Саясат
POLITpedia
Саясат
06.02.202516:35
🗣Не знаю, скільки вже разів на цьому каналі я наголошував на тому, що посилатися на новини, які публікує Daily Mail, м'яко кажучи, не слід, але зараз зроблю це ще раз. Якщо ви ще не бачили такої новини в наших новинних телеграм-каналах, то сьогодні у британського таблоїду вийшов черговий "злив" чергового "мирного плану Трампа" з посиланням, увага, на "українське видання 'Страна'".
Все, як мінімум після цього читати текст статті можна перестати, але я продовжив і почитав, що ж там пишеться. І виявилось, навіть сама "Срана UA" (пробачте за їх цитування) пише, що вони не знають, чи то реально вже існуючий план, чи це частина минулорічного плану Келлога. А от з основними пунктами таки можете ознайомитись зі скриншоту, який я взяв з одного українського новинного каналу.
➡️Перше, що мені одразу впало в очі – звісно, перший пункт, який наведений у перших же абзацах статті: "президент США Дональд Трамп спробує змусити президента України Володимира Зеленського погодитися на припинення вогню з росією до Великодня, що призведе до заморожування стабільного просування росії".
Ну тобто, щоб окупаційні війська не продовжували просуватись, треба змусити Зеленського погодитись перестати стріляти. Ну так, надійно й геніально, саме так воно і має працювати.
➡️Інші пункти розглядати не бачу сенсу та й не хочу, бо знову ж таки – це не мирний план, це якась незрозумілариганина нісенітниця, яку написала "Срана UA", сама не знаючи, що саме вона пише, після чого була процитована британською жовтою пресою.
Тому, кожного разу, як побачите десь у новинах посилання на Daily Mail або такого ж "брата-близнюка" The Sun, раджу одразу їх пропускати, бо, як кажуть, у пристойному суспільстві британські таблоїди не цитують.
🇺🇦POLITpedia
Все, як мінімум після цього читати текст статті можна перестати, але я продовжив і почитав, що ж там пишеться. І виявилось, навіть сама "Срана UA" (пробачте за їх цитування) пише, що вони не знають, чи то реально вже існуючий план, чи це частина минулорічного плану Келлога. А от з основними пунктами таки можете ознайомитись зі скриншоту, який я взяв з одного українського новинного каналу.
➡️Перше, що мені одразу впало в очі – звісно, перший пункт, який наведений у перших же абзацах статті: "президент США Дональд Трамп спробує змусити президента України Володимира Зеленського погодитися на припинення вогню з росією до Великодня, що призведе до заморожування стабільного просування росії".
Ну тобто, щоб окупаційні війська не продовжували просуватись, треба змусити Зеленського погодитись перестати стріляти. Ну так, надійно й геніально, саме так воно і має працювати.
➡️Інші пункти розглядати не бачу сенсу та й не хочу, бо знову ж таки – це не мирний план, це якась незрозуміла
Тому, кожного разу, як побачите десь у новинах посилання на Daily Mail або такого ж "брата-близнюка" The Sun, раджу одразу їх пропускати, бо, як кажуть, у пристойному суспільстві британські таблоїди не цитують.
🇺🇦POLITpedia
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
11.01.202516:38
🇬🇧Як Маск сам послаблює британських правих
🗣Не так давно я писав про те, як ультраправа "Реформа" (Reform UK) Найджела Фараджа перегнала за кількістю членів одну з найстаріших політичних сил у світі — Консервативну партію Британії, ставши другою за чисельністю партією в країні. Цим неабияк пишався її лідер, вже готуючись за допомогою великого 100-мільйонного донату від Маска конкурувати за першість з лейбористами, як раптом його вдача повернулося до лісу передом.
➡️Якщо ви глибоко не вникали в ситуацію, то віднедавна Маск зосередив майже всі свої зовнішньополітичні зусилля на Британії. У своїх твітах він зараз активно паскудить чинний лейбористський уряд країни на чолі з Кіром Стармером, вимагаючи засудити його за те, що той, перебуваючи на посаді прокурора два десятки років тому, належно не розслідував випадки сексуального насильства пакистанців над малолітніми (хоча це було радше розбещення, ніж поголівне ґвалтування, але це не так важливо). Водночас Маск прославляв британських ультраправих, провідною силою серед яких є саме "Реформа" з Фараджем.
І от Фарадж, який є другом Трампа та особисто минулого місяця зустрічався з Маском у Мар-а-Лаго налагоджуючи відносини, раптом почав отримувати максимальний зиск від таких вигідних йому нападок медіамагната. Він мав його абсолютну підтримку, алгоритми X, які допомагали просуватися ще активніше серед простих британців, та головне – можливість, за чутками, залучити 100-мільйонний донат від мільярдера на свою політичну діяльність.
➡️Все змінилося в один момент, коли Фарадж відмовився підтримувати радикального антиміграційного активіста Томмі Робінсона, активним прихильником діяльності якого є Маск і який зараз перебуває у британській в'язниці. Там справа в тому, що Робінсон має ну надто радикальні погляди щодо всіх мігрантів, що Фарадж, правою рукою якого та за сумісництвом головою партії є нащадок мігрантів Зія Юсуф, підтримати аж ніяк не міг.
Після цього хейт Маска, окрім Стармера, перекинувся вже й на Фараджа, який, за словами мільярдера, не підходить для ролі лідера і якому слід піти зі своєї посади. Це все запустило ланцюгову реакцію, і от учора десять партійців із надважливого для "Реформи" регіону Дербішир на знак протесту проти її лідера покинули партію, назвавши її керівництво некомпетентним та зловмисним, а манеру управління самого Фараджа – авторитарною (харизматичний лідер радикальної партії має авторитарну манеру поведінки, як таке можливо?). Крім того, вони закликали обрати новим лідером Бена Хабіба, який був колишнім заступником голови партії і який вважає Робінсона політв'язнем.
На що сподівається сам Маск та вже колишні члени партії, я, чесно кажучи, взагалі не розумію, хоча б тому, що "Реформа", якщо висловлюватися політологічними термінами, – харизматична партія, тобто така, що тримається виключно на особі її лідера, а не на якійсь внутрішньопартійній структурі з великою часткою ядерного електорату. Це ми бачимо як мінімум по тому періоду, коли Фарадж перестав бути головою партії і її рейтинги полетіли в прірву, відновивши своє зростання лише після його повернення минулого року.
Тобто без Фараджа, який і є її засновником, партія існувати як самостійна й вагома політсила навіть з грошима та медіапідтримкою не зможе. Хай там хоч сто разів буде лояльний до Маска лідер з усією підтримкою від нього, такої ваги партія не матиме. І єдине, чого такими діями добився Маск, – послабив британських правих, які зараз почнуть дробитися на кола за інтересами, лишень фрагментуючи всю ту праву й ультраправу тусовку, яку свого часу об'єднав під одним дахом Фарадж. Браво!
🇺🇦 POLITpedia
🗣Не так давно я писав про те, як ультраправа "Реформа" (Reform UK) Найджела Фараджа перегнала за кількістю членів одну з найстаріших політичних сил у світі — Консервативну партію Британії, ставши другою за чисельністю партією в країні. Цим неабияк пишався її лідер, вже готуючись за допомогою великого 100-мільйонного донату від Маска конкурувати за першість з лейбористами, як раптом його вдача повернулося до лісу передом.
➡️Якщо ви глибоко не вникали в ситуацію, то віднедавна Маск зосередив майже всі свої зовнішньополітичні зусилля на Британії. У своїх твітах він зараз активно паскудить чинний лейбористський уряд країни на чолі з Кіром Стармером, вимагаючи засудити його за те, що той, перебуваючи на посаді прокурора два десятки років тому, належно не розслідував випадки сексуального насильства пакистанців над малолітніми (хоча це було радше розбещення, ніж поголівне ґвалтування, але це не так важливо). Водночас Маск прославляв британських ультраправих, провідною силою серед яких є саме "Реформа" з Фараджем.
І от Фарадж, який є другом Трампа та особисто минулого місяця зустрічався з Маском у Мар-а-Лаго налагоджуючи відносини, раптом почав отримувати максимальний зиск від таких вигідних йому нападок медіамагната. Він мав його абсолютну підтримку, алгоритми X, які допомагали просуватися ще активніше серед простих британців, та головне – можливість, за чутками, залучити 100-мільйонний донат від мільярдера на свою політичну діяльність.
➡️Все змінилося в один момент, коли Фарадж відмовився підтримувати радикального антиміграційного активіста Томмі Робінсона, активним прихильником діяльності якого є Маск і який зараз перебуває у британській в'язниці. Там справа в тому, що Робінсон має ну надто радикальні погляди щодо всіх мігрантів, що Фарадж, правою рукою якого та за сумісництвом головою партії є нащадок мігрантів Зія Юсуф, підтримати аж ніяк не міг.
Після цього хейт Маска, окрім Стармера, перекинувся вже й на Фараджа, який, за словами мільярдера, не підходить для ролі лідера і якому слід піти зі своєї посади. Це все запустило ланцюгову реакцію, і от учора десять партійців із надважливого для "Реформи" регіону Дербішир на знак протесту проти її лідера покинули партію, назвавши її керівництво некомпетентним та зловмисним, а манеру управління самого Фараджа – авторитарною (харизматичний лідер радикальної партії має авторитарну манеру поведінки, як таке можливо?). Крім того, вони закликали обрати новим лідером Бена Хабіба, який був колишнім заступником голови партії і який вважає Робінсона політв'язнем.
