My Proxy | مای پروکسی
حامیان پزشکیان
Airdrop Fam
Notcoin Community
Proxy MTProto
Binance Announcements
Proxy MTProto | پروکسی
iRo Proxy | پروکسی
خبرفوری
My Proxy | مای پروکسی
حامیان پزشکیان
Airdrop Fam
Notcoin Community
Proxy MTProto
Binance Announcements
Proxy MTProto | پروکسی
iRo Proxy | پروکسی
خبرفوری
My Proxy | مای پروکسی
حامیان پزشکیان
Airdrop Fam
Флора і Фауна України
Канал для рибалок, мисливців, туристів та людей, яким не байдужа доля нашої природи, та які прагнуть зберегти її для наших нащадків.
Admin - @Lisovyk_UA
Admin - @Lisovyk_UA
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніJan 28, 2025
TGlist-ке қосылған күні
Feb 11, 2025Қосылған топ
Флора і Фауна України Chat
0
Рекордтар
16.05.202514:03
640Жазылушылар06.05.202520:02
300Дәйексөз индексі03.05.202517:04
2801 жазбаның қамтуы17.05.202506:31
0Жарнамалық жазбаның қамтуы15.04.202515:38
22.50%ER10.04.202517:04
94.28%ERR
09.05.202516:02
Тож, навіщо білці такий великий хвіст? ⬆️
12.05.202516:02
Сьогодні понеділок - перший робочий день тижня. А це означає, що саме час поговорити про отруйні #рослини
Середньовічні травники називали його хрещатим зіллям, а сучасні ботаніки - Paris quadrifolia. У народі ж - Вороняче око звичайне. Ця рослина настільки впізнавана, що переплутати її з іншими складно, оскільки вона має:
🔸 чотири яйцеподібні листки, що утворюють ідеальний хрест навколо стебла - звідси й латинська назва quadrifolia (тобто "чотирилиста");
🔸 У центрі листків - знаходиться одна зелена квітка з тонкими пелюстками;
🔸 Згодом на місці квітки виростає одна темно-синя ягода, яка виглядає привабливо, але є смертельно небезпечною.
За форму листків і використання у народній медицині цю рослину також називають ранником, сухотником чи хрест-зіллям.
🌿 Де росте?
Вороняче око - тіньолюбна лісова рослина.
Її можна зустріти у листяних, мішаних лісах а також у чагарниках де домінують вологі і пухкі ґрунти.
Цвіте у травні-червні.
В Україні рослина поширена переважно в Карпатах, на Поліссі та в Лісостепу.
⚠️ Усі частини рослини надзвичайно отруйні.
Містять сапоніни, паристифін, глюкозид паридин. Що цікаво, токсична дія рослини на організм людини або тварини варіюється і залежить від того, яка саме частина рослини була спожита.
Так ягоди вперш за все негативно впливають на серце і здатні призвести до його зупинки. Листки впливають на нервову систему, а кореневища на шлунок і можуть викликати потужну блювоту.
Відповідно найбільш вираженими симптомами отруєння рослиною є серцеві розлади, коліки, діарея, судоми і навіть параліч.
👁 Чому люди отруюються воронячим оком?
Найчастіше - через привабливі ягоди, які можуть сплутати з чорницею. Особливо це небезпечно для дітей. Навіть 1 ягода може спричинити дуже серйозне отруєння з довгостроковими негативними для організму наслідками.
🧪 Чи використовують у медицині?
Так, попри токсичність, Вороняче око здавна застосовували у народній медицині як знеболювальний, протисудомний і спазмолітичний засіб. Сучасна фармакологія вивчає дію активних компонентів для створення ліків на основі контрольованих доз екстракту.
❗️Як завжди ми закликаємо звертатись за медичною допомогою лише до фахових лікарів і в жодному разі не займатись самолікуванням і не застосовувати народні засоби. Ціною експериментів може бути ваше життя.
🎨 А ще з цієї рослини можна робити фарбу. Із молодого листя - жовту, а з незрілих ягід - зелену. Хоча нині це радше етнографічна цікавинка, ніж практичне ремесло.
