Ябать
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрду
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаКвіт 30, 2025
TGlistке кошулган дата
Квіт 30, 2025Тиркелген топ
Ябать Chat
7
Рекорддор
16.05.202523:59
1.1KКатталгандар01.05.202521:59
100Цитация индекси02.05.202521:59
9271 посттун көрүүлөрү17.05.202506:41
01 жарнама посттун көрүүлөрү02.05.202505:15
8466.67%ER07.04.202510:03
66200.00%ERRӨнүгүү
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
05.05.202507:19
Інстаграм батьківство - це страшне наєбалово. Це не брехня - це тупо наєбалово. Нє, я звичайно розумію, що Інстаграм це в цілому - про гарну картинку, дуже модерований контент, і видання бажанного за реальне. Але батьківство - це просто супер обман.
Ось ці всі картинки, де мамочка дуже гарно вдягнута, доглянута, колясочка з кавою, і це все в гарному парку. Який же це піздьож, мама дорога.
Дитина їсть кожні три години, між прийомами їжі вона сре, щось там мурчить, і взагалі не хоче засинати. І як тільки вона засне - треба її знову будити, щоб вона поїла, і ми починаємо наш цикл спочатку. А ти тільки в третій годині чистиш зуби, і якщо є троха часу - ти спиш. Я ось це за тиждень батьківства зміг малому тіки басейн показати :)
В мене є теорія конспірації - ці всі мамочки працюють на якийсь супер секретний фонд, для того щоб не відлякувати людей від розмноження, а заманювати в свою секту :)
Але знаєте, ти такий приходиш додому після купівлі капель для очей, бо їх треба промивати кожен день, а він ось це лежить на дивані, дивиться на тебе, і ти розумієш, що ніфіга він ще не бачить, але так класно повертатись, щоб це побачити. Коли він почне усвідомленно усміхатись - мені взагалі зірве кришу від щастя :) Бути батьком - це класно, але мамочки в інстаграмі - пиздять.
Ось ці всі картинки, де мамочка дуже гарно вдягнута, доглянута, колясочка з кавою, і це все в гарному парку. Який же це піздьож, мама дорога.
Дитина їсть кожні три години, між прийомами їжі вона сре, щось там мурчить, і взагалі не хоче засинати. І як тільки вона засне - треба її знову будити, щоб вона поїла, і ми починаємо наш цикл спочатку. А ти тільки в третій годині чистиш зуби, і якщо є троха часу - ти спиш. Я ось це за тиждень батьківства зміг малому тіки басейн показати :)
В мене є теорія конспірації - ці всі мамочки працюють на якийсь супер секретний фонд, для того щоб не відлякувати людей від розмноження, а заманювати в свою секту :)
Але знаєте, ти такий приходиш додому після купівлі капель для очей, бо їх треба промивати кожен день, а він ось це лежить на дивані, дивиться на тебе, і ти розумієш, що ніфіга він ще не бачить, але так класно повертатись, щоб це побачити. Коли він почне усвідомленно усміхатись - мені взагалі зірве кришу від щастя :) Бути батьком - це класно, але мамочки в інстаграмі - пиздять.
10.05.202504:31
Знаєте, я вже батя такий бувший - майже два тижні. І думок надзвичайно багато, бо описувати будні - наразі важко. Функціонал дитини обмежений тим, що задає тобі пазли типу: «я плачу, давай по інструкції: перевір памперс, прокачай, дай поїсти» ну і так весь день :)
Але цей малий Гаспадін, він показав те, що народжувати треба в команді. Звичайно вклад жінки в «чудо народження» не в порівнянні більший ніж в чоловіка. Я про це також колись напишу.
Але ось ці будні - воно ніби показує, наскільки важлива команда в підводному човні. Як твій партнер може підтримати тебе, коли ти подавлений, не спиш, або вже міняєш третю футболку, бо решта в золотому дощі. Уявити, що в парі де хоч хтось інфантильний, і закривається в собі, або як то зараз модно казати - «вибирає себе» - це тупо страшний сон. Бо дитина вчить самопожертві, факту що сон переоцінений, або те що можна не встигнути банально поїсти. І все це для того, щоб воно тобі посміхнулось, не контролюючи себе, і ти розтанув. Валюта так собі, погодьтесь.
Кароче, думайте з ким народжуєте :) татів це також стосується.
P.S: обережно відкрив коментарі в групі :) давайте спробуємо без порад :)
Але цей малий Гаспадін, він показав те, що народжувати треба в команді. Звичайно вклад жінки в «чудо народження» не в порівнянні більший ніж в чоловіка. Я про це також колись напишу.