На що сподівається сам Маск та вже колишні члени партії, я, чесно кажучи, взагалі не розумію, хоча б тому, що "Реформа", якщо висловлюватися політологічними термінами, – харизматична партія, тобто така, що тримається виключно на особі її лідера, а не на якійсь внутрішньопартійній структурі з великою часткою ядерного електорату. Це ми бачимо як мінімум по тому періоду, коли Фарадж перестав бути головою партії і її рейтинги полетіли в прірву, відновивши своє зростання лише після його повернення минулого року.
Тобто без Фараджа, який і є її засновником, партія існувати як самостійна й вагома політсила навіть з грошима та медіапідтримкою не зможе. Хай там хоч сто разів буде лояльний до Маска лідер з усією підтримкою від нього, такої ваги партія не матиме. І єдине, чого такими діями добився Маск, – послабив британських правих, які зараз почнуть дробитися на кола за інтересами, лишень фрагментуючи всю ту праву й ультраправу тусовку, яку свого часу об'єднав під одним дахом Фарадж. Браво!
🇺🇦 POLITpedia
08.12.202421:04
➡️Так ось, ми маємо: "об'єднану опозицію", ідеологічні вподобання якої варіюються від ісламістів-джихадистів до демократичних прозахідних сил; дві зовнішні основні сторони, що підтримують та споряджають "переможців" й ділять своєю "підтримкою" країну по суті навпіл: Туреччина отримує контроль над центром та північчю, а західні сили - над півднем та сходом; поділену між трьома угрупуваннями (ХТШ, СВА та ПОК) столицю країни та купку ісламістів у пустелі, до яких скоро приєднається більшість їхніх колишніх членів, які весь час сиділи в асадівських в'язницях.
І тут назріває питання: що ж може піти не так? А все) І першим загориться Курдистан, який зробив один з найбільших внесків у перемогу над ІДІЛом та стримуванні його відновлення, а зараз стане першою ціллю для протурецьких сил, які вже почали бої з курдами.
🇹🇷Про взаємини турків з курдами я вже писав у дописі про курдський сепаратизм, тож не буду детально зупинятися на цьому, лише зазначу, що колись турків від остаточного вирішення "курдського питання" в Сирії зупиняли американці, які їх підтримують та мають там військові бази. Але Трамп, з барського плеча, віддав курдів Ердогану ще за свого першого терміну і так само зробить зараз, прямо заявляючи, що американці не повинні втручатися в справи Сирії, і він виведе звідти американські війська.
➡️Слабкі курди - сильний ІДІЛ, а сильний ІДІЛ - загроза для всього Близького Сходу та Африки. Проте ні Ердоган, ні Трамп про це не думають, переслідуючи свої досить недалекоглядні плани.
Паралельно з цим має початися "рєшалово" та "дєрєбан" між "союзниками" по опозиції, представникам яких, як мені здається, буде не дуже комфортно, з огляду на власні переконання та інтереси, об'єднуватися в щось однорідне, особливо коли спільного ворога вже немає. Тому я не дуже сподіваюсь, що опозиція зараз сяде і мирно вирішить, хто де і що.
🇮🇱Не слід також забувати, що існує Ізраїль, який бачить, що його прямо оточують антиізраїльські сили (на півночі - ХТШ, на сході - ПОК), і через це він починає розширення своєї буферної зони в Сирії в той же час, коли деякі лідери опозиції заявляють про намір відновлення територіальної цілісності всієї країни, разом з окупованими єврейськими територіями, а це, звісно, мирним шляхом не відбудеться.
❕Загалом, такого довгоочікуваного для багатьох сирійців миру в їхній країні, скоріш за все та на жаль, поки не буде. Натомість очікується спроба Ердогана відновити Османську імперію при мовчазній згоді американців на чолі з Трампом, вбивства тисяч курдів та цілком серйозна можливість відродження ІДІЛу з усіма похідними від цього наслідками. Так бачу.
🇺🇦 POLITpedia
І тут назріває питання: що ж може піти не так? А все) І першим загориться Курдистан, який зробив один з найбільших внесків у перемогу над ІДІЛом та стримуванні його відновлення, а зараз стане першою ціллю для протурецьких сил, які вже почали бої з курдами.
🇹🇷Про взаємини турків з курдами я вже писав у дописі про курдський сепаратизм, тож не буду детально зупинятися на цьому, лише зазначу, що колись турків від остаточного вирішення "курдського питання" в Сирії зупиняли американці, які їх підтримують та мають там військові бази. Але Трамп, з барського плеча, віддав курдів Ердогану ще за свого першого терміну і так само зробить зараз, прямо заявляючи, що американці не повинні втручатися в справи Сирії, і він виведе звідти американські війська.
➡️Слабкі курди - сильний ІДІЛ, а сильний ІДІЛ - загроза для всього Близького Сходу та Африки. Проте ні Ердоган, ні Трамп про це не думають, переслідуючи свої досить недалекоглядні плани.
Паралельно з цим має початися "рєшалово" та "дєрєбан" між "союзниками" по опозиції, представникам яких, як мені здається, буде не дуже комфортно, з огляду на власні переконання та інтереси, об'єднуватися в щось однорідне, особливо коли спільного ворога вже немає. Тому я не дуже сподіваюсь, що опозиція зараз сяде і мирно вирішить, хто де і що.
🇮🇱Не слід також забувати, що існує Ізраїль, який бачить, що його прямо оточують антиізраїльські сили (на півночі - ХТШ, на сході - ПОК), і через це він починає розширення своєї буферної зони в Сирії в той же час, коли деякі лідери опозиції заявляють про намір відновлення територіальної цілісності всієї країни, разом з окупованими єврейськими територіями, а це, звісно, мирним шляхом не відбудеться.
❕Загалом, такого довгоочікуваного для багатьох сирійців миру в їхній країні, скоріш за все та на жаль, поки не буде. Натомість очікується спроба Ердогана відновити Османську імперію при мовчазній згоді американців на чолі з Трампом, вбивства тисяч курдів та цілком серйозна можливість відродження ІДІЛу з усіма похідними від цього наслідками. Так бачу.
🇺🇦 POLITpedia
06.12.202416:55
🇰🇷Невдалий переворот, про який усі за кілька днів забули
🗣У часи політичної турбулентності, коли новини змінюють одна одну з шаленою швидкістю, події, які колись здавалися б надзвичайними, зникають з інформаційного простору за лічені дні. Саме так сталося з невдалим переворотом у Південній Кореї, який ледь не змінив долю країни, але швидко втратив увагу світових медіа. Мені особисто стало цікаво, чому він взагалі стався, чому провалився і що станеться далі.
➡️Чому стався
Офіційна причина спроби перевороту - необхідність "захистити країну від пропівнічнокорейських і антидержавних сил" - з самого початку виглядала сумнівною, а реальні причини лежали трохи глибше. Президент Йоль опинився в складній політичній ситуації: опозиційна партія мала більшість у парламенті, блокуючи буквально усі його ініціативи й плануючи імпічмент. Його рейтинг серед громадян стрімко падав через корупційні скандали в оточенні, включно з підозрами щодо його дружини, а також через кумівство, яким характеризувався період його правління.
І в якийсь момент Йоль, відомий своєю імпульсивністю та любов'ю до швидких й простих рішень, вирішив, що введення військового стану стало б для нього єдиною можливістю втриматися при владі, позбутися ненависної опозиції та отримати усі важелі для впровадження саме своєї візії того, як має виглядати та розвиватися Корея. Проте його оточення, яке складалося з лояльних, але не завжди компетентних людей, не змогло адекватно підготувати цей план.
➡️Чому не вдалося
Провал перевороту зумовили кілька ключових факторів. Більшість військових та спецпризначенців, за даними деяких корейських офіцерів, навіть не знали про підготовку до введення військового стану та були шоковані, коли президент про це заявив, що й спричинило таку розгубленість силовиків.
Погана організація розгортання військ, особливо перед парламентом, дала змогу частині парламентарів спочатку заблокувати вхід зсередини, а потім - іншим депутатам прорватися всередину й проголосувати за скасування військового стану.
До того ж, через високий рівень секретності та відсутність взаємодії між силовими структурами в перші години, опозиція, лідери якої мали б бути заарештовані одразу ж, встигла зробити ряд заяв та мобілізувати своїх депутатів для голосування в парламенті.
Крім того, відсутність підтримки не тільки з боку населення, а навіть частини оточення президента й членів його партії, які засудили дії Йоля, ще більше послабила його позиції. Останній удар завдала особиста слабкість президента - його нерішучість і небажання брати відповідальність за провалений план, який він в певний момент міг все ще зробити успішним, пішовши на подальше порушення конституції (заарештувати опозицію та не скасовувати військовий стан).
