Дін
Рівне. Голос Церкви
Дін
Қайта жіберілді:
Просто про християнство.
09.05.202504:56
📌 «Хто візьметься за душу — не матиме справ із кайданами»
Сьогодні у новинах — тривожна історія з однієї рівненської школи. Учитель забрав у дитини телефон — а у відповідь отримав удар циркулем у плече. Реальна подія, яка шокувала багатьох. І хочеться кричати, пояснювати, захищати — когось одного чи обох… Але глибоко в серці звучить інше.
Це не про конкретну дитину й не про конкретного вчителя. Це про нас. Про суспільство, яке вже роками вирощує бурю — а тепер жахається блискавки.
Святитель Іоанн Златоуст колись сказав:
«Якщо не буде храму, школи й сім’ї — будуть тюрми, лікарні й кладовища.»
Це пророцтво — вже не майбутнє. Це — наш теперішній день.
Діти сьогодні — не жорстокі. Вони — розгублені.
Учителі — не безсердечні. Вони — виснажені.
А Церква… Вона мала б бути тим простором, де обидві сторони знову вчаться бути людьми.
Та що маємо?
Одну Церкву — нищать. Другу — зводять на трон. І всі забули, що Христос — не в політиці, а в правді, милості, любові.
Якщо зруйнувати храм — не дивуймося, що діти б’ють учителів.
Якщо знецінити сім’ю — не дивуймося, що у підлітків агресія.
Якщо спаплюжити школу — не дивуймося, що в класі немає поваги.
Ми маємо зцілити не випадок — а корінь.
Молитися. Будувати. Терпіти. Пробачати. Пояснювати. Не руками — серцем.
Бо хто візьметься за душу — не доведеться братися за кайдани.
Сьогодні у новинах — тривожна історія з однієї рівненської школи. Учитель забрав у дитини телефон — а у відповідь отримав удар циркулем у плече. Реальна подія, яка шокувала багатьох. І хочеться кричати, пояснювати, захищати — когось одного чи обох… Але глибоко в серці звучить інше.
Це не про конкретну дитину й не про конкретного вчителя. Це про нас. Про суспільство, яке вже роками вирощує бурю — а тепер жахається блискавки.
Святитель Іоанн Златоуст колись сказав:
«Якщо не буде храму, школи й сім’ї — будуть тюрми, лікарні й кладовища.»
Це пророцтво — вже не майбутнє. Це — наш теперішній день.
Діти сьогодні — не жорстокі. Вони — розгублені.
Учителі — не безсердечні. Вони — виснажені.
А Церква… Вона мала б бути тим простором, де обидві сторони знову вчаться бути людьми.
Та що маємо?
Одну Церкву — нищать. Другу — зводять на трон. І всі забули, що Христос — не в політиці, а в правді, милості, любові.
Якщо зруйнувати храм — не дивуймося, що діти б’ють учителів.
Якщо знецінити сім’ю — не дивуймося, що у підлітків агресія.
Якщо спаплюжити школу — не дивуймося, що в класі немає поваги.
Ми маємо зцілити не випадок — а корінь.
Молитися. Будувати. Терпіти. Пробачати. Пояснювати. Не руками — серцем.
Бо хто візьметься за душу — не доведеться братися за кайдани.
08.05.202511:16
🌺МАЛІ ТА ЮНІ ПРИХОЖАНИ ДЕМИДІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ ПІДГОТУВАЛИ КОНЦЕРТ
Учні воскресної школи Іоанно-Богословської парафії УПЦ селища Демидівка до дня Матері та дня Жінок- мироносиць приурочили концерт. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
У Іоанно-Богословському храмі УПЦ селища Демидівка відбувся святковий захід, підготовлений учнями місцевої воскресної школи з нагоди дня Жінок-мироносиць та дня Матері.
Діти щиро привітали жінок віршами, піснями та музичними композиціями, які самі ж виконували на музичних інструментах. Їх виступ став справжнім дарунком серця, сповненим тепла, любові та вдячності.
На завершення свята кожна присутня жінка отримала ніжний весняний букет бузку — як знак пошани, любові й подяки за турботу та жертовність.
Захід пройшов у теплій, зворушливій атмосфері та залишив світлі враження в серцях усіх учасників.
На сайті: https://rivne.church.ua/news/mali-ta-yuni-prykhozhany-demydivskoyi-tserkvy-pidhotuvaly-kontsert/
Учні воскресної школи Іоанно-Богословської парафії УПЦ селища Демидівка до дня Матері та дня Жінок- мироносиць приурочили концерт. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
У Іоанно-Богословському храмі УПЦ селища Демидівка відбувся святковий захід, підготовлений учнями місцевої воскресної школи з нагоди дня Жінок-мироносиць та дня Матері.
Діти щиро привітали жінок віршами, піснями та музичними композиціями, які самі ж виконували на музичних інструментах. Їх виступ став справжнім дарунком серця, сповненим тепла, любові та вдячності.
На завершення свята кожна присутня жінка отримала ніжний весняний букет бузку — як знак пошани, любові й подяки за турботу та жертовність.
Захід пройшов у теплій, зворушливій атмосфері та залишив світлі враження в серцях усіх учасників.
На сайті: https://rivne.church.ua/news/mali-ta-yuni-prykhozhany-demydivskoyi-tserkvy-pidhotuvaly-kontsert/
06.05.202512:11
🌺ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО У ГЕОРГІЇВСЬКОМУ ПОДВОР‘Ї М.РІВНОГО
6 травня, у день вшанування Великомученика Георгія Побідоносця, у Георгіївському подвор’ї при Городоцькому Миколаївському жіночому монастирі відбулося урочисте престольне святкування. Святкову Божественну літургію очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен у співслужінні духовенства Рівненської єпархії.
Перед початком богослужіння ігуменя Михаїла, настоятелька обителі, разом із сестрами урочисто зустріла владику Пимена та попросила святих молитв за обитель, за народ, за Україну. У храмі зібралися сотні вірян із міста Рівного та навколишніх сіл – усі бажали розділити спільну молитву і вшанувати небесного покровителя обителі.
Під час Літургії сестринський хор своїми чистими піснеспівами наповнив храм благодатним трепетом. Віруючі підносили молитви за мир в Україні, за повернення наших воїнів живими та неушкодженими, за полонених і тих, хто опинився в скрутних обставинах.
Після читання Євангелія архієпископ Пимен виголосив повчальну проповідь, у якій розповів про юний подвиг Великомученика Георгія – хороброго воїна, котрому було лише близько двадцяти років, коли він віддав життя за Христа. Владика закликав не піддаватися сумнівам, брати приклад із Героя Христової віри та непохитності святого Георгія:
«Великомученик Георгій показав нам, що справжня сила — не в мечі, а в незламній вірі. Коли серце віддане Христу, жодні випробування не зломлять душу»
Святкове богослужіння завершилося молебнем у храмі. Через раптовий дощ хресний хід довелося скасувати, тож віряни залишилися під склепіннями храму, продовжуючи спільну молитву в атмосфері щирого піднесення.
Нехай заступництво Великомученика Георгія дарує вірним Церкви мир, силу духу та невичерпну надію!
На сайті: https://rivne.church.ua/arxijerejske-sluzhinnya/prestolne-svyato-u-heorhiyivskomu-podvor-yi-m-rivnoho/
6 травня, у день вшанування Великомученика Георгія Побідоносця, у Георгіївському подвор’ї при Городоцькому Миколаївському жіночому монастирі відбулося урочисте престольне святкування. Святкову Божественну літургію очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен у співслужінні духовенства Рівненської єпархії.
Перед початком богослужіння ігуменя Михаїла, настоятелька обителі, разом із сестрами урочисто зустріла владику Пимена та попросила святих молитв за обитель, за народ, за Україну. У храмі зібралися сотні вірян із міста Рівного та навколишніх сіл – усі бажали розділити спільну молитву і вшанувати небесного покровителя обителі.
Під час Літургії сестринський хор своїми чистими піснеспівами наповнив храм благодатним трепетом. Віруючі підносили молитви за мир в Україні, за повернення наших воїнів живими та неушкодженими, за полонених і тих, хто опинився в скрутних обставинах.
Після читання Євангелія архієпископ Пимен виголосив повчальну проповідь, у якій розповів про юний подвиг Великомученика Георгія – хороброго воїна, котрому було лише близько двадцяти років, коли він віддав життя за Христа. Владика закликав не піддаватися сумнівам, брати приклад із Героя Христової віри та непохитності святого Георгія:
«Великомученик Георгій показав нам, що справжня сила — не в мечі, а в незламній вірі. Коли серце віддане Христу, жодні випробування не зломлять душу»
Святкове богослужіння завершилося молебнем у храмі. Через раптовий дощ хресний хід довелося скасувати, тож віряни залишилися під склепіннями храму, продовжуючи спільну молитву в атмосфері щирого піднесення.
Нехай заступництво Великомученика Георгія дарує вірним Церкви мир, силу духу та невичерпну надію!
На сайті: https://rivne.church.ua/arxijerejske-sluzhinnya/prestolne-svyato-u-heorhiyivskomu-podvor-yi-m-rivnoho/
05.05.202516:51
🫶Цьогоріч, у неділю Святих Жінок-Мироносиць, традиція оживає яскравіше ніж будь-коли: діти Недільної школи при Успенському храмі міста Рівне щиро вітали мам, бабусь і всіх православних жінок.
27.04.202505:00
🌺НЕДІЛЯ 2-ГА ПО ПАСЦІ. АПОСТОЛА ФОМИ(АНТИПАСХА)
Антипаскою називається наступний після Світлого тижня. Згадка про святкування Антипасхи є вже у християнських джерелах IV-V століть.
Цього дня Церква згадує два явлення воскреслого Ісуса Христа апостолам. Перше сталося в день Світлого Воскресіння Спасителя, коли Він з’явився десяти апостолам без святого Фоми. Через вісім днів воскреслий Господь знову явився Своїм апостолам, серед яких був і святий Фома.
