🇺🇦Орденом «За мужність» III ступеня посмертно нагороджено нашого земляка, Святослава Ковшикова
27 березня у Києві родинам військовослужбовців, які загинули за свободу і незалежність України, вручили державні нагороди. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації, за вірність Присязі Указом Президента України №759 орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджений сержант Ковшиков Святослав Олегович.
Державну відзнаку отримала матір захисника. Святослав Ковшиков служив гранатометником стрілецької роти. Гідно та віддано виконував свій військовий обов’язок. Свій останній бій Святослав прийняв 20 липня 2023 року поблизу населеного пункту Олександро-Шультине Донецької області під час виконання бойового завдання у бою з окупантами.
Схиляємо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас... Ми не можемо повернути до життя полеглих захисників, але можемо зберегти пам’ять про них. Вічна пам’ять, слава і шана Герою-земляку, а його рідним і близьким – глибокі співчуття.
📩Надсилайте фото, відео та свої повідомлення в чат-бот @BerdNow_bot.
📌 Уряд спростив порядок отримання пенсій і страхових виплат для ВПО, українців за кордоном і на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).
Раніше особи, які отримали довідку ВПО до 24 лютого 2022 року, та громадяни, які виїхали за кордон після цієї дати або проживають на ТОТ, мали окремий алгоритм отримання пенсійних виплат, що ускладнювало отримання коштів.
Уряд ухвалив зміни, які встановлюють єдині умови виплати пенсій для всіх громадян України.
✅ Відтепер такі пенсіонери можуть отримати свої пенсії на рахунок будь-якого банку України. Громадяни за кордоном або на ТОТ мають раз на рік проходити фізичну ідентифікацію — щороку до 31 грудня. Крім того, якщо пенсіонери проживають на ТОТ, вони мають здійснювати мінімум одну фінансову операцію на своєму рахунку кожні шість місяців.
Такі вимоги встановлено для підтвердження того, що пенсіонер живий, і кошти пенсії зі своєї картки отримує саме він.
Сьогодні ще один день, коли Україна повертає своїх. 175 наших захисників звільнено з російського полону. Ще 22 захисники повертаються додому завдяки заходам поза обмінами. Серед них важкопоранені та воїни, яких Росія переслідувала за вигадані злочини. Усім невідкладно буде надана необхідна медична та психологічна допомога.
Це один із найбільших обмінів. Повертаються наші солдати, сержанти та офіцери. Воїни, які боролися за нашу свободу в лавах Збройних Сил, ВМС, Нацгвардії, Сил територіальної оборони та прикордонної служби. Захищали Україну на різних напрямках – у Маріуполі, на «Азовсталі», на Донеччині, Луганщині, Херсонщині, а також Харківщині, Миколаївщині, Запоріжжі, Сумщині та Курщині.
Дякую нашій команді, яка займається пошуком українських полонених та обмінами, за цю важливу роботу, за результати, які дають надію. І ми вдячні всім нашим партнерам, особливо Об'єднаним Арабським Еміратам, за те, що сьогоднішній обмін став можливим.
Україна пам’ятає кожного й кожну з наших героїв, і ми обов’язково повернемо всіх наших людей додому.
🇺🇦🇺🇦🇺🇦
12.03.202513:14
ВПО ЗМОЖУТЬ ПОДАВАТИ ЗАЯВИ ПРО ЗБИТКИ ЧЕРЕЗ ВИМУШЕНЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ
Зробити це можна буде через портал «Дія»
Внутрішньо переміщені особи (ВПО) тепер зможуть фіксувати свої втрати у Міжнародному реєстрі збитків. Скоро з’явиться нова категорія заяв, яка дозволить людям, яких війна змусила покинути свої домівки, подати заявку про нематеріальні збитки. Про це «Бердяськ 24» дізнався з офіційної заяви голови Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади Олени Шуляк.
Що це означає?
Раніше у реєстрі можна було подати заявки тільки за двома категоріями:
• якщо зруйноване або пошкоджене житло (інформація звіряється з державним реєстром пошкодженого майна); • якщо загинула близька людина.
А тепер додадуть ще одну можливість – подати заявку про збитки через вимушене переселення. Тобто, якщо війна змусила вас залишити свою домівку, тепер ви зможете зафіксувати цю втрату офіційно.