➡️Що буде далі
Попереду Йоля чекає голосування щодо імпічменту. Для його відсторонення необхідно 200 голосів у парламенті. Опозиція вже має 175 місць, а отже й голосів, та, ймовірніше за все, ще 17 голосів представників інших партій. Інші 108 місць належать співпартіцям президента, і опозиція зараз намагається заручитися підтримкою принаймні 8 депутатів з партії Йоля. Якщо парламент затвердить імпічмент, рішення передадуть до Конституційного суду, де щонайменше 6 із 9 суддів мають погодитися з його законністю.
У разі успішного імпічменту президентські обов’язки перейдуть до прем’єр-міністра, а нові вибори мають відбутися протягом 60 днів. Якщо ж голосування в парламенті чи суді провалиться, Йоль залишиться на посаді, але його шанси утримати владу після такого приниження, як на мене, виглядають мізерними.
Я не підтримую диктатуру, але якщо ти вже почав діяти в цьому напрямку, усвідомлюючи, що поступившись, ти втратиш все, відступати виглядає щонайменше нерозумно. женя прігожин тому доказ🛩
🇺🇦 POLITpedia
🗣У часи політичної турбулентності, коли новини змінюють одна одну з шаленою швидкістю, події, які колись здавалися б надзвичайними, зникають з інформаційного простору за лічені дні. Саме так сталося з невдалим переворотом у Південній Кореї, який ледь не змінив долю країни, але швидко втратив увагу світових медіа. Мені особисто стало цікаво, чому він взагалі стався, чому провалився і що станеться далі.
➡️Чому стався
Офіційна причина спроби перевороту - необхідність "захистити країну від пропівнічнокорейських і антидержавних сил" - з самого початку виглядала сумнівною, а реальні причини лежали трохи глибше. Президент Йоль опинився в складній політичній ситуації: опозиційна партія мала більшість у парламенті, блокуючи буквально усі його ініціативи й плануючи імпічмент. Його рейтинг серед громадян стрімко падав через корупційні скандали в оточенні, включно з підозрами щодо його дружини, а також через кумівство, яким характеризувався період його правління.
І в якийсь момент Йоль, відомий своєю імпульсивністю та любов'ю до швидких й простих рішень, вирішив, що введення військового стану стало б для нього єдиною можливістю втриматися при владі, позбутися ненависної опозиції та отримати усі важелі для впровадження саме своєї візії того, як має виглядати та розвиватися Корея. Проте його оточення, яке складалося з лояльних, але не завжди компетентних людей, не змогло адекватно підготувати цей план.
➡️Чому не вдалося
Провал перевороту зумовили кілька ключових факторів. Більшість військових та спецпризначенців, за даними деяких корейських офіцерів, навіть не знали про підготовку до введення військового стану та були шоковані, коли президент про це заявив, що й спричинило таку розгубленість силовиків.
Погана організація розгортання військ, особливо перед парламентом, дала змогу частині парламентарів спочатку заблокувати вхід зсередини, а потім - іншим депутатам прорватися всередину й проголосувати за скасування військового стану.
До того ж, через високий рівень секретності та відсутність взаємодії між силовими структурами в перші години, опозиція, лідери якої мали б бути заарештовані одразу ж, встигла зробити ряд заяв та мобілізувати своїх депутатів для голосування в парламенті.
Крім того, відсутність підтримки не тільки з боку населення, а навіть частини оточення президента й членів його партії, які засудили дії Йоля, ще більше послабила його позиції. Останній удар завдала особиста слабкість президента - його нерішучість і небажання брати відповідальність за провалений план, який він в певний момент міг все ще зробити успішним, пішовши на подальше порушення конституції (заарештувати опозицію та не скасовувати військовий стан).
➡️Що буде далі
Попереду Йоля чекає голосування щодо імпічменту. Для його відсторонення необхідно 200 голосів у парламенті. Опозиція вже має 175 місць, а отже й голосів, та, ймовірніше за все, ще 17 голосів представників інших партій. Інші 108 місць належать співпартіцям президента, і опозиція зараз намагається заручитися підтримкою принаймні 8 депутатів з партії Йоля. Якщо парламент затвердить імпічмент, рішення передадуть до Конституційного суду, де щонайменше 6 із 9 суддів мають погодитися з його законністю.
У разі успішного імпічменту президентські обов’язки перейдуть до прем’єр-міністра, а нові вибори мають відбутися протягом 60 днів. Якщо ж голосування в парламенті чи суді провалиться, Йоль залишиться на посаді, але його шанси утримати владу після такого приниження, як на мене, виглядають мізерними.
Я не підтримую диктатуру, але якщо ти вже почав діяти в цьому напрямку, усвідомлюючи, що поступившись, ти втратиш все, відступати виглядає щонайменше нерозумно. женя прігожин тому доказ🛩
🇺🇦 POLITpedia
27.11.202415:25
🇪🇺Пріоритети оновленої Єврокомісії: амбітні плани нової-старої голови
🗣Сьогодні, 370 голосами "за" та 282 "проти", Європарламент нарешті схвалив склад нової правоцентристської Єврокомісії (європейського кабінету) на чолі з Урсулою фон дер Ляєн. Незважаючи на те, що склад міністрів ЄС має ще бути затверджений Європейською радою, яка складається з голів держав Європи, вже можна сказати, що це гарний день усього старого континенту.
І вже з першого грудня нова комісія, що складатиметься переважно з проукраїнських яструбів та прихильників реформ забюрократизованої Європи, почне виконувати свої функції.
📢Проте найбільш показовим цього дня став виступ (ось повний текст) нової-старої голови Єврокомісії пані фон дер Ляєн, який відбувся ще до голосування, у якому вона окреслила пріоритети своєї нової каденції на наступні п’ять років:
➖ Економіка за планом Драгі
➖ Оборона через збільшення загальних витрат, модернізацію оборонно-промислового комплексу та поглиблення співпраці (тут вам і нова посада комісара з питань оборони)
➖ Зменшення рівня бюрократизації через зменшення зайвої підзвітності та спрощення процедур, зокрема для бізнесу
➖ Боротьба з нелегальною міграцією через посилення контролю кордонів та спрощення процедур легальної міграції
➡️Тобто, плани, як для такого неповороткого бюрократичного-монстра, як Європа, грандіозні. Але тішить, що сама Урсула це чудово розуміє, підкреслюючи це однією фразою:
➡️Та все ж, з усього її виступу, найбільше всіх зацікавила частина, присвячена обороні та безпеці Союзу, де вона закликала європейців більше витрачати на оборону, зазначивши, що у рівнянні, де москва витрачає до 9% свого ВВП на оборону, а Європа сукупно - лише 1,9%, щось не так і цей розрив потрібно скорочувати.
Зрозуміло, що у мирний час ніхто з країн ЄС не буде збільшувати оборонні витрати до 9% ВВП, адже це надвисоке бюджетне навантаження. У тієї ж москви витрати на оборону при сукупних витратах у 8% ВВП складають 40% усіх бюджетних витрат (у нас - 57%). Проте навіть збільшення європейцями витрат до 3% ВВП, до яких, ймовірно, обов'язкову планку витрат збільшать у НАТО, дало б мирній Європі майже втричі більший оборонний бюджет - 510 мільярдів, ніж 180 мільярдів у воюючої москви. І таке збільшення - якраз один з головних пріоритетів цієї Єврокомісії.
P.S.: Я знаю, що багато з вас дивляться на подібні заяви європейців скептично, і я розумію чому. Але я все ж впевнений, що Європа поступово дорослішає, і це , як мінімум, видно по зміщенню їх акцентів: якщо раніше основний фокус був на тому, як поскоріше закінчити війну, то зараз - що зробити, щоб Україна перемогла, навіть без Америки. А визнання проблеми - це вже крок до її вирішення.
🇺🇦POLITpedia
🗣Сьогодні, 370 голосами "за" та 282 "проти", Європарламент нарешті схвалив склад нової правоцентристської Єврокомісії (європейського кабінету) на чолі з Урсулою фон дер Ляєн. Незважаючи на те, що склад міністрів ЄС має ще бути затверджений Європейською радою, яка складається з голів держав Європи, вже можна сказати, що це гарний день усього старого континенту.
І вже з першого грудня нова комісія, що складатиметься переважно з проукраїнських яструбів та прихильників реформ забюрократизованої Європи, почне виконувати свої функції.
📢Проте найбільш показовим цього дня став виступ (ось повний текст) нової-старої голови Єврокомісії пані фон дер Ляєн, який відбувся ще до голосування, у якому вона окреслила пріоритети своєї нової каденції на наступні п’ять років:
➖ Економіка за планом Драгі
➖ Оборона через збільшення загальних витрат, модернізацію оборонно-промислового комплексу та поглиблення співпраці (тут вам і нова посада комісара з питань оборони)
➖ Зменшення рівня бюрократизації через зменшення зайвої підзвітності та спрощення процедур, зокрема для бізнесу
➖ Боротьба з нелегальною міграцією через посилення контролю кордонів та спрощення процедур легальної міграції
➡️Тобто, плани, як для такого неповороткого бюрократичного-монстра, як Європа, грандіозні. Але тішить, що сама Урсула це чудово розуміє, підкреслюючи це однією фразою:
Ми маємо бути настільки ж амбітними, наскільки серйозні загрози
➡️Та все ж, з усього її виступу, найбільше всіх зацікавила частина, присвячена обороні та безпеці Союзу, де вона закликала європейців більше витрачати на оборону, зазначивши, що у рівнянні, де москва витрачає до 9% свого ВВП на оборону, а Європа сукупно - лише 1,9%, щось не так і цей розрив потрібно скорочувати.