Під час другого явлення апостол Фома, який сумнівався до цього, зміг особисто переконатися у воскресінні з мертвих Ісуса Христа. Ця подія описується в 20-му розділі Євангелія від Івана.
Антипасха звучить незвично тому, що сама приставка «анти» у церковній традиції має дещо негативне забарвлення, бо найчастіше застосовується в слові «антихрист».
Прийнято вважати, що «антихрист» – це той, хто виступить проти Христа, протиставить себе Йому. Але, насправді, антихрист – це людина, яка буде видавати себе за Христа.
Сам Господь Іісус про це говорив так: «стережіться, щоб вас хто не звів, бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: “я Христос”, і зведуть багатьох… Тоді, як хто скаже до вас: ото, Христос тут чи отам, – не йміть віри» (Мф. 24, 4-5; 23-24). Тобто антихрист – це той, хто буде намагатися стати не «проти», а «замість» Христа.
Справа в тому, що приставка «анти» вказує на якусь подібність, а не на тотожність. Таким чином, антихрист буде подібний до Христа, але не буде Христом. І природно, в цьому сенсі «анти» носить однозначно негативний відтінок.
Тоді що ж можна сказати про Антипасху? Дослівний переклад назви цього свята на українську мову буде звучати так: «Воскресіння подібне до Пасхи». А в цьому сенсі слово «подібне» має негативний чи позитивний характер? Для того, щоб відповісти на це питання, треба відзначити два моменти.
Перший. Відомо, що весь перший тиждень після Пасхи називається «Світлим». Чому? Тому що у Велику Суботу (день перед Воскресінням) відбувалося хрещення оголошених, які потім протягом восьми днів повинні були ходити в білих, світлих одежах. І тільки у недільний день, через тиждень після Пасхи, вони цей одяг знімали.
Другий момент. Церква вважає, що вся седмиця після Пасхи – це не сім днів, а один день. Час зникає. Ми, віруючі люди, вже тут, на землі, передчуваємо те вічне життя, яке настане після Страшного Суду. Тому тиждень Антипасхи, у символічному сенсі, – це продовження тієї самої Пасхи, того самого дня, в який Воскрес Христос. Він одночасно починає другий тиждень після Пасхи та продовжує саму Пасхальну седмицю. Тобто Антипасха – це перший і восьмий день тижня.
Цей день подібний до Пасхи, і він нагадує нам про те райське блаженство, яке Господь приготував тим, хто любить Його.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/nedilya-2-ha-po-pastsi-apostola-fomy-antypaskha-2/
Антипаскою називається наступний після Світлого тижня. Згадка про святкування Антипасхи є вже у християнських джерелах IV-V століть.
Цього дня Церква згадує два явлення воскреслого Ісуса Христа апостолам. Перше сталося в день Світлого Воскресіння Спасителя, коли Він з’явився десяти апостолам без святого Фоми. Через вісім днів воскреслий Господь знову явився Своїм апостолам, серед яких був і святий Фома.
Під час другого явлення апостол Фома, який сумнівався до цього, зміг особисто переконатися у воскресінні з мертвих Ісуса Христа. Ця подія описується в 20-му розділі Євангелія від Івана.
Антипасха звучить незвично тому, що сама приставка «анти» у церковній традиції має дещо негативне забарвлення, бо найчастіше застосовується в слові «антихрист».
Прийнято вважати, що «антихрист» – це той, хто виступить проти Христа, протиставить себе Йому. Але, насправді, антихрист – це людина, яка буде видавати себе за Христа.
Сам Господь Іісус про це говорив так: «стережіться, щоб вас хто не звів, бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: “я Христос”, і зведуть багатьох… Тоді, як хто скаже до вас: ото, Христос тут чи отам, – не йміть віри» (Мф. 24, 4-5; 23-24). Тобто антихрист – це той, хто буде намагатися стати не «проти», а «замість» Христа.
Справа в тому, що приставка «анти» вказує на якусь подібність, а не на тотожність. Таким чином, антихрист буде подібний до Христа, але не буде Христом. І природно, в цьому сенсі «анти» носить однозначно негативний відтінок.
Тоді що ж можна сказати про Антипасху? Дослівний переклад назви цього свята на українську мову буде звучати так: «Воскресіння подібне до Пасхи». А в цьому сенсі слово «подібне» має негативний чи позитивний характер? Для того, щоб відповісти на це питання, треба відзначити два моменти.
Перший. Відомо, що весь перший тиждень після Пасхи називається «Світлим». Чому? Тому що у Велику Суботу (день перед Воскресінням) відбувалося хрещення оголошених, які потім протягом восьми днів повинні були ходити в білих, світлих одежах. І тільки у недільний день, через тиждень після Пасхи, вони цей одяг знімали.
Другий момент. Церква вважає, що вся седмиця після Пасхи – це не сім днів, а один день. Час зникає. Ми, віруючі люди, вже тут, на землі, передчуваємо те вічне життя, яке настане після Страшного Суду. Тому тиждень Антипасхи, у символічному сенсі, – це продовження тієї самої Пасхи, того самого дня, в який Воскрес Христос. Він одночасно починає другий тиждень після Пасхи та продовжує саму Пасхальну седмицю. Тобто Антипасха – це перший і восьмий день тижня.
Цей день подібний до Пасхи, і він нагадує нам про те райське блаженство, яке Господь приготував тим, хто любить Його.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/nedilya-2-ha-po-pastsi-apostola-fomy-antypaskha-2/
25.04.202514:00
❗️Прийом керуючого єпархією
28 квітня, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
28 квітня, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
09.05.202504:43
🌺9 ТРАВНЯ-СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ВАСИЛІЯ АМАСІЙСЬКОГО
Священномученик Василій, єпископ Амасійський, жив на початку IV століття в понтійському місті Амасії. Він підтримував і втішав християн, які страждали від гонінь язичників. У той час Східною частиною Римської імперії правив Лікіній (312-324), зять святого рівноапостольного царя Костянтина Великого (306-337; пам’ять 21 травня). Лікіній лицемірно підписав “Указ про віротерпимість” (313), який дозволяв вільне сповідування християнства, але в душі ненавидів християн та продовжував їх переслідувати, повернувшись до язичництва.
Лікіній запалився пристрастю до служниці своєї дружини Констанції, праведної діви Глафіри. Свята діва розповіла про це цариці і просила захисту. Переодягнувши праведну Глафіру в чоловічу сукню і забезпечивши грошима, цариця Констанція вивела її з міста в супроводі відданих слуг. Імператору сказали, що служниця збожеволіла та лежить при смерті. Праведна Глафіра дорогою до Вірменії зупинилася в місті Амасії, де місцевий єпископ, святитель Василій, дав їй притулок.
У той час святитель будував у місті храм. Праведна Глафіра передала на його будівництво всі гроші, отримані від Констанції, і в листі до неї просила надіслати ще кошти на закінчення храму. Цариця виконала її прохання. Але лист праведної Глафіри потрапив до імператора. Розгніваний Лікіній зажадав від правителя Амасії вислати до нього святителя зі служницею. Праведна Глафіра померла († 322), перш ніж наказ дійшов до Амасії. Святителя Василія направили до імператора. За ним пішли два диякони, Парфеній і Фестим, які оселилися поблизу темниці, куди ув’язнили святителя.
Благочестивий християнин Елпідифор підкупив тюремників і щоночі разом із Парфенієм і Фестимом відвідував святителя. Напередодні дня суду святитель, як зазвичай, співав псалми, і слова “якщо я вселюся в останні моря, то рука Твоя наставить мене, і втримає мене Правиця Твоя” – тричі проспівав зі сльозами. Диякони засумнівалися, чи не злякався святитель майбутніх мук, але він заспокоїв їх.
На суді святитель Василій рішуче відкинув пропозицію імператора стати верховним жерцем і був засуджений до смерті. Елпідифор грошима задобрив воїнів, і вони дозволили святителю помолитися та поговорити з друзями перед стратою. Після цього святитель сказав катові: “Друже, роби, що тобі наказано”, – і спокійно встав під удар меча.
Коли мученик був обезголовлений. Елпідифор намагався викупити у воїнів його останки. Але воїни побоювалися імператора та кинули тіло і главу святителя в море. Після цього Елпідифору тричі уві сні з’явився Ангел Божий зі словами: “Єпископ Василій у Синопі і чекає на вас”. Підкоряючись цьому поклику, Елпідифор з дияконами відпливли до Синопа і там попросили рибалок закинути сітки. Коли закинули сітку “на щастя” дияконів Фестима і Парфенія, нічого не зловили. Тоді Елпідифор оголосив, що він просить закинути сітку в Ім’я Бога, Якому він поклоняється. Цього разу сітка винесла тіло святителя Василія. Голова приросла до нього, і тільки шрам на шиї вказував на слід меча. Мощі святителя Василія було перевезено в Амасію, їх поховали в побудованому ним храмі.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/9-travnya-svyashchennomuchenyka-vasyliya-amasiyskoho-3/
Священномученик Василій, єпископ Амасійський, жив на початку IV століття в понтійському місті Амасії. Він підтримував і втішав християн, які страждали від гонінь язичників. У той час Східною частиною Римської імперії правив Лікіній (312-324), зять святого рівноапостольного царя Костянтина Великого (306-337; пам’ять 21 травня). Лікіній лицемірно підписав “Указ про віротерпимість” (313), який дозволяв вільне сповідування християнства, але в душі ненавидів християн та продовжував їх переслідувати, повернувшись до язичництва.
Лікіній запалився пристрастю до служниці своєї дружини Констанції, праведної діви Глафіри. Свята діва розповіла про це цариці і просила захисту. Переодягнувши праведну Глафіру в чоловічу сукню і забезпечивши грошима, цариця Констанція вивела її з міста в супроводі відданих слуг. Імператору сказали, що служниця збожеволіла та лежить при смерті. Праведна Глафіра дорогою до Вірменії зупинилася в місті Амасії, де місцевий єпископ, святитель Василій, дав їй притулок.
