Орестократія
Авторський канал Ореста Сохара, шеф-редактора інтернет-видання «Оглядач» (Oboz.ua)
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрдуУкраїна
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаJul 12, 2022
TGlistке кошулган дата
Jun 25, 2023Тиркелген топ
Катталгандар
62 083
24 саат00%Жума
257-0.4%Ай
3 008-4.6%
Цитация индекси
100
Эскерүүлөр1Каналдарда бөлүштү0Каналдарда эскерүүлөр1
1 посттун орточо көрүүлөрү
28 098
12 саат23 9010%24 саат28 0980%48 саат27 9470%
Катышуу (ER)
2.38%
Кайра посттошту173Комментарийлер23Реакциялар497
Көрүүлөр боюнча катышуу (ERR)
0%
24 саат0%Жума0%Ай0%
1 жарнама посттун орточо көрүүлөрү
8 188
1 саат3 15938.58%1 – 4 саат00%4 - 24 саат00%
Акыркы 24 саатта бардык посттор
0
Динамика
-
"Орестократія" тобундагы акыркы жазуулар
19.03.202508:44
Кремлівський диктатор демонструє світові, що саме він контролює дозатор дипломатичного успіху Трампа
путін дав змогу главі Білого Дому продемонструвати «відчутний прогрес» у погашенні трирічного конфлікту. Але не настільки відчутний, аби 47-мий президент США зміг почувати себе домінантним лідером у цих стосунках.
🫵🏼 Трамп «програв» перший телефонний спаринг з путіним: переконати кремлівського диктатора на повне припинення вогню не вдалося.
👉🏼 Лідер США неабияк розчарований розмовою, що навіть скасував підсумкову пресконференцію. Все тому, що його можливості впливу на кремль вочевидь переоцінені.
👉🏼 Головний підсумок — згода путіна на взаємне припинення обстрілів енергетики, також домовилися домовлятися про спрощення судноплавства в Чорному морі. Після створення «зернового коридору» це найсерйозніший крок до деескалації. Але зовсім не те, що анонсував «47-мий».
👉🏼 Хоча…забув згадати про персональну сатисфакцію бункерному: будуть ще хокейні матчі між командами НХЛ та КХЛ, улюбленого спорту путіна. Мо навіть побачимо двох президентів на одній трибуні, які хором скандуватимуть «шайбу-шайбу».
👉🏼 путін дає зрозуміти, що йому подобається ідея геополітичної угоди з Трампом, але він хоче укласти її на своїх умовах. Тому бліцкригу у Вашингтона може й не вийти, якщо США не позадкують під тиском РФ, читай - не приймуть усі ультиматуми бункерного.
🫵🏼 Питання лише в тому, чи перейде Трамп до анонсованого плану Б, де він залякує кремль, обкладає його санкціями і засипає Україну зброєю. Наразі, як би не закипало політичне нутро "47-го", ззовні він випромінює героїчний оптимізм.
путін дав змогу главі Білого Дому продемонструвати «відчутний прогрес» у погашенні трирічного конфлікту. Але не настільки відчутний, аби 47-мий президент США зміг почувати себе домінантним лідером у цих стосунках.
🫵🏼 Трамп «програв» перший телефонний спаринг з путіним: переконати кремлівського диктатора на повне припинення вогню не вдалося.
👉🏼 Лідер США неабияк розчарований розмовою, що навіть скасував підсумкову пресконференцію. Все тому, що його можливості впливу на кремль вочевидь переоцінені.
👉🏼 Головний підсумок — згода путіна на взаємне припинення обстрілів енергетики, також домовилися домовлятися про спрощення судноплавства в Чорному морі. Після створення «зернового коридору» це найсерйозніший крок до деескалації. Але зовсім не те, що анонсував «47-мий».
👉🏼 Хоча…забув згадати про персональну сатисфакцію бункерному: будуть ще хокейні матчі між командами НХЛ та КХЛ, улюбленого спорту путіна. Мо навіть побачимо двох президентів на одній трибуні, які хором скандуватимуть «шайбу-шайбу».
👉🏼 путін дає зрозуміти, що йому подобається ідея геополітичної угоди з Трампом, але він хоче укласти її на своїх умовах. Тому бліцкригу у Вашингтона може й не вийти, якщо США не позадкують під тиском РФ, читай - не приймуть усі ультиматуми бункерного.
🫵🏼 Питання лише в тому, чи перейде Трамп до анонсованого плану Б, де він залякує кремль, обкладає його санкціями і засипає Україну зброєю. Наразі, як би не закипало політичне нутро "47-го", ззовні він випромінює героїчний оптимізм.
15.03.202514:35
Бенефіціари «миру»: путін задобрює Трампа газом та нафтою… в обмін на «мюнхенські» марення
Вашингтон та москва споріднюються, вони близькі до побудови нової конфігурації спільного володарювання, принаймні — на європейському просторі.
🫵🏼 Київ напружено очікував реакції господаря Білого Дому на зустріч путіна з посланцем США Стівом Віткоффом: хотілося б почути щось гнівне у відповідь на геополітичні зазіхання кремля, але Трамп назвав «продуктивною і дуже хорошою» розмову, а шанси на завершення війни високими.
👉🏼 «Щоб путін перестав воювати, він повинен думати у здатність перемогти на перемовинах»: The Washington Post публікує дані американської розвідки: російський диктатор не позбувся назойливої мрії домінувати над Україною, включивши її в орбіту РФ.
👉🏼 «Я не вірю, що припинення вогню чи навіть перемирʼя, чи договір стануть кінцем історії… Це нове протистояння між росією та рештою Європи», — ексспівробітник американської розвідки, експерт по РФ Фонду Карнегі Юджин Румер. — Президент [Трамп] відчайдушно прагне укласти угоду… А росіяни не проявляють жодних ознак помʼякшення. Вони нарощують свої вимоги». москва повернеться до «гібридних» методів впливу на Україну, включаючи економічний, політичний примус, проникнення в українську еліту, в тому числі — безпекову, ділову, а також — через російську церкву.
🫵🏼 Для досягнення цієї мети путін, схоже, витягнув найголовніший козир зі свого мундира: він пропонує Трампу стати енергетичним брокером РФ в Європі. Натомість хоче демонтажу європейської архітектури НАТО. Або принаймні її послаблення.
👉🏼 Значна частина Європи (особливо Західної), добряче налякана путінським імперіалізмом, дедалі більше консолідується в антипутінізмі. Після «замирення» з Україною кремлеві навряд чи вдасться запросто повернути собі — втрачені за час широкомасштабної війни — енергетичні, фінансові та інші ринки. Тому брокерські функції США — те, що треба.
👉🏼 США та РФ вже обговорюють купівлю американським бізнесом одіозних «Північних потоків» та іншої енергетичної інфраструктури. Йдеться не лише про газ, але й про активи «Роснафти». Цю ж інформацію підтвердив путін, пообіцявши повернення в ЄС «дешевого російського газу». Фактично, США та РФ домовляються спільно контролювати економіку Євроспільноти через газову та нафтову голки.
👉🏼 Reuters наголошує, що до т.зв. «стамбульських вимог» (демілітаризація України, зміна влади, визнання окупованих територій) кремль висуває і «мюнхенські» (озвучені російським диктатором 2007 р. на міжнародній безпековій конференції), — усунення «корінних причин війни», зокрема — розширення НАТО на схід. Трамп і тут уже пасонув господареві кремля: він уже натякнув на можливість виходу США зі складу Північноатлантичного альянсу, або радикальну зміну його політики: мається на увазі різке скорочення американського контингенту в Європі та відмова від 5 статті, —напад на одного члена НАТО розглядається як напад на всіх. Про бажання гримнути дверима Альянсу говорить і Ілон Маск та інші республіканці.
👉🏼 Фактично, ми стоїмо на порозі розвалу військо-політичного альянсу демократичного світу. «НАТО може припинити своє існування, а росія прийде за Європою», — заявив посол України у Великобританії Валерій Залужний, звинувативши США в «руйнуванні світового порядку». Цю ж думку повторив і ексголовком Альянсу Джеймс Ставрідіс: «Ми рухаємося до того… що побачимо останні дні НАТО».
🫵🏼 Ми, українці останніми намагаємося розгледіти перспективи нашого майбутнього крізь замкову щілину закритих перемовин України та США, і, відповідно, США та РФ. Та крихти інформації не дозволяють скласти картину майбутнього. Комунікації щодо припинення вогню у війні росії проти України є технічними, і дуже мало говорять про наміри Вашингтона та москви спільно поживитися на ослабленому демократичному світові… Це не означає, що два авторитарних лідери зможуть так запросто поділити Старий Світ, але вони намагаються. Принаймні, геополітичні тренди на це вказують.
Вашингтон та москва споріднюються, вони близькі до побудови нової конфігурації спільного володарювання, принаймні — на європейському просторі.
🫵🏼 Київ напружено очікував реакції господаря Білого Дому на зустріч путіна з посланцем США Стівом Віткоффом: хотілося б почути щось гнівне у відповідь на геополітичні зазіхання кремля, але Трамп назвав «продуктивною і дуже хорошою» розмову, а шанси на завершення війни високими.
👉🏼 «Щоб путін перестав воювати, він повинен думати у здатність перемогти на перемовинах»: The Washington Post публікує дані американської розвідки: російський диктатор не позбувся назойливої мрії домінувати над Україною, включивши її в орбіту РФ.
👉🏼 «Я не вірю, що припинення вогню чи навіть перемирʼя, чи договір стануть кінцем історії… Це нове протистояння між росією та рештою Європи», — ексспівробітник американської розвідки, експерт по РФ Фонду Карнегі Юджин Румер. — Президент [Трамп] відчайдушно прагне укласти угоду… А росіяни не проявляють жодних ознак помʼякшення. Вони нарощують свої вимоги». москва повернеться до «гібридних» методів впливу на Україну, включаючи економічний, політичний примус, проникнення в українську еліту, в тому числі — безпекову, ділову, а також — через російську церкву.
🫵🏼 Для досягнення цієї мети путін, схоже, витягнув найголовніший козир зі свого мундира: він пропонує Трампу стати енергетичним брокером РФ в Європі. Натомість хоче демонтажу європейської архітектури НАТО. Або принаймні її послаблення.
👉🏼 Значна частина Європи (особливо Західної), добряче налякана путінським імперіалізмом, дедалі більше консолідується в антипутінізмі. Після «замирення» з Україною кремлеві навряд чи вдасться запросто повернути собі — втрачені за час широкомасштабної війни — енергетичні, фінансові та інші ринки. Тому брокерські функції США — те, що треба.
👉🏼 США та РФ вже обговорюють купівлю американським бізнесом одіозних «Північних потоків» та іншої енергетичної інфраструктури. Йдеться не лише про газ, але й про активи «Роснафти». Цю ж інформацію підтвердив путін, пообіцявши повернення в ЄС «дешевого російського газу». Фактично, США та РФ домовляються спільно контролювати економіку Євроспільноти через газову та нафтову голки.
👉🏼 Reuters наголошує, що до т.зв. «стамбульських вимог» (демілітаризація України, зміна влади, визнання окупованих територій) кремль висуває і «мюнхенські» (озвучені російським диктатором 2007 р. на міжнародній безпековій конференції), — усунення «корінних причин війни», зокрема — розширення НАТО на схід. Трамп і тут уже пасонув господареві кремля: він уже натякнув на можливість виходу США зі складу Північноатлантичного альянсу, або радикальну зміну його політики: мається на увазі різке скорочення американського контингенту в Європі та відмова від 5 статті, —напад на одного члена НАТО розглядається як напад на всіх. Про бажання гримнути дверима Альянсу говорить і Ілон Маск та інші республіканці.
👉🏼 Фактично, ми стоїмо на порозі розвалу військо-політичного альянсу демократичного світу. «НАТО може припинити своє існування, а росія прийде за Європою», — заявив посол України у Великобританії Валерій Залужний, звинувативши США в «руйнуванні світового порядку». Цю ж думку повторив і ексголовком Альянсу Джеймс Ставрідіс: «Ми рухаємося до того… що побачимо останні дні НАТО».
🫵🏼 Ми, українці останніми намагаємося розгледіти перспективи нашого майбутнього крізь замкову щілину закритих перемовин України та США, і, відповідно, США та РФ. Та крихти інформації не дозволяють скласти картину майбутнього. Комунікації щодо припинення вогню у війні росії проти України є технічними, і дуже мало говорять про наміри Вашингтона та москви спільно поживитися на ослабленому демократичному світові… Це не означає, що два авторитарних лідери зможуть так запросто поділити Старий Світ, але вони намагаються. Принаймні, геополітичні тренди на це вказують.
04.03.202512:14
Трамп вболіває за американську прибутковість українського «миру»: післямова до «овальної» сварки
Ніщо так не налаштовує Трампа на миротворчу тональність, як готовність путіна поділитися рідкісноземельними трофеями з окупованих територій, і не тільки… Ось у такий нехитрий спосіб кремль та Білий дім зрослися в бажанні натягнути Києву на голову ще один «Будапештський меморандум», тільки тепер під виглядом припинення вогню.
🫵🏼 Почну з найчастішого запитання: чи був у Зеленського шанс пройти по тонкій кризі амбіцій Трампа і Венса, не провалившись у безодню їхнього обурення? Жодного, питання було лише в часі.
👉🏼 «Мирний план» Трампа за короткий час мутував ще крутіше, ніж штами коронавірусу на початку пандемії. Спершу 47-й президент США просто хотів підіграти господареві кремля, підтримуючи його «китайський мирний план»: той передбачав припинення вогню по лінії фронту, а далі перемовини-перемовини-перемовини, які колись завершаться мирною угодою.
