‼️АНАЛІТИЧНИЙ ВИСНОВОК
щодо правових підстав необхідності встановлення режиму перемир’я в умовах дії правового режиму воєнного стану та збройної агресії проти України
1. Загальні положення
Відповідно до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про оборону України» та норм міжнародного гуманітарного права, держава має право вживати спеціальних заходів правового характеру для забезпечення оборони, національної безпеки та захисту суверенітету в умовах збройної агресії.
Воєнний стан є особливим правовим режимом, що тимчасово обмежує права і свободи громадян, передбачає розширення повноважень військового командування та органів державної влади, а також мобілізацію ресурсів задля забезпечення оборони держави.
2. Поняття перемир’я та його правова природа
Перемир’я (припинення вогню) — це узгоджене сторонами збройного конфлікту тимчасове припинення бойових дій, що має наслідком зміну фактичного та правового режиму функціонування держави в умовах війни. Перемир’я не є аналогом миру, а лише певним проміжним етапом або гуманітарною мірою.
Правова природа перемир’я:
• є рішенням стратегічного характеру, що впливає на сектор безпеки й оборони;
• змінює алгоритми дій Збройних Сил, інших військових формувань, мобілізованих осіб, військових адміністрацій;
• потребує офіційного оформлення відповідним нормативно-правовим актом.
3. Хто має повноваження встановлювати перемир’я?
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України має право приймати рішення щодо оборони держави, зокрема — щодо припинення вогню.
Крім того, рішення щодо перемир’я, якщо воно суттєво змінює оборонну стратегію, має:
• бути схвалене на рівні РНБО України (ст. 5 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України»);
• у передбачених випадках — затверджене Верховною Радою України, якщо це стосується зміни дії або припинення воєнного стану.
Таким чином, будь-яке перемир’я, яке має юридичні наслідки, повинно бути оформлене у вигляді відповідного акта — указу Президента, рішення РНБО, закону або спільного нормативного документа.
4. Ризики неофіційного або “неписьмового” перемир’я
1. Правова невизначеність: відсутність офіційного документа створює правовий вакуум — військові не мають чітких інструкцій, цивільні не розуміють меж дозволеного.
2. Відповідальність за бездіяльність чи порушення наказів: у разі невидимого перемир’я військові ризикують бути притягнутими до відповідальності за ініціативу або відмову від дій.
3. Можливість зловживань або маніпуляцій: противник може використати перемир’я для перегрупування, що без належного контролю створює загрозу повторного наступу.
5. Висновок
У разі дії правового режиму воєнного стану та продовження збройної агресії проти України режим перемир’я повинен встановлюватися виключно шляхом офіційного правового акту. Такий документ:
• має бути виданий суб’єктом, уповноваженим Конституцією та законами України (Президент, РНБО, Верховна Рада — у межах повноважень);
• повинен містити чітке визначення змісту, строків, умов та меж перемир’я;
• з урахуванням міжнародних зобов’язань України — має узгоджуватись із принципами міжнародного гуманітарного права.
У протилежному випадку будь-яке неформальне перемир’я не лише не має правових наслідків, а й може створити ризики для державного суверенітету, порушити військову дисципліну та національну безпеку.
P.S. Який документ щодо «пасхального перемирʼя» був виданий?
