Я був серед тих, хто з нетерпінням чекав нової відеоадаптації Аді Шанкара. Після Castlevania рівень довіри був високий. І ось вона на столі — Devil May Cry (2025).
Як і у випадку з Castlevania, Аді майже повністю відкинув сюжет першоджерела, написавши свій власний. Чи вийшло цього разу? Давайте розберемося.
Чого очікують фанати Devil May Cry?
Перш за все, це слешер з динамічним екшеном та боротьбою добра зі злом, де головний герой, Данте (а пізніше й Неро), розбирається з демонічною загрозою різного масштабу.
Проте цього разу демони — не зовсім загроза. Аді використав популярні американські теми — мілітаризм і расизм — і подав їх під соусом DMC. Без спойлерів не обійтися, але скажу так: тупий президент і тупі військові — на місці. Демони тут не є релігійними антиподами ангелів. Їх показано як жертв і біженців з паралельного світу, що виглядає дещо дивно.
Данте
Він нормальний. Його образ — це суміш Данте з DMC3 та DMC: Devil May Cry, а озвучує його Джонні Йонг Бош (голос Неро в іграх). Він жартує, скаче, махає мечем і стріляє без обмежень по набоях. Але є проблема — він втратив свою важливість.
Головною героїнею тут радше стає Леді. Якщо раніше Данте був захисником людства, то зараз він — якийсь незрозумілий тип, що лише заважає федералам. Леді, яка тут працює на уряд, справляється з демонами краще за сина Спарди і навіть кілька разів добряче його б'є.
Я розумію, навіщо це зробили. В оригінальному DMC3 Леді була радше мстивою дитиною, яку Данте іноді рятував, а потім показав їй, що люди самі не здатні боротися з демонами — для цього потрібен такий захисник, як Спарда чи сам Данте. Саме цим і закінчується DMC5, коли Данте та Вергілій передають естафету Неро, адже він нарешті доріс до захисту людства. Але тут виходить, що Неро не потрібен, як і сам Данте.
Антагоністи
Головний злодій повністю новий, створений спеціально для цього реткона з паралельними світами. А от його підлеглі — це боси з різних частин гри (по одному з кожної). Але виглядають вони... дивно. Наче знайомі боси, яких ти колись проходив сотні разів, але тепер це їхня версія з AliExpress.
Енцо. Просто... ні
Окремий мій біль. Пам’ятаєте того кумедного «гангстера» з фільмів Пола Андерсона Resident Evil? Який мав бути смішним, але всі забували про нього через секунду? Ось це Енцо. Його можна просто викинути — ні як персонаж, ні як елемент сюжету він не потрібен.
Анімація
Господи, я дістався до цього.
Головна проблема серіалу — це анімація. Студія MIR — моє кохання і моє прокляття. В Legend of Korra вони показали топовий рівень хореографії, але з DMC щось явно пішло не так. У перших двох серіях ще є гарні бої, але далі — гірше.
Покадрову анімацію поступово замінює кострубата 3D-анімація, ніби у когось раптово закінчився час, бюджет або бажання. Але потім трапляється шоста серія — і там раптом немає 3D, зате є комбінація стилів та красива режисура.
Фінал
Він... дивний. Антимілітаристична тема, урядові змови, мораль про те, що люди не кращі за демонів.
Саундтрек
Загалом хороший, окрім опенінгу. Багато ностальгічних композицій, аранжування класичних треків (Devil Trigger, Storm is Approaching, Devils Never Cry — усе це тут).
Висновок
Ще одна середня відеоігрова адаптація. Дуже не хочу закидати її лайном, як DOTA: Dragon's Blood, і сподіваюся, що далі буде краще.
Єдина приємна річ у всьому цьому — як і DOTA, цей серіал можна швидко штампувати по сезону кожні пів року і так само швидко закінчити.
6/10.
