Саясат
Борис Філатов
Саясат
09.03.202507:24
Найкраще, що ми можемо зробити, аби вшанувати Батька, це продовжувати відкривати для себе його справжню суть. Аби остаточно відкинути плаский та примітивний радянський образ «поета у смушковій шапці».
Шевченко був і залишається чимось незрівнянно більшим.
Це людина-феномен. Сакральна постать, чиє бачення України формувало українську ідентичність та національну свідомість.
Відверті та глибокі — рядки з його творів дають розраду та натхнення.
Пророчі та повчальні — вони і дотепер залишаються актуальними.
Що додати?
Борімося й поборемо.
Шевченко був і залишається чимось незрівнянно більшим.
Це людина-феномен. Сакральна постать, чиє бачення України формувало українську ідентичність та національну свідомість.
Відверті та глибокі — рядки з його творів дають розраду та натхнення.
Пророчі та повчальні — вони і дотепер залишаються актуальними.
Що додати?
Борімося й поборемо.
05.03.202512:57
Трошки захворів.
Не спав півночі.
О четвертій ранку дивився всю промову.
Дякую за те, що повернули мене в ті часи, коли «деревья были большими»:)
….
«Все погрязли в ротозействе,
Абсолютно весь народ.
Четкую программу действий
Только Брежнев всем дает !»
«Несмолкающих оваций
Знаю, не перекричу,
А куда ж от них деваться
Леониду Ильичу?»
«Скажет - строим, скажет - пашем,
Потому что ни по чем
Нам любое дело с нашим
Леонидом Ильичом!»
“Бюст на родину герою
Поставляется без рук,
Чтоб вечернею порою
Он не начал хлопать вдруг»
«На работе мы с рассвета,
С первым солнечным лучом.
А зовется солнце это
Леонидом Ильичом !»
«Все погрязли в ротозействе,
Абсолютно весь народ.
Четкую программу действий
Только Брежнев всем дает !»
«Несмолкающих оваций
Знаю, не перекричу,
А куда ж от них деваться
Леониду Ильичу?»
«Я вчера пришла на пленум
И смотрела, трепеща,
Как показывали членам
Леонида Ильича !»
…
Ну і останнє. Наше. Дніпровське.
«Нам с эпохой допетровской
Все сравненья нипочем:
Мы живем в днепропетровской
С Леонидом Ильичем!» (с)
:))))
Не спав півночі.
О четвертій ранку дивився всю промову.
Дякую за те, що повернули мене в ті часи, коли «деревья были большими»:)
….
«Все погрязли в ротозействе,
Абсолютно весь народ.
Четкую программу действий
Только Брежнев всем дает !»
«Несмолкающих оваций
Знаю, не перекричу,
А куда ж от них деваться
Леониду Ильичу?»
«Скажет - строим, скажет - пашем,
Потому что ни по чем
Нам любое дело с нашим
Леонидом Ильичом!»
“Бюст на родину герою
Поставляется без рук,
Чтоб вечернею порою
Он не начал хлопать вдруг»
«На работе мы с рассвета,
С первым солнечным лучом.
А зовется солнце это
Леонидом Ильичом !»
«Все погрязли в ротозействе,
Абсолютно весь народ.
Четкую программу действий
Только Брежнев всем дает !»
«Несмолкающих оваций
Знаю, не перекричу,
А куда ж от них деваться
Леониду Ильичу?»
«Я вчера пришла на пленум
И смотрела, трепеща,
Как показывали членам
Леонида Ильича !»
…
Ну і останнє. Наше. Дніпровське.
«Нам с эпохой допетровской
Все сравненья нипочем:
Мы живем в днепропетровской
С Леонидом Ильичем!» (с)
:))))
27.02.202507:55
День у колі друзів. Або пост вдячності.
…
Учора всі міські сайти та пабліки розповіли новину про те, що наша славетна дніпровська 128-ма бригада ТрО «Дике Поле» відзначила третю річницю свого заснування.
Але я навмисне пишу про це лише зараз, бо мав осмислити й згадати багато з того, що вже стало історією.
Бо за ці роки ми пережили стільки, що вистачило б на окреме життя. Я кажу «ми», бо в лавах цієї бригади служать переважно дніпряни, серед яких багато моїх друзів, близьких, знайомих і навіть працівників мерії.
…
Кожен та кожна з нас памʼятають, як усе починалося.
Безкінечні перші дні повномасштабного вторгнення і збори у місцях комплектації.
Довжелезні черги охочих записатися, для оформлення яких бракувало навіть компʼютерів.
Тисячі людей, які ще не вміли тримати зброю, але вже знали, що здатні надерти зад р@сні.
Серед них і досить поважного віку чоловіки, яких там жартома називали старими розбійниками.
Ранки та вечори, коли кращі ресторани Дніпра звозили туди їжу, яку хлопцям вже нікуди було дівати.
Усі дзвінки і всі повідомлення.
Те, як ми проводжали наших бійців на ЛБЗ, і як я приїздив до них, аби привезти техніку від міста.
Бо (і це, мабуть, найголовніше) лише пів тисячі іржавих автоматів, що були напочатку, ми замінили великими партіями дронів, квадроциклів, автівок та іншого спорядження.
На те пішли десятки мільйонів гривень, які вклали всі дніпряни. А вчера бригада отримала ще 8 млн грн субвенції від міста.
Бо серце 128-ї бригади завжди буде у Дніпрі.
