
Політолог без краватки
Політика — це теж розмова. Просто більшість говорять незрозумілою мовою.
А ми — нормальною
Посилання на мій youtube: https://www.youtube.com/@politolog_bez_kravatky
✏️Автор: Єгор Голівець
А ми — нормальною
Посилання на мій youtube: https://www.youtube.com/@politolog_bez_kravatky
✏️Автор: Єгор Голівець
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніКвіт 10, 2025
TGlist-ке қосылған күні
Квіт 15, 2025Қосылған топ
"Політолог без краватки" тобындағы соңғы жазбалар
17.05.202510:05
Попри те, що перемир’я в Стамбулі не вдалося погодити, сам факт особистих перемовин — важливий. Пряма розмова, навіть без прориву — краще, ніж нескінченний обмін заявами через ЗМІ. І хоча риторика з боку Зеленського чи європейців залишається жорсткою, тон обох делегацій після зустрічі був обережний і виважений.
Уперше за роки є обіцянка обміну полоненими по тисячі з кожного боку, домовленість про ще одну зустріч і — що ключове — план обмінятися офіційними баченнями завершення війни. Це не мир, але це – початок зв’язку, що може знизити напругу, якщо збереться критична маса рішень.
Велика політика «зверху» — гучні заголовки, зустрічі лідерів, фото на тлі прапорів — часто не працює, коли розрив у позиціях величезний. А от нудні, повторювані розмови технічного рівня за закритими дверима — можуть дати ефект. Якщо, звісно, їх не зірвуть.
Щодо Трампа — не варто переоцінювати вплив різких заяв про те, що "Путін не хоче миру". Таке говорять давно. Але для чинної адміністрації США Росія залишається стороною, з якою треба домовлятись, а не демонізувати її на кожному кроці. Трамп вважає, що Путін врешті все ж хоче завершити конфлікт, просто — на власних умовах. Саме тому ймовірна його майбутня особиста зустріч із Путіним. Це різко відрізняється від підходу Байдена, але не означає капітуляції, а лише інший стиль роботи.
Про санкції — навряд чи будуть нові. Не тому, що Росія не заслуговує, а тому, що США розуміють: нові санкції вже не мають того шоку, як на початку війни. Кремль адаптувався. І нові «удари» по економіці радше укріплять позиції силовиків у РФ, ніж змусять Москву відступити.
У самій війні все більше вирішуватиметься не в заявах, а на місцях. Якщо вона завершиться у 2025-му — це буде результат не однієї зустрічі, а поступової технічної роботи, де факти на землі диктують лінії на папері.
Ні НАТО, ні серйозних гарантій безпеки від США не буде. Можливо — формальні домовленості з Європою, обмеження на військову присутність, певні умовні зони. Тобто — не капітуляція, але й не справжня перемога для України. Це буде компроміс, який усі назвуть "миром", але кожна сторона потім тлумачитиме по-своєму.
Уперше за роки є обіцянка обміну полоненими по тисячі з кожного боку, домовленість про ще одну зустріч і — що ключове — план обмінятися офіційними баченнями завершення війни. Це не мир, але це – початок зв’язку, що може знизити напругу, якщо збереться критична маса рішень.
Велика політика «зверху» — гучні заголовки, зустрічі лідерів, фото на тлі прапорів — часто не працює, коли розрив у позиціях величезний. А от нудні, повторювані розмови технічного рівня за закритими дверима — можуть дати ефект. Якщо, звісно, їх не зірвуть.
Щодо Трампа — не варто переоцінювати вплив різких заяв про те, що "Путін не хоче миру". Таке говорять давно. Але для чинної адміністрації США Росія залишається стороною, з якою треба домовлятись, а не демонізувати її на кожному кроці. Трамп вважає, що Путін врешті все ж хоче завершити конфлікт, просто — на власних умовах. Саме тому ймовірна його майбутня особиста зустріч із Путіним. Це різко відрізняється від підходу Байдена, але не означає капітуляції, а лише інший стиль роботи.
Про санкції — навряд чи будуть нові. Не тому, що Росія не заслуговує, а тому, що США розуміють: нові санкції вже не мають того шоку, як на початку війни. Кремль адаптувався. І нові «удари» по економіці радше укріплять позиції силовиків у РФ, ніж змусять Москву відступити.
У самій війні все більше вирішуватиметься не в заявах, а на місцях. Якщо вона завершиться у 2025-му — це буде результат не однієї зустрічі, а поступової технічної роботи, де факти на землі диктують лінії на папері.
Ні НАТО, ні серйозних гарантій безпеки від США не буде. Можливо — формальні домовленості з Європою, обмеження на військову присутність, певні умовні зони. Тобто — не капітуляція, але й не справжня перемога для України. Це буде компроміс, який усі назвуть "миром", але кожна сторона потім тлумачитиме по-своєму.
