
Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Час історій
Блогтар
Якщо коротко - я Іван Костенко, діючий військовослужбовець, якого вже трошки дістали обмеження фейсбуку по тому що можна писати, що не можна писати ну і таке інше. Тож було прийнято відновити канал що присвячується історії і не тільки історії.
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жеріУкраїна
ТілБасқа
Канал құрылған күніOct 31, 2019
TGlist-ке қосылған күні
Jul 25, 2023Қосылған топ

Час історій Chat
26
Блогтар
Рекордтар
15.04.202523:59
4KЖазылушылар04.05.202423:59
200Дәйексөз индексі13.04.202517:27
62.1K1 жазбаның қамтуы09.12.202323:59
6.7KЖарнамалық жазбаның қамтуы13.09.202423:59
90.32%ER13.04.202517:27
1578.03%ERR

14.04.202515:50
Змії вже прокидаються а люди ні.
Так, я про наших реальних, холоднокровних, абсолютно нешкідливих сусідів — вужів. І ще про гадюк, мідянок, полозів та інше повзуче товариство, яке раз на рік стабільно викликає хвилю паніки, і нажаль, безглузду «військову кампанію» з сапками, лопатами і криками «бігом, вона отруйна!».
Тож коротко, поки ця весна не стала черговим сезоном безглуздих вбивств:
— Вужі (ті, з жовтими вушками) — повністю безпечні. Не отруйні. Людей не кусають. Їдять жаб, рибу, комах, іноді мишей.
— Мідянки — теж не отруйні. Їх ще частіше плутають із гадюками. Не треба.
— Гадюки — отруйні, але не агресивні. Просто оминай. Вони не кидаються на людей, їм це не потрібно.
— Полози — найбільші наші змії. Не отруйні, полюють на гризунів. Дуже корисні, особливо біля господарств.
Всі ці змії — частина екосистеми, і вони реально допомагають вам: знищують мишей, щурів, комах, які переносять хвороби і шкодять полям. У прямому сенсі захищають територію краще за деяких сторожових псів.
І найголовніше: всі змії в Україні — під охороною законом, бо вони вимирають. Вбивство змії — це не геройство, а порушення природоохоронного законодавства.
Тому якщо ви десь на подвір’ї чи в лісі побачите змію — просто відійдіть. Вора боїться вас значно більше ніж ви її. Вона не хоче вас кусати. Вона хоче сонця, тепла, і щось маленьке на обід.
Не чіпайте змій. Навіть якщо у вас сапа, хоробрість і фейсбук — залиште їм шанс просто жити. Це не вороги. Це просто ті, хто прокинувся раніше за вас.
Вибачте що не по темі каналу, але справді, дуже шкода безглуздо вбитих змій. Дякую за увагу.
Так, я про наших реальних, холоднокровних, абсолютно нешкідливих сусідів — вужів. І ще про гадюк, мідянок, полозів та інше повзуче товариство, яке раз на рік стабільно викликає хвилю паніки, і нажаль, безглузду «військову кампанію» з сапками, лопатами і криками «бігом, вона отруйна!».
Тож коротко, поки ця весна не стала черговим сезоном безглуздих вбивств:
— Вужі (ті, з жовтими вушками) — повністю безпечні. Не отруйні. Людей не кусають. Їдять жаб, рибу, комах, іноді мишей.
— Мідянки — теж не отруйні. Їх ще частіше плутають із гадюками. Не треба.
— Гадюки — отруйні, але не агресивні. Просто оминай. Вони не кидаються на людей, їм це не потрібно.
— Полози — найбільші наші змії. Не отруйні, полюють на гризунів. Дуже корисні, особливо біля господарств.
Всі ці змії — частина екосистеми, і вони реально допомагають вам: знищують мишей, щурів, комах, які переносять хвороби і шкодять полям. У прямому сенсі захищають територію краще за деяких сторожових псів.
І найголовніше: всі змії в Україні — під охороною законом, бо вони вимирають. Вбивство змії — це не геройство, а порушення природоохоронного законодавства.
Тому якщо ви десь на подвір’ї чи в лісі побачите змію — просто відійдіть. Вора боїться вас значно більше ніж ви її. Вона не хоче вас кусати. Вона хоче сонця, тепла, і щось маленьке на обід.
Не чіпайте змій. Навіть якщо у вас сапа, хоробрість і фейсбук — залиште їм шанс просто жити. Це не вороги. Це просто ті, хто прокинувся раніше за вас.
Вибачте що не по темі каналу, але справді, дуже шкода безглуздо вбитих змій. Дякую за увагу.
Жойылды13.04.202518:07


13.04.202508:25
Доброго ранку!
02.04.202513:06
Релігія почала виконувати виразну соціальну функцію: забезпечувати згуртованість, передавати знання, підтримувати порядок через систему табу і звичаїв.
Одночасно ускладнюється і сам світ надприродного: пантеон духів стає більш організованим (є духи роду, духи природи, з якими «працює» шаман), з’являються перші міфологічні сюжети про тотемних предків, про походження племені. Ці міфи поки що локальні, прив’язані до конкретного роду чи місцевості. Але вони вже задають структуру, яка в подальшому дозволить сформувати більш універсальні, міфологічні релігії. Підсумовуючи, тотемізм і шаманізм можна розглядати як перехідний етап від розрізнених анімістичних вірувань до цілісного релігійного світогляду племені. Наступним кроком на цьому шляху стане розширення масштабів релігії – від общинного до цивілізаційного, коли виникнуть багаті пантеони богів і розгорнуті міфології великих культур.
Хочу окремо подякувати вам що цікавитесь історією. Бо саме розуміння розвитку та причинно-наслідкових зв’язків і дає розуміння майбутнього.