👉🏼 Та в якийсь момент путін зробив те, що йому вдається найкраще: вирішив підкупити господаря Білого дому. Бункерний, як стверджують світові медіа, підкинув Трампу ідею спільно добувати «затрофеєні» корисні копалини — на окупованих українських землях. Це для розігріву, а далі на черзі - чимало проєктів. І «47-му» наживка настільки зайшла, що він буквально втратив інтерес до подібної — раніше анонсованої — угоди з Україною: пригадайте, спершу з уст Трампа звучали великі сподівання викачати з України то $500 млрд, то $250 млрд, а потім раптом президент США дозволив стерилізувати свою угоду до рівня рамкового [порожнього] документа… підписуючи який Київ, по суті, парафував американський алгоритм замирення з москвою.
👉🏼 Саме тому і виник конфлікт в Овальному кабінеті: йшлося не про рідкісноземельні метали, а про «рідкісноземельний мир». Господар кабінету наполягав, що російський диктатор — нормальний чел, і йому можна довіряти, і ця віра — найкраща гарантія безпеки. І якось нікому з американців не хотілося чути, що починаючи з 2014-го «довіра» до бункерного настільки розігріта, що вже зриває дах. Ось у цьому, власне, і полягала глибинна суть конфлікту, ким вважати господаря кремля: респектабельним політиком чи міжнародним злочинцем?
🫵🏼 Сьогодні Трамп мав би відчувати роздвоєння особисті, виступаючи водночас у двох подобах: президента США Ніксона зразка 1972 року і лідера Китаю Сі 2022-го.
👉🏼 Ніксон, аби сепарувати КНР від СРСР, протоптав доріжку китайській економіці на Захід. Для цього, правда, спершу знадобилося пожертвувати інтересами Тайваню — давнього партнера США. Пізніше отака дипломатія отримала «гордий» термін realpolitik, і всім уже відомо її наслідки: західні інвестиції дали дурний поштовх китайській економіці, і через 53 роки Трамп вимушений гарячково виправляти помилку Ніксона, але ніксонівськими ж прийомами — для нейтралізації КНР він намагається залізти американськими капіталами в російську економіку, зрадивши при цьому Україну…
👉🏼 Трампові кортить повторити й досвід Сі, який обміняв свою підтримку за надзвичайно вигідним для Пекіна курсом: не лише дешеві нафта та газ збагачують китайську економіку, але й добра частина Сибіру поступово дрейфує в залежність від КНР. І що найпоказовіше: путін залюбки готовий пустити «піндосів» на православну землю, хоча ще три роки тому розпочав «СВО», аби духу їх тут не було.
🫵🏼 «Рідкісноземельний мир» може стати лише початком затяжної ери відносин США і РФ. Тоталітарній російській економіці потрібен брокери протекціонізму на більшості ринків: починаючи від енергетичного і завершуючи технологічними.
Наша дійсність — ще один будапештський меморандум, ще одні розмиті гарантії безпеки під «чесне слово» кремлівського диктатора, які не додадуть різкості нашому майбутньому, хіба що добряче засліплять, дезорієнтують на тривалий час. Це нова реальність, у якій Європа повинна заново себе знайти. І ми разом з нею.
Ніщо так не налаштовує Трампа на миротворчу тональність, як готовність путіна поділитися рідкісноземельними трофеями з окупованих територій, і не тільки… Ось у такий нехитрий спосіб кремль та Білий дім зрослися в бажанні натягнути Києву на голову ще один «Будапештський меморандум», тільки тепер під виглядом припинення вогню.
🫵🏼 Почну з найчастішого запитання: чи був у Зеленського шанс пройти по тонкій кризі амбіцій Трампа і Венса, не провалившись у безодню їхнього обурення? Жодного, питання було лише в часі.
👉🏼 «Мирний план» Трампа за короткий час мутував ще крутіше, ніж штами коронавірусу на початку пандемії. Спершу 47-й президент США просто хотів підіграти господареві кремля, підтримуючи його «китайський мирний план»: той передбачав припинення вогню по лінії фронту, а далі перемовини-перемовини-перемовини, які колись завершаться мирною угодою.
👉🏼 Та в якийсь момент путін зробив те, що йому вдається найкраще: вирішив підкупити господаря Білого дому. Бункерний, як стверджують світові медіа, підкинув Трампу ідею спільно добувати «затрофеєні» корисні копалини — на окупованих українських землях. Це для розігріву, а далі на черзі - чимало проєктів. І «47-му» наживка настільки зайшла, що він буквально втратив інтерес до подібної — раніше анонсованої — угоди з Україною: пригадайте, спершу з уст Трампа звучали великі сподівання викачати з України то $500 млрд, то $250 млрд, а потім раптом президент США дозволив стерилізувати свою угоду до рівня рамкового [порожнього] документа… підписуючи який Київ, по суті, парафував американський алгоритм замирення з москвою.
👉🏼 Саме тому і виник конфлікт в Овальному кабінеті: йшлося не про рідкісноземельні метали, а про «рідкісноземельний мир». Господар кабінету наполягав, що російський диктатор — нормальний чел, і йому можна довіряти, і ця віра — найкраща гарантія безпеки. І якось нікому з американців не хотілося чути, що починаючи з 2014-го «довіра» до бункерного настільки розігріта, що вже зриває дах. Ось у цьому, власне, і полягала глибинна суть конфлікту, ким вважати господаря кремля: респектабельним політиком чи міжнародним злочинцем?
🫵🏼 Сьогодні Трамп мав би відчувати роздвоєння особисті, виступаючи водночас у двох подобах: президента США Ніксона зразка 1972 року і лідера Китаю Сі 2022-го.
👉🏼 Ніксон, аби сепарувати КНР від СРСР, протоптав доріжку китайській економіці на Захід. Для цього, правда, спершу знадобилося пожертвувати інтересами Тайваню — давнього партнера США. Пізніше отака дипломатія отримала «гордий» термін realpolitik, і всім уже відомо її наслідки: західні інвестиції дали дурний поштовх китайській економіці, і через 53 роки Трамп вимушений гарячково виправляти помилку Ніксона, але ніксонівськими ж прийомами — для нейтралізації КНР він намагається залізти американськими капіталами в російську економіку, зрадивши при цьому Україну…
👉🏼 Трампові кортить повторити й досвід Сі, який обміняв свою підтримку за надзвичайно вигідним для Пекіна курсом: не лише дешеві нафта та газ збагачують китайську економіку, але й добра частина Сибіру поступово дрейфує в залежність від КНР. І що найпоказовіше: путін залюбки готовий пустити «піндосів» на православну землю, хоча ще три роки тому розпочав «СВО», аби духу їх тут не було.
🫵🏼 «Рідкісноземельний мир» може стати лише початком затяжної ери відносин США і РФ. Тоталітарній російській економіці потрібен брокери протекціонізму на більшості ринків: починаючи від енергетичного і завершуючи технологічними.
Наша дійсність — ще один будапештський меморандум, ще одні розмиті гарантії безпеки під «чесне слово» кремлівського диктатора, які не додадуть різкості нашому майбутньому, хіба що добряче засліплять, дезорієнтують на тривалий час. Це нова реальність, у якій Європа повинна заново себе знайти. І ми разом з нею.
23.01.202515:52
Трамп робить Америку великою… коштом держав-партнерів
Ви вже, певно, чули, що 47-й президент США налаштований у лютому обкласти податковим митом товари з Китаю, Канади та Мексики: комуністичний імпорт Трамп стримує 10%-ю ставкою, а на сусідах відігрався на всі 25%. Це фішка стратегії нинішнього господаря Білого дому — зосередженість на економічній вигоді, але «стригти» друзів виявилося значно простіше, ніж впливових опонентів.
🫵🏼 Uncle Sam збирається безсоромно інкасувати низку лояльних країн—партнерів. «Колонізація» друзів, схоже, починається з Канади.
👉🏼 Новообраний президент США спершу назвав Канаду «51-м штатом», а у своїй інавгураційній промові анонсував драконівські барʼєри на торговельному шляху.
👉🏼 Економіки двох країн тісно інтегровані в автопромисловості, енергетиці, сільському господарстві. Багато товарів перетинають кордон декілька разів у процесі виробництва, а «добросусідська» ініціатива Трампа фактично підірве економіку країни «кленового листа».
👉🏼 Під роздачу потрапила також і Мексика, господарка якої надійно переплетена з США: нові мита матимуть для мексиканської економіки ще гірші наслідки, ніж для Канади.
👉🏼 Формально нинішній президент демонтує одне з дітищ Байдена — угоду про вільну торгівлю між США, Мексикою та Канадою від 2020-го: вона підштовхнула торгівлю між країнами зниженням тарифів та усуненням інших торговельних бар'єрів. Байден "ділився" економічною могутністю з північним та південним сусідами, розраховуючи, що посилення Мексики та Канади сприятиме загальній безпековій стабільності регіону. Тепер — кожен за себе.
🫵🏼 «Америка понад усе» — це одне з гасел економічного націоналізму нинішньої управлінської команди. Економічна вигода — головна мета, і заради неї, схоже, демонтуються ініціативи не лише Байдена, але й останніх років 100 американської дипломатії.
👉🏼 Наступна в «інкасаторському» списку — Європа. ЄС «світить» наразі «лише» 10% мит, але й тут усе залежить від того, «як піде», бо можуть зʼявитися митні барʼєри й у 25%, а то й у 60%.
👉🏼 Оті всі роздуті мита насправді є засобом примусу. Адміністрація Трампа в такий спосіб намагається досягти своїх конкретних цілей. Від ЄС вимагається зміна торговельної політики з Китаєм: зокрема, сепарації Брюсселя від Пекіна… тобто збільшення залежності європейської економіки від американської. Для ЄС це те саме, що зійти з безпечної стежки на мінне поле, доганяючи ілюзію щастя. Європейцям тепер доведеться добряче прораховувати, яка дорога для них перспективніша.
👉🏼 Цілком очевидно, що незабаром Білий дім запропонує свій варіант угоди для Мексики та Канади, у межах якої мита скорочуватимуться… в обмін на якусь поступку для трампістів. Якщо підказки шукати в риториці команди, то перспектива для цих держав виходить геть невесела: Канаду названо 51-м штатом, а Мексиканську затоку перейменовано на Американську. Якщо так піде і далі, то незабаром виникне американський аналог путінської СНД…
👉🏼 Уже тут не згадуватиму про Гренландію та Панамський канал, про це детально тут…
🫵🏼 Британському прем'єру Пальмерстону приписують фразу «У Британії немає ні вічних союзників, ні постійних ворогів, але постійні і вічні інтереси». Тепер це головне гасло Трампа: спершу Америку возвеличуватимуть вчорашні спільники та соратники, які виявилися неготовими до будь-якого типу протистояння зі старшим братом. Наступний, схоже, Китай. Для цього Білому дому спершу треба завершити війну в Україні, не виглядаючи при цьому лузером, перешкодити Сі повністю проковтнути путіна та лагідно наступити Пекіну на пʼяти в Латинській Америці, Арктиці, Європі і т.д.
🫵🏼 47-й президент круто змінює міжнародну стратегію США. Він відмовляється нести «тягар лідерства вільного світу», тому годилося б забути про старі добрі часи, коли Америка всіх «захищала», тобто просувала свої інтереси під виглядом демократії. Тепер інтереси США вимірюватимуться здебільшого касовим апаратом.
Ви вже, певно, чули, що 47-й президент США налаштований у лютому обкласти податковим митом товари з Китаю, Канади та Мексики: комуністичний імпорт Трамп стримує 10%-ю ставкою, а на сусідах відігрався на всі 25%. Це фішка стратегії нинішнього господаря Білого дому — зосередженість на економічній вигоді, але «стригти» друзів виявилося значно простіше, ніж впливових опонентів.
🫵🏼 Uncle Sam збирається безсоромно інкасувати низку лояльних країн—партнерів. «Колонізація» друзів, схоже, починається з Канади.
👉🏼 Новообраний президент США спершу назвав Канаду «51-м штатом», а у своїй інавгураційній промові анонсував драконівські барʼєри на торговельному шляху.
👉🏼 Економіки двох країн тісно інтегровані в автопромисловості, енергетиці, сільському господарстві. Багато товарів перетинають кордон декілька разів у процесі виробництва, а «добросусідська» ініціатива Трампа фактично підірве економіку країни «кленового листа».
👉🏼 Під роздачу потрапила також і Мексика, господарка якої надійно переплетена з США: нові мита матимуть для мексиканської економіки ще гірші наслідки, ніж для Канади.
👉🏼 Формально нинішній президент демонтує одне з дітищ Байдена — угоду про вільну торгівлю між США, Мексикою та Канадою від 2020-го: вона підштовхнула торгівлю між країнами зниженням тарифів та усуненням інших торговельних бар'єрів. Байден "ділився" економічною могутністю з північним та південним сусідами, розраховуючи, що посилення Мексики та Канади сприятиме загальній безпековій стабільності регіону. Тепер — кожен за себе.
🫵🏼 «Америка понад усе» — це одне з гасел економічного націоналізму нинішньої управлінської команди. Економічна вигода — головна мета, і заради неї, схоже, демонтуються ініціативи не лише Байдена, але й останніх років 100 американської дипломатії.
👉🏼 Наступна в «інкасаторському» списку — Європа. ЄС «світить» наразі «лише» 10% мит, але й тут усе залежить від того, «як піде», бо можуть зʼявитися митні барʼєри й у 25%, а то й у 60%.
👉🏼 Оті всі роздуті мита насправді є засобом примусу. Адміністрація Трампа в такий спосіб намагається досягти своїх конкретних цілей. Від ЄС вимагається зміна торговельної політики з Китаєм: зокрема, сепарації Брюсселя від Пекіна… тобто збільшення залежності європейської економіки від американської. Для ЄС це те саме, що зійти з безпечної стежки на мінне поле, доганяючи ілюзію щастя. Європейцям тепер доведеться добряче прораховувати, яка дорога для них перспективніша.
