Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Қарау

Николаевский Ванёк

Қарау

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Қарау

Труха⚡️Україна

Қарау

Николаевский Ванёк

Қарау

🎸 Рок Без Меж — тільки найкраща музика 🥁

Музыка

Українськомовна спільнота любителів рок-музики.
Зв'язок з адміністрацією: @garrincha_7 @Ivan_Lysko @yehorov і Олексій

TGlist рейтингі

ТүріҚоғамдық

Растау

Расталмаған

Сенімділік

Сенімсіз

Орналасқан жеріУкраїна

ТілБасқа

Канал құрылған күніЛют 07, 2025

TGlist-ке қосылған күні

Черв 13, 2023

Мен каналдың иесімін

Өзгерістер тарихы

Қосылған топ

Музична криївка "Рок Без Меж"

Музыка

Telegram арнасы 🎸 Рок Без Меж — тільки найкраща музика 🥁 статистикасы

Толығырақ

Жазылушылар

15 127

24 сағат

10-0.1%Апта

64-0.4%Ай

257-1.7%

Дәйексөз индексі

0

Ескертулер1Каналдарда қайта жазылу0Каналдарда ескерту1

1 жазбаның орташа қамтуы

727

12 сағат547

31.1%24 сағат727

3.9%48 сағат788

5.4%

Қатысу деңгейі (ER)

1.43%

Қайта жазылды4Пікірлер2Реакциялар21

Қамту бойынша қатысу деңгейі (ERR)

4.62%

24 сағат

0.37%Апта

0.29%Ай

0.09%

1 жарнамалық жазбаның қамтуы

709

1 сағат15622%1 – 4 сағат699.73%4 - 24 сағат46265.16%

Толығырақ

Каналға біздің ботымызды қосып, осы каналдың аудиториясын біліңіз.

24 сағаттағы жазбалар саны

5

Динамика

"🎸 Рок Без Меж — тільки найкраща музика 🥁" тобындағы соңғы жазбалар

Барлық жазбалар

17.04.202510:06

Друзі, долучився до благодійного збору MedCruiser для «Азову».

Фестиваль Faine Misto спільно з благодійним фондом Сергія Притули та Azov.One запустили важливий збір.

✔️ Мета: 35 мільйонів гривень на 10 кейсеваків для 12-ої Бригади Спецпризначення «Азов» НГУ.

ℹ️ Що таке кейсеваки?

Це швидкі, надійні та прохідні евакуаційні автомобілі на базі Toyota Land Cruiser 78. Вони дозволяють оперативно та безпечно вивозити поранених із найгарячіших точок фронту.

🏹 Моя ціль для початку — 10 000 грн!

🏦 Посилання на мою допоміжну банку: https://send.monobank.ua/jar/2T5KhBN7dW

Буду вдячний, якщо допоможете мені зібрати кошти, які є важливими для наших військових. За поширення збору також дуже дякую❤️

17.04.202506:15

#21stCenturyRocks #Mainstream
Linkin Park - Hybrid Theory. 2000
AOTY user score: 83

Альбом, яий вийшов в потрібний час, став його відображенням і перетворився на справжню класику. Я не певен, що є сенс комусь зараз розповідати про його зміст, бо я просто не знаю людини, яка б взагалі жодного разу не чула якоїсь пісні. Ось вам натомість трошки статистики: платиновий стату менше ніж за рік, діамантовий - за 5 років, Греммі за кращу рок-пісню і номінація за кращий альбом, 2-га позиція в Біллборді і, сама вишенька, аж цілих 8 попадань у різноманітні списки кращих із кращих! Але, що саме цікаве, відгуки критиків на момент виходу запису були геть не позитивними: в основному вони зводились до звинувачень у вторинності, неоригінальності. Але це яскраво демонструє те, що "хітовість" і подальша "класичність" альбому більше залежить не від того, чи відповідає він критеріям критиків, а від того як він резонує із публікою, який в нього посил і чи відповідає він запиту в той самий час.

https://youtu.be/jZSPAp8kCl4?si=s4yP4J3yDW603ET-

16.04.202516:27

Ми справді дуже старалися — витратили чимало часу, аби уважно прослухати дискографію, сформувати враження та викласти все це в осмислений матеріал. Хотіли зробити це якнайкраще.