А чи чули ви раніше про цю рослину?
Середньовічні травники називали його хрещатим зіллям, а сучасні ботаніки - Paris quadrifolia. У народі ж - Вороняче око звичайне. Ця рослина настільки впізнавана, що переплутати її з іншими складно, оскільки вона має:
🔸 чотири яйцеподібні листки, що утворюють ідеальний хрест навколо стебла - звідси й латинська назва quadrifolia (тобто "чотирилиста");
🔸 У центрі листків - знаходиться одна зелена квітка з тонкими пелюстками;
🔸 Згодом на місці квітки виростає одна темно-синя ягода, яка виглядає привабливо, але є смертельно небезпечною.
За форму листків і використання у народній медицині цю рослину також називають ранником, сухотником чи хрест-зіллям.
🌿 Де росте?
Вороняче око - тіньолюбна лісова рослина.
Її можна зустріти у листяних, мішаних лісах а також у чагарниках де домінують вологі і пухкі ґрунти.
Цвіте у травні-червні.
В Україні рослина поширена переважно в Карпатах, на Поліссі та в Лісостепу.
⚠️ Усі частини рослини надзвичайно отруйні.
Містять сапоніни, паристифін, глюкозид паридин. Що цікаво, токсична дія рослини на організм людини або тварини варіюється і залежить від того, яка саме частина рослини була спожита.
Так ягоди вперш за все негативно впливають на серце і здатні призвести до його зупинки. Листки впливають на нервову систему, а кореневища на шлунок і можуть викликати потужну блювоту.
Відповідно найбільш вираженими симптомами отруєння рослиною є серцеві розлади, коліки, діарея, судоми і навіть параліч.
👁 Чому люди отруюються воронячим оком?
Найчастіше - через привабливі ягоди, які можуть сплутати з чорницею. Особливо це небезпечно для дітей. Навіть 1 ягода може спричинити дуже серйозне отруєння з довгостроковими негативними для організму наслідками.
🧪 Чи використовують у медицині?
Так, попри токсичність, Вороняче око здавна застосовували у народній медицині як знеболювальний, протисудомний і спазмолітичний засіб. Сучасна фармакологія вивчає дію активних компонентів для створення ліків на основі контрольованих доз екстракту.
❗️Як завжди ми закликаємо звертатись за медичною допомогою лише до фахових лікарів і в жодному разі не займатись самолікуванням і не застосовувати народні засоби. Ціною експериментів може бути ваше життя.
🎨 А ще з цієї рослини можна робити фарбу. Із молодого листя - жовту, а з незрілих ягід - зелену. Хоча нині це радше етнографічна цікавинка, ніж практичне ремесло.
А чи чули ви раніше про цю рослину?
16.05.202515:51
Переклали для вас уривок з інтерв'ю Кріса Гульєльмо, Льюїса Халсі та Деніеля Лібермана - науковців екологів та біологів, про те, як птахи увесь час залишаються у гарній фізичній формі без тренувань і чому люди так не можуть.
Читайте допис вище і діліться, чи цікаві такі пости, чи занадто багато літер⬆️
Читайте допис вище і діліться, чи цікаві такі пости, чи занадто багато літер⬆️
14.05.202515:43
Травневка звичайна або ж Meloe proscarabaeus.
А чи зустрічали ви цього жука? Діліться у коментарях ⬆️
А чи зустрічали ви цього жука? Діліться у коментарях ⬆️
16.05.202515:50
Як птахам вдається завжди залишатись у формі?
#цікавіфакти
Як пробігти марафон? - запитаємо ми у вас, і скоріш за все, почуємо відповідь, що це можливо лише завдяки тривалій підготовці з серйозними тренуваннями. І ви будете праві. Але як стверджують більшість марафонців, не залежно від ретельності підготовки бігти без зупинки 42 кілометри це складно і часто - боляче.
А тепер уявімо білощоку казарку (Branta leucopsis). Щороку цей вид долає міграційний маршрут у 3000 кілометрів. Як же птахи до цього готуються? Чи проводять вони місяці, поступово покращуючи фізичну форму? Зовсім ні. Більшість часу вони буквально "просто сидять у воді й багато їдять".