У той час святитель будував у місті храм. Праведна Глафіра передала на його будівництво всі гроші, отримані від Констанції, і в листі до неї просила надіслати ще кошти на закінчення храму. Цариця виконала її прохання. Але лист праведної Глафіри потрапив до імператора. Розгніваний Лікіній зажадав від правителя Амасії вислати до нього святителя зі служницею. Праведна Глафіра померла († 322), перш ніж наказ дійшов до Амасії. Святителя Василія направили до імператора. За ним пішли два диякони, Парфеній і Фестим, які оселилися поблизу темниці, куди ув’язнили святителя.
Благочестивий християнин Елпідифор підкупив тюремників і щоночі разом із Парфенієм і Фестимом відвідував святителя. Напередодні дня суду святитель, як зазвичай, співав псалми, і слова “якщо я вселюся в останні моря, то рука Твоя наставить мене, і втримає мене Правиця Твоя” – тричі проспівав зі сльозами. Диякони засумнівалися, чи не злякався святитель майбутніх мук, але він заспокоїв їх.
На суді святитель Василій рішуче відкинув пропозицію імператора стати верховним жерцем і був засуджений до смерті. Елпідифор грошима задобрив воїнів, і вони дозволили святителю помолитися та поговорити з друзями перед стратою. Після цього святитель сказав катові: “Друже, роби, що тобі наказано”, – і спокійно встав під удар меча.
Коли мученик був обезголовлений. Елпідифор намагався викупити у воїнів його останки. Але воїни побоювалися імператора та кинули тіло і главу святителя в море. Після цього Елпідифору тричі уві сні з’явився Ангел Божий зі словами: “Єпископ Василій у Синопі і чекає на вас”. Підкоряючись цьому поклику, Елпідифор з дияконами відпливли до Синопа і там попросили рибалок закинути сітки. Коли закинули сітку “на щастя” дияконів Фестима і Парфенія, нічого не зловили. Тоді Елпідифор оголосив, що він просить закинути сітку в Ім’я Бога, Якому він поклоняється. Цього разу сітка винесла тіло святителя Василія. Голова приросла до нього, і тільки шрам на шиї вказував на слід меча. Мощі святителя Василія було перевезено в Амасію, їх поховали в побудованому ним храмі.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/9-travnya-svyashchennomuchenyka-vasyliya-amasiyskoho-3/
08.05.202504:48
🌺8 ТРАВНЯ-АПОСТОЛА ТА ЄВАНГЕЛІСТА МАРКА
Народився в Єрусалимі, племінник апостола Варнави. У ніч хресних страждань Христа він слідував за Ним (Мр.14: 51-52). Учень апостола Петра. Заснував Церкву в Єгипті, був першим єпископом Олександрії. Тут започаткував християнське училище. З проповіддю Євангелія подорожував Лівією, Нектополем, відвідав внутрішні області Африки. Відвідав апостола Павла в Римі, де він перебував у кайданах. За переказами, тут апостол Марк написав Євангеліє для язичників, що повірили.
Стародавні церковні письменники свідчать, що Євангеліє за Марком є коротким записом проповіді та оповідань апостола Петра. Повернувшись до Олександрії, апостол зміцнював віруючих, протидіючи язичникам, що порушило їхню ненависть.
Святий Марк, передбачаючи свій кінець, поспішив залишити після себе наступників – єпископа Ананія та трьох пресвітерів. Незабаром язичники напали на апостола під час богослужіння, побили його, протягли вулицями міста і кинули до в’язниці. Там святий Марк удостоївся видіння Господа Ісуса Христа, Котрий зміцнив його перед стражданнями.
На ранок натовп язичників знову варварськи хотів розправитись з апостола Марком, повели його до судилища, але дорогою св. Євангеліст помер зі словами: «В руки Твої, Господи, віддаю дух мій».
Язичники хотіли спалити тіло святого апостола. Але коли розвели багаття, все потемніло, пролунав грім і стався землетрус. Язичники в страху розбіглися, а християни взяли тіло святого апостола та поховали його у кам’яній гробниці.
Це було 4 квітня 63 року. Пам’ять апостола Церква святкує 25 квітня (за юліанським календарем).
У 310 році над мощами святого апостола Марка було збудовано церкву. 820 року, коли в Єгипті встановилася влада арабів-магометян і Християнську Церкву тіснили іновірні, мощі святого перенесли до Венеції і поставили в храмі на його ім’я.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/8-travnya-apostola-ta-yevanhelista-marka-3/
Народився в Єрусалимі, племінник апостола Варнави. У ніч хресних страждань Христа він слідував за Ним (Мр.14: 51-52). Учень апостола Петра. Заснував Церкву в Єгипті, був першим єпископом Олександрії. Тут започаткував християнське училище. З проповіддю Євангелія подорожував Лівією, Нектополем, відвідав внутрішні області Африки. Відвідав апостола Павла в Римі, де він перебував у кайданах. За переказами, тут апостол Марк написав Євангеліє для язичників, що повірили.
Стародавні церковні письменники свідчать, що Євангеліє за Марком є коротким записом проповіді та оповідань апостола Петра. Повернувшись до Олександрії, апостол зміцнював віруючих, протидіючи язичникам, що порушило їхню ненависть.
Святий Марк, передбачаючи свій кінець, поспішив залишити після себе наступників – єпископа Ананія та трьох пресвітерів. Незабаром язичники напали на апостола під час богослужіння, побили його, протягли вулицями міста і кинули до в’язниці. Там святий Марк удостоївся видіння Господа Ісуса Христа, Котрий зміцнив його перед стражданнями.
На ранок натовп язичників знову варварськи хотів розправитись з апостола Марком, повели його до судилища, але дорогою св. Євангеліст помер зі словами: «В руки Твої, Господи, віддаю дух мій».
Язичники хотіли спалити тіло святого апостола. Але коли розвели багаття, все потемніло, пролунав грім і стався землетрус. Язичники в страху розбіглися, а християни взяли тіло святого апостола та поховали його у кам’яній гробниці.
Це було 4 квітня 63 року. Пам’ять апостола Церква святкує 25 квітня (за юліанським календарем).
У 310 році над мощами святого апостола Марка було збудовано церкву. 820 року, коли в Єгипті встановилася влада арабів-магометян і Християнську Церкву тіснили іновірні, мощі святого перенесли до Венеції і поставили в храмі на його ім’я.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/8-travnya-apostola-ta-yevanhelista-marka-3/
06.05.202507:45
🌺Сьогодні під величними склепіннями храму Великомученика Георгія у Георгіївському подворʼї Рівного пролунало Сповідання Віри — ніби грім Божої присутності, що рознісся по стінах і заповнив кожне серце.
Кожне слово «Вірую» відлунювало під кам’яною стелею , ніби ударило у дзвін, підносячи душі високо над земним плином. Коли весь храм обʼєднався в єдиному голосі, здавалося, ніби не ми говоримо, а сама Церква свідчить правду Христову.
Кожне слово «Вірую» відлунювало під кам’яною стелею , ніби ударило у дзвін, підносячи душі високо над земним плином. Коли весь храм обʼєднався в єдиному голосі, здавалося, ніби не ми говоримо, а сама Церква свідчить правду Христову.
05.05.202507:00
🫶НЕДІЛЬНА СПРАВА МИЛОСЕРДЯ: В УСПЕНСЬКІЙ ЦЕРКВІ РІВНОГО РОЗДАЮТЬ ГАРЯЧІ ОБІДИ
Недільна справа милосердя: спільними зусиллями — для ближнього. В Успенській церкві Рівного щонеділі роздають гарячі обіди. Цієї неділі видали 120 порцій. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
При Успенському храмі міста Рівне вже традиційно діє благодійна ініціатива — щонеділі після Літургії потребуючим роздають гарячі обіди. Ця справа живе завдяки щирій участі парафіян, вірян Української Православної Церкви, які з любов’ю готують страви, а також допомагають у роздачі.
У Неділю святих Жінок-мироносиць до цієї ініціативи долучилася і релігійна громада Покровського храму села Велика Омеляна. Разом вдалося приготувати та роздати понад 120 порцій.
Щира подяка всім, хто трудився: хто готував, доставляв, подавав і просто підтримував добрим словом. Милосердя — це не лише вчинок, а спосіб життя, який єднає серця та громад.
Нехай Господь благословляє кожного учасника цієї справи та зміцнює у любові до ближнього!
На сайті: https://rivne.church.ua/news/nedilna-sprava-myloserdya-v-uspenskiy-tserkvi-rivnoho-rozdayut-haryachi-obidy/
Недільна справа милосердя: спільними зусиллями — для ближнього. В Успенській церкві Рівного щонеділі роздають гарячі обіди. Цієї неділі видали 120 порцій. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
При Успенському храмі міста Рівне вже традиційно діє благодійна ініціатива — щонеділі після Літургії потребуючим роздають гарячі обіди. Ця справа живе завдяки щирій участі парафіян, вірян Української Православної Церкви, які з любов’ю готують страви, а також допомагають у роздачі.
У Неділю святих Жінок-мироносиць до цієї ініціативи долучилася і релігійна громада Покровського храму села Велика Омеляна. Разом вдалося приготувати та роздати понад 120 порцій.
Щира подяка всім, хто трудився: хто готував, доставляв, подавав і просто підтримував добрим словом. Милосердя — це не лише вчинок, а спосіб життя, який єднає серця та громад.
Нехай Господь благословляє кожного учасника цієї справи та зміцнює у любові до ближнього!
