Закнижжя!
Привіт
Я - Володимир Багненко, психолог і письменник з Півдня, який пише другу книгу про рідний Херсон.
Тут веселюсь як можу - про книги, які читаю, а також про авторські будні.
Написати: @bgnnk
А ще:
@BagnenkoPsy про психологію
@BagnenkoDaily про Херсон
Я - Володимир Багненко, психолог і письменник з Півдня, який пише другу книгу про рідний Херсон.
Тут веселюсь як можу - про книги, які читаю, а також про авторські будні.
Написати: @bgnnk
А ще:
@BagnenkoPsy про психологію
@BagnenkoDaily про Херсон
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жеріРосія
ТілБасқа
Канал құрылған күніAug 25, 2016
TGlist-ке қосылған күні
Nov 03, 2023Қосылған топ
Спілкування у Закнижжі
45
Рекордтар
05.04.202523:59
4.8KЖазылушылар28.03.202518:59
1800Дәйексөз индексі06.03.202501:26
3.5K1 жазбаның қамтуы06.03.202509:21
3.5KЖарнамалық жазбаның қамтуы01.03.202503:06
71.43%ER07.03.202501:26
79.95%ERRҚайта жіберілді:
Психолог під час війни
06.04.202508:24
Сьогодні один з дуже важливих днів для мене. І я неймовірно тішусь.
Це не зовсім в стилі цього каналу, але хочеться розділити, бо це так важливо.
Сьогодні я організував запис з бабунечкою її історії життя. Від моїх прадідуся і прабабуся до сьогодення. Від 1910 до 2025.
Я розумію, що невідомо, що буде завтра. А вона - живий носій історії.
Їй 89, вона 1935 року народження. Пережила 2 світову.
Пережила окупацію в Херсоні.
Говорила русні все, що думала.
Як мінімум, для моїх нащадків це точно буде цікаво.
Я зрозумів, що це варто зробити після того, як на наших щотижневих дерунчиках (наша сімейна традиція) у неї щотижня згадувались нові історії.
Це було складно, бо вона вже важкувато ходить.
Я переживав, чи зможе вона сидіти 30-40 хвилин під час розмови, може буде втомлюватись. Чи зможемо ми поговорити під запис так, як зазвичай. Іноді я коли ми говоримо повторюю питання двічі, бо вона не чує.
А ще у мене купа навчання і роботи, яке ніколи не закінчується і все виглядає терміновим. Але бабуся і її літопис набагато важливіший за всі термінові справи.
І вийшло все дуже добре.
Вийшло створити літопис її життя. Життя українки, яка багато чого бачила.
Вийшло записати погляд однієї людини через призму особистої історії. Ми ще й на манікюр і стрижку її звозили і це було дуже класно.
І тому сьогодні я дуже тішусь.
@BagnenkoPsy
Це не зовсім в стилі цього каналу, але хочеться розділити, бо це так важливо.
Сьогодні я організував запис з бабунечкою її історії життя. Від моїх прадідуся і прабабуся до сьогодення. Від 1910 до 2025.
Я розумію, що невідомо, що буде завтра. А вона - живий носій історії.
Їй 89, вона 1935 року народження. Пережила 2 світову.
Пережила окупацію в Херсоні.
Говорила русні все, що думала.
Як мінімум, для моїх нащадків це точно буде цікаво.
Я зрозумів, що це варто зробити після того, як на наших щотижневих дерунчиках (наша сімейна традиція) у неї щотижня згадувались нові історії.
Це було складно, бо вона вже важкувато ходить.
Я переживав, чи зможе вона сидіти 30-40 хвилин під час розмови, може буде втомлюватись. Чи зможемо ми поговорити під запис так, як зазвичай. Іноді я коли ми говоримо повторюю питання двічі, бо вона не чує.
А ще у мене купа навчання і роботи, яке ніколи не закінчується і все виглядає терміновим. Але бабуся і її літопис набагато важливіший за всі термінові справи.
І вийшло все дуже добре.
Вийшло створити літопис її життя. Життя українки, яка багато чого бачила.