До недавнього часу ніхто насправді не ставив питання, наскільки тісно пов’язана фізична активність з фізичною формою у тваринному світі, як це властиво людині. Хоча загалом щодо цього існує два припущення:
1) тварини підтримують фізичну форму завдяки зусиллям у пошуках їжі;
2) або втікаючи від хижаків.
Проте дослідники зазначають, що це не обов’язково так. Візьмемо, наприклад, хатнього кота. Більшість домашніх котів проводить день, байдикуючи, а не полюючи. Але на короткій дистанції навіть найлінивіші з них можуть рухатися надзвичайно швидко, коли для цього є потреба. Подібним чином чорні та бурі ведмеді можуть вийти з кількамісячної сплячки з незмінною м’язовою масою - не поворухнувши лапою впродовж цього часу.
Казарки йдуть ще далі. У процесі сидіння вони не лише підтримують форму, а й нарощують м’язи для польоту, що й дозволяє їм долати тисячі кілометрів у міграції за досить короткий проміжок часу (деякі довгі перельоти можуть тривати всього декілька днів).
Отже, якщо фізичне тренування не обов’язково є ключем до сили, то що ж тоді? Підказка може полягати в ширшому розумінні фізичної форми. У біології це означає, що тіло зазнало змін, які роблять його сильнішим і ефективнішим. У таких тварин, як ведмеді, ці зміни, ймовірно, запускаються сигналами довкілля - зниженням температури чи нестачею їжі. Упродовж місяців сплячки ці чинники, вочевидь, спричиняють вивільнення спеціалізованих хімічних речовин, які потрапляють у кров і захищають м’язи, сигналізуючи організму про те, що їх не можна чіпати.
Казарки, як припускають біологи, можуть реагувати на зміну температури, яка також сигналізує організму, що попереду чекає серйозне фізичне випробування. В інших видів птахів цей сигнал може відрізнятись. Кріс Гульєльмо, фізіолог-еколог, досліджував вплив зміни тривалості світлового дня на міграційних пташок, а саме на жовтогузого пісняра-лісовика (Setophaga coronata - невеликий жовтий птах, схожий на горобця, що мешкає в Північній Америці). «Нам не потрібно тренувати маленьких пташок, щоб вони могли летіти 6 чи 10 годин», - каже він. «Якщо піддати їх правильному циклу освітлення, ми можемо просто дістати їх із клітки, помістити у вітровий тунель і вони летітимуть без перерв впродовж 10 годин».
На відміну від мігруючих птахів, люди не мають біологічного шляху навпростець до фізичної форми. Натомість, тиск еволюції змусив наш організм пов’язати її з фізичним навантаженням.
Життя наших предків було непередбачуваним. Вони часто бігали, щоб здобути їжу чи врятуватись, але їм також потрібно було мінімізувати м’язову масу, адже вона біологічно «дорога». Кожен кілограм м’язів споживає від 10 до 15 кілокалорій на день у стані спокою - наче й небагато, але м’язи становлять близько 40% маси тіла середньої людини. «Більшість з нас витрачає 20% базової енергії лише на підтримку м’язової маси», - каже еволюційний біолог і марафонець Даніель Ліберман.
Отже, наша фізіологія розвивалась так, щоб дозволити масі й формі змінюватися залежно від доступності їжі. «Це робить нас еволюційно відмінними від більшості інших тварин», - каже Ліберман. Загалом тваринам достатньо бути здатними до коротких інтенсивних зусиль: гепард полює, а газель тікає. Коти швидкі, але їм не потрібно бігати далеко. Можливо, кілька скажених забігів квартирою - усе, що потрібно домашньому котові для підтримки форми. «А людям довелося пристосовуватись до повільного, але тривалого бігу», - каже Ліберман.
#цікавіфакти
Як пробігти марафон? - запитаємо ми у вас, і скоріш за все, почуємо відповідь, що це можливо лише завдяки тривалій підготовці з серйозними тренуваннями. І ви будете праві. Але як стверджують більшість марафонців, не залежно від ретельності підготовки бігти без зупинки 42 кілометри це складно і часто - боляче.
