Блогдор
Едуард Юрченко
Блогдор
26.02.202509:30
ЩОДО ПОТРЕБИ «ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ» ВІДНОСИН З АМЕРИКАНСЬКОЮ ВЛАДОЮ
Матеріал підготовлено Viktor Vovk, одним з провідних українських фахівців з американської політики.
@EdYurchenko🎓
Матеріал підготовлено Viktor Vovk, одним з провідних українських фахівців з американської політики.
@EdYurchenko🎓
23.02.202507:32
Всіх з 23 лютого!
Славетний день перемоги військ друга українців – Його імператорської і королівської величності імператора Вільгельма – над більшовицьми дикунами під Псковом та Нарвою!
Славетний день перемоги військ друга українців – Його імператорської і королівської величності імператора Вільгельма – над більшовицьми дикунами під Псковом та Нарвою!
19.02.202513:05
Микола Міхновський — батько українського націоналізму... та імперіалізму!
Особливо актуальним робить цей аспект спадщини Міхновського повернення світу до фактичного неоімперіалізму та одночасне вимушене зростання нашої суб'єктності.
Детальніше про останній пункт — у моїй класичній статті:
https://telegra.ph/The-Father-of-Ukrainian-Imperialism-04-01
Особливо актуальним робить цей аспект спадщини Міхновського повернення світу до фактичного неоімперіалізму та одночасне вимушене зростання нашої суб'єктності.
Детальніше про останній пункт — у моїй класичній статті:
https://telegra.ph/The-Father-of-Ukrainian-Imperialism-04-01
11.02.202518:32
КОРОЛЬ, ЯКОГО МИ ТАК І НЕ ЗАСЛУЖИЛИ
Вчора народився Ерцгерцог Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбурґ-Лотаринзький, більш відомий як Василь Вишиваний, принц дому Габсбургів-Лотаринзьких, палкий український патріот, неофіційний претендент на корону Русі-України.
Чоловік, який волею Провидіння був ідеально підготовлений, щоб заснувати нову династію для нашого народу, але так і не посів належного йому місця. В цьому не було його провини, просто не тільки потенційний король повинен заслуговувати корони, народові теж треба заслужити право на короля. На жаль, у вирішальний момент, ми виявились не на висоті положення.
Василь Вишиваний все життя присвятив нашому народові, і вороги України його закатували саме за те, що бачили в ньому нашого короля. Навіть знаходячись в кайданах, будучи старим та хворим, він викликав в них той природний жах, який лев викликає в безпородного собаки.
Ніхто не може звільнити короля від його головного обов'язку — боронити свій народ. І ніхто не може відняти його основний превілей — померти за свій народ. Василь Вишиваний боронив наш народ силою свого меча та силою пера дипломата і поклав своє життя за нього. Він виконав все, що мусив король, а ось нам варто задуматись над нашою історичною долею. Наступних помилок Провидіння нам не пробачить.
О хмари, що в сторони рідні ідете,
Гуцулів від мене вітайте -
О птиці, що в гори на південь пливете
З вітанням од їх повертайте.
В неволі самотній я тужу й сумую,
Далеко народ мій і гори -
І, зданий на ласку судьби, тут нудьгую
Мій Боже, дай знести це горе.
Я сильно надіюсь, що прийде хвилина,
Весь світ запалає огнями -
І воля народів, щаслива година
Братерство воскресне між нами.
Мабуть, цим віршем Вільгельм фон Габсбург-Лотарінген найповніше виразив свої почуття до України. Згадаєм і ми їх в його день народження.
Вчора народився Ерцгерцог Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбурґ-Лотаринзький, більш відомий як Василь Вишиваний, принц дому Габсбургів-Лотаринзьких, палкий український патріот, неофіційний претендент на корону Русі-України.
Чоловік, який волею Провидіння був ідеально підготовлений, щоб заснувати нову династію для нашого народу, але так і не посів належного йому місця. В цьому не було його провини, просто не тільки потенційний король повинен заслуговувати корони, народові теж треба заслужити право на короля. На жаль, у вирішальний момент, ми виявились не на висоті положення.
Василь Вишиваний все життя присвятив нашому народові, і вороги України його закатували саме за те, що бачили в ньому нашого короля. Навіть знаходячись в кайданах, будучи старим та хворим, він викликав в них той природний жах, який лев викликає в безпородного собаки.
Ніхто не може звільнити короля від його головного обов'язку — боронити свій народ. І ніхто не може відняти його основний превілей — померти за свій народ. Василь Вишиваний боронив наш народ силою свого меча та силою пера дипломата і поклав своє життя за нього. Він виконав все, що мусив король, а ось нам варто задуматись над нашою історичною долею. Наступних помилок Провидіння нам не пробачить.
О хмари, що в сторони рідні ідете,
Гуцулів від мене вітайте -
О птиці, що в гори на південь пливете
З вітанням од їх повертайте.
В неволі самотній я тужу й сумую,
Далеко народ мій і гори -
І, зданий на ласку судьби, тут нудьгую
Мій Боже, дай знести це горе.
Я сильно надіюсь, що прийде хвилина,
Весь світ запалає огнями -
І воля народів, щаслива година
Братерство воскресне між нами.
Мабуть, цим віршем Вільгельм фон Габсбург-Лотарінген найповніше виразив свої почуття до України. Згадаєм і ми їх в його день народження.
28.01.202508:28
Чудова ілюстрація того, чим була для французів королівська влада і чим стала "французька революція".
Людовик XV постійно піддається критиці як слабкий, ледачий і розбещений монарх. Але він не був байдужим до свого народу, подібно до того як не ідеальний батько лишається батьком.
А відморожені революціонери позбавили народ найефективнішого фахівця, чия успішність була підтверджена тисячами врятованих життів. Особливо доставляють звинувачення в "мракобіссі".
Взагалі шкода, яка була нанесена лівими революціонерами Європейській цивілізації саме в науковому і технологічному сенсі — це окрема велика тема.
P.S. Історія реальна, зокрема з травлею з боку революціонерів. Підтверджується франкомовними джерелами.
———
Цей демонстраційний та педагогічний манекен для акушерів-гінекологів був виготовлений за ескізами та наполяганням Анжеліки де Кудре, яка увійшла в історію як «королівська повитуха» і найпрямішим чином сприяла появі на світ більш ніж семи тисяч французьких дітей, серед яких був і маркіз де Лафайєт. У йього матусі Марії-Луїзи Лярівьєр була епілепсія і неправильне передлежання плоду, голівка майбутнього героя найрізноманітніших війн за незалежність застрягла у матері, яка билася у больовому припадку, у тазу, і зберегти життя бодай комусь із цих двох лікарі, привезені з Парижа, вже геть втратили надію, кюре вже відпустив господині замку гріхи, її чоловік вже прикидав, котра зі спадкоємиць Франції йому, вдівцю, буде більше до вподоби, - аж раптом хтось із прислуги порадив запросити до страдниці місцеву, овернську ж таки, повитуху де Кудре, яка за чутками, вміла творити чудеса з породіллями.