Вийшло записати погляд однієї людини через призму особистої історії. Ми ще й на манікюр і стрижку її звозили і це було дуже класно.
І тому сьогодні я дуже тішусь.
@BagnenkoPsy
Қайта жіберілді:Психолог під час війни
17.04.202514:33
Військовий говорить. Поранення. Про плани. Що відновлює.
Мінометний обстріл
Зайняв оборону самий перший
Рацій не було
Дрон за мною гнався.
Перебіг ще кудись.
Двері всередині.
Пацанів мінометка вбила на моїх очах.
Заліг.
2 удара.
Побратиму в шию дуже великий осколок.
В руку.
На спині осколок сильний.
Вибігаю назад по кірпічам. По руїнам.
Перша хата.
Паніка. Запеклась кров. Автомат весь в крові.
Перша медична допомога.
Все розкидано.
Випив обезбол. Я знаю, де русня і біжу в іншу сторони.
До посадки це метрів 700-800. Дрони побачили, що я забіг.
Тільки вночі треба виходити.
Капюшоном накрився. Лежу.
Чую позивний.
Чую наш говор.
Виявилось, що заникались в тому гаражі.
Прийняли як щучку.
Надали першу медичну допомогу.
Подивились усюди, де осколок.
І врятували мене.
***
З кожним разом все тяжче і тяжче.
Мені тяжко.
За хлопців перейматись почав.
Міни видно в тепловізор
Бо на сонці нагріваються.
Але піхота не дивиться під ноги.
Вверх, на фпв і вперед.
Десь определенний участок — працюють. Шукають міни. Противотанкістів.
Хлопці там, а я тут. Переживаю за них.
Я тримаюсь бо я йшов добровільно.
Але загалом дуже важко.
***
Айклауд лістаю. Бачу фото побратима.
Відчуваю провину.
А найтяжче, коли чую: “За шо ви воюєте.”
“Ну я ж тебе туди не посилав.”
“Ми ж не хочем замість вас “
Всього 2 речі приносять задоволення
Полігон. І гонкі. На високій швидкості. Це адреналін, потреба в адреналіні.
І так, дуже став дратівливий.
***
Мене дуже заспокоює — коли спілкуюсь з дружиною. Це найбільше заспокоює
І з дітьми.
Старшій 30, меншій 28.
***
Запхали в буханку. Насипали бк.
Сказали на 4 суток.
Я був 20 діб на позиціях.
***
Хлопці за мною пішли.
А мене зараз списали по стану здоровя.
І я наїхав на офіцерів
Моїх документів нема. До сих пір нема. Вже другий місяць.
Ладно документів нема.
А вони не знають де пацани. Де їх шукати.
Будуть родичі шукати.
Будуть виходити на родичів.
Я їх послав. З ними посварився.
Бо це совкове відношення - неможливо терпіти.
***
Я боюсь мріяти про майбутнє.
Я бачив як мрії вмирають.
Я говорив з побратимом. Він розуазував свій план до деталей. Він мріяв про кавʼярню.
А на наступний день він загинув.
На щтурмі його не стало.
Ця інформація була сказана вголос.
Але хто це проговорює вголос — ті втрачали.
Я боюсь цього.
Я не думав, що до 2025 доживу.
І тому я боюсь будувати плани.
В короткому періоді планую.
Пожарю шашлик з дітьми.
Мені стращно планувати.
Я вмію планувати.
Але зараз я військовий. І у мене нема планів.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
Мінометний обстріл
Зайняв оборону самий перший
Рацій не було
Дрон за мною гнався.
Перебіг ще кудись.
Двері всередині.
Пацанів мінометка вбила на моїх очах.
Заліг.
2 удара.
Побратиму в шию дуже великий осколок.
В руку.
На спині осколок сильний.
Вибігаю назад по кірпічам. По руїнам.
Перша хата.
Паніка. Запеклась кров. Автомат весь в крові.
Перша медична допомога.
Все розкидано.
Випив обезбол. Я знаю, де русня і біжу в іншу сторони.
До посадки це метрів 700-800. Дрони побачили, що я забіг.
Тільки вночі треба виходити.
Капюшоном накрився. Лежу.