А тепер уявімо білощоку казарку (Branta leucopsis). Щороку цей вид долає міграційний маршрут у 3000 кілометрів. Як же птахи до цього готуються? Чи проводять вони місяці, поступово покращуючи фізичну форму? Зовсім ні. Більшість часу вони буквально "просто сидять у воді й багато їдять".
До недавнього часу ніхто насправді не ставив питання, наскільки тісно пов’язана фізична активність з фізичною формою у тваринному світі, як це властиво людині. Хоча загалом щодо цього існує два припущення:
1) тварини підтримують фізичну форму завдяки зусиллям у пошуках їжі;
2) або втікаючи від хижаків.
Проте дослідники зазначають, що це не обов’язково так. Візьмемо, наприклад, хатнього кота. Більшість домашніх котів проводить день, байдикуючи, а не полюючи. Але на короткій дистанції навіть найлінивіші з них можуть рухатися надзвичайно швидко, коли для цього є потреба. Подібним чином чорні та бурі ведмеді можуть вийти з кількамісячної сплячки з незмінною м’язовою масою - не поворухнувши лапою впродовж цього часу.
Казарки йдуть ще далі. У процесі сидіння вони не лише підтримують форму, а й нарощують м’язи для польоту, що й дозволяє їм долати тисячі кілометрів у міграції за досить короткий проміжок часу (деякі довгі перельоти можуть тривати всього декілька днів).
Отже, якщо фізичне тренування не обов’язково є ключем до сили, то що ж тоді? Підказка може полягати в ширшому розумінні фізичної форми. У біології це означає, що тіло зазнало змін, які роблять його сильнішим і ефективнішим. У таких тварин, як ведмеді, ці зміни, ймовірно, запускаються сигналами довкілля - зниженням температури чи нестачею їжі. Упродовж місяців сплячки ці чинники, вочевидь, спричиняють вивільнення спеціалізованих хімічних речовин, які потрапляють у кров і захищають м’язи, сигналізуючи організму про те, що їх не можна чіпати.
Казарки, як припускають біологи, можуть реагувати на зміну температури, яка також сигналізує організму, що попереду чекає серйозне фізичне випробування. В інших видів птахів цей сигнал може відрізнятись. Кріс Гульєльмо, фізіолог-еколог, досліджував вплив зміни тривалості світлового дня на міграційних пташок, а саме на жовтогузого пісняра-лісовика (Setophaga coronata - невеликий жовтий птах, схожий на горобця, що мешкає в Північній Америці). «Нам не потрібно тренувати маленьких пташок, щоб вони могли летіти 6 чи 10 годин», - каже він. «Якщо піддати їх правильному циклу освітлення, ми можемо просто дістати їх із клітки, помістити у вітровий тунель і вони летітимуть без перерв впродовж 10 годин».
На відміну від мігруючих птахів, люди не мають біологічного шляху навпростець до фізичної форми. Натомість, тиск еволюції змусив наш організм пов’язати її з фізичним навантаженням.
Життя наших предків було непередбачуваним. Вони часто бігали, щоб здобути їжу чи врятуватись, але їм також потрібно було мінімізувати м’язову масу, адже вона біологічно «дорога». Кожен кілограм м’язів споживає від 10 до 15 кілокалорій на день у стані спокою - наче й небагато, але м’язи становлять близько 40% маси тіла середньої людини. «Більшість з нас витрачає 20% базової енергії лише на підтримку м’язової маси», - каже еволюційний біолог і марафонець Даніель Ліберман.
Отже, наша фізіологія розвивалась так, щоб дозволити масі й формі змінюватися залежно від доступності їжі. «Це робить нас еволюційно відмінними від більшості інших тварин», - каже Ліберман. Загалом тваринам достатньо бути здатними до коротких інтенсивних зусиль: гепард полює, а газель тікає. Коти швидкі, але їм не потрібно бігати далеко. Можливо, кілька скажених забігів квартирою - усе, що потрібно домашньому котові для підтримки форми. «А людям довелося пристосовуватись до повільного, але тривалого бігу», - каже Ліберман.