Де Кудре, яка на щастя була о тій порі вдома, привезли до замку Шаваньяк і вона, без жодних молитов чи зілля, одним вмінням своїх пухких, слабких, але розумних рук, вивільнила дитинча, лілове від асфіксії, але живе і до життя спрагле, і привела до ладу репродуктивну систему пані маркізи, якою та іще не раз цілком успішно скористалася.
У відповідь на запитання про її секрети, Анжеліка де Кудре відповіла, що її єдиний секрет – це досконале знання жіночої анатомії, яке базується на багаторічному досвіді.
І величезна ганьба нашого освіченого XVIII століття полягає у тому, що всі повитухи мають вчитися цьому на своїх власних, чужими й безневинними життями оплачених помилках, у той час, як у неї, у де Кудре, вже розроблена педагогічна система з безліччю наочних посібників і аби їй хтось допоміг з організацією курсів та приміщень, а далі вона вже б якось сама.
Пан маркіз поклопотався у інтенданта Оверні, а трохи згодом – у самого монарха Людовіка XV, який і видав акушерці патент на право викладання свого мистецтва не лише іншим акушеркам, але й перинатальним хірургам, що було на ті часи винятково скандальним рішенням, позаяк виходило, що ця проста жінка зі своїми м’якими ляльками мала промовляти з кафедри вченим докторам Сорбонни. Всуціль чоловікам, певна річ. Одначе де Кудре впоралася. Попри зайву вагу та подагру, вона мандрувала країною і абсолютно безкоштовно давала уроки. Більш ніж 5 тисяч акушерок були підготовлені під орудою де Кудре, яка так і лишилася мадемуазеллю, більші ніж сто лікарів, а ще з її ініціативи було відкрито півтора десятка пологових будинків з кваліфікованим персоналом.
Переможна хода жіночого акушерства, як і багато чого ще, була брутально загальмована і майже занапащена Революцією. Модний і прийнятий у Конвенті лікар Альфонс Леруа під час одного зі своїх публічних виступів облив «панянку з ляльками» презирством та звинуваченнями, закидаючи їй невігластво, дилетантизм та мракобісся, стверджуючи, що акушерсто, як і інші галузі медицини, має лишатися чоловічою прерогативою. Вісімдесятирічна де Кудре померла від горя у Бордо наступного дня після звільнення її з посади директорки пологового будинка, нею ж таки й заснованого. Єдиний із трьох сотень її манекенів зберігся у музеї Флобера – тільки завдяки тому, що був приватною власністю батька письменника. Решта згнили на звалищах.
(с) Галина Гужвина
@EdYurchenko 🎓
Людовик XV постійно піддається критиці як слабкий, ледачий і розбещений монарх. Але він не був байдужим до свого народу, подібно до того як не ідеальний батько лишається батьком.
А відморожені революціонери позбавили народ найефективнішого фахівця, чия успішність була підтверджена тисячами врятованих життів. Особливо доставляють звинувачення в "мракобіссі".
Взагалі шкода, яка була нанесена лівими революціонерами Європейській цивілізації саме в науковому і технологічному сенсі — це окрема велика тема.
P.S. Історія реальна, зокрема з травлею з боку революціонерів. Підтверджується франкомовними джерелами.
———
Цей демонстраційний та педагогічний манекен для акушерів-гінекологів був виготовлений за ескізами та наполяганням Анжеліки де Кудре, яка увійшла в історію як «королівська повитуха» і найпрямішим чином сприяла появі на світ більш ніж семи тисяч французьких дітей, серед яких був і маркіз де Лафайєт. У йього матусі Марії-Луїзи Лярівьєр була епілепсія і неправильне передлежання плоду, голівка майбутнього героя найрізноманітніших війн за незалежність застрягла у матері, яка билася у больовому припадку, у тазу, і зберегти життя бодай комусь із цих двох лікарі, привезені з Парижа, вже геть втратили надію, кюре вже відпустив господині замку гріхи, її чоловік вже прикидав, котра зі спадкоємиць Франції йому, вдівцю, буде більше до вподоби, - аж раптом хтось із прислуги порадив запросити до страдниці місцеву, овернську ж таки, повитуху де Кудре, яка за чутками, вміла творити чудеса з породіллями.
Де Кудре, яка на щастя була о тій порі вдома, привезли до замку Шаваньяк і вона, без жодних молитов чи зілля, одним вмінням своїх пухких, слабких, але розумних рук, вивільнила дитинча, лілове від асфіксії, але живе і до життя спрагле, і привела до ладу репродуктивну систему пані маркізи, якою та іще не раз цілком успішно скористалася.
У відповідь на запитання про її секрети, Анжеліка де Кудре відповіла, що її єдиний секрет – це досконале знання жіночої анатомії, яке базується на багаторічному досвіді.
І величезна ганьба нашого освіченого XVIII століття полягає у тому, що всі повитухи мають вчитися цьому на своїх власних, чужими й безневинними життями оплачених помилках, у той час, як у неї, у де Кудре, вже розроблена педагогічна система з безліччю наочних посібників і аби їй хтось допоміг з організацією курсів та приміщень, а далі вона вже б якось сама.
Пан маркіз поклопотався у інтенданта Оверні, а трохи згодом – у самого монарха Людовіка XV, який і видав акушерці патент на право викладання свого мистецтва не лише іншим акушеркам, але й перинатальним хірургам, що було на ті часи винятково скандальним рішенням, позаяк виходило, що ця проста жінка зі своїми м’якими ляльками мала промовляти з кафедри вченим докторам Сорбонни. Всуціль чоловікам, певна річ. Одначе де Кудре впоралася. Попри зайву вагу та подагру, вона мандрувала країною і абсолютно безкоштовно давала уроки. Більш ніж 5 тисяч акушерок були підготовлені під орудою де Кудре, яка так і лишилася мадемуазеллю, більші ніж сто лікарів, а ще з її ініціативи було відкрито півтора десятка пологових будинків з кваліфікованим персоналом.
Переможна хода жіночого акушерства, як і багато чого ще, була брутально загальмована і майже занапащена Революцією. Модний і прийнятий у Конвенті лікар Альфонс Леруа під час одного зі своїх публічних виступів облив «панянку з ляльками» презирством та звинуваченнями, закидаючи їй невігластво, дилетантизм та мракобісся, стверджуючи, що акушерсто, як і інші галузі медицини, має лишатися чоловічою прерогативою. Вісімдесятирічна де Кудре померла від горя у Бордо наступного дня після звільнення її з посади директорки пологового будинка, нею ж таки й заснованого. Єдиний із трьох сотень її манекенів зберігся у музеї Флобера – тільки завдяки тому, що був приватною власністю батька письменника. Решта згнили на звалищах.
(с) Галина Гужвина
@EdYurchenko 🎓
22.01.202511:17
Ринок адаптується до зменшення обсягів грантів і появи великої кількості безробітних ліволіберальних активістів.
Кайра бөлүшүлгөн:
conservative.study
25.02.202513:40
🔉🇺🇦Гібридна війна — це новий вимір сучасних конфліктів, де традиційні збройні дії поєднуються з інформаційними, психологічними, економічними та кібернетичними атаками. Україна, як ніхто інший, стала полем битви для таких методів ведення війни.
