...Римляни свого часу використовували круглі щити, але по тому, як воїни стали отримувати платню, їх замінили на довгасті, а фаланги, доти схожі на македонські, перелаштували в бойовий ряд за маніпулами. Пізніше було запроваджено й багато нових підрозділів, зокрема підрозділ із шістдесяти воїнів, двох центуріонів і одного прапороносця. Перший ряд утворювали гастати маніпулів, що стояли майже впритул один до одного; у маніпулі було по двадцять легкоозброєних воїнів, а решта тримала щити; легкоозброєними ж називали тих, хто мав тільки спис і піку. Цю передову частину бойового ряду формував цвіт юнацтва, яке щойно дозріло до військової служби. За ними слідувало стільки ж маніпулів із воїнів зрілого віку, яких називають принципами, усі з довгими щитами й суттєво відмінною зброєю. Такий загін із тридцяти маніпулів називали антепиланами, бо за ними ставили ще п'ятнадцать рядів уже під значками кожний у складі трьох частин, першу з-поміж яких називали «пилом».
Я піду в Мекку, взявши з собою безліч солдатів, подібних до темної ночі. Я оволодію цим містом, щоб спорудити там трон найкращому з синів людських [Христу], Потім я попрямую до Єрусалиму. Я завоюю Схід і Захід і всюди поширю релігію Христову!
«Ми попрямували до Тиверіадського озера, де наш Господь створив диво з двома рибами і п'ятьма ячмінними хлібами. Ми вирішили взяти в облогу місто Тиверіаду, але жителі його з'явилися до нас, щоб оголосити про свою покірність, і, як і жителі Дамаска, принесли безліч подарунків. Вони попросили нас поставити на чолі їхнього міста одного з наших командувачів і підписали обіцянку зберігати нам вірність і все життя платити данину. Ми не стали їх грабувати, тому що це була батьківщина Апостолів. Те саме сталося і в Назареті, де Діва Марія почула з вуст ангела Благу звістку. Дійшовши до гори Фавор, ми піднялися до місця преображення Христа, Бога нашого. Під час стоянки до нас прийшли жителі Єрусалима, щоб просити нашого заступництва і благати нас про милість. Вони просили у нас правителя, визнали себе нашими підданими і погодилися прийняти нашу владу.
Ми бажали звільнити Гроб Господній від наруги мусульман.
«Ми попрямували до Тиверіадського озера, де наш Господь створив диво з двома рибами і п'ятьма ячмінними хлібами. Ми вирішили взяти в облогу місто Тиверіаду, але жителі його з'явилися до нас, щоб оголосити про свою покірність, і, як і жителі Дамаска, принесли безліч подарунків. Вони попросили нас поставити на чолі їхнього міста одного з наших командувачів і підписали обіцянку зберігати нам вірність і все життя платити данину. Ми не стали їх грабувати, тому що це була батьківщина Апостолів. Те саме сталося і в Назареті, де Діва Марія почула з вуст ангела Благу звістку. Дійшовши до гори Фавор, ми піднялися до місця преображення Христа, Бога нашого. Під час стоянки до нас прийшли жителі Єрусалима, щоб просити нашого заступництва і благати нас про милість. Вони просили у нас правителя, визнали себе нашими підданими і погодилися прийняти нашу владу.
Ми бажали звільнити Гроб Господній від наруги мусульман.
Ми бажали звільнити Гроб Господній від наруги мусульман.
"Сучасне покоління не просто свідки епохи — це творці майбутнього, яке належить сильним духом і чистим серцем."
Немає більше тієї любові, як якщо хтось покладе душу свою за друзів своїх.
Я піду в Мекку, взявши з собою безліч солдатів, подібних до темної ночі. Я оволодію цим містом, щоб спорудити там трон найкращому з синів людських [Христу], Потім я попрямую до Єрусалиму. Я завоюю Схід і Захід і всюди поширю релігію Христову!
....Якщо попередні ромейські імператори запобігали агресивності і підступності персів відкупленням від них грішми та укладанням з ними численних договорів та угод, то Іраклій прийняв єдино правильне рішення, що найкраща оборона - це наступ. Він вирішив вторгнутися в Персію і вести війну не на ромейській території, як це було досі, а на території самої перської держави.
Привід для цього дали самі перси на чолі зі своїм царем Хосроєм. В 611 р. перси завоювали Сирію і її головне місто Антіохію. 613 р. перський полководець Сарвар вдерся в Палестину, оточив Єрусалим і взяв його 614 р. До персів переметнулися євреї, які ще з 70 р. (року вигнання Титом євреїв з Єрусалима) мріяли відновити Ізраїль. Перси 614 р. віддали юдеям Єрусалим для розправи над місцевими християнами. Кілька десятків тисяч християн юдеї вбили на місці в Єрусалимі, а 35 тисяч віддали персам у полон, повністю забравши їхнє майно. Євреї спалили храм гробу Господнього і всі церкви, збудовані царицею Єленою й наступними римськими імператорами. Життєдайне дерево хреста Господнього вони віддали персам як трофей, і перси вивезли його вглиб Персії і сховали у місті Ктесифоні.
У 616 р. перси переправились у Єгипет і завоювали його. Патріарх Олександрійський Микита врятувався втечею до Константинополя. 617 р. перський військовий загін вторгся в Малу Азію, дійшов до Халкидона, погрожуючи атакувати столицю. Іраклій увесь цей час вів з персами безнадійні переговори. Перси глузували з Іраклія: «Якщо Христос не міг спасти себе від євреїв, які скатували його на хресті, то як же Він може допомогти вам?». Оточений персами в Константинополі, Іраклій подумував перенести столицю країни в Африку, в Карфаген.
...Римляни свого часу використовували круглі щити, але по тому, як воїни стали отримувати платню, їх замінили на довгасті, а фаланги, доти схожі на македонські, перелаштували в бойовий ряд за маніпулами. Пізніше було запроваджено й багато нових підрозділів, зокрема підрозділ із шістдесяти воїнів, двох центуріонів і одного прапороносця. Перший ряд утворювали гастати маніпулів, що стояли майже впритул один до одного; у маніпулі було по двадцять легкоозброєних воїнів, а решта тримала щити; легкоозброєними ж називали тих, хто мав тільки спис і піку. Цю передову частину бойового ряду формував цвіт юнацтва, яке щойно дозріло до військової служби. За ними слідувало стільки ж маніпулів із воїнів зрілого віку, яких називають принципами, усі з довгими щитами й суттєво відмінною зброєю. Такий загін із тридцяти маніпулів називали антепиланами, бо за ними ставили ще п'ятнадцать рядів уже під значками кожний у складі трьох частин, першу з-поміж яких називали «пилом».
