Муза&Селінджер

Канал для людей, які в пошуках натхнення ✨️
Книги, геніальні особисті, мистецтво, кіно та культурні події.
Авторка - @Oksana_Bahriy

TGlist рейтингі

ТүріҚоғамдық

Растау

Расталмаған

Сенімділік

Сенімсіз

Орналасқан жеріУкраїна

ТілБасқа

Канал құрылған күніЛют 07, 2025

TGlist-ке қосылған күні

Жовт 26, 2023

Мен каналдың иесімін

Өзгерістер тарихы

Қосылған топ

МС

✨️ Муза&Селіджер чат

105

"Муза&Селінджер" тобындағы соңғы жазбалар

Барлық жазбалар

27.02.202519:11

Гортаю зараз книгу "366: Книжка на щодень, щоб справляти враження культурної людини" Ганни Улюри і зупинилась на фрагменті, де авторка розповідає про "Сховище" Анни Франк.

Напевно, вам відома історія Анни, яка у 1933-му втекла з своєю єврейською родиною з Німмечини до Амстердаму, де їх застала окупація. 25 місяців вони переховувалися від нацистів, а дівчинка в цей час вела свої записи. Потім схованку було викрито, і всі потрапили до концтаборів. Анна загинула.

• Отто Франк, єдиний, хто з родини вижив, 1947-го підготував до друку першу редакцію "Сховища" Анни Франк.

• Щоденник Анна писала нідерландською мовою, якою вільно володіла, хоча рідною для неї була німецька. Відмова писати німецькою - не тільки відмова від мови ворога, а й дистанція від матері.

• Щоденник - це насправді листи, які Франк адресувала подружці Кітті, очевидно, вигаданій. Вона планувала згодом із записів зробити роман, тому активно редагувала попереднє занотоване.

• Тільки раз у щоденнику є скарга на вбогість раціону, а так - опис щедрих наїдків. У спогадах тих, хто пережив голод, часто таке виринає: вони весь час розмовляли про їжу, без зупину.

• Анна справді мала літературний талант та хороше відчуття сюжету. "Коли я пишу, я можу відкинути всі турботи. Моє горе зникає". Це зі "Сховища".

#щопрочитати

〰️ Муза&Селінджер

26.02.202517:51

Маєток Чартвелл, де мешкав Вінстон Черчилль понад 40 років.

〰️ Муза&Селінджер

26.02.202513:50

Черчилль був, за його власним визначенням, вже в «похилому віці» (40 років), коли вперше почав займатися живописом і визнав це заняття «дивовижним досвідом». Це сталося в 1915 році, коли його було знято з високої посади Першого лорда Адміралтейства і переведено на незначну посаду в провінції.

Щоб відновити втрачену душевну рівновагу, Вінстон Черчилль з дружиною переїхали в заміський будинок Хоу Фарм. Тут він ходив з відчуженим поглядом по газону і щось бурмотів, розмовляючи з невидимим співрозмовником. Дружина його брата, Ґвендолін, захоплювалася тим часом аквареллю, вона запропонувала Вінстону теж спробувати. Черчилль зробив кілька мазків і несподівано для себе захопився малюванням.

Він створив за своє життя понад 500 полотен, багато з них були представлені на персональних та колективних виставках.

Також написав есе під назвою «Живопис як проведення часу» і велику статтю «Хобі», що розкриває роль живопису в його житті.

Як вам живопис Вінстона Черчилля?

〰️ Муза&Селінджер

26.02.202510:56

Одного разу Вінстон Черчилль запропонував своїй матері, леді Рендольф, стати його літературним агентом.

Він був змушений приховувати свої заняття літературою, оскільки офіцерам збройних сил не дозволялося займатися комерційною діяльністю. В своїх листах до леді Рендольф Вінстон часто надсилав статті для публікації в британських газетах та журналах.

У вересні 1895 року в одному з таких листів Черчилль написав матері, що, не зважаючи на умови, про які вона домовилася з The Daily Telegraph, гонорар не повинен бути меншим ніж 10 фунтів за статтю.

Безумовно, він усвідомлював, що часті його публікації в медіа можуть принести користь майбутній політичній кар'єрі. При цьому фінансова сторона питання була для Черчилля не менш важливою. Траплялися моменти, коли основним джерелом доходів сім'ї залишалася літературна праця. Наприклад, у 1937 року вийшло 64 його статті, і за деякі з них він одержав чималий гонорар.

Окрім цього, Черчилль був плідним письменником. У його доробку роман, два життєписи, три томи спогадів та кілька історичних праць. А 6 жовтня 1953 року він навіть отримав Нобелівську премію з літератури і 12 100 фунтів, які не оподатковувалися.

Фото | Вінстон Черчилль, 1899.