👉🏼 Цілком очевидно, що незабаром Білий дім запропонує свій варіант угоди для Мексики та Канади, у межах якої мита скорочуватимуться… в обмін на якусь поступку для трампістів. Якщо підказки шукати в риториці команди, то перспектива для цих держав виходить геть невесела: Канаду названо 51-м штатом, а Мексиканську затоку перейменовано на Американську. Якщо так піде і далі, то незабаром виникне американський аналог путінської СНД…
👉🏼 Уже тут не згадуватиму про Гренландію та Панамський канал, про це детально тут…
🫵🏼 Британському прем'єру Пальмерстону приписують фразу «У Британії немає ні вічних союзників, ні постійних ворогів, але постійні і вічні інтереси». Тепер це головне гасло Трампа: спершу Америку возвеличуватимуть вчорашні спільники та соратники, які виявилися неготовими до будь-якого типу протистояння зі старшим братом. Наступний, схоже, Китай. Для цього Білому дому спершу треба завершити війну в Україні, не виглядаючи при цьому лузером, перешкодити Сі повністю проковтнути путіна та лагідно наступити Пекіну на пʼяти в Латинській Америці, Арктиці, Європі і т.д.
🫵🏼 47-й президент круто змінює міжнародну стратегію США. Він відмовляється нести «тягар лідерства вільного світу», тому годилося б забути про старі добрі часи, коли Америка всіх «захищала», тобто просувала свої інтереси під виглядом демократії. Тепер інтереси США вимірюватимуться здебільшого касовим апаратом.
14.01.202515:29
Трамп збавляє «мирну» зухвалість: тестує нову тактику спілкування з путіним
🫵🏼 Ще пів року тому лідер республіканців намагався вразити бункерного своєю агресивною самовпевненістю, однак сьогодні взяв на озброєння пухнастий оптимізм: замість «я йому скажу [припинити війну]…», «якщо він не послухає, то [дам Україні безлімітно зброї]…» сьогодні артикулюється невпевненість, - «все залежить від путіна». Та це не означає, що Америка стала слабшою, просто наступний президент визначається з пріоритетами.
👉🏼 Днями Трамп намагався вкотре відповісти на запитання про стратегію припинення бойових дій в Україні. Його позиція виглядала доволі пасивною: «Ну… є лише одна стратегія, і вона залежить від Путіна…». Далі — сподівання, що кремлівському диктаторові теж набридло все місиво війни: «Я не можу уявити, що він в захваті від того, як все відбулося, для нього це також минуло не дуже добре».
👉🏼 47-мий президент США намагається показати, що контролює ситуацію по «угоді століття» — досягненню миру в Україні. Мовляв, збирається зустрітися з путіним «дуже швидко» після вступу на посаду, і канал спілкування з російським диктатором працює по повній, наче «Північний потік» до підриву невідомими робінгудами. Майк Волтц, конгресмен і майбутній радник з нацбезпеки, уточнив, що зустріч президентів очікується найближчими днями чи тижнями», підготовка триває «повним ходом».
👉🏼 Але… кремль на такі дипломатичні загравання Мар-а-Лаго (де розташована резиденція Трампа) крутить носом. Мовляв, ніякої предметної підготовки до зустрічі не ведеться, передумов для таких перемовин немає, до 20-го (дня інавгурації) говорити про щось передчасно. У перекладі з кремлівської людською це означає одне: поспішати московити будуть повільно, і збираються виставити Трампу великий чек за його бажання поспіхом замирити РФ та Україну.
👉🏼 Тоді як "47-мий" навпаки, - поспішає, бо намагається перекроїти світ (принаймні робить такі заявки), прагнучи покарати Китай за всі його економічні гріхи та форматнути карту політичних настроїв Європи. А незавершена війна в Україні його звʼязує по руках та ногах. Проте "швидкої угоди" не виходить.
🫵🏼 Тим часом не тільки Україна, але й Старий Світ задоволено протирає руки. Трамп — судячи з усього — не примушуватиме Київ до передчасних перемовин з РФ, — твердить Bloomberg у статті «В Європі зростає оптимізм, що Трамп не кине Україну на поталу».
👉🏼 В статті йдеться як про настрої команди майбутнього президента, але й про його особисті запобіжники: "47" ризикує зазнати приниження, аналогічне тому, яке пережив Байден (відповідно - 46 президент) при хаотичному відході з Афганістану; по-друге, якщо росія здобуде перемогу в Україні, то це мотивуватиме Китай до агресивніших дій.
👉🏼 Складається враження, що підбираючись до путіна на плюшевих лапах, Трамп тим часом намагається реалізовувати альтернативний сценарій. Наприклад, він дуже виразно НЕ РЕАГУЄ на те, що команда Байдена під «дембель» обплітає санкціями тіньовий танкерний флот РФ, завдяки якому кремль обходив, точніше - обпливав - усі попередні спроби перешкодити експорту російської нафти. Танкерні санкції вважаються чи не найболючішими за весь час повномасштабки.
🫵🏼 Це не остання метаморфоза в політичній стратегії Трампа, і не варто мати ілюзій щодо його взаємин з путіним. Просто варто знати, що зараз він перебуває саме на негативному рівні взаємин з кремлем, а далі розвидниться вже після 20-го січня, дня інавгурації.
Не варто забувати, що всі ми хотіли б завершення війни, але "мир за три дні" може виявитися небезпечним.
🫵🏼 Ще пів року тому лідер республіканців намагався вразити бункерного своєю агресивною самовпевненістю, однак сьогодні взяв на озброєння пухнастий оптимізм: замість «я йому скажу [припинити війну]…», «якщо він не послухає, то [дам Україні безлімітно зброї]…» сьогодні артикулюється невпевненість, - «все залежить від путіна». Та це не означає, що Америка стала слабшою, просто наступний президент визначається з пріоритетами.
👉🏼 Днями Трамп намагався вкотре відповісти на запитання про стратегію припинення бойових дій в Україні. Його позиція виглядала доволі пасивною: «Ну… є лише одна стратегія, і вона залежить від Путіна…». Далі — сподівання, що кремлівському диктаторові теж набридло все місиво війни: «Я не можу уявити, що він в захваті від того, як все відбулося, для нього це також минуло не дуже добре».
👉🏼 47-мий президент США намагається показати, що контролює ситуацію по «угоді століття» — досягненню миру в Україні. Мовляв, збирається зустрітися з путіним «дуже швидко» після вступу на посаду, і канал спілкування з російським диктатором працює по повній, наче «Північний потік» до підриву невідомими робінгудами. Майк Волтц, конгресмен і майбутній радник з нацбезпеки, уточнив, що зустріч президентів очікується найближчими днями чи тижнями», підготовка триває «повним ходом».
👉🏼 Але… кремль на такі дипломатичні загравання Мар-а-Лаго (де розташована резиденція Трампа) крутить носом. Мовляв, ніякої предметної підготовки до зустрічі не ведеться, передумов для таких перемовин немає, до 20-го (дня інавгурації) говорити про щось передчасно. У перекладі з кремлівської людською це означає одне: поспішати московити будуть повільно, і збираються виставити Трампу великий чек за його бажання поспіхом замирити РФ та Україну.
👉🏼 Тоді як "47-мий" навпаки, - поспішає, бо намагається перекроїти світ (принаймні робить такі заявки), прагнучи покарати Китай за всі його економічні гріхи та форматнути карту політичних настроїв Європи. А незавершена війна в Україні його звʼязує по руках та ногах. Проте "швидкої угоди" не виходить.
🫵🏼 Тим часом не тільки Україна, але й Старий Світ задоволено протирає руки. Трамп — судячи з усього — не примушуватиме Київ до передчасних перемовин з РФ, — твердить Bloomberg у статті «В Європі зростає оптимізм, що Трамп не кине Україну на поталу».
👉🏼 В статті йдеться як про настрої команди майбутнього президента, але й про його особисті запобіжники: "47" ризикує зазнати приниження, аналогічне тому, яке пережив Байден (відповідно - 46 президент) при хаотичному відході з Афганістану; по-друге, якщо росія здобуде перемогу в Україні, то це мотивуватиме Китай до агресивніших дій.
👉🏼 Складається враження, що підбираючись до путіна на плюшевих лапах, Трамп тим часом намагається реалізовувати альтернативний сценарій. Наприклад, він дуже виразно НЕ РЕАГУЄ на те, що команда Байдена під «дембель» обплітає санкціями тіньовий танкерний флот РФ, завдяки якому кремль обходив, точніше - обпливав - усі попередні спроби перешкодити експорту російської нафти. Танкерні санкції вважаються чи не найболючішими за весь час повномасштабки.
🫵🏼 Це не остання метаморфоза в політичній стратегії Трампа, і не варто мати ілюзій щодо його взаємин з путіним. Просто варто знати, що зараз він перебуває саме на негативному рівні взаємин з кремлем, а далі розвидниться вже після 20-го січня, дня інавгурації.
Не варто забувати, що всі ми хотіли б завершення війни, але "мир за три дні" може виявитися небезпечним.
11.01.202510:06
Маск з Трампом хакнули Facebook: в зоні ураження — вся Європа.
Медіа називають нові «дедлайни» миру в Україні, але пророцтвам навряд чи варто вірити: українське питання Вашингтон вирішуватиме в комплекті з китайсько-європейським.
🫵🏼 Упродовж багатьох років велич США трималася на високоточній зброї та могутності долара. Тепер ставка — на медійні маніпуляції.
👉🏼 Зовсім свіжа історія: Fb капітулював перед імперією Трампа. Власник Meta Марк Цукерберг закриває програму перевірки фактів, розгледівши в ній цензуру. Відтепер Fb налаштований копіювати алгоритми з Х (Twitter), запроваджені прибічником Трампа Ілоном Маском: той використовує Х для просування вигідних меседжів та інформаційних кампаній, часто усвідомлюючи їх фейковість.
👉🏼 Цукерберг свідомо перефарбовує контент Facebook та Instagram під нову еру, — для Марка настав важкий період каяття: ще зовсім недавно він ідеологічно тягнувся до демократів та демократії й забанив в Fb сторінку самого Трампа. Та демократи продули вибори, й Цукерберг вимушений «перевзуватися», зблизившись з республіканцями. Умови капітуляції зрозумілі: тепер у ФБ толеруватимуться сексизм, нападки на іммігрантів та інший трампізм. Це так, ніби ти вірив в божу силу, а потім настало просвітління: мовляв, заповіді господні обмежують людську свободу, а церква взагалі спалила на вогні інквізиції чимало візіонерів.
❗️Аби підтвердити щирість каяття, Цукерберг видав мільйонний чек на святкування другої інавгурації Трампа.
🫵🏼 Маніпулятивні технології стають новою «ядерною» зброєю Білого Дому. Вони допомогли лідеру республіканців здобути перемогу на президентських виборах США, тепер уже і Європа перетворюється на полігон інтернет-диверсій. Мета — створення мережі правих популістів на Старому континенті та… зміна правлячих режимів.
👉🏼 Маск використовує платформу для наїзду на некомфортних йому лідерів Старого Світу та підтримки ультраправих політиків європейського табору. Мільярдер назвав премʼєра Великобританії Кіра Стармера «втіленням зла», щедро облив жовчю канцлера Олафа Шольца та президента Мануеля Макрона, компліментарно відгукуючись про проросійський «інтернаціонал» Європи, зокрема ультраправу постсовкову «Альтернативу для Німеччини», французьке «Національне обʼєднання» Ле Пен і т.д.
👉🏼 Власник Х зайнявся переформатуванням мізків європейських виборців не просто так: задача — посилити хвилю євроскептицизму в ЄС, що уже декілька років поспіль набирає популярності: Словаччина, Угорщина, Італія, Нідерланди, Румунія, а також — Польща, Німеччина ну і, звісно, Франція багаті на праворадикальні настрої.
👉🏼 Маск «модерує» мережу європейських ультрарадикалів не лише через їх політичну тотожність з поглядами Трампа. Євроскептицизм повинен знизити вагу Європи на світовій карті, а також розірвати економічний звʼязок Брюсселя з Китаєм. Країни Євроспільноти формату Шольца-Макрона вбачають у КНР другого за статусом економічного партнера — після США. А коли США оголосять ЄС тарифну війну, то Китай займе перше місце. Трампу, який де-факто вже готується до економічного протистояння з Сі, цього не потрібно. Тому шольців-макронів «треба» змінювати на контрольованіших ультранаціоналістів.
👉🏼 Ультраправі зазвичай мають російський шлейф та аналогічну політичну орієнтацію. Та в очах Трампа з Маском це додає їм шарму: повернення Європи у сферу впливу кремля може стати брудним хабарем московитам — в обмін на те, що вони не сильно вписуватимуться за Китай в ході економічних розбірок із США.
🫵🏼 Доля України розглядатиметься Трампом в загальному контексті Європи. Зараз можна сказати, що майбутній президент, як пишуть медіа, «одержимий силою і бажанням виглядати сильним», тому й постійно переглядає підходи до розв'язання українського питання і дедлайни миру. І це хороша новина для України. Погана полягає в тому, що ми можемо стати свідками нового пакту "Молотова-Рібентропа", коли для протистояння великому злу Uncle Sam спробує задобрити зло трішки менше... точніше слабше.
Медіа називають нові «дедлайни» миру в Україні, але пророцтвам навряд чи варто вірити: українське питання Вашингтон вирішуватиме в комплекті з китайсько-європейським.
🫵🏼 Упродовж багатьох років велич США трималася на високоточній зброї та могутності долара. Тепер ставка — на медійні маніпуляції.
👉🏼 Зовсім свіжа історія: Fb капітулював перед імперією Трампа. Власник Meta Марк Цукерберг закриває програму перевірки фактів, розгледівши в ній цензуру. Відтепер Fb налаштований копіювати алгоритми з Х (Twitter), запроваджені прибічником Трампа Ілоном Маском: той використовує Х для просування вигідних меседжів та інформаційних кампаній, часто усвідомлюючи їх фейковість.
👉🏼 Цукерберг свідомо перефарбовує контент Facebook та Instagram під нову еру, — для Марка настав важкий період каяття: ще зовсім недавно він ідеологічно тягнувся до демократів та демократії й забанив в Fb сторінку самого Трампа. Та демократи продули вибори, й Цукерберг вимушений «перевзуватися», зблизившись з республіканцями. Умови капітуляції зрозумілі: тепер у ФБ толеруватимуться сексизм, нападки на іммігрантів та інший трампізм. Це так, ніби ти вірив в божу силу, а потім настало просвітління: мовляв, заповіді господні обмежують людську свободу, а церква взагалі спалила на вогні інквізиції чимало візіонерів.