Чую позивний.
Чую наш говор.
Виявилось, що заникались в тому гаражі.
Прийняли як щучку.
Надали першу медичну допомогу.
Подивились усюди, де осколок.
І врятували мене.
***
З кожним разом все тяжче і тяжче.
Мені тяжко.
За хлопців перейматись почав.
Міни видно в тепловізор
Бо на сонці нагріваються.
Але піхота не дивиться під ноги.
Вверх, на фпв і вперед.
Десь определенний участок — працюють. Шукають міни. Противотанкістів.
Хлопці там, а я тут. Переживаю за них.
Я тримаюсь бо я йшов добровільно.
Але загалом дуже важко.
***
Айклауд лістаю. Бачу фото побратима.
Відчуваю провину.
А найтяжче, коли чую: “За шо ви воюєте.”
“Ну я ж тебе туди не посилав.”
“Ми ж не хочем замість вас “
Всього 2 речі приносять задоволення
Полігон. І гонкі. На високій швидкості. Це адреналін, потреба в адреналіні.
І так, дуже став дратівливий.
***
Мене дуже заспокоює — коли спілкуюсь з дружиною. Це найбільше заспокоює
І з дітьми.
Старшій 30, меншій 28.
***
Запхали в буханку. Насипали бк.
Сказали на 4 суток.
Я був 20 діб на позиціях.
***
Хлопці за мною пішли.
А мене зараз списали по стану здоровя.
І я наїхав на офіцерів
Моїх документів нема. До сих пір нема. Вже другий місяць.
Ладно документів нема.
А вони не знають де пацани. Де їх шукати.
Будуть родичі шукати.
Будуть виходити на родичів.
Я їх послав. З ними посварився.
Бо це совкове відношення - неможливо терпіти.
***
Я боюсь мріяти про майбутнє.
Я бачив як мрії вмирають.
Я говорив з побратимом. Він розуазував свій план до деталей. Він мріяв про кавʼярню.
А на наступний день він загинув.
На щтурмі його не стало.
Ця інформація була сказана вголос.
Але хто це проговорює вголос — ті втрачали.
Я боюсь цього.
Я не думав, що до 2025 доживу.
І тому я боюсь будувати плани.
В короткому періоді планую.
Пожарю шашлик з дітьми.
Мені стращно планувати.
Я вмію планувати.
Але зараз я військовий. І у мене нема планів.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
Қайта жіберілді:Психолог під час війни
09.04.202518:11
Це Саша. Він служив в ЗСУ 5 років, ще до часів повномасштабної пішов служити.
Зараз ветеран. І йому 24.
Я ніяк не можу звикнути до багатьох речей, хоча може це і добре. Але тут виділю дві - коли мені розказують жахи війни молоді хлопці і коли ветеранами є молоді хлопці.
Ми працюємо над тим, що його турбує. Без деталей.
Подарував книгу, на яку ми збирали.
Пишу про це, бо військові серед нас. І вони потребують як мінімум розуміння і уваги. А також вміння взаємодіяти з ними і розуміння, що таке ПТСР, які симптоми існують і базові навички розмови з військовими.
І сьогодні хлопець, який може виглядати молодо і задорно - насправді бойовий ветеран.
Людина, яка пройшла і бачила так багато, як ми, цивільні, навіть не уявляємо собі.
Всім величезна подяка за те, що підтримуєте.
Звітую про надані книги ось такими короткими історіями.
Робота продовжується.
Я продовжую працювати в шпиталі, купляти книги і дарувати їм. Також закуповую ліки.
якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Книги закінчуються, треба купляти нові.
P.S. Він дозволив написати про нього, розуміючи мету - зменшення прірви між війскьовими і цивільними.
Дякую всім небайдужим.
@bagnenkoPsy
Зараз ветеран. І йому 24.
Я ніяк не можу звикнути до багатьох речей, хоча може це і добре. Але тут виділю дві - коли мені розказують жахи війни молоді хлопці і коли ветеранами є молоді хлопці.
Ми працюємо над тим, що його турбує. Без деталей.
Подарував книгу, на яку ми збирали.
