книга, яку відкриваєш з радістю.

Та, можливо, наше суспільство просто дозріло до відвертої розмови про травматичний досвід — особистий і колективний. Можливо, в епоху, коли війна знову стала нашою реальністю, ми шукаємо в літературі не розради, а правди. Якою б гіркою вона не була.

until august | #книгоогляди
10.05.202518:07
Почала «Сім Місяців Маалі Алмейди», і поки що це геть не те, що я собі уявляла 👀
Але дуже цікаво!

Виділила декілька цитат:
Ти бачив більш ніж достатньо трупів і завжди знав, куди зникає душа. Туди ж, куди й полум'я, коли його задмухати, куди й слово, коли його вимовити.

Ти вважав себе розумнішим за овець, що сходяться до храмів, мечетей і церков, а тепер виявляється, що мудрішими були вівці.

Нам варто боятися не зла. Істоти, що мають владу та діють у своїх власних інтересах, — от що має наводити жах.
А як інакше пояснити світове божевілля? Якщо існує небесний отець, він, певно, схожий на вашого батька: відсутній, ледачий і, мабуть, злий.

Спогади приходять до тебе разом із тілесними недугами. У чханні, у болях, у подряпинах і в свербінні. І це дивно, бо в тебе більше немає тіла, хоча, можливо, гіпнотизери мають рацію, біль та насолода — лише в нашій голові.

— Я допомагаю лише тим, хто допомагає мені. Якщо вам не потрібна моя допомога, я можу піти.
— Звучиш, як ООН.


Не думала, що буду сміятись з friendly banter мертв'яків, але вони жартують про ООН...

until august | #книги
15.05.202515:26
Мені пощастило, бо трохи раніше я читала «Безбратню ніч» і була в курсі подій, які описуються в книзі. Але приємніше читати про звірства декількох армій одне над одною і над цивільними від цього не стало.

Головний герой, Маалі Алмейда, військовий фотограф, раптово опиняється у потойбіччі, що нагадує абсурдну податкову контору з бюрократичною тяганиною. Він має лише сім місячних циклів (діб, "місяців"), щоб розкрити таємницю власної смерті та допомогти оприлюднити фотографії, які потенційно можуть змінити світ.
Історія Маалі розгортається у просторі між буттям і небуттям, а через спогади розкриваються його мрії, страхи і минулі гріхи, яких чимало.

Шрі-Ланка 1980-х років відчувається як жахливий калейдоскоп — краса природи і потворність війни, багатство культури і жорстокість людей. Історія наче пульсує між світами — між живими й мертвими, між минулим і теперішнім, між особистим і політичним.

Роман написаний від другої особи: ми стежимо за пригодами Маалі у потойбіччі, де він може з'являтися скрізь, де згадують його ім'я, та спостерігає за тими, хто його любив, терпів і ненавидів. Паралельно розкривається його складна особистість — гомосексуальний чоловік, який веде подвійне (а то й потрійне) життя у консервативному суспільстві; журналіст, який працює на багатьох панів, і при цьому залишається відокремленим.

Мова роману дотепна, з темним гумором, що парадоксально підкреслює серйозність описуваних подій. Автор майстерно поєднує сюрреалістичні елементи з реалістичними описами корупції, насильства та політичних інтриг.

Хоча місцями «Сім Місяців» можуть здаватися дещо повторюваними, мене це не відволікало.
У підсумку, не знаю, чи можу рекомендувати цю книгу всім, проте вона однозначно цікава і варта своєї популярності.

until august | #книгоогляди
Post media background
Post media
12.05.202506:28
Першим підтвердженим власником рукопису був Георг Бареш, алхімік XVII століття з Праги. Свою сучасну назву манускрипт отримав на честь Вілфріда Войнича, який придбав його у 1912 році.
Після придбання книги Войнич розіслав її копії декільком фахівцям для розшифровки, проте безуспішно.

З 1969 року манускрипт зберігається в бібліотеці рідкісних книг і рукописів Єльського університету.
У 2020 році Єльський університет опублікував повну цифрову версію манускрипту в своїй онлайн-бібліотеці, тому його тепер можна погортати.
Хтозна, можливо вам вдасться зрозуміти, про що мова! 😎

until august | #книги
Post media background
Post media
19.05.202515:09
Там у MinaLima анонсували неймовірне видання «Франкенштайна» Мері Шеллі, і це нагадало мені про схожу книгу 👀

Це «Бідолашні створіння» Аласдера Ґрея — дотепний постмодерний роман із елементами чорної комедії про Беллу — жінку, яку повернули до життя, і яка прагне самостійно обрати власний шлях.

Замішайте вікторіанську атмосферу, соціальну сатиру та наукову фантастику в одному романі — і вийде ось цей.
А ще це історія про те, як штучно створена "ідеальна жінка" виходить за межі чоловічих очікувань і самостійно визначає власні бажання та долю.

Мені здається кумедним те, що історію чоловіка написала жінка (Мері Шеллі), а історію жінки — чоловік (Аласдер Ґрей).

until august | #книги
19.05.202509:58
Читаю «Страшенно голосно і неймовірно близько» Фоєра і не розумію, чому не прочитала його раніше — такий образний і щільний текст!

І, схоже, зловила відсилку до «Бойню номер п'ять» Воннеґута. Чи це співпадіння? І там, і там описують бомбардування Дрездена, тому я воліла б думати, що це свідомий натяк.

until august | #книги
Post media background
Post media
16.05.202511:33
Головний герой книги — фотограф, тому логічно, що багато посилань було на творчість фотографів, особливо тих, хто висвітлював конфлікти, революції та війни.

Один з них — Нік Ут (справжнє ім'я — Хуїнг Конг Ут) — американський фотограф в'єтнамського походження, фотокореспондент Associated Press.

Його найвідоміша фотографія називається «Жах війни», також відома як «Напалм у Вєтнамі». Вона була зроблена 8 червня 1972 року.

На ньому зображено 8-річну Фан Тхі Кім Фук, село якої атакувала з неба армія Південного В’єтнаму. Разом з односельцями Кім покидала окуповану територію, проте пілот прийняв цивільних утікачів за військових і скинув на них напалмову бомбу.
Нік Ут встиг зробити коротку серію кадрів, на яких Кім Фук зриває палаючий одяг з перекошеним від болю обличчям. Після цього він доставив постраждалу дівчинку до госпіталю, скориставшись службовою прескартою.

За кілька днів цей знімок шокував увесь світ — його навіть називають однією з причин припинення в’єтнамської війни.

until august | #цікаве
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.