16.04.202513:58
У США підтвердили візит Рубіо та Віткоффа до Парижа, де говоритимуть про Україну
Я думаю, що візит цієї парочки до Франції — це не протокольна зустріч. Це спроба адміністрації Трампа сформувати «альтернативну архітектуру» для врегулювання війни. Не через ООН, не через Брюссель, а між «своїми».
І тут важливе не те, що говоритимуть. А хто говоритиме — і без кого.
Україну, швидше за все, триматимуть у курсі. Але не за столом. Це і є головна проблема: якщо переговори про тебе відбуваються без тебе — вони точно не на твою користь, на жаль…
І зараз — саме той момент, коли Києву треба не мовчати, а вимагати публічності й рівноправності. Бо тиша — це запрошення торгувати інтересами за твоєю спиною.
Я думаю, що візит цієї парочки до Франції — це не протокольна зустріч. Це спроба адміністрації Трампа сформувати «альтернативну архітектуру» для врегулювання війни. Не через ООН, не через Брюссель, а між «своїми».
І тут важливе не те, що говоритимуть. А хто говоритиме — і без кого.
Україну, швидше за все, триматимуть у курсі. Але не за столом. Це і є головна проблема: якщо переговори про тебе відбуваються без тебе — вони точно не на твою користь, на жаль…
І зараз — саме той момент, коли Києву треба не мовчати, а вимагати публічності й рівноправності. Бо тиша — це запрошення торгувати інтересами за твоєю спиною.
15.04.202517:38
Україна колись стане членом НАТО: це вже незворотній шлях, — Clash посилається на генсека Альянсу Марка Рютте.
Заява Марка Рютте про те, що членство України в НАТО — незворотний шлях, — це, передусім, політичний сигнал. Він адресований не лише Києву, а й Москві: Захід не відступить від обраного курсу. Але важливо розуміти: «незворотність» не означає «швидкість».
Формально — процес залишається відкритим, без конкретних дат чи гарантій. Але стратегічно — так, НАТО більше не розглядає Україну як буфер або "сіру зону". Це зрушення в парадигмі: з політики стримування — до політики включення.
І як на мене, багато перешкод нас чекає((( від реформи сектора безпеки до внутрішніх дебатів у самому Альянсі. Але головне — вектор визначено. І це вже не питання «чи», а «коли і як».
Заява Марка Рютте про те, що членство України в НАТО — незворотний шлях, — це, передусім, політичний сигнал. Він адресований не лише Києву, а й Москві: Захід не відступить від обраного курсу. Але важливо розуміти: «незворотність» не означає «швидкість».
Формально — процес залишається відкритим, без конкретних дат чи гарантій. Але стратегічно — так, НАТО більше не розглядає Україну як буфер або "сіру зону". Це зрушення в парадигмі: з політики стримування — до політики включення.
І як на мене, багато перешкод нас чекає((( від реформи сектора безпеки до внутрішніх дебатів у самому Альянсі. Але головне — вектор визначено. І це вже не питання «чи», а «коли і як».
15.04.202516:56
Фіцо поїде в москву на 9 травня, навіть незважаючи на вимоги Євросоюзу не здійснювати такий візит, — ЗМІ
«Я збираюся в москву дев'ятого травня. Попередження голови дипломатії ЄС — це шантаж чи оголошення про те, що я буду покараний після повернення з москви? Я не знаю, але я знаю, що зараз 2025 рік, а не 1939. Ніхто не може вказувати мені, куди я повинен або не повинен їхати»
Візит Роберта Фіцо до москви 9 травня — це не просто дипломатичний жест, а демонстративний виклик спільній зовнішній політиці Європейського Союзу. Прем’єр-міністр держави-члена ЄС свідомо ігнорує позицію Брюсселя, апелюючи до суверенітету, але фактично підіграє російському наративу про розкол усередині Європи.
Аргументи про «шантаж» чи «1939 рік» — це риторика, яка має замінити серйозне пояснення: яку політичну мету переслідує Словаччина, демонструючи лояльність до агресора в розпал війни в Україні?
Такий крок послаблює європейську солідарність і створює прецедент — коли особисті політичні амбіції національного лідера стають важливішими за спільні зобов’язання перед союзниками.
«Я збираюся в москву дев'ятого травня. Попередження голови дипломатії ЄС — це шантаж чи оголошення про те, що я буду покараний після повернення з москви? Я не знаю, але я знаю, що зараз 2025 рік, а не 1939. Ніхто не може вказувати мені, куди я повинен або не повинен їхати»
Візит Роберта Фіцо до москви 9 травня — це не просто дипломатичний жест, а демонстративний виклик спільній зовнішній політиці Європейського Союзу. Прем’єр-міністр держави-члена ЄС свідомо ігнорує позицію Брюсселя, апелюючи до суверенітету, але фактично підіграє російському наративу про розкол усередині Європи.