Також, якщо ви хочете підтримати мене - реквізити в закріпленій публікації. Ваша допомога важлива, дякую.
Одночасно ускладнюється і сам світ надприродного: пантеон духів стає більш організованим (є духи роду, духи природи, з якими «працює» шаман), з’являються перші міфологічні сюжети про тотемних предків, про походження племені. Ці міфи поки що локальні, прив’язані до конкретного роду чи місцевості. Але вони вже задають структуру, яка в подальшому дозволить сформувати більш універсальні, міфологічні релігії. Підсумовуючи, тотемізм і шаманізм можна розглядати як перехідний етап від розрізнених анімістичних вірувань до цілісного релігійного світогляду племені. Наступним кроком на цьому шляху стане розширення масштабів релігії – від общинного до цивілізаційного, коли виникнуть багаті пантеони богів і розгорнуті міфології великих культур.
Хочу окремо подякувати вам що цікавитесь історією. Бо саме розуміння розвитку та причинно-наслідкових зв’язків і дає розуміння майбутнього.
Також, якщо ви хочете підтримати мене - реквізити в закріпленій публікації. Ваша допомога важлива, дякую.
11.04.202516:54
Секуляризація — це коли ти вже не приносиш жертви богам, а розумієш про електричний струм, опір, переміщення електронів, закон Ома й оце все.
Це коли душа автомобіля — вигадка, ніяких демонів не існує, і навколо тебе лише наука та технічний прогрес.
Ми, як цивілізація, пройшли довгий шлях: від шаманів із бубнами — до діагностичних сканерів, МРТ, ультразвукової діагностики й 3D-друку металом.
Вірування перетворилися на інституції, інституції — на формальність, формальність — на культурний спадок.
Давні боги віддалилися, і для них більше немає місця.
Але варто лише твоїй машині несподівано згаснути світлом просто посеред нічного шосе —
і ти розумієш: секуляризація — це крихка річ.
Бо в глибині душі ти більше не довіряєш логіці.
Ти починаєш просити. Обіцяти. Присягатися.
І якщо двигун раптом заводиться — дякуєш.
Кому? Неважливо. Просто дякуєш.
І навіть коли механік каже:
— Все зроблено, проблем не буде! —
ти погоджуєшся, але ще довго проводиш внутрішній ритуал і підсвідомо просиш машину не злитися й не підводити тебе.
Це коли душа автомобіля — вигадка, ніяких демонів не існує, і навколо тебе лише наука та технічний прогрес.
Ми, як цивілізація, пройшли довгий шлях: від шаманів із бубнами — до діагностичних сканерів, МРТ, ультразвукової діагностики й 3D-друку металом.
Вірування перетворилися на інституції, інституції — на формальність, формальність — на культурний спадок.
Давні боги віддалилися, і для них більше немає місця.
Але варто лише твоїй машині несподівано згаснути світлом просто посеред нічного шосе —
і ти розумієш: секуляризація — це крихка річ.
Бо в глибині душі ти більше не довіряєш логіці.
Ти починаєш просити. Обіцяти. Присягатися.
І якщо двигун раптом заводиться — дякуєш.
Кому? Неважливо. Просто дякуєш.
І навіть коли механік каже:
— Все зроблено, проблем не буде! —
ти погоджуєшся, але ще довго проводиш внутрішній ритуал і підсвідомо просиш машину не злитися й не підводити тебе.


03.04.202518:35
Проміжний результат циклу публікацій про розвиток релігії:
Від писалось 6 людей.
Та, й таке.
Від писалось 6 людей.
Та, й таке.


14.04.202503:04
Верхнє фото — це Пашендейл у липні 1917 року. Потім була десятиденна артилерійська підготовка — 3000 гармат і 4 000 000 снарядів. Ні, це не помилка: чотири мільйони, або приблизно 6 тонн вибухівки на кожен метр лінії фронту. Потім — чотири місяці боїв у багнюці. Потім — втрати Антанти: 500 000 осіб убитими, пораненими та полоненими, а з боку німців — близько 350 000. І в листопаді 1917 року зроблено нижнє фото.
Після десятиденної артилерійської підготовки, яка перетворила фронт на вирву багна і кратерів, війська рушили вперед — піхота захлиналася в багнюці, танки грузли в глині, подекуди не проїхавши і 100 метрів, а стрілецький бій точився у воронках від снарядів. Позиції змінювались на десятки метрів. Місяцями. І коли все закінчилося, лінія фронту відсунулася менш ніж на 10 кілометрів, а людські втрати перевищили 800 тисяч. І в листопаді, після всього цього, було зроблене нижнє фото.
Після десятиденної артилерійської підготовки, яка перетворила фронт на вирву багна і кратерів, війська рушили вперед — піхота захлиналася в багнюці, танки грузли в глині, подекуди не проїхавши і 100 метрів, а стрілецький бій точився у воронках від снарядів. Позиції змінювались на десятки метрів. Місяцями. І коли все закінчилося, лінія фронту відсунулася менш ніж на 10 кілометрів, а людські втрати перевищили 800 тисяч. І в листопаді, після всього цього, було зроблене нижнє фото.