🔎Український інститут консервативних досліджень та інновацій ініціює публічне обговорення цієї теми та запрошує вас на відкриту зустріч з Юрієм Ірхіним — кандидатом психологічних наук, експертом УІКДІ, науковим співробітником Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, автором понад 150 наукових публікацій.
♟️Тема зустрічі: "Психологія гібридних воєн. Український контекст".
👉Про що будемо говрити?
🔹Що таке гібридна війна?
🔹Психологічні операції. Як ворог використовує інформацію, пропаганду та маніпуляції?
🔹Які конкретні приклади гібридних атак застосовувалися проти України?
🔹Як Україна може протистояти цим загрозам?
📍Чекаємо вас 26 лютого о 18:30 у Conservative Hall!
🔹 Реєстрація обов'язкова!
🔎Український інститут консервативних досліджень та інновацій ініціює публічне обговорення цієї теми та запрошує вас на відкриту зустріч з Юрієм Ірхіним — кандидатом психологічних наук, експертом УІКДІ, науковим співробітником Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, автором понад 150 наукових публікацій.
♟️Тема зустрічі: "Психологія гібридних воєн. Український контекст".
👉Про що будемо говрити?
🔹Що таке гібридна війна?
🔹Психологічні операції. Як ворог використовує інформацію, пропаганду та маніпуляції?
🔹Які конкретні приклади гібридних атак застосовувалися проти України?
🔹Як Україна може протистояти цим загрозам?
📍Чекаємо вас 26 лютого о 18:30 у Conservative Hall!
🔹 Реєстрація обов'язкова!
21.02.202516:48
Одному хворому не пощастило з лікарнею, на яку він розраховував. Настільки розраховував, що вважав стосунки з цією лікарнею одним з основних завдань свого життя. Навіть офіційний документ склав, де було прямо прописано, що сенс його життя — це стати постійним клієнтом об'єднання приватних клінік, де ця була найбільшою.
Але коли він сильно травмував ногу, головний хірург не поспішав йому допомагати. Хворий не міг адекватно оплатити лікування, тому "добрий" хірург вирішив, що краще не заморочуватись й здійснити ампутацію. Тим не менш він заявив хворому, що ампутація це неприйнятне рішення і він буде з ним до самого кінця. Не в сенсі до летального, а до одужання, яке мусить здійснитись, бо так правильно.
Відсутність полегшення він чесно пояснював неадекватністю ліків. Але надавати адекватні відмовлявся через відсутність одноголосно підписаного рецепту та боязнь ескалації з мікробами, які ту ногу отруювали.
А доки хворий очікував допомогу, хірург надавав йому різні ліки, які полегшували стан, але не лікували. За задумом "доброго" хірурга, мусила початись гангрена і хворий попрохав би про ампутацію сам.
Потім замість "доброго" хірурга прийшов "злий", який одразу сказав, що ногу треба різати. Лікувати її дорого, неперспективно, а в хірурга немає часу й гроші витрачати він не збирається. Оскільки ампутація вимагатиме певних зусиль, новий хірург почав вимагати переписати на нього половину квартири хворого. Ну, в якості оплати за те, що ногу акуратно відріжуть.
Хворий нарешті зрозумів, що в цій клініці ловити немає чого і покульгав звідти. Тепер в нього з'явився реальний шанс знайти адекватні ліки і одужати. Але разом з тим не менш реальний шанс не тільки лишитись без ноги, але й померти, якщо не пощастить. Життя воно таке, неоднозначне.
П. С. Ну а "доброго" хірурга звільнили не просто так. Він незрозуміло куди витрачав кошти та напустив в лікарню пацюків, які все загадили й кидались на персонал. І навіть на нашому нещасному хворому примудрився списати купу ліків, які незрозуміло де поділись.
Так що злий хірург був таки чесніше і принаймні саму лікарню любив щиро (на відміну від її клієнтів).
Але мудаками були обидва.
@EdYurchenko 🎓
Але коли він сильно травмував ногу, головний хірург не поспішав йому допомагати. Хворий не міг адекватно оплатити лікування, тому "добрий" хірург вирішив, що краще не заморочуватись й здійснити ампутацію. Тим не менш він заявив хворому, що ампутація це неприйнятне рішення і він буде з ним до самого кінця. Не в сенсі до летального, а до одужання, яке мусить здійснитись, бо так правильно.
Відсутність полегшення він чесно пояснював неадекватністю ліків. Але надавати адекватні відмовлявся через відсутність одноголосно підписаного рецепту та боязнь ескалації з мікробами, які ту ногу отруювали.
А доки хворий очікував допомогу, хірург надавав йому різні ліки, які полегшували стан, але не лікували. За задумом "доброго" хірурга, мусила початись гангрена і хворий попрохав би про ампутацію сам.
Потім замість "доброго" хірурга прийшов "злий", який одразу сказав, що ногу треба різати. Лікувати її дорого, неперспективно, а в хірурга немає часу й гроші витрачати він не збирається. Оскільки ампутація вимагатиме певних зусиль, новий хірург почав вимагати переписати на нього половину квартири хворого. Ну, в якості оплати за те, що ногу акуратно відріжуть.
Хворий нарешті зрозумів, що в цій клініці ловити немає чого і покульгав звідти. Тепер в нього з'явився реальний шанс знайти адекватні ліки і одужати. Але разом з тим не менш реальний шанс не тільки лишитись без ноги, але й померти, якщо не пощастить. Життя воно таке, неоднозначне.
П. С. Ну а "доброго" хірурга звільнили не просто так. Він незрозуміло куди витрачав кошти та напустив в лікарню пацюків, які все загадили й кидались на персонал. І навіть на нашому нещасному хворому примудрився списати купу ліків, які незрозуміло де поділись.
Так що злий хірург був таки чесніше і принаймні саму лікарню любив щиро (на відміну від її клієнтів).
Але мудаками були обидва.
@EdYurchenko 🎓
19.02.202509:04
Олень, наздогнаний голодним Левом не має права на життя. Але він може завоювати його в боротьбі.
Так само людина не має автоматичного права на життя і свободу.
Все це повинно бути нею захищено чи завойовано, нею, її родом, її нацією.
Цей споконвічний закон неможливо відмінити, а небажання його визнавати завжди веде до загибелі.
Так само людина не має автоматичного права на життя і свободу.
Все це повинно бути нею захищено чи завойовано, нею, її родом, її нацією.
Цей споконвічний закон неможливо відмінити, а небажання його визнавати завжди веде до загибелі.
Кайра бөлүшүлгөн:conservative.study
01.02.202506:08
🚀 Запрошуємо на лекцію Андрія Новака: "Як підняти українську економіку"!
🎤 Про спікера:
Андрій Новак – кандидат економічних наук, голова комітету економістів України, автор бестселера "Як підняти українську економіку", який уже став настільною книгою для багатьох, хто прагне змін. Його ідеї – це поєднання глибокого аналізу, практичних рішень та віри в потенціал України.
🔍 Що ви дізнаєтесь:
✅ Які реальні кроки можуть запустити економічне зростання в Україні.
✅ Які помилки минулого ми повинні запам'ятати, щоб їх не повторювати та рухатися вперед.