Незалежно від ППД та підпорядкування.
…
У мене є ще багато особистих спогадів. Приємних та сумних.
Та про більшість з них ще довго не можна буде розповідати.
Натомість я просто хочу ще раз подякувати.
Усім комбригам, з якими у нас незмінно добрі стосунки – Олександру Водолазькому, Ростиславу Регінському, Володимиру Дзюбі і звісно ж Сергію Ромашку.
Геннадію Корбану, слова вдячності якому й без того декілька разів лунали сьогодні зі сцени.
Сашку Курбатову, з яким ми товаришуємо вже більше 20 років – ще з часів «Губернських хронік».
Дмитру Каюку, який дотичний до багатьох проєктів щодо історії міста.
Микиті Козачинському, який з тусовщика перетворився на одного з кращих БПЛАшників.
Моєму заступнику Андрію Денисенку, який також воював у складі 128-ї бригади.
Так само й Антону Малому, який зараз вже очолює управління ветеранської політики у міськраді Дніпра.
Сашку Чуприні, який облишив посаду шеф-кухаря у кращих європейських ресторанах, та повернувся захищати місто та країну.
Олександру Островському, котрий не так давно був міським активістом, що залюбки поскубував міську владу.
Сергію Шаповалу, Анні Кабовій, Дарʼї Андусенко-Якотюк та ще десяткам людей.
А також Руслану Марцінківу та іншим колегам-мерам, котрі також долучаються до підтримки «Дикого поля».
І всім, всім, всім.
Вибачте, друзі, якщо я когось тут не згадав.
…
Та це дійсно була велика радість – бачити вас разом тут, у рідному місті.
Воїнів бригади-легенди, що почалася як народна ініціатива дніпрян, а згодом прийняла в свою родину мешканців українських громад як східних, так і західних областей.
Бригади, що стала уособленням України – її єдності та неподільності.
Але все одно залишилася Дніпровською.
Пишаюся тим, що був і залишаюся поруч із вами на цьому шляху.
…
Учора всі міські сайти та пабліки розповіли новину про те, що наша славетна дніпровська 128-ма бригада ТрО «Дике Поле» відзначила третю річницю свого заснування.
Але я навмисне пишу про це лише зараз, бо мав осмислити й згадати багато з того, що вже стало історією.
Бо за ці роки ми пережили стільки, що вистачило б на окреме життя. Я кажу «ми», бо в лавах цієї бригади служать переважно дніпряни, серед яких багато моїх друзів, близьких, знайомих і навіть працівників мерії.
…
Кожен та кожна з нас памʼятають, як усе починалося.
Безкінечні перші дні повномасштабного вторгнення і збори у місцях комплектації.
Довжелезні черги охочих записатися, для оформлення яких бракувало навіть компʼютерів.
Тисячі людей, які ще не вміли тримати зброю, але вже знали, що здатні надерти зад р@сні.
Серед них і досить поважного віку чоловіки, яких там жартома називали старими розбійниками.
Ранки та вечори, коли кращі ресторани Дніпра звозили туди їжу, яку хлопцям вже нікуди було дівати.
Усі дзвінки і всі повідомлення.
Те, як ми проводжали наших бійців на ЛБЗ, і як я приїздив до них, аби привезти техніку від міста.
Бо (і це, мабуть, найголовніше) лише пів тисячі іржавих автоматів, що були напочатку, ми замінили великими партіями дронів, квадроциклів, автівок та іншого спорядження.
На те пішли десятки мільйонів гривень, які вклали всі дніпряни. А вчера бригада отримала ще 8 млн грн субвенції від міста.
Бо серце 128-ї бригади завжди буде у Дніпрі.
Незалежно від ППД та підпорядкування.
…
У мене є ще багато особистих спогадів. Приємних та сумних.
Та про більшість з них ще довго не можна буде розповідати.
Натомість я просто хочу ще раз подякувати.
Усім комбригам, з якими у нас незмінно добрі стосунки – Олександру Водолазькому, Ростиславу Регінському, Володимиру Дзюбі і звісно ж Сергію Ромашку.
Геннадію Корбану, слова вдячності якому й без того декілька разів лунали сьогодні зі сцени.
Сашку Курбатову, з яким ми товаришуємо вже більше 20 років – ще з часів «Губернських хронік».
Дмитру Каюку, який дотичний до багатьох проєктів щодо історії міста.
Микиті Козачинському, який з тусовщика перетворився на одного з кращих БПЛАшників.
Моєму заступнику Андрію Денисенку, який також воював у складі 128-ї бригади.
Так само й Антону Малому, який зараз вже очолює управління ветеранської політики у міськраді Дніпра.
Сашку Чуприні, який облишив посаду шеф-кухаря у кращих європейських ресторанах, та повернувся захищати місто та країну.
Олександру Островському, котрий не так давно був міським активістом, що залюбки поскубував міську владу.
Сергію Шаповалу, Анні Кабовій, Дарʼї Андусенко-Якотюк та ще десяткам людей.
А також Руслану Марцінківу та іншим колегам-мерам, котрі також долучаються до підтримки «Дикого поля».
І всім, всім, всім.
Вибачте, друзі, якщо я когось тут не згадав.
…
Та це дійсно була велика радість – бачити вас разом тут, у рідному місті.
Воїнів бригади-легенди, що почалася як народна ініціатива дніпрян, а згодом прийняла в свою родину мешканців українських громад як східних, так і західних областей.