На сайті: https://rivne.church.ua/news/nedilna-sprava-myloserdya-v-uspenskiy-tserkvi-rivnoho-rozdayut-haryachi-obidy/
26.04.202504:32
За молитвою святого з землі вийшло джерело, в якому він хрестив жерця Віталія та багатьох язичників, які увірували в Христа. Наступного ранку святий Артемон причастив новохрещених Святих Тайн.
Єпископ Кесарійський прийшов вітати святого Артемона. На місці, де страждав мученик, згодом заснували церкву. Багато хрестилися були рукопокладені в диякони і священники, а Віталій поставлений єпископом Палестинським. Священномученик Артемон за покликом Божественного голосу пішов із проповіддю Євангелія до Асії, до селища Вулі. Дорогою його захопив Ангел і переніс, у відкрите йому у видінні, селище. Там він багатьох навернув до віри у Христа. Язичники схопили святого і відтяли йому голову († 303).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/26-kvitnya-svyashchennomuchenyka-artemona-laodykiyskoho-4/
Єпископ Кесарійський прийшов вітати святого Артемона. На місці, де страждав мученик, згодом заснували церкву. Багато хрестилися були рукопокладені в диякони і священники, а Віталій поставлений єпископом Палестинським. Священномученик Артемон за покликом Божественного голосу пішов із проповіддю Євангелія до Асії, до селища Вулі. Дорогою його захопив Ангел і переніс, у відкрите йому у видінні, селище. Там він багатьох навернув до віри у Христа. Язичники схопили святого і відтяли йому голову († 303).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/26-kvitnya-svyashchennomuchenyka-artemona-laodykiyskoho-4/
25.04.202505:17
🌺25 КВІТНЯ – ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ “ЖИВОНОСНЕ ДЖЕРЕЛО”
25 квітня Православна Церква вшановує ікону Божої Матері «Живоносне Джерело» — образ, пов’язаний із чудесним зціленням, яке сталося в V столітті поблизу Константинополя.
Божа Мати є Джерелом Життя, бо від Неї народився Христос — Путь, Істина й саме Життя. Тому нікого, напевно, не дивує, що в багатьох містах і селах України будуються біля криниць і струмків храми Живоносного Джерела, присвячені нашій Заступниці. Здається, такий звичай існував завжди. Проте все має свій початок.
Ця історія сталася з візантійським воєводою Львом багато-багато сторіч тому — 450 року. У п’ятницю Світлої Седмиці воєвода вирішив прогулятися в гаю, що ріс неподалік від Константинополя. На дорозі він зустрів сліпого. Бідолаха довго блукав, тому зовсім знесилився та помирав від спраги. Лев пожалів нещасного. І хоча сам він був людиною заможною та сановитою, не погордував бідним калікою, а взявся йому допомогти. Він посадив сліпого під деревом, а сам пішов шукати для нього води. Довго блукав воєвода околицями, а джерела так і не знайшов. Він уже й не сподівався на це. Аж раптом почув жіночий голос: «Не втрачай надії, імператоре Льву, прямуй у гущавину. Там ти знайдеш джерело. Набери із нього води та напій спраглого, а потім нею змасти його очі. Тоді зрозумієш, ХТО тут до тебе промовляє». Лев здивувався, що його назвали імператором, але пішов туди, куди звелів йому голос. Він справді знайшов у гущавині джерело, в якому плавало сім золотих рибок. Воєвода набрав із нього води й приніс сліпому. Не встиг він помастити йому очі, як той прозрів. Тоді побожний сановник зрозумів, що до нього промовляла Сама Цариця Небесна. Звістка про чудесне виздоровлення сліпого облетіла столицю та її околиці, й багато людей, особливо хворих, стали приходити до джерела. Від його води часто відбувалися зцілення. Тому джерело почали називати «Живоносним».
А згодом справдилися слова Богородиці — милосердний воєвода став імператором Візантії та правив під іменем Лев І Маркел. Він збудував у гаю храм, прикрасив його всередині мозаїкою, а над самим джерелом помістив ікону Пречистої Діви з Божим Дитям, яку теж почали назвати «Живоносним Джерелом». Вдячні прочани хотіли мати в себе список з цього образу. Тому з ікони стали робити копії. Спочатку робили точні списки — на них не було джерела (адже оригінал не потребував зображення водойми — під іконою било справжнє джерело). Але з часом, щоб показати, що це саме ікона «Живоносне Джерело», на ній стали дописувати широку кам’яну чашу (фіалу), над якою сидить Богородиця з Дитям. А ще пізніше на іконах «Живоносне Джерело» почали зображати водойму та фонтан.
Візантійські імператори вважали своїм обов’язком дбати про цей храм. Імператор Юстиніан збудував над святим джерелом ще величнішу церкву. Цариця Ірина відбудувала її після землетрусу. А коли землетрус знову пошкодив храм, його відновив імператор Василій I Македонянин. Його син, імператор Лев Шостий, сприяв розквіту тут монастиря, ченці якого прославилися чудовим співом.
Свято ікони «Живоносне Джерело» відзначається в п’ятницю Світлої седмиці. Цього дня віряни звертаються до Божої Матері з молитвами про зцілення та духовну підтримку.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/25-kvitnya-ikony-bozhoyi-materi-zhyvonosne-dzherelo/
25 квітня Православна Церква вшановує ікону Божої Матері «Живоносне Джерело» — образ, пов’язаний із чудесним зціленням, яке сталося в V столітті поблизу Константинополя.
Божа Мати є Джерелом Життя, бо від Неї народився Христос — Путь, Істина й саме Життя. Тому нікого, напевно, не дивує, що в багатьох містах і селах України будуються біля криниць і струмків храми Живоносного Джерела, присвячені нашій Заступниці. Здається, такий звичай існував завжди. Проте все має свій початок.
Ця історія сталася з візантійським воєводою Львом багато-багато сторіч тому — 450 року. У п’ятницю Світлої Седмиці воєвода вирішив прогулятися в гаю, що ріс неподалік від Константинополя. На дорозі він зустрів сліпого. Бідолаха довго блукав, тому зовсім знесилився та помирав від спраги. Лев пожалів нещасного. І хоча сам він був людиною заможною та сановитою, не погордував бідним калікою, а взявся йому допомогти. Він посадив сліпого під деревом, а сам пішов шукати для нього води. Довго блукав воєвода околицями, а джерела так і не знайшов. Він уже й не сподівався на це. Аж раптом почув жіночий голос: «Не втрачай надії, імператоре Льву, прямуй у гущавину. Там ти знайдеш джерело. Набери із нього води та напій спраглого, а потім нею змасти його очі. Тоді зрозумієш, ХТО тут до тебе промовляє». Лев здивувався, що його назвали імператором, але пішов туди, куди звелів йому голос. Він справді знайшов у гущавині джерело, в якому плавало сім золотих рибок. Воєвода набрав із нього води й приніс сліпому. Не встиг він помастити йому очі, як той прозрів. Тоді побожний сановник зрозумів, що до нього промовляла Сама Цариця Небесна. Звістка про чудесне виздоровлення сліпого облетіла столицю та її околиці, й багато людей, особливо хворих, стали приходити до джерела. Від його води часто відбувалися зцілення. Тому джерело почали називати «Живоносним».
А згодом справдилися слова Богородиці — милосердний воєвода став імператором Візантії та правив під іменем Лев І Маркел. Він збудував у гаю храм, прикрасив його всередині мозаїкою, а над самим джерелом помістив ікону Пречистої Діви з Божим Дитям, яку теж почали назвати «Живоносним Джерелом». Вдячні прочани хотіли мати в себе список з цього образу. Тому з ікони стали робити копії. Спочатку робили точні списки — на них не було джерела (адже оригінал не потребував зображення водойми — під іконою било справжнє джерело). Але з часом, щоб показати, що це саме ікона «Живоносне Джерело», на ній стали дописувати широку кам’яну чашу (фіалу), над якою сидить Богородиця з Дитям. А ще пізніше на іконах «Живоносне Джерело» почали зображати водойму та фонтан.
Візантійські імператори вважали своїм обов’язком дбати про цей храм. Імператор Юстиніан збудував над святим джерелом ще величнішу церкву. Цариця Ірина відбудувала її після землетрусу. А коли землетрус знову пошкодив храм, його відновив імператор Василій I Македонянин. Його син, імператор Лев Шостий, сприяв розквіту тут монастиря, ченці якого прославилися чудовим співом.
Свято ікони «Живоносне Джерело» відзначається в п’ятницю Світлої седмиці. Цього дня віряни звертаються до Божої Матері з молитвами про зцілення та духовну підтримку.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/25-kvitnya-ikony-bozhoyi-materi-zhyvonosne-dzherelo/
08.05.202512:07
❗️ПАЛОМНИЦЬКА ПОЇЗДКА ДО ГРУЗІЇ
Доторкніться до святині!
Відбудеться паломництво до Грузії в дні винесення Хреста святої Ніни. З 29 травня по 4 червня на нас чекає особлива духовна подорож до святої землі Грузії — древньої Іверії. Ці дні унікальні тим, що лише раз на рік виноситься для поклоніння Хрест святої рівноапостольної Ніни – велика святиня, якою вона просвітила Грузію світлом Христової віри!
Що чекає на нас?
✔️ Поклоніння Хресту святої Ніни у Сіонському соборі – можливість доторкнутися до реліквії, яка змінила історію цілої країни
✔️ Відвідини могили святої Ніни у Бодбійському монастирі
✔️ Купання в цілющому джерелі святої Ніни
✔️ Молитва в найвеличніших святинях Грузії: Светіцховелі, Джварі, Самтавро, Шіо-Мгвімський монастир
✔️ Казкові гірські пейзажі, старовинні фортеці, грузинська гостинність та традиції
Ця можливість буває лише раз на рік!
Відчуйте благодать, поклоніться святиням і пройдіть шляхом святої Ніни разом із нами!
Зі всіма організаційними питаннями звертатися за номером телефону: 0967671938 м.Валентина Ілліна
На сайті: https://rivne.church.ua/news/palomnytska-poyizdka-do-hruziyi/
Доторкніться до святині!
