Білім беру
ІСТОРІЯ БЕЗ ЦЕНЗУРИ 🇺🇦 /UNCENSORED HISTORY
Білім беру
08.05.202516:00
Collage by Патріот🇺🇦
#постать #україна
Видатні постаті в історії України 🇺🇦
#постать #україна
Видатні постаті в історії України 🇺🇦
08.05.202508:04
#україна #війна #москалі #постать
А чи ви знали, що Іван Мазепа🇺🇦 був настільки відомим й прославленим у світі, що його ім’ям називали ледь не все в Європі: паби, табакерки, келихи, кораблі.
Він був настільки популярною людиною, що навіть в Південній Африці є шматочок суші з українською назвою Мазепа Бей (Mazeppa Bay).
І в решті решт його запросили на європейський трон та посвятили Князем Священної Римської імперії.
⚡ Історії з його життя розбирали на легенди, й одна, наприклад, як його голого прив’язали до спини дикого коня та випустили в палючий степ, надихала всю Європу.
⚔️ Вперше цю історію Мазепи описав в книзі «Історія Карла ХІІ» один із найбільш відомих письменників епохи Просвітництва - Вольтер. Частина видання присвячена саме Україні, зокрема, гетьману Івану Мазепі.
⚔️ Образ дикого коня з нещасним хлопцем, приреченим на страшну та повільну смерть, зачарував і лорда Байрона. Він присвятив цій історії поему під назвою «Mazeppa». У творі майбутній гетьман зображений героєм, також непересічною особистістю, та українським Олександром Македонським.
⚔️ Після лорда Байрона, образ голого хлопця, прив’язаного до коня, підхопив Віктор Гюго. Та якщо англійський поет ба більше зображував нестримний біг тварини, як прагнення до волі, то французький письменник зацікавився ще також символічністю образу.
⚔️ Дізнавшись, що Мазепа писав вірші, Гюго порівняв його з митцем, а його коня з генієм. Так великий французький письменник бачив їхню взаємодію: нестримний лет генія, і також виснаженого митця, для якого така швидкість смертельна.
⚔️ Ці твори надихали також художників епохи Романтизму. Делакруа, Луї Буланже, Орас Верне, Жеріко показали світові своє бачення І. Мазепи.
А чи ви знали, що Іван Мазепа🇺🇦 був настільки відомим й прославленим у світі, що його ім’ям називали ледь не все в Європі: паби, табакерки, келихи, кораблі.
Він був настільки популярною людиною, що навіть в Південній Африці є шматочок суші з українською назвою Мазепа Бей (Mazeppa Bay).
І в решті решт його запросили на європейський трон та посвятили Князем Священної Римської імперії.
⚡ Історії з його життя розбирали на легенди, й одна, наприклад, як його голого прив’язали до спини дикого коня та випустили в палючий степ, надихала всю Європу.
⚔️ Вперше цю історію Мазепи описав в книзі «Історія Карла ХІІ» один із найбільш відомих письменників епохи Просвітництва - Вольтер. Частина видання присвячена саме Україні, зокрема, гетьману Івану Мазепі.
⚔️ Образ дикого коня з нещасним хлопцем, приреченим на страшну та повільну смерть, зачарував і лорда Байрона. Він присвятив цій історії поему під назвою «Mazeppa». У творі майбутній гетьман зображений героєм, також непересічною особистістю, та українським Олександром Македонським.
⚔️ Після лорда Байрона, образ голого хлопця, прив’язаного до коня, підхопив Віктор Гюго. Та якщо англійський поет ба більше зображував нестримний біг тварини, як прагнення до волі, то французький письменник зацікавився ще також символічністю образу.
⚔️ Дізнавшись, що Мазепа писав вірші, Гюго порівняв його з митцем, а його коня з генієм. Так великий французький письменник бачив їхню взаємодію: нестримний лет генія, і також виснаженого митця, для якого така швидкість смертельна.
⚔️ Ці твори надихали також художників епохи Романтизму. Делакруа, Луї Буланже, Орас Верне, Жеріко показали світові своє бачення І. Мазепи.
