Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Қарау

Николаевский Ванёк

Қарау

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Қарау

Труха⚡️Україна

Қарау

Николаевский Ванёк

Қарау

Історія та пам'ять

Білім беру

Офіційний канал Українського інституту національної пам'яті

TGlist рейтингі

ТүріҚоғамдық

Растау

Расталған

Сенімділік

Сенімсіз

Орналасқан жеріУкраїна

ТілБасқа

Канал құрылған күніJun 07, 2021

TGlist-ке қосылған күні

Jun 01, 2023

Мен каналдың иесімін

Өзгерістер тарихы

Telegram арнасы Історія та пам'ять статистикасы

Толығырақ

Жазылушылар

2 368

24 сағат00%Апта

5-0.2%Ай

301.3%

Дәйексөз индексі

0

Ескертулер0Каналдарда қайта жазылу0Каналдарда ескерту0

1 жазбаның орташа қамтуы

125

12 сағат125

8.7%24 сағат125

8.7%48 сағат1150%

Қатысу деңгейі (ER)

8%

Қайта жазылды0Пікірлер0Реакциялар10

Қамту бойынша қатысу деңгейі (ERR)

5.28%

24 сағат

0.42%Апта0%Ай

19.96%

1 жарнамалық жазбаның қамтуы

0

1 сағат00%1 – 4 сағат00%4 - 24 сағат00%

Толығырақ

Каналға біздің ботымызды қосып, осы каналдың аудиториясын біліңіз.

24 сағаттағы жазбалар саны

0

Динамика

"Історія та пам'ять" тобындағы соңғы жазбалар

Барлық жазбалар

03.04.202509:12

Кирило Полікевич майже ніколи не розлучався з камерою й повністю віддавав себе роботі в команді «Суспільне Дніпро». Завдяки тривалому досвіду на телебаченні та працьовитості його залучали до більшості ключових проєктів філії суспільного мовника. Але життя талановитого відеографа обірвала війна Росії проти України.

Кирило народився, виріс і побудував кар’єру в Дніпрі. Саме тут в 2008 році він і почав працювати на обласному державному телебаченні, тоді ще в ролі інженера відділу комп’ютерного монтажу. Вже після створення Суспільного, з 2018 року Кирило Полікевич взяв участь в роботі міжрегіонального ранкового проєкту мовника. А за два роки він став відеографом каналу.

В червні 2023 року його було мобілізовано до лав Сил оборони України. Кирило почав зі служби в бригаді протиповітряної оборони, що захищала небо над його рідним Дніпром. Згодом він брав участь в боях на сході та Херсонщині, двічі з побратимами виходив з оточення ворога. Продовжував службу гранатометником мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Попри війну він продовжував будувати плани на майбутні проєкти. А в лютому 2025 року Кирило отримав від командира почесну нагороду «Піхота Збройних сил України».

Кирило Полікевич загинув 16 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання неподалік від Преображенки Покровського району Донецької області. Він став 100 в списку загиблих медійників, яких убила Росія з початку повномасштабного вторгнення від Інституту масової інформації. Йому назавжди 42 роки.
#FightForUkraine

02.04.202509:56

Його називали «Богом танцю», він реформував балет у Франції та став легендою сцени. Народжений у Києві, він підкорив Париж, працював із Коко Шанель і Пабло Пікассо, а його ім'я назавжди вписане в історію мистецтва.

Але життя Сержа Лифаря було не лише історією слави, а й боротьби: вимушена еміграція, звинувачення у співпраці з нацистами та мрія повернутися до Києва, що так і не здійснилася.

«Я танцював для світу – а найближчі ніколи не бачили цього», – казав Лифар.

Сьогодні 120 років від дня його народження. Хто він – Серж Лифар? Гортайте карусель, щоб дізнатись більше

31.03.202510:50

31 березня – третя річниця визволення міста Бучі від російських окупантів. Одразу після того, як українські Сили безпеки та оборони потрапили в деокуповане місто, стало зрозуміло, що російський окупаційний контингент здійснив масові воєнні злочини й акти геноциду проти цивільного населення. Нещодавно архівний відділ Бучанської міської ради оприлюднив нові дані про кількість жертв російської окупації. Докладніше про це в нашій каруселі, а також у матеріалі BBC New Ukrainian.

19.03.202514:34

Сьогодні відзначаємо 130 років з дня народження одного з найвидатніших українських поетів – Максима Тадейовича Рильського. Про складний життєвий шлях та неочікувану творчу еволюцію розповідаємо у нашій каруселі.

