Трафили у пекло бабник, алкаш тай наркоша. Чорт поклав каждого у комнату з їхньыма май великима слабостями — бабника поклав у комнату из май цицястыма й жопастыма дівками на світі, котрі щи й усі поголовно хотіли му дати;
алкаша поклав у комнату з май фосым бухлом;
наркошови дав комнату повну курева.
Тай повів Чорт, ож ко ся продержит 100 року — та того выпустит, ко нє — тому душу забере. Но тай лишив їх. Як пруйшло 70 року, та рішив чорт провірити, як ся мавут.
Заходит чорт ид бабникови — тот бігат уже не выд прекрасных цицястых білявин, ай выд вонячых старых баб. Но тай забрав му Чорт душу.
Дале иде д алкашови — тот щи у первый динь выжрав ушиткоє бухло тай наохтема му было выд бухла недобрі. Чорт и йому душу забрав.
Пушов дале до наркоші, тай видит, ож тот нич не кывав — ушитко на місті, каждый джоінт, каждый бонґ, ай сам наркоша стоит тай лем позерат на Чорта ги на чорта:
— Не годно быти, як ись ся протримав, як ись 70 року побіровав не файчити?!
— Ты бысь хоть запаловач лишив, долбойобе бога ти