Меморіал.ua
Розповідаємо про полеглих героїв та цивільних українців, яких вбила Росія.
🔻Донат на памʼять: https://www.victims.memorial/supportus
Щоб додати людину до Меморіалу, заповність анкету:
- військові https://bit.ly/3s7nTsR
- цивільні https://bit.ly/3CMEmHS
🔻Донат на памʼять: https://www.victims.memorial/supportus
Щоб додати людину до Меморіалу, заповність анкету:
- військові https://bit.ly/3s7nTsR
- цивільні https://bit.ly/3CMEmHS
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніЛип 14, 2022
TGlist-ке қосылған күні
Вер 14, 2023
Жарияланды4 сағат
0
Рекордтар
24.03.202516:35
4.5KЖазылушылар31.12.202423:59
2800Дәйексөз индексі27.01.202523:59
3.4K1 жазбаның қамтуы28.02.202512:22
679Жарнамалық жазбаның қамтуы30.09.202423:59
32.29%ER27.01.202523:59
77.71%ERR
12.03.202506:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Головний сержант Андрій Мирний на псевдо Дозор поліг 2 вересня 2024 року біля селища Нью-Йорк на Донеччині. Захисникові назавжди 31 рік.
Андрій жив у Кривому Розі. Працював поліцейським у полку поліції особливого призначення, брав участь в АТО.
Найкращим відпочинком для Андрія була риболовля.
Під час повномасштабної війни чоловік воював у лавах 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Був снайпером.
Впродовж служби Андрій Мирний був відзначений нагородами: «За участь в антитерористичній операції», «Військова розвідка. За вільну Україну», «За зразкову службу». Орденом «За мужність» III ступеня нагороджений посмертно.
Вдома на нього чекали дружина і двоє дітей.
Головний сержант Андрій Мирний на псевдо Дозор поліг 2 вересня 2024 року біля селища Нью-Йорк на Донеччині. Захисникові назавжди 31 рік.
Андрій жив у Кривому Розі. Працював поліцейським у полку поліції особливого призначення, брав участь в АТО.
Найкращим відпочинком для Андрія була риболовля.
Під час повномасштабної війни чоловік воював у лавах 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Був снайпером.
Впродовж служби Андрій Мирний був відзначений нагородами: «За участь в антитерористичній операції», «Військова розвідка. За вільну Україну», «За зразкову службу». Орденом «За мужність» III ступеня нагороджений посмертно.
Вдома на нього чекали дружина і двоє дітей.
14.03.202506:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Боєць Володимир Коханець на псевдо Кубік загинув 18 липня 2024 року під час евакуації пораненого побратима поблизу села Побєда на Донеччині. Військовому було 36 років.
Володимир народився на Рівненщині. Цікавився технікою, особливо автомобілями, тому обрав професію, пов’язану з машинами. Працював на шиномонтажі в місті Кременець.
У 2014 році чоловік був призваний на військову службу, виконував свій обов’язок перед Батьківщиною в АТО й після року служби повернувся до мирного життя. Коли Україна знову потребувала захисту, не залишився осторонь. 20 березня 2023 року знову став на захист своєї країни. Служив у 33-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ водієм-санітаром.
У воїна залишились донька Марʼяна і син Артем.
Боєць Володимир Коханець на псевдо Кубік загинув 18 липня 2024 року під час евакуації пораненого побратима поблизу села Побєда на Донеччині. Військовому було 36 років.
Володимир народився на Рівненщині. Цікавився технікою, особливо автомобілями, тому обрав професію, пов’язану з машинами. Працював на шиномонтажі в місті Кременець.
У 2014 році чоловік був призваний на військову службу, виконував свій обов’язок перед Батьківщиною в АТО й після року служби повернувся до мирного життя. Коли Україна знову потребувала захисту, не залишився осторонь. 20 березня 2023 року знову став на захист своєї країни. Служив у 33-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ водієм-санітаром.
«Мій тато був дуже хорошою людиною, його всі любили і поважали. Його побратими пишалися ним, адже він рятував багатьох людей, ризикуючи своїм життям», – розповіла донька Героя.
У воїна залишились донька Марʼяна і син Артем.
12.03.202518:00
Житель Маріуполя Денис Ковалевський загинув 14 березня 2022 року. На багатоповерхівку, де він переховувався з дружиною та її мамою, російські військові скинули авіабомбу. Ніхто з родини не вижив.
Денису було 43 роки. Здобув дві вищі богословські освіти – у Донецькому Християнському Університеті і Львівській Богословській Семінарії. Працював масажистом у міській лікарні №8. Разом із дружиною відвідував церкву.
Чи поховані Денис, Надія та її мати, невідомо.
Денису було 43 роки. Здобув дві вищі богословські освіти – у Донецькому Християнському Університеті і Львівській Богословській Семінарії. Працював масажистом у міській лікарні №8. Разом із дружиною відвідував церкву.