Відбудеться паломництво до Грузії в дні винесення Хреста святої Ніни. З 29 травня по 4 червня на нас чекає особлива духовна подорож до святої землі Грузії — древньої Іверії. Ці дні унікальні тим, що лише раз на рік виноситься для поклоніння Хрест святої рівноапостольної Ніни – велика святиня, якою вона просвітила Грузію світлом Христової віри!
Що чекає на нас?
✔️ Поклоніння Хресту святої Ніни у Сіонському соборі – можливість доторкнутися до реліквії, яка змінила історію цілої країни
✔️ Відвідини могили святої Ніни у Бодбійському монастирі
✔️ Купання в цілющому джерелі святої Ніни
✔️ Молитва в найвеличніших святинях Грузії: Светіцховелі, Джварі, Самтавро, Шіо-Мгвімський монастир
✔️ Казкові гірські пейзажі, старовинні фортеці, грузинська гостинність та традиції
Ця можливість буває лише раз на рік!
Відчуйте благодать, поклоніться святиням і пройдіть шляхом святої Ніни разом із нами!
Зі всіма організаційними питаннями звертатися за номером телефону: 0967671938 м.Валентина Ілліна
На сайті: https://rivne.church.ua/news/palomnytska-poyizdka-do-hruziyi/
07.05.202505:09
🌺7 ТРАВНЯ – МУЧЕНИКА САВИ СТРАТИЛАТА ТА З НИМ 70 -ТИ ВОЇНІВ
Святий мученик Сава був за походженням готом і проживав за царювання імператора Авреліана у Римі. Він мав сан стратилата, тобто був воєводою та був вірний Небесному Цареві, Господу нашому Ісусу Христу. Він часто відвідував у в’язницях страждальців за Христове ім’я, надавав їм допомогу зі свого достатку, зміцнював їх до терплячого перенесення страждань та збуджував їх до мужніх подвигів.
Таке доброчесне життя його було настільки вподобане Богові, що він, заради чистоти і постництва святого, дарував йому владу над бісами, і він виганяв із людей нечистих духів.
Незабаром було донесено цареві, що святий Сава є християнином. Його схопили та привели до царя на допит. Тут він безбоязно сповідав Христа і, відв’язавши свій військовий пояс, кинув його, відкидаючи і сан воєводський, виявляючи водночас свою готовність йти на всякі муки за Христове ім’я.
Тоді, за наказом мучителя, святого повісили та жорстоко били, потім палили вогнем і, нарешті, кинули в котел із киплячою смолою. Але святий, що охороняється невидимою силою Божою, залишився цілим і вийшов з казана неушкодженим. Побачивши це диво, у Христа повірило сімдесят воїнів, що були поруч. Всі голосно сповідали себе християнами. Відразу воїнів, за наказом мучителя, усікли мечем і, таким чином, всі вони одержали вінець мученицький, ніби з рук Самого Христа.
Святий же Сава був ув’язнений у в’язниці і там сподобився Божественного видіння та допомоги: коли він опівночі молився, йому з’явився Христос, що осяяв його світлом слави Своєї і сповіщав його не боятися мук, але безбоязно йти на свій подвиг. І коли Сава вдруге був приведений на допит і, змушуючи його до поклоніння ідолам – то ласками, то вмовляннями, то жорстокими муками, – не корився мучителям. Його кинули в річку, де він, потонув та закінчив подвиг свого мучеництва, досягнувши тихого блаженства у Царстві Христовому.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/7-travnya-muchenyka-savy-stratylata-ta-z-nym-70-ty-voyiniv-2/
Святий мученик Сава був за походженням готом і проживав за царювання імператора Авреліана у Римі. Він мав сан стратилата, тобто був воєводою та був вірний Небесному Цареві, Господу нашому Ісусу Христу. Він часто відвідував у в’язницях страждальців за Христове ім’я, надавав їм допомогу зі свого достатку, зміцнював їх до терплячого перенесення страждань та збуджував їх до мужніх подвигів.
Таке доброчесне життя його було настільки вподобане Богові, що він, заради чистоти і постництва святого, дарував йому владу над бісами, і він виганяв із людей нечистих духів.
Незабаром було донесено цареві, що святий Сава є християнином. Його схопили та привели до царя на допит. Тут він безбоязно сповідав Христа і, відв’язавши свій військовий пояс, кинув його, відкидаючи і сан воєводський, виявляючи водночас свою готовність йти на всякі муки за Христове ім’я.
Тоді, за наказом мучителя, святого повісили та жорстоко били, потім палили вогнем і, нарешті, кинули в котел із киплячою смолою. Але святий, що охороняється невидимою силою Божою, залишився цілим і вийшов з казана неушкодженим. Побачивши це диво, у Христа повірило сімдесят воїнів, що були поруч. Всі голосно сповідали себе християнами. Відразу воїнів, за наказом мучителя, усікли мечем і, таким чином, всі вони одержали вінець мученицький, ніби з рук Самого Христа.
Святий же Сава був ув’язнений у в’язниці і там сподобився Божественного видіння та допомоги: коли він опівночі молився, йому з’явився Христос, що осяяв його світлом слави Своєї і сповіщав його не боятися мук, але безбоязно йти на свій подвиг. І коли Сава вдруге був приведений на допит і, змушуючи його до поклоніння ідолам – то ласками, то вмовляннями, то жорстокими муками, – не корився мучителям. Його кинули в річку, де він, потонув та закінчив подвиг свого мучеництва, досягнувши тихого блаженства у Царстві Христовому.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/7-travnya-muchenyka-savy-stratylata-ta-z-nym-70-ty-voyiniv-2/
06.05.202504:12
🌺6 ТРАВНЯ – ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ
Великомученик Георгій був сином багатих та благочестивих батьків, які виховали його у християнській вірі. Народився він у місті Бейрут (у давнину – Беліт) біля підніжжя Ліванських гір.
Вступивши на військову службу, великомученик Георгій виділявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Досягнувши незабаром високого військового чину, св. Георгій став улюбленцем імператора Діоклітіана. Діоклітіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії відмираюче язичництво, він увійшов в історію як один із найжорстокіших гонителів християн.
Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищення християн, св. Георгій перейнявся. Передбачаючи, що на нього теж чекають страждання, Георгій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів, з’явився до Діоклітіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Мова св. Георгія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.
Після безрезультатних умовлянь зректися Христа, імператор наказав піддати святого різним мукам.
Св. Георгій був поміщений у в’язницю, де його поклали спиною на землю, ноги поклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але св. Георгій мужньо переносив страждання та прославляв Господа. Тоді катувальники Георгія почали вправлятись у жорстокості. Вони били святого воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, змушували бігти в чоботях із гострими цвяхами всередині. Святий мученик усе терпляче переносив. Зрештою, імператор наказав відрубати мечем голову святому. Так святий мученик відійшов до Христа в Нікомідії у 303 році.
Великомученика Георгія за мужність і за духовну перемогу над мучителями, які не змусили його відмовитися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці – називають ще Побідоносцем. Мощі святого Георгія Побідоносця поклали в палестинському місті Лідда, в храмі, що носить його ім’я, а глава його зберігалася в Римі в храмі теж присвяченому йому.
На іконах св. Георгій зображується сидячим на білому коні і вражаючим списом змія. Це зображення ґрунтується на переказі і відноситься до посмертних чудес святого великомученика Георгія. Розповідають, що неподалік місця, де народився св. Георгій у місті Бейруті, в озері мешкав змій, який часто пожирав людей тієї місцевості. Що це був за звір – удав, крокодил чи велика ящірка – невідомо.
Забобонні люди тієї місцевості для вгамування люті змія почали регулярно за жеребом віддавати йому на поживу юнака чи дівчину. Якось жереб випав на дочку імператора тієї місцевості. Її відвели до берега озера і прив’язали, де вона з жахом почала чекати появи змія.
Коли ж звір почав наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом уразив змія і врятував дівчину. Цей юнак був святий великомученик Георгій. Так він припинив знищення юнаків та дівчат у межах Бейрута та звернув до Христа жителів тієї країни, які до цього були язичниками.
Можна припустити, що явлення святого Георгія на коні для захисту жителів від змія, а також описане в його повному життії оживлення єдиного вола у землероба, стало приводом для шанування святого Георгія, як покровителя скотарства і захисником від хижих звірів.
Св. Георгій – покровитель воїнства. Зображення Георгія Побідоносця на коні символізує перемогу над дияволом – «давнім змієм» (Об’явл.12:3,20:2).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/6-travnya-velykomuchenyka-heorhiya-pobidonostsya-2/
Великомученик Георгій був сином багатих та благочестивих батьків, які виховали його у християнській вірі. Народився він у місті Бейрут (у давнину – Беліт) біля підніжжя Ліванських гір.
Вступивши на військову службу, великомученик Георгій виділявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Досягнувши незабаром високого військового чину, св. Георгій став улюбленцем імператора Діоклітіана. Діоклітіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії відмираюче язичництво, він увійшов в історію як один із найжорстокіших гонителів християн.
Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищення християн, св. Георгій перейнявся. Передбачаючи, що на нього теж чекають страждання, Георгій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів, з’явився до Діоклітіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Мова св. Георгія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.
Після безрезультатних умовлянь зректися Христа, імператор наказав піддати святого різним мукам.
Св. Георгій був поміщений у в’язницю, де його поклали спиною на землю, ноги поклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але св. Георгій мужньо переносив страждання та прославляв Господа. Тоді катувальники Георгія почали вправлятись у жорстокості. Вони били святого воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, змушували бігти в чоботях із гострими цвяхами всередині. Святий мученик усе терпляче переносив. Зрештою, імператор наказав відрубати мечем голову святому. Так святий мученик відійшов до Христа в Нікомідії у 303 році.