31.03.202506:19
Нарешті, центральним елементом протоформ вірувань виступає анімізм – віра в духів і душі, якими нібито наділені всі речі і живі істоти. Термін «анімізм» увів британський антрополог Едвард Тайлор у праці «Первісна культура» (1871) для позначення найпростішої форми релігії – віри в існування духовних істот. Тайлор вважав, що анімізм став першим кроком людства до релігійного осмислення світу, народившись із спроб зрозуміти феномени життя і смерті, сновидіння, і подібні явища. Первісна людина, спостерігаючи, як тіло помирає, але уві сні померлі родичі «продовжують жити», робила висновок про наявність душі – невидимого двійника, що покидає тіло. Звідси виникла віра, що не лише люди, а й тварини, рослини, гори, річки та навіть явища (вітер, грім) мають свою душу чи дух. Анімізм сформував цілісний одухотворений світогляд: ліс сприймався населеним безліччю духів, кожен струмок – це дух води, у звірів – покровителі або пращури племені тощо. Ця віра вкладала сенс у кожну подію – хвороба пояснювалась злим духом, удача на ловах – допомогою духу тварини або предка. Анімізм пронизує культури багатьох корінних народів і досі: зокрема, в шаманських традиціях Сибіру чи в анімістичних культах Африки та Океанії відлунюють ті самі стародавні уявлення, що «всі речі сповнені духів». Деякі дослідники навіть вважають, що анімізм – “основа всіх релігійних думок” , настільки він універсальний і глибинний.
На завершення розгляду протоформ слід зазначити, що в реальному житті ранніх суспільств магія, фетишизм, манізм та анімізм існували не ізольовано, а перепліталися між собою. Первісний мисливець міг носити фетиш-амулет (фетишизм), одночасно звертатися до духу покійного діда перед полюванням (анімізм/манізм) і виконувати магічний обряд для вдалого полювання. Всі ці вірування виконували важливі функції – давали відчуття контролю над небезпечною і незбагненною природою, пояснювали загадкові явища (смерть, сни, стихії) та забезпечували психологічну підтримку. Протоформи вірувань стали підґрунтям для наступних етапів релігійної еволюції: на їх основі виникли перші колективні культи та міфи. Рушійною силою розвитку було ускладнення соціального життя та мислення людини – поступово хаотичний набір духів і магій структурується, виникають спільні для племені символи сакрального, формується прототип релігійних інституцій. Цей перехід від індивідуально-магічного досвіду до колективної релігії став наступною віхою історії вірувань.
Як завжди, для бажаючих підтримати реквізити в закріпленому повідомлені. Дякую, ваша підтримка важлива.
На завершення розгляду протоформ слід зазначити, що в реальному житті ранніх суспільств магія, фетишизм, манізм та анімізм існували не ізольовано, а перепліталися між собою. Первісний мисливець міг носити фетиш-амулет (фетишизм), одночасно звертатися до духу покійного діда перед полюванням (анімізм/манізм) і виконувати магічний обряд для вдалого полювання. Всі ці вірування виконували важливі функції – давали відчуття контролю над небезпечною і незбагненною природою, пояснювали загадкові явища (смерть, сни, стихії) та забезпечували психологічну підтримку. Протоформи вірувань стали підґрунтям для наступних етапів релігійної еволюції: на їх основі виникли перші колективні культи та міфи. Рушійною силою розвитку було ускладнення соціального життя та мислення людини – поступово хаотичний набір духів і магій структурується, виникають спільні для племені символи сакрального, формується прототип релігійних інституцій. Цей перехід від індивідуально-магічного досвіду до колективної релігії став наступною віхою історії вірувань.
Як завжди, для бажаючих підтримати реквізити в закріпленому повідомлені. Дякую, ваша підтримка важлива.
07.04.202516:14
Релігія проникає в усі аспекти життя цивілізацій: від державності (божественні царі) до мистецтва і моралі. Але політеїстичний світогляд все ще прив’язаний до конкретних народів і місць, він недостатньо універсальний. Тому з часом визріває ідея єдиного Бога і єдиної істини. Монотеїстичні релігії приносять із собою осмислення єдності людства під верховенством Творця, виробляють високі етичні імперативи. Релігійна свідомість поглиблюється: окрім обряду, акцент переходить на віру, почуття, особисті взаємини людини і Бога. У світових релігіях накопичується величезний шар духовної культури – теологія, містицизм, богослужбова традиція, які формували людські спільноти протягом понад двох тисячоліть.
Здобутки і напруження цієї духовної епохи привели до народження секулярної сучасності. Раціоналізм і наука кинули виклик релігійним монополіям на істину. Відбулося переосмислення сакрального: багато його функцій перебрала на себе світська сфера (мораль – на філософію, пояснення природи – на науку, управління смислами – на ідеології). Та водночас духовний пошук не зник – він лише трансформувався. XX–XXI століття явили нам яскравий калейдоскоп нових вірувань і фанатичних квазірелігійних рухів, повернення до давніх культів і створення зовсім нових синтезів. Людина постмодерну, озброєна всім багажем попередніх епох, фактично конструює свій духовний шлях індивідуально, нерідко еклектично поєднуючи елементи різних традицій.
Отже, шлях релігійних уявлень – це еволюція і одночасно колообіг. Еволюція – бо зростала складність і рефлексивність віри, розширювався горизонт (від духа дерева – до Бога всього буття, від племені – до вселюдської спільноти). Колообіг – бо багато мотивів повертаються на новому рівні: сучасні люди, розчарувавшись у холодному раціоналізмі, знову шукають «магії» в житті; глобальний гуманізм відроджує міф про єдність землян, схожий на архаїчні тотеми єдності, тільки тепер у масштабі планети. Релігія, попри всі зміни, залишається невід’ємною частиною людської культури, лише її форми стають іншими. Від шаманського бубна до готичного собору, від жертвоприношення Зевсу до медитації у буддійському монастирі – всюди людина намагається встановити зв’язок із сакральним виміром. Історія цих прагнень – не просто каталог вірувань, а відображення самої історії людства, його страхів і надій, творчості й пізнання себе у всесвіті.