«Це ті люди, памʼять про яких ніколи не зітреться. Попри постійні обстріли, відсутність води, газу та інших послуг, вони не втрачали надії. Їхня відкритість, бажання жити, їхнє почуття гумору багатьох притягували. Були незрячими, та бачили серцем і душею. Це ті люди, які завжди були готові прийти на допомогу. Їхня підтримка дійшла навіть до Кенії, де вони взяли на забезпечення дівчинку, яка мала проблеми з зором, і фінансували її навчання в школі», – розповіла Олена Кравченко, керівниця клубу «Повір у себе», який відвідувало подружжя.
Чи поховані Денис, Надія та її мати, невідомо.
11.03.202506:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
40-річний солдат Артем Дегтяренко помер у шпиталі в Дніпрі 20 грудня 2022 року. За чотири дні до цього він отримав тяжкі осколкові поранення при виконанні бойового завдання на Донеччині.
Артем жив в Києві. Працював у провідних банках у відділах економічної безпеки. У 2015-2016 роках брав участь в АТО. Потім працював керівником з фінансово-економічної та інформаційної безпеки у фінансовій компанії.
З початку повномасштабної війни чоловік повернувся до війська. Служив розвідником у 101-ій окремій бригаді охорони Генерального штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишились батьки, сестра і син.
40-річний солдат Артем Дегтяренко помер у шпиталі в Дніпрі 20 грудня 2022 року. За чотири дні до цього він отримав тяжкі осколкові поранення при виконанні бойового завдання на Донеччині.
Артем жив в Києві. Працював у провідних банках у відділах економічної безпеки. У 2015-2016 роках брав участь в АТО. Потім працював керівником з фінансово-економічної та інформаційної безпеки у фінансовій компанії.
З початку повномасштабної війни чоловік повернувся до війська. Служив розвідником у 101-ій окремій бригаді охорони Генерального штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова.
«Він був чуйним, привітним і справедливим, завжди приходив на допомогу. Любив життя і своїх близьких», – розповіла сестра Марина.
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишились батьки, сестра і син.
11.03.202517:12
15-річний Микола Красиля ніс молоко для літніх людей, які ховались від обстрілів у підвалі дитсадка. Касетний боєприпас упав на подвірʼя. Микола загинув. Це сталося 14 березня 2022 року в місті Чугуїв на Харківщині.
Микола після 9-го класу вступив до Чугуєво-Бабчанського лісового фахового коледжу. Був студентом першого курсу напряму «агроінженерія». Обожнював риболовлю, мисливство. З шести років ходив на полювання. Захоплювався футболом. Був життєрадісним, дружелюбним.
Після початку повномасштабного вторгнення, попри небезпеку, Микола розносив літнім людям продукти.
Микола після 9-го класу вступив до Чугуєво-Бабчанського лісового фахового коледжу. Був студентом першого курсу напряму «агроінженерія». Обожнював риболовлю, мисливство. З шести років ходив на полювання. Захоплювався футболом. Був життєрадісним, дружелюбним.
Після початку повномасштабного вторгнення, попри небезпеку, Микола розносив літнім людям продукти.
«Мій синочок був дуже добрим. Компанійський, веселий, душа компанії. Там де він зʼявлявся – смуток враз змінювався на радість. Легко сходився з людьми. Був чесний і чемний. Дуже співчутливий, усім допомагав», – розповіла мама Наталія.
«Його усмішка була безмірно щирою, доброю, особливою. Коля був чудовим другом і неймовірною людиною», – додала викладачка Юлія Василевська.
07.04.202516:01
58-річний Сергій Саржевський загинув 6 травня 2022-го від обстрілу селища Ямпіль Донецької області.
Сергій народився і жив у Ямполі. Здобув середню освіту. Працював охоронником у службі колії Донецької залізниці. Любив рибалити, гуляти в лісі й збирати гриби.
Колегам Сергій запам’ятався ввічливим, чесним, відповідальним, працьовитим.
У Сергій залишилися дружина й син.
Сергій народився і жив у Ямполі. Здобув середню освіту. Працював охоронником у службі колії Донецької залізниці. Любив рибалити, гуляти в лісі й збирати гриби.
«Наш тато завжди буде для нас чоловіком з великої літери – Головою родини! Він був дуже хазяйновитим, майстром на всі руки. Не хотів покидати дім, бо все робив в ньому власноруч і думав, що залишившись там, зможе його захистити від ворога», – поділилися дружина і син загиблого.
Колегам Сергій запам’ятався ввічливим, чесним, відповідальним, працьовитим.
У Сергій залишилися дружина й син.
24.03.202506:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Старший солдат Володимир Добровольський поліг 15 листопада 2024 року під час бойового завдання у Курській області в РФ. Герою було 26 років.