Впевнені, що багато хто в нашій спільноті добре знає про Drudkh — легендарний український блекметал-гурт.

На медіа-каналі The Rock Spectrum вийшла велика стаття, присвячена всій дискографії Drudkh — від дебютного альбому до найсвіжішого релізу «Гра Тіней».

Будемо дуже вдячні за вашу підтримку — вподобайки, поширення й підписка завжди додають мотивації. А саму статтю вже можна прочитати на сайті Друкарня.

🫶

16.04.202514:43

#TrueClassic
Rainbow - Rising. 1976
AOTY critic score: 90

14 квітня Річі Блекмор відзначив своє 80-річчя. І я цілих два дні сперечався із самим собою яким саме альбомом із його доробку це відзначити. Зрештою, вибирав я між Machine Head від Deep Purple та оцим, Rainbow - Rising. Все-таки, якими б вагомими не були альбоми Deep Purple, їхня музика є результатом співпраці усіх учасників, а про клавіші Джона Лорда я взагалі мовчу. В плані музики відчутно, що Rainbow всеж був гуртом саме Блекмора.

Серед усіх записів Rainbow саме альбоми із Діо є найбільш знаковими саме через оце поєднання неокласичної та фолкової манери гри Блекмора та лірики і виконаня Діо. І якщо перший альбом вийшов трохи млявим, (але Man on the Silver Mountain все одно рафінована хітяра) то ось цей, другий, однозначно є класикою хеві-металу першої хвилі. Чималу роль в цьому зіграли ударні Козі Пауела, якими він чітко розставив акценти та підкреслив переходи між музичними темами.

Із усіх треків Stargazer є беззаперечним епічним шедевром. Він є кульмінацією цього альбому, наповнений неокласичними рифами та фентезійною лірикою. В подальшому Діо, якого я особисто вважаю в першу чергу саме поетом, а співаком в другу, буде розвивати ці ідеї в своїй творчості. А Блекмор в свою чергу надихне своєю музикою багатьох пауер- та неокласик-металістів. Тому то цей альбом абсолютно справедливо вносять у списки кращих за всі часи, а я ж вам просто раджу спокійно насолодидитися цим щедевром ще раз або вперше.

https://youtu.be/YmJIccPWnEk?si=smIBdkKXH5HhhLuP

16.04.202510:06

бо все має бути по канону 😎

16.04.202504:29

😳

15.04.202516:35

Mutagenic Host – The Diseased Machine (LP, 2025). Рецензія

Це дійсно такий дженерік-дезметал, що я й не очікував від нього чогось більшого. Mutagenic Host не відрізняються принципово нічим від тисяч інших середньотемпових дез-метал гуртів. Особливо з огляду на те, що вони з Британії — сцени, де конкуренція загострена сильно.

І чомусь вони кидають виклик своїм сценічним побратимам, знаючи, що їм бракує власної харизми😆. За основу дебютного альбому беруть перегнилий труп старого дезметалу — того, що вже мав би давно канути в небуття. Додають рештки хардкору 90-х, приправляють усе грувом і ліплять з цього класичну структуру флоридського дезу тих же 90-х. ЛОГІКА!

ℹ️ Тематично — стандартний набір: виклик фанатикам конспірологічних змов, поплавленим єретикам, техноапокаліпсис, яким керують глобальні сили та страхи перед штучним інтелектом. Усе це — не новина для дезметалу. Таких альбомів — десятки. І все ж The Diseased Machine має одну заразну перевагу: ці чортові рифи дійсно запам’ятовуються. А ще — продакшн доволі добротний.

🎵 Виробництво пісень спирається на класичні, навіть банальні схеми дезметалу, але зроблено все ніби вправно і нічого зайвим не є. Проблема в тому, що вже на сьомому треку альбом починає втомлювати. А інтерлюдія — відверта марна трата часу. Головна біда платівки — відсутність різноманітності. Усі треки звучать підозріло однакові: тональність, темп, структура, рифи — все зливається у єдину масу. До цієї рівної структури, де все вилощено, хотілося якогось бруду.