Бригади, що стала уособленням України – її єдності та неподільності.
Але все одно залишилася Дніпровською.
Пишаюся тим, що був і залишаюся поруч із вами на цьому шляху.
25.02.202511:40
Ті, хто давно мене читає, знають, що часто я відверто ненавиджу свою роботу.
Але є моменти, коли я розумію, що все було недаремно.
…
Рівно рік тому, 23 лютого 2024 року, ворожий «шахед» вибухнув у житловому будинку на вулиці Енеїди (колишня Бажова).
Від удару загинули мирні люди. Вщент розтрощило 13 квартир.
…
Рівно рік потому, 25 лютого 2025-го, ми повністю все відновили та заселяємо людей у нові оселі з сучасним ремонтом. Із сантехнікою, котлами та кухнями. Із новим ліфтом та оздобленням усього під'їзду.
І от, коли ти бачиш їхні очі, які горять від щастя, саме тоді розумієш, що працюєш недарма.
Я пишаюся тим, що саме в Дніпрі найсерйозніші програми допомоги містянам, які постраждали від ракетних обстрілів. Що саме ми, напевно, єдині в Україні компенсуємо людям вимушену оренду житла.
Так, нам важко. Бо кожне рішення після «прильоту» має свої, індивідуальні наслідки.
Десь ми можемо відновити зруйноване, а десь виплачуємо матеріальну допомогу.
Десь у гру вступають дурні бюрократичні процедури, як на Привокзальній площі, де місяцями (!) треба чекати від держави дозволів на відновлення пам'яток архітектури.
Але я знаю точно, що ми нікого не кидаємо напризволяще та робимо все можливе, аби підтримати людей.
…
Пишаюся своїм Містом, нашою командою та всіма дніпрянами за те, що ми тримаємось одне одного.
І собою пишаюся трохи теж.
Сьогодні мені можна.
Але є моменти, коли я розумію, що все було недаремно.
…
Рівно рік тому, 23 лютого 2024 року, ворожий «шахед» вибухнув у житловому будинку на вулиці Енеїди (колишня Бажова).
Від удару загинули мирні люди. Вщент розтрощило 13 квартир.
…
Рівно рік потому, 25 лютого 2025-го, ми повністю все відновили та заселяємо людей у нові оселі з сучасним ремонтом. Із сантехнікою, котлами та кухнями. Із новим ліфтом та оздобленням усього під'їзду.
І от, коли ти бачиш їхні очі, які горять від щастя, саме тоді розумієш, що працюєш недарма.
Я пишаюся тим, що саме в Дніпрі найсерйозніші програми допомоги містянам, які постраждали від ракетних обстрілів. Що саме ми, напевно, єдині в Україні компенсуємо людям вимушену оренду житла.
Так, нам важко. Бо кожне рішення після «прильоту» має свої, індивідуальні наслідки.
Десь ми можемо відновити зруйноване, а десь виплачуємо матеріальну допомогу.
Десь у гру вступають дурні бюрократичні процедури, як на Привокзальній площі, де місяцями (!) треба чекати від держави дозволів на відновлення пам'яток архітектури.
Але я знаю точно, що ми нікого не кидаємо напризволяще та робимо все можливе, аби підтримати людей.
…
Пишаюся своїм Містом, нашою командою та всіма дніпрянами за те, що ми тримаємось одне одного.
І собою пишаюся трохи теж.
Сьогодні мені можна.
21.02.202519:55
До уваги мешканців житломасиву Придніпровськ.
Завтра зранку у вас цілодобово працюватимуть 10 пунктів незламності.
У навчальних закладах:
- школа № 129, вул. Космонавтів, 12;
- школа № 136, вул. Космонавтів, буд. 10;
- школа № 11, вул. Самійла Зборовського (колишня вулиця Станіславського), 12;
- школа № 27, вул. Світанкова, 1.
Мобільні намети:
- у дворі будинку 43 по вул. 20 річчя Перемоги;
- у дворі будинку 26 по вул. Космонавтів;
- на стадіоні школи № 98 вул. Космонавтів, 7;
- внутрішній двір по вул. Роторна, буд. 25;
- площа біля буд. 11-а по вул. Леоніда Каденюка;
- сквер на перехресті вул. Івана Багряного та 20-р. Перемоги біля будинку 49.
Щодо ситуації загалом. Усі відповідні служби продовжують працювати над усуненням аварії у тамтешнього виробника тепла.
За рішенням спецкомісії ТЕБ та НС школи та дитсадки житломасиву поки що перейдуть на дистанційне навчання.
Також пацієнтів місцевої лікарні будемо переводити до інших медзакладів.
Працюємо. Без підтримки нікого не залишимо.
Завтра зранку у вас цілодобово працюватимуть 10 пунктів незламності.
У навчальних закладах:
- школа № 129, вул. Космонавтів, 12;
- школа № 136, вул. Космонавтів, буд. 10;
- школа № 11, вул. Самійла Зборовського (колишня вулиця Станіславського), 12;
- школа № 27, вул. Світанкова, 1.
Мобільні намети:
- у дворі будинку 43 по вул. 20 річчя Перемоги;
- у дворі будинку 26 по вул. Космонавтів;
- на стадіоні школи № 98 вул. Космонавтів, 7;
- внутрішній двір по вул. Роторна, буд. 25;
- площа біля буд. 11-а по вул. Леоніда Каденюка;
- сквер на перехресті вул. Івана Багряного та 20-р. Перемоги біля будинку 49.
