ОГОЛЕНІ
ціла спільнота митців з естравагантною назвою так звані << Оголені >> поети 🤫🪒
Уті муті які лапушки ☺️☺️ кончені за версією Сороки
| Одеса
Уті муті які лапушки ☺️☺️ кончені за версією Сороки
| Одеса
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрду
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаJul 28, 2022
TGlistке кошулган дата
Nov 18, 2024Тиркелген топ
ОГОЛЕНИЙ ЧАТІК ОСББ ФСБ СБУ АП
21
Рекорддор
04.04.202523:59
140Катталгандар30.11.202423:59
100Цитация индекси23.11.202423:59
521 посттун көрүүлөрү22.03.202523:59
351 жарнама посттун көрүүлөрү09.04.202523:59
20.69%ER23.11.202423:59
42.98%ERRӨнүгүү
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
Кайра бөлүшүлгөн:
Данко Пташиний | #укртґ
24.03.202514:51
pictura topiaria
ні слідів ні імен тільки тінь екстазує на стелі
прокрадається день у восковані зморшки вітрин
комашині антени закреслюють назви готелей
і снують шестикрилі вітри
близнюки вавілонські на вітер пускають рабів
гори падають в очі / зі сміху / з небес / на заклання
позмивай зі шкільної дошки пророчі гадання
про пожежі на вулиці аль мутанаббі
ґутенберґове сонце описує сонні спіралі
черти й різи скида на нереалістичний пейзаж
де чорнеткові сни палімпсести з -нікол- і -назавжд-
шматували і перезбирали
де військові колони ламають колони античні
де річки без води напуваються жовтим туманом
пролітають крізь дим шестикрилі вітри трамонтани
у скінченність і ввічливу вічність
що розірвані часом задушені вицвілим словом
вигинаються каліграфічні порізи на пальцях
і складаються в правила вдруге набутої мови
для прибульців дітей і коханців
#ptašyne
ні слідів ні імен тільки тінь екстазує на стелі
прокрадається день у восковані зморшки вітрин
комашині антени закреслюють назви готелей
і снують шестикрилі вітри
близнюки вавілонські на вітер пускають рабів
гори падають в очі / зі сміху / з небес / на заклання
позмивай зі шкільної дошки пророчі гадання
про пожежі на вулиці аль мутанаббі
ґутенберґове сонце описує сонні спіралі
черти й різи скида на нереалістичний пейзаж
де чорнеткові сни палімпсести з -нікол- і -назавжд-
шматували і перезбирали
де військові колони ламають колони античні
де річки без води напуваються жовтим туманом
пролітають крізь дим шестикрилі вітри трамонтани
у скінченність і ввічливу вічність
що розірвані часом задушені вицвілим словом
вигинаються каліграфічні порізи на пальцях
і складаються в правила вдруге набутої мови
для прибульців дітей і коханців
#ptašyne
Кайра бөлүшүлгөн:Данко Пташиний | #укртґ
04.04.202510:10
* * *
господи
що сидиш у ліхтарі над вікном
чому ти ясність моїх очей перетворив на ніж
жовтий хрускіт лампочок гризе мої зіниці
як в кімнаті для допитів
як коли сатурн загриз своїх пророків
як би я зараз зʼїв біґмак по ваучеру
мій шлунок грає фрі-джаз
послухай мене або здохни
я жую цю думку поки вона не стане стейком із кровʼю
піти може перекурити поки
любов моя спить
заплутавши руку в волоссі й
обійнявши ліжко свастикою
саме тою що колись
вирізьблювалась на глиняних глечиках
на дитячих стегнах в індії
(я не певен що саме вирізьблювалась)
саме тою що знала бабусю-смерть
до того як її навчили вбивати правильно
і я
дивлюся наче апостол на плоть боячись оживити
споглядаю як тіло її розпинає ніч
на чотири сторони світу
плекаю пакт про ненапад
любов моя спить
навіть коли комарики-шахеди
навіть якби зараз усе обвалилося
гривня будинок небо
я лежатиму ось так само
найбезсмертнішим з усіх тварин
поцілую її дупцю
відкушу шмат неба
запʼю нічною сиреною
й засну щасливий
поки ти господи
світиш мені в очі
ось мій хліб ось моє тіло
їжте мене поки я добрий
#ptašyne
господи
що сидиш у ліхтарі над вікном
чому ти ясність моїх очей перетворив на ніж
жовтий хрускіт лампочок гризе мої зіниці
як в кімнаті для допитів
як коли сатурн загриз своїх пророків
як би я зараз зʼїв біґмак по ваучеру
мій шлунок грає фрі-джаз
послухай мене або здохни
я жую цю думку поки вона не стане стейком із кровʼю
піти може перекурити поки
любов моя спить
заплутавши руку в волоссі й
обійнявши ліжко свастикою
саме тою що колись
вирізьблювалась на глиняних глечиках
на дитячих стегнах в індії
(я не певен що саме вирізьблювалась)
саме тою що знала бабусю-смерть
до того як її навчили вбивати правильно
і я
дивлюся наче апостол на плоть боячись оживити
споглядаю як тіло її розпинає ніч
на чотири сторони світу
плекаю пакт про ненапад
любов моя спить
навіть коли комарики-шахеди
навіть якби зараз усе обвалилося
гривня будинок небо
я лежатиму ось так само
найбезсмертнішим з усіх тварин
поцілую її дупцю
відкушу шмат неба
запʼю нічною сиреною
й засну щасливий
поки ти господи
світиш мені в очі
ось мій хліб ось моє тіло
їжте мене поки я добрий
#ptašyne
Кайра бөлүшүлгөн:
mertvovodeň
25.03.202511:19
#kunstobjekt
вакації
вільгла од червеного світла маяка,
сушиш купальник над ватрою.