І все ж, певна привабливість у цьому є. Рифи — жорсткі, вбивчі, нищівні. І все це — добре вплетене в загальний саунд. Просто для мене цей альбом майже не відрізняється від Coffin Mulch. Ближче до фіналу він вже відверто набридає, і я змушував себе дослухати до кінця.

Стерильно зібрана машина старого дезметалу, що хрускотить знайомими рифами, як кістки в морзі. Все зроблено грамотно, але вторинно. Рифи жирні, саунд щільний, але структура треків одноманітна, а інтерлюдії – як тінь без сенсу. Альбом наче зварений із частин інших гуртів, і це відчуття з кожним треком лише посилюється.

🔊 Обов’язково для: фанатів Coffin Mulch, Jungle Rot, старого Obituary
❌ Пропустіть, якщо ви шукаєте: інновації, атмосферу, несподіванки

Дата релізу: 03.01.2025

🎧 100 % у плейлист: The Twisted Helix, Organometallic Assimilation, S.W.A.R.M. (Systematic War Against Restless Machines)

🎙Співзвучні: 200 Stab Wounds,Coffin Mulch, Celestial Sanctuary, Undeath

⭐️⭐️⭐️

🎧 Слухати: https://linktr.ee/mutagenichost

#DeathMetal #Old_school #UK 🇬🇧

15.04.202513:04

Confess – Destination Addiction (LP, 2025). Рецензія

Формула трешу з грувом була винайдена ще 35 років тому — і досі працює як злагоджений механізм, створений руками майстра. Свого часу її зробили комерційно успішною Sepultura, Machine Head, Pantera, а Slipknot довели до блиску в нью-металі. Але ми чудово розуміємо: усе в цій музиці взаємопов’язане😏. Цю ж перевірену формулу майстерно освоїв ірано-норвезький гурт Confess.

В Європі вони більш відомі як “гурт у вигнанні” — після того, як їх переслідував іранський режим за критику диктатури, богохульство та інші “злочини” в очах тиранії. Їх навіть засудили на 14.5 років позбавлення волі в листопаді 2015 року. Норвегія надала їм притулок, і саме звідти Confess випустили свій четвертий альбом — Destination Addiction.

Найсильніше враження справляє лірика. Музиканти діляться особистим досвідом, травмами, отриманими в жорстокому світі насилля, політичними переслідуваннями та ув'язненням . І не випадково назва треку “Slaughterhouse” (Скотобійня) — цілком виправдана. Теми політичних утисків та соціальної адаптації в чужій країні лягли в основу платівки. Саме ця особистість і чесність робить сонграйтинг особливо виразним на мою думку.

🎵 Музично це можна описати як Slipknot + Machine Head, тільки жорсткіші, сиріші, з помітним ухилом у дез-метал. Нью-металеві елементи тут присутні, але на другому плані. Альбом звучить чудово й, безумовно, є найкращою роботою Confess на сьогодні з технічної точки зору. Продакшн на висоті.

Вражають гості, що долучилися до роботи над релізом: мастерингом та зведенням займався Альберто дель Іказа (Amon Amarth, Clutch), за барабанами — Джордж Коліас (Nile), а Марзі Монтазері додав свою магію у студії.

✍️ З технічного боку — жодних претензій. Але є одне "але": попри всю брутальність, сирість, щільний грув, врівноважену агресію, громіздкі гітарні рифи, громові бластбіти і тупотливі барабани, альбом дещо страждає від клішованості. В одних треках — як-от Slaughterhouse, Expedition, Final Lap — гурт вміло оживляє треш-грув звучання, додаючи йому сили й свіжості. В інших — як Dark on Both Sides — скочується в заїжджені прийоми нью-металу, які в 2025-му вже звучать як анахронізм. Через це місцями просідає динаміка. Хоч Final Lap сама по собі трек потужний, у дусі Machine Head, все одно злегка вибивається з загального потоку.