Зрозуміло, що у мирний час ніхто з країн ЄС не буде збільшувати оборонні витрати до 9% ВВП, адже це надвисоке бюджетне навантаження. У тієї ж москви витрати на оборону при сукупних витратах у 8% ВВП складають 40% усіх бюджетних витрат (у нас - 57%). Проте навіть збільшення європейцями витрат до 3% ВВП, до яких, ймовірно, обов'язкову планку витрат збільшать у НАТО, дало б мирній Європі майже втричі більший оборонний бюджет - 510 мільярдів, ніж 180 мільярдів у воюючої москви. І таке збільшення - якраз один з головних пріоритетів цієї Єврокомісії.
P.S.: Я знаю, що багато з вас дивляться на подібні заяви європейців скептично, і я розумію чому. Але я все ж впевнений, що Європа поступово дорослішає, і це , як мінімум, видно по зміщенню їх акцентів: якщо раніше основний фокус був на тому, як поскоріше закінчити війну, то зараз - що зробити, щоб Україна перемогла, навіть без Америки. А визнання проблеми - це вже крок до її вирішення.
🇺🇦POLITpedia
17.11.202412:15
Друга частина допису:
ММ: Він має рацію, що це ризик, який ви берете на себе, щоб надати ці можливості. Якщо Україна зупинить росію, це означає, що, можливо, у нас буде час, щоб збільшити базу оборонної промисловості, зміцнити нашу оборону по всьому вільному світу, а особливо в НАТО, і запобігти Третій світовій війні. Я думаю, що саме це наразі на кону: Третя світова війна. Бо справа не лише в росії, а в усій осі агресорів. Ви також можете розглядати війну росії проти України як проксі-війну Китаю проти Заходу руками росії.
DW: Отже, який план Трампа щодо України?
ММ: Для нього справді важливо все ставити в контексті інтересів США. І я сподіваюся, що деякі з радників навколо нього можуть це зробити, такі люди, як Марко Рубіо, який є кандидатом на посаду державного секретаря, який був інтернаціоналістом, чи не так? Він не ізоляціоніст. Конгресмен Майкл Вальц, який стане радником з національної безпеки, прекрасно розуміє питання оборони та національної безпеки. Я сподіваюся, що це ті люди, які допоможуть президенту Трампу зрозуміти, що тривала підтримка України є в інтересах Америки.
➡️Відверто зізнаюсь, це інтерв'ю я вирішив викласти з однією метою - більше висвітлити ідею того, що якийсь "ефемерний мир", про який зараз усі кричать і міркують, як він виглядатиме, не залежить ні від України, ні навіть від Трампа, а залежить виключно від бажання москви та путіна йти на цей мир.
Макмастер не просто так каже, що неможливо дипломатично врегулювати конфлікт на чиюсь користь, якщо цей хтось програє на полі битви. І шанс того, що в москві підуть на мир, почуваючись зараз досить бадьоро на полі бою, виглядає максимально низьким.
➡️Тому тут або примус до залишення Україною Запоріжжя та Херсону з подальшим падінням іміджу Трампа у світі й демонстрацією його особистого "Афганістану", або "five billion rockets to bomb moscow children".
Тож послухаємось дідуся Черчилля і будемо сподіватися на те, що й цього разу американці зроблять правильний вибір, але після того, як перепробують усі інші варіанти.
🇺🇦 POLITpedia
DW: Віце-президент Венс виступав на Мюнхенській безпековій конференції в лютому і сказав: "Так, ми підтримуємо Україну, але в США недостатньо зброї". Чи має він рацію?
ММ: Він має рацію, що це ризик, який ви берете на себе, щоб надати ці можливості. Якщо Україна зупинить росію, це означає, що, можливо, у нас буде час, щоб збільшити базу оборонної промисловості, зміцнити нашу оборону по всьому вільному світу, а особливо в НАТО, і запобігти Третій світовій війні. Я думаю, що саме це наразі на кону: Третя світова війна. Бо справа не лише в росії, а в усій осі агресорів. Ви також можете розглядати війну росії проти України як проксі-війну Китаю проти Заходу руками росії.
DW: Отже, який план Трампа щодо України?
ММ: Для нього справді важливо все ставити в контексті інтересів США. І я сподіваюся, що деякі з радників навколо нього можуть це зробити, такі люди, як Марко Рубіо, який є кандидатом на посаду державного секретаря, який був інтернаціоналістом, чи не так? Він не ізоляціоніст. Конгресмен Майкл Вальц, який стане радником з національної безпеки, прекрасно розуміє питання оборони та національної безпеки. Я сподіваюся, що це ті люди, які допоможуть президенту Трампу зрозуміти, що тривала підтримка України є в інтересах Америки.
➡️Відверто зізнаюсь, це інтерв'ю я вирішив викласти з однією метою - більше висвітлити ідею того, що якийсь "ефемерний мир", про який зараз усі кричать і міркують, як він виглядатиме, не залежить ні від України, ні навіть від Трампа, а залежить виключно від бажання москви та путіна йти на цей мир.
Макмастер не просто так каже, що неможливо дипломатично врегулювати конфлікт на чиюсь користь, якщо цей хтось програє на полі битви. І шанс того, що в москві підуть на мир, почуваючись зараз досить бадьоро на полі бою, виглядає максимально низьким.
➡️Тому тут або примус до залишення Україною Запоріжжя та Херсону з подальшим падінням іміджу Трампа у світі й демонстрацією його особистого "Афганістану", або "five billion rockets to bomb moscow children".
Тож послухаємось дідуся Черчилля і будемо сподіватися на те, що й цього разу американці зроблять правильний вибір, але після того, як перепробують усі інші варіанти.
🇺🇦 POLITpedia
06.02.202510:29
🗣Знаю, що людину із зайвою хромосомою, яку в народі знають як Тоні, немає сенсу звинувачувати в публікації відвертої дурні та фейків, але в цій ситуації проблема трохи глибша, а саме в тому, що він написав буквально те, що і сказали в Білому Домі.
➡️Ситуацію ту, я впевнений, ви навряд чи знаєте, тому поясню: зараз, як усім відомо, в адміністрації Трампа та в масковському (кумедно звучить) департаменті DOGE активно взялися за USAID і, проводячи аудит служби, натрапили для себе на цікаву інформацію про платежі, які щорічно йшли у два видавництва: Politico та Associated Press. Дізнавшись про це, ультраправідегенерати твітеряни почали ширити теорію про те, що на грантах USAID сиділи і ЗМІ всередині Штатів.
І, о диво, цю теорію підхопили в Білому Домі, і нова його прессекретарка Каролайн Лівітт поспішила всім заявити, що благородні мужі з департаменту DOGE розкрили таємну схему щодо неправомірного фінансування американських грантожерів за копійки простих американських платників податків, наголосивши, що "Команда DOGE зараз працює над скасуванням цих платежів".
➡️От тільки, як виявилося, ці платежі не були грантами чи якимось видом допомоги ЗМІ, а це була банальна підписка на PRO версії видань, яка є в кожного американського агентства, а не тільки в USAID, на що звернув увагу журналіст-розслідувач Байрон Тау. (як це так, за те, щоб читати ЗМІ, треба платити? Такого ж не може бути, це явний підкуп та фінансування продажних ЗМІ!!!)
А пам'ятаєте, ще була одна приголомшлива схема, яку розкрили DOGE та висвітлила Каролайн Лівітт про те, як через USAID до Гази відправлялися презервативи на 50 мільйонів доларів, а потім з них робилися бомби? (ми теж у дитинстві такі робили і з балконів скидали💧)
➡️Так от там, після усього шуму, який піднявся, виявилося, що презервативи і справді йшли в Газу, але яка не Сектор, а регіон в африканському Мозамбіку. Різниці ж немає, що то Газа, що то, правильно ж?
І от тут, коли я постійно кажу про надійні джерела, фактчекінг і т.д., розумію, що коли в пресслужбі Білого дому, частині апарату президента, який буквально говорить від його імені, не можуть зробити банальну перевірку інформації, вимагати цього від простих людей сенсу мало.
Та й сам факт того, що ми починаємо жити у світі, де емоційні повідомлення твітерського формату доносяться з вуст представника найвпливовішої людини світу, мені не дає спокою. Але ж понабирають дебілів за оголошенням...
🇺🇦POLITpedia
➡️Ситуацію ту, я впевнений, ви навряд чи знаєте, тому поясню: зараз, як усім відомо, в адміністрації Трампа та в масковському (кумедно звучить) департаменті DOGE активно взялися за USAID і, проводячи аудит служби, натрапили для себе на цікаву інформацію про платежі, які щорічно йшли у два видавництва: Politico та Associated Press. Дізнавшись про це, ультраправі
І, о диво, цю теорію підхопили в Білому Домі, і нова його прессекретарка Каролайн Лівітт поспішила всім заявити, що благородні мужі з департаменту DOGE розкрили таємну схему щодо неправомірного фінансування американських грантожерів за копійки простих американських платників податків, наголосивши, що "Команда DOGE зараз працює над скасуванням цих платежів".