Дякую вам за те що прочитали цей цикл, який справді доволі складний для пересічної людини. Також дякую вам за підтримку - вона справді важлива.
Здобутки і напруження цієї духовної епохи привели до народження секулярної сучасності. Раціоналізм і наука кинули виклик релігійним монополіям на істину. Відбулося переосмислення сакрального: багато його функцій перебрала на себе світська сфера (мораль – на філософію, пояснення природи – на науку, управління смислами – на ідеології). Та водночас духовний пошук не зник – він лише трансформувався. XX–XXI століття явили нам яскравий калейдоскоп нових вірувань і фанатичних квазірелігійних рухів, повернення до давніх культів і створення зовсім нових синтезів. Людина постмодерну, озброєна всім багажем попередніх епох, фактично конструює свій духовний шлях індивідуально, нерідко еклектично поєднуючи елементи різних традицій.
Отже, шлях релігійних уявлень – це еволюція і одночасно колообіг. Еволюція – бо зростала складність і рефлексивність віри, розширювався горизонт (від духа дерева – до Бога всього буття, від племені – до вселюдської спільноти). Колообіг – бо багато мотивів повертаються на новому рівні: сучасні люди, розчарувавшись у холодному раціоналізмі, знову шукають «магії» в житті; глобальний гуманізм відроджує міф про єдність землян, схожий на архаїчні тотеми єдності, тільки тепер у масштабі планети. Релігія, попри всі зміни, залишається невід’ємною частиною людської культури, лише її форми стають іншими. Від шаманського бубна до готичного собору, від жертвоприношення Зевсу до медитації у буддійському монастирі – всюди людина намагається встановити зв’язок із сакральним виміром. Історія цих прагнень – не просто каталог вірувань, а відображення самої історії людства, його страхів і надій, творчості й пізнання себе у всесвіті.
Дякую вам за те що прочитали цей цикл, який справді доволі складний для пересічної людини. Також дякую вам за підтримку - вона справді важлива.


05.04.202513:54
Доброго дня!
31.03.202506:19
Релігійні уявлення пройшли тривалий і складний шлях еволюції від найраніших форм духовного досвіду до сучасних пошуків сенсу. Важливо підкреслити, що хоча розвиток релігійних уявлень можна умовно поділити на послідовні стадії, на практиці різні форми вірувань часто співіснували і взаємно впливали одна на одну. Проте аналітичний поділ на етапи – від магічного мислення та анімізму до монотеїзму і секуляризації – дозволяє побачити логіку еволюції сакральних ідей та зміну їх функцій у житті людства.
Протоформи вірувань (магічне мислення, фетишизм, манізм, анімізм)
Очевидно що у ранніх людських спільнотах не було організованих культів чи розвинутих теологій – натомість світосприйняття було пронизане магічним мисленням та анімістичними уявленнями. Магічне мислення проявляється у вірі в те, що словами, жестами або ритуальними діями людина може безпосередньо впливати на хід природних подій. Класичний приклад – виконання танцю для викликання дощу або використання подібності об’єкта для досягнення ефекту (так звані закони подібності й дотику в симпатичній магії за Джеймсом Фрезером). Британський антрополог Джеймс Дж. Фрезер наприкінці XIX ст. стверджував, що первісна людина спочатку покладалася на магію як на «псевдо-науковий» засіб контролю над природою, і лише з часом, розчарувавшись у її неефективності, перейшла до віри в духів і богів. Хоча погляди Фрезера нині критично переосмислені, ідея про те, що магічне мислення передує релігійному, проливає світло на ранню стадію духовного розвитку, коли межа між матеріальним і надприродним ще не була окреслена чітко.
Паралельно з магією формуються інші проторелігійні уявлення. Одне з них – фетишизм, тобто віра у надприродні властивості конкретних предметів. Первісні люди наділяли незвичайні камені, раковини, шматки дерева або інші об’єкти «силою» і вважали, що ці фетиші можуть охороняти, приносити успіх чи зцілювати. Фетишизм часто розглядають як ранню форму релігії, де об’єкт культу є матеріальним носієм таємничої сили. Наприклад, у племенах Західної Африки, помічені європейцями ще в колоніальну епоху, існувала практика поклоніння маленьким різьбленим фігуркам або амулетам, яким приписували духів-хранителів. Подібні вірування не обмежуються одним регіоном – ритуальне шанування предметів знаходять і в інших культурах. В основі фетишизму лежить переконання, що сакральна сила може втілюватися в конкретних речах, здатних впливати на долю людини. Ця ідея породжує пізніші уявлення про реліквії, ідоли та чудотворні ікони в розвинених релігіях, але на первісному рівні вона проявляється спонтанно і магічно.
Ще одним компонентом ранніх вірувань є поняття безособової надприродної сили, відомої в антропології як мана (або манізм). Дослідник Р.Р. Маретт на початку XX ст. припустив, що доповненням до анімізму є віра не лише в духів, а й в розлиту повсюдно невидиму силу, яка може концентруватися в людей, тварин чи предметах. Термін «мана» запозичений з мов народів Океанії, де він означає «сила, енергія» – це своєрідна містична потенція, яка ніби пронизує світ. Примітивна людина, за Мареттом, відчуває благоговійний трепет перед деякими місцями, істотами або особами саме через присутність у них мани. Наприклад, успіх мисливця чи вождя міг пояснюватися тим, що він має більше мани. Це не персоніфікований дух, а радше сакральна сила без обличчя, що діє то на добро, то на зло. Дослідник М. Херсковіц порівняв поняття мани з електрикою: воно так само безособове, але може накопичуватися і передаватися, виявляючись у надзвичайних подіях або здібностях людей. У багатьох племенах Океанії віра в ману тісно пов’язана з соціальним статусом – вважалося, що вождь володіє великим зарядом цієї священної сили, тому підлеглі мусять дотримуватися табу, аби випадково не викликати небезпечну енергію. Концепція мани/манізму важлива тим, що показує: релігійне мислення могло виникати не лише через уособлення природи (анімізм), а й через усвідомлення загадкової сили, яка лежить за межами видимого світу.