Матеріал підготовлено на основі книги «Мистецтво рівноваги. Максим Рильський і його час» Віри Агеєвої та статті Тетяни Петренко «Максим Рильський: балансування над прірвою тоталітаризму» з порталу «Читомо».

18.03.202508:03

11 років тому, 18 березня 2014 року, Сергій Кокурін став першим військовим, вбитим окупантами у сучасній російсько-українській війни.

Він загинув, захищаючи свою частину в Криму від російських окупантів. Його героїзм і вірність присязі стали символом боротьби за Україну та руйнуванням кремлівського міту про "безкровне воз'єднання півострову".

Гортайте та читайте більше про його подвиг і трагічні події того часу в межах нашої співпраці з Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим

18.03.202508:03

17.03.202509:52

30 років тому, 17 березня 1995 року, Верховна Рада України ухвалила Закон "Про Автономну Республіку Крим".
Цей документ визначив повноваження органів влади АР Крим, їхні відносини з центральними органами влади України, а також права та обов'язки громадян, які проживають на території півострова.

Згадуємо історичний контекст, ключові положення закону та його значення для сучасної України.
У рамках нашої співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим ми підготували для вас черговий допис.

17.03.202509:52

15.03.202514:11

Сьогодні, 15 березня - день проголошення незалежності Карпатської України - української держави, що розташовувалася на Закарпатті.

Про те, як проголошували незалежність на Закарпатті та яку роль у цьому відіграв Августин Волошин розповідаємо у нашій каруселі

14.03.202511:50

Сьогодні ми вшановуємо добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент, без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й взяли до рук зброю, щоб захистити Україну.

Вшановуємо добровольців саме 14 березня, тому що цього дня в 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях із Майдану Незалежності вирушили перші 500 добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Вони мали спільне бажання захищати Україну разом із побратимами, з якими стояли пліч-о-пліч на барикадах Революції гідності.

Навесні того ж року виникла низка інших добровольчих формувань – як поза державними структурами, так і при облдержадміністраціях, Нацгвардії, поліції. У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур.

Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Серед тих, хто добровільно взяв у руки зброю – відомі спортсмени, зірки, науковці, люди різних професій.

До українських добровольців доєдналися й іноземні добровольці, які відгукнулись на заклик спільної боротьби за мир і демократію в Європі та всьому світі.

І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!

12.03.202514:05

Путівник українськими телеграм-каналами про культуру!

Книги, історія, мова, музика, кіно, мистецтво, - це не просто традиція. Це наша культурна броня, зібрана в одній теці.

Підписуйся на велику культурну добірку - підтримай українське, збережи своє.

11.03.202512:48

#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

«Готуй нових борців, Холодний Яре!». Ці слова, за спогадами Юрія Горліса-Горського, вигукнув Головний отаман Гайдамацького полку Холодного Яру Василь Чучупак перед тим, як пустити собі кулю в скроню, щоб не здатися чекістам живим. За ним та іншими холодноярськими отаманами полювали не один місяць, але тільки зрада місцевих дала можливість більшовикам вийти на слід.

Василь був третім із п`яти синів Степана Григоровича Чучупака та Оксани Сидорівни Лівицької. Народився він 130 років тому, 11 березня (27 лютого) 1895 року, в селі Мельники Чигиринського району. Батьки були неписьменними, але всім синам спромоглися дати освіту. А ще – відчуття господаря на своїй землі й мужність її захищати.

Василь вивчився на вчителя, але займатися улюбленою справою випало недовго. Спочатку його мобілізували в царську армію на білоруський фронт Першої світової війни. Пізніше він повернувся в школу, але знову довелося міняти зошити й книжки на коня і шаблю та ставати на захист свого краю – від німців, денікінців і червоних окупантів.

Їхній Гайдамацький полк Холодного Яру, який виріс із невеликого загону самооборони, створеного для захисту Мотрониного монастиря від пограбувань, став потужною бойовою одиницею, яка в окремі періоди налічувала до 4 тисяч бійців. Очолював його Василь Чучупак, начальником штабу був його брат Петро, ще два брати теж воювали. Петрова дружина Ганна пошила чорний прапор повстанців, на якому срібними нитками вишила слова «Воля України або смерть». Загалом полк налічував біля 400 багнетів. Вітанням між холодноярівцями було гасло «Слава Україні!». Про збір та небезпеку сповіщав дзвін Мотрониного монастиря.