❗️Аби підтвердити щирість каяття, Цукерберг видав мільйонний чек на святкування другої інавгурації Трампа.
🫵🏼 Маніпулятивні технології стають новою «ядерною» зброєю Білого Дому. Вони допомогли лідеру республіканців здобути перемогу на президентських виборах США, тепер уже і Європа перетворюється на полігон інтернет-диверсій. Мета — створення мережі правих популістів на Старому континенті та… зміна правлячих режимів.
👉🏼 Маск використовує платформу для наїзду на некомфортних йому лідерів Старого Світу та підтримки ультраправих політиків європейського табору. Мільярдер назвав премʼєра Великобританії Кіра Стармера «втіленням зла», щедро облив жовчю канцлера Олафа Шольца та президента Мануеля Макрона, компліментарно відгукуючись про проросійський «інтернаціонал» Європи, зокрема ультраправу постсовкову «Альтернативу для Німеччини», французьке «Національне обʼєднання» Ле Пен і т.д.
👉🏼 Власник Х зайнявся переформатуванням мізків європейських виборців не просто так: задача — посилити хвилю євроскептицизму в ЄС, що уже декілька років поспіль набирає популярності: Словаччина, Угорщина, Італія, Нідерланди, Румунія, а також — Польща, Німеччина ну і, звісно, Франція багаті на праворадикальні настрої.
👉🏼 Маск «модерує» мережу європейських ультрарадикалів не лише через їх політичну тотожність з поглядами Трампа. Євроскептицизм повинен знизити вагу Європи на світовій карті, а також розірвати економічний звʼязок Брюсселя з Китаєм. Країни Євроспільноти формату Шольца-Макрона вбачають у КНР другого за статусом економічного партнера — після США. А коли США оголосять ЄС тарифну війну, то Китай займе перше місце. Трампу, який де-факто вже готується до економічного протистояння з Сі, цього не потрібно. Тому шольців-макронів «треба» змінювати на контрольованіших ультранаціоналістів.
👉🏼 Ультраправі зазвичай мають російський шлейф та аналогічну політичну орієнтацію. Та в очах Трампа з Маском це додає їм шарму: повернення Європи у сферу впливу кремля може стати брудним хабарем московитам — в обмін на те, що вони не сильно вписуватимуться за Китай в ході економічних розбірок із США.
🫵🏼 Доля України розглядатиметься Трампом в загальному контексті Європи. Зараз можна сказати, що майбутній президент, як пишуть медіа, «одержимий силою і бажанням виглядати сильним», тому й постійно переглядає підходи до розв'язання українського питання і дедлайни миру. І це хороша новина для України. Погана полягає в тому, що ми можемо стати свідками нового пакту "Молотова-Рібентропа", коли для протистояння великому злу Uncle Sam спробує задобрити зло трішки менше... точніше слабше.
08.01.202509:54
Віджати Панамський канал, викупити Гренландію, поглинути Канаду, — здавалося б, до чого тут мир в Україні!?
Керівна партія США збирається зайняти кругову оборону проти світового домінування Китаю, насамперед економічного, але не виключається й військове. Тому майбутній-попередній президент США намагається зібрати всі свої політичні стереотипи в одну стратегію безпеки «Ізоляціонізм — 2025».
🫵🏼 Спершу варто пояснити рейдерські замашки щодо захоплення сусідських територій: Трамп говорить про це дедалі радикальніше, а на пресконференції у вівторок навіть натякнув на можливість застосування військової сили для встановлення контролю над Гренландією та Панамським каналом. Схоже, новий лідер вільного світу перечитав мемуарів часів холодної війни.
🫵🏼 «Данія має віддати США Гренландію». Спершу йшлося про викуп, але зараз данці мають зробити це харитативно, тобто «на шару», звісно ж — для захисту "вільного світу". Інакше Данію перепеленають такими митними путами, що країна мало не сама проситиметься про приєднання до США.
👉🏼 Гренландія — це найпівнічніша «ерогенна» зона Пентагону. Тут знаходиться авіабаза США «Туле», яка в часи холодної війни була одним із основних елементів оборони Штатів, прикриваючи від можливого удару СРСР через Арктику. Там планувалося розмістити 600 ядерних ракет.
👉🏼 Декілька років тому цю базу намагався придбати Китай: Пекіну давно кортить розширити свій вплив в Арктиці. Серед планів було і прокласти в регіоні новий суднохідний маршрут "Полярний шовковий шлях", і треба розуміти, що йдеться як про торгівельний флот, так і військовий.
👆🏼До речі! Під час окупації Данії Німеччиною у ІІ-ій світовій Гренландія перебувала під захистом США і була повернута Данії 1945 року.
🫵🏼 У «рейдерстві» Панамського каналу зацікавленість практично та ж сама. Він сполучає Західне та Східне узбережжя США і скорочує океанічний маршрут для торгівельного флоту та дозволяє взаємодіяти Атлантичному та Тихому флотам ВМС США.
👆🏼Для ілюстрації: мандрівка із Нью-Йорка до Лос-Анджелеса через Панамський канал становить 5000 морських миль, тоді як обхід навколо мису Горн додає ще 8000 миль додатково.
👉🏼 Сьогодні великим торгівельним користувачем Панамського каналу є Китай. Пекін постійно нарощує експансію в Латинській Америці, збільшуючи залежність місцевих урядів від кабальних кредитів китайських банків, в тому числі — перехоплюючи контроль над водною інфраструктурою (наприклад, вже сьогодні Китай контролює 2 з 5-ти панамських портів). Тому для Uncle Sam визріває високий ризик побачити китайські шлагбауми по обидва боки каналу.
👆🏼 На початку 1900-х США заплатити $250 млн за землю під будівництво каналу і володіли ним до 1999 року. Тому, як і Гренландію, Трамп претендує на «своє»…
🫵🏼 Зовсім інша ситуація з Канадою, яку Трамп збирається перетворити на «51-й штат США»: це свого роду тролінг, мета якого витягнути з «51-го штату» побільше грошей. Вашингтон підтримує лояльну митну політику щодо Отави і витрачає «мільярди, щоб захистити Канаду». Ера Pax Americana змінюється епохою ізоляціонізму, й республіканці налаштовані «постригти» свого великого сусіда.
🫵🏼 Фактично, ми уже отримали відповідь на часте сьогодні запитання «Чи здатен Трамп помиритися з Сі?». Може, але лише наразі теоретично, бо насправді він готується до протилежного: глибокої й безжальної економічної війни з КНР, в якій у Білого Дому не буде друзів… А лише стратегічні інтереси.
І тут час настав розповісти про уготовану в цій грі роль Європи загалом та України зокрема. Про це — наступного разу. Зокрема і про те, чому Ілон Маск так завзято нападає на лідерів Старого Світу.
Керівна партія США збирається зайняти кругову оборону проти світового домінування Китаю, насамперед економічного, але не виключається й військове. Тому майбутній-попередній президент США намагається зібрати всі свої політичні стереотипи в одну стратегію безпеки «Ізоляціонізм — 2025».
🫵🏼 Спершу варто пояснити рейдерські замашки щодо захоплення сусідських територій: Трамп говорить про це дедалі радикальніше, а на пресконференції у вівторок навіть натякнув на можливість застосування військової сили для встановлення контролю над Гренландією та Панамським каналом. Схоже, новий лідер вільного світу перечитав мемуарів часів холодної війни.
🫵🏼 «Данія має віддати США Гренландію». Спершу йшлося про викуп, але зараз данці мають зробити це харитативно, тобто «на шару», звісно ж — для захисту "вільного світу". Інакше Данію перепеленають такими митними путами, що країна мало не сама проситиметься про приєднання до США.
👉🏼 Гренландія — це найпівнічніша «ерогенна» зона Пентагону. Тут знаходиться авіабаза США «Туле», яка в часи холодної війни була одним із основних елементів оборони Штатів, прикриваючи від можливого удару СРСР через Арктику. Там планувалося розмістити 600 ядерних ракет.
👉🏼 Декілька років тому цю базу намагався придбати Китай: Пекіну давно кортить розширити свій вплив в Арктиці. Серед планів було і прокласти в регіоні новий суднохідний маршрут "Полярний шовковий шлях", і треба розуміти, що йдеться як про торгівельний флот, так і військовий.
👆🏼До речі! Під час окупації Данії Німеччиною у ІІ-ій світовій Гренландія перебувала під захистом США і була повернута Данії 1945 року.
🫵🏼 У «рейдерстві» Панамського каналу зацікавленість практично та ж сама. Він сполучає Західне та Східне узбережжя США і скорочує океанічний маршрут для торгівельного флоту та дозволяє взаємодіяти Атлантичному та Тихому флотам ВМС США.
👆🏼Для ілюстрації: мандрівка із Нью-Йорка до Лос-Анджелеса через Панамський канал становить 5000 морських миль, тоді як обхід навколо мису Горн додає ще 8000 миль додатково.
👉🏼 Сьогодні великим торгівельним користувачем Панамського каналу є Китай. Пекін постійно нарощує експансію в Латинській Америці, збільшуючи залежність місцевих урядів від кабальних кредитів китайських банків, в тому числі — перехоплюючи контроль над водною інфраструктурою (наприклад, вже сьогодні Китай контролює 2 з 5-ти панамських портів). Тому для Uncle Sam визріває високий ризик побачити китайські шлагбауми по обидва боки каналу.
👆🏼 На початку 1900-х США заплатити $250 млн за землю під будівництво каналу і володіли ним до 1999 року. Тому, як і Гренландію, Трамп претендує на «своє»…
🫵🏼 Зовсім інша ситуація з Канадою, яку Трамп збирається перетворити на «51-й штат США»: це свого роду тролінг, мета якого витягнути з «51-го штату» побільше грошей. Вашингтон підтримує лояльну митну політику щодо Отави і витрачає «мільярди, щоб захистити Канаду». Ера Pax Americana змінюється епохою ізоляціонізму, й республіканці налаштовані «постригти» свого великого сусіда.
🫵🏼 Фактично, ми уже отримали відповідь на часте сьогодні запитання «Чи здатен Трамп помиритися з Сі?». Може, але лише наразі теоретично, бо насправді він готується до протилежного: глибокої й безжальної економічної війни з КНР, в якій у Білого Дому не буде друзів… А лише стратегічні інтереси.
І тут час настав розповісти про уготовану в цій грі роль Європи загалом та України зокрема. Про це — наступного разу. Зокрема і про те, чому Ілон Маск так завзято нападає на лідерів Старого Світу.
18.12.202414:50
Від китайського «мирного плану» до угорського:
Угорський премʼєр Віктор Орбан напʼяв блакитну каску миротворця, вдаючи, що отримав від Дональда Трампа ліцензію на право вершити долі України та московії. Та насправді він затято гне кремлівську лінію.
🫵🏼 Про Орбана слід поговорити, бо його вже стало багато. Він набрав політичної ваги, і з одного боку — найдовіреніша особа кремлівського диктатора в Європі… з іншого — найвірніший європейський адепт Трампа. Лише цього року він бачився і розмовляв із Трампом декілька разів поспіль, після чого — телефонував до кремля. А ще Орбан днями несподівано завітав до президента Туреччини Ердогана, свого колеги по НАТО, який (як і Орбан) також любить інколи грати «за протилежну команду».
👉🏼 Про мету отієї човникової дипломатії прохопився сам Орбан, запропонувавши «різдвяне перемирʼя»... Перемирʼя, без будь-яких гарантій безпеки для України та подальших контурів розвитку ситуації. Фактично йдеться про примітивне замороження війни по лінії фронту, — це путінська ідея, перефарбована на угорський лад.
👉🏼 Орбан, по суті, намагається перепакувати кремлівський "мирний план" в нову обгортку, в якій її можна підсунути решті Європи. В основі логіки — путінський ботокс і традиційні російські скрєпи головного мозку: позбавити Україну військової та фінансової підтримки, а потім натягнути Києву на голову ультиматум капітуляції.
🫵🏼 Та чи такого плану капітуляції очікує майбутній очільник Білого Дому? З його публічних заяв можна зрозуміти, що він прагне укласти вигідну для себе угоду щодо України. Йдеться про оборудку, яку з радістю підтримають більшість видимих і залаштункових її учасників.
👉🏼 Саме тому команда Трампа не озвучує контурів майбутньої домовленості, і не генерує яких би то не було власних ініціатив, натомість моніторячи контроверсійні побажання зацікавлених гравців: від Києва до москви, від Брюсселя до Пекіна, і, як це не дивно — від Будапешта до Анкари. Важливими є не раціональність чи справедливість пропозицій, а політична вага її носія.
👉🏼 У цьому контексті човникова дипломатія угорського премʼєра виглядає як підміна понять: він збирає пул держав, здатних змінити колективну думку Брюсселя і, зрештою — натиснути на Україну. «Взаємовигідність», так би мовити, навпаки.
👉🏼 Орбан блефує, і його ініціатива стане настільки вагомою в очах Трампа, наскільки слабкою буде позиція Старого Світу, значна частина якого залишається на боці Києва, але здебільшого поводить пасивну політику. Саме після "зважування" позицій прокремлівських, і прозахідних сил і наповнюватимуться конкретним змістом слова нового-старого американського президента про те, що «єдиний спосіб добитися угоди — не кидати Україну».
🫵🏼 Хочеться вірити, що Трамп затямив уроки першого президентства, коли його адміністрація уклала договір з талібами про припинення вогню і політичне порозуміння офіційного уряду й "Талібану". Однак бойовики використали цей «мирний план» як сходинку для захоплення влади в країні. Те ж саме може повторитися в разі "орбанізації" Трампа: раптове припинення фінансування України не призведе до миру, а скоріше навпаки - стимулюватиме російську агресію.