20.02.202517:02
Collage by Патріот🇺🇦
#мова #україна #родина
Знай та поважай своє🇺🇦! бо це того варто👍
#мова #україна #родина
Знай та поважай своє🇺🇦! бо це того варто👍
20.02.202513:04
Photo by Wikimedia
#війна #україна
Колківська республіка - анклав української незалежності та демократії
В квітні 1943 року невелика частина Волині з центром в селі Колки була визволена від німецької окупації. УПА почали будували тут власну демократичну державу. За короткий період в республіці з’явилась власна газета, були організовані школи, лікарні, військові табори, відновлювали роботу електростанції, шевські, кравецькі виробництва, харчова промисловість, була введена власна валюта. Існував цей осередок незалежності недовго. В листопаді того ж 1943 року республіка була знову окупована нацистами.
Але німецька окупація не найбільше зло, яке довелось пережити місцевим. Після приходу більшовиків в 1944 році на цій території проводились особливо жорстокі репресії. Значна частина жителів колишньої Колківської республіки була заслана в Сибір, а більшовики зробили все можливе, щоб ніхто ніколи не дізнався про її існування.
#війна #україна
Колківська республіка - анклав української незалежності та демократії
В квітні 1943 року невелика частина Волині з центром в селі Колки була визволена від німецької окупації. УПА почали будували тут власну демократичну державу. За короткий період в республіці з’явилась власна газета, були організовані школи, лікарні, військові табори, відновлювали роботу електростанції, шевські, кравецькі виробництва, харчова промисловість, була введена власна валюта. Існував цей осередок незалежності недовго. В листопаді того ж 1943 року республіка була знову окупована нацистами.
Але німецька окупація не найбільше зло, яке довелось пережити місцевим. Після приходу більшовиків в 1944 році на цій території проводились особливо жорстокі репресії. Значна частина жителів колишньої Колківської республіки була заслана в Сибір, а більшовики зробили все можливе, щоб ніхто ніколи не дізнався про її існування.
20.02.202507:00
Collage by Патріот🇺🇦
#війна #україна
Доброго ранку, Україно🇺🇦!
Слава Україні та її воїнам 🇺🇦
Смерть ворогам☠
#війна #україна
Доброго ранку, Україно🇺🇦!
Слава Україні та її воїнам 🇺🇦
Смерть ворогам☠
15.02.202515:02
Photo by Wikimedia
#україна
Малеча з Луганщини. Олександрівськ
Місто розташоване на березі річки Лугані, за 7 км від обласного центру і за 2 км на захід від станції Мілове на залізниці Луганськ—Дебальцеве.
Олександрівськ заснований в другій половині XVIII століття. В 1907 році працювали винокурний та цегельний заводи.
З 2014 року місто окуповане кацапами.
#україна
Малеча з Луганщини. Олександрівськ
Місто розташоване на березі річки Лугані, за 7 км від обласного центру і за 2 км на захід від станції Мілове на залізниці Луганськ—Дебальцеве.
Олександрівськ заснований в другій половині XVIII століття. В 1907 році працювали винокурний та цегельний заводи.
З 2014 року місто окуповане кацапами.
08.05.202514:01
Video з соцмереж
#україна
Порівняння інфраструктури України 🇺🇦 та московії☠
Вибачте, мовою окупанта☠
СМЕРТЬ МОСКАЛЯМ☠
СЛАВА УКРАЇНІ 🇺🇦
#україна
Порівняння інфраструктури України 🇺🇦 та московії☠
Вибачте, мовою окупанта☠
СМЕРТЬ МОСКАЛЯМ☠
СЛАВА УКРАЇНІ 🇺🇦
08.05.202508:02
Photo by Wikimedia
#україна #війна #москалі #постать
Цього УКРАЇНЦЯ🇺🇦москальські☠ попи відлучили від церкви(анафема), а сучасні українські ГНИДИ перейменували частину вулиці МАЗЕПИ, в Лаврську , щоб промоскальським ☠гнидам(Паша-мерседес та інші вбивці) не мозолила очі назва вулиці ім.Мазепи, гниди і досі у Лаврі.
чит.далі.
#україна #війна #москалі #постать
Цього УКРАЇНЦЯ🇺🇦москальські☠ попи відлучили від церкви(анафема), а сучасні українські ГНИДИ перейменували частину вулиці МАЗЕПИ, в Лаврську , щоб промоскальським ☠гнидам(Паша-мерседес та інші вбивці) не мозолила очі назва вулиці ім.Мазепи, гниди і досі у Лаврі.
чит.далі.
20.02.202515:21
Навіть якщо корабель не потонув під час шторму і його не захопили пірати, померти на суші, в тропіках можна було кожної хвилини.