Пишу про це, бо військові серед нас. І вони потребують як мінімум розуміння і уваги. А також вміння взаємодіяти з ними і розуміння, що таке ПТСР, які симптоми існують і базові навички розмови з військовими.
І сьогодні хлопець, який може виглядати молодо і задорно - насправді бойовий ветеран.
Людина, яка пройшла і бачила так багато, як ми, цивільні, навіть не уявляємо собі.
Всім величезна подяка за те, що підтримуєте.
Звітую про надані книги ось такими короткими історіями.
Робота продовжується.
Я продовжую працювати в шпиталі, купляти книги і дарувати їм. Також закуповую ліки.
якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Книги закінчуються, треба купляти нові.
P.S. Він дозволив написати про нього, розуміючи мету - зменшення прірви між війскьовими і цивільними.
Дякую всім небайдужим.
@bagnenkoPsy
15.04.202512:30
Це Київська область. Вчора був тут проїздом по справах і коли побачив — закляк. Це село було в окупації 3 роки тому. Окупація близько 37 днів.
Цей напис — попередження окупантів, що в будинку є діти. І ось так писали на парканах, щоб не провокувати і не повідомляти вголос чи не виходити на вулицю.
Пройшло 3 роки.
Напис досі є. Тільки в цьому селі таких я бачив кілька. Можливо люди виїхали, можливо загинули. Ми не знаємо.
Але ці написи — як шрами. Нагадують про минуле.
І про теперішнє на моїй рідній Херсонщині, де окупація триває вже більше 3 років. А також на великій частині рідної України.
Дивлюсь на цей напис і зʼявляються сили. Продовжувати робити те, що роблю. Консультувати. Підтримувати військових. Писати те, що підтримує стресостійкість.
Дивлюсь на цей напис.
Моторошно. Боляче. І зʼявляються сили.
Це не про книги, вибачте. Але це те, що на душі.
@bagnenkoText
Цей напис — попередження окупантів, що в будинку є діти. І ось так писали на парканах, щоб не провокувати і не повідомляти вголос чи не виходити на вулицю.
Пройшло 3 роки.
Напис досі є. Тільки в цьому селі таких я бачив кілька. Можливо люди виїхали, можливо загинули. Ми не знаємо.
Але ці написи — як шрами. Нагадують про минуле.
І про теперішнє на моїй рідній Херсонщині, де окупація триває вже більше 3 років. А також на великій частині рідної України.
Дивлюсь на цей напис і зʼявляються сили. Продовжувати робити те, що роблю. Консультувати. Підтримувати військових. Писати те, що підтримує стресостійкість.
Дивлюсь на цей напис.
Моторошно. Боляче. І зʼявляються сили.
Це не про книги, вибачте. Але це те, що на душі.
@bagnenkoText
Қайта жіберілді:Психолог під час війни
02.04.202519:38
«Все це було в мені.
Зліва - витягли з тіла.
Зправа - з броніка і аптечки, я сам виколупав.
А ото медальйон, прикинь, осколок пролетів дуже поруч, медальйон тріснув, а я цілий.
Вожу з собою це все тепер, на згадку.
Зараз я тільки завдяки медикам і психологам в строю.
Дякую!»
(З розмови з військовим, з яким працюю. Він дозволив написати про цей нюанс.
Хочу щоб якомога більше людей розуміли, що насправді переживають окремі військові, без конкретних дат, імен і позивних. Бо вони віддають найцінніше за нас з вами)
До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо вам це корисно - поставте +.
@BagnenkoPsy
Зліва - витягли з тіла.
Зправа - з броніка і аптечки, я сам виколупав.
А ото медальйон, прикинь, осколок пролетів дуже поруч, медальйон тріснув, а я цілий.
Вожу з собою це все тепер, на згадку.
Зараз я тільки завдяки медикам і психологам в строю.
Дякую!»
(З розмови з військовим, з яким працюю. Він дозволив написати про цей нюанс.
Хочу щоб якомога більше людей розуміли, що насправді переживають окремі військові, без конкретних дат, імен і позивних. Бо вони віддають найцінніше за нас з вами)
До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо вам це корисно - поставте +.