Угорський премʼєр Віктор Орбан напʼяв блакитну каску миротворця, вдаючи, що отримав від Дональда Трампа ліцензію на право вершити долі України та московії. Та насправді він затято гне кремлівську лінію.
🫵🏼 Про Орбана слід поговорити, бо його вже стало багато. Він набрав політичної ваги, і з одного боку — найдовіреніша особа кремлівського диктатора в Європі… з іншого — найвірніший європейський адепт Трампа. Лише цього року він бачився і розмовляв із Трампом декілька разів поспіль, після чого — телефонував до кремля. А ще Орбан днями несподівано завітав до президента Туреччини Ердогана, свого колеги по НАТО, який (як і Орбан) також любить інколи грати «за протилежну команду».
👉🏼 Про мету отієї човникової дипломатії прохопився сам Орбан, запропонувавши «різдвяне перемирʼя»... Перемирʼя, без будь-яких гарантій безпеки для України та подальших контурів розвитку ситуації. Фактично йдеться про примітивне замороження війни по лінії фронту, — це путінська ідея, перефарбована на угорський лад.
👉🏼 Орбан, по суті, намагається перепакувати кремлівський "мирний план" в нову обгортку, в якій її можна підсунути решті Європи. В основі логіки — путінський ботокс і традиційні російські скрєпи головного мозку: позбавити Україну військової та фінансової підтримки, а потім натягнути Києву на голову ультиматум капітуляції.
🫵🏼 Та чи такого плану капітуляції очікує майбутній очільник Білого Дому? З його публічних заяв можна зрозуміти, що він прагне укласти вигідну для себе угоду щодо України. Йдеться про оборудку, яку з радістю підтримають більшість видимих і залаштункових її учасників.
👉🏼 Саме тому команда Трампа не озвучує контурів майбутньої домовленості, і не генерує яких би то не було власних ініціатив, натомість моніторячи контроверсійні побажання зацікавлених гравців: від Києва до москви, від Брюсселя до Пекіна, і, як це не дивно — від Будапешта до Анкари. Важливими є не раціональність чи справедливість пропозицій, а політична вага її носія.
👉🏼 У цьому контексті човникова дипломатія угорського премʼєра виглядає як підміна понять: він збирає пул держав, здатних змінити колективну думку Брюсселя і, зрештою — натиснути на Україну. «Взаємовигідність», так би мовити, навпаки.
👉🏼 Орбан блефує, і його ініціатива стане настільки вагомою в очах Трампа, наскільки слабкою буде позиція Старого Світу, значна частина якого залишається на боці Києва, але здебільшого поводить пасивну політику. Саме після "зважування" позицій прокремлівських, і прозахідних сил і наповнюватимуться конкретним змістом слова нового-старого американського президента про те, що «єдиний спосіб добитися угоди — не кидати Україну».
🫵🏼 Хочеться вірити, що Трамп затямив уроки першого президентства, коли його адміністрація уклала договір з талібами про припинення вогню і політичне порозуміння офіційного уряду й "Талібану". Однак бойовики використали цей «мирний план» як сходинку для захоплення влади в країні. Те ж саме може повторитися в разі "орбанізації" Трампа: раптове припинення фінансування України не призведе до миру, а скоріше навпаки - стимулюватиме російську агресію.
09.12.202411:01
Сирійський удар: бункерний отримав ляпаса від своїх друзів Ердогана та Нетаньягу.
Просто зараз кремль намагається «перевзутися» під нову владу в країні.
🫵🏼 Кишеньковий диктатор Башар аль-Асад, заступивши на сирійське президентство після свого батька у 2000-му, вже втік до москви, й розважає Віктора Януковича десь у путінському музеї політичних маріонеток. Повстанцям вистачило декілька днів, аби захопити країну. Та, як виявилося, повстанці — не зовсім повстанці, і діяли вони не самі.
👉🏼 Повстанські групи об'єдналися під керівництвом Хаят Тахрір аш-Шам (ХТШ), яку США за «першого» Трампа назвали терористичною організацією. ХТШ — колишній філіал Аль-Каїди. Група вважалася екстремістською, але пізніше прикрутила свій радикалізм, зосередившись на створенні чогось на кшталт цивільного уряду.
👉🏼Декілька крил, що влилися в ХТШ, активно підтримувалися Туреччиною. Анкара упродовж років не могла домовитися з Асадом про повернення на батьківщину декількох мільйонів сирійських біженців, що проживають в Туреччині. Ердоганові давно вже дошкуляють і прикордонні конфлікти з сирійськими курдами.
👉🏼 За деколонізацію Сирії слід віддати належне наполегливості Ізраїлю: він ігнорував заклики до припинення вогню, знищуючи своїх ворогів, в тому числі з «Хезболла» та іранських проксі: у Газі, Лівані, Ємені, Сирії чи Ірані. Кожна з атак на лідерів «Хезболла» чи іранського КВІР засуджувалася партнерами за «ризик ескалації». Але саме тактика Ізраїлю стала запорукою нинішнього успіху.
👉🏼 США координували дії повстанців, але робили це через Туреччину. Вашингтон турбувало, аби на хвилі боротьби з Асадом до влади не повернулися бойовики ІДІЛ.
🫵🏼 Обезголовлення — лише початок демонтажу режиму. Слідом почалася авіаційна операція: американська авіація бомбардувала декілька баз ІДІЛ в Сирії, а Ізраїль «накидав» по штаб-квартирах митниці, воєнної розвідки, а також по ракетно-дослідницькому центрові.
👉🏼 Розпочинається сухопутна фаза зачистки Сирії. Першими перетнули кордон із Сирією ізраїльські війська; вони шукатимуть злочинців, чиїми руками Іран та московія розгойдували ситуацію на Близькому Сході. Далі — буде.
🫵🏼 Тепер найсмачніше — про русню. Схоже, бункерний вже обірвав телефон Ердогана, намагаючись домовитися: бодай про безпечне виведення військ, а то й — про збереження своїх баз у Сирії.
👉🏼 Московити мають військово-морську базу в Тартусі та авіабазу в Латакії. Це забезпечило військово-морську присутність в Середземному морі та повітряний потенціал в регіоні. Московія використовувала свої сирійські бази як плацдарм, щоб змагатися за вплив із Заходом у таких африканських країнах, як Лівія, Малі та Центральноафриканська Республіка та інших країнах африканського Сахелю. Немає бази — слабшає вплив.
👉🏼 Кремль, як і Іран, вже зазнав іміджевих втрат, не втримавши в кріслі свого «козачка». Та чи вдасться йому зберегти військові бази? Схоже, бункерний вирішив активно "перевзутися": наприклад, змінилася риторика державного телебачення РФ: спершу противників Асада називали терористами, та із захопленням Дамаска — «ополченцями» та «опозиціонерами».
👉🏼 Західні медіа пишуть, що бункерний, який має давні стосунки з ІДІЛ і навіть постачав їм нафту, намагатиметься домовитися з їхніми недругами із Хаят Тахрір аш-Шам… Або принаймні з Ердоганом. Та хочеться вірити, що США і тут рубатимуть з плеча, аби витурити російську нечисть з сирійської землі.
🫵🏼 Сирійські події матимуть опосередкований вплив на війну в Україні: чим стабільнішим буде Близький Схід, чим менше метастазів пустять там московити та Іран, тим більше впевненості у наших західних партнерів буде в українському «питанні».
🫵🏼 До речі, від нової сирійської влади не варто очікувати демократичної вітрини, навіть навпаки. ХТШ дотримується консервативної ісламістської ідеології з її «талібськими» замашками: занурення країни в ментальний феодалізм, скорочення прав жінок, утисків християн. Але, схоже, світ готовий піти на «допустимі жертви», аби викурити з країни ірано-російський дух.
Просто зараз кремль намагається «перевзутися» під нову владу в країні.
🫵🏼 Кишеньковий диктатор Башар аль-Асад, заступивши на сирійське президентство після свого батька у 2000-му, вже втік до москви, й розважає Віктора Януковича десь у путінському музеї політичних маріонеток. Повстанцям вистачило декілька днів, аби захопити країну. Та, як виявилося, повстанці — не зовсім повстанці, і діяли вони не самі.
👉🏼 Повстанські групи об'єдналися під керівництвом Хаят Тахрір аш-Шам (ХТШ), яку США за «першого» Трампа назвали терористичною організацією. ХТШ — колишній філіал Аль-Каїди. Група вважалася екстремістською, але пізніше прикрутила свій радикалізм, зосередившись на створенні чогось на кшталт цивільного уряду.
👉🏼Декілька крил, що влилися в ХТШ, активно підтримувалися Туреччиною. Анкара упродовж років не могла домовитися з Асадом про повернення на батьківщину декількох мільйонів сирійських біженців, що проживають в Туреччині. Ердоганові давно вже дошкуляють і прикордонні конфлікти з сирійськими курдами.
👉🏼 За деколонізацію Сирії слід віддати належне наполегливості Ізраїлю: він ігнорував заклики до припинення вогню, знищуючи своїх ворогів, в тому числі з «Хезболла» та іранських проксі: у Газі, Лівані, Ємені, Сирії чи Ірані. Кожна з атак на лідерів «Хезболла» чи іранського КВІР засуджувалася партнерами за «ризик ескалації». Але саме тактика Ізраїлю стала запорукою нинішнього успіху.
👉🏼 США координували дії повстанців, але робили це через Туреччину. Вашингтон турбувало, аби на хвилі боротьби з Асадом до влади не повернулися бойовики ІДІЛ.
🫵🏼 Обезголовлення — лише початок демонтажу режиму. Слідом почалася авіаційна операція: американська авіація бомбардувала декілька баз ІДІЛ в Сирії, а Ізраїль «накидав» по штаб-квартирах митниці, воєнної розвідки, а також по ракетно-дослідницькому центрові.
👉🏼 Розпочинається сухопутна фаза зачистки Сирії. Першими перетнули кордон із Сирією ізраїльські війська; вони шукатимуть злочинців, чиїми руками Іран та московія розгойдували ситуацію на Близькому Сході. Далі — буде.
🫵🏼 Тепер найсмачніше — про русню. Схоже, бункерний вже обірвав телефон Ердогана, намагаючись домовитися: бодай про безпечне виведення військ, а то й — про збереження своїх баз у Сирії.
👉🏼 Московити мають військово-морську базу в Тартусі та авіабазу в Латакії. Це забезпечило військово-морську присутність в Середземному морі та повітряний потенціал в регіоні. Московія використовувала свої сирійські бази як плацдарм, щоб змагатися за вплив із Заходом у таких африканських країнах, як Лівія, Малі та Центральноафриканська Республіка та інших країнах африканського Сахелю. Немає бази — слабшає вплив.
👉🏼 Кремль, як і Іран, вже зазнав іміджевих втрат, не втримавши в кріслі свого «козачка». Та чи вдасться йому зберегти військові бази? Схоже, бункерний вирішив активно "перевзутися": наприклад, змінилася риторика державного телебачення РФ: спершу противників Асада називали терористами, та із захопленням Дамаска — «ополченцями» та «опозиціонерами».
👉🏼 Західні медіа пишуть, що бункерний, який має давні стосунки з ІДІЛ і навіть постачав їм нафту, намагатиметься домовитися з їхніми недругами із Хаят Тахрір аш-Шам… Або принаймні з Ердоганом. Та хочеться вірити, що США і тут рубатимуть з плеча, аби витурити російську нечисть з сирійської землі.
🫵🏼 Сирійські події матимуть опосередкований вплив на війну в Україні: чим стабільнішим буде Близький Схід, чим менше метастазів пустять там московити та Іран, тим більше впевненості у наших західних партнерів буде в українському «питанні».
🫵🏼 До речі, від нової сирійської влади не варто очікувати демократичної вітрини, навіть навпаки. ХТШ дотримується консервативної ісламістської ідеології з її «талібськими» замашками: занурення країни в ментальний феодалізм, скорочення прав жінок, утисків християн. Але, схоже, світ готовий піти на «допустимі жертви», аби викурити з країни ірано-російський дух.
06.12.202409:27
Умиротворення замість миру: західні партнери інтенсивно задумалися над завершенням війни в Україні.
ЄС щиро сподівається, що плани Трампа щодо України врахують і європейський безпековий інтерес. Тоді як сам майбутній президент сподівається геть зовсім на інше.
🫵🏼 Європа відверто налякана кремлем, проте України не зрікається. Тому європейське крило НАТО готує алгоритм завершення війни за формулою «ні нашим, ні вашим». Та не поспішайте їх засуджувати.
👉🏼Брюссель наразі не переймається статусом окупованих територій, його турбують насамперед гарантії безпеки Україні: тобто створення запобіжників, які мали б захистити нашу державу у повоєнний період, і при цьому — не особливо роздратувати московського диктатора (як пише Bloomberg, «не спровокувати путіна»).
👉🏼 Західні партнери вже не говорять про «пошук шляхів перемоги» і «перспективи членства в НАТО», а обіцяють дати Києву удвічі більше зброї. Вони це називають «зміцненням переговорної позиції України у момент ескалації російської агресії». Про збільшення постачання говорили й генсек НАТО Марк Рютте, і міністри закордонних справ Альянсу.
👉🏼 Після завершення війни (чи гарячої фази конфлікту, як вже вийде) партнери думають створити демілітаризовану зону, яку патрулюватимуть європейські війська: ідею нібито підтримали британці, французи, а згодом і німці.
👉🏼 Варто зауважити, що європейське крило альянсу воліло б розпочати перемовини з кремлем про врегулювання «вже найближчим часом», ще до того моменту, доки Трамп вийде на геополітичний подіум зі своєю кувалдою миротворчості… Очевидно, розрахунок на те, щоб новий-старий господар Білого Дому не вигадував велосипед заново, а скористався європейським.
👉🏼 Фактично, Старий Світ задекларував, що готовий прислухатися до кремлівського діда, і відмовляється в осяжній перспективі розглядати членство України в НАТО. Бо це означатиме перехід червоних ліній РФ, яка розглядає Україну як частину своєї сфери впливу. З іншого боку, європейці воліли б не бачити російські війська на західному кордоні України, тому й проявляють активність.