✅ Як інновації, інвестиції та громадянська активність можуть стати двигунами змін.
✅ Як кожен із нас, незалежно від професії чи статусу, може внести свій внесок у відбудову країни та посилити її економічну спроможність.
📍Лекція відбудеться 5 лютого о 18:30 в Conservative Hall. Вхід вільний, але обов’язкова попередня реєстрація за посиланням - https://forms.gle/joUJ64PrDsCeSd4J7
🎤 Про спікера:
Андрій Новак – кандидат економічних наук, голова комітету економістів України, автор бестселера "Як підняти українську економіку", який уже став настільною книгою для багатьох, хто прагне змін. Його ідеї – це поєднання глибокого аналізу, практичних рішень та віри в потенціал України.
🔍 Що ви дізнаєтесь:
✅ Які реальні кроки можуть запустити економічне зростання в Україні.
✅ Які помилки минулого ми повинні запам'ятати, щоб їх не повторювати та рухатися вперед.
✅ Як інновації, інвестиції та громадянська активність можуть стати двигунами змін.
✅ Як кожен із нас, незалежно від професії чи статусу, може внести свій внесок у відбудову країни та посилити її економічну спроможність.
📍Лекція відбудеться 5 лютого о 18:30 в Conservative Hall. Вхід вільний, але обов’язкова попередня реєстрація за посиланням - https://forms.gle/joUJ64PrDsCeSd4J7
25.01.202516:04
БОГИ АБЕТКИ
Р.Кіплінг
У сотнях епох та націй, де я інкарнації мав,
Богів Торгових Майданів кумиром своїм визнавав.
Затуливши лице руками, крізь пальці їх зліт та крах
Я бачив – а Боги Абетки все міцно стоять на ногах.
Жили ми ще на деревах, коли вони з вістю прийшли:
«Вода – буде мочити, і буде Вогонь пекти.»
Та ми не знайшли в цій рутині Натхнення, Польоту Душі,
Тому – хай Горил навчають, а ми – Шляхом Людства пішли.
Ми мчали волею Духа. Вони ж не міняли крок,
Бо їх породив не вітер, так, як Богів Ярмарок.
Та завжди вони доганяли, і ми дізнавались знов –
То плем’я в льодах пропало, то варвар Рим поборов.
Духовних Цінностей наших вони не бажають сприйнять,
Твердять, що Місяць – не з сиру, компромісу не хочуть шукать.
Думки для них – це не Коні, не бачать Крил у Свині, –
Ми ж ішли за Богами Торгових Майданів, нам це обіцяли вони.
Коли Уельс усмиряли, вічний мир привітали вони,
Віщали – віддайте зброю, загарбник і ви – брати!
Коли ж ми мечі віддали – продали нас в ланцюгах,
А Боги Абетки ж казали – «Цурайся нового Зла».
Повноту Життя обіцяли на фемінізмі піску
(Почавши з любові до ближнього – кохай і його жону).
Дітей у жінок не стало, сенс і честь загубили мужі,
А Боги Абетки ж казали – «Дістанеш смерть за Гріхи».
У вугільний вік обіцяли, що буде вдосталь всього
Коли від Петра-хазяїна відбере в колектив Павло;
Стало доволі грошей – та де взять на них товар?
А Боги Абеток казали – «Помре, хто не працював».
І впали Боги Базарів, геть пішла красномовців юрба,
І навіть до серцем убогих дійшло – говорять недарма,
Що Двічі Два – то Чотири, не все Золото, що Блищить,
І Боги Абеток неквапно прийшли це знов повторить.
Так від початку Людства було, і так буде знов,
Чотири лише певні речі Суспільний Прогрес знайшов:
Пес – назад до своєї Блювоти, Свиня – піде знов в багно,
А Дурень, хоча й опечений, лізе в Вогонь все одно.
А потім, як все це мине, почнуть будувать новий світ,
Де платять за те, що живете, і кари нема за гріхи,
Але як Вода завжди мочить, і як опікає Вогнем,
Так повернуться Боги Абетки до нас з вогнем і мечем!
@EdYurchenko🎓
Р.Кіплінг
У сотнях епох та націй, де я інкарнації мав,
Богів Торгових Майданів кумиром своїм визнавав.
Затуливши лице руками, крізь пальці їх зліт та крах
Я бачив – а Боги Абетки все міцно стоять на ногах.
Жили ми ще на деревах, коли вони з вістю прийшли:
«Вода – буде мочити, і буде Вогонь пекти.»
Та ми не знайшли в цій рутині Натхнення, Польоту Душі,
Тому – хай Горил навчають, а ми – Шляхом Людства пішли.
Ми мчали волею Духа. Вони ж не міняли крок,
Бо їх породив не вітер, так, як Богів Ярмарок.
Та завжди вони доганяли, і ми дізнавались знов –
То плем’я в льодах пропало, то варвар Рим поборов.
Духовних Цінностей наших вони не бажають сприйнять,
Твердять, що Місяць – не з сиру, компромісу не хочуть шукать.
Думки для них – це не Коні, не бачать Крил у Свині, –
Ми ж ішли за Богами Торгових Майданів, нам це обіцяли вони.
Коли Уельс усмиряли, вічний мир привітали вони,
Віщали – віддайте зброю, загарбник і ви – брати!
Коли ж ми мечі віддали – продали нас в ланцюгах,
А Боги Абетки ж казали – «Цурайся нового Зла».
Повноту Життя обіцяли на фемінізмі піску
(Почавши з любові до ближнього – кохай і його жону).
Дітей у жінок не стало, сенс і честь загубили мужі,
А Боги Абетки ж казали – «Дістанеш смерть за Гріхи».
У вугільний вік обіцяли, що буде вдосталь всього
Коли від Петра-хазяїна відбере в колектив Павло;
Стало доволі грошей – та де взять на них товар?
А Боги Абеток казали – «Помре, хто не працював».
І впали Боги Базарів, геть пішла красномовців юрба,
І навіть до серцем убогих дійшло – говорять недарма,
Що Двічі Два – то Чотири, не все Золото, що Блищить,
І Боги Абеток неквапно прийшли це знов повторить.
Так від початку Людства було, і так буде знов,
Чотири лише певні речі Суспільний Прогрес знайшов:
Пес – назад до своєї Блювоти, Свиня – піде знов в багно,
А Дурень, хоча й опечений, лізе в Вогонь все одно.
А потім, як все це мине, почнуть будувать новий світ,
Де платять за те, що живете, і кари нема за гріхи,
Але як Вода завжди мочить, і як опікає Вогнем,
Так повернуться Боги Абетки до нас з вогнем і мечем!
@EdYurchenko🎓
21.01.202508:55
ЛУЇ XVI ТА СУЧАСНА УКРАЇНА
Французька революція, уособленням якої стало вбивство короля Луї, була першим серйозним прецедентом масштабного терору з боку лівих сил і першим радикальним ударом по культурі та ідентичності європейських народів.