Одного разу Яблонську вкусила бананова гадюка, яку мандрівниця не помітила в листі. Смерть після такого укусу настає одразу, але Софію врятував місцевий знахар. Після відвідин Ангкора в Камбоджі вона перехворіла малярією, яка теж часто буває смертельною. Іншого разу Яблонська зірвала красиву орхідею, щоб засушити на пам’ять, а наступного дня рука розпухла і сильно боліла. Лікар нічим допомогти не зміг, тому Яблонська звернулася до малайського чародія і знову врятувалася від смерті. На Бора-Бора під час сходження на найвищу вершину острова мандрівниця мало не впала у глибоке провалля, її в останню мить врятував місцевий провідник Матай.
1939 році Яблонська приїжджала на деякий час в Україну, зустрічалася з читачами на творчих вечорах, відвідала рідних і повернулася до Китаю.
На прощання у Львові їй подарували ляльку-гуцулку, і Софія з нею ніколи не розлучалася. Об’їхавши чимало країн; гуцулка поселилася на українському килимі, простеленому у спальні Софії. В листі до однієї знайомої вона писала: «Мені вдалось зберегти небагато цінних особистих речей, з якими я ніколи не розлучалася: гуцульську ляльку — дарунок українок після моїх читань в Галичині; книжку віршів Кобзаря; здається, теж не зовсім загубила мою українську душу; та, врешті, дерев’яну різьблену мисочку, на якій ще видно напис: „Чим хата багата — тим рада”».
Вона називала свого чоловіка Жана Іваном, годувала галицькими стравами та навчала українських слів, створила український квітник з мальвами та соняшниками, призвичаювала китайців вишивати рушники, їсти борщ та доїти корову (її в Китаї здебільшого використовували як тяглову силу). Після повернення з Піднебесної, сім’я Уден поселилася спочатку в Парижі, а після смерті чоловіка — на французькому острові Нуармутьє.
Там Яблонська вирішила отримати новий досвід – вона проектувала та здавала в оренду будинки, а також написала повість-спогад «Розмова з батьком», в якій описала проведене в Галичині дитинство.
Софія Яблонська загинула в автомобільній катастрофі 4 лютого 1971 р. Вона їхала в Париж на зустріч з видавцем і везла рукопис нової книги.
Одного разу Яблонську вкусила бананова гадюка, яку мандрівниця не помітила в листі. Смерть після такого укусу настає одразу, але Софію врятував місцевий знахар. Після відвідин Ангкора в Камбоджі вона перехворіла малярією, яка теж часто буває смертельною. Іншого разу Яблонська зірвала красиву орхідею, щоб засушити на пам’ять, а наступного дня рука розпухла і сильно боліла. Лікар нічим допомогти не зміг, тому Яблонська звернулася до малайського чародія і знову врятувалася від смерті. На Бора-Бора під час сходження на найвищу вершину острова мандрівниця мало не впала у глибоке провалля, її в останню мить врятував місцевий провідник Матай.
1939 році Яблонська приїжджала на деякий час в Україну, зустрічалася з читачами на творчих вечорах, відвідала рідних і повернулася до Китаю.
На прощання у Львові їй подарували ляльку-гуцулку, і Софія з нею ніколи не розлучалася. Об’їхавши чимало країн; гуцулка поселилася на українському килимі, простеленому у спальні Софії. В листі до однієї знайомої вона писала: «Мені вдалось зберегти небагато цінних особистих речей, з якими я ніколи не розлучалася: гуцульську ляльку — дарунок українок після моїх читань в Галичині; книжку віршів Кобзаря; здається, теж не зовсім загубила мою українську душу; та, врешті, дерев’яну різьблену мисочку, на якій ще видно напис: „Чим хата багата — тим рада”».
Вона називала свого чоловіка Жана Іваном, годувала галицькими стравами та навчала українських слів, створила український квітник з мальвами та соняшниками, призвичаювала китайців вишивати рушники, їсти борщ та доїти корову (її в Китаї здебільшого використовували як тяглову силу). Після повернення з Піднебесної, сім’я Уден поселилася спочатку в Парижі, а після смерті чоловіка — на французькому острові Нуармутьє.
Там Яблонська вирішила отримати новий досвід – вона проектувала та здавала в оренду будинки, а також написала повість-спогад «Розмова з батьком», в якій описала проведене в Галичині дитинство.
Софія Яблонська загинула в автомобільній катастрофі 4 лютого 1971 р. Вона їхала в Париж на зустріч з видавцем і везла рукопис нової книги.
20.02.202511:00
Collage by Патріот🇺🇦
#війна #україна
Без опису посту.