Але ось ці будні - воно ніби показує, наскільки важлива команда в підводному човні. Як твій партнер може підтримати тебе, коли ти подавлений, не спиш, або вже міняєш третю футболку, бо решта в золотому дощі. Уявити, що в парі де хоч хтось інфантильний, і закривається в собі, або як то зараз модно казати - «вибирає себе» - це тупо страшний сон. Бо дитина вчить самопожертві, факту що сон переоцінений, або те що можна не встигнути банально поїсти. І все це для того, щоб воно тобі посміхнулось, не контролюючи себе, і ти розтанув. Валюта так собі, погодьтесь.
Кароче, думайте з ким народжуєте :) татів це також стосується.
P.S: обережно відкрив коментарі в групі :) давайте спробуємо без порад :)
12.05.202509:08
Коли дитина мала народитись - я слухав подкаст Джо Рогана і Джордана Пітерсона. В якийсь момент, вони говорили про дітей. Це прям було дуже цікаво послухати, тим паче в мому стані. І я запам'ятав дві речі:
1. Діти дають шанс дорослим поглянути знову на світ через дитячі очі
2. Народження дитини показує, що ти можеш любити, так як ніколи не любив. Мені дуже сподобалось формулювання - народження дитини збільшує той об'єм любові на який ти здатний.
І ось - сьогодні Тео 2 тижні. Чесно, нічого з перечисленного наразі немає. І якщо з першим ясно: взаємодія з дитиною дуже лімітована - покачав, поспівав, поміняв памперс, помив. Нє, воно звичайно класно, коли ти його укачуєш, а він на тебе дивиться. І оце вже коли ти відводиш голову - він повертає її за тобою - це канєшно клас, але зі світом ми взаємодіємо тільки із каляски, дві години зранку, під час яких він нарешті спить.
То ось з любов'ю дуже дивно. Вот прям такого ох - немає. Ні, я тану, коли він випадково посміхається, або хватає за палець. Але оцієї неймовірно любові, чи хоч якоїсь любові - нема. Взагалі. Є симпатія. Є готовність облазити пів Бангкоку, щоб купити те що йому треба, щоб не чекати доставки. Є навіть бажання його обнімати і цілувати. Але це мені здається більше відповідальність, бо його життя на 100 відсотків залежить від тебе, і він дарує позитивні емоції, тому не хочеться щоб з ним щось сталось. Аж зізнатись в тому стидно, їй Богу.
ChatGPT каже, що це нормально. Що батьківсвьска любов приходить поступово, і будується кожен день. Я в цілому подумав, що реалізувати себе через те, щоб стати кращим батьком - це не погана ідея. Бо найкращим працівником року - я не став, найкращим партнером мене теж важко назвати, але вот татом - може і стану. Кажуть, що щоб стати в чомусь експертом треба 10000 годин, якщо проводити з дитиною 4 години на день ( в середньому ), то це близько 8 років. Штош, шанс є :)
Любов би звичайно дуже мотивувало в тому процесі, тому чекаємо. Колись то ж вона має появитись.
1. Діти дають шанс дорослим поглянути знову на світ через дитячі очі
2. Народження дитини показує, що ти можеш любити, так як ніколи не любив. Мені дуже сподобалось формулювання - народження дитини збільшує той об'єм любові на який ти здатний.
І ось - сьогодні Тео 2 тижні. Чесно, нічого з перечисленного наразі немає. І якщо з першим ясно: взаємодія з дитиною дуже лімітована - покачав, поспівав, поміняв памперс, помив. Нє, воно звичайно класно, коли ти його укачуєш, а він на тебе дивиться. І оце вже коли ти відводиш голову - він повертає її за тобою - це канєшно клас, але зі світом ми взаємодіємо тільки із каляски, дві години зранку, під час яких він нарешті спить.
То ось з любов'ю дуже дивно. Вот прям такого ох - немає. Ні, я тану, коли він випадково посміхається, або хватає за палець. Але оцієї неймовірно любові, чи хоч якоїсь любові - нема. Взагалі. Є симпатія. Є готовність облазити пів Бангкоку, щоб купити те що йому треба, щоб не чекати доставки. Є навіть бажання його обнімати і цілувати. Але це мені здається більше відповідальність, бо його життя на 100 відсотків залежить від тебе, і він дарує позитивні емоції, тому не хочеться щоб з ним щось сталось. Аж зізнатись в тому стидно, їй Богу.
ChatGPT каже, що це нормально. Що батьківсвьска любов приходить поступово, і будується кожен день. Я в цілому подумав, що реалізувати себе через те, щоб стати кращим батьком - це не погана ідея. Бо найкращим працівником року - я не став, найкращим партнером мене теж важко назвати, але вот татом - може і стану. Кажуть, що щоб стати в чомусь експертом треба 10000 годин, якщо проводити з дитиною 4 години на день ( в середньому ), то це близько 8 років. Штош, шанс є :)
Любов би звичайно дуже мотивувало в тому процесі, тому чекаємо. Колись то ж вона має появитись.
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.