Володимир жив у місті Подільськ на Одещині. Працював на металобазі та в різних закладах харчування. Дуже любив історію: обожнював дивитися історичні фільми та читати книги. Чудово готував. Хотів по закінченню війни відкрити свій заклад. Любив грати в шахи – вигравав майже всі поєдинки з друзями.
У листопаді 2019 року вирішив піти на військову службу та підписав контракт зі ЗСУ. Служив у 73-му морському центрі спеціальних операцій ССО. У квітні 2024 року його перевели у військову частину А5011.
У Володимира залишилися батьки, двоюрідна сестра та цивільна дружина.
Старший солдат Володимир Добровольський поліг 15 листопада 2024 року під час бойового завдання у Курській області в РФ. Герою було 26 років.
Володимир жив у місті Подільськ на Одещині. Працював на металобазі та в різних закладах харчування. Дуже любив історію: обожнював дивитися історичні фільми та читати книги. Чудово готував. Хотів по закінченню війни відкрити свій заклад. Любив грати в шахи – вигравав майже всі поєдинки з друзями.
У листопаді 2019 року вирішив піти на військову службу та підписав контракт зі ЗСУ. Служив у 73-му морському центрі спеціальних операцій ССО. У квітні 2024 року його перевели у військову частину А5011.
«Вова був дуже доброю, світлою та щирою людиною. Завжди допомагав всім, хто просив. Він був дуже начитаним, дуже розумним, розбирався майже у всіх сферах життя. Мріяв про діточок та велику щасливу сім'ю, але ми не встигли…» – розповіла кохана Ірина Відлацька.
У Володимира залишилися батьки, двоюрідна сестра та цивільна дружина.
29.03.202506:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
20-річний молодший сержант Вадим Данилко поліг 28 березня 2024 року неподалік міста Часів Яр на Донеччині.
Вадим народився у Вінниці, жив у селі Великий Митник. Опанував фах фельдшера. Весь вільний час проводив із дружиною, яку кохав понад усе, і всім про це говорив. Дуже любив свою справу – рятувати людей. Захоплювався мотоциклами.
У перші ж дні повномасштабного вторгнення Вадим долучився до лав ЗСУ. Служив у 120-й окремій бригаді територіальної оборони. Був бойовим медиком.
У воїна залишились батьки, сестра та дружина.
20-річний молодший сержант Вадим Данилко поліг 28 березня 2024 року неподалік міста Часів Яр на Донеччині.
Вадим народився у Вінниці, жив у селі Великий Митник. Опанував фах фельдшера. Весь вільний час проводив із дружиною, яку кохав понад усе, і всім про це говорив. Дуже любив свою справу – рятувати людей. Захоплювався мотоциклами.
У перші ж дні повномасштабного вторгнення Вадим долучився до лав ЗСУ. Служив у 120-й окремій бригаді територіальної оборони. Був бойовим медиком.
«Мій син завжди прагнув справедливості. Був добрим, завжди переживав за побратимів. Був дуже відданим Батьківщині та справжнім патріотом. І, напевно, його мета в цьому світі була щось змінити на краще та когось врятувати», – розповіла мама загиблого Юлія Миколаївна.
У воїна залишились батьки, сестра та дружина.
05.04.202505:59
🕯9:00 – хвилина мовчання
Головний сержант Михайло Угринюк на псевдо Митник поліг 23 листопада 2023 року біля села Новобахмутівка на Донеччині. Воїну було 56 років.
Михайло з Івано-Франківщини. Працював державним інспектором митного поста «Львів-поштовий», мав звання підполковника митної служби. Любив гори та кататися на лижах, полювати, збирати гриби.
У листопаді 2022 року чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Воював у складі 24-ї ОМБр. У березні 2023-го став бійцем підрозділу «Legio V» та 14-го окремого полку безпілотних авіаційних комплексів ЗСУ.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися мама, двоє братів, дружина, донька, син і троє онуків.
Головний сержант Михайло Угринюк на псевдо Митник поліг 23 листопада 2023 року біля села Новобахмутівка на Донеччині. Воїну було 56 років.
Михайло з Івано-Франківщини. Працював державним інспектором митного поста «Львів-поштовий», мав звання підполковника митної служби. Любив гори та кататися на лижах, полювати, збирати гриби.
У листопаді 2022 року чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Воював у складі 24-ї ОМБр. У березні 2023-го став бійцем підрозділу «Legio V» та 14-го окремого полку безпілотних авіаційних комплексів ЗСУ.
«Оскільки він проходив строкову службу у десантних військах і був вправним мисливцем, то знався на зброї та був дуже витривалим. Користувався авторитетом серед побратимів. Був поранений, але після лікування знову повернувся на фронт. Його кредо: «Буду воювати до кінця – це моя робота», – розповіла дружина Олена.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У нього залишилися мама, двоє братів, дружина, донька, син і троє онуків.
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