Протоформи вірувань (магічне мислення, фетишизм, манізм, анімізм)
Очевидно що у ранніх людських спільнотах не було організованих культів чи розвинутих теологій – натомість світосприйняття було пронизане магічним мисленням та анімістичними уявленнями. Магічне мислення проявляється у вірі в те, що словами, жестами або ритуальними діями людина може безпосередньо впливати на хід природних подій. Класичний приклад – виконання танцю для викликання дощу або використання подібності об’єкта для досягнення ефекту (так звані закони подібності й дотику в симпатичній магії за Джеймсом Фрезером). Британський антрополог Джеймс Дж. Фрезер наприкінці XIX ст. стверджував, що первісна людина спочатку покладалася на магію як на «псевдо-науковий» засіб контролю над природою, і лише з часом, розчарувавшись у її неефективності, перейшла до віри в духів і богів. Хоча погляди Фрезера нині критично переосмислені, ідея про те, що магічне мислення передує релігійному, проливає світло на ранню стадію духовного розвитку, коли межа між матеріальним і надприродним ще не була окреслена чітко.
Паралельно з магією формуються інші проторелігійні уявлення. Одне з них – фетишизм, тобто віра у надприродні властивості конкретних предметів. Первісні люди наділяли незвичайні камені, раковини, шматки дерева або інші об’єкти «силою» і вважали, що ці фетиші можуть охороняти, приносити успіх чи зцілювати. Фетишизм часто розглядають як ранню форму релігії, де об’єкт культу є матеріальним носієм таємничої сили. Наприклад, у племенах Західної Африки, помічені європейцями ще в колоніальну епоху, існувала практика поклоніння маленьким різьбленим фігуркам або амулетам, яким приписували духів-хранителів. Подібні вірування не обмежуються одним регіоном – ритуальне шанування предметів знаходять і в інших культурах. В основі фетишизму лежить переконання, що сакральна сила може втілюватися в конкретних речах, здатних впливати на долю людини. Ця ідея породжує пізніші уявлення про реліквії, ідоли та чудотворні ікони в розвинених релігіях, але на первісному рівні вона проявляється спонтанно і магічно.
Ще одним компонентом ранніх вірувань є поняття безособової надприродної сили, відомої в антропології як мана (або манізм). Дослідник Р.Р. Маретт на початку XX ст. припустив, що доповненням до анімізму є віра не лише в духів, а й в розлиту повсюдно невидиму силу, яка може концентруватися в людей, тварин чи предметах. Термін «мана» запозичений з мов народів Океанії, де він означає «сила, енергія» – це своєрідна містична потенція, яка ніби пронизує світ. Примітивна людина, за Мареттом, відчуває благоговійний трепет перед деякими місцями, істотами або особами саме через присутність у них мани. Наприклад, успіх мисливця чи вождя міг пояснюватися тим, що він має більше мани. Це не персоніфікований дух, а радше сакральна сила без обличчя, що діє то на добро, то на зло. Дослідник М. Херсковіц порівняв поняття мани з електрикою: воно так само безособове, але може накопичуватися і передаватися, виявляючись у надзвичайних подіях або здібностях людей. У багатьох племенах Океанії віра в ману тісно пов’язана з соціальним статусом – вважалося, що вождь володіє великим зарядом цієї священної сили, тому підлеглі мусять дотримуватися табу, аби випадково не викликати небезпечну енергію. Концепція мани/манізму важлива тим, що показує: релігійне мислення могло виникати не лише через уособлення природи (анімізм), а й через усвідомлення загадкової сили, яка лежить за межами видимого світу.
05.04.202516:37
Такі ідеї збагачували релігійний досвід, додаючи йому особистісної, екзистенційної виміри.
Окрім містики, рефлексивність релігій цього етапу проявилася у появі теології та філософії релігії. Універсальні релігії виробляють системи догматів і раціональних обґрунтувань віри. В епоху середньовіччя, наприклад, схоластика прагнула логічно і філософськи осмислити християнське одкровення. Постають питання про природу Бога (онтологічні, космологічні докази Його існування), про співвідношення віри і розуму, про проблему зла і свободи волі. Самоусвідомлення релігії зростає: віруючий тепер не просто повторює ритуали предків, а й шукає особистого розуміння істини, читає священні книги (які з’являються у світових релігіях: Веди, Біблія, Коран тощо), розмірковує над ними. Таким чином, віра стає більш внутрішньою справою совісті, а не лише традиції.
Універсалізація віри, започаткована монотеїзмом, мала і соціальні наслідки: великі релігії вийшли за етнічні межі, почали охоплювати різні народи (через місіонерство, державне насадження або культурний обмін).
Християнство після прийняття в Римській імперії перетворилось на транснаціональну релігію, іслам поширився від Іспанії до Індонезії, буддизм охопив більшу частину Азії. Світ став поділений не лише на царства, а й на релігійні простори – умми, церкви, сангхи. Це вимагало від релігій більшої концептуальної глибини і універсальності послання, щоб об’єднувати різних людей. Так з’являються ідеї про єдине людство перед Богом, про загальну етику (десять заповідей, «золоті правила» в різних релігіях), про можливість спасіння для всіх.