Якщо не подати заявку зараз, у майбутньому може не залишитися доказів про вашу втрату. Це важливий крок, щоб у майбутньому можна було отримати компенсацію.
Загалом у реєстрі буде 45 категорій заяв для фізичних осіб, держави та бізнесу.
Всі заявки від людей поділяються на три групи:
• переміщення (як в Україні, так і за кордон); • втрата близьких; • матеріальні збитки – втрата житла, майна, доходу, доступу до послуг.
Наступний крок – створення Компенсаційної комісії, яка вирішуватиме, як і коли будуть виплачувати компенсацію.
Що робити зараз?
Якщо ви вимушений переселенець, або ваша домівка постраждала через війну, варто подати заявку. Навіть якщо компенсація поки що не виплачується, ваша втрата буде офіційно зафіксована, що допоможе в майбутньому.
«Потрібно наголосити, що задача Міжнародного реєстру збитків – не виплата компенсацій, а виключно фіксація збитків. Всі виплати і їх розміри стосуються наступних двох етапів цього надскладного міжнародного механізму – створення Компенсаційної комісії і відповідного фонду для виплат. Логічне питання – навіщо подавати заяви, якщо про виплати ще нічого не відомо? Відповідь проста – шкоду, яку отримали наші громадяни надважливо зафіксувати. Оскільки людина може померти, або видужати, будинок може бути знесено, або відбудовано. Тобто, на момент, коли збитки почнуть відшкодовувати, доказів може не лишитися. Завдання Міжнародного Реєстру збитків всі ці докази фіксувати» – підкреслила Олена Шуляк.
Також, якщо ваше житло зруйноване, ви можете подати заявки одразу в два місця:
• єВідновлення – для компенсації від держави; • міжнародний реєстр збитків – для фіксації втрат, які можуть відшкодувати в майбутньому.
Чим більше людей подадуть заявки, тим сильнішими будуть наші аргументи для міжнародних судів та майбутніх виплат.
04.04.202513:41
«КОЛИ МОЄ РІДНЕ МІСТО ПРОСТО ЗАБРАЛИ, ПОЗИЦІЯ МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ ОДНА». ІНТЕРВʼЮ З ДМИТРОМ ВОЛКАНОВИМ
Вокаліст і режисер на кожному концерті наголошує «Бердянськ – це Україна».
Про батьків і окупацію рідного Бердянська, про кар’єру, Х-фактор, Андрія Данилка та хейт до себе «Бердянськ 24» дізнався з інтерв’ю Дмитра Волканова Славі Дьоміну.
Парубок розповів, що відчуває відповідальність не лише за свою творчість, а й за близьких.
«Моя мама на початку повномасштабної війни була в Донецькій області, обірвався зв’язок. Півтора місяці її не бачив. Тато провів перші три місяці повномасштабного вторгнення в Бердянську в окупації, майже без зв’язків. Звичайно, я підключав свої можливості: фінансові, і зв’язки, щоб їх звідти витягувати, щоб довезти їх до Києва, зняв їм квартиру. Мама поїхала в одному пальто і все, більше в неї нічого не було. За що вона могла приїхати, самостійно зняти квартиру? Для цього в неї є її дитина, яка її дуже любить, яка про неї турбується», – зазначив Дмитро.
Він розповів, що Бердянськ асоціюється з дитинством, зокрема теплими спогадами про творчі виступи на день міста. Дмитро зізнався, що там залишилася нерухомість. Каже, про продаж навіть не йдеться мова.
«З кожним роком ти ніби більше і більше розчаровуєшся і розумієш, що твій дім від тебе далі, і далі, і далі. Слава Богу, що коли тато виїжджав з окупації, всі документи на право власності забрав. Тобто вони у нас тут, з собою. Ти розумієш, наш будинок – це те, куди мої батьки все своє життя вкладали, робили ці ремонти. Потім, коли ми почали здавати цей будинок, мама щороку переклеювала ці шпалери, міняла якісь меблі. Тобто це її життя, по суті, просто взяти, продати частину себе…», – зауважив співак.