➡️От тільки, як виявилося, ці платежі не були грантами чи якимось видом допомоги ЗМІ, а це була банальна підписка на PRO версії видань, яка є в кожного американського агентства, а не тільки в USAID, на що звернув увагу журналіст-розслідувач Байрон Тау. (як це так, за те, щоб читати ЗМІ, треба платити? Такого ж не може бути, це явний підкуп та фінансування продажних ЗМІ!!!)
А пам'ятаєте, ще була одна приголомшлива схема, яку розкрили DOGE та висвітлила Каролайн Лівітт про те, як через USAID до Гази відправлялися презервативи на 50 мільйонів доларів, а потім з них робилися бомби? (ми теж у дитинстві такі робили і з балконів скидали💧)
➡️Так от там, після усього шуму, який піднявся, виявилося, що презервативи і справді йшли в Газу, але яка не Сектор, а регіон в африканському Мозамбіку. Різниці ж немає, що то Газа, що то, правильно ж?
І от тут, коли я постійно кажу про надійні джерела, фактчекінг і т.д., розумію, що коли в пресслужбі Білого дому, частині апарату президента, який буквально говорить від його імені, не можуть зробити банальну перевірку інформації, вимагати цього від простих людей сенсу мало.
Та й сам факт того, що ми починаємо жити у світі, де емоційні повідомлення твітерського формату доносяться з вуст представника найвпливовішої людини світу, мені не дає спокою. Але ж понабирають дебілів за оголошенням...
🇺🇦POLITpedia
10.01.202517:04
👋Друзі, хочу порекомендувати вам добірку новино-аналітичних каналів, яку ми створили разом з іншими авторами українських телеграм-каналів та яка допоможе вам краще розбиратися у політичних та економічних питаннях як в Україні, так і в світі.
➡️ Гамбіт Саллівана — переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії;
➡️ The Voicer — середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки;
➡️ Новосилецький на дивані — зрада, від якої ви станете залежні;
➡️ Міжнародне Аняме (国際アニャメ) — відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні;
➡️ Пхеньянська Правда🇺🇦 — канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу;
➡️ Політичний Фронт США — аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє;
➡️ UnRealpolitik — коли реальність не вписується в політичну теорію.
Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi
Підписуйтесь, діліться з друзями та підтримуйте український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!🧠🇺🇦
➡️ Гамбіт Саллівана — переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії;
➡️ The Voicer — середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки;
➡️ Новосилецький на дивані — зрада, від якої ви станете залежні;
➡️ Міжнародне Аняме (国際アニャメ) — відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні;
➡️ Пхеньянська Правда🇺🇦 — канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу;
➡️ Політичний Фронт США — аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє;
➡️ UnRealpolitik — коли реальність не вписується в політичну теорію.
Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/kpNfjdfc7ihjNGRi
Підписуйтесь, діліться з друзями та підтримуйте український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!🧠🇺🇦
08.12.202412:14
Зараз не час для порожніх, абстрактних обіцянок. Виклики, що стоять перед нами, вимагають серйозних, стійких зобов'язань і довгострокових рішень. Загроза одночасного конфлікту на кількох театрах воєнних дій є реальною. І напівзаходів недостатньо. Ми не можемо дозволити собі упустити можливості відновити американську жорстку силу і промисловий потенціал до того, як спалахнуть конфлікти. Ми повинні інвестувати - ще вчора - у вогнепальну зброю великої дальності, боєприпаси, протиповітряну і протиракетну оборону, суднобудування тощо.
Згадайте 1940 рік. Ізоляціонізм вже втратив контроль над американською громадською думкою. У нацистських завоюваннях Польщі та Франції, а також у бліц-атаці на Лондон американці побачили агресора, який не зупиниться перед краєм води. Вони побачили, що їхня власна безпека і процвітання висить на волосині. І вони так і сказали.
Але, як ми знаємо, їхні лідери не відчували такої ж нагальності. У критичні моменти їхній президент чекав, що події змусять його діяти. Тим часом антиінтервенціоністський блок у Конгресі продовжував протестувати проти озброєння союзників і партнерів на передовій, щоб дати відсіч, і насміхався над ідеєю, що війна за кордоном загрожує інтересам Америки.
Так було... до 83 років тому, до сьогодні.
Артур Ванденберг, один з найзатятіших антиінтервенціоністів у Сенаті, зізнався, що 7 грудня 1941 року (напад на Перл-Харбор) "поклав край ізоляціонізму для будь-якого реаліста". І слава Богу, що так і сталося - американська промисловість вже була готова до роботи після багатьох років нехтування військовою потугою.
Нерозумно знову припускати, що ми можемо купити готовність за одну ніч. Небезпечно вдавати, що довіра до Америки є неподільною. Президент Рейган знав, що не варто чекати, доки лихо змусить його діяти. Так само повинні робити і ми
➡️І хоча час Макконелла вже проходить, радує той факт, що його ідеї продовжуватимуть жити серед сенаторів-республіканців на чолі з його послідовником та вже новим їх лідером Джоном Туном, а з цим і надія на те, що Америка й дійсно знову стане Великою
🇺🇦 POLITpedia
03.12.202417:18
👋Друзі, перепрошую за таку тривалу відсутність активності на каналі. Зараз активно допрацьовую диплом, бо захист уже за два тижні.
Чесно кажучи, навіть не міг уявити, що за цей час у Грузії почнеться власний "майдан", у Сирії поновиться громадянська війна, а в Південній Кореї вперше з 1980 року введуть воєнний стан, і президент спробує здійснити, як вже виявилося, невдалий "переворот зверху".
Диплом уже на фінальному етапі, тому завтра-післязавтра спробую надолужити всю відсутність. Дякую, що залишаєтеся зі мною!🤗
Чесно кажучи, навіть не міг уявити, що за цей час у Грузії почнеться власний "майдан", у Сирії поновиться громадянська війна, а в Південній Кореї вперше з 1980 року введуть воєнний стан, і президент спробує здійснити, як вже виявилося, невдалий "переворот зверху".
Диплом уже на фінальному етапі, тому завтра-післязавтра спробую надолужити всю відсутність. Дякую, що залишаєтеся зі мною!🤗
26.11.202416:49
📚 Оруелізм простими словами
🗣У сучасному світі, де інформація та її контроль відіграють ключову роль, уряди й інші впливові групи часто використовують певні тактики маніпуляції свідомістю. Одним із таких прийомів є оруелізм - термін, що походить від імені англійського письменника Джорджа Орвелла, автора знаменитого роману "1984".
👁🗨 Оруелізм - це система політичних практик та методів, спрямованих на маніпулювання суспільною свідомістю через контроль інформації, історії та навіть мови. Він проявляється тоді, коли влада навмисно спотворює інформацію або створює нові терміни, щоб змусити суспільство мислити в бажаному напрямку.
▫️ Наприклад, можуть використовуватись різні евфемізми (пом'якшувальні слова та терміни), завдяки яким радикальне скорочення витрат на медицину чи соцзабезпечення називається "оптимізацією бюджету", або відбувається підміна понять, коли війна й ведення бойових дій називаються "миротворчою спецоперацією" задля створення більш позитивного сприйняття в людей.
📄Основні ж концепти оруелізму описані в романі "1984":
➖ Новомова - створення спеціальної мови або термінології для викривлення реальності (наприклад, "спецоперація" замість "війна", "стурбованість" замість "страх", "задимлення" замість "пожежі")
➖ Подвійне мислення - здатність одночасно вірити у дві суперечливі думки ("війна — це мир", "свобода — рабство")
➖ Переписування історії - постійна підміна та переписування фактів минулого для підтримки поточної політичної лінії
➖ Тотальний нагляд - масове спостереження та контроль за громадянами, їхніми діями та навіть думками
📢 Основний інструмент оруелізму - це контроль над мовою та інформацією, коли невигідні новини приховують або перекручують, а негативні події трактуються як позитивні.
🇷🇺Сучасним яскравим прикладом оруелізму є московська пропаганда, де:
- Агресію називають "захистом"
- Окупацію - "визволенням"
- Репресії - "забезпеченням стабільності"
- Цензуру - "захистом від фейків"
❕ Контроль над інформацією - це контроль над реальністю, а знання про оруелізм - перший крок до захисту від маніпулювання власною свідомістю. Тож, як я завжди наголошую: не поспішайте сліпо вірити всьому, що прочитали чи почули - аналізуйте, зіставляйте факти, шукайте першоджерела. Тільки так ви навчитеся бачити в сучасному інформаційному хаосі те, що насправді може стояти за тими чи іншими новинами.
#термінологія
🇺🇦POLITpedia
🗣У сучасному світі, де інформація та її контроль відіграють ключову роль, уряди й інші впливові групи часто використовують певні тактики маніпуляції свідомістю. Одним із таких прийомів є оруелізм - термін, що походить від імені англійського письменника Джорджа Орвелла, автора знаменитого роману "1984".
👁🗨 Оруелізм - це система політичних практик та методів, спрямованих на маніпулювання суспільною свідомістю через контроль інформації, історії та навіть мови. Він проявляється тоді, коли влада навмисно спотворює інформацію або створює нові терміни, щоб змусити суспільство мислити в бажаному напрямку.