Українцям добре відомо, що таке лівий терор, адже ми пережили сімдесят років панування комуністичних ідей. Та й сьогодні українцям доводиться боротись проти зазіхань путінської Росії, яка вважає себе спадкоємцем більшовицької імперії, яка вважала свою жовтневу революцію наступним етапом після революції "французької". Можна багато мудрувати про "фашистського царя Путіна", але полковник КДБ, який зробив кар'єру завдячуючи дідові, який був кухарем у лєнінській резиденції, декларує саме боротьбу за СРСР.
З іншого боку, не меншим ворогом є ідеологія «культурного марксизму», який позиціонує себе лівим лібералізмом і який прагне знищити будь-які звичні відмінності між людьми та будь-які природні спільноти: від сім'ї до нації. Ця ідеологія опанувала значною частиною європейських країн і сьогодні загрожує також і нам, українцям. На щастя, віднедавна розпочався контрнаступ проти неї, але боротьба лише починається і не буде легкою. Думаю не варто нагадувати, що ліволіберали є спадкоємцями "французької" революції не меншим чином, ніж адепти СРСР.
Отож, пам'ять про європейського монарха, який першим пав жертвою лівого терору, для нас є водночас готовністю до боротьби за свою свободу та ідентичність.
Для боротьби проти ворога, необхідно розуміти його сутність і бити в саму основу. Неможливо видерти отруєну рослину, не видерши її коріння. Неможливо покінчити з ідеологіями адептів СРСР 2.0 та "воукізма", не викорінивши спадщину 1789 року. Не долікований рак дасть нові метастази.
Не варто також забувати про походження короля-мучня від священної крові наших князів. В жіночому коліні він був прямим нащадком Анни Київської, отже й її батьків й прабатків. Не можна забувати й прощати вбивство прямого нащадка Ігоря Старого та св. Рівноапостольної Ольги, Святослава Завойовника, св. Володимира Рівноапостольного та св. Ярослава Мудрого. Не варто гнівити тих, хто продовжує захищати нас, перебуваючи в Вічності.
Отже, вшануємо пам'ять короля-мучня та всіх жертв антиєвропейського терору лівих екстремістів. Вшануємо і встанемо до боротьби зі злом, яке вбивши його і мільйони європейців, досі намагається знищити Європу та Християнську цивілізацію.
@EdYurchenko🎓
Французька революція, уособленням якої стало вбивство короля Луї, була першим серйозним прецедентом масштабного терору з боку лівих сил і першим радикальним ударом по культурі та ідентичності європейських народів.
Українцям добре відомо, що таке лівий терор, адже ми пережили сімдесят років панування комуністичних ідей. Та й сьогодні українцям доводиться боротись проти зазіхань путінської Росії, яка вважає себе спадкоємцем більшовицької імперії, яка вважала свою жовтневу революцію наступним етапом після революції "французької". Можна багато мудрувати про "фашистського царя Путіна", але полковник КДБ, який зробив кар'єру завдячуючи дідові, який був кухарем у лєнінській резиденції, декларує саме боротьбу за СРСР.
З іншого боку, не меншим ворогом є ідеологія «культурного марксизму», який позиціонує себе лівим лібералізмом і який прагне знищити будь-які звичні відмінності між людьми та будь-які природні спільноти: від сім'ї до нації. Ця ідеологія опанувала значною частиною європейських країн і сьогодні загрожує також і нам, українцям. На щастя, віднедавна розпочався контрнаступ проти неї, але боротьба лише починається і не буде легкою. Думаю не варто нагадувати, що ліволіберали є спадкоємцями "французької" революції не меншим чином, ніж адепти СРСР.
Отож, пам'ять про європейського монарха, який першим пав жертвою лівого терору, для нас є водночас готовністю до боротьби за свою свободу та ідентичність.
Для боротьби проти ворога, необхідно розуміти його сутність і бити в саму основу. Неможливо видерти отруєну рослину, не видерши її коріння. Неможливо покінчити з ідеологіями адептів СРСР 2.0 та "воукізма", не викорінивши спадщину 1789 року. Не долікований рак дасть нові метастази.
Не варто також забувати про походження короля-мучня від священної крові наших князів. В жіночому коліні він був прямим нащадком Анни Київської, отже й її батьків й прабатків. Не можна забувати й прощати вбивство прямого нащадка Ігоря Старого та св. Рівноапостольної Ольги, Святослава Завойовника, св. Володимира Рівноапостольного та св. Ярослава Мудрого. Не варто гнівити тих, хто продовжує захищати нас, перебуваючи в Вічності.
Отже, вшануємо пам'ять короля-мучня та всіх жертв антиєвропейського терору лівих екстремістів. Вшануємо і встанемо до боротьби зі злом, яке вбивши його і мільйони європейців, досі намагається знищити Європу та Християнську цивілізацію.
@EdYurchenko🎓
24.02.202511:24
СТАРЛІНК ПРАЦЮВАТИМЕ В УКРАЇНІ БЕЗ БУДЬ - ЯКИХ ОБМЕЖЕНЬ І ПРОБЛЕМ.
Ілона Маск жорстко спростував чутки про можливе відключення "старлінка" в Україні, зокрема з метою дипломатичного тиску.
Характерно, що він відреагував з нехарактерним для нього обуренням, назвавши ЗМІ, які розповсюдили цей фейк "чемпіонами з брехні". Помітно, що сама думка, що таке можливе його зачепила.
Цікаво, що підтверджена новина про його офіційну заяву вже пару днів розповсюджується по соцмережам. Але в Україні її майже не помітили.
Від себе додам, що гіпотетичне відключення "старлінків", це мабуть єдина невиправна стратегічна шкода, яка може бути нанесена Україні з боку США. Хоча навіть вона не призведе до катастрофи.
Ті хто розповсюджували подібні чутки, Україні явно не друзі. Скажу більше, розганяти паніку в воюючій країні можуть лише вороги. Не опоненти, як Маск. Не ненадійні партнери як керівництво США (минуле й теперішнє) та ЄС. А саме вороги.
Раджу уважно подивитись на серйозні джерела інформації (ЗМІ, інфо агентства, топ - блогерів), які розповсюджували цей небезпечний фейк. На відміну від обдурених користувачів соцмереж, вони могли досить швидко перевірити правду. І "косити під ідіота" не можуть.
Ілона Маск жорстко спростував чутки про можливе відключення "старлінка" в Україні, зокрема з метою дипломатичного тиску.
Характерно, що він відреагував з нехарактерним для нього обуренням, назвавши ЗМІ, які розповсюдили цей фейк "чемпіонами з брехні". Помітно, що сама думка, що таке можливе його зачепила.
Цікаво, що підтверджена новина про його офіційну заяву вже пару днів розповсюджується по соцмережам. Але в Україні її майже не помітили.
Від себе додам, що гіпотетичне відключення "старлінків", це мабуть єдина невиправна стратегічна шкода, яка може бути нанесена Україні з боку США. Хоча навіть вона не призведе до катастрофи.
Ті хто розповсюджували подібні чутки, Україні явно не друзі. Скажу більше, розганяти паніку в воюючій країні можуть лише вороги. Не опоненти, як Маск. Не ненадійні партнери як керівництво США (минуле й теперішнє) та ЄС. А саме вороги.