Повномасштабна війна забрала у Дмитра не лише рідне місто, але і друга. Хлопець розповів, як дізнався що близька людина, колишній однокласник, виявився зрадником.
«Коли почалася повномасштабна війна, я йому написав СМС у Вайбері, у нього був день народження. Він був у Києві, вчився в Політесі. А він мені вислав фотографію напроти Ермітажа в росії, Санкт-Петербурзі. Я був шокований. Він з дитинства виховувався бабусею, дідусем: Ленін, Сталін, типу це класно. До початку повномасштабної війни ми були найкращими друзями. І він каже, типу, я буду подався на громадянство. А у нього ці моменти в голові були ще давно, ми на політичні теми майже не спілкувалися, тому що це завжди був або скандал, або непорозуміння. У нього була своя якась позиція, у мене своя. Але коли моє рідне місто просто забрали, у мене яка може бути позиція? Тільки одна. Ми ж тут з тобою виросли, ми ж тут ходили до школи. Як ти можеш на це погодитись і просто поїхати туди? А він мені десь за місяць до свого від’їзду сказав, що хай Бердянськ звикає до нової влади. І вже тоді я зрозумів, що це або хвора людина, або…», – розповів бердянець.
Нещодавно Дмитро опублікував в своєму Інстаграмі відео зустрічі з бабусею, яка після трьох років життя в окупації виїхала з Бердянська. Хлопець згадав, як дізнався про її виїзд.
«Ми були в місті Лохвиця на концерті. Я заходжу в гримерку, беру чай, сідаю і СМС-ка від бабусі Валі. І вона дуже коротка – нічого не обіцяю. Якщо все буде добре, 27 березня буду в Києві. Це радість. Але це радість така, що ти не думаєш, от зараз випустить сльозу, а сльози самі просто йдуть. Бо це твоя рідна людина, яку ти не бачив стільки років. Вона думає, що повернеться, але я її вже, звичайно, нікуди не відпущу. Але ти знаєш, що мене дивує в цій ситуації? 70 років майже. Все кидає що має, бо вона скучила за дітьми», – поділився Дмитро.
Більше по творчий шлях і особисте життя дивіться в повному інтерв’ю.
04.04.202509:45
Укрпошта нарешті опублікувала фото марок в нормальній якості. Як вам марка з бердянським маяком?
Фото в оригінальному розмірі в першому коментарі.
+1
26.03.202511:54
Трошки офтопу. ЧатЖПТ оновився, не змогли не спробувати їх нові функції обробки зобажень. Купили би такий LEGO? 😁
13.03.202515:25
На війні загинув бердянець Антон Пшеничний
13 березня під час виконання бойового завдання на Торецькому напрямку загинув бердянець Антон Пшеничний (позивний «Гомер»). Про це «Бердянськ 24» дізнався з публікації його побратимів у Facebook.
Антон завжди займав активну громадянську позицію та був відомий у Бердянську завдяки своїй діяльності в складі «Сармат TV». 18 березня йому мав би виповнитись 31 рік.
Попередньо, похорон відбудеться в Києві 18 березня.
Редакція висловлює щирі співчуття рідним та близьким Антона Пшеничного.
Серед звільнених захисників є як мінімум один бердянець!!!
175 українських захисників вдома. Серед них є мінімум один бердянець - захисник Маріуполя, боєць 501 батальйону Морської піхоти. З міркувань безпеки поки не називаємо його ім'я та прізвище.
В коментарях додаємо списки повернених героїв. Якщо впізнали рідних або знайомих пишіть нам.
19.03.202515:31
+1! Підтверджено ще одного бердянця ❤️ Сьогодні зільнили двох бердянців з полону
02.04.202507:54
Скільки б кілометрів не відділяло тебе від дому – він все одно звучить у тобі.
У шумі дощу, що нагадує морські хвилі, у вуличному музиканті, який грає знайомий мотив, у випадковій пісні, що зненацька пролунає з чийогось телефону й на мить перенесе тебе назад.
Іноді варто лиш прислухатись – і ти знову чуєш рідне місто.
Ось тут кричить ранковий центральний ринок, сонні продавці діляться новинами і важкий візок б’ється об бетонні плити нерівної дороги. Тут – чути плескіт води, коли хвилі розбиваються об пірс.