Це наша історія, історія ⚔ повномасштабної війни.
Чекаю від вас коментарі.
P.S. Вас обманювали і обманювать, в цьому році будуть вибори, покажіть хто ви і знову оберіть того хто вам обіцяв ШАШЛИКИ!
#війна #україна
Без опису посту.
Це наша історія, історія ⚔ повномасштабної війни.
Чекаю від вас коментарі.
P.S. Вас обманювали і обманювать, в цьому році будуть вибори, покажіть хто ви і знову оберіть того хто вам обіцяв ШАШЛИКИ!
19.02.202517:01
Collage by Патріот🇺🇦
#мова #україна #родина
Знай та поважай своє🇺🇦! бо це того варто👍
#мова #україна #родина
Знай та поважай своє🇺🇦! бо це того варто👍
15.02.202513:01
Photo by Wikimedia
#україна
📍Це знаменитий віадук у Ворохті (фото 1930-х років).
Його історія почалася у 1890-х, коли через село проклали гілку Транскарпатської залізниці. Переказували, колію будували італійські інженери, великі приборкувачі гірських ландшафтів.
Досі потяги з Івано-Франківська до Ділового їздять саме частиною Транскарпатської залізниці.
Фотогенічний віадук у Ворохті задумували зовсім іншим - це мав бути звичайний залізний міст. Та під час прокладання колій неподалік знайшли поклади якісного пісковику.
Склепінчасті мости, які спроєктувало Товариство австрійських інженерів у Відні, виявилися дешевшими за металеві. Камінь із каменярень "Інженер Крауш і Ко" та "Ґорґани" використовували не лише на карпатські віадуки, а й експортували до Кракова та Відня.
На жаль, під час Першої світової війни віадук підірвали москальські☠ солдати. Його відбудували у
1925-1927 роках.
#україна
📍Це знаменитий віадук у Ворохті (фото 1930-х років).
Його історія почалася у 1890-х, коли через село проклали гілку Транскарпатської залізниці. Переказували, колію будували італійські інженери, великі приборкувачі гірських ландшафтів.
Досі потяги з Івано-Франківська до Ділового їздять саме частиною Транскарпатської залізниці.
Фотогенічний віадук у Ворохті задумували зовсім іншим - це мав бути звичайний залізний міст. Та під час прокладання колій неподалік знайшли поклади якісного пісковику.
Склепінчасті мости, які спроєктувало Товариство австрійських інженерів у Відні, виявилися дешевшими за металеві. Камінь із каменярень "Інженер Крауш і Ко" та "Ґорґани" використовували не лише на карпатські віадуки, а й експортували до Кракова та Відня.
На жаль, під час Першої світової війни віадук підірвали москальські☠ солдати. Його відбудували у
1925-1927 роках.
08.05.202512:00
Photo by Wikimedia
#світ
Це мітинг прихильників Гітлера в 1937 році.
Такої кількості людей не збирав жоден мітинг в історії людства.
Через 8 років (у 45-му) вони скажуть, що ніколи не підтримували ідеї Гітлера.
Це ж буде потім із москалями -вбивцями☠, вони скажуть ❗️що винен тільки хутін, ні❗️ винна вся нація❗️❗️❗️
#світ
Це мітинг прихильників Гітлера в 1937 році.
Такої кількості людей не збирав жоден мітинг в історії людства.
Через 8 років (у 45-му) вони скажуть, що ніколи не підтримували ідеї Гітлера.
Це ж буде потім із москалями -вбивцями☠, вони скажуть ❗️що винен тільки хутін, ні❗️ винна вся нація❗️❗️❗️
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
08.05.202506:01
Collage by Патріот🇺🇦
#війна #україна
Доброго ранку, Україно🇺🇦!
Слава Україні та її воїнам 🇺🇦
Смерть ворогам☠
#війна #україна
Доброго ранку, Україно🇺🇦!
Слава Україні та її воїнам 🇺🇦
Смерть ворогам☠
20.02.202515:21
#україна #світ
В Південно-Східній Азії вона мало не померла від укусу бананової гадюки, малярійного комара та соку отруйної орхідеї; полювала на тигра в Лаосі, кілька місяців жила і вела побут із місцевими на Бора-Бора, мала аудієнцію у останньої королеви Таїті, втікала від залицянь князя в Таїланді та була на весіллі в’єтнамського принца.
Її ім’я все ще мало відоме серед своїх, а проте записи Яблонської справді цікаві та унікальні. Особливо тому, що вони про країни і звичаї, яких більше немає.
