АРТЮХ
Журналіст з Луганщини, головний редактор @tribun_ua
facebook.com/olexiyartyukh
facebook.com/olexiyartyukh
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жеріУкраїна
ТілБасқа
Канал құрылған күніЛют 17, 2022
TGlist-ке қосылған күні
Черв 09, 2023Рекордтар
27.06.202323:59
6.1KЖазылушылар10.09.202323:59
300Дәйексөз индексі25.04.202423:59
7.3K1 жазбаның қамтуы21.09.202423:59
6.6KЖарнамалық жазбаның қамтуы29.05.202423:59
319.05%ER25.04.202423:59
131.94%ERR
09.05.202514:20
Рік тому на війні загинув Іван Попов
Життя воїна обірвалось 10-го травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Вовчанська.
Народився Іван Попов 8 липня 2004 року в м. Луганськ, а в 2014 переїхав до своєї бабусі Лариси Олександрівни Піскової в м. Рубіжне. Закінчив восьму школу, а після відокремлений підрозділ «Рубіжанський фаховий коледж ДЗ ЛНУ ім. Тараса Шевченка».
У віці 18 років вступив в добровольчий підрозділ "Фрайкор". З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, Іван обороняв Харків, а після Малу Рогань, Перемогу, Веселе та Сороківку.
З березня 2023 року Іван почав службу у ГУР МО України. Брав участь у багатьох спецопераціях. За операцію в Бахмуті отримав нагороду від Кирила Буданова. Тоді ж загинув його найкращий товариш - Богдан Кряж ,якому також було 19 років.
10 травня Іван Попов підірвав себе гранатою, щоб не здатися в полон і не зрадити військовій присязі, розуміючи що катування неминучі.
Вічна пам'ять!
Життя воїна обірвалось 10-го травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Вовчанська.
Народився Іван Попов 8 липня 2004 року в м. Луганськ, а в 2014 переїхав до своєї бабусі Лариси Олександрівни Піскової в м. Рубіжне. Закінчив восьму школу, а після відокремлений підрозділ «Рубіжанський фаховий коледж ДЗ ЛНУ ім. Тараса Шевченка».
У віці 18 років вступив в добровольчий підрозділ "Фрайкор". З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, Іван обороняв Харків, а після Малу Рогань, Перемогу, Веселе та Сороківку.
З березня 2023 року Іван почав службу у ГУР МО України. Брав участь у багатьох спецопераціях. За операцію в Бахмуті отримав нагороду від Кирила Буданова. Тоді ж загинув його найкращий товариш - Богдан Кряж ,якому також було 19 років.
10 травня Іван Попов підірвав себе гранатою, щоб не здатися в полон і не зрадити військовій присязі, розуміючи що катування неминучі.
Вічна пам'ять!
Қайта жіберілді:
Суспільне Донбас
04.05.202511:40
На фронті загинув оборонець із Рубіжного Вадим Бортнік. Чоловіку був 41 рік, повідомили у МВА.
Вадим захищав Україну з 2015 року, воював на Донеччині та Луганщині, а з початку повномасштабного вторгнення виконував завдання також на Херсонщині, Одещині та в Курській області РФ.
Вадим захищав Україну з 2015 року, воював на Донеччині та Луганщині, а з початку повномасштабного вторгнення виконував завдання також на Херсонщині, Одещині та в Курській області РФ.
28.04.202510:14
😁
Қайта жіберілді:
ТРИБУН | СХІД
+7
12.05.202511:49
🇺🇦 Рубіжне, бої за яке тривали понад два місяці, було повністю окуповано 12 травня 2022 року. На сьогоднішній день це одне з найбільш постраждалих міст України від початку повномасштабного російського вторгнення.
“В душі я фото-художник”, — каже Артем Семенюк. До повномасштабного вторгнення його життя було присвячене творчості. Він був дизайнером, багато фотографував та робив меблі. З 2016 по 2019 рік відслужив у ВЧ 3018, нині бригаді наступу РУБІЖ. Хотів стати снайпером, але його доля — військовий медик. З початком нової фази війни Артем долучився до лав ЗСУ.