Резюмуючи, епоха монотеїзму і рефлексивних релігій стала переломною: релігійна свідомість перейшла від міфологічно-конкретного мислення до абстрактно-етичного і духовно-інтроспективного. Бог із персонажа міфу перетворився на трансцендентного абсолютного Духа, а від людини почало вимагатися не стільки виконання традиційних обрядів, скільки віра серця і моральна праведність. Це піднесення релігії на рівень універсальних ідей підготувало ґрунт для наступного етапу – секуляризації, тобто виходу за межі традиційної релігійності, яка відбудеться в новітні часи. Але перед тим протягом століть панівні світові релігії визначали обличчя цивілізацій, накопичували духовний досвід, що включав і зовнішню догматичну форму, і приховані містичні глибини. У сукупності монотеїстичні та рефлексивні релігії створили багату спадщину, з якої вийшов сучасний світ – з його секулярними тенденціями і новими пошуками священного.
Розумію що текст великий і доволі складний, але коротко і просто про такий значний етап соціального розвитку людства коротко не написати.
Дякую що читаєте, і дякую що підтримуєте - ваша допомога важлива.
Окрім містики, рефлексивність релігій цього етапу проявилася у появі теології та філософії релігії. Універсальні релігії виробляють системи догматів і раціональних обґрунтувань віри. В епоху середньовіччя, наприклад, схоластика прагнула логічно і філософськи осмислити християнське одкровення. Постають питання про природу Бога (онтологічні, космологічні докази Його існування), про співвідношення віри і розуму, про проблему зла і свободи волі. Самоусвідомлення релігії зростає: віруючий тепер не просто повторює ритуали предків, а й шукає особистого розуміння істини, читає священні книги (які з’являються у світових релігіях: Веди, Біблія, Коран тощо), розмірковує над ними. Таким чином, віра стає більш внутрішньою справою совісті, а не лише традиції.
Універсалізація віри, започаткована монотеїзмом, мала і соціальні наслідки: великі релігії вийшли за етнічні межі, почали охоплювати різні народи (через місіонерство, державне насадження або культурний обмін).
Християнство після прийняття в Римській імперії перетворилось на транснаціональну релігію, іслам поширився від Іспанії до Індонезії, буддизм охопив більшу частину Азії. Світ став поділений не лише на царства, а й на релігійні простори – умми, церкви, сангхи. Це вимагало від релігій більшої концептуальної глибини і універсальності послання, щоб об’єднувати різних людей. Так з’являються ідеї про єдине людство перед Богом, про загальну етику (десять заповідей, «золоті правила» в різних релігіях), про можливість спасіння для всіх.
Резюмуючи, епоха монотеїзму і рефлексивних релігій стала переломною: релігійна свідомість перейшла від міфологічно-конкретного мислення до абстрактно-етичного і духовно-інтроспективного. Бог із персонажа міфу перетворився на трансцендентного абсолютного Духа, а від людини почало вимагатися не стільки виконання традиційних обрядів, скільки віра серця і моральна праведність. Це піднесення релігії на рівень універсальних ідей підготувало ґрунт для наступного етапу – секуляризації, тобто виходу за межі традиційної релігійності, яка відбудеться в новітні часи. Але перед тим протягом століть панівні світові релігії визначали обличчя цивілізацій, накопичували духовний досвід, що включав і зовнішню догматичну форму, і приховані містичні глибини. У сукупності монотеїстичні та рефлексивні релігії створили багату спадщину, з якої вийшов сучасний світ – з його секулярними тенденціями і новими пошуками священного.
Розумію що текст великий і доволі складний, але коротко і просто про такий значний етап соціального розвитку людства коротко не написати.
Дякую що читаєте, і дякую що підтримуєте - ваша допомога важлива.
05.04.202518:56
Залишилась остання частина циклу публікацій про історію та розвиток релігії. Але вона буде нетиповою для цього каналу, бо вона буде про сьогодення і трошки про майбутнє. Завтра опублікую, потерпіть ще трохи, і далі знову повернемось до більш простих речей.
02.04.202513:06
Продовжимо розбирати розвиток релігії, і сьогодні у нас Тотемізм і шаманізм. Якщо анімізм і магія могли бути досить індивідуальними (кожен мисливець мав свої амулети, кожна сім’я — своїх духів-предків), то тотемічні вірування і шаманські практики об’єднували громаду навколо спільних священних символів і обрядів.
Тотемізм – це система вірувань, за якою певна соціальна група (рід, клан) вважає себе пов’язаною родинними узами з якимось видом тварини, рослини чи іншим об’єктом природи – тотемом. Тотем сприймається як пращур або покровитель даної спільноти, його зображення чи символ є святинею, а заповіді і табу, пов’язані з тотемом, регулюють життя групи. Наприклад, якщо плем’я має тотем ведмедя, його члени можуть вірити, що ведмідь – їхній далекий предок і духовний захисник; їм заборонено полювати на ведмедя чи споживати його м’ясо, або ж навпаки – вони проводять ритуали, вдягнувшись ведмежими шкурами, аби вшанувати прапредка. Французький соціолог Еміль Дюркгейм на початку XX ст. вбачав у тотемізмі одну з найперших форм релігії, в якій суспільство фактично обожнює само себе у символічній формі. Дюркгейм стверджував, що священний статус тотему походить від колективних емоцій племені: під час спільних ритуалів люди відчувають піднесення і єдність, проектуючи ці переживання назовні – на емблему тотема. Тому тотемічна тварина чи рослина набуває ореолу святості не сама по собі, а як уособлення колективної свідомості роду. Іншими словами, тотем є матеріальним носієм тієї самої мани або «життєвої сили» групи, але ця сила усвідомлюється вже як сила єдності клану. Звідси зрозуміло, чому порушення тотемних табу (наприклад, убивство тотемної тварини) вважалося тяжким злочином – воно загрожувало самому духові спільноти. Тотемізм не лише встановлював сакральний зв’язок між людьми і природою, але й формував моральні норми та звичаї: спільне походження від тотема означало братерство всередині племені та вирізняло його від інших. Таким чином, через тотемізм релігія вперше стає суспільною інституцією, що скріплює групу символом віри.