Аргументи про «шантаж» чи «1939 рік» — це риторика, яка має замінити серйозне пояснення: яку політичну мету переслідує Словаччина, демонструючи лояльність до агресора в розпал війни в Україні?
Такий крок послаблює європейську солідарність і створює прецедент — коли особисті політичні амбіції національного лідера стають важливішими за спільні зобов’язання перед союзниками.
15.04.202512:05
Саудівська Аравія більше не грає роль “молодшого брата” Америки.
Вона будує нову гру — між США і Китаєм, Іраном і ЄС, Україною і Сирією.
Дружить з усіма. І ні з ким по-справжньому.
Чому переговори про війну в Україні тепер відбуваються не в Женеві, а в Джидді?
Та як Пекін став “миротворцем” на Близькому Сході?
І чи зможе Ер-Ріяд втримати баланс, коли навколо — вибухає?
Повна історія, сучасність і підкилимні ігри — у новому відео
Вона будує нову гру — між США і Китаєм, Іраном і ЄС, Україною і Сирією.
Дружить з усіма. І ні з ким по-справжньому.
Чому переговори про війну в Україні тепер відбуваються не в Женеві, а в Джидді?
Та як Пекін став “миротворцем” на Близькому Сході?
І чи зможе Ер-Ріяд втримати баланс, коли навколо — вибухає?
Повна історія, сучасність і підкилимні ігри — у новому відео
15.04.202510:05
Чи має держава душу? Що сказав би Сковорода про НАТО? 🤔🕊
Уявіть собі: 18 століття, Харківщина. Філософ у домотканій свиті мандрує селами, відмовляється від кар’єри при дворі й читає Біблію латиною 📖. Його звати Григорій Сковорода. А тепер — стрибок у 2025 рік. Україна в процесі вступу до НАТО. У повітрі гуде стратегічна автономія, оборонні бюджети, колективна безпека 🛡. Ви можете сказати: яке діло Сковороді до Північноатлантичного альянсу?
А от і має. Бо йдеться не про ракети 🚀, а про вибір.
Сковорода не писав про НАТО. Але він писав про свободу.
“Світ ловив мене, та не спіймав” — це не просто епітафія. Це маніфест. Сковорода уникав зовнішньої приналежності, але водночас шукав “сродність” — внутрішню гармонію людини з її справжнім покликанням. І саме це — ключ до розуміння нашого стратегічного курсу.
Для чого Україні НАТО?
Щоб не боятись бути собою.
НАТО — це не про підпорядкування Заходу. Це про інституційну відповідь на Сковородине запитання: “Чи живеш ти згідно з природою своєю?” 🌿
Якщо природа України — бути незалежною, вільною, без страху вторгнення — тоді колективна безпека стає інструментом сродної праці.
Бо сродна праця — це коли ти живеш за своєю природою. А не за примхами сусіда з ядерною кнопкою 💣.
Сковорода вчив: “Не рівняйся на інших — знай себе.” 🪞
І отут парадокс. Щоб знати себе, треба не замикатись у фейсбучному дзеркалі. Треба побачити себе у глобальному контексті 🌍. НАТО — це не імперія. Це клуб тих, хто усвідомив: у світі, де хижак полює на самотнього, вижити можна лише разом 🤝.
Але чи не був би Сковорода пацифістом? Може, він би казав: “Я — проти зброї”?
Ні. Сковорода не був наївним мрійником. Він вірив у внутрішню свободу, а не в безпорадність. Його “царство Боже всередині вас” — це не пасивність, а внутрішня сила.
Істинний мир — не в тому, щоб зняти броню, а в тому, щоб не підкорятись злу. А для цього іноді треба мати броню 🛡. І друзів із винищувачами F-16 ✈️.
І нарешті — головне.
Сковорода казав: “У кожного своє щастя, як у кожного свій ніс.” 👃
Україна теж має своє щастя. І воно точно не в “русском мірє”.
Наше щастя — не в конфронтації, а в свободі вибору.
Не в мілітаризмі, а в захисті.
Не в ізоляції, а в союзі тих, хто хоче жити без страху.
І якби Сковорода був живий, він, може, не любив би офіційні саміти. Але точно сказав би:
“Йди туди, де твоя сродність. І неси туди свою душу. Навіть якщо це штаб-квартира НАТО у Брюсселі.”