🫵🏼 Тим часом Київ вимушений визнати, що колись найгірший сценарій завершення війни став найкращим: йдеться про згоду на початок мирного процесу, — без кордонів 1991-го року. Цей coming out був потрібен для політичного зближення з командою Трампа. Українська делегація саме перебуває в США. І тут є дві новини.
👉🏼 Погана полягає в тому, що офіційно радники Трампа і далі тримаються стратегії тиску на Україну, винагородження путіна трофеями у вигляді 20%+ української території й блокуванням євроатлантичної інтеграції України.
👉🏼 Хороша — тиснутимуть не лише на Україну. Спецпредставник Трампа з питань російської війни проти України Кіт Келлог підтримав надзусилля Байдена «в квапливому постачанні зброї Україні». Як сказав Келлог, «це дасть Трампу важелі тиску на Москву в перемовинах про врегулювання» (The Wall Street Journal).
🫵🏼 Загалом ще рано говорити, якою версією «мирного плану» інтелектуально завагітніє Білий Дім під головуванням Трампа. У США немає спільних кордонів ні з РФ, ні з атакованою путіним Україною. Відтак фінальна версія може базуватися не стільки на геополітичній раціональності, скільки на дипломатичній легкості її реалізації.
👉🏼 Трампу потрібен терміновий успіх, а також можливість зосередитися на боротьбі з внутрішніми ворогами та кривдниками, для цього зовнішніх треба умиротворити. Звісно, на практиці, замирення США з РФ не виглядатиме так лінійно, бо на шляху їх зближення теж чимало каменів спотикання. Домовитися про глобальний мир з перерозподілом сфер впливу їм отак ось сходу навряд чи вдасться.
👉🏼 Логічно припустити, що ота глобальна угода Трампа—путіна—2025 щодо України передбачатиме насамперед припинення вогню і багаторічні перемовини між агресором, його жертвою та неймовірною кількістю посередників. Отакий ось "найкращий" поганий план.
ЄС щиро сподівається, що плани Трампа щодо України врахують і європейський безпековий інтерес. Тоді як сам майбутній президент сподівається геть зовсім на інше.
🫵🏼 Європа відверто налякана кремлем, проте України не зрікається. Тому європейське крило НАТО готує алгоритм завершення війни за формулою «ні нашим, ні вашим». Та не поспішайте їх засуджувати.
👉🏼Брюссель наразі не переймається статусом окупованих територій, його турбують насамперед гарантії безпеки Україні: тобто створення запобіжників, які мали б захистити нашу державу у повоєнний період, і при цьому — не особливо роздратувати московського диктатора (як пише Bloomberg, «не спровокувати путіна»).
👉🏼 Західні партнери вже не говорять про «пошук шляхів перемоги» і «перспективи членства в НАТО», а обіцяють дати Києву удвічі більше зброї. Вони це називають «зміцненням переговорної позиції України у момент ескалації російської агресії». Про збільшення постачання говорили й генсек НАТО Марк Рютте, і міністри закордонних справ Альянсу.
👉🏼 Після завершення війни (чи гарячої фази конфлікту, як вже вийде) партнери думають створити демілітаризовану зону, яку патрулюватимуть європейські війська: ідею нібито підтримали британці, французи, а згодом і німці.
👉🏼 Варто зауважити, що європейське крило альянсу воліло б розпочати перемовини з кремлем про врегулювання «вже найближчим часом», ще до того моменту, доки Трамп вийде на геополітичний подіум зі своєю кувалдою миротворчості… Очевидно, розрахунок на те, щоб новий-старий господар Білого Дому не вигадував велосипед заново, а скористався європейським.
👉🏼 Фактично, Старий Світ задекларував, що готовий прислухатися до кремлівського діда, і відмовляється в осяжній перспективі розглядати членство України в НАТО. Бо це означатиме перехід червоних ліній РФ, яка розглядає Україну як частину своєї сфери впливу. З іншого боку, європейці воліли б не бачити російські війська на західному кордоні України, тому й проявляють активність.
🫵🏼 Тим часом Київ вимушений визнати, що колись найгірший сценарій завершення війни став найкращим: йдеться про згоду на початок мирного процесу, — без кордонів 1991-го року. Цей coming out був потрібен для політичного зближення з командою Трампа. Українська делегація саме перебуває в США. І тут є дві новини.
👉🏼 Погана полягає в тому, що офіційно радники Трампа і далі тримаються стратегії тиску на Україну, винагородження путіна трофеями у вигляді 20%+ української території й блокуванням євроатлантичної інтеграції України.
👉🏼 Хороша — тиснутимуть не лише на Україну. Спецпредставник Трампа з питань російської війни проти України Кіт Келлог підтримав надзусилля Байдена «в квапливому постачанні зброї Україні». Як сказав Келлог, «це дасть Трампу важелі тиску на Москву в перемовинах про врегулювання» (The Wall Street Journal).
🫵🏼 Загалом ще рано говорити, якою версією «мирного плану» інтелектуально завагітніє Білий Дім під головуванням Трампа. У США немає спільних кордонів ні з РФ, ні з атакованою путіним Україною. Відтак фінальна версія може базуватися не стільки на геополітичній раціональності, скільки на дипломатичній легкості її реалізації.
👉🏼 Трампу потрібен терміновий успіх, а також можливість зосередитися на боротьбі з внутрішніми ворогами та кривдниками, для цього зовнішніх треба умиротворити. Звісно, на практиці, замирення США з РФ не виглядатиме так лінійно, бо на шляху їх зближення теж чимало каменів спотикання. Домовитися про глобальний мир з перерозподілом сфер впливу їм отак ось сходу навряд чи вдасться.
👉🏼 Логічно припустити, що ота глобальна угода Трампа—путіна—2025 щодо України передбачатиме насамперед припинення вогню і багаторічні перемовини між агресором, його жертвою та неймовірною кількістю посередників. Отакий ось "найкращий" поганий план.
04.12.202411:18
«Азійський тигр» вдає гієну: що відбувається у Південній Кореї
🫵🏼 Воєнний стан в П. Кореї — це частина їх політичного коду, щось на кшталт, як у нас майдани.
👉🏼 З часів заснування Республіки Корея 1948-го багатьом президентам "свербіло" оголосити воєнний стан. Останній — і, можливо, найвідоміший — стався після вбивства 1979 р президента Пак Чон Хі, екс-генерала, який сам використовував воєнщину для придушення політичних протестів і опозиції з моменту захоплення влади в 1961 році. У країні неодноразово виникали повстання, що придушувалися десантниками та бронетехнікою.
👉🏼 З 1980-х Республіка Корея вважається найпрогресивнішою демократією у континентальній та Східній Азії. Саме тоді від влади де-факто відкотилися військові, і в країні почали відбуватися вільні президентські вибори.
🫵🏼 На історичну традицію наклалися і характерні особливості нинішнього президента Юн Сук Йоль, який дуже нагадує за характером Міхеїла Саакашвілі: ніщо так не заважає його реформаторству, як пута демократії та необхідність рахуватися з чужою думкою.
👉🏼 Юн, лідер консерваторів, ніколи не був особливо популярним. Він переміг з перевагою лише в 0,8%, і за нього голосували «по приколу», тобто — проти його ліберального попередника.
👉🏼 Як і Саакашвілі, Юн любить гучно боротися з корупцією. Як генеральний прокурор, він посприяв увʼязненню навіть тодішнього лідера власної партії Пак Кин Хе, розчистивши собі дорогу на вершину влади. З «кадилом» антикорупції він переслідував президентів держави й навіть керівника могутнього Samsung. Ті нападки були гучними, принесли Юну славу, але не завжди ефективними з погляду антикорупції.
👉🏼 "Диктаторський" указ Юн Сук Йоля став кульмінацією багаторічної ворожнечі між двома основними політичними таборами країни. Опозиційна до нього Демпартія зберегла свою більшість у Національних зборах, а потім наростила її на чергових парламентських виборах у квітні.
👉🏼 Не маючи більшості у парламенті, він не міг провести потрібні для змін закони: починаючи від зменшення корпоративних податків і завершуючи ухваленням держбюджету. На додачу, демократи виношували ідею імпічменту президентові, для цього їм потрібно було лише з десяток голосів консерваторів.
🫵🏼 Президент РК оголосив воєнний стан, намагаючись заблокувати парламент. Та через декілька годин скасував його. Що пішло не так?!
👉🏼 Почнемо з соціального тла: збільшується прірва між доходами різних прошарків населення. Ціни на житло зростають, як і безробіття, і воно дедалі «молодіє». Страйкують лікарі, а громадяни скаржаться на недоступність медобслуговування, і всі разом звинувачують у своїх бідах політиків та корупцію. На тлі цієї катастрофи спершу виник скандал про незаконне збагачення дружини президента, яка хизується коштовними речами, а потім він під гаслом «північні корейці наступають» спробував ввести диктатуру.
👉🏼 Оголошення диктатури шокувало південнокорейців, які ще не забули бурхливу епоху військового правління. Тисячі протестувальників зібралися в Сеулі, вимагаючи арешту глави держави: країна, яку вважали зразком культурної м’якої сили та азійським лідером демократії, раптово повернула в іншому напрямку.
👉🏼 Президент наказав блокувати парламент, але армія не дуже сумлінно виконувала вказівку, і тому депутати—демократи потрапили на свої робочі місця, створивши телевізійну картинку для світу. У Юна не залишилося іншого виходу, як задкувати.
🫵🏼 Тепер опозиція рефлексує на зрадницьку витівку президента, розкачуючи йому імпічмент. Відтепер, головна увага південнокорейського політикуму буде сконцентрована не на протидії зовнішнім загрозам в особі Кореї Північної, Китаю та РФ, а ворогам внутрішнім… тобто опонентам по політичному горизонту.
👉🏼 Так часто трапляється в політиці, що процес підміняє результат, тобто утримання влади — понад зміцнення держави та посилення її обороноздатності. І не лише в Південній Кореї…
👉🏼 Тим часом вісь зла потирає руки, очевидно, гадаючи: чи не настав час нацькувати Кіма на увесь цей демократичний безлад.
🫵🏼 Воєнний стан в П. Кореї — це частина їх політичного коду, щось на кшталт, як у нас майдани.
👉🏼 З часів заснування Республіки Корея 1948-го багатьом президентам "свербіло" оголосити воєнний стан. Останній — і, можливо, найвідоміший — стався після вбивства 1979 р президента Пак Чон Хі, екс-генерала, який сам використовував воєнщину для придушення політичних протестів і опозиції з моменту захоплення влади в 1961 році. У країні неодноразово виникали повстання, що придушувалися десантниками та бронетехнікою.
👉🏼 З 1980-х Республіка Корея вважається найпрогресивнішою демократією у континентальній та Східній Азії. Саме тоді від влади де-факто відкотилися військові, і в країні почали відбуватися вільні президентські вибори.
🫵🏼 На історичну традицію наклалися і характерні особливості нинішнього президента Юн Сук Йоль, який дуже нагадує за характером Міхеїла Саакашвілі: ніщо так не заважає його реформаторству, як пута демократії та необхідність рахуватися з чужою думкою.
👉🏼 Юн, лідер консерваторів, ніколи не був особливо популярним. Він переміг з перевагою лише в 0,8%, і за нього голосували «по приколу», тобто — проти його ліберального попередника.
👉🏼 Як і Саакашвілі, Юн любить гучно боротися з корупцією. Як генеральний прокурор, він посприяв увʼязненню навіть тодішнього лідера власної партії Пак Кин Хе, розчистивши собі дорогу на вершину влади. З «кадилом» антикорупції він переслідував президентів держави й навіть керівника могутнього Samsung. Ті нападки були гучними, принесли Юну славу, але не завжди ефективними з погляду антикорупції.
👉🏼 "Диктаторський" указ Юн Сук Йоля став кульмінацією багаторічної ворожнечі між двома основними політичними таборами країни. Опозиційна до нього Демпартія зберегла свою більшість у Національних зборах, а потім наростила її на чергових парламентських виборах у квітні.
👉🏼 Не маючи більшості у парламенті, він не міг провести потрібні для змін закони: починаючи від зменшення корпоративних податків і завершуючи ухваленням держбюджету. На додачу, демократи виношували ідею імпічменту президентові, для цього їм потрібно було лише з десяток голосів консерваторів.
🫵🏼 Президент РК оголосив воєнний стан, намагаючись заблокувати парламент. Та через декілька годин скасував його. Що пішло не так?!
👉🏼 Почнемо з соціального тла: збільшується прірва між доходами різних прошарків населення. Ціни на житло зростають, як і безробіття, і воно дедалі «молодіє». Страйкують лікарі, а громадяни скаржаться на недоступність медобслуговування, і всі разом звинувачують у своїх бідах політиків та корупцію. На тлі цієї катастрофи спершу виник скандал про незаконне збагачення дружини президента, яка хизується коштовними речами, а потім він під гаслом «північні корейці наступають» спробував ввести диктатуру.
👉🏼 Оголошення диктатури шокувало південнокорейців, які ще не забули бурхливу епоху військового правління. Тисячі протестувальників зібралися в Сеулі, вимагаючи арешту глави держави: країна, яку вважали зразком культурної м’якої сили та азійським лідером демократії, раптово повернула в іншому напрямку.
👉🏼 Президент наказав блокувати парламент, але армія не дуже сумлінно виконувала вказівку, і тому депутати—демократи потрапили на свої робочі місця, створивши телевізійну картинку для світу. У Юна не залишилося іншого виходу, як задкувати.
🫵🏼 Тепер опозиція рефлексує на зрадницьку витівку президента, розкачуючи йому імпічмент. Відтепер, головна увага південнокорейського політикуму буде сконцентрована не на протидії зовнішнім загрозам в особі Кореї Північної, Китаю та РФ, а ворогам внутрішнім… тобто опонентам по політичному горизонту.