@BagnenkoPsy
18.04.202510:20
«Броньований розум». Книга про стрес і взаємодію з військовими. Вивчаю зараз.
Як насправді допомогти людині, яка пережила травму і відновити її стійкість? Це тема, яка стала наскрізною в моєму житті.
У мене є принцип - я вивчаю все, що можу знайти для роботи з травмою, з військовими і відновленням стресостійкості. Всі книги потроху проходять мій фільтр
У мене вона стоїть десь пару місяців на поличці, не до неї було. Але нещодавно розговорився з колегами з сусіднього центру відновлення про цю книгу «Броньований розум» і зрозумів, що настав її час.
Про що книга?
Про бойовис стрес. Про те, як критичні події впливають на наш стан, як відновлюватись. І як допомагати відновлюватись військовим.
Цю книгу важливо прочитати, щоб розуміти, як взаємодіяти з військовими.
Але вона загалом потрібна і для всіх цивільних - бо всі ми живемо під постійними обстрілами і в Україні зараз немає безпечного місця.
І тому допомогти тому, хто потерпає
Переваги книги
1. Це як енциклопедія. Її не можна читати 100 сторінок за раз.
Але відкривати і потроху занурюватись в тему - якраз саме те.
2. Написана легко і зрозуміло.
Багато практичних прикладів з нашого життя
3. Теми. Дуже практичні і важливі. Які теми в книзі висвітлені
Бойовий стрес
Вплив травми на мозок, пам’ять, реакції, увагу.
Хронічний (неконтрольваний) стрес і його вплив на організм
Типи стрес-реакцій
ПТСР
Депресія
Суіцид
і багато інших, просто не вистачить все тут перераховувати.
Для кого книга?
Військові.
Психологи
Волонтери
Капелани
І кожен, хто відповідально ставиться до ситуації в країні загалом
І головне. Вона написана українцем, військовим психологом.
Її пише людина, яка дуже глибоко в контексті нашої війни.
Написана сержантом ЗСУ Костянтином Вальде Ульяновим, інструктором із психологічної підготовки - книга від цього дуже і дуже виграє.
Тому дуже раджу її.
В коментарях викладу зміст.
Якщо корисні такі книги - поставте вогник чи + в коментарях.
І до речі, ви читаєте книги про стрес і травму?
#Новинки
@BagnenkoText
Як насправді допомогти людині, яка пережила травму і відновити її стійкість? Це тема, яка стала наскрізною в моєму житті.
У мене є принцип - я вивчаю все, що можу знайти для роботи з травмою, з військовими і відновленням стресостійкості. Всі книги потроху проходять мій фільтр
У мене вона стоїть десь пару місяців на поличці, не до неї було. Але нещодавно розговорився з колегами з сусіднього центру відновлення про цю книгу «Броньований розум» і зрозумів, що настав її час.
Про що книга?
Про бойовис стрес. Про те, як критичні події впливають на наш стан, як відновлюватись. І як допомагати відновлюватись військовим.
Цю книгу важливо прочитати, щоб розуміти, як взаємодіяти з військовими.
Але вона загалом потрібна і для всіх цивільних - бо всі ми живемо під постійними обстрілами і в Україні зараз немає безпечного місця.
І тому допомогти тому, хто потерпає
Переваги книги
1. Це як енциклопедія. Її не можна читати 100 сторінок за раз.
Але відкривати і потроху занурюватись в тему - якраз саме те.
2. Написана легко і зрозуміло.
Багато практичних прикладів з нашого життя
3. Теми. Дуже практичні і важливі. Які теми в книзі висвітлені
Бойовий стрес
Вплив травми на мозок, пам’ять, реакції, увагу.
Хронічний (неконтрольваний) стрес і його вплив на організм
Типи стрес-реакцій
ПТСР
Депресія
Суіцид
і багато інших, просто не вистачить все тут перераховувати.
Для кого книга?
Військові.
Психологи
Волонтери
Капелани
І кожен, хто відповідально ставиться до ситуації в країні загалом
І головне. Вона написана українцем, військовим психологом.