Раджу уважно подивитись на серйозні джерела інформації (ЗМІ, інфо агентства, топ - блогерів), які розповсюджували цей небезпечний фейк. На відміну від обдурених користувачів соцмереж, вони могли досить швидко перевірити правду. І "косити під ідіота" не можуть.
21.02.202513:39
ЧАС АДАПТУВАТИСЬ ДО НОВИХ СВІТОВИХ РЕАЛІЙ.
Спокій це брехня, є лише пристрасть.
Пристрасть надасть Україні міць.
Міць надасть Україні владу.
Влада надасть Україні перемогу.
Перемога зруйнує кайдани України.
Сила визволить Україну.
Спокій це брехня, є лише пристрасть.
Пристрасть надасть Україні міць.
Міць надасть Україні владу.
Влада надасть Україні перемогу.
Перемога зруйнує кайдани України.
Сила визволить Україну.
19.02.202508:09
Не думав, що буду колись розміщати його інтерв'ю. Але досить інформативно.
30.01.202515:12
ВІД КРУТ ДО КОРЕЇ : ХРЕСТОВИЙ ПОХІД УКРАЇНСЬКОГО МОНАРХІСТА.
Федюк - Федорович Рудольф - Яків хоробро бився під Крутами в складі 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Потім визволяв Крим разом з Болобочаном і бився в складі Запорізького корпусу пізніше.
Після поразки регулярної армії він продовжив боротьбу в лавах повстанського руху. Але й після поразки перших визвольних змагань він не припинив боротьби...
З початку 1930-х років Яків Федорович проживав в Канаді. Молодий ветеран став правим активістом приєднавшись до гетьманського руху та до Канадської монархічної ліги. Таким чином він поєднав боротьбу за українську Булаву та британську Корону як і належало європейському традиціоналісту.
Приймав участь в Другій світовій війні. В 1949 році старий воїн одружився і став батьком п'яти (!) дітей. Але коли в Кореї розпочалась нова війна проти більшовизму, він знову взяв до рук зброю.
Герой полишив світ в 1986 році маючи 86 років життя, оточений пошаною суспільства і чисельної родини.
Федюк - Федорович Рудольф - Яків хоробро бився під Крутами в складі 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Потім визволяв Крим разом з Болобочаном і бився в складі Запорізького корпусу пізніше.
Після поразки регулярної армії він продовжив боротьбу в лавах повстанського руху. Але й після поразки перших визвольних змагань він не припинив боротьби...
З початку 1930-х років Яків Федорович проживав в Канаді. Молодий ветеран став правим активістом приєднавшись до гетьманського руху та до Канадської монархічної ліги. Таким чином він поєднав боротьбу за українську Булаву та британську Корону як і належало європейському традиціоналісту.
Приймав участь в Другій світовій війні. В 1949 році старий воїн одружився і став батьком п'яти (!) дітей. Але коли в Кореї розпочалась нова війна проти більшовизму, він знову взяв до рук зброю.
Герой полишив світ в 1986 році маючи 86 років життя, оточений пошаною суспільства і чисельної родини.
20.01.202509:36
Епічний Махач ельфів з орками існує лише в хворобливій уяві соцмережевих патріотів.
Насправді майже весь світ (включаючи більшість країн умовного "Заходу") оцінює ситуацію в категоріях "що з мені з цього буде/ що мені за це буде?"
Навчиться дивитись так і епічні "воїни темряви" перетворяться в мудаковатих іноземців, а не менш епічні "носії добра і світла" в не менш мудакуватих іноземців з дещо іншими умовами для бізнес - схем.
Насправді майже весь світ (включаючи більшість країн умовного "Заходу") оцінює ситуацію в категоріях "що з мені з цього буде/ що мені за це буде?"
Навчиться дивитись так і епічні "воїни темряви" перетворяться в мудаковатих іноземців, а не менш епічні "носії добра і світла" в не менш мудакуватих іноземців з дещо іншими умовами для бізнес - схем.
24.02.202509:34
РІЧНИЦЯ ВБИВСТВА ДАНИЛА СКОРОПАДСЬКОГО
23 лютого 1957 року несподівано помер спадкоємець гетьманської булави, голова династії Скоропадських, Його Світлість Данило Павлович Скоропадський.
Не старий чоловік без важких захворювань навряд чи помре ось так просто.
Особливо, якщо його ненавидять і бояться в Кремлі.
Особливо, якщо він зміг налагодити взаємодію з ОУНівцями, припинивши ворожнечу між двома флангами правої еміграції.
Особливо, якщо одруження за лічені місяці і він повинен продовжити династію. Між іншим, династична правонаступність стала таки реальністю в гетьманському русі, навіть незважаючи на відсутність реальної державної влади.
Особливо, якщо найширші кола позаполітичної української еміграції все більше довіряють саме йому, а не мутним діячам «демократичних кіл» з їх істериками, чварами і політичною імпотентністю.
Особливо, якщо саме після його смерті послідовно вбивають Льва Ребета, а трохи пізніше й Степана Бандеру, порозуміння з яким гетьманича настільки лякало червону Москву (та й її агентів або «корисних ідіотів» з українського середовища, яким не була потрібна Україна «якщо не буде вона соціалістичною»).
Не буває таких смертей просто так...
Але втративши гетьманича, ми не втратили ані гетьманської ідеї, ані обов'язків перед династією.
Скоропадські пішли, але вони нам залишили зразок істинного державництва та вірне бачення порятунку України.
«У нас є різні партії, й кожна з них має в своєму складі багатьох чесних українських патріотів – треба намагатися всіх їх єднати для служби нації».
«Переді мною, як зверхником Гетьманського Руху, стоїть завдання: принести Гетьманську Ідею на суд українського народу».
Ось, що заповів нам гетьманич. Ми повинні боротись за єднання українців як Нації та зберегти гетьманську ідею, яка в стратегічній перспективі єдина може забезпечити виживання, а втім і панування українства.
@EdYurchenko🎓
23 лютого 1957 року несподівано помер спадкоємець гетьманської булави, голова династії Скоропадських, Його Світлість Данило Павлович Скоропадський.
Не старий чоловік без важких захворювань навряд чи помре ось так просто.
Особливо, якщо його ненавидять і бояться в Кремлі.
Особливо, якщо він зміг налагодити взаємодію з ОУНівцями, припинивши ворожнечу між двома флангами правої еміграції.
Особливо, якщо одруження за лічені місяці і він повинен продовжити династію. Між іншим, династична правонаступність стала таки реальністю в гетьманському русі, навіть незважаючи на відсутність реальної державної влади.
Особливо, якщо найширші кола позаполітичної української еміграції все більше довіряють саме йому, а не мутним діячам «демократичних кіл» з їх істериками, чварами і політичною імпотентністю.
Особливо, якщо саме після його смерті послідовно вбивають Льва Ребета, а трохи пізніше й Степана Бандеру, порозуміння з яким гетьманича настільки лякало червону Москву (та й її агентів або «корисних ідіотів» з українського середовища, яким не була потрібна Україна «якщо не буде вона соціалістичною»).
Не буває таких смертей просто так...
Але втративши гетьманича, ми не втратили ані гетьманської ідеї, ані обов'язків перед династією.