👉🏼 Так часто трапляється в політиці, що процес підміняє результат, тобто утримання влади — понад зміцнення держави та посилення її обороноздатності. І не лише в Південній Кореї…
👉🏼 Тим часом вісь зла потирає руки, очевидно, гадаючи: чи не настав час нацькувати Кіма на увесь цей демократичний безлад.
02.12.202416:48
Розмовляв з Валерієм Чалим, українським дипломатом та — свого часу — послом у США, і ось інсайди від нього.
👉🏼 Почнімо з того, що родина Трампів свого часу хотіла придбати курорт в Україні, але тодішня влада виставила непосильний "додатковий" чек за вхід на ринок. Хто такий ненаситний з українських можновладців — дізнаєтесь з інтервʼю.
👉🏼 До Нового року рашисти намагатимуться знову вдарити по Україні «Ліщиною», тобто «Арєшніком». Чалий навіть припустив, куди може бути приліт. І це не Київ. Такий удар знадобиться, аби показати ЄС, що у російської неадекватності довгий радіус дії.
👉🏼 Інша історія: посіпаки вмовляють Путіна на ядерний удар, але — судячи з усього — це буде невеличкий боєприпас, при чому — скоріше всього — або по російській території, або по тимчасово окупованій. Таку політику гнуть ті, кому кортить «ескалації по повній».
👉🏼 А ще — його прогноз завершення війни, а також аналітика деяких кадрових призначень Трампа, що геть зовсім не втішать російського диктатора.
👉🏼 І вишенька на торті: бункерному кортить зайняти місце Леніна в мавзолеї.
👉🏼 Про трансформацію московії, задавлені обрАзи Трампа на путіна й про новий етап російсько-американських взаємин... Іншими словами, варто подивитися, — лінк ось тут.
👉🏼 Почнімо з того, що родина Трампів свого часу хотіла придбати курорт в Україні, але тодішня влада виставила непосильний "додатковий" чек за вхід на ринок. Хто такий ненаситний з українських можновладців — дізнаєтесь з інтервʼю.
👉🏼 До Нового року рашисти намагатимуться знову вдарити по Україні «Ліщиною», тобто «Арєшніком». Чалий навіть припустив, куди може бути приліт. І це не Київ. Такий удар знадобиться, аби показати ЄС, що у російської неадекватності довгий радіус дії.
👉🏼 Інша історія: посіпаки вмовляють Путіна на ядерний удар, але — судячи з усього — це буде невеличкий боєприпас, при чому — скоріше всього — або по російській території, або по тимчасово окупованій. Таку політику гнуть ті, кому кортить «ескалації по повній».
👉🏼 А ще — його прогноз завершення війни, а також аналітика деяких кадрових призначень Трампа, що геть зовсім не втішать російського диктатора.
👉🏼 І вишенька на торті: бункерному кортить зайняти місце Леніна в мавзолеї.
👉🏼 Про трансформацію московії, задавлені обрАзи Трампа на путіна й про новий етап російсько-американських взаємин... Іншими словами, варто подивитися, — лінк ось тут.
11.11.202414:22
Путін зводить нову Берлінську стіну. Питання лише в тому, чи асистуватиме йому Трамп
🫵🏼 Російський диктатор ставить собі за мету витіснити американців з Європи та разом з китайцями домінувати на континенті. Це повністю вписується в трампівську стратегію MAGA, згідно з якою 47-мий президент США налаштований відмовитись від світового лідерства.
👉🏼 Найсумніше, що у бункерного та нового господаря Білого Дому збігаються оцінки спроможностей євроспільноти: вони обоє вважають їх «дрібними європейцями», і деякі експерти вже пророкують нову «Ялту», де путін з Трампом домовляться про побудову чергової Берлінської стіни… цього разу вже десь на Ла-Манші. Тобто нинішній кволий, беззубий ЄС в класичному своєму вигляді може потрапити у сфері інтересів Глобального Півдня.
👉🏼 «Ялта» повністю вкладається в сучасну економічну матрицю: Сполучені Штати в чергову каденцію Трампа збираються відмежуватися від світу високими загороджувальними митами, в тому числі — й від ЄС. Для кризової економіки єврозони це означає втрату одного з ключових ринків і звучить як смертельний вирок.
👉🏼 Тут на допомогу прийдуть Китай з його дешевими грішми, товарами, а мордор надасть енергетичний «соціальний пакет». Ми добре знаємо, наскільки важко злізала Європа з путінської газової голки, однак залежність від Китаю не менша: за даними Євростату, китайський імпорт в Європу удвічі перевищує експорт, і ситуація лише погіршується для Брюсселя: трампономіка поставить Європу в незручну розкаряку перед геополітичними кочівниками з Глобального Півдня.
З Трампом можна домовитися і про розділення Європи, і про розділення світу. Після нашої перемоги на полі бою, — Константин Малофеев, сука православна, пропутінський олігарх, спонсор війни.
🫵🏼 Оті всі «шольци», політичні нащадки бабусі Меркель, заколисують себе ідеєю спільної економічної зони від «Лісабону до Владивостоку». Вони досі вважають, що подарувавши бункерному Україну, могли б уникнути великої війни. Їм не збагнути, що Україна — це ситуативне поле бою, на якому кремль пробує повернути світове домінування часів СРСР.
👉🏼 ЄС втрачає владу буквально на очах. Свіжий приклад — засідання БРІКС (клуб Бразилії, росії, Індії, Китаю та Південної Африки). На саміт прибув не лише президент Туреччини Реджеп Ердоган, але й генсек ООН Антоніу Гутерриш. Генеральний секретар в Казані, та ще й на підтанцьовках у Путіна та Сі, — це не тільки ляпас західному світові, але й флюгер, котрий показує напрямок і швидкість вітру. Дує він напевно вже не у вітрила ЄС.
👉🏼 Другий аргумент - перемога пропутінських «ультрас» в Європі: ультраправих та ультралівих. Тут йдеться вже не тільки про Угорщину, Словаччину, Нідерланди чи Італію: перемога Трампа може підштовхне інших крайніх — правих та лівих — у Європі.
У Трампа з путіним не менше причин і для чварів, але про це іншим разом: тут хотілось розповісти про їх стратегічну спорідненість, особливо в неприязні до Старого Світу.
🫵🏼 Російський диктатор ставить собі за мету витіснити американців з Європи та разом з китайцями домінувати на континенті. Це повністю вписується в трампівську стратегію MAGA, згідно з якою 47-мий президент США налаштований відмовитись від світового лідерства.
👉🏼 Найсумніше, що у бункерного та нового господаря Білого Дому збігаються оцінки спроможностей євроспільноти: вони обоє вважають їх «дрібними європейцями», і деякі експерти вже пророкують нову «Ялту», де путін з Трампом домовляться про побудову чергової Берлінської стіни… цього разу вже десь на Ла-Манші. Тобто нинішній кволий, беззубий ЄС в класичному своєму вигляді може потрапити у сфері інтересів Глобального Півдня.
👉🏼 «Ялта» повністю вкладається в сучасну економічну матрицю: Сполучені Штати в чергову каденцію Трампа збираються відмежуватися від світу високими загороджувальними митами, в тому числі — й від ЄС. Для кризової економіки єврозони це означає втрату одного з ключових ринків і звучить як смертельний вирок.
👉🏼 Тут на допомогу прийдуть Китай з його дешевими грішми, товарами, а мордор надасть енергетичний «соціальний пакет». Ми добре знаємо, наскільки важко злізала Європа з путінської газової голки, однак залежність від Китаю не менша: за даними Євростату, китайський імпорт в Європу удвічі перевищує експорт, і ситуація лише погіршується для Брюсселя: трампономіка поставить Європу в незручну розкаряку перед геополітичними кочівниками з Глобального Півдня.
З Трампом можна домовитися і про розділення Європи, і про розділення світу. Після нашої перемоги на полі бою, — Константин Малофеев, сука православна, пропутінський олігарх, спонсор війни.
🫵🏼 Оті всі «шольци», політичні нащадки бабусі Меркель, заколисують себе ідеєю спільної економічної зони від «Лісабону до Владивостоку». Вони досі вважають, що подарувавши бункерному Україну, могли б уникнути великої війни. Їм не збагнути, що Україна — це ситуативне поле бою, на якому кремль пробує повернути світове домінування часів СРСР.
👉🏼 ЄС втрачає владу буквально на очах. Свіжий приклад — засідання БРІКС (клуб Бразилії, росії, Індії, Китаю та Південної Африки). На саміт прибув не лише президент Туреччини Реджеп Ердоган, але й генсек ООН Антоніу Гутерриш. Генеральний секретар в Казані, та ще й на підтанцьовках у Путіна та Сі, — це не тільки ляпас західному світові, але й флюгер, котрий показує напрямок і швидкість вітру. Дує він напевно вже не у вітрила ЄС.
👉🏼 Другий аргумент - перемога пропутінських «ультрас» в Європі: ультраправих та ультралівих. Тут йдеться вже не тільки про Угорщину, Словаччину, Нідерланди чи Італію: перемога Трампа може підштовхне інших крайніх — правих та лівих — у Європі.
У Трампа з путіним не менше причин і для чварів, але про це іншим разом: тут хотілось розповісти про їх стратегічну спорідненість, особливо в неприязні до Старого Світу.
07.11.202417:49
"Морозильна" стратегія на роки: швидке завершення війни від Трампа обростає деталями
Світ неправильно витлумачив слова Трампа про «завершення війни за 24 години»: лідер республіканців говорив про банальну заморозку, тоді як насправді Україна може перебувати в стані війни з мордором ще не один рік, подібно до пріснопамʼятної АТО.
🫵🏼 Намір новообраного 47-го президента США Дональда Трампа «швидко завершити війну» поступово обростає контурами. От The Wall Street Journal ділиться найсвіжішими даними з виборчого штабу.
👉🏼 Йдеться про заморозку активних бойових дій, навіть ціною значних поступок Києва. У планах — подарувати московитам 20% окупованих територій і забанити спроби Києва вступити в НАТО: за однією з версій — років на 20, в іншій — безстроково.
👉🏼 Джерела натякають, що Трамп може заблокувати й інтеграцію України до інших «союзних інститутів», фактично - ЄС.
👉🏼 Після заморозки по лінії фронту пропонується встановити між Силами Оборони й окупантами демілітаризовану зону протяжність 1287 км, але не зрозуміло, хто її контролюватиме.
👉🏼 В обмін на це Україна збереже свою незалежність.
👉🏼 Формально, у Трампа є лише один інструмент - постачання зброї. Для тиску на Київ він зупинить постачання зброї, для дратування москви, навпаки, відкриє ЗСУ безлімітний доступ до американських арсеналів.
🫵🏼 Однак війна — не президентський лімузин, який можна зупинити одномоментно, адже в агресора й оборонців зовсім не співставні відчуття справедливості.
👉🏼 Якою б складною не була ситуація, влада України не підписуватиме акт часткової капітуляції, — про зречення від пʼятої частини своїх територій чи, наприклад, скорочення чисельності ЗСУ, як це мариться московитам. В політиці такі задачі трансформуються в затяжний, багаторічний переговорний процес, де фінальні рішення доведеться підписуватися уже наступним поколінням політиків. Щось на кшталт цього планувалося закласти в Стамбульські угоди, де Донбас та Крим отримували особливий статус на роки, доки хтось колись і десь його уточнить.
👉🏼 В «плані заморозки» ні слова про гарантії безпеки Україні, котрі намагається отримати Київ, і формулюванням яких опікувалися наші європейські партнери. Відсутність безпекових запобіжників — загроза нової агресії мордору проти України. Вже зрозуміло, що Трамп не збирається надати сильні гарантії Києву — ні членства в НАТО, ні статус головного партнера Альянсу, відтак Брюсселю та Києву знадобиться час для формування локальної безпекової угоди. Раз заговорив про цю тему, то додам, що вона можлива за участі Великобританії, Польщі, країн Балтії, можливо — Франції. З погляду сьогодення — це максимум, на що можна розраховувати.
👉🏼 Бункерний теж додасть клопотів Трампу, розкатавши свою хотілку. Якщо Вашингтон повністю задовільнить москву, то господар кремля виглядатиме переможцем, а новий очільник Білого Дому — лузером, що підіграв темним силам. Це ще одна причина, чому Білому Дому знадобиться "морозитися" тривалий час: аби мати час для устаканення взаємин з бункерним.
🫵🏼 Іншими словами, "морозильна дипломатія" від Трампа має на меті зняти гарячу фазу війни, доручивши найспекотніші бої дипломатам. Спершу сторони домовляться про припинення обстрілів цивільної інфраструктури, обміняються полоненими, а там, дивись, зʼявиться американський ультиматум про розведення військ.
А далі!? Далі подивимося.
Світ неправильно витлумачив слова Трампа про «завершення війни за 24 години»: лідер республіканців говорив про банальну заморозку, тоді як насправді Україна може перебувати в стані війни з мордором ще не один рік, подібно до пріснопамʼятної АТО.
🫵🏼 Намір новообраного 47-го президента США Дональда Трампа «швидко завершити війну» поступово обростає контурами. От The Wall Street Journal ділиться найсвіжішими даними з виборчого штабу.
👉🏼 Йдеться про заморозку активних бойових дій, навіть ціною значних поступок Києва. У планах — подарувати московитам 20% окупованих територій і забанити спроби Києва вступити в НАТО: за однією з версій — років на 20, в іншій — безстроково.
👉🏼 Джерела натякають, що Трамп може заблокувати й інтеграцію України до інших «союзних інститутів», фактично - ЄС.
👉🏼 Після заморозки по лінії фронту пропонується встановити між Силами Оборони й окупантами демілітаризовану зону протяжність 1287 км, але не зрозуміло, хто її контролюватиме.
👉🏼 В обмін на це Україна збереже свою незалежність.
👉🏼 Формально, у Трампа є лише один інструмент - постачання зброї. Для тиску на Київ він зупинить постачання зброї, для дратування москви, навпаки, відкриє ЗСУ безлімітний доступ до американських арсеналів.
🫵🏼 Однак війна — не президентський лімузин, який можна зупинити одномоментно, адже в агресора й оборонців зовсім не співставні відчуття справедливості.