Її пише людина, яка дуже глибоко в контексті нашої війни.
Написана сержантом ЗСУ Костянтином Вальде Ульяновим, інструктором із психологічної підготовки - книга від цього дуже і дуже виграє.
Тому дуже раджу її.
В коментарях викладу зміст.
Якщо корисні такі книги - поставте вогник чи + в коментарях.
І до речі, ви читаєте книги про стрес і травму?
#Новинки
@BagnenkoText
13.04.202518:39
Принц Гаррі. Запасний. І читання вихідних.
Книжка, яка лежала і чекала свого часу.
Коли я побачив, як він приїхав у Львів. А потім ще й сказав про це, то зрозумів - що це її час.
🇬🇧🤴Ось як Принц Гаррі прокоментував свій візит до Львова
— зазначив принц Гаррі.
З міркувань безпеки про неанонсовану поїздку британського принца стало відомо лише тоді, коли Гаррі вже покинув Україну.
Коротше, для мене він один з тих, хто попри беззубість і інертність світу продовжує називати біле білим, а чорне чорним.
А ця книга - це його спогади. Спогади молодшого сина короля Чарльза 3 і покійної принцеси Діани.
«Запасний» — так його одразу називали в королівській сімʼї. Основний — принц Вільям, а Гаррі запасний. Це не було образливо, це просто факт. І він про це і пише.
Читається легко.
Видавництво Лабораторія видає прекрасні книги. Лінк на книгу тут.
А ви що читаєте? Поділіться в коментарях?
@BagnenkoText
Книжка, яка лежала і чекала свого часу.
Коли я побачив, як він приїхав у Львів. А потім ще й сказав про це, то зрозумів - що це її час.
🇬🇧🤴Ось як Принц Гаррі прокоментував свій візит до Львова
«Це мій перший візит до України – і точно не останній. Для мене було величезною честю й привілеєм приїхати сюди разом із делегацією Invictus, із деякими з наших спортсменів та учасників ігор із Великої Британії за останні десять років»,
— зазначив принц Гаррі.
З міркувань безпеки про неанонсовану поїздку британського принца стало відомо лише тоді, коли Гаррі вже покинув Україну.
Коротше, для мене він один з тих, хто попри беззубість і інертність світу продовжує називати біле білим, а чорне чорним.
А ця книга - це його спогади. Спогади молодшого сина короля Чарльза 3 і покійної принцеси Діани.
«Запасний» — так його одразу називали в королівській сімʼї. Основний — принц Вільям, а Гаррі запасний. Це не було образливо, це просто факт. І він про це і пише.
Читається легко.
Видавництво Лабораторія видає прекрасні книги. Лінк на книгу тут.
А ви що читаєте? Поділіться в коментарях?
@BagnenkoText
30.03.202516:37
«Мандрівка, яку ми звемо життям: питання які варто прожити» Джеймс Холліс
Я люблю книги, які заставляють думати.
На день народження подарували кілька книг, які точно прочитаю, але з часом. Це одна з них.
Книга про питання, які неодмінно виникають.
Про Тінь, Яка є в мені.
Про мій персональний міф
Про мій обов’язок перед світом.
І про те, які цінності служать мені орієнтиром.
Книга, яку неможливо читати швидко.
Радію такій знахідці в моїй бібліотеці.
Обіцяв ділитись книжками, якими наповнена моя бібліотека.
Виконую.
А ви взагалі як, психологічні книжки любите читати чи не дуже?
А якщо просто корисно - поставте 🔥
#Бібліотека
@bagnenkoText
Я люблю книги, які заставляють думати.
На день народження подарували кілька книг, які точно прочитаю, але з часом. Це одна з них.
Книга про питання, які неодмінно виникають.
Про Тінь, Яка є в мені.
Про мій персональний міф
Про мій обов’язок перед світом.
І про те, які цінності служать мені орієнтиром.
Книга, яку неможливо читати швидко.
Радію такій знахідці в моїй бібліотеці.
Обіцяв ділитись книжками, якими наповнена моя бібліотека.
Виконую.
А ви взагалі як, психологічні книжки любите читати чи не дуже?