Щодо ситуації загалом. Усі відповідні служби продовжують працювати над усуненням аварії у тамтешнього виробника тепла.
За рішенням спецкомісії ТЕБ та НС школи та дитсадки житломасиву поки що перейдуть на дистанційне навчання.
Також пацієнтів місцевої лікарні будемо переводити до інших медзакладів.
Працюємо. Без підтримки нікого не залишимо.
19.02.202514:27
( Стосовно попереднього посту )
Я здатен мовчати тижнями.
Але одним коротким дописом можу підірвати соцмережу за лічені хвилини.
Можливо, так відбувається, бо ( на скромну думку деяких моїх підписників ) я є одним з найкращих в Україні публіцистів ( тут посмішка :))
А, можливо, це просто наша чергова спроба збагнути певні суспільні явища.
Як, наприклад, той факт, що ми маємо цілий кластер довбнів, здатних лише ненавидіти та сходити жовчю.
Навіть коли йдеться про долю держави.
…
Тож закриваючи тему.
Короткий, але всеохопний висновок щодо мого ранкового посту, котрий зараз зібрав уже понад 11 тисяч лайків та продовжує летіти фейсбуком. І від якого, як то кажуть, бомбануло цеглою.
…
Розберемо по тезах.
Ти пишеш: «Нашого,
українського Президента, можна хвалити або лаяти».
У відповідь тебе обзивають «сраколизом».
…
Ти пишеш: «Президент може нам подобатися або навпаки, проте, яким би він не був, він все одно – наш Президент».
У відповідь тобі закидають, що «ви всі все вкрали у своє корупційне кубло».
…
Ти пишеш: «Розбиратися з тим, який у нас Президент, маємо лише ми самі – українці, а не м@ск@лі чи американці».
У відповідь натовп закритих профілів спамить фразами типу «Філатов точно готується до виборів» або «Цей зламався, несіть наступного».
Завіса.
…
Щоб визначити, а чому, власне, так відбувається, я трохи поверну вас до засад римської риторики ( хоча для дебілів це буде складно осягнути ).
У ту істину, що підміняти аргументовану дискусію переходом на особистості, вигадали не в нинішній клоаці соцмереж, а ще за багато століть до їхньої появи.
«Аrgumentum ad hominem personam» (с)
Адже, вдаючись до хитрощів та маніпуляцій, можна швидше підкорити опонента.
І байдуже, що бодай якогось обґрунтування думки там годі й чекати.
Я не сподіваюся, що подібні терміни відкладуться у черепних коробках альтернативно обдарованих особин.
Бо в них як у приказці: «Виколю собі око, най у тещі зять буде кривий!».
У своїй ненависті до Зеленського вони готові втопити всю нашу Державу.
Так і живемо…
…
Як казав один мій добрий друг, зʼясовувати стосунки в інтернетах – те саме, що полемізувати з унітазом.
Соцмережі такі зло.
Але що втішає.
Адекватних людей, на щастя, набагато більше за різного штибу ідіотів.
Це радує та дає хоч трохи надії.
…
Честь маю.
Я здатен мовчати тижнями.
Але одним коротким дописом можу підірвати соцмережу за лічені хвилини.
Можливо, так відбувається, бо ( на скромну думку деяких моїх підписників ) я є одним з найкращих в Україні публіцистів ( тут посмішка :))
А, можливо, це просто наша чергова спроба збагнути певні суспільні явища.
Як, наприклад, той факт, що ми маємо цілий кластер довбнів, здатних лише ненавидіти та сходити жовчю.
Навіть коли йдеться про долю держави.
…
Тож закриваючи тему.
Короткий, але всеохопний висновок щодо мого ранкового посту, котрий зараз зібрав уже понад 11 тисяч лайків та продовжує летіти фейсбуком. І від якого, як то кажуть, бомбануло цеглою.
…
Розберемо по тезах.
Ти пишеш: «Нашого,
українського Президента, можна хвалити або лаяти».
У відповідь тебе обзивають «сраколизом».
…
Ти пишеш: «Президент може нам подобатися або навпаки, проте, яким би він не був, він все одно – наш Президент».
У відповідь тобі закидають, що «ви всі все вкрали у своє корупційне кубло».
…
Ти пишеш: «Розбиратися з тим, який у нас Президент, маємо лише ми самі – українці, а не м@ск@лі чи американці».
У відповідь натовп закритих профілів спамить фразами типу «Філатов точно готується до виборів» або «Цей зламався, несіть наступного».
Завіса.
…
Щоб визначити, а чому, власне, так відбувається, я трохи поверну вас до засад римської риторики ( хоча для дебілів це буде складно осягнути ).
У ту істину, що підміняти аргументовану дискусію переходом на особистості, вигадали не в нинішній клоаці соцмереж, а ще за багато століть до їхньої появи.
«Аrgumentum ad hominem personam» (с)
Адже, вдаючись до хитрощів та маніпуляцій, можна швидше підкорити опонента.
І байдуже, що бодай якогось обґрунтування думки там годі й чекати.
Я не сподіваюся, що подібні терміни відкладуться у черепних коробках альтернативно обдарованих особин.
Бо в них як у приказці: «Виколю собі око, най у тещі зять буде кривий!».
У своїй ненависті до Зеленського вони готові втопити всю нашу Державу.