Поряд із тотемічними віруваннями розвивається і феномен шаманізму – особливої форми релігійної практики, пов’язаної з посередництвом між видимим і невидимим світами. Шаманізм передбачає наявність у громаді спеціаліста – шамана, котрий здатний увійти в транс або стан зміненої свідомості, щоб здійснити подорож у світ духів і потойбіччя. Під час таких трансових сеансів (через ритуальні танці, бубон, співи, іноді вживання психотропних рослин) шаман нібито спілкується з духами предків, природних стихій чи тварин, дізнається причини негараздів (хвороб, невдач) і випрошує у духів допомогу – зцілення, дощ, удачу в полюванні. Шаман виконує роль лікаря, провидця і духовного провідника: він лікує хворих, визначає місце для кочування, проводить душі померлих у потойбічний світ. На відміну від рядових членів племені, шаман володіє особливими знаннями та техніками екстазу (у перекладі з грецької ekstasis – «вихід із себе»).
Шаманізм був (і подекуди залишається) поширеним на всіх континентах. Попри розмаїття культур, шаманські практики мають спільні риси – віра в багатошаровий всесвіт (нижній, середній, верхній світи), дерево життя чи гору як вісь між світами, духів-помічників шамана, магічний політ душі тощо. Важливо, що шаманізм обʼєднує магію та релігію: шаман одночасно і маг-чарівник (він «володіє» духами, наказує їм), і жрець, який служить вищим силам. У первісному суспільстві це один з перших прикладів розподілу ролей – виділення окремої постаті духовного авторитета, предтеча майбутніх жреців, пророків, священників.
Соціалізація сакрального досвіду, що відбулася через тотемізм і шаманізм, кардинально змінила характер релігії. Вірування перестають бути лише особистими поясненнями світу, вони стають надбанням усієї спільноти, оформлюються у традицію, яка передається поколіннями. Тотемічний культ закріпив колективну ідентичність через спільний сакральний символ, а шаман об’єднав людей спільними ритуалами зцілення та спілкування з духами.
Тотемізм – це система вірувань, за якою певна соціальна група (рід, клан) вважає себе пов’язаною родинними узами з якимось видом тварини, рослини чи іншим об’єктом природи – тотемом. Тотем сприймається як пращур або покровитель даної спільноти, його зображення чи символ є святинею, а заповіді і табу, пов’язані з тотемом, регулюють життя групи. Наприклад, якщо плем’я має тотем ведмедя, його члени можуть вірити, що ведмідь – їхній далекий предок і духовний захисник; їм заборонено полювати на ведмедя чи споживати його м’ясо, або ж навпаки – вони проводять ритуали, вдягнувшись ведмежими шкурами, аби вшанувати прапредка. Французький соціолог Еміль Дюркгейм на початку XX ст. вбачав у тотемізмі одну з найперших форм релігії, в якій суспільство фактично обожнює само себе у символічній формі. Дюркгейм стверджував, що священний статус тотему походить від колективних емоцій племені: під час спільних ритуалів люди відчувають піднесення і єдність, проектуючи ці переживання назовні – на емблему тотема. Тому тотемічна тварина чи рослина набуває ореолу святості не сама по собі, а як уособлення колективної свідомості роду. Іншими словами, тотем є матеріальним носієм тієї самої мани або «життєвої сили» групи, але ця сила усвідомлюється вже як сила єдності клану. Звідси зрозуміло, чому порушення тотемних табу (наприклад, убивство тотемної тварини) вважалося тяжким злочином – воно загрожувало самому духові спільноти. Тотемізм не лише встановлював сакральний зв’язок між людьми і природою, але й формував моральні норми та звичаї: спільне походження від тотема означало братерство всередині племені та вирізняло його від інших. Таким чином, через тотемізм релігія вперше стає суспільною інституцією, що скріплює групу символом віри.
Поряд із тотемічними віруваннями розвивається і феномен шаманізму – особливої форми релігійної практики, пов’язаної з посередництвом між видимим і невидимим світами. Шаманізм передбачає наявність у громаді спеціаліста – шамана, котрий здатний увійти в транс або стан зміненої свідомості, щоб здійснити подорож у світ духів і потойбіччя. Під час таких трансових сеансів (через ритуальні танці, бубон, співи, іноді вживання психотропних рослин) шаман нібито спілкується з духами предків, природних стихій чи тварин, дізнається причини негараздів (хвороб, невдач) і випрошує у духів допомогу – зцілення, дощ, удачу в полюванні. Шаман виконує роль лікаря, провидця і духовного провідника: він лікує хворих, визначає місце для кочування, проводить душі померлих у потойбічний світ. На відміну від рядових членів племені, шаман володіє особливими знаннями та техніками екстазу (у перекладі з грецької ekstasis – «вихід із себе»).
Шаманізм був (і подекуди залишається) поширеним на всіх континентах. Попри розмаїття культур, шаманські практики мають спільні риси – віра в багатошаровий всесвіт (нижній, середній, верхній світи), дерево життя чи гору як вісь між світами, духів-помічників шамана, магічний політ душі тощо. Важливо, що шаманізм обʼєднує магію та релігію: шаман одночасно і маг-чарівник (він «володіє» духами, наказує їм), і жрець, який служить вищим силам. У первісному суспільстві це один з перших прикладів розподілу ролей – виділення окремої постаті духовного авторитета, предтеча майбутніх жреців, пророків, священників.