Скоропадські пішли, але вони нам залишили зразок істинного державництва та вірне бачення порятунку України.
«У нас є різні партії, й кожна з них має в своєму складі багатьох чесних українських патріотів – треба намагатися всіх їх єднати для служби нації».
«Переді мною, як зверхником Гетьманського Руху, стоїть завдання: принести Гетьманську Ідею на суд українського народу».
Ось, що заповів нам гетьманич. Ми повинні боротись за єднання українців як Нації та зберегти гетьманську ідею, яка в стратегічній перспективі єдина може забезпечити виживання, а втім і панування українства.
@EdYurchenko🎓
20.02.202511:13
Не треба боятись!
Древні, від філософів-стоїків до воїнів-вікінгів, вчили слідувати за Долею. Християнство вчить, що Господь ніколи не дає нам випробувань не по силі. Найталановитіший опонент християнства, Фрідріх Ніцше, вчить нас amor fati (любові до долі, з усіма її випробуваннями).
Неможливо стати героєм, не пройшовши крізь битви. Неможливо стати святим, не пройшовши спокуси. Не буває перемог без випробувань.
Русь-Україна входить в добу планетарної кризи, маючи хліб (на фоні початку голоду) і безпрецедентну кількість досвідчених воїнів (на фоні початку тотальної війни за планетарне панування, до якої наша є лише прологом).
Ми не маємо права уникнути свого Призначення, цього Господь не пробачить, незважаючи на всю свою милість.
"Слухняного доля веде, неслухняного тягне"
@EdYurchenko 🎓
Древні, від філософів-стоїків до воїнів-вікінгів, вчили слідувати за Долею. Християнство вчить, що Господь ніколи не дає нам випробувань не по силі. Найталановитіший опонент християнства, Фрідріх Ніцше, вчить нас amor fati (любові до долі, з усіма її випробуваннями).
Неможливо стати героєм, не пройшовши крізь битви. Неможливо стати святим, не пройшовши спокуси. Не буває перемог без випробувань.
Русь-Україна входить в добу планетарної кризи, маючи хліб (на фоні початку голоду) і безпрецедентну кількість досвідчених воїнів (на фоні початку тотальної війни за планетарне панування, до якої наша є лише прологом).
Ми не маємо права уникнути свого Призначення, цього Господь не пробачить, незважаючи на всю свою милість.
"Слухняного доля веде, неслухняного тягне"
@EdYurchenko 🎓
16.02.202518:34
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ КУБАНІ
Сьогодні виповнюється 106 років від проголошення Самостійної Кубанської Народної Республіки, третього (враховуючи ЗУНР) українського державного утворення доби Перших національно-визвольних змагань. Розпочавши процес злуки з Українською Державою, вона так його і не завершила, але це не скасовує загальноукраїнського значення цих історичних подій.
Кубань була, є і буде українською землею, так само як будь-який інший наш регіон, від Галичини до Слобожанщини й від Полтавщини до Тавриди. Крім того, про необхідність її визволення владно каже не тільки поклик національної справедливості, але й елементарний геополітичний розрахунок. Без української Кубані ми залишимось з росіянами на Чорному морі та без виходу на Кавказ.
Якщо без Криму Україна - це «тіло без ніг», як вірно сформулював Його Світлість Ясновельможний Пан Гетьман Павло Скоропадський. То без Кубані Україна це дорогий автомобіль з відкритими дверима і вставленим ключем. Пряме запрошення для небажаних гостей.
Нехай цей день стане нам постійним нагадуванням про справжні цілі нашого протистояння з необільшовицькою московщиною.
@EdYurchenko 🎓
Сьогодні виповнюється 106 років від проголошення Самостійної Кубанської Народної Республіки, третього (враховуючи ЗУНР) українського державного утворення доби Перших національно-визвольних змагань. Розпочавши процес злуки з Українською Державою, вона так його і не завершила, але це не скасовує загальноукраїнського значення цих історичних подій.
Кубань була, є і буде українською землею, так само як будь-який інший наш регіон, від Галичини до Слобожанщини й від Полтавщини до Тавриди. Крім того, про необхідність її визволення владно каже не тільки поклик національної справедливості, але й елементарний геополітичний розрахунок. Без української Кубані ми залишимось з росіянами на Чорному морі та без виходу на Кавказ.
Якщо без Криму Україна - це «тіло без ніг», як вірно сформулював Його Світлість Ясновельможний Пан Гетьман Павло Скоропадський. То без Кубані Україна це дорогий автомобіль з відкритими дверима і вставленим ключем. Пряме запрошення для небажаних гостей.
Нехай цей день стане нам постійним нагадуванням про справжні цілі нашого протистояння з необільшовицькою московщиною.
@EdYurchenko 🎓
29.01.202515:42
У річницю пам'яті Героїв Крут хочу поговорити про міфічний, сакральний вимір цієї битви, і що дарували крутянці наступним поколінням українців.
Читати далі
@EdYurchenko 🎓
Читати далі
@EdYurchenko 🎓
22.01.202514:57
ПРО СОБОРНІСТЬ І ЇЇ РІЗНОВИДИ
Треба розуміти, що Соборність (саме так, з великої літери, як ідеологема) можлива лише при об'єднанні всіх українських земель. Це породжує питання про кордони.
Кордони бувають різні:
▪️ кордони фактичні:
Це там, де держава реально здатна здійснювати свої повноваження. Відповідно тимчасово окуповані терени знаходяться за їх межами.
▪️ кордони юридичні:
Це кордони визнані (принаймні тимчасово) іншими державами. У нашому випадку, це непогані за розміром і ресурсами, але кострубаті з точки зору безпеки кордони колишньої УРСР на основі адміністративних меж, визначених більшовицькими окупантами.
У 1991 році погоджуватись на них було вигідно, але проблема у тому, що життя на місці не стоїть і юридичні норми (зокрема міжнародні) систематично коригуються. В нас це чомусь не врахували.
▪️ кордони природні:
Тобто ті, в яких держава може оптимально існувати з точки зору безпеки і відносної самодостаності. Наприклад, з точки зору класичних французьких націоналістів це так званий «чотирикутник» – Атлантика, Альпи, Піренеї, Рейн (про останній діаметрально протилежної думки були німці, що й породило тривале протистояння).
У випадку України, природними кордонами на Сході є Каспій та Середня Волга. Питання не в тому, хто там живе, які в нас права і фактичні можливості на них вийти, а в тому, що з московською сокирою у горлянки жити небезпечно (навіть якщо ця сокира «міжнародно визнана»). Повернення Криму й ОРДЛО лише додасть мотивації господарям сокири.
▪️ кордони історичні:
Це кордони теренів, якими країна в свій час володіла, але пізніше втратила. В нашому випадку це кордони максимального розселення українців та максимального розширення влади Української держави. Наприклад, за держави Його Світлості Ясновельможного Гетьмана Павла Скоропадського, наша реальна політична влада розповсюджувалась на Білгородчину.
З історичним кордоном за етнічним критерієм все важче. Така експансивна і схильна до колонізації нація як ми нерідко захоплювала досить віддалені терени. Варто згадати наші анклави у Казахстані, Сибіру та на Далекому Сході.
