By Настенька 🌿
Вірші, цитати, щось да буде з цього
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрду
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаFeb 02, 2018
TGlistке кошулган дата
Apr 08, 2025Тиркелген топ
Катталгандар
34
24 саат00%Жума
412.2%Ай
413.3%
Цитация индекси
0
Эскерүүлөр0Каналдарда бөлүштү0Каналдарда эскерүүлөр0
1 посттун орточо көрүүлөрү
37
12 саат40%24 саат370%48 саат40%
Катышуу (ER)
24.32%
Кайра посттошту3Комментарийлер0Реакциялар6
Көрүүлөр боюнча катышуу (ERR)
0%
24 саат0%Жума
92.16%Ай
5.88%
1 жарнама посттун орточо көрүүлөрү
0
1 саат40%1 – 4 саат40%4 - 24 саат00%
Акыркы 24 саатта бардык посттор
1
Динамика
1
"By Настенька 🌿" тобундагы акыркы жазуулар
28.04.202520:14
Сьогодні нарешті завершила перформанс і можу поділитися віршем, що створила до нього:
Кожна зустріч для мене — це квітка.
Не дарована – вплетена в мене.
Деякі — шрами, деякі — крила.
Я їх зростила в серці у себе.
Вони виросли з пам’яті, болі, любові.
Цей букет і прикраса, і іноді зброя.
Готові пізнати ви знаки квіткові?
Я перед вами зберу їх по крою.
(Троянди)
Троянди зростають лише у коханні,
Де мама не спала, тримаючи світ.
Де тато мовчав, але серце нечутно
Билось за мене, немов оберіг.
Сестра — моє дзеркало, тінь і підтримка,
Ми різні, та з нею я завжди жива.
В ті дні, коли все вигляда, як помилка —
Я знаю, що вдома це все відступа.
(Ліщиця)
Білі суцвіття зростають поволі —
Мов перший малюнок, мов сміх на подвір’ї.
Це діти, племінники — сонце у полі,
І песик, що втомлено спить у квартирі.
Вони ще не знають про злі перепони,
Їх світ — це довіра в зіницях ясних.
Їх ніжність — як лапка кота на долоні,
Як голос, що кличе у снах чарівних.
(Кущові троянди)
Маленькі троянди зростають між жартів,
Де сміх — мов вино, що п'янить без вини.
Це ті, хто не зрадить у темряві стартів,
Хто знає всі вірші моєї весни.
Ми поруч — і світ трохи більше тримає,
І трохи повільніше крутиться день.
Бо друзі — це те, що душа пам’ятає
У тиші, що йде після сотень пісень.
(Ромашки)
Ромашки цвітуть у найтемніші миті,
Коли вже здається — не стане снаги.
Це ті, хто навчав мене у цьому світі,
Та давали урок сили і боротьби.
Вони не завжди були лагідні й ніжні,
Часом — як буря, що рве на шматки.
Та кожен із них залишив мені квіти,
Що так важко пізнати у їх всій глибині.
(Нарциси)
Нарциси — це ті, що я ніжно любила,
Та в погляді їхнім себе не знайшла.
Я — квітка, що так і не стала мотивом,
І може серце даремно їм віддала .
Це пам’ять про те, як даруєш без плати,
Як віриш — не вартий чужого рядка.
Але навіть біль може ніжно квітчати —
У серці зроста золота гіркота.
(Базилік)
Я бачила зло — воно квітів не носить.
Лиш попіл, висушує душі до корню.
Його не вплітаю — бо серце не просить.
Це не квітка, а шрам, що завдав мені болю.
(Хризантеми)
Хризантеми мовчать — у тій тиші є все:
Обійми останні, сльоза на щоці.
Це ті, хто пішли, та любов не мине —
Вона проростає в моїй самоті.
Це пелюстки, що падають прямо у душу,
Це сни, де обличчя стають голосні.
Я не тримаю — але й не відпущу,
Бо в пам’яті квітнуть вони навесні.
