Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Қарау
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Қарау
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Қарау
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Қарау
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Қарау
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Қарау
Херсонська ніченька avatar

Херсонська ніченька

...Так упитись царини красою.
Біля хлюпкого в балці джерела,
Щоби в душі Херсонщина жила.
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
Расталмаған
Сенімділік
Сенімсіз
Орналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніГруд 27, 2024
TGlist-ке қосылған күні
Квіт 03, 2025
Мен каналдың иесімін
Өзгерістер тарихы
Қосылған топ
Враження «Херсонська ніченька»
Враження «Херсонська ніченька»
0

Рекордтар

13.04.202523:59
55Жазылушылар
03.04.202523:59
200Дәйексөз индексі
05.04.202523:59
271 жазбаның қамтуы
22.04.202513:59
0Жарнамалық жазбаның қамтуы
04.04.202523:59
25.93%ER
04.04.202523:59
50.94%ERR

Өсу

Толығырақ
Жазылушылар
Цитата индексі
1 хабарламаның қаралымы
Жарнамалық хабарлама қаралымы
ER
ERR
БЕР '25БЕР '25КВІТ '25КВІТ '25КВІТ '25
Толығырақ

Херсонська ніченька танымал жазбалары

Барлық жазбалар
03.04.202516:10
Передзахист почався.
Налаштовуюся на зауваження щодо англійської мови у назві бренду.

Тим часом моя матінка:

Пам'ятай: англійська мова — це міжнародна мова спілкування...
02.04.202519:23
Ми боремося за одне.
«Щоб що?»
У кожного своє.
І що зливається у ті болотяні канали
Знаємо.
І, навіть, хто це п'є.
24.03.202522:09
Дім — не люди, не чотири стіни.
Не зйомна квартира у Києві. Не вулиці, якими ходиш щодня, порівнюючи з тими, якими ходив колись.
Навіть не те слово, яким ти називаєш ту коробку, в яку повертаєшся після слів «Скоро буду вдома». І не та, про яку ще кажуть «Напиши, як будеш вдома.»

Дім — це коли знаєш у якій конторі десь у дворах можна роздрукувати якісь папери. Знаєш, де можна купити найсмачнішу випічку чи дешевші шкарпетки.
28.03.202521:11
«Пам'ятаю»

Пам'ятаю любов і тепло одного дому.
У місті корабелів Херсоні,
На вулиці 24-го серпня знайомій.
Бите скло і наш одинадцятий номер.

Буковина у весняних вінках
Підкорила серце моє.
Як на долоні місто, а я мов птах!
Привілля живе у дощі, у вітрах!

Я шукаю сенси буття у метро,
У сторінках великих книг.
Вдивляюсь у вагони, що ходять по колу давно,
Дніпро перетинаючи, єднають береги.

© В.Херсонес-Таврійська
Post media background
Post media
26.03.202519:01
Не можу втямити, як хтось робить естетичні фотографії на пробіжці, але це точно не моє.

Кричу (Натякаю на) новий вірш.
Post media background
Post media
04.04.202515:57
Об'єднання, яке щодня нагадує мені про мою релігію — українську культуру. :)
31.03.202518:56
«Каламут»

Мені муза халтури не пробачить.
І поки спить і поки бачить.
Вона штовхає мене на край неба:
"Треба, мила, така митця жертва."

Не просить писати з неї.
Вона шипить, як отрутна змія,
Вивертає легені.
Адже у житті до кінця нічия.

Чинить ґвал, каламут,
Скільки ще треба?!...
Моїх сил, моїх мук,
Висоти стелі.

Об пісок битих весел їй бракло.
У човні мені так добре, мамо.
Ще трохи посиджу і попливу помалу..
Далекий шлях вона мені загадала.

©В.Херсонес-Таврійська
Post media background
Post media
31.03.202519:02
15.04.202517:18
15.04.202516:51
Вибач.
.
.
.
Давно не писала,
Як ти?
Самотність чомусь йде,
Коли пишу тобі.

Я б сказала, тікає,
Їй тут не місце
І нікуди йти.
Розрошені мости.

Лівий
Правий береги.
Херсон і Олешки
Роз'єднають на роки.

Поезію пишу про сумне,
Але перші кроки вже є.
Працюю, колись трохи плачу.
І так по колу, як бачу.

Я побувала у Львові.
Мріяла, ми тоді не були знайомі.
Вражена мистецтвом із крові,
Культурою гуцулів палкою.

Поступово забуваю тепло піску.
Зі сном порядок, ночами сплю.
Порожньо на ділі буває.
Час з того дня так швидко минає.

Все змінилося у житті.
Пробач мені ниття, не суди.
Лишається питання:
Як ти?
08.04.202522:09
08.04.202521:56
Культурний аболіціонізм.
.
.
.
Мене не радують вóтуми війни.
Не дивують звірині вендетти.
Але лякають втрати поколінь.
Молоді, незаймані сюжети.

Початок боїться кінця.
Аболіціонізм чатує біля дверцят.
Слебезує бабця, чую слівця:
«За перекопом є Земля».

Наступний день, перший вагон.
Сіре, буденне метро.
Жовта книга, інша старенька:
«На крилах пісень» читає потихеньку.

Вихід на світло сліпить,
Обличчя обдуває вітер.
Не час сліз, але за душу так спритно
Мені зачепилися уривки надії.
06.04.202519:05
06.04.202515:28
Історія Колобка очима кримських татар:
Post media background
Post media
28.03.202521:17
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.