Так в 30х р. ХХ ст. не було ні Інстаграму, ні бюджетних авіакомпаній, ні фотоапаратів, які можна сховати в кишені, ні засобів гігієни, ні багатьох зручних штук. Не було і жанру тревелогів, тим паче написаних жінками!
Жінки в той час, зазвичай, не покидали своє місто, не те що країну. Навіть сьогодні в азійських селах на світлих європейок у штанах і з короткими зачісками дивляться зі здивуванням, а тоді, бувало, реагували агресивно.
Одного разу в Китаї в Яблонську навіть кидали камінням. І от в той час, коли мандри були не задоволенням, а дорогим і надзвичайно складним випробуванням, вона все одно об’їздила, обплила та облетіла світ.
Яблонська захоплює – вона справді виняткова, безстрашна, зі стержнем, з характером. Йшла за покликом, не боялася бути інакшою.
Софія народилася у Львівській області у сім’ї священика у 1907 році. Навчалася в учительській гімназії, драматичній студії. В Тернополі з братом займалася менеджментом двох кінотеатрів. Імовірно, тоді вона вирішила опановувати техніку знімання документального кіно і у 1927 р. вирушила туди, де кіно з’явилося – в Париж.
Працювала моделлю та натурницею, вчилася користуватися кінокамерою, знялася у невеликій ролі в одній зі стрічок компанії Pathe-Natan, познайомилася з Володимиром Винниченком. За порадою друзів, Яблонська вирішує поїхати у одну з французьких колоній – Марокко.
За мотивами подорожі пише свій перший тревелог – «Чар Марокка». Він виходить друком у Львові в 1932 р. та отримує чудові відгуки критиків.
Згодом, надихнувшись розповідями українського сходознавця та японіста Степана Левинського, Яблонська зважується на довколасвітню подорож із обов’язковим відвіданням екзотичних островів у Тихому океані – Таїті та Бора-Бора. Вони особливо манять її – Софія шукає рай на землі.
Маршрут був такий: з Марселя через Єгипет до Шрі-Ланки, потім Малайзія, Таїланд, Китай, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Сінгапур, Індонезія, Австралія, Нова Зеландія, Полінезія, США і назад у Францію.
Дирекція «Індокитай Фільм» не надто вірила, що Софії вдасться зняти хоча б щось в Юньнані – до того спроби інших кінооператорів були безрезультатними. Тому короткі замальовки звідти, які вона надсилала в Париж, приємно дивували.
Яблонська не тільки фільмує та фотографує, а й занотовує свої враження. Невеликі статті вона надсилає в українські часописи, а згодом упорядковує дві книги: «З країни рижу та опію» та “Далекі обрії”, які ілюструє своїми фото. В них багато особистісних переживань, вражень та рефлексій і зовсім немає нудної енциклопедичної інформації.
Це не просто тревелоги, а жіночі тревелоги: Яблонська сприймає світ очима – як фотограф і оператор, а й серцем – як жінка і пише часто про жінок.
Читати Яблонську через майже 100 років цікаво – у неї про той світ, якого вже не існує. Це рідкісна задокументована історія підкорених європейською цивілізацією народів і природи Азії.
Прикметно, що в часи поділу тієї частини світу на неосвічених туземців і білих панів, Яблонська не гидує і досліджує країну зсередини. В Сайгоні їсть суп фо-бо у вуличного кухаря – на цю дивину збігається подивитися вся вулиця; на Балі бере участь у релігійних церемоніях, спить на долівці в хижах разом із полінезійцями і полює із ними на акулу.
На Бора-Бора Софія стає однією з місцевих і навіть отримує місцеве ім’я – Теура (в перекладі – Червона птаха). І всюди вона досліджує місця, людей, звичаї, які ще поки не піддалися колонізаційному впливу і залишилися автентичними. І звичайно, подорожі в 30х роках минулого століття були справді небезпечними.
В Південно-Східній Азії вона мало не померла від укусу бананової гадюки, малярійного комара та соку отруйної орхідеї; полювала на тигра в Лаосі, кілька місяців жила і вела побут із місцевими на Бора-Бора, мала аудієнцію у останньої королеви Таїті, втікала від залицянь князя в Таїланді та була на весіллі в’єтнамського принца.
Її ім’я все ще мало відоме серед своїх, а проте записи Яблонської справді цікаві та унікальні. Особливо тому, що вони про країни і звичаї, яких більше немає.