В інтерв’ю ТРИБУН він розповів про бої за Рубіжне, в обороні якого брав участь. Читайте за посиланням
🇺🇦 Підписатись
“В душі я фото-художник”, — каже Артем Семенюк. До повномасштабного вторгнення його життя було присвячене творчості. Він був дизайнером, багато фотографував та робив меблі. З 2016 по 2019 рік відслужив у ВЧ 3018, нині бригаді наступу РУБІЖ. Хотів стати снайпером, але його доля — військовий медик. З початком нової фази війни Артем долучився до лав ЗСУ.
В інтерв’ю ТРИБУН він розповів про бої за Рубіжне, в обороні якого брав участь. Читайте за посиланням
🇺🇦 Підписатись
+7
21.04.202508:56
11 років тому відбувся, напевно, перший проукраїнський мітинг у Рубіжному. На той момент по всій області проходили сепаратистські шабаші, була захоплена будівля СБУ в Луганську, колаборанти активно просували «референдум» і розкачували ситуацію в області.
Ще перед мітингом у соцмережах з'являлися заклики «гнать фашистов», що спонукало прихильників Росії вийти з плакатами «НЕТ ЕС» та триколорами.
Незважаючи на це, у Рубіжному не побоялися та вийшли на мітинг за єдину Україну.
І, звісно, на нас напали. Мирна акція, яку люди проводили у своєму місті, у своїй країні та під своїми прапорами, не обійшлася без кровопролиття.
Переважну різницю в силах зробили за рахунок пропитих гастролерів із георгіївськими стрічками, яких возили по всій області. Але навіть незважаючи на переважаючі сили, дехто залишався на площі і намагався дати відсіч. Коли стало зрозуміло, що ми не вивеземо, перша думка була — врятувати прапори, щоби неандертальці їх не спалили.
Я тоді приніс додому шість, на що почув від одурманених телевізором близьких «вали к себе на запад, бандеровец!». Куди на захід? Навіщо на захід? Я на той момент західніше Києва не бував.
Того дня моєму другу порізали «розочкою» руку, міліціонеру, який намагався зупинити натовп, вибили зуби, а відомого музиканта Василя Лютого прив'язали до дерева і допитували на камеру.
Можна сказати, що тоді нам просто показали трейлер «русского мира».
Багато з того часу змінилося. Навряд чи знайомий, який брав участь у розгоні мітингу на боці сепаратистів, думав тоді, що у 2022 році загине за Україну на фронті. А люди з триколорами напевно не підозрювали, що коли прийде омріяна Росія, то спалить їхні будинки та половину міста. Когось із них уб'є, а когось зробить бомжем.
Рубіжне три роки під російською окупацією. Того міста, що було, більше немає. Але є люди, які люблять своє українське місто, а отже – ця ідея жива.
Ще перед мітингом у соцмережах з'являлися заклики «гнать фашистов», що спонукало прихильників Росії вийти з плакатами «НЕТ ЕС» та триколорами.
Незважаючи на це, у Рубіжному не побоялися та вийшли на мітинг за єдину Україну.
І, звісно, на нас напали. Мирна акція, яку люди проводили у своєму місті, у своїй країні та під своїми прапорами, не обійшлася без кровопролиття.
Переважну різницю в силах зробили за рахунок пропитих гастролерів із георгіївськими стрічками, яких возили по всій області. Але навіть незважаючи на переважаючі сили, дехто залишався на площі і намагався дати відсіч. Коли стало зрозуміло, що ми не вивеземо, перша думка була — врятувати прапори, щоби неандертальці їх не спалили.
Я тоді приніс додому шість, на що почув від одурманених телевізором близьких «вали к себе на запад, бандеровец!». Куди на захід? Навіщо на захід? Я на той момент західніше Києва не бував.
Того дня моєму другу порізали «розочкою» руку, міліціонеру, який намагався зупинити натовп, вибили зуби, а відомого музиканта Василя Лютого прив'язали до дерева і допитували на камеру.
Можна сказати, що тоді нам просто показали трейлер «русского мира».
Багато з того часу змінилося. Навряд чи знайомий, який брав участь у розгоні мітингу на боці сепаратистів, думав тоді, що у 2022 році загине за Україну на фронті. А люди з триколорами напевно не підозрювали, що коли прийде омріяна Росія, то спалить їхні будинки та половину міста. Когось із них уб'є, а когось зробить бомжем.