Натомість Suicide Song — це реабілітація на повну: нестримний грув, жорсткий треш і гроул, що гарчить, як підстрелений демон. Це те, що Confess вміють найкраще.

✔️ Загалом, це сильна платівка. Вона не перевертає жанр, але дає слухачеві чесний, енергійний, цільний матеріал. Zкби альбом менше тяжів до нью-метал гімнів і не кликав до Lamb of God-подібних патернів, і більше покладався на власну ідентичність — це, можливо, був би мій AOTY. Бо тут є все, що я люблю в металі: вишуканий звуковий шторм і чіткий, продуманий грув, що транслює лють не в хаос, а в контрольовану стійкість.

Їм би ще трохи власної самобутності — і це була б досконалість. А поки що — дуже якісний modern Machine Head worship.

Дата релізу: 31.01.2025

🎧 100 % у плейлист: Slaughterhouse, Expedition, After Goliath

🎙Співзвучні: LIVLØS, Thus, Hypermass, ASHEN, Machine Head

⭐️⭐️⭐️⭐️

🎧 Слухати: https://linktr.ee/confessband.official

#GrooveMetal #ThrashMetal #Norway 🇳🇴

15.04.202510:03

Прослуховування плей лістів всліпу, коли не можеш глянути що зараз грає — цікава річ.

Сьогодні я от здався питанням відколи це Clawfinger випускають нові альбоми і чого вони такі індійські.

А воно бачте як

Қайта жіберілді:

Ukrainian Metal Memes

15.04.202507:30

14.04.202516:11

Fleshbore — Painted Paradise (LP, 2025). Рецензія

На перший погляд — черговий дез-метал альбом. Ще один реліз у нескінченному морі міксів з грайндкором, дезкором та іншими породами важкої музики. Але Fleshbore з третьою платівкою копнули глибше. Painted Paradise — це вісім треків добірного тех-дезу, зібраних у компактну, злісну і безжальну форму з характером і концепцією.

Усе тут заточено під якість і цілісність: від музики до структури альбому. Вибір саме восьми треків — не випадковість, а омаж класичному формату альбому.

ℹ️ Fleshbore залишаються в тіні широкої аудиторії — не впевнений, що їх взагалі знають в Україні. І тим краще. Painted Paradise — для тих, хто вміє слухати. Він щільний, продуманий, зразково збалансований. Тут — вибухові рифи, неймовірна кількість тремоло, злісні бластбіти, і все це молотить з кулеметною швидкістю, перетягуючи слухача в зону між грайндкором, брутал-дезом і лютим дезкором.

🎵 І попри загальний рівень брутальності, альбом сповнений мелодій, які регулярно змінюються, поліритмічні, прогресивні, подекуди з джазовим відтінком, десь навіть натякають на King Crimson. Музиканти встигають вплітати гітарні соло, наче це взагалі не тех-дез, а якийсь високотехнічний арт-метал зі злобою і пристрастю.

✍️ Єдине, що трохи вибиває — це гортанний вокал з нахилом у дезкор. Особисто мені потрібно ще звикнути до такого типу екстрим-вокалу, бо він місцями перебиває загальну ауру треків. Звісно, у цілому, він звучить цілком органічно, але комусь (як і мені) може трохи псувати атмосферу — надто вже він холодний, технічний, іноді занадто монотонний.

Хоча, можливо, це й задумано — музика тут часто здається навмисне емоційно придушеною, відстороненою, майже бездушною. Але завдяки цьому моменти мелодійності, ліричності й світлого дихання звучать ще виразніше. І хоч альбом не страждає на одноманітність, саме емоційний контраст виводить його на новий рівень.

🟢Зате є речитативи, і знайомі кліше жанру, але загалом усе тримається купи. І якщо чекати від технікал-дезу нудного задротства з безкінечними гамами і математикою — це не про них. Тут усе розраховано і чітко, без зайвого навороту. Гітари балансують між високим і низьким регістром, вільно пересуваючись від брейків до мелодійних соляків.

