🥺 Japanese «Paris Syndrome»
Я зараз у Парижі 🇫🇷 — і хоч справді насолоджуюся містом, перше враження було не найкращим. Одразу кинулася в очі активність дрібних «правопорушників», особливо в туристичних районах, і деякі вулиці просто вразили рівнем децибел. Водночас з затишними вуличками з фільмів доводиться мати справу з купою подекуди неорганізованого люду, специфічними запахами і бажанням бути наготові.
Для деяких японських туристів така реальність стає шоком — і має свою назву: パリ症候群 (pari shōkōgun), або Парижський синдром
У японському розумінні Париж — це втілення естетики, романтики, моди й вишуканості 🎀
Зображення з фільмів типу Амелі, численні французькі пекарні в Токіо, магазини Chanel та Louis Vuitton — усе це створює образ ідеального міста з глянцевої обкладинки журналу. Дуже часто питаючи японців «А куди ви хочете поїхати?», відповіддю буде саме «Париж!» (перевірено на особистому досвіді)
Але коли японський турист стикається з реальністю — інколи неуважним сервісом, відсутністю належної підтримки в громадському транспорті, недотриманням правил — настає культурний шок 🌟
У Японії клієнт — це 神様 (Бог), обслуговування завжди ввічливе й «передбачуване», працівники як роботи будуть постійно щось коментувати, вітатися тощо (хоча особисто мені це здається дуже штучним, але смаки — є смаки). У Франції ж очікується, що саме клієнт скаже Bonjour — інакше тебе можуть просто проігнорувати.
Такий контраст викликає у туристів тривожність. У Японії життя побудоване за чіткими правилами: усе за розкладом, та без сюрпризів. У Парижі ж — імпровізація, що ламає систему.
Психіатр Хіроакі Ота ще в 1980-х роках описав це явище як особливу форму культурного шоку.
❕It’s just a literary term that appeared in the 1980s, which generalizes and amplifies a simple disappointment experienced by some Japanese visitors to Paris, a legitimate intercultural apprehension
Японське посольство у Франції щороку репатріює близько 20 туристів, які не витримують реальності — іноді навіть із супроводом лікаря.
Paris syndrome… or elsewhere!
І знаєте, справа не в Парижі. Просто він — улюблений напрямок японських мандрівників, а ще дуже контрастний. Париж занурює тебе у паралельні реальності. І хоча місто безперечно чарівне, їхати сюди варто не з головою, повною кінофантазій, а з готовністю побачити справжнє життя!
#news@momiji_typing
🪽 Ресурси для детальнішого ознайомлення:
A. Viala, H. Ota, M-N. Vacheron, P. Martin and F. Caroli (2004). Japanese pathological travelers in Paris: an original model of transcultural care.
“Le syndrome de Paris” by Saé Shimai with Ryôko Murakawa and Philippe Adam.
“Hana no miyako” a documentary by Akihiro Hata
