PETLYARIS DEATH BRIGADE
Міністерство війни PDB 💅🏻
Не любимо підарів та росіян.
Любимо війну, котів і бібізян.
Постійна банка для підтримки
https://send.monobank.ua/jar/82qQ4LuSfG
4441 1111 2166 6857
https://t.me/otd_opezdal
Не любимо підарів та росіян.
Любимо війну, котів і бібізян.
Постійна банка для підтримки
https://send.monobank.ua/jar/82qQ4LuSfG
4441 1111 2166 6857
https://t.me/otd_opezdal
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрду
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаЛют 08, 2021
TGlistке кошулган дата
Вер 22, 2023Тиркелген топ
Зомбіапокаліпсис, которого не будет
130
"PETLYARIS DEATH BRIGADE" тобундагы акыркы жазуулар
20.04.202521:19
20.04.202513:37
Перемирʼя нікого не щадить пон
20.04.202512:37
💅Працюють наші сонечки.
20.04.202509:02
Готуються нові обміни полоненими: українців скоро повертатимуть додому, – ГУР
«Вже готують наступні операції з повернення наших громадян», – повідомив Андрій Юсов.
«Вже готують наступні операції з повернення наших громадян», – повідомив Андрій Юсов.
Кайра бөлүшүлгөн:
Той самий Кухарчук
20.04.202506:24
Сюрреалізм четвертого року повномасштабної війни.
Під стінами приміщення з пафосною табличкою «Культурно-мистецький центр НаУКМА» зібралося студенство Києво-Могилянської академії. Саме тієї Могилянки, яка з 1632 року була осередком українства і несла правильні сенси там, де їх не було.
Але сьогодні студенти стоять під стінами, а не всередині. Бо двері для них — зачинені.
Керівництво академії — в особах Сергія Квіта, Дмитра Мазіна і Владислави Осьмак — заборонило лекцію українського військового, який пройшов пекло найгарячіших ділянок фронту. Йому відмовили через висновок так званого “комітету з етики” — мовляв, він занадто правий, аби читати в академії лекції.
Тема лекції: «Героїчна порода: від старої України до Третіх визвольних змагань».
Я особисто мав розмову з Мазіним і Осьмак. Звертався до них від імені командування 3-го Армійського корпусу. Попереджав про недопустимість ситуацій, у яких люди, що боронили Київ, не мають змоги прочитати лекцію в цьому ж Києві. Але марно.
Сьогоднішня Києво-Могилянка перетворилася на режимний об’єкт, який більше нагадує університет епохи Януковича, ніж простір вільної думки.
Звертаюся до всієї військової і освітньої спільноти:
Це вимагає публічної оцінки. Бо питання не лише в одній відмові — питання в тому, чому сьогодні військовий — ворог в академії, яка завжди була оплотом українського духу.
Чому ці люди беруть участь в освітньому процесі?
Чого вони навчать студентів?
Ненавидіти армію? Зневажати жертву? Цуратися правди, якщо вона незручна?
Прошу про максимальний розголос.
Під стінами приміщення з пафосною табличкою «Культурно-мистецький центр НаУКМА» зібралося студенство Києво-Могилянської академії. Саме тієї Могилянки, яка з 1632 року була осередком українства і несла правильні сенси там, де їх не було.
Але сьогодні студенти стоять під стінами, а не всередині. Бо двері для них — зачинені.
Керівництво академії — в особах Сергія Квіта, Дмитра Мазіна і Владислави Осьмак — заборонило лекцію українського військового, який пройшов пекло найгарячіших ділянок фронту. Йому відмовили через висновок так званого “комітету з етики” — мовляв, він занадто правий, аби читати в академії лекції.
Тема лекції: «Героїчна порода: від старої України до Третіх визвольних змагань».
Я особисто мав розмову з Мазіним і Осьмак. Звертався до них від імені командування 3-го Армійського корпусу. Попереджав про недопустимість ситуацій, у яких люди, що боронили Київ, не мають змоги прочитати лекцію в цьому ж Києві. Але марно.
Сьогоднішня Києво-Могилянка перетворилася на режимний об’єкт, який більше нагадує університет епохи Януковича, ніж простір вільної думки.
Звертаюся до всієї військової і освітньої спільноти:
Це вимагає публічної оцінки. Бо питання не лише в одній відмові — питання в тому, чому сьогодні військовий — ворог в академії, яка завжди була оплотом українського духу.
Чому ці люди беруть участь в освітньому процесі?
Чого вони навчать студентів?
Ненавидіти армію? Зневажати жертву? Цуратися правди, якщо вона незручна?
Прошу про максимальний розголос.