Рубіжне три роки під російською окупацією. Того міста, що було, більше немає. Але є люди, які люблять своє українське місто, а отже – ця ідея жива.
Қайта жіберілді:
Реальная газета. Донбасс
15.05.202516:26
🪡 Синее — воздух, красное — огонь. Как выглядят вышиванки Луганщины
День Независимости, 2013 год. Я гуляю по Луганску в вышиванке. Она украшена грубой машинной вышивкой, имитирующей красные геометрические узоры. На меня оборачиваются — вышиванки на улицах Луганска редкость. Меньше чем через год они исчезнут совсем. Исчезнет нарисованная на площади перед памятником Тарасу Шевченко вышиванка. Столетние вышиванки из краеведческого музея окажутся в оккупации. Возможность изучить, сфотографировать, расспросить — утрачена.
— Ева Позднякова
“Реальная Газета” ко Дню вышиванки предпринимает попытку исследовать, какой является вышиванка Луганщины.
✅ Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Instagram | Донат на работу редакции |
День Независимости, 2013 год. Я гуляю по Луганску в вышиванке. Она украшена грубой машинной вышивкой, имитирующей красные геометрические узоры. На меня оборачиваются — вышиванки на улицах Луганска редкость. Меньше чем через год они исчезнут совсем. Исчезнет нарисованная на площади перед памятником Тарасу Шевченко вышиванка. Столетние вышиванки из краеведческого музея окажутся в оккупации. Возможность изучить, сфотографировать, расспросить — утрачена.
— Ева Позднякова
“Реальная Газета” ко Дню вышиванки предпринимает попытку исследовать, какой является вышиванка Луганщины.
✅ Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Instagram | Донат на работу редакции |
28.04.202509:32
Навесні 2022 року світ облетіла фотографія хірурга з Дитячої лікарні Святого Миколая у Львові, який несе на руках поранену дівчинку з Краматорська. Це була Яна Степаненко — 11-річна українка, яка внаслідок терористичного удару росіян по залізничному вокзалу втратила обидві ноги.
Попри пережиту трагедію, Яна не лише змогла відновитися фізично — вона стала справжнім символом незламності. Після складного лікування та реабілітації у США, де дівчинка отримала перші протези для ходьби та бігу, вона повернулася до України й продовжила відновлення у львівському Центрі UNBROKEN. Там Яна отримала нові сучасні протези — і в буквальному сенсі зробила свої перші кроки до великої мети: допомагати іншим через участь у благодійних марафонах.
Текст
Попри пережиту трагедію, Яна не лише змогла відновитися фізично — вона стала справжнім символом незламності. Після складного лікування та реабілітації у США, де дівчинка отримала перші протези для ходьби та бігу, вона повернулася до України й продовжила відновлення у львівському Центрі UNBROKEN. Там Яна отримала нові сучасні протези — і в буквальному сенсі зробила свої перші кроки до великої мети: допомагати іншим через участь у благодійних марафонах.
Текст
Қайта жіберілді:Реальная газета. Донбасс
+7
28.04.202516:19
🇺🇦 Последние проукраинские митинги в Луганске и Донецке
28 апреля 2014 года в Луганске и Донецке прошли последние массовые проукраинские акции.
Луганск:
Вечером у памятника Тарасу Шевченко собрались десятки активистов, чтобы поддержать единство Украины. Со сцены сообщили о захвате Тимура Юлдашева — одного из лидеров сопротивления. Митинг пытались сорвать пророссийские титушки. Они провоцировали столкновения с проукраинской молодежью. В тот же день в центре города вооружённые люди напали на двух активистов.
Уже 29 апреля сепаратисты захватили Луганскую ОГА и подняли российский флаг.
Донецк:
Митинг начался у стадиона “Олимпийский” и двигался по улице Артема. Звучал гимн Украины и “Воины света”, но акцию сорвали пророссийские молодчики с битами и ножами. Десятки пострадавших. Милиция не вмешивалась. После этого мирные акции в городе стали невозможными.
Фото: “Жёлтая Лента”, Александр Вовчанский
✅ Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Донат на работу редакции |
28 апреля 2014 года в Луганске и Донецке прошли последние массовые проукраинские акции.