Так в 30х р. ХХ ст. не було ні Інстаграму, ні бюджетних авіакомпаній, ні фотоапаратів, які можна сховати в кишені, ні засобів гігієни, ні багатьох зручних штук. Не було і жанру тревелогів, тим паче написаних жінками!
Жінки в той час, зазвичай, не покидали своє місто, не те що країну. Навіть сьогодні в азійських селах на світлих європейок у штанах і з короткими зачісками дивляться зі здивуванням, а тоді, бувало, реагували агресивно.
Одного разу в Китаї в Яблонську навіть кидали камінням. І от в той час, коли мандри були не задоволенням, а дорогим і надзвичайно складним випробуванням, вона все одно об’їздила, обплила та облетіла світ.
Яблонська захоплює – вона справді виняткова, безстрашна, зі стержнем, з характером. Йшла за покликом, не боялася бути інакшою.
Софія народилася у Львівській області у сім’ї священика у 1907 році. Навчалася в учительській гімназії, драматичній студії. В Тернополі з братом займалася менеджментом двох кінотеатрів. Імовірно, тоді вона вирішила опановувати техніку знімання документального кіно і у 1927 р. вирушила туди, де кіно з’явилося – в Париж.
Працювала моделлю та натурницею, вчилася користуватися кінокамерою, знялася у невеликій ролі в одній зі стрічок компанії Pathe-Natan, познайомилася з Володимиром Винниченком. За порадою друзів, Яблонська вирішує поїхати у одну з французьких колоній – Марокко.
За мотивами подорожі пише свій перший тревелог – «Чар Марокка». Він виходить друком у Львові в 1932 р. та отримує чудові відгуки критиків.
Згодом, надихнувшись розповідями українського сходознавця та японіста Степана Левинського, Яблонська зважується на довколасвітню подорож із обов’язковим відвіданням екзотичних островів у Тихому океані – Таїті та Бора-Бора. Вони особливо манять її – Софія шукає рай на землі.
Маршрут був такий: з Марселя через Єгипет до Шрі-Ланки, потім Малайзія, Таїланд, Китай, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Сінгапур, Індонезія, Австралія, Нова Зеландія, Полінезія, США і назад у Францію.
Дирекція «Індокитай Фільм» не надто вірила, що Софії вдасться зняти хоча б щось в Юньнані – до того спроби інших кінооператорів були безрезультатними. Тому короткі замальовки звідти, які вона надсилала в Париж, приємно дивували.
Яблонська не тільки фільмує та фотографує, а й занотовує свої враження. Невеликі статті вона надсилає в українські часописи, а згодом упорядковує дві книги: «З країни рижу та опію» та “Далекі обрії”, які ілюструє своїми фото. В них багато особистісних переживань, вражень та рефлексій і зовсім немає нудної енциклопедичної інформації.
Це не просто тревелоги, а жіночі тревелоги: Яблонська сприймає світ очима – як фотограф і оператор, а й серцем – як жінка і пише часто про жінок.
Читати Яблонську через майже 100 років цікаво – у неї про той світ, якого вже не існує. Це рідкісна задокументована історія підкорених європейською цивілізацією народів і природи Азії.
Прикметно, що в часи поділу тієї частини світу на неосвічених туземців і білих панів, Яблонська не гидує і досліджує країну зсередини. В Сайгоні їсть суп фо-бо у вуличного кухаря – на цю дивину збігається подивитися вся вулиця; на Балі бере участь у релігійних церемоніях, спить на долівці в хижах разом із полінезійцями і полює із ними на акулу.
На Бора-Бора Софія стає однією з місцевих і навіть отримує місцеве ім’я – Теура (в перекладі – Червона птаха). І всюди вона досліджує місця, людей, звичаї, які ще поки не піддалися колонізаційному впливу і залишилися автентичними. І звичайно, подорожі в 30х роках минулого століття були справді небезпечними.
20.02.202509:04
Photo by Wikimedia
#деньвісторії #україна
20 лютого 2014 року без жодних сумнівів можна вважати одним із найтрагічніших днів в історії незалежної України.
В цей день підконтрольний владі спецпідрозділ МВС «Беркут» відкрив вогонь по майданівцям бойовими набоями.
Вранці 20 лютого близько 10-ої години демонстранти знову зайняли Жовтневий палац та Український дім. Після цього силовики на вулиці Інститутській відкрили вогонь по активістам.