(Іриси)
Іриси — це люди, що в книгах стрічала,
Це віра у краще в найгірші часи.
Це мудрість з якою сприймаєш провали,
І доблесть, що сили дає аби йти.
Це ті, хто всміхаються, коли тобі важко,
Хто поруч стоїть, не тягнучи вниз.
Вони обіймають, коли тобі страшно,
І завжди підтримають у часи криз.
(Тюльпани)
Тюльпани — не спогад. Вони — це надія,
Це те, що розквітне у часі своєму.
Їх серце дрімає, але не міліє —
І тягнеться вгору до сонця непевно.
Я вам дарую не квітку готову —
А можливість, що спить у цій цибулині.
Якщо ви захочете — виросте знову
І їх ми вплетемо в букети неплинні..
Кожна зустріч для мене — це квітка.
Не дарована – вплетена в мене.
Деякі — шрами, деякі — крила.
Я їх зростила в серці у себе.
Вони виросли з пам’яті, болі, любові.
Цей букет і прикраса, і іноді зброя.
Готові пізнати ви знаки квіткові?
Я перед вами зберу їх по крою.
(Троянди)
Троянди зростають лише у коханні,
Де мама не спала, тримаючи світ.
Де тато мовчав, але серце нечутно
Билось за мене, немов оберіг.
Сестра — моє дзеркало, тінь і підтримка,
Ми різні, та з нею я завжди жива.
В ті дні, коли все вигляда, як помилка —
Я знаю, що вдома це все відступа.
(Ліщиця)
Білі суцвіття зростають поволі —
Мов перший малюнок, мов сміх на подвір’ї.
Це діти, племінники — сонце у полі,
І песик, що втомлено спить у квартирі.
Вони ще не знають про злі перепони,
Їх світ — це довіра в зіницях ясних.
Їх ніжність — як лапка кота на долоні,
Як голос, що кличе у снах чарівних.
(Кущові троянди)
Маленькі троянди зростають між жартів,
Де сміх — мов вино, що п'янить без вини.
Це ті, хто не зрадить у темряві стартів,
Хто знає всі вірші моєї весни.
Ми поруч — і світ трохи більше тримає,
І трохи повільніше крутиться день.
Бо друзі — це те, що душа пам’ятає
У тиші, що йде після сотень пісень.
(Ромашки)
Ромашки цвітуть у найтемніші миті,
Коли вже здається — не стане снаги.
Це ті, хто навчав мене у цьому світі,
Та давали урок сили і боротьби.
Вони не завжди були лагідні й ніжні,
Часом — як буря, що рве на шматки.
Та кожен із них залишив мені квіти,
Що так важко пізнати у їх всій глибині.
(Нарциси)
Нарциси — це ті, що я ніжно любила,
Та в погляді їхнім себе не знайшла.
Я — квітка, що так і не стала мотивом,
І може серце даремно їм віддала .
Це пам’ять про те, як даруєш без плати,
Як віриш — не вартий чужого рядка.
Але навіть біль може ніжно квітчати —
У серці зроста золота гіркота.
(Базилік)
Я бачила зло — воно квітів не носить.
Лиш попіл, висушує душі до корню.
Його не вплітаю — бо серце не просить.
Це не квітка, а шрам, що завдав мені болю.
(Хризантеми)
Хризантеми мовчать — у тій тиші є все:
Обійми останні, сльоза на щоці.
Це ті, хто пішли, та любов не мине —
Вона проростає в моїй самоті.
Це пелюстки, що падають прямо у душу,
Це сни, де обличчя стають голосні.
Я не тримаю — але й не відпущу,
Бо в пам’яті квітнуть вони навесні.
(Іриси)
Іриси — це люди, що в книгах стрічала,
Це віра у краще в найгірші часи.
Це мудрість з якою сприймаєш провали,
І доблесть, що сили дає аби йти.
Це ті, хто всміхаються, коли тобі важко,
Хто поруч стоїть, не тягнучи вниз.