Великомученика Георгія за мужність і за духовну перемогу над мучителями, які не змусили його відмовитися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці – називають ще Побідоносцем. Мощі святого Георгія Побідоносця поклали в палестинському місті Лідда, в храмі, що носить його ім’я, а глава його зберігалася в Римі в храмі теж присвяченому йому.
На іконах св. Георгій зображується сидячим на білому коні і вражаючим списом змія. Це зображення ґрунтується на переказі і відноситься до посмертних чудес святого великомученика Георгія. Розповідають, що неподалік місця, де народився св. Георгій у місті Бейруті, в озері мешкав змій, який часто пожирав людей тієї місцевості. Що це був за звір – удав, крокодил чи велика ящірка – невідомо.
Забобонні люди тієї місцевості для вгамування люті змія почали регулярно за жеребом віддавати йому на поживу юнака чи дівчину. Якось жереб випав на дочку імператора тієї місцевості. Її відвели до берега озера і прив’язали, де вона з жахом почала чекати появи змія.
Коли ж звір почав наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом уразив змія і врятував дівчину. Цей юнак був святий великомученик Георгій. Так він припинив знищення юнаків та дівчат у межах Бейрута та звернув до Христа жителів тієї країни, які до цього були язичниками.
Можна припустити, що явлення святого Георгія на коні для захисту жителів від змія, а також описане в його повному життії оживлення єдиного вола у землероба, стало приводом для шанування святого Георгія, як покровителя скотарства і захисником від хижих звірів.
Св. Георгій – покровитель воїнства. Зображення Георгія Побідоносця на коні символізує перемогу над дияволом – «давнім змієм» (Об’явл.12:3,20:2).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/6-travnya-velykomuchenyka-heorhiya-pobidonostsya-2/
05.05.202504:16
Диякон приносив йому хліб із водою і нікому не казав, де знаходиться преподобний.
Два роки провів преподобний Феодор у затворі та повному мовчанні. Рідні оплакували святого та думали, що його з’їли звірі.
Але диякон відкрив таємницю, бо боявся, що преподобний Феодор помре в тісній печері, і шкодував матір, що плакала. Преподобного Феодора витягли з печери напівживим.
Мати хотіла взяти сина додому, щоб відновити його здоров’я, але святий залишився при церкві великомученика Георгія і за кілька днів зовсім зцілився.
Звістка про подвиги юнака дійшла місцевого єпископа Феодосія. У церкві великомученика Георгія він висвятив його в сан диякона, а потім – у священника, хоча преподобному було лише 17 років.
Через деякий час преподобний Феодор вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму і там, у Лаврі Хозевітської поблизу Йордану, прийняв чернецтво.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/5-travnya-prepodobnoho-feodora-sikeota-yepyskopa-anastasiupolskoho-2/
Два роки провів преподобний Феодор у затворі та повному мовчанні. Рідні оплакували святого та думали, що його з’їли звірі.
Але диякон відкрив таємницю, бо боявся, що преподобний Феодор помре в тісній печері, і шкодував матір, що плакала. Преподобного Феодора витягли з печери напівживим.
Мати хотіла взяти сина додому, щоб відновити його здоров’я, але святий залишився при церкві великомученика Георгія і за кілька днів зовсім зцілився.
Звістка про подвиги юнака дійшла місцевого єпископа Феодосія. У церкві великомученика Георгія він висвятив його в сан диякона, а потім – у священника, хоча преподобному було лише 17 років.
Через деякий час преподобний Феодор вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму і там, у Лаврі Хозевітської поблизу Йордану, прийняв чернецтво.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/5-travnya-prepodobnoho-feodora-sikeota-yepyskopa-anastasiupolskoho-2/
26.04.202504:32
🌺26 КВІТНЯ – СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА АРТЕМОНА ЛАОДИКІЙСЬКОГО
Священномученик Артемон народився у першій половині III-го століття Лаодикії Сирійській від християнських батьків. З юних літ він присвятив себе служінню Церкві. У 16-річному віці святий був поставлений читцем і в цьому званні перебував 12 років. За старанність до божественних служб святитель Сисиній звів його в сан диякона. З такою ж ревністю і старанням святий Артемон виконував це служіння протягом 28 років, після чого був висвячений у пресвітера. У цьому сані святий Артемон служив у Церкві Божій 33 роки, проповідуючи християнську віру серед язичників.
Коли імператор Діоклітіан (284–305) почав жорстоке переслідування християн, святий Артемон був уже старцем. Імператор видав указ, щоб усі християни принесли жертви ідолам. Святитель Сисиній, дізнавшись про швидке прибуття до Лаодикійської області воєначальника Патрикія, разом зі священником Артемоном проникли у капище богині Артеміди. Там вони розбили та спалили ідолів.
Потім святитель Сисиній та святий Артемон зібрали паству в церкві і палко переконували християн залишатися твердими у вірі, не боятися погроз мучителів.
Прибувши до Лаодикії, Патрикій влаштував п’ятиденні урочистості на честь язичницьких богів, а потім подався до капища Артеміди для принесення жертви. Він дізнався, хто зруйнував капище, і з загоном воїнів подався до церкви, де молилися християни. Не дійшовши до церкви, Патрикій відчув раптовий озноб, а потім жар, так що його довелося, ледве живого, внести у перший будинок, що знаходився на шляху. “Християни прокляли мене, і це їхній Бог мучить мене“, – сказав він наближеним. Звернення Патрикія до ідолів не полегшили його страждань. Він послав гінця до святителя Сисинія і просив його допомоги, обіцяючи вдячність зробити золоту статую єпископа. Святитель відповів: “Твоє золото буде з тобою, а якщо хочеш зцілитися, повір у Христа”.
Патрикий злякався смерті і оголосив, що вірує у Христа. За молитвою святителя Сисинія хвороба залишила його. Але чудо, що відбулося, не змінило душі язичника. Хоча він не зачепив святителя Сисинія, проте вирушив виконувати імператорський указ до інших християн в місто Кесарія. По дорозі він зустрів старця, за яким йшли попарно шість диких ослів і два олені. То був священник Артемон.
На запитання Патрикія, як він зміг повести за собою диких звірів, святий Артемон відповів, що імені Христа кориться все у світі і для істинної віри в Христа немає нічого неможливого.
Патрикий дізнався від язичників, що старець, якого зустрів на шляху, – той самий Артемон, який зруйнував капище Артеміди. Він наказав схопити його та відвести в місто Кесарію.
Святий Артемон без страху пішов за воїнами, а тваринам наказав іти до святителя Сисинія.
Один із оленів отримав від Бога дар слова і розповів святителю, що сталося зі святим Артемоном. Святитель послав йому в Кесарію благословення та просфору через диякона.
У Кесарії Патрикій викликав святого Артемона на суд і почав змушувати його принести жертву в капищі Асклепія. У тому капищі жило безліч отруйних змій. Жерці ніколи не відчиняли дверей, не принісши попередньо жертву ідолу. Але святий Артемон, покликавши ім’я Ісуса Христа, без жодного страху увійшов у капище і вивів звідти безліч змій. Язичники кинулися тікати, але святий зупинив їх і своїм подихом умертвив змій. Один із жерців, Віталій, увірував у Христа і просив святого Артемона хрестити його.
Патрикій думав, що святий Артемон умертвив змій волхвуванням, і знову почав допитувати його і катувати. Тоді до Кесарії прибіг олень, який говорив зі святителем Сисинієм. Олень став лизати стопи мученика, а потім, знову отримавши від Бога дар слова, викрив Патрикія, передбачивши йому швидку смерть у киплячому казані. Патрикій злякався, що чудеса, які чинить святий Артемон, приваблять до нього ще більше народу, і наказав стратити його.
Величезний казан наповнили киплячою смолою. Воїни мали кинути туди святого Артемона. Але коли Патрікій під’їхав на коні до котла, бажаючи перевірити, чи кипить смола, два Ангели у вигляді орлів схопили і кинули його в котел, а мученик Артемон залишився живим.
Священномученик Артемон народився у першій половині III-го століття Лаодикії Сирійській від християнських батьків. З юних літ він присвятив себе служінню Церкві. У 16-річному віці святий був поставлений читцем і в цьому званні перебував 12 років. За старанність до божественних служб святитель Сисиній звів його в сан диякона. З такою ж ревністю і старанням святий Артемон виконував це служіння протягом 28 років, після чого був висвячений у пресвітера. У цьому сані святий Артемон служив у Церкві Божій 33 роки, проповідуючи християнську віру серед язичників.
Коли імператор Діоклітіан (284–305) почав жорстоке переслідування християн, святий Артемон був уже старцем. Імператор видав указ, щоб усі християни принесли жертви ідолам. Святитель Сисиній, дізнавшись про швидке прибуття до Лаодикійської області воєначальника Патрикія, разом зі священником Артемоном проникли у капище богині Артеміди. Там вони розбили та спалили ідолів.
Потім святитель Сисиній та святий Артемон зібрали паству в церкві і палко переконували християн залишатися твердими у вірі, не боятися погроз мучителів.
Прибувши до Лаодикії, Патрикій влаштував п’ятиденні урочистості на честь язичницьких богів, а потім подався до капища Артеміди для принесення жертви. Він дізнався, хто зруйнував капище, і з загоном воїнів подався до церкви, де молилися християни. Не дійшовши до церкви, Патрикій відчув раптовий озноб, а потім жар, так що його довелося, ледве живого, внести у перший будинок, що знаходився на шляху. “Християни прокляли мене, і це їхній Бог мучить мене“, – сказав він наближеним. Звернення Патрикія до ідолів не полегшили його страждань. Він послав гінця до святителя Сисинія і просив його допомоги, обіцяючи вдячність зробити золоту статую єпископа. Святитель відповів: “Твоє золото буде з тобою, а якщо хочеш зцілитися, повір у Христа”.