19.04.202522:49
В одно окно смотрели двое: «пупупу, слишком тихо, не к добру»
19.04.202515:51
Продовжуємо їбашити і чекаємо на ВСІХ своїх вдома!
19.04.202515:48
Знаєте оцей момент, коли дивишся списки і бачиш знайомі прізвища. Сьогодні і я знову згадала, як воно буває.
19.04.202515:46
Щиро вітаю всіх, у кого повернулися додому рідні і близькі під час сьогоднішнього обміну. Обіймаю вас міцно!
19.04.202514:11
Нахуй можуть сходити зі своїм перемирʼям. До цього ані Різдво, ані Великдень нікого не хвилювали.
Війна 24/7, показушні підори.
Війна 24/7, показушні підори.
19.04.202513:36
Черкащина вражає.
18.04.202521:59
Слава Богу, хтось викликав поліцію і вона перестала завивати під вікнами, бо я вже була за крок до того, щоб казати їй, що тіп звісно козел, але ще трохи завивань під вікнами і я піду бити їй ліцо, за те шо вона мішає мені спати. Моя поліція мене береже 🫠
18.04.202521:50
Тіки я не розумію, чого всі ці люди шляються, у них шо дому нема
Рекорддор
23.12.202423:59
5KКатталгандар28.02.202523:59
2000Цитация индекси30.09.202423:59
3K1 посттун көрүүлөрү30.09.202423:59
20K1 жарнама посттун көрүүлөрү01.09.202423:59
71.01%ER30.09.202423:59
61.71%ERRӨнүгүү
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
Кайра бөлүшүлгөн:
Повітряні Сили ЗС України / Air Force of the Armed Forces of Ukraine
12.04.202511:24
На жаль, сумна новина…
12 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на літаку F-16 загинув 26-річний Павло Іванов.
Висловлюємо глибокі співчуття родині Павла. Він загинув у бою, боронячи рідну землю від окупантів...
Сьогодні пілоти F-16 чи не щодня виконують бойові завдання на різних напрямках у неймовірно складних умовах, здійснюючи винищувальне прикриття авіаційних ударних груп та завдаючи ударів по ворожих об’єктах.
Українські пілоти працюють та максимумі людських і технічних можливостей щоразу ризикуючи своїм життям під час виконання бойових завдань. Павло був одним із них!
Усі обставини трагедії встановлюються міжвідомчою комісією, яка вже розпочала свою роботу.
🛩 Вічного польоту, Герою!
12 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на літаку F-16 загинув 26-річний Павло Іванов.
Висловлюємо глибокі співчуття родині Павла. Він загинув у бою, боронячи рідну землю від окупантів...
Сьогодні пілоти F-16 чи не щодня виконують бойові завдання на різних напрямках у неймовірно складних умовах, здійснюючи винищувальне прикриття авіаційних ударних груп та завдаючи ударів по ворожих об’єктах.
Українські пілоти працюють та максимумі людських і технічних можливостей щоразу ризикуючи своїм життям під час виконання бойових завдань. Павло був одним із них!
Усі обставини трагедії встановлюються міжвідомчою комісією, яка вже розпочала свою роботу.
🛩 Вічного польоту, Герою!
Кайра бөлүшүлгөн:Той самий Кухарчук
20.04.202506:24
Сюрреалізм четвертого року повномасштабної війни.
Під стінами приміщення з пафосною табличкою «Культурно-мистецький центр НаУКМА» зібралося студенство Києво-Могилянської академії. Саме тієї Могилянки, яка з 1632 року була осередком українства і несла правильні сенси там, де їх не було.
Але сьогодні студенти стоять під стінами, а не всередині. Бо двері для них — зачинені.
Керівництво академії — в особах Сергія Квіта, Дмитра Мазіна і Владислави Осьмак — заборонило лекцію українського військового, який пройшов пекло найгарячіших ділянок фронту. Йому відмовили через висновок так званого “комітету з етики” — мовляв, він занадто правий, аби читати в академії лекції.
Тема лекції: «Героїчна порода: від старої України до Третіх визвольних змагань».
Я особисто мав розмову з Мазіним і Осьмак. Звертався до них від імені командування 3-го Армійського корпусу. Попереджав про недопустимість ситуацій, у яких люди, що боронили Київ, не мають змоги прочитати лекцію в цьому ж Києві. Але марно.
Сьогоднішня Києво-Могилянка перетворилася на режимний об’єкт, який більше нагадує університет епохи Януковича, ніж простір вільної думки.
Звертаюся до всієї військової і освітньої спільноти:
Це вимагає публічної оцінки. Бо питання не лише в одній відмові — питання в тому, чому сьогодні військовий — ворог в академії, яка завжди була оплотом українського духу.