Так і живемо…
…
Як казав один мій добрий друг, зʼясовувати стосунки в інтернетах – те саме, що полемізувати з унітазом.
Соцмережі такі зло.
Але що втішає.
Адекватних людей, на щастя, набагато більше за різного штибу ідіотів.
Це радує та дає хоч трохи надії.
…
Честь маю.
08.03.202515:43
Стисло, без листівок, фоточок і гасел.
Всесвіт позбавлений сенсу без вас.
Від слова «взагалі».
Усе, що роблять чоловіки, вони роблять для вас і заради вас ( навіть якщо подекуди вони й не можуть собі в цьому зізнатися).
Ви і є основою світобудови.
...
Розкрию вам, шановне жіноцтво, страшну таємницю.
Ми любимо вас.
І не лише сьогодні. Любимо завжди і до нестями.
Але сьогодні ми кричимо про це особливо голосно.
І навіть дурнуваті листівки та пом'яті тюльпани, це теж неабищо.
Просто ми іноді не вміємо інакше.
Вибачте нам, телепням.
Всесвіт позбавлений сенсу без вас.
Від слова «взагалі».
Усе, що роблять чоловіки, вони роблять для вас і заради вас ( навіть якщо подекуди вони й не можуть собі в цьому зізнатися).
Ви і є основою світобудови.
...
Розкрию вам, шановне жіноцтво, страшну таємницю.
Ми любимо вас.
І не лише сьогодні. Любимо завжди і до нестями.
Але сьогодні ми кричимо про це особливо голосно.
І навіть дурнуваті листівки та пом'яті тюльпани, це теж неабищо.
Просто ми іноді не вміємо інакше.
Вибачте нам, телепням.
01.03.202508:23
За вчорашніми подіями всі забули, що сьогодні перший день весни.
Бо Життя завжди переможе смерть, Правда - брехню, а Бог - диявола.
Памʼятайте про це.
Бо Життя завжди переможе смерть, Правда - брехню, а Бог - диявола.
Памʼятайте про це.
26.02.202513:12
+1
24.02.202516:10
20.02.202516:33
19.02.202511:44
Ще понад 40 млн грн прямих грошових субвенцій для бойових бригад наших Збройних Сил.
І далі на кожну сесію ми так само виноситимемо питання виділення коштів для захисників.
Бо зараз усім нам — надто в жорстких зовнішньополітичних умовах — вкрай необхідно сконцентруватися на підтримці Сил оборони.
Тож, маючи нагоду, звертаюся до всіх: допомагайте і ви. Адже тільки в єдності наша сила.
І далі на кожну сесію ми так само виноситимемо питання виділення коштів для захисників.
Бо зараз усім нам — надто в жорстких зовнішньополітичних умовах — вкрай необхідно сконцентруватися на підтримці Сил оборони.
Тож, маючи нагоду, звертаюся до всіх: допомагайте і ви. Адже тільки в єдності наша сила.
07.03.202505:19
«Я пишаюся твоєю хоробрістю та хоробрістю всіх українців»
Коли Президент Макрон сказав мені цю фразу, я сприйняв її як звичайний «політес».
Стриману ввічливість, притаманну багатьом європейським політикам.
Відтоді, як ми спілкувалися у Єлисейському палаці, минуло чимало часу.
Та зараз – після дійсно історичної промови Макрона – я розумію, що й тоді він був дійсно щирим.
…
Натомість сьогодні, у свій день народження, у мене є бажання.
Як для себе, так і для всіх нас, і для України: аби біля нас завжди були лише справжні та віддані друзі.
Нехай так буде.
Дякую всім хто поруч.
Коли Президент Макрон сказав мені цю фразу, я сприйняв її як звичайний «політес».
Стриману ввічливість, притаманну багатьом європейським політикам.
Відтоді, як ми спілкувалися у Єлисейському палаці, минуло чимало часу.
Та зараз – після дійсно історичної промови Макрона – я розумію, що й тоді він був дійсно щирим.
…
Натомість сьогодні, у свій день народження, у мене є бажання.
Як для себе, так і для всіх нас, і для України: аби біля нас завжди були лише справжні та віддані друзі.
Нехай так буде.
Дякую всім хто поруч.
27.02.202517:00
Як відомо, у Дніпрі ми формуємо єдиний освітній простір. Тож я продовжую зустрічатися з професійними спільнотами. Аби говорити про всі питання напряму.
Нещодавно я спілкувався з ректорами — нашою Координаційною радою з питань вищої освіти. А зараз — із Педагогічною радою наших навчальних закладів.
Була плідна розмова. Про реконструкцію шкіл для безпечного та безбарʼєрного доступу, про інклюзивне навчання, харчування дітей, підтримку молодих педагогів та профорієнтацію для школярів.
Наступна зустріч буде з Батьківською радою.
Адже я хотів би почути від батьків — які ще є питання, і де потрібно допрацювати.
Нещодавно я спілкувався з ректорами — нашою Координаційною радою з питань вищої освіти. А зараз — із Педагогічною радою наших навчальних закладів.
Була плідна розмова. Про реконструкцію шкіл для безпечного та безбарʼєрного доступу, про інклюзивне навчання, харчування дітей, підтримку молодих педагогів та профорієнтацію для школярів.
Наступна зустріч буде з Батьківською радою.
Адже я хотів би почути від батьків — які ще є питання, і де потрібно допрацювати.
26.02.202513:11
Про Надію та надію.