Патрикий злякався смерті і оголосив, що вірує у Христа. За молитвою святителя Сисинія хвороба залишила його. Але чудо, що відбулося, не змінило душі язичника. Хоча він не зачепив святителя Сисинія, проте вирушив виконувати імператорський указ до інших християн в місто Кесарія. По дорозі він зустрів старця, за яким йшли попарно шість диких ослів і два олені. То був священник Артемон.
На запитання Патрикія, як він зміг повести за собою диких звірів, святий Артемон відповів, що імені Христа кориться все у світі і для істинної віри в Христа немає нічого неможливого.
Патрикий дізнався від язичників, що старець, якого зустрів на шляху, – той самий Артемон, який зруйнував капище Артеміди. Він наказав схопити його та відвести в місто Кесарію.
Святий Артемон без страху пішов за воїнами, а тваринам наказав іти до святителя Сисинія.
Один із оленів отримав від Бога дар слова і розповів святителю, що сталося зі святим Артемоном. Святитель послав йому в Кесарію благословення та просфору через диякона.
У Кесарії Патрикій викликав святого Артемона на суд і почав змушувати його принести жертву в капищі Асклепія. У тому капищі жило безліч отруйних змій. Жерці ніколи не відчиняли дверей, не принісши попередньо жертву ідолу. Але святий Артемон, покликавши ім’я Ісуса Христа, без жодного страху увійшов у капище і вивів звідти безліч змій. Язичники кинулися тікати, але святий зупинив їх і своїм подихом умертвив змій. Один із жерців, Віталій, увірував у Христа і просив святого Артемона хрестити його.
Патрикій думав, що святий Артемон умертвив змій волхвуванням, і знову почав допитувати його і катувати. Тоді до Кесарії прибіг олень, який говорив зі святителем Сисинієм. Олень став лизати стопи мученика, а потім, знову отримавши від Бога дар слова, викрив Патрикія, передбачивши йому швидку смерть у киплячому казані. Патрикій злякався, що чудеса, які чинить святий Артемон, приваблять до нього ще більше народу, і наказав стратити його.
Величезний казан наповнили киплячою смолою. Воїни мали кинути туди святого Артемона. Але коли Патрікій під’їхав на коні до котла, бажаючи перевірити, чи кипить смола, два Ангели у вигляді орлів схопили і кинули його в котел, а мученик Артемон залишився живим.
24.04.202506:11
🌺У ці світлі дні Пасхальної радості квартет Воскресенського кафедрального собору Рівного передає щире вітання всім вірянам: «Христос Воскрес!»
Нехай лунає ця благовісна пісня у кожному серці, наповнюючи його миром, надією та любов’ю.
Світла седмиця триває — тож радіймо разом!
Нехай лунає ця благовісна пісня у кожному серці, наповнюючи його миром, надією та любов’ю.
Світла седмиця триває — тож радіймо разом!
08.05.202511:40
🌺Архієпископ Пимен:
«Найбільша віра розпочинається з маленької іскри — її запалює якась людина прекрасна у своєму служінні»
«Найбільша віра розпочинається з маленької іскри — її запалює якась людина прекрасна у своєму служінні»
06.05.202513:58
🌺Сьогодні у Георгіївському подвор’ї архієпископ Рівненський та Острозький Пимен проповідував, нагадавши присутнім про життя та подвиг Великомученика Георгія Побідоносця.
05.05.202518:24
🌺Георгіївське подвір’я Рівного відзначає престольне свято
Сьогодні, 5 травня, напередодні дня вшанування Великомученика Георгія Побідоносця, у якому Георгіївському подвір’ї при Городоцькому Миколаївському жіночому монастирі розпочалось святкове богослужіння.
Всенічне бдіння очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен, якому співслужило духовенство Рівненської єпархії.
Ігуменія Михаїла, настоятелька Городоцького Миколаївського жіночого монастиря, урочисто зустріла владику, побажала йому довгих літ благословенного служіння та попросила його молитов за обитель і за мир в Україні.
Завтра, 6 травня, під час Божественної літургії у Георгіївському подвір’ї відбудеться головне престольне святкування — шанування великомученика Георгія Побідоносця. Запрошуємо вірян приєднатися до спільної молитви та отримати благословення! Початок Літургії о 9.00.
Сьогодні, 5 травня, напередодні дня вшанування Великомученика Георгія Побідоносця, у якому Георгіївському подвір’ї при Городоцькому Миколаївському жіночому монастирі розпочалось святкове богослужіння.
Всенічне бдіння очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен, якому співслужило духовенство Рівненської єпархії.
Ігуменія Михаїла, настоятелька Городоцького Миколаївського жіночого монастиря, урочисто зустріла владику, побажала йому довгих літ благословенного служіння та попросила його молитов за обитель і за мир в Україні.
Завтра, 6 травня, під час Божественної літургії у Георгіївському подвір’ї відбудеться головне престольне святкування — шанування великомученика Георгія Побідоносця. Запрошуємо вірян приєднатися до спільної молитви та отримати благословення! Початок Літургії о 9.00.
28.04.202505:58
🌺28 КВІТНЯ -МУЧЕНИКА САВИ ГОТФСЬКОГО
Святий мученик Сава, за походженням готф, жив у IV столітті. На той час серед готфів проповідував християнство єпископ Вульфіл. Серед багатьох хрестилися і святий Сава.
Ставши християнином, він вів доброчесне життя, був смиренний і простий, мовчазний (але змушував замовкнути ідолослужителів), уникав жінок, усі дні проводив у молитві, часто співав у церкві та піклувався про її благоустрій. Він сміливо проповідував християнство.
Готфські князі і судді під впливом язичницьких жерців почали гоніння на християн і стали примушувати їх до смакування ідоложертвенного м’яса. Багато хто з язичників, щоб зберегти життя своїм близьким і родичам, які прийняли християнство, подавали їм замість ідоложертвенного звичайне м’ясо.
Дехто з християн погодився на такий обман, але святий Сава відмовився і заявив, що християнин повинен відкрито сповідувати свою віру. За це жителі селища, де мешкав святий Сава, вигнали його, але потім просили повернутися. Коли переслідування християн посилилося, односельці святого Сави вирішили йти до судді та принести клятву в тому, що серед них немає жодного християнина. Тоді святий Сава голосно заявив: “Не кляніться за мене, бо я християнин”. Жителі пішли і присяглися, що в їхньому селі лише один християнин. За наказом судді привели до нього святого Саву. Але суддя, побачивши його бідність, вирішив, що не може ні допомогти комусь, ні зашкодити, і відпустив його.
Тим часом гоніння тривало. Незабаром один із готфських воєначальників на ім’я Афарид під час свята Великодня напав на селище. Святий Сава зібрався зустрічати велике свято з єпископом Гуфіком, але був повернутий з дороги ангелом у своє селище. На той час туди повернувся з Греції пресвітер Сапсал. Воїни схопили священника Сапсала та святого Саву, якому не дали навіть одягнутися. Священника везли на возі, а святого Саву, оголеного, вели за возом по терні, били палицею та бичами. Господь невидимо зберігав мученика, так, що коли на ранок вони досягли міста, святий Сава сказав мучителям: “Погляньте на моє тіло, чи є на ньому сліди від терну та від ваших ударів?” Воїни були здивовані, побачивши мученика здоровим і неушкодженим, без найменшого сліду перенесених мук. Тоді святого Саву розтягли на осях вози та били цілий день. Вночі одна благочестива жінка встала, щоб приготувати їжу домашнім, побачила прив’язаного мученика та звільнила його. Він став допомагати їй у господарстві. Вдень за наказом святого Афарида Сава був підвішений до поперечини будинку. Йому та священникові піднесли ідоложертвенне м’ясо і пообіцяли відпустити на волю, якщо вони скуштують його. Священник Сапсал відповів: “Ми скоріше погодимося, щоб Афарид розіп’яв нас, ніж скуштуємо м’ясо, що осквернене бісами”. Святий Сава спитав: “Хто надіслав це м’ясо?” “Владика Афарид”, – відповів слуга. “Є лише один Владика – Бог, Який на Небесах”, – сказав мученик. В люті один із слуг сильно вдарив святого Саву списом у груди. Усі думали, що мученик помре, але святий не відчував жодного болю і сказав ударившому; “Твій удар був для мене не сильнішим за те, якби ти мене вдарив м’якою вовною”.
Афарид наказав віддати святого Саву на смерть. Священника Сапсала залишили пов’язаним, а святого Саву повели до річки Муссова, щоб утопити його. Дорогою святий радісно дякував Богові за те, що Він сподобив його постраждати за сповідання Його святого Ім’я.
Слуги тим часом міркували між собою: “Чому б нам не відпустити цю невинну ні в чому людину? Афарид не дізнається про те, що ми відпустили її”. Святий Сава почув їх і вигукнув: “Виконуйте наказане вам! Я бачу Ангелів, що прийшли зі славою взяти мою душу!” Мученика кинули в річку, прив’язавши до шиї його обрубок дерева.
Святий Сава постраждав 12 квітня 372 року, коли йому було 38 років. Кати витягли тіло мученика і кинули на березі, але християни приховали його. Пізніше один із скіфських вождів, християнин Юній Саран, переніс мощі святого Сави до Каппадокії, де їх було прийнято з честю святителем Василем Великим (пам’ять 1 січня).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/28-kvitnya-muchenyka-savy-hotfskoho/
Святий мученик Сава, за походженням готф, жив у IV столітті. На той час серед готфів проповідував християнство єпископ Вульфіл. Серед багатьох хрестилися і святий Сава.
Ставши християнином, він вів доброчесне життя, був смиренний і простий, мовчазний (але змушував замовкнути ідолослужителів), уникав жінок, усі дні проводив у молитві, часто співав у церкві та піклувався про її благоустрій. Він сміливо проповідував християнство.