Чому ці люди беруть участь в освітньому процесі?
Чого вони навчать студентів?
Ненавидіти армію? Зневажати жертву? Цуратися правди, якщо вона незручна?
Прошу про максимальний розголос.
Під стінами приміщення з пафосною табличкою «Культурно-мистецький центр НаУКМА» зібралося студенство Києво-Могилянської академії. Саме тієї Могилянки, яка з 1632 року була осередком українства і несла правильні сенси там, де їх не було.
Але сьогодні студенти стоять під стінами, а не всередині. Бо двері для них — зачинені.
Керівництво академії — в особах Сергія Квіта, Дмитра Мазіна і Владислави Осьмак — заборонило лекцію українського військового, який пройшов пекло найгарячіших ділянок фронту. Йому відмовили через висновок так званого “комітету з етики” — мовляв, він занадто правий, аби читати в академії лекції.
Тема лекції: «Героїчна порода: від старої України до Третіх визвольних змагань».
Я особисто мав розмову з Мазіним і Осьмак. Звертався до них від імені командування 3-го Армійського корпусу. Попереджав про недопустимість ситуацій, у яких люди, що боронили Київ, не мають змоги прочитати лекцію в цьому ж Києві. Але марно.
Сьогоднішня Києво-Могилянка перетворилася на режимний об’єкт, який більше нагадує університет епохи Януковича, ніж простір вільної думки.
Звертаюся до всієї військової і освітньої спільноти:
Це вимагає публічної оцінки. Бо питання не лише в одній відмові — питання в тому, чому сьогодні військовий — ворог в академії, яка завжди була оплотом українського духу.
Чому ці люди беруть участь в освітньому процесі?
Чого вони навчать студентів?
Ненавидіти армію? Зневажати жертву? Цуратися правди, якщо вона незручна?
Прошу про максимальний розголос.
10.04.202519:55
Готуйтеся розбирати слобожанських котів.
Кайра бөлүшүлгөн:
Стилет і стилос
29.03.202514:28
130 років Ернсту Юнґеру!
На честь цього ювілею ділимось уривками з книги «Війна як внутрішнє переживання». Гортайте!
А які цитати найбільше запам’яталися вам?
На честь цього ювілею ділимось уривками з книги «Війна як внутрішнє переживання». Гортайте!
А які цитати найбільше запам’яталися вам?
11.04.202515:38
Я доросла адекватна людина, але цей 1%…
24.03.202513:21
Авантюристы не умирают с сединой на висках.
Спи спокойно, Турист 🫡
Спи спокойно, Турист 🫡
Кайра бөлүшүлгөн:
В пайті на териконі
07.04.202509:01
Наглядний приклад як робити НЕ МОЖНА. На відео - Порох Олександра Олексіївна, (@radical_culture) уродженка міста Київ, знайома багатьом в мілітарному та націоналістичному русі
21 лютого 2025 року, рівно через 1 рік та 7 місяців після загибелі Олега Смірнова «Кекса» - бійця "Реваншу" ГУР МО, Олександра підняла тему обставин його загибелі. Як виявилось, неодноразово поширювала в приватних розмовах та телеграм чатах дезінформацію стосовно його загибелі.
За словами Олександри (1 скрін), Олег загинув на полігоні по халатності інструктора. Хоча ця інформація була лише плітками. Саша знала обставини його загибелі. Вона - цивільна особа, що почала знецінювати заслуги Олега та піднімати питання - чи заслуговує він взагалі цих нагород. Піддаючи сумнівам Гідність та Честь полеглого бійця, Олександра насміхалась з посмертного нагородження відзнакою ГУР МОУ «За мужність при виконанні спецзавдання» (2 скрін), переданого в руки батька загиблого хлопця, припускаючи, що ця нагорода - заслуга третіх осіб. Крім того, Олександра абсолютно лицемірно публікувала в своїх соцмережах пости про Олега (3 скрін).
Подібна поведінка не лише неприпустима, вона повністю заперечує норми моралі та дає таким людям відчуття безкарності у випадку, коли подібні ситуації заминаються та забуваються. Ми виносимо цю ситуацію на загал, оскільки тема загиблих торкається не лише Кекса, а й всіх, хто втратив у цій війні близьких людей! Поведінка та дії Олександри - це удар не лише по памʼяті Олега, а й по всіх, хто віддав за нас життя!
Також хочемо зазначити, що Олександра намагалася відбилити себе та перекрутити ситуацію під свій кут, виставивши два пости (4 скрін)
Її брехня не випадковість, а цілеспрямована дія. Олександра довго не визнавала своєї провини, перекладала вирішення проблеми на свого хлопця. Вона публікувала дописи та маніпулювала фактами, щоб зняти відповідальність із себе.