А це - скриплять портові крани, ти любиш цей звук, бо він значить, що порт – працює. І, звісно ж, чайки. Вони тут завжди кричать.
Бердянськ шумить літнім лунапарком і закликами «прогулочки на піратському кораблі».
Звучить піснями вуличних музикантів під гітару на приморці.
Цокотить плитами на мелітопольському шосе і криком водія маршрутки «далі по салону проходимо».
Бердянськ сміється тисячами дитячих голосів, які хлюпаються в морі десь біля «Червоної гвоздики».
Дзенькає келихами в вуличних кафе. І – рипить хвірткою, коли ти заходиш на своє подвір’я.
Наше місто кричить гаслами на мітингах: «Бердянськ – це Україна», сміливим «Вас тут не чекали», і – пронизливою тишею…
Ти продовжуєш його чути навіть тоді, коли його немає поряд.
⚠️ 8 квітня у Бердянську можливі тимчасові відключення електроенергії:
🔌 З 11:00 до 15:00 — мікрорайон «Коса» 🔌 З 09:00 до 17:00 (на 1 годину) — мікрорайони «Колонія», «8 Березня», центральна та Нагірна частини міста
07.04.202511:41
ЗРАДНИК З БЕРДЯНСЬКА ЗАГИНУВ ВОЮЮЧИ ЗА РОСІЮ
21-річний Артем Водолазов помер на Курщині
Спочатку хлопець пішов на строкову службу у російському Нижньому Новгороді. Після цього повернувся до Бердянська та вступив до Азовського державного педагогічного університету, який окупанти відкрили в приміщеннях БДПУ. Паралельно з навчанням Водолазов служив у «народному ополченні». Про це «Бердянськ 24» дізнався з пропагандистських тг-каналів.
У липні 2024 року підписав контракт зі зброними силами рф. Служив у кулеметному взводі стрілецького батальйону. Воював проти українців у Луганській області, згодом на Курщині. Саме тут, близ села Черкаське Порічне в Суджанському районі, напочатку грудня минулого року зрадник загинув. За інформацією окупантів, авто підірвалося на міні.
За «героїзм» під час зради своєї країни окупанти посмертно нагородили Артема медаллю. Це не перший випадок, коли бердянці ідуть до російського війська та не повертаються додому. За добровільне доєднання до «гарматного м’яса» їм посмертно видають нагороди.
07.04.202511:27
РОЗПОЧАЛОСЯ ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ЩОДО ТРЬОХ ПРАЦІВНИКІВ БЕРДЯНСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №77
Юрія Яценка, Олександра Турбаря і Олексія Козлова обвинувачують у колабораційній діяльності
До повномасштабного вторгнення чоловіки працювали в Бердянській виправній колонії №77. Після захоплення міста вони погодились на співпрацю з російською владою. Про це «Бердянськ 24» стало відомо з єдиного реєстру та оприлюднених судових повісток.
Слідство встановило, що навесні 2023 року окупаційна влада призначила Юрія Яценка черговим помічником начальника колонії відділу нагляду і безпеки «Федерального казенного учреждения «Исправильтельная колония № 2 Управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области». (Раніше виправна колонія №77 – ред.). Є інформація, що він щомісяця отримував 55 000 рублів зарплатні. Також схиляв до співпраці з окупантами колишніх колег з ДУ «Приморська виправна колонія № 145».
Відомо, що саме в на території Бердянської колонії окупанти утримують цивільних жителів, яких вони звинувачують у підтримці України та вважають загрозою для свого режиму. За інформацією тих, хто пройшов через колонію, тут проводять допити та катують, а умови утримання нелюдські.
Раніше редакцією «Бердянськ 24» повідомлялось, що Український суд заочно засудив начальника бердянської катівні Олексія Бобрікова «Бердянськ 24»
07.04.202508:16
РОСІЯ ЗАЯВИЛА ЩО ХОЧЕ ВКЛАСТИ 500 МІЛЬЙОНІВ РУБЛІВ У БЕРДЯНСЬКИЙ ПОРТ
Гроші планують витратити на модернізацію порту
Окупанти планують оновити морський торговий порт. За словами представника окупаційної адміністрації, на це хочуть витратити близько 500 мільйонів рублів (5 813 610,00 доларів США по курсу станом на 07.04.25) із федерального бюджету росії. Про це «Бердянськ 24» дізнався з публікації ТАСС.