👉🏼 Якою б складною не була ситуація, влада України не підписуватиме акт часткової капітуляції, — про зречення від пʼятої частини своїх територій чи, наприклад, скорочення чисельності ЗСУ, як це мариться московитам. В політиці такі задачі трансформуються в затяжний, багаторічний переговорний процес, де фінальні рішення доведеться підписуватися уже наступним поколінням політиків. Щось на кшталт цього планувалося закласти в Стамбульські угоди, де Донбас та Крим отримували особливий статус на роки, доки хтось колись і десь його уточнить.
👉🏼 В «плані заморозки» ні слова про гарантії безпеки Україні, котрі намагається отримати Київ, і формулюванням яких опікувалися наші європейські партнери. Відсутність безпекових запобіжників — загроза нової агресії мордору проти України. Вже зрозуміло, що Трамп не збирається надати сильні гарантії Києву — ні членства в НАТО, ні статус головного партнера Альянсу, відтак Брюсселю та Києву знадобиться час для формування локальної безпекової угоди. Раз заговорив про цю тему, то додам, що вона можлива за участі Великобританії, Польщі, країн Балтії, можливо — Франції. З погляду сьогодення — це максимум, на що можна розраховувати.
👉🏼 Бункерний теж додасть клопотів Трампу, розкатавши свою хотілку. Якщо Вашингтон повністю задовільнить москву, то господар кремля виглядатиме переможцем, а новий очільник Білого Дому — лузером, що підіграв темним силам. Це ще одна причина, чому Білому Дому знадобиться "морозитися" тривалий час: аби мати час для устаканення взаємин з бункерним.
🫵🏼 Іншими словами, "морозильна дипломатія" від Трампа має на меті зняти гарячу фазу війни, доручивши найспекотніші бої дипломатам. Спершу сторони домовляться про припинення обстрілів цивільної інфраструктури, обміняються полоненими, а там, дивись, зʼявиться американський ультиматум про розведення військ.
А далі!? Далі подивимося.
29.10.202412:47
80% населення Грузії — за вступ до ЄС; проте 54,2% — за проросійську «мрію». Поясню, чому
На грузинському кейсі кремль демонструє силу технологічної інженерії. Ще 16 років тому, 2008-го РФ відстоювала свої танками, які дійшли мало не до Тбілісі. Та після політичного банкрутства Саакашвілі московія змінила агресивний інструментарій на «мирний», пропагандистський.
🫵🏼 Аналітика останніх парламентських виборів в Грузії — це, по суті, демонстрація можливостей російських технологій: спершу 2012-го в цій країні змінили правлячу партію, на виборах перемогла прокремлівська сила на чолі із найбагатшим бізнесменом країни Бідзіною Іванішвілі, який до того тусив у рашці. У 2024-му грузинам змінили свідомість.
👉🏼 Іванішвілі вміло спекулює на консервативних настроях суспільства, напарюючи «інформаційний пакет», обкатаний путіним на росії: починаючи від тотального захисту від «популяризації ЛГБТ», завершуючи боротьбою з "ворогами народу" в особі т.зв. іноагентів.
👉🏼 Не обійшлося без прямого впливу кремля. Міжнародні розслідувачі хакнули листування між співробітниками СЗР РФ, з якого і стало відомо, що російські розвідслужби не вірили в «органічну перемогу» «Грузинської мрії» й запропонували підготувати «радикальні заходи», щоб уникнути «нової Вірменії». Схоже, що йшлося про фальсифікацію виборів із наступним - за потреби - жорстоким придушенням протестів за білоруським сценарієм 2020 року.
👉🏼 В ході виборів ГМ вела окрему кампанію із залякування «можливою війною». Країна вже пережила війну з РФ, втратила частину територій і тому страшилки виявились дуже ефективними. «Якщо не ми, то буде війна», — ось одне з гасел ГМ, яка відверто закликає брататися з окупантом. Іванішвілі навіть у день голосування переконував виборців, що зовнішні сили (оті агенти) хочуть «залучити Грузію до війни».
👉🏼 До 2024-го проросійська ГМ уже тричі отримувала першість на парламентських виборах, але до останнього вимахувала перед носом виборця перспективою майбутнього вступу до ЄС. Та 2024-го саме «Грузинська мрія» спровокувала найглибшу кризу у відносинах Грузії та Заходу за останні 20 років, ухваливши закон про іноагентів. Тепер євроінтеграція країни припинена, а США – стратегічний партнер Тбілісі – розпочали перегляд двосторонніх відносин.
👉🏼 За чутками, кремль готує для Тбілісі заспокійливі смаколики: йдеться про повернення до складу Грузії двох колишніх регіонів — Південної Осетії та Абхазії, що зараз знаходяться під фактичним російським військовим контролем. Іванішвілі оголосить про «відновлення територіальної цілісності Грузії». Це такий собі нерівноцінний курс обміну: дві області в обмін на повний контроль над усією країною з її логістичними ланцюжками, найважливіший з них — сухопутний коридор — через Грузію та Вірменію — в Іран.
🫵🏼 Опозиція мала шанс обіграти ГМ, виступивши єдиним фронтом, але політики не змогли домовитися через власні політичні амбіції. На вибори пішли чотири різні опозиційні сили, й не змогли виграти у «мрії», тепер намагатимуться не програти.
👉🏼 ГМ набрала 89 голосів зі 150-ти, а для початку роботи парламенту має бути не менше 100 депутатів. Опозиційні партії намагаються обʼєднатися, відмовившись від роботи у представницькому органі, таким чином заблокувавши парламент. Але чи проявлять політики єдність напередодні «політичного розстрілу», — покаже час. Це з одного боку.
👉🏼 З іншого, ГМ, яка за підтримки СЗР РФ уже давно готувалася до білоруського сценарію, навряд чи зупиниться перед «конституційними формальностями» і просто захопить владу. Тим паче, що населення настільки залякане українським кейсом війни, що, здається, призабуло про свою національну гордість, революцію троянд та хвацькі часи демократизації країни.
🫵🏼 Грузинський кейс варто знати кожному українському виборцю, аби орієнтуватися, наскільки небезпечна політична русофілія. Минулого вже не виправити, але небезпечному майбутньому — можна запобігти.
На грузинському кейсі кремль демонструє силу технологічної інженерії. Ще 16 років тому, 2008-го РФ відстоювала свої танками, які дійшли мало не до Тбілісі. Та після політичного банкрутства Саакашвілі московія змінила агресивний інструментарій на «мирний», пропагандистський.
🫵🏼 Аналітика останніх парламентських виборів в Грузії — це, по суті, демонстрація можливостей російських технологій: спершу 2012-го в цій країні змінили правлячу партію, на виборах перемогла прокремлівська сила на чолі із найбагатшим бізнесменом країни Бідзіною Іванішвілі, який до того тусив у рашці. У 2024-му грузинам змінили свідомість.
👉🏼 Іванішвілі вміло спекулює на консервативних настроях суспільства, напарюючи «інформаційний пакет», обкатаний путіним на росії: починаючи від тотального захисту від «популяризації ЛГБТ», завершуючи боротьбою з "ворогами народу" в особі т.зв. іноагентів.
👉🏼 Не обійшлося без прямого впливу кремля. Міжнародні розслідувачі хакнули листування між співробітниками СЗР РФ, з якого і стало відомо, що російські розвідслужби не вірили в «органічну перемогу» «Грузинської мрії» й запропонували підготувати «радикальні заходи», щоб уникнути «нової Вірменії». Схоже, що йшлося про фальсифікацію виборів із наступним - за потреби - жорстоким придушенням протестів за білоруським сценарієм 2020 року.
👉🏼 В ході виборів ГМ вела окрему кампанію із залякування «можливою війною». Країна вже пережила війну з РФ, втратила частину територій і тому страшилки виявились дуже ефективними. «Якщо не ми, то буде війна», — ось одне з гасел ГМ, яка відверто закликає брататися з окупантом. Іванішвілі навіть у день голосування переконував виборців, що зовнішні сили (оті агенти) хочуть «залучити Грузію до війни».
👉🏼 До 2024-го проросійська ГМ уже тричі отримувала першість на парламентських виборах, але до останнього вимахувала перед носом виборця перспективою майбутнього вступу до ЄС. Та 2024-го саме «Грузинська мрія» спровокувала найглибшу кризу у відносинах Грузії та Заходу за останні 20 років, ухваливши закон про іноагентів. Тепер євроінтеграція країни припинена, а США – стратегічний партнер Тбілісі – розпочали перегляд двосторонніх відносин.
👉🏼 За чутками, кремль готує для Тбілісі заспокійливі смаколики: йдеться про повернення до складу Грузії двох колишніх регіонів — Південної Осетії та Абхазії, що зараз знаходяться під фактичним російським військовим контролем. Іванішвілі оголосить про «відновлення територіальної цілісності Грузії». Це такий собі нерівноцінний курс обміну: дві області в обмін на повний контроль над усією країною з її логістичними ланцюжками, найважливіший з них — сухопутний коридор — через Грузію та Вірменію — в Іран.
🫵🏼 Опозиція мала шанс обіграти ГМ, виступивши єдиним фронтом, але політики не змогли домовитися через власні політичні амбіції. На вибори пішли чотири різні опозиційні сили, й не змогли виграти у «мрії», тепер намагатимуться не програти.
👉🏼 ГМ набрала 89 голосів зі 150-ти, а для початку роботи парламенту має бути не менше 100 депутатів. Опозиційні партії намагаються обʼєднатися, відмовившись від роботи у представницькому органі, таким чином заблокувавши парламент. Але чи проявлять політики єдність напередодні «політичного розстрілу», — покаже час. Це з одного боку.
👉🏼 З іншого, ГМ, яка за підтримки СЗР РФ уже давно готувалася до білоруського сценарію, навряд чи зупиниться перед «конституційними формальностями» і просто захопить владу. Тим паче, що населення настільки залякане українським кейсом війни, що, здається, призабуло про свою національну гордість, революцію троянд та хвацькі часи демократизації країни.
🫵🏼 Грузинський кейс варто знати кожному українському виборцю, аби орієнтуватися, наскільки небезпечна політична русофілія. Минулого вже не виправити, але небезпечному майбутньому — можна запобігти.
Рекорддор
09.12.202323:59
75.4KКатталгандар30.04.202423:59
1000Цитация индекси01.12.202323:59
136.4K1 посттун көрүүлөрү22.08.202412:43
102.9K1 жарнама посттун көрүүлөрү15.01.202519:11
37.65%ER28.07.202323:59
192.65%ERRӨнүгүү
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
19.03.202508:44
Кремлівський диктатор демонструє світові, що саме він контролює дозатор дипломатичного успіху Трампа
путін дав змогу главі Білого Дому продемонструвати «відчутний прогрес» у погашенні трирічного конфлікту. Але не настільки відчутний, аби 47-мий президент США зміг почувати себе домінантним лідером у цих стосунках.
🫵🏼 Трамп «програв» перший телефонний спаринг з путіним: переконати кремлівського диктатора на повне припинення вогню не вдалося.
👉🏼 Лідер США неабияк розчарований розмовою, що навіть скасував підсумкову пресконференцію. Все тому, що його можливості впливу на кремль вочевидь переоцінені.
👉🏼 Головний підсумок — згода путіна на взаємне припинення обстрілів енергетики, також домовилися домовлятися про спрощення судноплавства в Чорному морі. Після створення «зернового коридору» це найсерйозніший крок до деескалації. Але зовсім не те, що анонсував «47-мий».
👉🏼 Хоча…забув згадати про персональну сатисфакцію бункерному: будуть ще хокейні матчі між командами НХЛ та КХЛ, улюбленого спорту путіна. Мо навіть побачимо двох президентів на одній трибуні, які хором скандуватимуть «шайбу-шайбу».
👉🏼 путін дає зрозуміти, що йому подобається ідея геополітичної угоди з Трампом, але він хоче укласти її на своїх умовах. Тому бліцкригу у Вашингтона може й не вийти, якщо США не позадкують під тиском РФ, читай - не приймуть усі ультиматуми бункерного.
🫵🏼 Питання лише в тому, чи перейде Трамп до анонсованого плану Б, де він залякує кремль, обкладає його санкціями і засипає Україну зброєю. Наразі, як би не закипало політичне нутро "47-го", ззовні він випромінює героїчний оптимізм.
путін дав змогу главі Білого Дому продемонструвати «відчутний прогрес» у погашенні трирічного конфлікту. Але не настільки відчутний, аби 47-мий президент США зміг почувати себе домінантним лідером у цих стосунках.
🫵🏼 Трамп «програв» перший телефонний спаринг з путіним: переконати кремлівського диктатора на повне припинення вогню не вдалося.
👉🏼 Лідер США неабияк розчарований розмовою, що навіть скасував підсумкову пресконференцію. Все тому, що його можливості впливу на кремль вочевидь переоцінені.
👉🏼 Головний підсумок — згода путіна на взаємне припинення обстрілів енергетики, також домовилися домовлятися про спрощення судноплавства в Чорному морі. Після створення «зернового коридору» це найсерйозніший крок до деескалації. Але зовсім не те, що анонсував «47-мий».
👉🏼 Хоча…забув згадати про персональну сатисфакцію бункерному: будуть ще хокейні матчі між командами НХЛ та КХЛ, улюбленого спорту путіна. Мо навіть побачимо двох президентів на одній трибуні, які хором скандуватимуть «шайбу-шайбу».
👉🏼 путін дає зрозуміти, що йому подобається ідея геополітичної угоди з Трампом, але він хоче укласти її на своїх умовах. Тому бліцкригу у Вашингтона може й не вийти, якщо США не позадкують під тиском РФ, читай - не приймуть усі ультиматуми бункерного.
🫵🏼 Питання лише в тому, чи перейде Трамп до анонсованого плану Б, де він залякує кремль, обкладає його санкціями і засипає Україну зброєю. Наразі, як би не закипало політичне нутро "47-го", ззовні він випромінює героїчний оптимізм.
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.