Вони обіймають, коли тобі страшно,
І завжди підтримають у часи криз.
(Тюльпани)
Тюльпани — не спогад. Вони — це надія,
Це те, що розквітне у часі своєму.
Їх серце дрімає, але не міліє —
І тягнеться вгору до сонця непевно.
Я вам дарую не квітку готову —
А можливість, що спить у цій цибулині.
Якщо ви захочете — виросте знову
І їх ми вплетемо в букети неплинні..
22.04.202518:03
Клубок із рук – і нитка вже чужа,
А лабіринт лишився за спиною.
Сім'я вже зраджена, перетнута межа,
Хіба була моя вина тяжкою?
Кохання, що навіяне богами,
Занапастило душу, сплутало думки.
Я розчинилась між його словами,
А він пішов ім'я карбуючи в віки.
Я врятувала, я дала дорогу,
Я все, що мала, кинула в ім’я.
Тесей мене лишив слабку та вбогу,
Для нього я була чергова до вінця.
Стою на краю, море шепче: «Падай»,
У хвилях — спокій, сон і забуття.
І я би впала та чи можна пасти
Ще нижче, ніж лишить себе життя?
Коли вже тінь лягла мені на вії,
І вже життя вагались терези
З’явився він із лісу, у надії
Торкнулось тіло виноградної лози.
Він мовив тихо: «Я тебе чекав,
Між виноградом, шумом і весною.
Твій біль — це пісня, що я відшукав,
І серце зранене твоє загою».
Я в небутті — і він мене знайшов,
Не як Тесей, що брав і йшов з омани.
А той, хто дав безсмертя і любов,
Підняв мене у небо над зірками.
А лабіринт лишився за спиною.
Сім'я вже зраджена, перетнута межа,
Хіба була моя вина тяжкою?
Кохання, що навіяне богами,
Занапастило душу, сплутало думки.
Я розчинилась між його словами,
А він пішов ім'я карбуючи в віки.
Я врятувала, я дала дорогу,
Я все, що мала, кинула в ім’я.
Тесей мене лишив слабку та вбогу,
Для нього я була чергова до вінця.
Стою на краю, море шепче: «Падай»,
У хвилях — спокій, сон і забуття.
І я би впала та чи можна пасти
Ще нижче, ніж лишить себе життя?
Коли вже тінь лягла мені на вії,
І вже життя вагались терези
З’явився він із лісу, у надії
Торкнулось тіло виноградної лози.
Він мовив тихо: «Я тебе чекав,
Між виноградом, шумом і весною.
Твій біль — це пісня, що я відшукав,
І серце зранене твоє загою».
Я в небутті — і він мене знайшов,
Не як Тесей, що брав і йшов з омани.
А той, хто дав безсмертя і любов,
Підняв мене у небо над зірками.
Кайра бөлүшүлгөн:
Завіршовані
15.04.202518:03
Всім привітик 🐾
Сьогодні виходить другий випуск «Нетипового Подкасту»
Це друга частина ТНД та Аліночки Суботіної
Всіх запрошуємо до перегляду, де ви почуєте спойлер до вистави та кучу цікавих фактів про нашу артіль✨
P.S. Лайки та підписки від милих віршинят 💋
Роблять вас смачнішими за молочний шоколад 🍫
Сьогодні виходить другий випуск «Нетипового Подкасту»
Це друга частина ТНД та Аліночки Суботіної
Всіх запрошуємо до перегляду, де ви почуєте спойлер до вистави та кучу цікавих фактів про нашу артіль✨
P.S. Лайки та підписки від милих віршинят 💋
Роблять вас смачнішими за молочний шоколад 🍫
Кайра бөлүшүлгөн:
Розмови з підсвідомістю
12.04.202510:35
Краплинами крові вкрилася стежка
Криками ззовні здригалось каміння
Звір на охоті шукає бентежно
Кролик в норі вслухається пильно
Йому завше мало, наїстися більше
Хапає усе, що лежить на шляху
Діти, дорослі, усе вперемішку
Голод - це влада, що немає смаку
Жадібність криє, емпатія знищена
Кролик завмер, страх охопив
Звір йде вперед, за ним сотня, ні тисяча
Зʼїдених вільних полеглих птахів
Стежка та довга, але є в неї пастка
Кролик вже знав, що на нього чекало
Звір йшов пихато, не чуючи гасла
Перемогу свою святкуючи рано
Кролик, хоч тихий, але діяв він гучно
Одна лише спроба, чи вдасться цей крок
Звір заволав, значить все пройшло влучно
Менший не значить, що не спустить курок.
