#історії з фронту
582 години з турнікетом.
Історія від бійця з позивним "Алекс"
Під час боїв за один з заводів в Вовчанську,він тримав позиції неподалік нього,під час контратак вдалося закріпитись на вигідніших позиціях,ворог досконало знав місто та можливі позиції війська,тоді "Алекс" разом з побратимами закріпився в одній з домівок,через певний час був контакт з ворогом,атаку вдалося відбити але "Алекс" був поранений в руку,внаслідок чого передпліччя майже звисало з руки,він оперативно надав собі ПМД,далі,ворог почав крити позиції КАБами,опинившись в завалі підвалу "Алекс" разом з побратимами були практично в засідці,адже вони були під прицілом ворога та не мали можливості звідти вийти,в той час "Алекс" пробув з турнікетом 2 доби,рука починала гнити,все що рятувало його руку від зараження це турнікет.
Згодом через наші мавіки йому передавались ліки які могли б йому хоч трохи допомогти і дочекатися можливого еваку,найгіршим був трупний запах від якого неможливо було позбавитись.
Провівши там більше 20 діб він почав втрачати надії на порятунок,але за рахунок перегрупування ворога ,вдалося евакуювати його побратимів які були також поранені але могли ходити,сам "Алекс" був дуже виснажений та не міг йти через втрату крові.
Згодом,залишившись наодинці з рацією,він почав намагатися виповзати зі зруйнованого будинку та намагатися вийти на підконтрольні позиції,під спостереженням мавіка,він самотужки доліз до наших позицій та був успішно евакуюваний.
По прибуттю в стаб пункт було зрозуміло,що окрім ампутації відмерлої частини іншого виходу немає.
Втративши передпліччя "Алекс" не втратив дух та холодний розум,тим самим врятувавши себе від смерті.
Як вам така рубрика з історіями з фронту?
Напишіть свою думку в коментарях.