…
Ще зранку зʼїздив у Придніпровськ, де через низку ворожих обстрілів люди тепер змушені потерпати від аварії з опаленням.
Ситуація непроста, та я хотів би подякувати всім, хто зараз цілодобово працює над вирішенням цієї проблеми.
Енергетикам та комунальникам, військовій адміністрації та рятувальникам ДСНС,
хлопцям та дівчатам із «Червоного хреста» та всім, хто за власним бажанням приходить до наших пунктів обігріву, аби допомагати.
…
Я знаю, що всі втомлені й роздратовані. Але, будь ласка, знайдіть ще трохи терпіння та довіртеся владі.
Зрештою, на календарі, на щастя, вже 26 лютого, а не 26 грудня.
…
Та допис не про це.
Він про людей.
Бо у наметі я познайомився з Надією Григорівною.
Скромною жінкою, яка попри сум в очах, до всіх говорить із щирою посмішкою.
Два роки тому на цій клятій війні вона втратила сина.
Та замість того, аби зневіритися від туги, Надія знаходить сили робити добрі справи.
Заради свого Сашка.
Вона – волонтерка.
І зараз взяла собі під опіку чи не половину всього житломасиву.
Тому, шановні мешканці Придніпровська, будь ласка, подивіться на цю незламну жінку та облиште паніку.
Слідкуйте за новинами та довіряйте лише офіційним джерелам – мерії, ОВА та розʼясненням Лівобережної адміністрації.
Давайте брати приклад з тих, у кого міці й сили духу стільки, що вистачить на десятьох.
…
І не втрачати надії.
Як пані Надія.
…
Ще зранку зʼїздив у Придніпровськ, де через низку ворожих обстрілів люди тепер змушені потерпати від аварії з опаленням.
Ситуація непроста, та я хотів би подякувати всім, хто зараз цілодобово працює над вирішенням цієї проблеми.
Енергетикам та комунальникам, військовій адміністрації та рятувальникам ДСНС,
хлопцям та дівчатам із «Червоного хреста» та всім, хто за власним бажанням приходить до наших пунктів обігріву, аби допомагати.
…
Я знаю, що всі втомлені й роздратовані. Але, будь ласка, знайдіть ще трохи терпіння та довіртеся владі.
Зрештою, на календарі, на щастя, вже 26 лютого, а не 26 грудня.
…
Та допис не про це.
Він про людей.
Бо у наметі я познайомився з Надією Григорівною.
Скромною жінкою, яка попри сум в очах, до всіх говорить із щирою посмішкою.
Два роки тому на цій клятій війні вона втратила сина.
Та замість того, аби зневіритися від туги, Надія знаходить сили робити добрі справи.
Заради свого Сашка.
Вона – волонтерка.
І зараз взяла собі під опіку чи не половину всього житломасиву.
Тому, шановні мешканці Придніпровська, будь ласка, подивіться на цю незламну жінку та облиште паніку.
Слідкуйте за новинами та довіряйте лише офіційним джерелам – мерії, ОВА та розʼясненням Лівобережної адміністрації.
Давайте брати приклад з тих, у кого міці й сили духу стільки, що вистачить на десятьох.
…
І не втрачати надії.
Як пані Надія.
24.02.202516:09
Коли люди, яких ти знав, стають вулицями та скверами.
…
Як міський голова, я зобовʼязаний брати участь у різних заходах.
Від протокольних зустрічей із послами до інспекційних поїздок на котельні.
Це частина моєї роботи, в якій фактично немає місця емоціям.
Але є події, що дійсно зачіпають за живе.
Коли обличчя людей, з якими ти колись спілкувався, радився, від кого вислуховував критику та з ким навіть сперечався, тепер можна побачити тільки на меморіальних світлинах.
…
Як Максима Семенова, котрий свого часу критикував мерію щодо розбудови мереж велодоріжок, а тепер його імʼям названо сквер в АНД районі.
Як Дениса Котенка із позивним «Шкіпер», який був частиною руху ультрас та керував «Національним корпусом» у Дніпрі, а тепер на його честь в місті також є вулиця.
Як Михайла Кореновського, чий тренерський хист виховав чимало гідних спортсменів, а тепер його памʼять, разом з усіма загиблими від російського терору дніпрянами, увічнено в назві скверу на Набережній Перемоги.
Як десятки інших.
Мешканців Дніпра, що я зустрічав у своєму житті…
…
У кожного з них були свої мрії, цілі та переконання.
Їх любили і їх завжди пам’ятатимуть.
Як і кожного та кожну, чиє життя обірвав кровожерливий російський терор.
…
Фотовиставка «Янголи спорту» відкрилася у Дніпрі сьогодні – саме у роковини цієї клятої війни.
Знайдіть час, аби побачити її на власні очі.
Діорама «Битва за Дніпро».
Вхід вільний.
…
Як міський голова, я зобовʼязаний брати участь у різних заходах.
Від протокольних зустрічей із послами до інспекційних поїздок на котельні.
Це частина моєї роботи, в якій фактично немає місця емоціям.
Але є події, що дійсно зачіпають за живе.
Коли обличчя людей, з якими ти колись спілкувався, радився, від кого вислуховував критику та з ким навіть сперечався, тепер можна побачити тільки на меморіальних світлинах.
…
Як Максима Семенова, котрий свого часу критикував мерію щодо розбудови мереж велодоріжок, а тепер його імʼям названо сквер в АНД районі.