#вірші
Криками ззовні здригалось каміння
Звір на охоті шукає бентежно
Кролик в норі вслухається пильно
Йому завше мало, наїстися більше
Хапає усе, що лежить на шляху
Діти, дорослі, усе вперемішку
Голод - це влада, що немає смаку
Жадібність криє, емпатія знищена
Кролик завмер, страх охопив
Звір йде вперед, за ним сотня, ні тисяча
Зʼїдених вільних полеглих птахів
Стежка та довга, але є в неї пастка
Кролик вже знав, що на нього чекало
Звір йшов пихато, не чуючи гасла
Перемогу свою святкуючи рано
Кролик, хоч тихий, але діяв він гучно
Одна лише спроба, чи вдасться цей крок
Звір заволав, значить все пройшло влучно
Менший не значить, що не спустить курок.
#вірші
12.04.202510:35
Викупайте Аліночку в любові🥰 Бо що не вірш, то вау❤️
Кайра бөлүшүлгөн:Завіршовані
08.04.202513:31
Дорогі друзі, сьогодні вийде наш перший відосік «Нетиповий подкаст», ми дуже давно виношували цю рубрику і ретельно готувались, щоб створити щось особливе і цікаве💖
Сьогодні о 18:00 ви можете переглянути випуск з Сашею ТНД та Аліночкою Суботіною, всіх чекаємо на ютубі🎬
З вас лайк та підписочка, з нас гарний настрій та цікаві теми🐾
Жмай для перегляду😎
Сьогодні о 18:00 ви можете переглянути випуск з Сашею ТНД та Аліночкою Суботіною, всіх чекаємо на ютубі🎬
З вас лайк та підписочка, з нас гарний настрій та цікаві теми🐾
Жмай для перегляду😎
08.04.202504:55
07.04.202520:55
Моя рефлексія 4го квітня, дуже болить...
Я п'ю каву – гірку, мов провина,
І сміюся з крінжа в телефоні,
Поки в когось вмирала дитина,
Хтось вмикав руський репчік на фоні.
Все що нас відрізняє, лиш вулиця,
Назва міста, куди курс наведено,
Мене нудить від того, що коїться,
Як ті нелюди брешуть упевнено.
Дев'ятнадцять загиблих вже в янголів,
Хтось сьогодні не встиг дорости,
Іноді хочеться мати серце із мармуру,
Коли читаєш чергові новинні пости.
Я живу, бо у формулі — змінна,
Бо не мій дім обрав їхній "бог".
І від цього всередині — гнило,
Я живу за них всіх — у борг.
Я п'ю каву – гірку, мов провина,
І сміюся з крінжа в телефоні,
Поки в когось вмирала дитина,
Хтось вмикав руський репчік на фоні.
Все що нас відрізняє, лиш вулиця,
Назва міста, куди курс наведено,
Мене нудить від того, що коїться,
Як ті нелюди брешуть упевнено.
Дев'ятнадцять загиблих вже в янголів,
Хтось сьогодні не встиг дорости,
Іноді хочеться мати серце із мармуру,
Коли читаєш чергові новинні пости.
Я живу, бо у формулі — змінна,
Бо не мій дім обрав їхній "бог".
І від цього всередині — гнило,
Я живу за них всіх — у борг.