Холодноярівські гайдамаки давали відсіч і більшовикам, і білим, тримаючи в селах свою українську владу. Холодноярівський полк підтримав повстання отамана Григор’єва, допомагав звільнити Черкаси від денікінців, вів бої з Першою кінною армією Будьонного у спільних бойових операціях з Дієвою армією УНР під час Першого зимового походу.

Розвідка білогвардійців восени 1919 року писала про Василя Чучупака: «Чучупак – ідейний самостійник, спирається на сільську інтелігенцію і селянство, суворо переслідує в себе грабунки і намагається створити дисципліновану армію».

Більшовики агітували його влитися зі своїм полком до лав Червоної армії. Однак він відповів, що йому з «совітами» не по дорозі: «Ми – вільні гайдамаки. Є в нас вільна ненька – Україна й ми, її рідні сини, повинні битися зо всіма, хто простягне до неї руку».

Він ще багато чого міг зробити, якби не підкуплені більшовиками зрадники, які попередили чекістів про нараду холодноярівців 19 лютого 1920 року на хуторі біля Креселецького лісництва, що по дорозі на Мотронин монастир. Коли червоноармійці 63-го Гороховецького полку оточили хату, холодноярівські отамани спробували вирватися. Був шанс врятуватися й у Василя Чучупака. Але, за свідченням Горліса-Горського, кобила отамана, почувши іржання червоноармійського коня, понесла Чучупака в той бік. Оточений, він лишився вільним козаком, вистріливши в скроню.

Більше інформації про бойовий шлях Головного отамана Холодного Яру шукайте в нашій рубриці «Історичний календар».

09.03.202518:05

🌾У день народження Тараса Шевченка хочемо нагадати, що культура - це опір, це наш фундамент ідентичності. Вона тримає разом у пітьмі, навіть коли навколо лише руїни.

📚 Книги, історія, мова, музика, кіно, мистецтво, - це не просто традиція. Це наша культурна броня, зібрана в одній теці.

🤝 Підписуйся на нашу культурну добірку - підтримай українське, збережи своє.

08.03.202509:28

Щороку 8 березня в українському суспільстві загострюється дискусія навколо того, чи потрібно залишати Міжнародний жіночий день офіційним державним вихідним, чи таку норму варто скасувати.

Постійне повернення до цієї дискусії є індикатором ширшої необхідності – реформи державного календаря свят і памʼятних днів загалом. Зокрема, ми потребуємо остаточного відходу від радянської спадщини та підходів у цій сфері.

Повномасштабне російське вторгнення посилило запит з боку суспільства на роботу з радянською й російською імперською спадщинами в різних публічних площинах та їх осмислене подолання.

Водночас реформа державного календаря не може бути поверхневою. Вона торкається життя кожного громадянина, тож неможлива без комплексного та всебічного підходу. У запровадженні змін ми повинні брати до уваги як фундаментальні речі, які стосуються національної памʼяті, так і соціальні та релігійні аспекти.

Щодо 8 березня, то хоча ця дата увійшла у своєрідний «канон свят радянської людини», до появи Міжнародного дня боротьби за права жінок та міжнародний мир СРСР не мав жодного стосунку. Тому первинно це не комуністичне і не радянське свято. Фундаментально воно повʼязане з боротьбою жінок за свої права – виборчі, трудові тощо, та закладене в резолюції ООН від 1977 року.

У Радянському Союзі день, повʼязаний із боротьбою за права жінок, поступово трансформувався у «свято весни й краси». Вихолощення суті цього дня в СРСР було цілком закономірним, адже в тоталітарній країні не йшлося про реальну й послідовну боротьбу за права людини.

Вочевидь, навіть із погляду походження цієї дати, а також контексту, в якому вона відзначається у світі, нелогічно продовжувати 8 березня радянську й пострадянську традицію «свята весни й краси». У той же час, цей день може стати індикатором, чи можемо ми як суспільство, долаючи радянську спадщину, використовувати інструменти переосмислення, відновлення первісних змістів того, що було вихолощено та спотворено в радянський час.

05.03.202513:18

Сьогодні вшановуємо 85-ті роковини масових розстрілів у Катині. Катинський розстріл – це символічна назва масових страт польських військових, які потрапили в полон в СРСР під час радянської окупації Польщі у 1939 році.

З квітня до травня співробітники НКВД здійснили масові розстріли польських військових у Катинському лісі на Смоленщині, в тюрмах Калініна (тепер – Твер), Києва та Харкова. Більше про цей масштабний злочин у матеріалі УІНП.

Барлық жазбалар