Як Дениса Котенка із позивним «Шкіпер», який був частиною руху ультрас та керував «Національним корпусом» у Дніпрі, а тепер на його честь в місті також є вулиця.
Як Михайла Кореновського, чий тренерський хист виховав чимало гідних спортсменів, а тепер його памʼять, разом з усіма загиблими від російського терору дніпрянами, увічнено в назві скверу на Набережній Перемоги.
Як десятки інших.
Мешканців Дніпра, що я зустрічав у своєму житті…
…
У кожного з них були свої мрії, цілі та переконання.
Їх любили і їх завжди пам’ятатимуть.
Як і кожного та кожну, чиє життя обірвав кровожерливий російський терор.
…
Фотовиставка «Янголи спорту» відкрилася у Дніпрі сьогодні – саме у роковини цієї клятої війни.
Знайдіть час, аби побачити її на власні очі.
Діорама «Битва за Дніпро».
Вхід вільний.
20.02.202516:33
( Доплодилися до мишей ).
…
Я став одним із перших, хто публічно підтримав Президента Зеленського у цьому скрутному для України становищі.
Не через те, що я ним причарований.
А виключно з тієї причини, що я завжди залишаюся державником.
За будь-яких обставин.
У відповідь мені прилетіла купа хейту та божевільних звинувачень.
…
Та я не про це.
А про те, наскільки зараз ( вже запізно ) безглуздо й неоковирно виглядає шквал однакових «постів підтримки» від різного рівня керманичів, а особливо – представників партії влади.
Бо якщо очільники регіонів зробили ці дописи своїми словами, то депутати «Слуги народу» різних рівнів просто почали масово постити одні й ті самі картинки.
Може інших в мережі не знайшлося, може забракло фантазії, а може й в партійному чатику спустили.
Хто знає…
…
Але це навіть не смішно. Це – гидко.
Наче дивишся на пригоди електронних принтерів, в яких замість мозку паперова перфокарта з дірочками.
Утім історія досягла апогею, коли сьогодні у спільні чати директорів ПТУ, закладів культури та спорту зайшли вказівки підтримати Президента.
…
Моралі не буде.
Але якщо раптом хтось в українській владі дійсно сподівається, що з такими недоумками ми можемо виграти війну, то це – зразкова ілюзія.
Треба чітко розуміти, на кого нам спиратися.
На державників та громадянське суспільство?
Чи на дурнів, яким здається, що підтримка вимірюється кількістю картинок у соцмережах?
На місцеве самоврядування та вільну пресу?
Чи на сраколизів і тих, хто успадкував найгірші зразки радянщини?
…
Ну відверто. Чого ми прагнемо цим досягти?
Це ж навіть не самообман.
Це – повнісіньке самон@їб@лово.
Бо знову ж.
Я так і уявляю, як Дональд Трамп та Джей Ді Венс вже спудилися від перспективи отримати на горіхи від директорів українських ПТУ…
Сміятись чи плакати - лайк ставте самі.
…
Я став одним із перших, хто публічно підтримав Президента Зеленського у цьому скрутному для України становищі.
Не через те, що я ним причарований.
А виключно з тієї причини, що я завжди залишаюся державником.
За будь-яких обставин.
У відповідь мені прилетіла купа хейту та божевільних звинувачень.
…
Та я не про це.
А про те, наскільки зараз ( вже запізно ) безглуздо й неоковирно виглядає шквал однакових «постів підтримки» від різного рівня керманичів, а особливо – представників партії влади.
Бо якщо очільники регіонів зробили ці дописи своїми словами, то депутати «Слуги народу» різних рівнів просто почали масово постити одні й ті самі картинки.
Може інших в мережі не знайшлося, може забракло фантазії, а може й в партійному чатику спустили.
Хто знає…
…
Але це навіть не смішно. Це – гидко.
Наче дивишся на пригоди електронних принтерів, в яких замість мозку паперова перфокарта з дірочками.
Утім історія досягла апогею, коли сьогодні у спільні чати директорів ПТУ, закладів культури та спорту зайшли вказівки підтримати Президента.
…
Моралі не буде.
Але якщо раптом хтось в українській владі дійсно сподівається, що з такими недоумками ми можемо виграти війну, то це – зразкова ілюзія.
Треба чітко розуміти, на кого нам спиратися.
На державників та громадянське суспільство?
Чи на дурнів, яким здається, що підтримка вимірюється кількістю картинок у соцмережах?
На місцеве самоврядування та вільну пресу?
Чи на сраколизів і тих, хто успадкував найгірші зразки радянщини?
…
Ну відверто. Чого ми прагнемо цим досягти?
Це ж навіть не самообман.
Це – повнісіньке самон@їб@лово.
Бо знову ж.
Я так і уявляю, як Дональд Трамп та Джей Ді Венс вже спудилися від перспективи отримати на горіхи від директорів українських ПТУ…
Сміятись чи плакати - лайк ставте самі.
19.02.202506:43
Нам може подобатися Зеленський, а може і не подобатися.
Ми можемо лаяти його, а можемо хвалити.
Ми можемо засуджувати його вчинки, а можемо їм аплодувати.
Бо він – НАШ Президент.
Такий, який є.
Немає різниці – поганий він чи ні.
І жодна брехлива істота ані в Москві, ані у Вашингтоні, ані будь-де, не має права відкривати на нього свого рота.
Ми можемо лаяти його, а можемо хвалити.
Ми можемо засуджувати його вчинки, а можемо їм аплодувати.