Того ж дня в інтернеті з'явилося декілька відео, на яких зображено, як силовики стріляють з вогнепальної зброї в озброєних лише щитами і палицями протестувальників на вулиці Інститутській.
До 14:00 години були вбиті 35 осіб, а о 17:00 повідомлялося про 60 загиблих майданівців. Після 15 години міліцейські підрозділи почали масово отримувати зброю та бойові набої. Загалом було видано 1000 одиниць зброї, з них 408 — тітушкам. До речі,
останніх завозили з Білгороду, Вороніжу, Курську, Ростову і по містах, які вони планували окуповувати. В Харькові згодом, наприклад, їх зупинили наші націоналістичні обʼєднання. Як і в Одесі. В Донецьку вони вбивали мирних протестантів. Люди просто зникали.
Після кривавих подій в центрі Києва про свою підтримку Майдану почали заявляти силовики з різних областей України. Світ облетіли кадри розстрілу фактично беззбройних людей в центрі Києва силовиками.
#деньвісторії #україна
20 лютого 2014 року без жодних сумнівів можна вважати одним із найтрагічніших днів в історії незалежної України.
В цей день підконтрольний владі спецпідрозділ МВС «Беркут» відкрив вогонь по майданівцям бойовими набоями.
Вранці 20 лютого близько 10-ої години демонстранти знову зайняли Жовтневий палац та Український дім. Після цього силовики на вулиці Інститутській відкрили вогонь по активістам.
Того ж дня в інтернеті з'явилося декілька відео, на яких зображено, як силовики стріляють з вогнепальної зброї в озброєних лише щитами і палицями протестувальників на вулиці Інститутській.
До 14:00 години були вбиті 35 осіб, а о 17:00 повідомлялося про 60 загиблих майданівців. Після 15 години міліцейські підрозділи почали масово отримувати зброю та бойові набої. Загалом було видано 1000 одиниць зброї, з них 408 — тітушкам. До речі,
останніх завозили з Білгороду, Вороніжу, Курську, Ростову і по містах, які вони планували окуповувати. В Харькові згодом, наприклад, їх зупинили наші націоналістичні обʼєднання. Як і в Одесі. В Донецьку вони вбивали мирних протестантів. Люди просто зникали.
Після кривавих подій в центрі Києва про свою підтримку Майдану почали заявляти силовики з різних областей України. Світ облетіли кадри розстрілу фактично беззбройних людей в центрі Києва силовиками.
19.02.202515:04
Photo by Wikimedia
#україна #міста
Фото Вінниці 1941-го року, зроблені Георгом Лотаром Тунчіком.
Георг Лотар Тунчік народився в німецькому місті Гера 19 квітня 1917 року в сім'ї майстра-кравця Антона Тунчіка та його дружини Воллі Елізабет. – Створив аматорську кіностудію в Гері. Серед його мотивів — краєвиди міста, фотографії з театральних репетицій, а також зображення святкувань і великих подій у Гері.
#україна #міста
Фото Вінниці 1941-го року, зроблені Георгом Лотаром Тунчіком.
Георг Лотар Тунчік народився в німецькому місті Гера 19 квітня 1917 року в сім'ї майстра-кравця Антона Тунчіка та його дружини Воллі Елізабет. – Створив аматорську кіностудію в Гері. Серед його мотивів — краєвиди міста, фотографії з театральних репетицій, а також зображення святкувань і великих подій у Гері.
15.02.202511:00
Video by Wikimedia
#україна
Головний отаман армії УНР🇺🇦 Петлюра і Голова Директорії УНР Винниченко. Софійській площа, 22 січня 1919-й рік під час об’єднання УНР та ЗУНР в Соборну Україну.
На всіх будинках в центрі Києва майоріли українські прапори, по всій Софійській площі виднілися герби українських земель.
Об 11:00 вишикувалися військові частини, приходили представники профспілок та інших інституцій з прапорами та оркестрами.
Член Директорії Швець оголосив: «Однині є єдина Незалежна Україна!»🇺🇦.
Тисячі людей почали вигукувати: «Слава. Слава Україні!»🇺🇦 і вдарив дзвін на дзвіниці Мазепи.
Було чутно гарматні постріли з Печерська - 121 залп на честь Собороної України🇺🇦.
#україна
Головний отаман армії УНР🇺🇦 Петлюра і Голова Директорії УНР Винниченко. Софійській площа, 22 січня 1919-й рік під час об’єднання УНР та ЗУНР в Соборну Україну.
На всіх будинках в центрі Києва майоріли українські прапори, по всій Софійській площі виднілися герби українських земель.
