"Ми пропонуємо напрацювати єдину базову послугу психосоціальної підтримки, яка має бути інклюзивною, доступною, орієнтованою на громаду та використовувати вже наявні ресурси," — підкреслила експертка.

"Найшвидша реабілітація для кожного ветерана, який повертається, — це прийти на своє робоче місце, звідки він пішов, яке за ним зберігається."

"Головна роль держави — не дати нам зупинитися. Не дати зупинитися нашим галузям, нашим підприємствам, допомагати через промислову економічну політику, через державне замовлення, щоб ми працювали."

«У секції “Практики відновлення” громади діляться успішними кейсами. Проєкти з Хмельницького, Доброслава, Первомайського, Нової Одеси вже масштабуються — понад 450 громад понесли їх у себе. Це результат взаємодії, довіри та діалогу».

«Новий законопроєкт пропонує зміну парадигми безпеки: роботодавець персонально відповідає за життя і здоров’я працівника, а працівники та профспілки зобов’язані активно співпрацювати в цьому процесі», — заявив Василь Андреєв.

«Після ухвалення закону нам доведеться готувати десятки тисяч профспілкових представників до роботи у нових умовах. Безпека праці має стати щоденною відповідальністю кожного».

«Такий крок мав на меті дестабілізувати конференцію, скомпрометувати ФПУ і створити атмосферу тиску напередодні голосування у ВР за законопроєкт №6420», — йдеться у заяві.

«Це порушення міжнародних зобов’язань України й рекомендацій МОП. Ми закликаємо до єдності, солідарності та активного захисту прав спілчан», — підкреслили у ФПУ.

«Чисельність населення на підконтрольній Україні території становить 31,5 мільйона осіб. Тобто втрати внаслідок війни — 10 мільйонів. Це майже чверть довоєнного населення».

«Ми вважаємо, що профосвіта має фінансуватися не лише з бюджету. Професійна освіта — це інвестиція. Роботодавці мають вкладати в навчання».

«Умови війни вимагають нових підходів до безпеки праці. Ми маємо створити європейський рівень умов праці навіть у релокованих підприємствах. На заході України зараз запускаються виробництва, де працюють люди без традицій роботи в індустрії — і саме тут потрібна максимальна увага до охорони праці», — наголосив заступник Голови ФПУ Василь Андреєв.

"До повномасштабного вторгнення Держпраця не пов'язувала ментальне здоров'я з безпекою праці на виробництві. Лише після 2022 року ми зрозуміли, що ці поняття нерозривні," — зазначив Гончарук.

«Діти ростуть у постійному страху. Вони бояться загинути, втратити батьків. Один хлопчик сказав татові: “Я боюсь вмерти без тебе”. І це — дитина до семи років. Вони також ростуть у ненависті. І ми маємо подумати, як потім їх від цього лікувати».

«Навіть державні програми реалізовуються руками муніципалітетів. Їхню роль важко переоцінити. Усі рішення, що змінюють життя людей — в громадах. І саме там має концентруватися увага держави, бізнесу й громадянського суспільства».

«Федерація профспілок має 17 санаторіїв, де щодня можуть перебувати до 7 000 людей. Якщо залучити інвестиції, ми можемо подвоїти цю спроможність. Але потрібна координація та державне фінансування, аби кошти “йшли за людиною” — тим, хто потребує лікування».

"Економіка успішної країни починається з інтегрального здоров'я її працівників. Це не тільки про психологію, а про реальну економічну модель інвестування у людей," — заявив Ханенко.

«По-іншому не можна – такої розправи над профспілками не було навіть за "донецьких". Більше того, маю підстави стверджувати не просто про "наїзд", а про мега-рейдерську схему для привласнення майна профспілок», – заявив Рудик.

«До прикладу, точно так само як це робить спікер парламенту, візуючи законопроєкти, проголосовані депутатською більшістю», – пояснив депутат.

«Лише вдумайтеся, 100 млн – не просто абсурдна і нереальна цифра, вона вдесятеро більша від суми проданого майна», – зазначив Рудик.

«Їм зберігається середньомісячна зарплата, сім’я має підтримку. У разі поранення — 100 000 грн одноразової допомоги. Це можливо там, де діють разом: роботодавець, профспілка і трудовий колектив».

«У госпіталях працюють лікарі, медсестри, водії, санітари. Вони не лише виконують роботу в екстремальних умовах, а й часто потрапляють під обстріли. І, на жаль, трапляються загибелі. Потрібно думати і про підтримку їхніх родин, і про подолання професійного вигорання».