Бо він – НАШ Президент.
Такий, який є.
Немає різниці – поганий він чи ні.
І жодна брехлива істота ані в Москві, ані у Вашингтоні, ані будь-де, не має права відкривати на нього свого рота.
06.03.202517:06
Наш Дніпро завжди був і залишається студентським містом. Тому, попри те, що заклади вищої освіти не підпорядковані місцевому самоврядуванню, ми шукаємо практичні шляхи співпраці.
У нас є унікальний досвід роботи Координаційної ради з питань вищої освіти при міському голові. А сьогодні з ректорами одразу 11 університетів та академій ми підписали меморандум про підтримку наукової спільноти. Це стосується залучення грантів від європейських інституцій.
Нам дійсно потрібно обʼєднати зусилля і таким чином посилювати як територіальну громаду, так і наш освітній простір.
У нас є унікальний досвід роботи Координаційної ради з питань вищої освіти при міському голові. А сьогодні з ректорами одразу 11 університетів та академій ми підписали меморандум про підтримку наукової спільноти. Це стосується залучення грантів від європейських інституцій.
Нам дійсно потрібно обʼєднати зусилля і таким чином посилювати як територіальну громаду, так і наш освітній простір.
+1
27.02.202507:56
25.02.202511:40
24.02.202508:20
Прокинувся сьогодні о 3-ї ранку…
…
Є втома.
Шалена втома.
…
Є біль.
Невгамовний.
За друзів, що загинули або повернулись з війни скаліченими.
…
Є ненавість.
За кожну страчену українську душу.
…
Є жага помсти.
За українські міста, що перетворилися на чорні руїни.
…
Немає лише страху.
Ми вистоїмо.
Якщо будемо згуртованими.
Бо єдність – наша броня.
Наша сила, що дозволяє витримувати найтяжчі удари.
Поки ми є одне в одного, нас неможливо ані зламати, ані зневірити.
…
Є втома.
Шалена втома.
…
Є біль.
Невгамовний.
За друзів, що загинули або повернулись з війни скаліченими.
…
Є ненавість.
За кожну страчену українську душу.
…
Є жага помсти.
За українські міста, що перетворилися на чорні руїни.
…
Немає лише страху.
Ми вистоїмо.
Якщо будемо згуртованими.
Бо єдність – наша броня.
Наша сила, що дозволяє витримувати найтяжчі удари.
Поки ми є одне в одного, нас неможливо ані зламати, ані зневірити.
20.02.202506:22
Ще у 2014 році вони ціною власного життя довели, що волю українського народу не скорять ані зброя, ані терор.
Їхні імена увічнені в новітній історії і залишаються в наших серцях.
Так само, як і розуміння того, що силу для подолання навіть найтяжчих випробувань ми завжди знаходимо у нашій єдності.
Аби далі міцно стояти в цій війні проти ворожої навали. І бути гідними хоробрості всіх наших Героїв, які віддали найдорожче, аби захистити Українську державу.
Пам’ятаємо.
Їхні імена увічнені в новітній історії і залишаються в наших серцях.
Так само, як і розуміння того, що силу для подолання навіть найтяжчих випробувань ми завжди знаходимо у нашій єдності.
Аби далі міцно стояти в цій війні проти ворожої навали. І бути гідними хоробрості всіх наших Героїв, які віддали найдорожче, аби захистити Українську державу.
Пам’ятаємо.
18.02.202508:15
Як майже всі мої собаки, ти прийшла нізвідки.
Худа, налякана та знедолена ти забилася під мангал і три доби боялася звідти виповзти.
А потім ти майже 10 років прожила у Собачому Раю.
На старості ти стала квадратною, нав'язливою та цілком нестерпною.
Психічні травми бродячого життя не відпускали тебе.
Ти постійно жебрала їжу, псувала повітря і весь час плуталася під ногами.
Я кричав на тебе.
На жаль, але в старечому віці ми всі стаємо негарними, а подекуди й жалюгідними та неприємними навіть близьким.
А на вихідних ти зникла.
…
Вчора у найвіддаленішому кутку під сходами тебе знайшли мертвою.
Ти не схотіла, аби я бачив, як ти помираєш.
Марто, ти прийшла нізвідки і обрала піти непоміченою.
Гідна смерть для гідної собаки.
Тепер ти чекатимеш десь у засвітах, аби колись знову сказати мені: «Гав».
Даруй, що я не зміг вибачитися перед тобою.
Худа, налякана та знедолена ти забилася під мангал і три доби боялася звідти виповзти.
А потім ти майже 10 років прожила у Собачому Раю.
На старості ти стала квадратною, нав'язливою та цілком нестерпною.
Психічні травми бродячого життя не відпускали тебе.
Ти постійно жебрала їжу, псувала повітря і весь час плуталася під ногами.
Я кричав на тебе.
На жаль, але в старечому віці ми всі стаємо негарними, а подекуди й жалюгідними та неприємними навіть близьким.
А на вихідних ти зникла.
…
Вчора у найвіддаленішому кутку під сходами тебе знайшли мертвою.
Ти не схотіла, аби я бачив, як ти помираєш.
Марто, ти прийшла нізвідки і обрала піти непоміченою.
Гідна смерть для гідної собаки.
Тепер ти чекатимеш десь у засвітах, аби колись знову сказати мені: «Гав».
Даруй, що я не зміг вибачитися перед тобою.
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 1640
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.