▫️ Наприклад, можуть використовуватись різні евфемізми (пом'якшувальні слова та терміни), завдяки яким радикальне скорочення витрат на медицину чи соцзабезпечення називається "оптимізацією бюджету", або відбувається підміна понять, коли війна й ведення бойових дій називаються "миротворчою спецоперацією" задля створення більш позитивного сприйняття в людей.
📄Основні ж концепти оруелізму описані в романі "1984":
➖ Новомова - створення спеціальної мови або термінології для викривлення реальності (наприклад, "спецоперація" замість "війна", "стурбованість" замість "страх", "задимлення" замість "пожежі")
➖ Подвійне мислення - здатність одночасно вірити у дві суперечливі думки ("війна — це мир", "свобода — рабство")
➖ Переписування історії - постійна підміна та переписування фактів минулого для підтримки поточної політичної лінії
➖ Тотальний нагляд - масове спостереження та контроль за громадянами, їхніми діями та навіть думками
📢 Основний інструмент оруелізму - це контроль над мовою та інформацією, коли невигідні новини приховують або перекручують, а негативні події трактуються як позитивні.
🇷🇺Сучасним яскравим прикладом оруелізму є московська пропаганда, де:
- Агресію називають "захистом"
- Окупацію - "визволенням"
- Репресії - "забезпеченням стабільності"
- Цензуру - "захистом від фейків"
❕ Контроль над інформацією - це контроль над реальністю, а знання про оруелізм - перший крок до захисту від маніпулювання власною свідомістю. Тож, як я завжди наголошую: не поспішайте сліпо вірити всьому, що прочитали чи почули - аналізуйте, зіставляйте факти, шукайте першоджерела. Тільки так ви навчитеся бачити в сучасному інформаційному хаосі те, що насправді може стояти за тими чи іншими новинами.
#термінологія
🇺🇦POLITpedia
29.10.202409:29
🇬🇪Тиха капітуляція: як грузинська опозиція програла не лише вибори, а й протести
🗣З самого дня виборів я вирішив не публікувати результати екзитполів, опитувань та самих виборів, розуміючи, що в країні з таким рівнем московського впливу та такою кількістю відкритих фальсифікацій (понад 1000 тільки одиничних порушень) спиратися на статистичні дані немає сенсу. Натомість варто дивитися на дії як об'єднаної опозиції, яка стверджує, що перемогла, так і народу, якого, м'яко кажучи,на... ошукали.
▫️Як зрозуміло для всіх, основною ймовірною дією незадоволених "малюванням циферок" відверто знахабнілою "Грузинською мрією" мали б стати багатотисячні протести із закликом до проведення перевиборів. Проте відповідь розчарувала, певно, не тільки мене, а й усіх, хто за нею спостерігав.
➡️Так, опозиція спочатку вирішила призначити день протесту не одразу після закриття виборчих дільниць і оприлюднення перших провладних екзитполів, коли можна було б зібрати тисячі розлючених грузинів у суботній вечір, а перенести його на неділю, в день, коли мали оголосити офіційні результати, які все ж виявились майже ідентичними тим же провладним екзитполам.
▪️І що ж в неділю робить опозиція знову? Переносить протести ще на день, у робочий понеділок, ще більше зменшуючи кількість охочих протестувати, банально через те, що з кожним зайвим днем у людей згасає ентузіазм, плюс у будні дні люди як мінімум працюють або потребують відпочинку після праці з підготовкою до наступного робочого дня.
➡️Тобто грузинська опозиція своїм зволіканням, яке, певно, було покликане для максимальної мобілізації прихильників (найгірша стратегія для масових мітингів), втратила два основних вікна можливостей, які були їм доступні у вихідні. Саме тому людей на протесті було хоч і багато, але сам протест закінчився буквально за декілька годин. Більшість протестувальників просто змирилися з перемогою "Грузинської мрії" і тим, що сенсу йти додому, бо завтра на роботу, більше, ніж стояти на заході, організованому за методичками московської опозиції (усі ми, та особливо грузини, знаємо, що з нею зараз).
▫️Та все ж в опозиції є ще один, але менш надійний шанс отримати своє - бойкотувати новий парламент, що вони зараз і роблять. Лідери усіх чотирьох опозиційних політсил відмовились визнавати результати виборів, а отже й брати участь у роботі нового парламенту, що автоматично блокує всю його роботу (не вистачає необхідних 100 депутатів). Тобто так "Грузинська мрія" не зможе ні приймати, ні скасовувати певні закони, бо парламент не може працювати.
▪️І основний ризик тут у тому, що якщо хоча б одна з чотирьох опозиційних партій піде на переговори з "Грузинською мрією" і таки погодиться почати працювати в новому парламенті, його робота відновиться, а з цим остаточно зруйнуються всі шанси на вихід Грузії з московської сфери впливу.
▫️Крім того, грузинське суспільство все ж продемонструвало, що воно не дуже то й хоче боротися за справедливість у своїй країні, а без широкої суспільної підтримки та громадянського тиску на чинну владу опозиція навряд чи довго протримається. Та було б непогано, якби це були просто мої песимістичні думки і грузини усе в один день змінили...
🇺🇦POLITpedia
🗣З самого дня виборів я вирішив не публікувати результати екзитполів, опитувань та самих виборів, розуміючи, що в країні з таким рівнем московського впливу та такою кількістю відкритих фальсифікацій (понад 1000 тільки одиничних порушень) спиратися на статистичні дані немає сенсу. Натомість варто дивитися на дії як об'єднаної опозиції, яка стверджує, що перемогла, так і народу, якого, м'яко кажучи,
▫️Як зрозуміло для всіх, основною ймовірною дією незадоволених "малюванням циферок" відверто знахабнілою "Грузинською мрією" мали б стати багатотисячні протести із закликом до проведення перевиборів. Проте відповідь розчарувала, певно, не тільки мене, а й усіх, хто за нею спостерігав.
➡️Так, опозиція спочатку вирішила призначити день протесту не одразу після закриття виборчих дільниць і оприлюднення перших провладних екзитполів, коли можна було б зібрати тисячі розлючених грузинів у суботній вечір, а перенести його на неділю, в день, коли мали оголосити офіційні результати, які все ж виявились майже ідентичними тим же провладним екзитполам.
▪️І що ж в неділю робить опозиція знову? Переносить протести ще на день, у робочий понеділок, ще більше зменшуючи кількість охочих протестувати, банально через те, що з кожним зайвим днем у людей згасає ентузіазм, плюс у будні дні люди як мінімум працюють або потребують відпочинку після праці з підготовкою до наступного робочого дня.
➡️Тобто грузинська опозиція своїм зволіканням, яке, певно, було покликане для максимальної мобілізації прихильників (найгірша стратегія для масових мітингів), втратила два основних вікна можливостей, які були їм доступні у вихідні. Саме тому людей на протесті було хоч і багато, але сам протест закінчився буквально за декілька годин. Більшість протестувальників просто змирилися з перемогою "Грузинської мрії" і тим, що сенсу йти додому, бо завтра на роботу, більше, ніж стояти на заході, організованому за методичками московської опозиції (усі ми, та особливо грузини, знаємо, що з нею зараз).
▫️Та все ж в опозиції є ще один, але менш надійний шанс отримати своє - бойкотувати новий парламент, що вони зараз і роблять. Лідери усіх чотирьох опозиційних політсил відмовились визнавати результати виборів, а отже й брати участь у роботі нового парламенту, що автоматично блокує всю його роботу (не вистачає необхідних 100 депутатів). Тобто так "Грузинська мрія" не зможе ні приймати, ні скасовувати певні закони, бо парламент не може працювати.
▪️І основний ризик тут у тому, що якщо хоча б одна з чотирьох опозиційних партій піде на переговори з "Грузинською мрією" і таки погодиться почати працювати в новому парламенті, його робота відновиться, а з цим остаточно зруйнуються всі шанси на вихід Грузії з московської сфери впливу.
▫️Крім того, грузинське суспільство все ж продемонструвало, що воно не дуже то й хоче боротися за справедливість у своїй країні, а без широкої суспільної підтримки та громадянського тиску на чинну владу опозиція навряд чи довго протримається. Та було б непогано, якби це були просто мої песимістичні думки і грузини усе в один день змінили...
🇺🇦POLITpedia
01.02.202517:00
🗣Все, понеслася інтернетом новина про вибори в цьому році після інтерв'ю спецпредставника Трампа по нашій війні Кіта Келлога, де він каже, що адміністрація хоче, щоб в Україні цього року відбулися вибори і президента, і парламенту, особливо якщо вдасться досягти перемир'я з Москвою.
Особливо гармонійно вписується формулювання: "Більшість демократичних країн проводять вибори і у воєнний час. Я думаю, що важливо, щоб вони проводилися. Я вважаю, що це корисно для демократії. У цьому краса міцної демократії, коли у виборах може брати участь більше однієї людини".
➡️Ну тобто, до чого були випади Карлсона про диктатора Зеленського, зрозуміло - підготовка суспільної думки передусім американців до того, що такі вибори дуже нагальні, бо Зеленський війною просто цементує владу.