А якщо просто корисно - поставте 🔥
#Бібліотека
@bagnenkoText
04.04.202517:26
Книжки. Книжки. Книжки. Багато книжок. Ще більше книжок.
Якщо ви хочете мати в кишені 56 книжкових каналів - то вам сюди.
Це тека найкращих книжкових каналів України.
Я теж підписаний і раджу.
Якщо ви хочете мати в кишені 56 книжкових каналів - то вам сюди.
Це тека найкращих книжкових каналів України.
Я теж підписаний і раджу.
01.04.202510:54
Це Ернест Гемінгвей зупинився в затінку, щоб почитати книжку.
Бо книга - це сила.
А це тека більше ніж 50 найкращих книжкових каналів українського телеграму, які теж дадуть вам багато сили.
Ви знаєте, що робити :)
Бо книга - це сила.
А це тека більше ніж 50 найкращих книжкових каналів українського телеграму, які теж дадуть вам багато сили.
Ви знаєте, що робити :)
29.03.202520:00
Одні з найкращих книг про травму і ПТСР. Моє читання вихідних.
На мій погляд — ці 2 книги одні з кращих про травму і ПТСР. І впевнений, що їх треба читати поруч:
1. Бессел ван дер Колк і його «Тіло веде лік» (Англійською мені більше подобається: The body keeps the score: Brain, mind and boy in the healing of trauma)
2. Джудіт Герман і її «Психологічна травма та шлях до видужання»
Сьогодні поглиблюю свої знання і перечитую те, що вже читав.
Їх особливість - легкість подачі і глибина, яка відчувається тільки у людей, які роками в професії. Так я відчуваю себе з нашою завідуючою відділенням в шпиталі, кожна розмова про професійн - як чисте золото.
А що у вас цими вихідними? Що читаєте?
#Вихідні
@bagnenkoText
На мій погляд — ці 2 книги одні з кращих про травму і ПТСР. І впевнений, що їх треба читати поруч:
1. Бессел ван дер Колк і його «Тіло веде лік» (Англійською мені більше подобається: The body keeps the score: Brain, mind and boy in the healing of trauma)
2. Джудіт Герман і її «Психологічна травма та шлях до видужання»
Сьогодні поглиблюю свої знання і перечитую те, що вже читав.
Їх особливість - легкість подачі і глибина, яка відчувається тільки у людей, які роками в професії. Так я відчуваю себе з нашою завідуючою відділенням в шпиталі, кожна розмова про професійн - як чисте золото.
А що у вас цими вихідними? Що читаєте?
#Вихідні
@bagnenkoText
03.04.202519:12
Виписувати свій досвід і шукати сенс в ньому — важлива терапевтична практика.
Зараз готуюсь до групи з терапевтичного письма (кому цікаво — детальніше тут). Одна з настільних книг - «Як писати про війну», яку дуже радив пан Ростислав Семків.
«Як писати про травму» - цей розділ дуже і дуже важливий
Опис власних важких спогадів - це спосіб надати сенсу своєму досвіду. Мені дуже близька ця думка.
Думати на папері. Думати про те, чого не можеш усвідомити і дозволити підсвідомому проявлятись.
Це певний вид терапії.
А ви використовуєте письмо як терапевтичну практику?
P.S. А ще читав книгу в метро. Загалом весь час за кермом, то дуже давно вже не катався під землею. Так кайфанув сьогодні, але чесно кажучи мало людей читає, дуже багато в телефонах. Це засмутило. Хоча це просто реальність.
@bagnenkoText
Зараз готуюсь до групи з терапевтичного письма (кому цікаво — детальніше тут). Одна з настільних книг - «Як писати про війну», яку дуже радив пан Ростислав Семків.
«Як писати про травму» - цей розділ дуже і дуже важливий
Опис власних важких спогадів - це спосіб надати сенсу своєму досвіду. Мені дуже близька ця думка.
Думати на папері. Думати про те, чого не можеш усвідомити і дозволити підсвідомому проявлятись.
Це певний вид терапії.
А ви використовуєте письмо як терапевтичну практику?