Простими словами — це техніка з душею. Тут усе “довбано піздато”, але без духоти😎. Пісні короткі, придатні хоч на радіо, хоч на похорон Вейдера. Вони змінюються: то складно-технічні, то холодні й відсторонені. Бас лупить свинцем по ребрах — любов з першого слуху. А рахувати удари — справа марна, вони тут не для рахунку, а для вбивства.

✔️ Слухаючи цей альбом, я ловив себе на думці, що музиканти ніби навмисно тримають емоції під гнітом холодної бездушності. Але ця холодність — теж якби емоція. І коли вони розкриваються мелодійніше, хочеться ще. Не тому, що бракує розмаїття — з ним тут усе гаразд — а тому, що контраст між пристрастю та відчуженням стає основним емоційним механізмом альбому.

➿➿➿➿➿

Дата релізу: 24.01.2025

🎧 100 % у плейлист: The World, Wandering Twilight, The Ancient Knowledge

🎙Співзвучні: Archspire, Allegaeon Misanthropy, Carnosus, Fallujah

⭐️⭐️⭐️⭐️

🎧 Слухати: https://linktr.ee/fleshbore

#TechnicalDeathMetal #USA🇺🇸

14.04.202513:42

57 музикантів писали Roadrunner United 🤯🤯

уявляєте??? тому він усе ще звучить охуєнно😅

як це відбувалося, розповів Сашко Дроптейп у своєму новому відео

ходіть дивитися, це дуже цікаво😉

14.04.202511:33

Іван стидається про то говорити, а я вам повідомлю, що останній (на даний момент) альбом Lacuna Coil - потужний розйоб. Послухай, от правда.

14.04.202510:14

#21stCenturyRocks #Alternative
Deftones - White Pony. 2000
AOTY user score: 88

В категорії Альтернатива це для мене абсолютно однозначний вибір.
Цей альбом став відривом від умовно традиційного (якщо таке можна сказати) нью-метала на користь більш прогресивного, експериментального звучання. Але це саме звучання поєднувалось із такою самою жорсткою лірикою Чіно Морено, яку описують як імпресіоністичну. Не дивно, що цей альбом вважають поштовхом поступового проникнення шугейза в усі можливі жанри.
Платиновий статус, заслужене Гремі. Насолоджуйтесь, але під настрій. Альбом реально важкий і тягнучий, липкий і засмоктує.

https://youtu.be/O_IIAYZL1R4?si=Uh9mjSDx8F1o3vQT

14.04.202509:10

🎶 Ідея першої рубрики виникла сама собою на цей новий рік одночасно із усвідомленням того, що ми прожили вже чверть ХХІ століття! Неначебто нещодавно із друзями зустрічав нове тисячоліття аж раптом за вікном 25-й рік. А як почнеш пригадувати, так на сцені стільки всього сталось!.. Я гадаю, що зараз настала чудова нагода пригадати найкращі музичні моменти нещодавнього минулого. І назвемо це, наприклад, #21stCenturyRocks

Я буду все умовно сортувати по трьом категоріям: Мейнстрим (те, що звучало на кожному кроці), Екстрим (всілякий метал, крім традиційного і відповідно мейнстримного) та Альтернатива (те, що не попало в перші дві). Орієнтиром буде ресурс AlbumOfTheYear.org, на якому збираються дані по рейтингам та оцінкам із усіх доступних ресурсів, при чому вони розділяють оцінку критиків та аудиторії. І в даній рубриці ми будемо звертати увагу саме на відгуки слухачів, оскільки саме вони здебільшого і характеризують наше із вами сьогоднішнє сприйняття цих альбомів.

🎶 А як щодо класики 20-го століття? Оскільки класику треба вчити і знати, я вирішив доповнити першу рубрику колонкою, присвяченою справжній класиці. #TrueClassic. Тут орієнтуватися на одні лиш рейтинги неможливо, тому я буду зважати на історичну, культурну значимість і так би мовити “індекс цитування”. І щодо цієї справжньої класики, я буду радий почитати у коментарях про що саме ви б хотіли почути.

А прямо зараз висловлюйте свої побажання, насолоджуйтесь улюбленою музикою та підтримуйте сили оборони!

Барлық жазбалар