Об 11:00 вишикувалися військові частини, приходили представники профспілок та інших інституцій з прапорами та оркестрами.
Член Директорії Швець оголосив: «Однині є єдина Незалежна Україна!»🇺🇦.
Тисячі людей почали вигукувати: «Слава. Слава Україні!»🇺🇦 і вдарив дзвін на дзвіниці Мазепи.
Було чутно гарматні постріли з Печерська - 121 залп на честь Собороної України🇺🇦.
08.05.202510:00
Photo by Wikimedia
#україна #війна
Звитяги українських🇺🇦 воїнів⚔
Битва під Монастирищем
Один із боїв Хмельниччини, що відбувся в 1653 році під містечком Монастирище.
У цьому бою козаками командував один із найвидатніших козацьких полководців Іван Богун, який маючи у своєму підпорядкуванні всього 400 козаків, зупинив просування 25-ти тисячного війська поляків під командуванням Стефана Чарнецького.
Напередодні протистояння козаки зайняли оборону в замку біля містечка Монастирище. Сам бій розпочався 20 березня 1953 року.
В ході бою Іван Богуном була застосована хитрість. Після дводенної облоги він вивів із замку невеликий загін кінноти, що переодягнулася на татарський манір та вдарив полякам у тил, змусивши їх тікати.
Проведемо паралель зараз?!
ОРДА ВБИВЦЬ ПРИЙШЛА НА НАШІ ЗЕМЛІ!
СЛАВА УКРАЇНІ 🇺🇦
Смерть ворогам☠
#україна #війна
Звитяги українських🇺🇦 воїнів⚔
Битва під Монастирищем
Один із боїв Хмельниччини, що відбувся в 1653 році під містечком Монастирище.
У цьому бою козаками командував один із найвидатніших козацьких полководців Іван Богун, який маючи у своєму підпорядкуванні всього 400 козаків, зупинив просування 25-ти тисячного війська поляків під командуванням Стефана Чарнецького.
Напередодні протистояння козаки зайняли оборону в замку біля містечка Монастирище. Сам бій розпочався 20 березня 1953 року.
В ході бою Іван Богуном була застосована хитрість. Після дводенної облоги він вивів із замку невеликий загін кінноти, що переодягнулася на татарський манір та вдарив полякам у тил, змусивши їх тікати.
Проведемо паралель зараз?!
ОРДА ВБИВЦЬ ПРИЙШЛА НА НАШІ ЗЕМЛІ!
СЛАВА УКРАЇНІ 🇺🇦
Смерть ворогам☠
07.05.202516:03
Collage by Патріот🇺🇦
#постать #україна
Видатні постаті в історії України 🇺🇦
#постать #україна
Видатні постаті в історії України 🇺🇦
20.02.202515:04
Photo by Wikimedia
#україна #світ
Якби в 30-х р. ХХ ст. існував Інстаграм, вона зібрала б найбільшу кількість підписників.
Вона б ілюструвала тревел-блоги своїми професійними фотографіями і була би, без сумніву, єдиною українкою, яка викладала відео в сторіз.
Софія Яблонська – авторка перших українських тревелогів, кінооператор та фотограф, яка здійснила навколосвітню подорож, довго жила в Китаї, а похована у Франції.
чит.далі
#україна #світ
Якби в 30-х р. ХХ ст. існував Інстаграм, вона зібрала б найбільшу кількість підписників.
Вона б ілюструвала тревел-блоги своїми професійними фотографіями і була би, без сумніву, єдиною українкою, яка викладала відео в сторіз.
Софія Яблонська – авторка перших українських тревелогів, кінооператор та фотограф, яка здійснила навколосвітню подорож, довго жила в Китаї, а похована у Франції.
чит.далі
20.02.202509:03
15.02.202517:02
Photo by Wikimedia
#срср
Совєтська реклама плавленого сиру.
"З плавлених сирів справді можна приготувати і салати, і перші, і другі страви, і навіть десерт!"
#срср
Совєтська реклама плавленого сиру.
"З плавлених сирів справді можна приготувати і салати, і перші, і другі страви, і навіть десерт!"
15.02.202509:02
Photo by Wikimedia
#україна #родина
Поет🇺🇦 світового калібру про ідентичність нації.
Горлівка, Донбас.
#україна #родина
Поет🇺🇦 світового калібру про ідентичність нації.
Горлівка, Донбас.
Көрсетілген 1 - 24 арасынан 7 770
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.