«Усе буде відбуватися поетапно. Паралельно ми працюємо над вирішенням інфраструктурних проблем, зокрема щодо під’їзних автомобільних доріг та залізниці безпосередньо до порту. Поки що йдеться про орієнтовну суму в 500 мільйонів рублів на модернізацію» – заявив окупаційний так званий виконувач обов’язків міністра транспорту та розвитку транспортної інфраструктури Запорізької області Микола Лукашенко.
Окупанти повідомляють, що у порту вже будують нові склади для зберігання зерна перед його відправленням морем. Також в їхні амбітні плани входить покращити техніку для завантаження вантажів і оновити дороги та залізницю, які ведуть до порту.
Нагадаємо, це вже не перші публічно оголошені плани рф щодо Бердянського порту. На початку минулого тижня засуджений за зраду директор Бердянського морського торговельного порту Володимир Стельмаченко заявив, що головна мета — експорт. Наприкінці лютого знову заговорили про прокладання залізниці через мікрорайон Ліски. Окрім цього, з 2024 по 2027 рік заплановані днопоглиблювальні роботи, які, за словами окупантів, мають допомогти збільшити вантажообіг порту.
У полонених існує своє неписане правило: якщо хтось йде на обмін, має передати інформацію про тих, хто ще залишається в неволі у російських варварів. Так батько Богдана отримував інформацію про сина. Він вдячний тим побратимам, яких обміняли раніше, ніж Богдана, і телефонували йому.
«Ти почув про дитину, дізнався, що живий і цим живеш до наступного повідомлення. Ось так я жив три роки, це був час очікування інформації. День при дні думав: може, сьогодні хтось озветься і принесе звістку про сина», – розповідає пан Анатолій.
Богдан привіз із собою з полону інформацію для 13-ти рідних побратимів, які залишилися у російській неволі. Про це розповів його батько. Каже, ніяких записів робити не дозволяють. Тому всю інформацію тримають у пам’яті. Спершу Богдан перебував в колонії одного з російських міст. Потім його перевели до Мордовії.
У Бердянську залишилася квартира, машина
Війна для Богдана розпочалася у 2018 році. Він виконував бойові завдання в АТО/ООС. Проживав із дружиною та двома дітьми у Бердянську. Після повномасштабного вторгнення дружина з дітьми приїхала у Жмеринку. Однак у місті залізничників теж було небезпечно. Аби врятувати дітей, жінка виїхала з ними за кордон.
«У них у Бердянську залишилася квартира, автомобіль. Втрати великі. Я теж залишив будинок, але не у Бердянську, а в селі. У Жмеринку перебрався за чотири роки до війни. Життя так склалося, що переїхав у Бердянськ, а тепер повернувся у рідні місця», – розповів Анатолій.
06.04.202513:20
«Я ЗНАВ, ЩО СИН ЖИВИЙ». ІНТЕРВ’Ю З БАТЬКОМ ЗВІЛЬНЕНОГО З ПОЛОНУ БЕРДЯНЦЯ-МОРПІХА
Морський піхотинець Богдан повернувся в Україну 19 березня 2025 року
Батько захисника Анатолій упізнав його на екрані. Коли автобус зупинився, звільнені по обміну полонені бігли по рідній землі, ніби на крилах летіли. Ці кадри облетіли інтернет, їх демонстрували по телебаченню. Про роки очікування та довготривалу зустріч з Богданом «Бердянськ 24» дізнався з інтерв’ю Анатолія виданню «20 хвилин».
«Дивлюся, хлопці біжать. Один з них ще й кричить. Чую, протяжно вигукує одне слово: «Ддоодоммуу!». Придивляюся, а це Богдан», – розповідає пан Анатолій
Стримати сліз батько не зміг. Пережиті почуття словами не передати. Як схудла, як змінилася дитина! Богдану дали можливість зателефонувати. Спершу він розмовляв з мамою, а тоді спілкувався з татом. Батьки у різних місцях.
«Тату, я обіцяв повернутися і я стримав слово!»