Говорити, що це все дурня, як би я скептично не ставився до нашого військово-політичного керівництва, як і те, що такі вибори буквально на період воєнного стану суперечили б конституції та банальному здоровому глузду, сенсу я не бачу.
➡️Бачу лиш сенс сказати те, що це пряме загравання з путіним, який не так давно прямо заявив, що не буде вести прямі перемовини із Зеленським через його "нелегітимність", і ось, схоже, у команді Трампа абсолютно буквально підхопили цей меседж, вирішивши, що простіше буде вмовити путіна на мир, позбувшись Зеленського, про що й опосередковано пише Ройтерс, посилаючись на два анонімних джерела в американській адміністрації.
От тільки там далі йдуть, як на мене, найголовніші в цій ситуації слова іншого західного високопосадовця: скасування воєнного стану й оголошення виборів дестабілізує країну: мобілізовані солдати залишать лави ЗСУ, а чоловіки призовного віку "побіжать за кордон". Крім того, це розмиє владу і вплив Зеленського, який напередодні виборів стане кульгавою качкою.
➡️Єдине, що дадуть нам такі вибори ще ДО підписання якихось домовленостей з москвою й відсутності стійких гарантійних безпекових зобов'язань від Заходу - максимальне послаблення переговорних позицій та зростання суспільної напруги, що в будь-який момент може супроводжуватись банальним розривом перемир'я ворогом, який увесь час так улюбленого нами передвиборчого срачу, пошуку винних та попутного розпаду армії, буде залишатись монолітною воєнною машиною, готовою моментально нанести фатальний удар.
І зараз це потрохи розуміють усі, окрім, схоже, адміністрації американського президентства. А як там буде далі, побачимо.
Особливо гармонійно вписується формулювання: "Більшість демократичних країн проводять вибори і у воєнний час. Я думаю, що важливо, щоб вони проводилися. Я вважаю, що це корисно для демократії. У цьому краса міцної демократії, коли у виборах може брати участь більше однієї людини".
➡️Ну тобто, до чого були випади Карлсона про диктатора Зеленського, зрозуміло - підготовка суспільної думки передусім американців до того, що такі вибори дуже нагальні, бо Зеленський війною просто цементує владу.
Говорити, що це все дурня, як би я скептично не ставився до нашого військово-політичного керівництва, як і те, що такі вибори буквально на період воєнного стану суперечили б конституції та банальному здоровому глузду, сенсу я не бачу.
➡️Бачу лиш сенс сказати те, що це пряме загравання з путіним, який не так давно прямо заявив, що не буде вести прямі перемовини із Зеленським через його "нелегітимність", і ось, схоже, у команді Трампа абсолютно буквально підхопили цей меседж, вирішивши, що простіше буде вмовити путіна на мир, позбувшись Зеленського, про що й опосередковано пише Ройтерс, посилаючись на два анонімних джерела в американській адміністрації.
От тільки там далі йдуть, як на мене, найголовніші в цій ситуації слова іншого західного високопосадовця: скасування воєнного стану й оголошення виборів дестабілізує країну: мобілізовані солдати залишать лави ЗСУ, а чоловіки призовного віку "побіжать за кордон". Крім того, це розмиє владу і вплив Зеленського, який напередодні виборів стане кульгавою качкою.
➡️Єдине, що дадуть нам такі вибори ще ДО підписання якихось домовленостей з москвою й відсутності стійких гарантійних безпекових зобов'язань від Заходу - максимальне послаблення переговорних позицій та зростання суспільної напруги, що в будь-який момент може супроводжуватись банальним розривом перемир'я ворогом, який увесь час так улюбленого нами передвиборчого срачу, пошуку винних та попутного розпаду армії, буде залишатись монолітною воєнною машиною, готовою моментально нанести фатальний удар.
І зараз це потрохи розуміють усі, окрім, схоже, адміністрації американського президентства. А як там буде далі, побачимо.
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
10.01.202515:23
♟Світовий сепаратизм: Гренландський сепаратизм
🇬🇱Гренландія — найбільший острів у світі, розташований між Північним Льодовитим і Атлантичним океанами, який формально є автономною територією Королівства Данія і приєднання якого в останні тижні стало ідеєю фікс нової ймовірної геополітичної доктрини обраного, але ще не чинного президента США Дональда Трампа. Проте чи знали ви, що острів і без територіальних зазіхань американців досить давно прагне позбутися данського підданства?
Маючи величезну площу розміром понад 2,1 мільйона км², через складні географічні умови (80% острова — непридатний для життя льодовиковий щит) населення Гренландії складає всього близько 56 тисяч осіб, які проживають переважно в прибережних містах на півдні, таких як столиця Нуук, що робить його найменш густонаселеним регіоном у світі (0,03 особи на км²).
👥Близько 88% усього населення складають інуїти (ескімоси) — корінні жителі Північної Америки, решта — переважно данці й інші скандинави. Більшість населення розмовляє єдиною офіційною гренландською мовою (калааллісут), яка належить до ескімосько-алеутської мовної сім'ї, хоча данська також часто використовується, особливо в офіційному діловодстві.
🪙Як я вже згадував у своєму недавньому дописі, економіка Гренландії значною мірою залежить від риболовлі та щорічних субсидій від Данії, які складають близько 3,4 мільярда данських крон (приблизно $500 млн), або майже третину всього гренландського бюджету. Проте під льодовиками острова знаходяться величезні поклади 43 з 50 мінералів та вуглеводнів, які уряд США зараз вважає "критично важливими", куди входять мінімум 3% усіх розвіданих світових покладів нафти, трильйони кубометрів газу, незліченні поклади урану, літію та бог зна чого, що зберігається під товщею вікової мерзлоти, яка активно розтає.
🇩🇰Данці цей шматок замерзлої землі, яка колись становила інтерес лише для китобоїв, отримали 1814 року, коли після наполеонівських війн були змушені віддати шведам Норвегію, котра з 13 сторіччя і була власницею острова, і від якої він і перейшов під управління колишнім партнерам по унії. І аж до 1953 року острів мав статус колонії, що позбавляло його населення данського громадянства та давало змогу колонізаторам нав'язувати свою культуру й мову, пригноблюючи при цьому корінне населення, яке хоч і 1979 року отримало власну автономію, але затаїло національну образу на свою метрополію.
🗃2008 року це вилилося в національний референдум, де 76% гренландців проголосували за розширення автономії, що призвело до прийняття нового закону про самоврядування 2009 року. Згідно з ним, гренландська мова стала єдиною офіційною, місцевий уряд отримав контроль над поліцією, судовою системою та природними ресурсами, а самі гренландці отримали право проводити референдум щодо власної незалежності.
Основними політичними силами, що підтримують незалежність, є лівоцентристські партії Інуїт Атакатігііт (Народне співтовариство) та Сіумут (Вперед), які разом формують правлячу коаліцію (контролюють 22 з 31 місць в парламенті). Вони виступають за поступовий перехід до незалежності через розвиток економіки та зменшення залежності від данських субсидій.
📄І за даними опитування, проведеного вченими Копенгагенського університету 2019 року, принаймні 67,7% гренландців хотіли б, щоб колись їхня країна відокремилася від Данії. А єдиним стримувальним фактором у цьому питанні є побоювання, що без данських субсидій і без того слабка економіка острова навряд чи вижила б.
➡️І ось саме на цьому побоюванні може зіграти Трамп, запропонувавши вже незалежній Гренландії договір про вільну асоціацію (COFA), як з деякими острівними країнами, який надає Америці майже необмежений економічний та військовий доступ на території країни, зберігаючи формальну незалежність останньої, й дозволяючи її громадянам вільно подорожувати та працювати у США. Якщо вірити підрахункам The Economist, така угода коштувала б Трампу по мільйону на кожного жителя, або всього 56 мільярдів доларів, принісши при цьому в рази більше плюсів Америці та зробивши кожного гренландця мільйонером.
#сепаратизм
🇺🇦 POLITpedia
🇬🇱Гренландія — найбільший острів у світі, розташований між Північним Льодовитим і Атлантичним океанами, який формально є автономною територією Королівства Данія і приєднання якого в останні тижні стало ідеєю фікс нової ймовірної геополітичної доктрини обраного, але ще не чинного президента США Дональда Трампа. Проте чи знали ви, що острів і без територіальних зазіхань американців досить давно прагне позбутися данського підданства?
Маючи величезну площу розміром понад 2,1 мільйона км², через складні географічні умови (80% острова — непридатний для життя льодовиковий щит) населення Гренландії складає всього близько 56 тисяч осіб, які проживають переважно в прибережних містах на півдні, таких як столиця Нуук, що робить його найменш густонаселеним регіоном у світі (0,03 особи на км²).
👥Близько 88% усього населення складають інуїти (ескімоси) — корінні жителі Північної Америки, решта — переважно данці й інші скандинави. Більшість населення розмовляє єдиною офіційною гренландською мовою (калааллісут), яка належить до ескімосько-алеутської мовної сім'ї, хоча данська також часто використовується, особливо в офіційному діловодстві.