〰️ Муза&Селінджер

26.02.202507:17

4 березня стартує онлайн-курс «Культурна журналістика і блогінг» від Litosvita.

Програма розробрена за кураторства редакторки відділу культури українського Vogue Дарії Слободяник.

Учасники курсу навчаться:

• створювати якісні критичні та аналітичні матеріали про культуру;
• писати про візуальне мистецтво, театральні вистави, моду й літературу;
• працювати з різними жанрами й форматами: рецензія, інтерв’ю, відеоінтерв’ю, огляд;
• бачити межу між журналістикою та блогінгом, адаптувати матеріали для різних платформ, формувати контент-плани;
• вибирати стратегії монетизації та розвитку медіа.

Лектори — професійні журналісти, редактори, медіаменеджери, які працюють у топових українських медіа: Vogue, «Суспільне Мовлення», «УП. Культура», The Ukrainians Media, «Еспресо», «Сенсор».

Курс буде корисний усім, хто хоче писати про культуру якісно: журналістам, блогерам, публіцистам, копірайтерам, контент-райтерам.

Усі деталі та реєстрація тут

25.02.202509:15

Леся Українка із розумом ставилася до свого гардеробу і не використовувала одяг для пошуку визнання та уваги.

На світлинах, що збереглися, часто бачимо Українку у мінімалістичних сорочках та спідницях, витончених блузах, жакетах та капелюшках. Нічого зайвого.

Кажуть, вона була людиною категоричною та не дуже комфортною у спілкуванні, і це помітно з одягу: стриманість, навіть аскетичність, прогресують разом із хворобою і важкими випробуваннями.

Із прикрасами Леся була обережна: їй не потрібне було пір’я у волоссі або бантики на сукні, щоб залишатися у центрі уваги. Тому поетеса робила ставку на мінімалізм: мереживних рукавичок, лаконічного капелюшка та брошки було достатньо.

Українська письменниця й перекладачка Оксана Старицька-Стешенко згадує Лесю Українку так: «Леся… завжди була у центрі уваги. Коли вона пережила операцію, то носила мітенку на лівій руці (щоб приховати прооперовану руку, яка була вражена туберкульозом — прим. ред.) і ходила з палицею. Достатньо було їй чимось загорітися, вона ставала неймовірно привабливою. У Лесі були прекрасні сірі очі, вони випромінювали таку силу ясного розуму, що все обличчя сяяло внутрішньою красою».

Константою її персонального стилю був традиційний український костюм: любов до рідної мови і культури йшли із сім'ї. Леся вміла вишивати, захоплювалася українськими узорами так, як і її мама, Олена Пчілка.В дитинстві й у дорослому віці вона часто вдягала народний стрій та інколи заміняла ошатну батистову блузу вишиванкою, поєднуючи її із довгою спідницею з високою лінією талії. Українкою в українському вона й увійшла в історію.

#простиль

〰️ Муза&Селінджер

25.02.202507:41

Що нового в моїй бібліотеці:

• "Крудо" Олівія Ленґ
Олівія Ленґ у своїй книзі Крудо (Crudo) переносить читача у світ сучасної тривоги, невизначеності та зміни суспільних норм. Головна героїня роману переживає буремне літо 2017 року, коли політична нестабільність, нові технології та глобалізація змінюють звичне життя.

• "Тіло кожного" Олівія Ленґ
Книга "Тіло кожного" — це надзвичайно важливий текст для тих, хто хоче зрозуміти, що означає бути вільним у сучасному світі. Вона допомагає усвідомити, як суспільні рамки впливають на нашу фізичну свободу і як їх можна подолати.

• "366. Книжка на щодень, щоб справляти враження культурної людини" Ганна Улюра
Зібрання коротких оглядів, рекомендацій та захопливих фактів про вагомі літературні твори. Прочитавши 2 сторінки тексту, ви відчуєте інтелектуальне наповнення, або велике бажання перечитати той чи інший роман. Назва книги цілком відповідає її призначенню.

• "Якщо всі кішки в світі зникнуть" Генкі Кавамура
Чутлива історія, яка вкотре нагадує нам про справжні цінності: рідні люди, моменти, які ніколи не повторяться, час, який безнадійно втрачений.

• "Сукня королеви" Дженніфер Робсон
Лондон, 1947 рік. Друга Світова війна закінчилася, світ намагається оговтатися від трагедії. В Англії оголошують про важливу подію - принцеса Єлизавета стане дружиною принца Філіпа. Талановиті вишивальниці знаменитого ательє Нормана Гартнелла отримують замовлення на унікальне вбрання, що увійде в історію як найвідоміша весільна сукня століття.

#щопрочитати

〰️ Муза&Селінджер

Қайта жіберілді:

Vogue Ukraine

24.02.202508:25

24 лютого 2022 року стало одним із найтемніших днів у новітній історії України. Три роки тому, о 4-й ранку, Росія розпочала повномасштабне вторгнення, порушивши міжнародне право та намагаючись знищити українську державність.