як заснеш на березі — вкрию тебе
синім зошитом замість покривала.
слухай-но, земле, викуплена за
каністру шабського вина, наперед
посвячена божествам старогрецьким —
затока шипить, мов стара платівка,
тож мені і додати нічого.
потім ти говорила, що з мене не буде
священик — як виявилось, мала рацію.
не можу боятися твоїм страхом, мила —
в мене є свій, залишений праотцями.
вакації
вільгла од червеного світла маяка,
сушиш купальник над ватрою.
як заснеш на березі — вкрию тебе
синім зошитом замість покривала.
слухай-но, земле, викуплена за
каністру шабського вина, наперед
посвячена божествам старогрецьким —
затока шипить, мов стара платівка,
тож мені і додати нічого.
потім ти говорила, що з мене не буде
священик — як виявилось, мала рацію.
не можу боятися твоїм страхом, мила —
в мене є свій, залишений праотцями.
Кайра бөлүшүлгөн:mertvovodeň
06.04.202511:01
#kunstobjekt
седер песах
Через кілька днів потепліє,
та абрикоси вже не вродять.
Всеношна в призамковому парку,
освячення найменшого кошáра.
Сідаймо до недоторканного столу:
заснеш на ньому, тримаючи
почесну варту над тарілкою.
Вибираю сузір'я родимок з передпліччя,
як колись давно родзинки із паски.
Добре знати, що зустріну тебе
й у відрядженні у випадкових казахських
дівчатах, що підсіли в купе — ми, недо-
містяни, бачимо знамення там, де їх нема.
седер песах
Через кілька днів потепліє,
та абрикоси вже не вродять.
Всеношна в призамковому парку,
освячення найменшого кошáра.
Сідаймо до недоторканного столу:
заснеш на ньому, тримаючи
почесну варту над тарілкою.
Вибираю сузір'я родимок з передпліччя,
як колись давно родзинки із паски.
Добре знати, що зустріну тебе
й у відрядженні у випадкових казахських
дівчатах, що підсіли в купе — ми, недо-
містяни, бачимо знамення там, де їх нема.
Кайра бөлүшүлгөн:
and poets be fools of their own desire —. |
08.04.202518:37
мертвий південь - B in Minor (Cheryomushky Morning)
++
вже другу весну квітень дарує мені натхнення співати разом із природою.
// april25.-
++
вже другу весну квітень дарує мені натхнення співати разом із природою.
// april25.-
Кайра бөлүшүлгөн:Данко Пташиний | #укртґ
07.04.202512:20
брязкіт брязкіт і ще раз брязкіт
це не сусіди
це секта
я бачив це у їхніх очах
мерехтливе світло коридору
якось дивно затримується на їхніх лобах
схожий на снайперський сонячний зайчик каїнової печаті
вони носять ключі у тремтячих руках своїх як амулети
ляскають прогнилими дверима
по двадцять вісім разів на день
без утоми
зі скреготом осатанілого той-терʼєра
іноді лиш на кілька секунд
аби лишень
зачинити — й знову відчинити — й знову зачинити — Й ЗНОВУ
у них напевно що є діти
маленькі учні дверного культу
вони вчаться брязкати ще в утробі
навчаються скрипу в садку
грають у відчини-зачини
до восьмої ранку
я чув як вони шепочуть у замкову щілину
чужі імена замовляння ПІН-коди
о я бачив як їхня ручка обертається сама
я видів двері що не ведуть унікуди
але все одно гримають
бо такі правила віри
моє тіло впізнає їхні життєві ритми
краще за пульс коханої
реаґує як румунський домушник на звук клацання затвору
ґРЯцЬ
і знову
ґРЯцЬ
вони не виходять за двері
навіть
вони ними мстяться
світові
за те що ми живі а вони ні
а перетворився на записувальний пристрій
свідок дверного апокалíпсису
ще один звук і я піду
ще один скрип і я скажу їм усе
ще один ґРЯцЬ
і я стану їхнім шан-ді
який не пробачає
купіть вже змазку курва
це не сусіди
це секта
я бачив це у їхніх очах
мерехтливе світло коридору
якось дивно затримується на їхніх лобах
схожий на снайперський сонячний зайчик каїнової печаті
вони носять ключі у тремтячих руках своїх як амулети
ляскають прогнилими дверима
по двадцять вісім разів на день
без утоми
зі скреготом осатанілого той-терʼєра
іноді лиш на кілька секунд
аби лишень
зачинити — й знову відчинити — й знову зачинити — Й ЗНОВУ
у них напевно що є діти
маленькі учні дверного культу
вони вчаться брязкати ще в утробі
навчаються скрипу в садку
грають у відчини-зачини
до восьмої ранку
я чув як вони шепочуть у замкову щілину
чужі імена замовляння ПІН-коди
о я бачив як їхня ручка обертається сама
я видів двері що не ведуть унікуди
але все одно гримають
бо такі правила віри
моє тіло впізнає їхні життєві ритми
краще за пульс коханої
реаґує як румунський домушник на звук клацання затвору
ґРЯцЬ
і знову
ґРЯцЬ
вони не виходять за двері
навіть
вони ними мстяться
світові
за те що ми живі а вони ні
а перетворився на записувальний пристрій
свідок дверного апокалíпсису
ще один звук і я піду
ще один скрип і я скажу їм усе
ще один ґРЯцЬ
і я стану їхнім шан-ді
який не пробачає
купіть вже змазку курва
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.