06.04.202509:15
Да-да, да-да. Виживаю всіх конкурентів у червні моновистава🤣
Кайра бөлүшүлгөн:Завіршовані
06.04.202508:45
Ми зробили це! Перша репетиція “Завіршованих” — відбулася🤘
Було багато уваги, внутрішніх усмішок і поезії в дії.
Команда починає звучати разом,
а це — найцінніше✨
Ролі розподілено, маски вже готові 🎭
Обіймаємо кожного, хто був у цьому процесі.
Далі — більше!
(P.s. слідкуйте за крапками та комами)
Було багато уваги, внутрішніх усмішок і поезії в дії.
Команда починає звучати разом,
а це — найцінніше✨
Ролі розподілено, маски вже готові 🎭
Обіймаємо кожного, хто був у цьому процесі.
Далі — більше!
(P.s. слідкуйте за крапками та комами)
Кайра бөлүшүлгөн:Розмови з підсвідомістю
04.03.202508:50
Треба дуже ваш голос тут за Наташу, цей світ повинен чути її талант❤️🔥
04.03.202508:50
Абсолютлі підтримую
01.03.202519:33
Рекорддор
22.04.202523:59
34Катталгандар22.01.202523:59
0Цитация индекси23.01.202523:59
1201 посттун көрүүлөрү17.03.202502:34
81 жарнама посттун көрүүлөрү21.04.202521:12
120.00%ER26.04.202523:59
108.82%ERRӨнүгүү
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
22.04.202518:03
Клубок із рук – і нитка вже чужа,
А лабіринт лишився за спиною.
Сім'я вже зраджена, перетнута межа,
Хіба була моя вина тяжкою?
Кохання, що навіяне богами,
Занапастило душу, сплутало думки.
Я розчинилась між його словами,
А він пішов ім'я карбуючи в віки.
Я врятувала, я дала дорогу,
Я все, що мала, кинула в ім’я.
Тесей мене лишив слабку та вбогу,
Для нього я була чергова до вінця.
Стою на краю, море шепче: «Падай»,
У хвилях — спокій, сон і забуття.
І я би впала та чи можна пасти
Ще нижче, ніж лишить себе життя?
Коли вже тінь лягла мені на вії,
І вже життя вагались терези
З’явився він із лісу, у надії
Торкнулось тіло виноградної лози.
Він мовив тихо: «Я тебе чекав,
Між виноградом, шумом і весною.
Твій біль — це пісня, що я відшукав,
І серце зранене твоє загою».
Я в небутті — і він мене знайшов,
Не як Тесей, що брав і йшов з омани.
А той, хто дав безсмертя і любов,
Підняв мене у небо над зірками.
А лабіринт лишився за спиною.
Сім'я вже зраджена, перетнута межа,
Хіба була моя вина тяжкою?
Кохання, що навіяне богами,
Занапастило душу, сплутало думки.
Я розчинилась між його словами,
А він пішов ім'я карбуючи в віки.
Я врятувала, я дала дорогу,
Я все, що мала, кинула в ім’я.
Тесей мене лишив слабку та вбогу,
Для нього я була чергова до вінця.
Стою на краю, море шепче: «Падай»,
У хвилях — спокій, сон і забуття.
І я би впала та чи можна пасти
Ще нижче, ніж лишить себе життя?
Коли вже тінь лягла мені на вії,
І вже життя вагались терези
З’явився він із лісу, у надії
Торкнулось тіло виноградної лози.
Він мовив тихо: «Я тебе чекав,
Між виноградом, шумом і весною.
Твій біль — це пісня, що я відшукав,
І серце зранене твоє загою».
Я в небутті — і він мене знайшов,
Не як Тесей, що брав і йшов з омани.
А той, хто дав безсмертя і любов,
Підняв мене у небо над зірками.