Уявіть собі: 18 століття, Харківщина. Філософ у домотканій свиті мандрує селами, відмовляється від кар’єри при дворі й читає Біблію латиною 📖. Його звати Григорій Сковорода. А тепер — стрибок у 2025 рік. Україна в процесі вступу до НАТО. У повітрі гуде стратегічна автономія, оборонні бюджети, колективна безпека 🛡. Ви можете сказати: яке діло Сковороді до Північноатлантичного альянсу?
А от і має. Бо йдеться не про ракети 🚀, а про вибір.
Сковорода не писав про НАТО. Але він писав про свободу.
“Світ ловив мене, та не спіймав” — це не просто епітафія. Це маніфест. Сковорода уникав зовнішньої приналежності, але водночас шукав “сродність” — внутрішню гармонію людини з її справжнім покликанням. І саме це — ключ до розуміння нашого стратегічного курсу.
Для чого Україні НАТО?
Щоб не боятись бути собою.
НАТО — це не про підпорядкування Заходу. Це про інституційну відповідь на Сковородине запитання: “Чи живеш ти згідно з природою своєю?” 🌿
Якщо природа України — бути незалежною, вільною, без страху вторгнення — тоді колективна безпека стає інструментом сродної праці.
Бо сродна праця — це коли ти живеш за своєю природою. А не за примхами сусіда з ядерною кнопкою 💣.
Сковорода вчив: “Не рівняйся на інших — знай себе.” 🪞
І отут парадокс. Щоб знати себе, треба не замикатись у фейсбучному дзеркалі. Треба побачити себе у глобальному контексті 🌍. НАТО — це не імперія. Це клуб тих, хто усвідомив: у світі, де хижак полює на самотнього, вижити можна лише разом 🤝.
Але чи не був би Сковорода пацифістом? Може, він би казав: “Я — проти зброї”?
Ні. Сковорода не був наївним мрійником. Він вірив у внутрішню свободу, а не в безпорадність. Його “царство Боже всередині вас” — це не пасивність, а внутрішня сила.
Істинний мир — не в тому, щоб зняти броню, а в тому, щоб не підкорятись злу. А для цього іноді треба мати броню 🛡. І друзів із винищувачами F-16 ✈️.
І нарешті — головне.
Сковорода казав: “У кожного своє щастя, як у кожного свій ніс.” 👃
Україна теж має своє щастя. І воно точно не в “русском мірє”.
Наше щастя — не в конфронтації, а в свободі вибору.
Не в мілітаризмі, а в захисті.
Не в ізоляції, а в союзі тих, хто хоче жити без страху.
І якби Сковорода був живий, він, може, не любив би офіційні саміти. Але точно сказав би:
“Йди туди, де твоя сродність. І неси туди свою душу. Навіть якщо це штаб-квартира НАТО у Брюсселі.”
15.04.202509:05
Політика — це не тільки про закони, війни і саміти.
Це ще й про сенс. Про страх. Про жадібність. Про рішення, які ухвалюють не на камерах, а в кулуарах.
🔹 Що буде на цьому каналі?
– великі теми без лекційного тону
– закулісна дипломатія
– геополітика як людська історія
– трохи кухонної філософії
Подивись перше відео. Це — знайомство.
Це ще й про сенс. Про страх. Про жадібність. Про рішення, які ухвалюють не на камерах, а в кулуарах.
🔹 Що буде на цьому каналі?
– великі теми без лекційного тону
– закулісна дипломатія
– геополітика як людська історія
– трохи кухонної філософії
Подивись перше відео. Це — знайомство.
15.04.202509:01
Привіт. Це “Політолог без краватки”.
Тут не буде лекцій з кафедри і нудних зведень. Натомість — міжнародна політика мовою, якою говорять на кухні після другої чашки чаю. Тут ми дивимось, хто і як рухає фігури на глобальній шахівниці — і нащо їм це все.
Цей канал — не про те, що сталося. А про те, чому. Чому лідери домовляються з ворогами. Чому одні країни стають друзями, а інші — розмінною монетою. Чому за офіційними заявами завжди ховається щось справжнє.
Тут не буде лекцій з кафедри і нудних зведень. Натомість — міжнародна політика мовою, якою говорять на кухні після другої чашки чаю. Тут ми дивимось, хто і як рухає фігури на глобальній шахівниці — і нащо їм це все.
Цей канал — не про те, що сталося. А про те, чому. Чому лідери домовляються з ворогами. Чому одні країни стають друзями, а інші — розмінною монетою. Чому за офіційними заявами завжди ховається щось справжнє.
Рекордтар
17.05.202505:08
70Жазылушылар17.05.202523:59
400Дәйексөз индексі16.04.202523:59
501 жазбаның қамтуы19.05.202517:55
0Жарнамалық жазбаның қамтуы17.04.202523:59
25.00%ER09.04.202521:58
135.14%ERRКөбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.