14.05.202515:40
Ну що ж, продовжимо наш токсичний тиждень. Цього разу поговоримо про жуків
#членистоногі
🐜Майка звичайна або Meloe proscarabaeus - неймовірно цікавий жук з родини наривників. Має м’яке, незграбне, м’ясисте тіло без крил. Самці зазвичай чорного, а самки - темно-синього забарвлення. Розмір тіла може досягати аж 4 см в довжину.
🔎Як тільки ми вперше познайомились з цим жуком, довго ламали голову, чому в нього така назва. Зрештою нам вдалось знайти цьому лише одне пояснення і воно нам не сподобалось. Справа в тому, що побачити майку можна лише під час розмноження, а саме в травні. У московоротих із східних боліт цей місяць називають «маєм», тому і назва «майка». Можливо хтось знає більш українську назву цього прекрасного створіння? Якщо ні, то ми пропонуємо переназвати майку хоча б на травневку.
🧬Життя травневок дуже коротке. Самці вмирають відразу після спарювання, а самки - як тільки встигнуть відкласти яйця. При кладці самка копає ямку, глибиною приблизно 3 см, після чого влаштовує кладку. Створивши одне гніздо, вона приймається за друге, третє, іноді навіть четверте. Загалом одна травневка встигає відкласти від 2 до 10 тис. яєць.
Потім з майбутнім жуком відбуваються цікаві перетворення, іменовані в науковому середовищі гіперметаморфозами. Перш ніж личинка травневки перетвориться на дорослу особину, вона проходить декілька стадій, і кожного разу її вигляд змінюється до невпізнання:
1️⃣Спочатку з яєць вилуплюються дрібні рухливі личинки. Вони підіймаються на рослини і чекають прильоту бджіл. Як тільки ті безтурботно опустять свої хоботки в квіткові блюдця, личинки травневок спритно і непомітно прикріплюються до бджоли і летять разом з нею у вулик. 2️⃣Там майбутня травневка поїдає яйця бджіл, линяє і перетворюється в червоподібну личинку другої стадії, яка харчується медом і пилком.
3️⃣Пізніше личинка перетворюється у дорослого жука і покидає вулик.
🦗Травневку вважають досить потужним шкідником для бджолярства, але разом з тим ці жуки можуть приносити і користь, паразитуючи на сарані та знищуючи її потомство.
🗺Травневки живуть на відкритих піщаних місцях, досить поширені в Центральній Європі. Проте загальна чисельність зменшується через зникнення лук - їхнього природного середовища. У Німеччині травневка внесена до Червоного списку зникаючих видів.
🤔Через великі розміри й повільність травневка здається легкою здобиччю. То чому ж її ніхто не їсть? Насправді все просто: захищаючись, вона виділяє маслянисту рідину з кантаридином - сильною отрутою небілкової природи.
☠️Потрапляння цієї рідини на шкіру спричиняє сильне подразнення, запалення, викликає біль, печіння. При потраплянні в організм отрута викликає серйозну інтоксикацію яка може супроводжуватись болем у животі, блювотою, ураженням нирок.
📜Деякі джерела стверджують, що в античні часи отруту травневок навіть використовували для здійснення страти.
⚠️В тілі ж самої травневки може міститись до 5% кантаридину. Тому ми не рекомендуємо вам брати травневку до рук, якщо ви раптом її зустрінете.
📍А ви щось чули про травневку раніше?
#членистоногі
🐜Майка звичайна або Meloe proscarabaeus - неймовірно цікавий жук з родини наривників. Має м’яке, незграбне, м’ясисте тіло без крил. Самці зазвичай чорного, а самки - темно-синього забарвлення. Розмір тіла може досягати аж 4 см в довжину.
🔎Як тільки ми вперше познайомились з цим жуком, довго ламали голову, чому в нього така назва. Зрештою нам вдалось знайти цьому лише одне пояснення і воно нам не сподобалось. Справа в тому, що побачити майку можна лише під час розмноження, а саме в травні. У московоротих із східних боліт цей місяць називають «маєм», тому і назва «майка». Можливо хтось знає більш українську назву цього прекрасного створіння? Якщо ні, то ми пропонуємо переназвати майку хоча б на травневку.