Війна, що почалася ще у 2014 році з анексії Криму та окупації частини Донбасу, переросла у широкомасштабне протистояння, яке вплинуло не лише на майбутнє України, а й на безпеку всієї Європи та світу. Ця боротьба триває досі, і наша країна продовжує відстоювати своє право на свободу, незалежність і майбутнє.

Фото Бретт Ллойд, Vogue Ukraine, 2023 p.

24.02.202506:20

21 лютого у Національному художньому музеї України (NAMU) відкрилась масштабна виставка "В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-х", яка присвячена українським художникам-модерністам.

Експозиція висвітлює два основних періоди: період вільного експерименту 1900-х — початку 1920-х років та час зламу й репресій у 1930-х, коли радянська влада знищувала незалежні творчі рухи. Виставка також порушує питання національної ідентичності, адже тривалий час українських митців зараховували до "російського авангарду".

На виставці можна побачити понад 57 творів живопису та графіки 27 митців із колекції NAMU, серед яких Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Анатоль Петрицький, Віктор Пальмов, брати Бойчуки, Олександр Архипенко, Василь Єрмілов та інші.

Вартість квитка - 250 грн, пільговий — 100 грн, для військових вхід вільний.

#події

〰️ Муза&Селінджер

23.02.202515:30

Сьогодні в рубриці #графікроботи

Тетяна Лісова — бізнесвумен, співзасновниця групи компаній Diame Group, до якої входять відомі ювелірні бренди Diame Lviv, Diame Club, Itisi, а також новий бренд одягу Kaftan. Проєкти Тетяни створюють сучасний тренд на розкіш. Розкіш в тому красивому розумінні слова, що приховує в собі інтелект, творчість, мистецтво, традиції, символізм та багату культурну складову.

Тож, чим живе Тетяна Лісова протягом дня?

Як влаштована моя робоча рутина, де я черпаю натхнення?

Для мене важливо бути в оточенні людей. Людей, що більші за мене (метафорично), тих, чиї досягнення запалюють в моїх очах вогник, а в серці — жагу до життя.

В роботі я завжди багато уваги приділяю комунікації: з клієнтами, з командою, з партнерами, з митцями. Саме тут народжується натхнення, саме звідси проростають всі ідеї. Виставки, заходи від партнерів, навчання та багато руху — це моя звична динаміка. Трохи шалена, як є 🙂

Мій день: це багато спілкування та постійне невпинне навчання, споглядання нового.

Кожен мій день не схожий на інші. Я дуже багато подорожую, змінюю точки на карті, годинникові пояси, оточення. Але є дещо дуже важливе в кожному моєму дні — спілкування з рідними. Цей ритуал переноситься в часі, але супроводжує мене, де б я не була.

Але уявімо, що це мій робочий день в Києві.

Ранок — точка старту

Зранку я допомагаю зібратися доньці до школи, відправляю її на навчання, після займаюся собою — спорт, танці, масаж. Їду снідати та паралельно на зустрічі. Це може бути зустріч з командою, з клієнтами або з партнерами. А може бути новий онлайн курс чи щось інше з навчання. Цей процес в мені не зупинити.

Перша половина дня — час для оформлення думок та ідей.

Саме тут ми обговорюємо нові проєкти, ідеї, що часто відвідують мою творчу особистість вночі. Складаємо перелік того, що є в планах, щоб надалі розробляти кроки до втілення. Потім я можу провести деякий час в офісі, спілкуючись з клієнтами, з партнерами, досліджуючи ринок ювелірних прикрас, проводячи зум-коли. Загалом, перша половина дня завжди про активну та чітку структуризацію бізнес процесів, постановку задач.

Друга половина дня — це підведення підсумків та розробка тактичних кроків.

На щастя, в команді є стратеги та тактики, і кожен чудово справляється зі своєю частиною задач, щоб зрештою отримати бажаний результат. І хоча зараз я вивчаю операційний менеджмент, щоб підвищити його ефективність в проєктах, у мене справді є можливість делегувати багато речей.

Саме в другій половині дня у мене починається більш творчий процес — знову взаємодія з клієнтами в шоурумі, або підготовка до якихось заходів, що відчуваються ввечері.
Часом бувають ділові вечері, презентації, театр (це для натхнення).

Вечір — це планування наступного дня, сповільнення (якщо вдається), або 1000 і 1 повідомлення в робочі чати, бо ідеї так і несуться в голові. Час з донькою — обовʼязково.

Де я черпаю натхнення та енергію?

В процесі навчання, коли читаю художні твори чи споглядаю мистецтво. Коли спілкуюся з донькою чи просто готую щось смачне для нас на вечерю.