Луганск:
Вечером у памятника Тарасу Шевченко собрались десятки активистов, чтобы поддержать единство Украины. Со сцены сообщили о захвате Тимура Юлдашева — одного из лидеров сопротивления. Митинг пытались сорвать пророссийские титушки. Они провоцировали столкновения с проукраинской молодежью. В тот же день в центре города вооружённые люди напали на двух активистов.
Уже 29 апреля сепаратисты захватили Луганскую ОГА и подняли российский флаг.
Донецк:
Митинг начался у стадиона “Олимпийский” и двигался по улице Артема. Звучал гимн Украины и “Воины света”, но акцию сорвали пророссийские молодчики с битами и ножами. Десятки пострадавших. Милиция не вмешивалась. После этого мирные акции в городе стали невозможными.
Фото: “Жёлтая Лента”, Александр Вовчанский
✅ Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Донат на работу редакции |
05.05.202511:06
Сьогодні рівно 102 роки від дня заснування ФК Зоря Луганськ
23.04.202518:02
Владислав Овчаренко – активіст із Луганська, партизан. У 2016 році його затримали представники “МДБ ЛНР” за проукраїнську позицію та звинуватили у “шпигунстві” на користь України. На той час Влад був фанатом футбольного клубу “Зоря”, активно підтримував свою країну і не приховував поглядів, що зробило його мішенню для окупантів. Понад два роки чоловік пробув у полоні. Знущання, тортури, фейковий “суд” – усе це мало зламати, але не вийшло.
У 2017 році Овчаренка звільнили під час великого обміну полоненими. Замість тиші – Влад продовжив діяти: давав інтерв’ю, розповідав правду про життя в окупації та тортури, які пережив у полоні, виступав за звільнення інших бранців Кремля.
Історія нашого друга в інтерв'ю ТРИБУН
У 2017 році Овчаренка звільнили під час великого обміну полоненими. Замість тиші – Влад продовжив діяти: давав інтерв’ю, розповідав правду про життя в окупації та тортури, які пережив у полоні, виступав за звільнення інших бранців Кремля.
Історія нашого друга в інтерв'ю ТРИБУН
27.04.202511:28
З чим асоціюється у вас Луганщина? З териконами? З бабаками? Зі степом? З крейдяними горами, абрикосами чи війною? Образи, з якими ми жили десятиліттями, залишилися у минулому. Та нова Луганщина — ще не вигадана. У час великої травми і переосмислення саме візуальна айдентика може допомогти нам уявити регіон заново — і вже не як втрачений промисловий край, а як сучасну, стильну частину культурної мапи України.
Про майбутнє візуального образу Луганщини говоримо з істориком і публіцистом Максимом Віхровим, який не лише глибоко досліджує тему ідентичності Сходу України, а й ставить просте, але важливе запитання: «А що ми, власне, хочемо показати світу, коли говоримо “Луганщина”?»
Читайте текст на ТРИБУН
Про майбутнє візуального образу Луганщини говоримо з істориком і публіцистом Максимом Віхровим, який не лише глибоко досліджує тему ідентичності Сходу України, а й ставить просте, але важливе запитання: «А що ми, власне, хочемо показати світу, коли говоримо “Луганщина”?»
Читайте текст на ТРИБУН
07.05.202510:01
Станіслав Федорчук — один з найвпізнаваніших голосів українського сходу. Активіст, політолог, організатор, учасник донецького Євромайдану, голова правління Української народної ради Донеччини та Луганщини. Його ім’я постійно з’являється у списках спікерів, коли мова йде про майбутнє тимчасово окупованих територій, історичну пам’ять і справжній сенс соборності.
Видання “ТРИБУН” поспілкувалося з донеччанином — про особисту історію спротиву, ціну зради, реабілітацію колаборантів, пам’ять про український схід і майбутнє Донеччини.
Велике інтерв'ю вже на сайті
Видання “ТРИБУН” поспілкувалося з донеччанином — про особисту історію спротиву, ціну зради, реабілітацію колаборантів, пам’ять про український схід і майбутнє Донеччини.
Велике інтерв'ю вже на сайті
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