Хлопець говорив із зупинкою. Слова застрягали в горлі. На очах з’явилися сльози. Уперше за довгі три роки він побачив рідних йому людей. Нехай тільки на екрані телефону, але він вже вдома. Невдовзі зможе обійняти їх.
Анатолій розповів, що протягом років полону він відчував зв’язок з сином.
«Хочете вірте, хочете ні, поки Богдан був у полоні, я прокидався о другій чи третій ночі. Не знаю, чому так відбувалося і що мене будило в один і той самий час. У такий момент треба було зловити те, що маєш почути. Неспроста тебе щось будить», – зазначив чоловік.
За три дні до звільнення сина з полону Анатолій бачив його уві сні. Зрозумів, що це якийсь знак. Коли прокинувся, згадав слова, які Богдан говорив по телефону під час захисту Маріуполя 30 березня 2022 року. Та розмова була остання перед полоном. Уже 4 квітня син з побратимами опинився у руках російських окупантів.
«Тату, я повернуся, обов’язково повернуся, – так говорив по телефону Богдан з Маріуполя. Говорив переконливо», – батько дотепер пам’ятає не тільки кожне слово, не забув навіть інтонацію тієї розмови.
Попереду реабілітація
Нині Богдан на реабілітації. Неділя, 30 березня, стала днем його зустрічі з батьком, родичами, друзями. Вони приїхали провідати його. Їхали на декількох машинах.
Пан Анатолій показав відео зустрічі з сином. На перших кадрах видно, як Богдан стоїть на вулиці. Він чекає появи гостей. Треба бачити, як хвилюється! Далі з’являється декілька автомобілів. З одного з них виходить батько. Він довго не випускає сина з обіймів. Потім огортає його прапором, на якому видно дві фотографії: на одній портрет Богдана до полону, на другій — після звільнення. Другий знімок взяли з Інтернету. Там же напис «36 окрема бригада морської піхоти, 501 батальйон». Нижче – Герб бригади.
Додому син повернеться приблизно через місяць-півтора. Потрібна реабілітація – фізична і психологічна. Не все так добре із здоров’ям, як би того хотілося. Третього липня Богдану виповниться 33 роки. Пан Анатолій сподівається, що зберуться рідні, аби влаштувати свято синові. Втім чоловік хвилюється не тільки за Богдана.
«У мене ще один син на фронті, Михасик, він 2000-го року народження. Виконує бойові завдання у 406-й окремій артилерійській бригаді. Нині на гарячій ділянці. Коли зідзвонюємося, чую від нього одну й ту фразу: «Тату, я на роботі, у мене все добре». Як не хвилюватися? Я ж то знаю, яке це добре перебувати у районі бойових дій», – поділився чоловік.
Іноді Михасик надсилав татові відео, як їхня артилерійська гармата працює по ворогу. Казав, що такою є його помста за брата, якого утримують у полоні.
⬇️ Продовження читайте нижче ⬇️
06.04.202508:51
ОКУПАНТИ ЗАЯВИЛИ, ЩО ПОРТИ БЕРДЯНСЬКА ТА МАРІУПОЛЯ ЗАВАНТАЖЕНІ НА 10–20%
Також вони хочуть налагодити поромне сполучення між ТОТ і Краснодарським краєм
Сумарна провідна здатність Бердянського та Маріупольського портів зараз складає понад 6 млн тонн. Про це «Бердянськ 24» дізнався з заяви заступника російського міністра транспорту Валентина Іванова.
Перевалка вантажів у цих містах за 2024 рік, за даними окупаційної влади, склала 450 тис. тонн.
«Ми бачимо динаміку по обсягу перевезень по цих двох портах – тут щороку практично приростаємо вдвічі. Сподіваюся, що ця динаміка і надалі зростатиме, це також допомагає зменшити собівартість цих перевезень», – сказав Іванов.
Водночас на росії заявили про наміри налагодити вантажопасажирське поромне сполучення між окупованими портами Маріуполя та Бердянська та Краснодарським краєм. Таким чином рф сподівається покращити свою логістику. Про це заявив окупаційний сенатор ТОТ Запорізької області Дмитро Ворона.