Мій окремий вид насолоди — це купівля вінтажу. Особливі обʼєкти, що несуть історію, змісти.

З останнього надихаючого:
Наталія Корф, Олексій Іванюк, Михайло Демцю, Ірина Депко. А також сучасні колажі.

Книга — Антоніо Менегетті та його онтопсихологія.

〰️ Муза&Селінджер

23.02.202509:05

Коли Музей Соломона Р. Ґуґґенгайма (Solomon R. Guggenheim Museum) відкрився в 1959 році, його вигляд одразу ж розкритикували.

Хтось порівнював його з пральною машиною, хтось із перевернутою мискою та навіть гігантською булочкою. Зараз ця будівля — один із найвідоміших архітектурних символів Нью-Йорка. Її спроектував американський архітектор-модерніст Френк Ллойд Райт (Frank Lloyd Wright), який вигадав незвичайний простір з пандусом-спіраллю для демонстрації сучасного мистецтва.

В 1960 році музей відвідала Саллі Віктор, і була в такому захопленні від будівлі, що створила капелюшок, який точно повторює вигнуті архітектурні форми Музею Ґуґґенгайма.

〰️ Муза&Селінджер

22.02.202517:44

Після закінчення Другої світової війни есе Джона Херсі «Хіросіма» заповнило цілий номер журналу The New Yorker.

У наступні десятиліття журнал опублікував розповіді багатьох із найшанованіших письменників XX і XXI століть, серед них Енн Бітті, Трумен Капоте, Джон Чівер, Роальд Дал, Мейвіс Галлант, Джеффрі Хеллман, Джон Макналті, Джозеф Мітчелл, Еліс Манро, Харукі Муракамі, Джон О'Гара, Дороті Паркер, Філіп Рот, Джером Селінджер, Ірвін Шоу, Джеймс Тербер, Джон Апдайк, Стівен Кінг та ін.

Спочатку видання публікувало два або навіть три коротких оповідання на тиждень, але останніми роками темпи залишаються стабільними на рівні однієї історії.

Фото | Трумен Капоте | The New Yorker

〰️ Муза&Селінджер

22.02.202513:13

Інтерпретації першої обкладинки
The New Yorker 1925.

〰️ Муза&Селінджер

22.02.202509:36

Видання The New Yorker відзначає 100-річчя.

У 1925 році в Америці на фоні джазу та різноманітних експериментів, у суспільстві з’явився запит на інтелектульність. Гарольд Росс і його дружина Джейн Грант, які тривалий час працювали в New York Times зуміли впіймати настрої публіки, і у лютому вийшов їх перший номер The New Yorker.

Пара хотіла створити сатиричний журнал, проте новому читачеві потрібна була їжа для роздумів. Тому журнал наповнили художніми творами, поезією, критикою, есе, майстерно написаними рецензіями на книги, вистави, фільми. Видання було оформлене коміксами та карикатурами, які не просто смішили, а ще й змушували замислитись. Так зароджувався фірмовий гумор видання, тонкий та інтелектуальний, із сенсами, що не лежать на поверхні.

Першу обкладинку, на якій був зображений граф д’Орсе - денді доби англійського ампіру з моноклем, намалював художник Рі Ірвін. Фірмовий шрифт Irvin названий саме на честь першого ілюстратора видання.

За час існування журналу там друкувалися багато авторів, чиї імена вже стали класикою: Джером Селінджер, Трумен Капоте , Дороті Паркер, Ірвін Шоу, Джон Апдайк, Стівен Кінг. Для багатьох з них публікації в The New Yorker стали трампліном до зірок.

Щотижня до редакції приходить близько тисячі карикатур, з яких у номер потрапляє лише 17. В Америці, і не тільки, це багато що означає - писати для The New Yorker.

Незважаючи на кризи, розвиток digital журнал стабільно виходить кожного тижня, накладом понад 1 200 000, вже 100 років.

〰️ Муза&Селінджер

22.02.202507:58

Загляньте за лаштунки створення благодійної колаборації
SOVA х KOLA у новому YouTube-випуску🎬

Бренд SOVA та співачка KOLA створили колекцію прикрас, натхненну піснею «Біля серця», яка є символом любові, єдності та підтримки для мільйонів українців.

У відео ви зможете по-справжньому відчути цю історію з різних сторін🫂

▪️KOLA — про емоції, закладені в її флагманській пісні, та як їх втілили у прикрасах.
▪️Анна Коваль (SOVA) — про головні символи колекції та її цінну благодійну складову.
▪️Юлія Похолюк (Військова школа «Боривітер») — про те, як саме ця колекція допомагає військовим.

А також особисті спогади, ексклюзивні кадри з бекстейджу зйомки кампейну та ювелірного виробництва колекції.

Дивіться відео про історію, яку хочеться носити біля серця❤️