Лише після особистої розмови, коли брехню вже було неможливо приховати, ми записали її вибачення. Та запізніле "каяття" - це не зцілення. Фейковість вибачення, усвідомлення скоєного і емоції ви можете побачити самі.
«Коли загинув наш друг, він пішов у вічність як Воїн. Не заради медалей. Не заради слави. А заради нас із вами. За те, щоб ми могли жити, боротися, продовжувати його справу.
Сьогодні хтось дозволяє собі топтати його ім’я. Ставити під сумнів його шлях, знецінювати його жертву. Оббріхувати того, хто вже не може відповісти.
Ми тут - і ми відповімо
Ми не дозволимо нікому очорнювати пам’ять загиблих. Не дозволимо плювати в обличчя тим, хто тримав небо над нами. Хто пішов у бій - і не повернувся. Бо їхня кров - не для спекуляцій. Їхні бойові заслуги — не для сумнівів. Їхня честь - не для ваших брудних язиків.
Пам’ять про наших полеглих - це святе.»
Хай ця історія буде уроком для всіх!
Не дозволимо паплюжити памʼять про загиблих!
Олег Смірнов «Кекс» - присутній!
21 лютого 2025 року, рівно через 1 рік та 7 місяців після загибелі Олега Смірнова «Кекса» - бійця "Реваншу" ГУР МО, Олександра підняла тему обставин його загибелі. Як виявилось, неодноразово поширювала в приватних розмовах та телеграм чатах дезінформацію стосовно його загибелі.
За словами Олександри (1 скрін), Олег загинув на полігоні по халатності інструктора. Хоча ця інформація була лише плітками. Саша знала обставини його загибелі. Вона - цивільна особа, що почала знецінювати заслуги Олега та піднімати питання - чи заслуговує він взагалі цих нагород. Піддаючи сумнівам Гідність та Честь полеглого бійця, Олександра насміхалась з посмертного нагородження відзнакою ГУР МОУ «За мужність при виконанні спецзавдання» (2 скрін), переданого в руки батька загиблого хлопця, припускаючи, що ця нагорода - заслуга третіх осіб. Крім того, Олександра абсолютно лицемірно публікувала в своїх соцмережах пости про Олега (3 скрін).
Подібна поведінка не лише неприпустима, вона повністю заперечує норми моралі та дає таким людям відчуття безкарності у випадку, коли подібні ситуації заминаються та забуваються. Ми виносимо цю ситуацію на загал, оскільки тема загиблих торкається не лише Кекса, а й всіх, хто втратив у цій війні близьких людей! Поведінка та дії Олександри - це удар не лише по памʼяті Олега, а й по всіх, хто віддав за нас життя!
Також хочемо зазначити, що Олександра намагалася відбилити себе та перекрутити ситуацію під свій кут, виставивши два пости (4 скрін)
Її брехня не випадковість, а цілеспрямована дія. Олександра довго не визнавала своєї провини, перекладала вирішення проблеми на свого хлопця. Вона публікувала дописи та маніпулювала фактами, щоб зняти відповідальність із себе.
Лише після особистої розмови, коли брехню вже було неможливо приховати, ми записали її вибачення. Та запізніле "каяття" - це не зцілення. Фейковість вибачення, усвідомлення скоєного і емоції ви можете побачити самі.
«Коли загинув наш друг, він пішов у вічність як Воїн. Не заради медалей. Не заради слави. А заради нас із вами. За те, щоб ми могли жити, боротися, продовжувати його справу.
Сьогодні хтось дозволяє собі топтати його ім’я. Ставити під сумнів його шлях, знецінювати його жертву. Оббріхувати того, хто вже не може відповісти.
Ми тут - і ми відповімо
Ми не дозволимо нікому очорнювати пам’ять загиблих. Не дозволимо плювати в обличчя тим, хто тримав небо над нами. Хто пішов у бій - і не повернувся. Бо їхня кров - не для спекуляцій. Їхні бойові заслуги — не для сумнівів. Їхня честь - не для ваших брудних язиків.
Пам’ять про наших полеглих - це святе.»
Хай ця історія буде уроком для всіх!
Не дозволимо паплюжити памʼять про загиблих!
Олег Смірнов «Кекс» - присутній!
20.04.202513:37
Перемирʼя нікого не щадить пон
25.03.202508:09
З дитинства за гурщину.
03.04.202518:31
Мій ❤️🩹
17.04.202519:35
Я той самий друг, який принесе скакалку людині зі зламаною ногою, книжку комусь з пораненням ока і, як бачите, в кошику яйця…
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.