05.04.202514:09
В Бердянську чули вибух 💥
+1
05.04.202510:15
«Я ЩЕ ПОВЕРНУСЬ ДОДОМУ». ІСТОРІЯ ВИКЛАДАЧКИ МУЗИКИ З БЕРДЯНСЬКА АНТОНІНИ ВЕРХОВЕНКО
Це історія жінки, яка залишила все, аби зберегти головне – себе. І свою любов до музики. Зруйноване життя, страх, евакуація з окупації, невідомість і початок нового життя
Антоніна викладала музику, вела теоретичні дисципліни і навіть після робочого дня поверталася до нот. Так тривало роками: музична школа, учні, підготовка до занять – робота приносила задоволення.
«Я любила свою професію. І я нею жила. Не працювала, а жила. В мене були учні, уроки, сцена. Я не просто викладала – я вкладала душу. Усе життя – це музика» – згадує вона.
Але 24 лютого 2022 року життя розсипалось у повітрі разом із першим ранковим вибухом.
Вела уроки в перший день війни
«Я прокинулась, коли бахнуло. Не зрозуміла, що це. Лягла знову. А потім – другий вибух. Включили телевізор – і стало зрозуміло, що почалась війна» – розповідає жінка.
Але навіть після цієї новини не змогла припинити роботу.
«Я ще вела урок. Так, прямо в той день. Діти заходили онлайн. Ми ще не до кінця усвідомлювали, що відбувається. Що життя змінюється назавжди».
Німа окупація
В окупації місто змінилось. Люди мовчали. Ніхто нічого не знав, але всі відчували: щось дуже не так.
«Всі ходили без погляду, без сенсу. Просто чекали, що все вирішиться. А потім – з’явилися танки. І вже не було питань».
Вона залишалась у Бердянську ще майже два місяці. Не знала, чи наважиться виїхати. Не вірила, що може залишити місто, де пройшло все її життя.
«Мама, не бери нічого. Головне – ти»
Антоніна їхала з окупації з однією сумкою, бо думала, шо до осені повернется додому.
Дорога для неї стала випробуванням. 19 блокпостів. На кожному – новий рівень страху. І ще більший – невідомість.
«Я сиділа біля водія. Боялася підняти очі. А в голові крутилася тільки одна думка: доїхати. У нашій автівці було троє чоловіків – решта жінки. Можливо, тому ми проїхали швидше».
«Ірпінь був розбитий, але живий»
Восени жінка додому в Бердянськ не повернулась. Вона приїхала до Ірпеня – міста, що також пережило окупацію. І побачила руїни, дірки в будинках, заклеєні вікна.
«Але тут було відчуття життя. Люди посміхались, незважаючи ні на що. Вони допомагали. Підтримували. Це і врятувало».
Вона знову почала працювати. Сценарії, концерти, можливість вдосконалюватись в роботі. Повернення до викладання стало поверненням до себе.
«Мене тут прийняли. Я боялася, а мене зустріли з теплом».
«Я більше так жити не хочу»
Життя в окупації залишило слід. Бердянськ вона згадує з болем і любов’ю. Але думок залишитись в окупації не було.
«Я ж не молода вже. Триматись треба біля дітей».
Пам’ятник і віра
Одна річ ще тримає її серце в минулому. Могила мами.
«Я не встигла поставити пам’ятник. Земля мала відстоятись. І я чекала. Хотіла у 2022 році зробити спільну плиту з татом. Але війна змінила все».
Вона вірить, що ще повернеться до Бердянську – хоча б на кілька днів. Щоб завершити справу.
«У мене віра, що я все одно повернуся, я дороблю. І в мене буде можливість для цього».
«Думка матеріалізується. Нам треба сильно вірити»
Вона не втрачає надії. Попри все, вона вірить – в Україну, в людей, у повернення в рідне місто під українським прапором.
«Я вірю. Тому що віра – це те, що тримає. Не зневіряйтесь. Нас багато, ми вистоїмо. Бо ми вже довели, що нас не так просто зламати».
05.04.202506:52
ЯК ДОНЕСТИ РІДНИМ ВАЖЛИВІСТЬ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ?
У цьому відео коучка Вікторія Кравчук пояснює, чому ігнорування власних потреб може призвести до емоційного вигоряння та як турбота про себе насправді допомагає краще дбати про близьких.