P.S. А ще читав книгу в метро. Загалом весь час за кермом, то дуже давно вже не катався під землею. Так кайфанув сьогодні, але чесно кажучи мало людей читає, дуже багато в телефонах. Це засмутило. Хоча це просто реальність.
@bagnenkoText
24.03.202509:40
Читання одночасно взаємодоповнюючих книг.
Дочитую 2 книги паралельно. Ділився цим на зустрічі логотерапевтів і захотілось поділитись і тут. Люблю читати книги, які неочікувано доповнюють одна одну.
Тут - перша про горювання і втрати. Важлива для моєї роботи з військовими і втратами.
Друга - про те, як звички міняють і покращують наше життя.
І разом вони утворюють якусь турбулентну силу, бо я глибинно вивчаю робоче і водночас щодня підтримую нові важливі звички, як клінічний психолог.
А як у вас з цим, чи буває так, що поєднання книг робить роботу мозку ще потужнішою? Я обожнюю такі знахідки.
@bagnenkoText
Дочитую 2 книги паралельно. Ділився цим на зустрічі логотерапевтів і захотілось поділитись і тут. Люблю читати книги, які неочікувано доповнюють одна одну.
Тут - перша про горювання і втрати. Важлива для моєї роботи з військовими і втратами.
Друга - про те, як звички міняють і покращують наше життя.
І разом вони утворюють якусь турбулентну силу, бо я глибинно вивчаю робоче і водночас щодня підтримую нові важливі звички, як клінічний психолог.
А як у вас з цим, чи буває так, що поєднання книг робить роботу мозку ще потужнішою? Я обожнюю такі знахідки.
@bagnenkoText
Қайта жіберілді:Психолог під час війни
20.03.202519:31
Білорус, який воює за Україну. Шлях воїна. Добре, що ти тут / 43
Як психолог, який працює з військовими, я хочу, щоб якомога більше людей розуміли їх і могли підтримати. І наше суспільство трималось міцно попри всі виклики
Тому я створив цю рубрику у себе в подкасті, рубрика "Шлях воїна" - це рубрика, де я показую і розказую про військових.
Сьогодні особливий випуск. Бо у мене в гостях білорус, який каже мені:
«Україна - як другий дім.» і «Я віднайшов себе зараз в Україні.»
Коли я вперше з ним познайомився то подумав, що це буде чудово - поговорити про його мотивацію.
А потім у нас народилась ідея говорити українською і він відповідає білоруською. Бо хоч ми обидва і знаємо російчську, але не хочемо говорити нею.
І це вийшло просто неймовіно.
У випуску
✅ Яка мотивація?
✅ За що любить Україну
✅ Білоруси в еміграції і як не підтримують Лукашенко
✅ Як мова впливає на ідентичність
Запрошую до перегляду.
https://youtu.be/1PN2a5Y7vtE
Подивіться і напишіть, як вам.
Це буде дуже цінно.
А якщо просто корисно — поставте 🔥
@bagnenkoPsy
Як психолог, який працює з військовими, я хочу, щоб якомога більше людей розуміли їх і могли підтримати. І наше суспільство трималось міцно попри всі виклики
Тому я створив цю рубрику у себе в подкасті, рубрика "Шлях воїна" - це рубрика, де я показую і розказую про військових.
Сьогодні особливий випуск. Бо у мене в гостях білорус, який каже мені:
«Україна - як другий дім.» і «Я віднайшов себе зараз в Україні.»
Коли я вперше з ним познайомився то подумав, що це буде чудово - поговорити про його мотивацію.
А потім у нас народилась ідея говорити українською і він відповідає білоруською. Бо хоч ми обидва і знаємо російчську, але не хочемо говорити нею.
І це вийшло просто неймовіно.
У випуску
✅ Яка мотивація?
✅ За що любить Україну
✅ Білоруси в еміграції і як не підтримують Лукашенко
✅ Як мова впливає на ідентичність
Запрошую до перегляду.
https://youtu.be/1PN2a5Y7vtE
Подивіться і напишіть, як вам.
Це буде дуже цінно.
А якщо просто корисно — поставте 🔥
@bagnenkoPsy
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