Кайра бөлүшүлгөн:Завіршовані
08.04.202513:31
Дорогі друзі, сьогодні вийде наш перший відосік «Нетиповий подкаст», ми дуже давно виношували цю рубрику і ретельно готувались, щоб створити щось особливе і цікаве💖
Сьогодні о 18:00 ви можете переглянути випуск з Сашею ТНД та Аліночкою Суботіною, всіх чекаємо на ютубі🎬
З вас лайк та підписочка, з нас гарний настрій та цікаві теми🐾
Жмай для перегляду😎
Сьогодні о 18:00 ви можете переглянути випуск з Сашею ТНД та Аліночкою Суботіною, всіх чекаємо на ютубі🎬
З вас лайк та підписочка, з нас гарний настрій та цікаві теми🐾
Жмай для перегляду😎
Кайра бөлүшүлгөн:Розмови з підсвідомістю
12.04.202510:35
Краплинами крові вкрилася стежка
Криками ззовні здригалось каміння
Звір на охоті шукає бентежно
Кролик в норі вслухається пильно
Йому завше мало, наїстися більше
Хапає усе, що лежить на шляху
Діти, дорослі, усе вперемішку
Голод - це влада, що немає смаку
Жадібність криє, емпатія знищена
Кролик завмер, страх охопив
Звір йде вперед, за ним сотня, ні тисяча
Зʼїдених вільних полеглих птахів
Стежка та довга, але є в неї пастка
Кролик вже знав, що на нього чекало
Звір йшов пихато, не чуючи гасла
Перемогу свою святкуючи рано
Кролик, хоч тихий, але діяв він гучно
Одна лише спроба, чи вдасться цей крок
Звір заволав, значить все пройшло влучно
Менший не значить, що не спустить курок.
#вірші
Криками ззовні здригалось каміння
Звір на охоті шукає бентежно
Кролик в норі вслухається пильно
Йому завше мало, наїстися більше
Хапає усе, що лежить на шляху
Діти, дорослі, усе вперемішку
Голод - це влада, що немає смаку
Жадібність криє, емпатія знищена
Кролик завмер, страх охопив
Звір йде вперед, за ним сотня, ні тисяча
Зʼїдених вільних полеглих птахів
Стежка та довга, але є в неї пастка
Кролик вже знав, що на нього чекало
Звір йшов пихато, не чуючи гасла
Перемогу свою святкуючи рано
Кролик, хоч тихий, але діяв він гучно
Одна лише спроба, чи вдасться цей крок
Звір заволав, значить все пройшло влучно
Менший не значить, що не спустить курок.
#вірші
Кайра бөлүшүлгөн:Завіршовані
15.04.202518:03
Всім привітик 🐾
Сьогодні виходить другий випуск «Нетипового Подкасту»
Це друга частина ТНД та Аліночки Суботіної
Всіх запрошуємо до перегляду, де ви почуєте спойлер до вистави та кучу цікавих фактів про нашу артіль✨
P.S. Лайки та підписки від милих віршинят 💋
Роблять вас смачнішими за молочний шоколад 🍫
Сьогодні виходить другий випуск «Нетипового Подкасту»
Це друга частина ТНД та Аліночки Суботіної
Всіх запрошуємо до перегляду, де ви почуєте спойлер до вистави та кучу цікавих фактів про нашу артіль✨
P.S. Лайки та підписки від милих віршинят 💋
Роблять вас смачнішими за молочний шоколад 🍫
Кайра бөлүшүлгөн:Завіршовані
06.04.202508:45
Ми зробили це! Перша репетиція “Завіршованих” — відбулася🤘
Було багато уваги, внутрішніх усмішок і поезії в дії.
Команда починає звучати разом,
а це — найцінніше✨
Ролі розподілено, маски вже готові 🎭
Обіймаємо кожного, хто був у цьому процесі.
Далі — більше!
(P.s. слідкуйте за крапками та комами)
Було багато уваги, внутрішніх усмішок і поезії в дії.
Команда починає звучати разом,
а це — найцінніше✨
Ролі розподілено, маски вже готові 🎭
Обіймаємо кожного, хто був у цьому процесі.
Далі — більше!
(P.s. слідкуйте за крапками та комами)
Канал өзгөрүүлөр тарыхы
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.