ПАТРІОТИЗМ ПО-РОСІЙСЬКИ. У БЕРДЯНСЬКУ ВІДКРИВАЮТЬ РАДЯНСЬКІ СТЕНДИ Й ГРАЮТЬСЯ В «ПРИГОДИ» З ІДЕОЛОГІЄЮ
На тимчасово окупованій території Запорізької області російська адміністрація продовжує нав’язувати власні наративи через дитячі садки та освітні заклади
04 квітня 2025 року в окупованому Бердянську російські окупаційні адміністрації провели відкрите заняття в дитсадку №34 «Альонка» під назвою «Гра від Олімпійського Мішки: Пригоди в Бердянську». Захід організували в межах так званого всеросійського конкурсу «Воспитатель года россии – 2025». Про це «Бердянськ 24» дізнався з телеграм-каналу окупаційного Міністерства освіти та науки в Запорізькій області.
Під час заняття дітей залучали до гри з елементами фізичної активності, але головний акцент зробили на так званому морально-патріотичному вихованні – одній з ключових складових російської пропаганди. Малюкам розповідали про «видатних місцевих героїв», використовуючи топоніми та наративи, що знецінюють українську ідентичність та намагаються стерти сліди справжньої історії Бердянська.
Ще один приклад такого впливу – відкриття стенду, присвяченого радянській льотчиці Поліні Осипенко, у Центрі «Імпульс». Захід приурочили до 80-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні, яку в російській інтерпретації активно використовують для виховання покірності та «гордості за велику росію».
Серед запрошених – ветерани афганської війни, чиновники з так званого «Міністерства освіти Запорізької області» та депутати від путінської партії «Єдина росія». Усе це – частина великої інформаційно-ідеологічної кампанії, спрямованої на переформатування свідомості населення, зокрема наймолодших.
05.04.202505:23
💦 другий день в Бердянську 5 мікрорайонів без води
Окупаційний водоканал просить зробити запаси
5 квітня з 6 ранку та на невизначений термін водопостачання буде відсутнє на:
А ви б віддали свою дитину в перший клас на дистанційне навчання?
🔐🔒🔓Подкаст - 52: Вибір між офлайн та онлайн освітою в кризових умовах
🔓У цьому подкасті розкриваються виклики освіти під час війни: чи може онлайн-навчання замінити офлайн, як впливає криза на соціалізацію дітей і бюджет. Думки з Бердянська.
В цьому подкасті говорили про:
🔓- Освітні виклики під час війни: онлайн проти офлайн навчання 🔓- Ефективність дистанційного навчання та вплив на соціалізацію дітей 🔓- Фінансові аспекти та бюджетні витрати у системі освіти 🔓- Організація навчання для дітей-переселенців 🔓- Проблеми методичної підтримки та підготовки вчителів 🔓- Перспективи відновлення офлайн освіти
#голосbrd
04.04.202514:07
КРИМІНАЛЬНА СПРАВА ЛІКАРКИ З БЕРДЯНСЬКА АЛЬОНИ ДИХТЯР ДІЙШЛА ДО СУДУ
Жінка очолила при окупантах психоневрологічний диспансер
Всічні минулого року Діхтяр повідомили про підозру в держзраді. Слідство встановило, що жінка добровільно пішла на співпрацю з російською військово-цивільною адміністрацію та зайняла посаду головного лікаря «обласного центру з надання психіатричної та наркологічної допомоги», на який ПНД перейменували окупанти. Про це «Бердянськ 24» дізнався з оприлюдненого СБУ повідомлення про підозру.
За даними слідства, Діхтяр неодноразово давала інтерв’ю пропагандистам, зокрема розповідала про нібито мобілізацію наркозалежних до лав ЗСУ. Жінка не допускала до роботи медиків, які не отримали російські паспорти. Підозрювана вступила до ради головних лікарів при окупаційному департаменті охорони здоров’я. За свої «заслуги» жінка має персональну сторінку на «Миротворці».
В лютому минулого року досудове розслідування завершили. Після цього справу спрямували до Ужгородського суду. Станом на зараз тяжби тривають, наступне засідання суду призначили на 29 квітня 2025 року.