▪️ кордони етнічні:
Це кордони розселення певного народу, які можуть виплескуватись за межі його природного, а тим більше юридичного кордону. До того ж постає питання віддалених анклавів. Я маю на увазі не Сірий чи Зелений клин, а по справжньому віддалені землі, такі як українські поселення в Бразилії, наприклад.
Окремою темою є етнічні землі, українське населення яких втратило ідентичність, але залишається українським за походженням. Це абсолютно практична проблема через те, що більшість території наших земель згідно з природними кордонами, має переважно саме таке населення.
Все вище перераховане – лише грунт для роздуму. Але ми повинні розуміти одне: кордони визначаються природою, а закріплюються волею Нації до життя.
Міжнародні норми існують чи не існують, держави і цивілізації підіймаються і падають, але гори й океани лишаються на своїх місцях, а інстинкти або підштовхують до виживання, або втрачають силу, а з нею вмирає майбутнє народу.
@EdYurchenko🎓
Треба розуміти, що Соборність (саме так, з великої літери, як ідеологема) можлива лише при об'єднанні всіх українських земель. Це породжує питання про кордони.
Кордони бувають різні:
▪️ кордони фактичні:
Це там, де держава реально здатна здійснювати свої повноваження. Відповідно тимчасово окуповані терени знаходяться за їх межами.
▪️ кордони юридичні:
Це кордони визнані (принаймні тимчасово) іншими державами. У нашому випадку, це непогані за розміром і ресурсами, але кострубаті з точки зору безпеки кордони колишньої УРСР на основі адміністративних меж, визначених більшовицькими окупантами.
У 1991 році погоджуватись на них було вигідно, але проблема у тому, що життя на місці не стоїть і юридичні норми (зокрема міжнародні) систематично коригуються. В нас це чомусь не врахували.
▪️ кордони природні:
Тобто ті, в яких держава може оптимально існувати з точки зору безпеки і відносної самодостаності. Наприклад, з точки зору класичних французьких націоналістів це так званий «чотирикутник» – Атлантика, Альпи, Піренеї, Рейн (про останній діаметрально протилежної думки були німці, що й породило тривале протистояння).
У випадку України, природними кордонами на Сході є Каспій та Середня Волга. Питання не в тому, хто там живе, які в нас права і фактичні можливості на них вийти, а в тому, що з московською сокирою у горлянки жити небезпечно (навіть якщо ця сокира «міжнародно визнана»). Повернення Криму й ОРДЛО лише додасть мотивації господарям сокири.
▪️ кордони історичні:
Це кордони теренів, якими країна в свій час володіла, але пізніше втратила. В нашому випадку це кордони максимального розселення українців та максимального розширення влади Української держави. Наприклад, за держави Його Світлості Ясновельможного Гетьмана Павла Скоропадського, наша реальна політична влада розповсюджувалась на Білгородчину.
З історичним кордоном за етнічним критерієм все важче. Така експансивна і схильна до колонізації нація як ми нерідко захоплювала досить віддалені терени. Варто згадати наші анклави у Казахстані, Сибіру та на Далекому Сході.
▪️ кордони етнічні:
Це кордони розселення певного народу, які можуть виплескуватись за межі його природного, а тим більше юридичного кордону. До того ж постає питання віддалених анклавів. Я маю на увазі не Сірий чи Зелений клин, а по справжньому віддалені землі, такі як українські поселення в Бразилії, наприклад.
Окремою темою є етнічні землі, українське населення яких втратило ідентичність, але залишається українським за походженням. Це абсолютно практична проблема через те, що більшість території наших земель згідно з природними кордонами, має переважно саме таке населення.
Все вище перераховане – лише грунт для роздуму. Але ми повинні розуміти одне: кордони визначаються природою, а закріплюються волею Нації до життя.
Міжнародні норми існують чи не існують, держави і цивілізації підіймаються і падають, але гори й океани лишаються на своїх місцях, а інстинкти або підштовхують до виживання, або втрачають силу, а з нею вмирає майбутнє народу.
@EdYurchenko🎓
19.01.202518:19
Я нічого не маю проти ухилянтів
Я проти неадекватної системи насильницької рівності, яка примусово ставить їх на один рівень з тими, хто готовий нести відповідальність за державу і співвітчизників.
Всі ці "Тиснянські пловці" і персонажі, які перелякано сидять вдома на утриманні дружин і матерів, з радістю відмовились би від тяжкого статусу громадянина й стали б чудовими підданими. Вони б з радістю платили б скільки треба і не претендували б на політичну владу, яка для таких людей є чужою незрозумілою сферою.
Якби не тоталітарне засилля безальтернативною "демократії", ми б мали можливість цілком добровільно, з закріпленням на референдумі, відновити повноцінне станове суспільство. Причому з добровільним вибором станового статусу. Тобто це було б високоієрархічне суспільство ВІЛЬНИХ людей з добровільним вибором балансу прав і обов'язків. Дуже ефективне суспільство, де ресурси на справедливу винагороду захисникам та ведення війни знайшлись би дуже, дуже швидко.
Але це не можливо, бо ліва чума, що почалась в 1789 році в колись прекрасній Франції, позбавляє народи права на вільний вибір. В сильних віднято природні "права й вільності", слабких ґвалтують, примушуючи до високого для них статусу, якого вони бояться й не хочуть.
Концентроване насильство над природою людини та здоровим глуздом...
Але не все так погано. Світова цивілізація вступає в добу загальнопланетарного перезавантаження і війна - "Батько Всього" (як казав мудрий Геракліт), розставить все по місцях.
@EdYurchenko🎓
Я проти неадекватної системи насильницької рівності, яка примусово ставить їх на один рівень з тими, хто готовий нести відповідальність за державу і співвітчизників.
Всі ці "Тиснянські пловці" і персонажі, які перелякано сидять вдома на утриманні дружин і матерів, з радістю відмовились би від тяжкого статусу громадянина й стали б чудовими підданими. Вони б з радістю платили б скільки треба і не претендували б на політичну владу, яка для таких людей є чужою незрозумілою сферою.
Якби не тоталітарне засилля безальтернативною "демократії", ми б мали можливість цілком добровільно, з закріпленням на референдумі, відновити повноцінне станове суспільство. Причому з добровільним вибором станового статусу. Тобто це було б високоієрархічне суспільство ВІЛЬНИХ людей з добровільним вибором балансу прав і обов'язків. Дуже ефективне суспільство, де ресурси на справедливу винагороду захисникам та ведення війни знайшлись би дуже, дуже швидко.
Але це не можливо, бо ліва чума, що почалась в 1789 році в колись прекрасній Франції, позбавляє народи права на вільний вибір. В сильних віднято природні "права й вільності", слабких ґвалтують, примушуючи до високого для них статусу, якого вони бояться й не хочуть.
Концентроване насильство над природою людини та здоровим глуздом...
Але не все так погано. Світова цивілізація вступає в добу загальнопланетарного перезавантаження і війна - "Батько Всього" (як казав мудрий Геракліт), розставить все по місцях.
@EdYurchenko🎓
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 2426
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.