Соціалізація сакрального досвіду, що відбулася через тотемізм і шаманізм, кардинально змінила характер релігії. Вірування перестають бути лише особистими поясненнями світу, вони стають надбанням усієї спільноти, оформлюються у традицію, яка передається поколіннями. Тотемічний культ закріпив колективну ідентичність через спільний сакральний символ, а шаман об’єднав людей спільними ритуалами зцілення та спілкування з духами.
03.04.202514:11
Через таку пристосовність політеїзм надзвичайно життєстійкий: елементи старих політеїстичних культів часто продовжували існувати навіть після переходу на нові вірування (у вигляді народних звичаїв, шанування святих, що перейняли функції давніх богів, тощо).
Політеїстичні міфологічні релігії вперше створили цілісну картину світу, де все має своє місце і причину. Світогляд став космосом, впорядкованим божественними силами. Релігія на цьому етапі виконувала не лише соціальні, а й пізнавальні функції – пояснювала світ і давала людині орієнтири в ньому. Вірування стали більш рефлексивними: з’явилися перші теогонічні та космологічні роздуми (наприклад, у грецькій філософії ще до Сократа з’являються ідеї Єдиного або першоелементів світу, а в Упанішадах Індії – поняття єдиного абсолюту Брахмана). На пізніх етапах політеїзму всередині нього народжуються зачатки нових, більш універсальних поглядів – наприклад, у Римській імперії філософи-неоплатоніки говорили про Єдиного Бога над усіма богами; у індійській традиції боги тримурті (Брахма, Вішну, Шива) розглядаються як три аспекти Єдиного Брахмана. Це свідчить, що мислення поступово рухалося до ідеї єдності божественного. Отже, політеїзм підготував ґрунт для наступного великого зрушення – виникнення монотеїстичних і рефлексивних релігій, які універсалізували віру і перенесли акцент на внутрішній духовний досвід.
Політеїстичні міфологічні релігії вперше створили цілісну картину світу, де все має своє місце і причину. Світогляд став космосом, впорядкованим божественними силами. Релігія на цьому етапі виконувала не лише соціальні, а й пізнавальні функції – пояснювала світ і давала людині орієнтири в ньому. Вірування стали більш рефлексивними: з’явилися перші теогонічні та космологічні роздуми (наприклад, у грецькій філософії ще до Сократа з’являються ідеї Єдиного або першоелементів світу, а в Упанішадах Індії – поняття єдиного абсолюту Брахмана). На пізніх етапах політеїзму всередині нього народжуються зачатки нових, більш універсальних поглядів – наприклад, у Римській імперії філософи-неоплатоніки говорили про Єдиного Бога над усіма богами; у індійській традиції боги тримурті (Брахма, Вішну, Шива) розглядаються як три аспекти Єдиного Брахмана. Це свідчить, що мислення поступово рухалося до ідеї єдності божественного. Отже, політеїзм підготував ґрунт для наступного великого зрушення – виникнення монотеїстичних і рефлексивних релігій, які універсалізували віру і перенесли акцент на внутрішній духовний досвід.
18.03.202513:56
Американська служба доставки UPS викинула скам'янілості віком 380 мільйонів років через борг Університету Вільяма Патерсона, повідомляє NBC
Палеонтолог Мартін Беккер подав до суду на Університет Вільяма Патерсона, в якому працює: у позові вчений стверджує, що близько 80% його колекції морських скам'янілостей девонського періоду опинилося на звалищі через недбалість поштового відділення університету.
Беккер витратив «сотні й сотні годин», збираючи скам’янілості морських безхребетних девонського віку в районі Хай-Маунтін у Вейні, штат Нью-Джерсі, йдеться в позові.
Беккер розповів, що запакував приблизно 200 скам'янілостей у 19 окремих ящиків, вагою від 9 до 30 кілограмів і відправив до університету, щоб заклад потім доставив їх колезі вченого у Флориді, з яким він збирався написати монографію. Пізніше цей колега повідомив, що скам'янілості не прибули.
З'ясувалося, що голова поштового відділення університету передав вантаж у службу доставки UPS, але вона затримала посилку, оскільки університет не сплатив потрібні квитанції, і рахунок анулювали. Потім «посилки були викинуті на невідоме сміттєзвалище десь у Нешвіллі, штат Теннессі, або в його околицях», йдеться в позові.
Палеонтолог Мартін Беккер подав до суду на Університет Вільяма Патерсона, в якому працює: у позові вчений стверджує, що близько 80% його колекції морських скам'янілостей девонського періоду опинилося на звалищі через недбалість поштового відділення університету.
Беккер витратив «сотні й сотні годин», збираючи скам’янілості морських безхребетних девонського віку в районі Хай-Маунтін у Вейні, штат Нью-Джерсі, йдеться в позові.
Беккер розповів, що запакував приблизно 200 скам'янілостей у 19 окремих ящиків, вагою від 9 до 30 кілограмів і відправив до університету, щоб заклад потім доставив їх колезі вченого у Флориді, з яким він збирався написати монографію. Пізніше цей колега повідомив, що скам'янілості не прибули.
З'ясувалося, що голова поштового відділення університету передав вантаж у службу доставки UPS, але вона затримала посилку, оскільки університет не сплатив потрібні квитанції, і рахунок анулювали. Потім «посилки були викинуті на невідоме сміттєзвалище десь у Нешвіллі, штат Теннессі, або в його околицях», йдеться в позові.
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.