Готфські князі і судді під впливом язичницьких жерців почали гоніння на християн і стали примушувати їх до смакування ідоложертвенного м’яса. Багато хто з язичників, щоб зберегти життя своїм близьким і родичам, які прийняли християнство, подавали їм замість ідоложертвенного звичайне м’ясо.
Дехто з християн погодився на такий обман, але святий Сава відмовився і заявив, що християнин повинен відкрито сповідувати свою віру. За це жителі селища, де мешкав святий Сава, вигнали його, але потім просили повернутися. Коли переслідування християн посилилося, односельці святого Сави вирішили йти до судді та принести клятву в тому, що серед них немає жодного християнина. Тоді святий Сава голосно заявив: “Не кляніться за мене, бо я християнин”. Жителі пішли і присяглися, що в їхньому селі лише один християнин. За наказом судді привели до нього святого Саву. Але суддя, побачивши його бідність, вирішив, що не може ні допомогти комусь, ні зашкодити, і відпустив його.
Тим часом гоніння тривало. Незабаром один із готфських воєначальників на ім’я Афарид під час свята Великодня напав на селище. Святий Сава зібрався зустрічати велике свято з єпископом Гуфіком, але був повернутий з дороги ангелом у своє селище. На той час туди повернувся з Греції пресвітер Сапсал. Воїни схопили священника Сапсала та святого Саву, якому не дали навіть одягнутися. Священника везли на возі, а святого Саву, оголеного, вели за возом по терні, били палицею та бичами. Господь невидимо зберігав мученика, так, що коли на ранок вони досягли міста, святий Сава сказав мучителям: “Погляньте на моє тіло, чи є на ньому сліди від терну та від ваших ударів?” Воїни були здивовані, побачивши мученика здоровим і неушкодженим, без найменшого сліду перенесених мук. Тоді святого Саву розтягли на осях вози та били цілий день. Вночі одна благочестива жінка встала, щоб приготувати їжу домашнім, побачила прив’язаного мученика та звільнила його. Він став допомагати їй у господарстві. Вдень за наказом святого Афарида Сава був підвішений до поперечини будинку. Йому та священникові піднесли ідоложертвенне м’ясо і пообіцяли відпустити на волю, якщо вони скуштують його. Священник Сапсал відповів: “Ми скоріше погодимося, щоб Афарид розіп’яв нас, ніж скуштуємо м’ясо, що осквернене бісами”. Святий Сава спитав: “Хто надіслав це м’ясо?” “Владика Афарид”, – відповів слуга. “Є лише один Владика – Бог, Який на Небесах”, – сказав мученик. В люті один із слуг сильно вдарив святого Саву списом у груди. Усі думали, що мученик помре, але святий не відчував жодного болю і сказав ударившому; “Твій удар був для мене не сильнішим за те, якби ти мене вдарив м’якою вовною”.
Афарид наказав віддати святого Саву на смерть. Священника Сапсала залишили пов’язаним, а святого Саву повели до річки Муссова, щоб утопити його. Дорогою святий радісно дякував Богові за те, що Він сподобив його постраждати за сповідання Його святого Ім’я.
Слуги тим часом міркували між собою: “Чому б нам не відпустити цю невинну ні в чому людину? Афарид не дізнається про те, що ми відпустили її”. Святий Сава почув їх і вигукнув: “Виконуйте наказане вам! Я бачу Ангелів, що прийшли зі славою взяти мою душу!” Мученика кинули в річку, прив’язавши до шиї його обрубок дерева.
Святий Сава постраждав 12 квітня 372 року, коли йому було 38 років. Кати витягли тіло мученика і кинули на березі, але християни приховали його. Пізніше один із скіфських вождів, християнин Юній Саран, переніс мощі святого Сави до Каппадокії, де їх було прийнято з честю святителем Василем Великим (пам’ять 1 січня).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/28-kvitnya-muchenyka-savy-hotfskoho/
25.04.202514:46
🎶 Спів при храмі — це ще одна молитва
На початку квітня при Іоанно-Богословській церкві селища Демидівка почалися групові заняття зі співів для дітей, які відвідують воскресну школу.
Парафії вдалося придбати піаніно. А також домовитися з колишньою вчителькою музичної школи, яка погодилася щосуботи (щоб не заважати недільним урокам Закону Божого) приходити до храму й займатися з дітками.
Перед світлим святом Пасхи вчителька встигла провести лише два заняття — та навіть за цей короткий час у храмі зазвучала особлива дитяча радість і щирість.
Віримо, що це лише початок гарної справи — адже серце, виховане в храмі, співатиме все життя.
На початку квітня при Іоанно-Богословській церкві селища Демидівка почалися групові заняття зі співів для дітей, які відвідують воскресну школу.
Парафії вдалося придбати піаніно. А також домовитися з колишньою вчителькою музичної школи, яка погодилася щосуботи (щоб не заважати недільним урокам Закону Божого) приходити до храму й займатися з дітками.
Перед світлим святом Пасхи вчителька встигла провести лише два заняття — та навіть за цей короткий час у храмі зазвучала особлива дитяча радість і щирість.
Віримо, що це лише початок гарної справи — адже серце, виховане в храмі, співатиме все життя.
24.04.202505:20
🌺24 КВІТНЯ -СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА АНТИПИ ПЕРГАМСЬКОГО
Священномученик Антипа – учень святого апостола Іоанна Богослова (пам’ять 26 вересня), був єпископом Пергамської Церкви за царювання імператора Нерона (54–68).
У той час за наказом імператора всіх, хто не приносив жертви ідолам, страчували або виганяли. Тоді був ув’язнений та висланий на острів Патмос в Егейському морі святий апостол Іоанн Богослов, якому Господь відкрив майбутні долі світу та Святої Церкви.
“І Ангелу Пергамської Церкви напиши: так каже той, що має гострий з обох боків меч: знаю твої діла, і що ти живеш там, де престол сатани, і що міститься Ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, в які в вас, де живе сатана, умертвлений вірний свідок Мій Антипа” (Об’явл.2:12-13).
Святитель Антипа своїм прикладом, твердою вірою та невпинною проповіддю про Христа досяг того, що жителі Пергаму почали ухилятися від жертвоприношень ідолам. Поганські жерці дорікали єпископу в тому, що він відвертає народ від поклоніння вітчизняним богам, і вимагали припинити проповідь про Христа та принести жертву ідолам.
Святитель Антипа спокійно відповів, що не стане служити богам-бісам, які тікають від нього, смертної людини, що він поклоняється і поклонятиметься Господу Вседержителю, Котрий створив все, і Його Єдинородному і Єдиносущному Сину і Святому Духу. Жерці заперечили, що їхні боги існують здавна, а Христос з’явився нещодавно і був розіп’ятий при Пілаті як лиходій. Святитель відповів, що язичницькі боги створені руками людей та всі оповіді про них сповнені беззаконь. Він твердо сповідував віру в Божого Сина, що втілився від Пресвятої Діви.
Розлючені жерці завели священномученика Антипу до храму Артеміди і кинули його в розпеченого мідного вола, куди зазвичай кидали жертви ідолам. Священномученик у розпеченій печі голосно молився Богу, просячи прийняти його душу та зміцнити віру християн. Він відійшов до Господа спокійно, ніби заснув († бл. 68).
Вночі християни взяли не знищене вогнем тіло священномученика Антипи і з честю поховали у Пергамі. Гробниця священномученика стала джерелом чудес та зцілень від різноманітних хвороб. Особливо вдаються до священномученика Антипи при зубних болях.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/24-kvitnya-svyashchennomuchenyka-antypy-perhamskoho-2/
Священномученик Антипа – учень святого апостола Іоанна Богослова (пам’ять 26 вересня), був єпископом Пергамської Церкви за царювання імператора Нерона (54–68).
У той час за наказом імператора всіх, хто не приносив жертви ідолам, страчували або виганяли. Тоді був ув’язнений та висланий на острів Патмос в Егейському морі святий апостол Іоанн Богослов, якому Господь відкрив майбутні долі світу та Святої Церкви.
“І Ангелу Пергамської Церкви напиши: так каже той, що має гострий з обох боків меч: знаю твої діла, і що ти живеш там, де престол сатани, і що міститься Ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, в які в вас, де живе сатана, умертвлений вірний свідок Мій Антипа” (Об’явл.2:12-13).
Святитель Антипа своїм прикладом, твердою вірою та невпинною проповіддю про Христа досяг того, що жителі Пергаму почали ухилятися від жертвоприношень ідолам. Поганські жерці дорікали єпископу в тому, що він відвертає народ від поклоніння вітчизняним богам, і вимагали припинити проповідь про Христа та принести жертву ідолам.
Святитель Антипа спокійно відповів, що не стане служити богам-бісам, які тікають від нього, смертної людини, що він поклоняється і поклонятиметься Господу Вседержителю, Котрий створив все, і Його Єдинородному і Єдиносущному Сину і Святому Духу. Жерці заперечили, що їхні боги існують здавна, а Христос з’явився нещодавно і був розіп’ятий при Пілаті як лиходій. Святитель відповів, що язичницькі боги створені руками людей та всі оповіді про них сповнені беззаконь. Він твердо сповідував віру в Божого Сина, що втілився від Пресвятої Діви.
Розлючені жерці завели священномученика Антипу до храму Артеміди і кинули його в розпеченого мідного вола, куди зазвичай кидали жертви ідолам. Священномученик у розпеченій печі голосно молився Богу, просячи прийняти його душу та зміцнити віру християн. Він відійшов до Господа спокійно, ніби заснув († бл. 68).
Вночі християни взяли не знищене вогнем тіло священномученика Антипи і з честю поховали у Пергамі. Гробниця священномученика стала джерелом чудес та зцілень від різноманітних хвороб. Особливо вдаються до священномученика Антипи при зубних болях.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/24-kvitnya-svyashchennomuchenyka-antypy-perhamskoho-2/
Көрсетілген 1 - 24 арасынан 1 468
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.