🧬Життя травневок дуже коротке. Самці вмирають відразу після спарювання, а самки - як тільки встигнуть відкласти яйця. При кладці самка копає ямку, глибиною приблизно 3 см, після чого влаштовує кладку. Створивши одне гніздо, вона приймається за друге, третє, іноді навіть четверте. Загалом одна травневка встигає відкласти від 2 до 10 тис. яєць.
Потім з майбутнім жуком відбуваються цікаві перетворення, іменовані в науковому середовищі гіперметаморфозами. Перш ніж личинка травневки перетвориться на дорослу особину, вона проходить декілька стадій, і кожного разу її вигляд змінюється до невпізнання:
1️⃣Спочатку з яєць вилуплюються дрібні рухливі личинки. Вони підіймаються на рослини і чекають прильоту бджіл. Як тільки ті безтурботно опустять свої хоботки в квіткові блюдця, личинки травневок спритно і непомітно прикріплюються до бджоли і летять разом з нею у вулик. 2️⃣Там майбутня травневка поїдає яйця бджіл, линяє і перетворюється в червоподібну личинку другої стадії, яка харчується медом і пилком.
3️⃣Пізніше личинка перетворюється у дорослого жука і покидає вулик.
🦗Травневку вважають досить потужним шкідником для бджолярства, але разом з тим ці жуки можуть приносити і користь, паразитуючи на сарані та знищуючи її потомство.
🗺Травневки живуть на відкритих піщаних місцях, досить поширені в Центральній Європі. Проте загальна чисельність зменшується через зникнення лук - їхнього природного середовища. У Німеччині травневка внесена до Червоного списку зникаючих видів.
🤔Через великі розміри й повільність травневка здається легкою здобиччю. То чому ж її ніхто не їсть? Насправді все просто: захищаючись, вона виділяє маслянисту рідину з кантаридином - сильною отрутою небілкової природи.
☠️Потрапляння цієї рідини на шкіру спричиняє сильне подразнення, запалення, викликає біль, печіння. При потраплянні в організм отрута викликає серйозну інтоксикацію яка може супроводжуватись болем у животі, блювотою, ураженням нирок.
📜Деякі джерела стверджують, що в античні часи отруту травневок навіть використовували для здійснення страти.
⚠️В тілі ж самої травневки може міститись до 5% кантаридину. Тому ми не рекомендуємо вам брати травневку до рук, якщо ви раптом її зустрінете.
📍А ви щось чули про травневку раніше?
16.05.202515:50
Він вважає, що ще на саванах Африки природний добір зробив нас «надзвичайно адаптованими» до витривалості - здатними виснажувати здобич у бігу і подорожувати на великі відстані з незвичайною ефективністю. Але лише за умови тренування. Інакше ми швидко перетворюємося на «диванну картоплю з пролежнями».
Що ж до швидкості, то навіть ті тварини, які долають значні відстані, не мусять бути найшвидшими або найкращими. Казарки не встановлюють рекорди, перетинаючи Північну Атлантику - їм просто потрібно дістатися до місця призначення. «І, - каже фізіолог Росс Такер, - можливо, людина є єдиною твариною, яка справді хоче досягти піку можливостей». Окрім верхових коней і хортів, яких ми самі вивели для змагань, тварини не змагаються між собою напряму. «Я не певен, що всі тварини однакові з точки зору результативності… і ми не знаємо, чи тренування могло б покращити їхні здібності», - додає він.
Що ж до швидкості, то навіть ті тварини, які долають значні відстані, не мусять бути найшвидшими або найкращими. Казарки не встановлюють рекорди, перетинаючи Північну Атлантику - їм просто потрібно дістатися до місця призначення. «І, - каже фізіолог Росс Такер, - можливо, людина є єдиною твариною, яка справді хоче досягти піку можливостей». Окрім верхових коней і хортів, яких ми самі вивели для змагань, тварини не змагаються між собою напряму. «Я не певен, що всі тварини однакові з точки зору результативності… і ми не знаємо, чи тренування могло б покращити їхні здібності», - додає він.
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
