Розлого, не моє. Посилання на автора в коментах:
Дуже тезово:
- Зеленський міг би бути більш дипломатичним, хоч і виглядав би хлопчиком для биття.
- Криза у відносинах, навіть якщо ця зустріч і пройшла б ідеально, була неминуча.
- Не буду розповідати про несприйняття України в цілому та Зеленського зокрема. Україна - перешкода для реалізації стратегічних пріоритетів Адміністрації Трампа.
- Стримування Китаю та Ірану, а також безпека Ізраїля є пріоритетними, а Європа в цілому та Україна зокрема - геть ні.
Трамп і ко марять зробити «Ніксонівський реверс», тобто відтягнути росію від Китаю, та зменшити її негативний вплив на Близькому Сході. За це вони готові віддати Україну та Східний фланг НАТО.
- «Мирна» угода Трампа не передбачає поступок від росії, адже ані він, ані Віткофф не спромоглися назвати чим має поступитися путін. Навпаки, мова йде про поступки росії з боку США: нормалізація путінського режиму, відновлення дипломатичної взаємодії, зменшення присутності США в Європі, вразливість Східного флангу, повернення до G7, зняття санкцій, торгівельна та економічна співпраця.
Україна гарантовано не отримала б безпеки (НАТО чи військову присутність на землі), повернення незаконно анексованих територій, та й ще мала йти на поступки, що залишали б її вразливою (так звані Стамбульські домовленості).
- Резолюція РБ ООН - це важіль впливу на Україну, яку неминуче звинуватили б у небажанні «миру», спонукаючи цим до капітуляції. Трамп вже звинуватив Зеленського в цьому, а Грем вимагає змінити Зеленського.
- Те, що виглядало емоційним вибухом обумовлено структурними елементами, і мало статися на більш пізньому етапі.
- Гидко, що і Рубіо, і посол США в Україні пишаються прикладом «захисту» інтересів Америки. Легко наїхати на Зеленського. Поки що не бачив рішучості у наїздах на путіна. Маю сумніви, що обструкція Зеленського зробила Америку великою.