🪙Як я вже згадував у своєму недавньому дописі, економіка Гренландії значною мірою залежить від риболовлі та щорічних субсидій від Данії, які складають близько 3,4 мільярда данських крон (приблизно $500 млн), або майже третину всього гренландського бюджету. Проте під льодовиками острова знаходяться величезні поклади 43 з 50 мінералів та вуглеводнів, які уряд США зараз вважає "критично важливими", куди входять мінімум 3% усіх розвіданих світових покладів нафти, трильйони кубометрів газу, незліченні поклади урану, літію та бог зна чого, що зберігається під товщею вікової мерзлоти, яка активно розтає.
🇩🇰Данці цей шматок замерзлої землі, яка колись становила інтерес лише для китобоїв, отримали 1814 року, коли після наполеонівських війн були змушені віддати шведам Норвегію, котра з 13 сторіччя і була власницею острова, і від якої він і перейшов під управління колишнім партнерам по унії. І аж до 1953 року острів мав статус колонії, що позбавляло його населення данського громадянства та давало змогу колонізаторам нав'язувати свою культуру й мову, пригноблюючи при цьому корінне населення, яке хоч і 1979 року отримало власну автономію, але затаїло національну образу на свою метрополію.
🗃2008 року це вилилося в національний референдум, де 76% гренландців проголосували за розширення автономії, що призвело до прийняття нового закону про самоврядування 2009 року. Згідно з ним, гренландська мова стала єдиною офіційною, місцевий уряд отримав контроль над поліцією, судовою системою та природними ресурсами, а самі гренландці отримали право проводити референдум щодо власної незалежності.
Основними політичними силами, що підтримують незалежність, є лівоцентристські партії Інуїт Атакатігііт (Народне співтовариство) та Сіумут (Вперед), які разом формують правлячу коаліцію (контролюють 22 з 31 місць в парламенті). Вони виступають за поступовий перехід до незалежності через розвиток економіки та зменшення залежності від данських субсидій.
📄І за даними опитування, проведеного вченими Копенгагенського університету 2019 року, принаймні 67,7% гренландців хотіли б, щоб колись їхня країна відокремилася від Данії. А єдиним стримувальним фактором у цьому питанні є побоювання, що без данських субсидій і без того слабка економіка острова навряд чи вижила б.
➡️І ось саме на цьому побоюванні може зіграти Трамп, запропонувавши вже незалежній Гренландії договір про вільну асоціацію (COFA), як з деякими острівними країнами, який надає Америці майже необмежений економічний та військовий доступ на території країни, зберігаючи формальну незалежність останньої, й дозволяючи її громадянам вільно подорожувати та працювати у США. Якщо вірити підрахункам The Economist, така угода коштувала б Трампу по мільйону на кожного жителя, або всього 56 мільярдів доларів, принісши при цьому в рази більше плюсів Америці та зробивши кожного гренландця мільйонером.
#сепаратизм
🇺🇦 POLITpedia
08.12.202412:14
🇺🇸🦅Промова яструба Макконелла
🗣Учора у США в Президентській бібліотеці імені Рональда Рейгана відбувся один з головних заходів американських консерваторів - щорічний Форум національної оборони Рейгана, де головною зіркою став старий у всіх сенсах республіканський яструб та вже колишній лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконелл, який був там номінований на нагороду "Мир через силу" та який уже наступного року, на жаль, іде на заслужену пенсію.
Там він виголосив досить велику красномовну промову, яка найвлучніше описує те, що потрібно Америці та чим зараз займаються нові республіканці, прикриваючись ім'ям Рейгана (повний текст):
Продовження промови👇
🗣Учора у США в Президентській бібліотеці імені Рональда Рейгана відбувся один з головних заходів американських консерваторів - щорічний Форум національної оборони Рейгана, де головною зіркою став старий у всіх сенсах республіканський яструб та вже колишній лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконелл, який був там номінований на нагороду "Мир через силу" та який уже наступного року, на жаль, іде на заслужену пенсію.
Там він виголосив досить велику красномовну промову, яка найвлучніше описує те, що потрібно Америці та чим зараз займаються нові республіканці, прикриваючись ім'ям Рейгана (повний текст):
Я вірю в американську першість і в силу альянсів. Я не вибачаюся за ці переконання, і я простежую їх безпосередньо на прикладі нашого 40-го президента. Президент Рейган знав, що принципи, які керували тріумфом Заходу, не можна відкидати разом з уламками радянської тиранії. Він звернув нашу увагу на стару приказку, що "Америка велика, тому що вона добра, і якщо Америка коли-небудь перестане бути доброю, Америка перестане бути великою". І так само, як велич слідує за добром, він нагадав нам про інший, не менш важливий принцип: мир через силу
У Бібліотеці Рейгана я проповідую хору. Але у Вашингтоні, коли ми вступаємо в нову еру суперництва великих держав, впливові голоси хочуть залишити за дверима уроки останнього такого суперництва, холодної війни. По обидва боки нашої політики закріплюється небезпечна вигадка про те, що американська першість і плоди нашого лідерства є самодостатніми. Навіть зараз, коли члени НАТО і союзники в Індо-Тихоокеанському регіоні поновлюють свої зобов'язання щодо жорсткої сили, оперативної сумісності і колективної оборони, дехто ставить під сумнів власну роль Америки в центрі цих інституцій і партнерств, що примножують силу
У партії, яку колись так вміло очолював Рональд Рейган, стає все більш модною думка про те, що тип глобального лідерства, який він моделював, більше не є місцем для Америки. Але давайте будемо абсолютно відвертими: Америку не зроблять знову великою ті, хто задовольняється управлінням нашим занепадом.
Тож як нам повернути цю хвилю назад? Як нам відновити тверду американську відданість миру через силу? Відповіді на це ґрунтуватимуться на центральній ролі жорсткої сили і важливості альянсів та партнерств - речі, які добре розумів наш 40-й президент. Це означатиме підтримку друзів, які потребують допомоги - чи то вони чинять опір неорадянському імперіалізму в Україні, чи то підтримуваній Іраном терористичній різанині в Ізраїлі, чи то гегемонії КНР в Індо-Тихоокеанському регіоні.
І ми повинні знову пригадати ще один урок лідерства президента Рейгана: зв'язок між спроможністю і довірою. 40-й Верховний головнокомандувач знав, що для зміни радянської поведінки потрібні як військова спроможність запобігти ворожим діям або покарати за них, так і воля реалізувати цю спроможність і виконати погрози.
Сьогодні Сполучені Штати дали світові привід сумніватися як у нашій спроможності, так і в нашій надійності. Роками ми нехтували своєю військовою готовністю, глибиною нашого арсеналу і нашою оборонно-промисловою базою. Ми дозволили атрофуватись нашим можливостям стримування. І ми дозволили ваганням і напівзаходам виснажити потенціал тих сил і засобів, які ми зберегли.
Відновлення цього механізму стримування і впливу починається з інвестицій в національну оборонну промисловість з покоління в покоління. Ми маємо рацію, коли говоримо про зростаючу узгодженість і координацію дій Китаю, Росії і Ірану. Вони становлять найсерйознішу спільну загрозу безпеці США з часів холодної війни - або навіть Другої світової війни. Але якщо ми маємо на увазі те, що говоримо, то ми повинні інвестувати відповідно.
Продовження промови👇
27.11.202423:10
🗣Але єдине, що все ж не дає мені спокою, - відсутність у того ж Келлога, як і загалом у команди Трампа, плану "Б".
Келлог усе інтерв'ю присвятив тому, щоб нівелювати занепокоєння України щодо ймовірних переговорів, але єдиним аргументом, чому москва має піти на перемовини, у нього була гарантія невступу України до НАТО та Трамп як посередник, з яким усі будуть говорити.
Але хто сказав, що цього вистачить, щоб у Кремлі захотіли цих переговорів? Чи чули ви останнім часом хоч одну заяву про те, що вони готові до якнайшвидшого врегулювання війни?
Я лише чув, що всі плани будуть виконані, Захід все ближче до того, щоб стати стороною конфлікту, тим самим його затягуючи та багато іншої дурні. Але жодного слова про готовність до перемовин (не враховуючи слів путіна про те, що він готовий до обговорень миру лише на умовах Стамбулу та виходу ЗСУ з Херсону й Запоріжжя).
І щодо цього досить влучно висловився колишній посол США в Москві, який там перебував, як за Трампа, так і за Байдена, Джон Салліван (не плутати з Джейком "Деескалатором"). Так, на одному з подкастів у BBC він сказав, що переговори в західному розумінні - переговори, засновані на довірі та чесному пошуку компромісів - з Путіним і Кремлем неможливі.
А непокоїть мене те, якою буде реакція Трампа та його оточення, коли вони все ж зрозуміють, що цей Салліван таки виявиться правим. І буде славно, якщо 47-й президент все ж вирішить нас настільки посилити, щоб таки посадити путіна за стіл переговорів, а не просто розведе руками, сказавши, що зробив усе, що міг, та почне займатися внутрішніми американськими проблемами, кинувши все на нас та Європу.
Келлог усе інтерв'ю присвятив тому, щоб нівелювати занепокоєння України щодо ймовірних переговорів, але єдиним аргументом, чому москва має піти на перемовини, у нього була гарантія невступу України до НАТО та Трамп як посередник, з яким усі будуть говорити.
Але хто сказав, що цього вистачить, щоб у Кремлі захотіли цих переговорів? Чи чули ви останнім часом хоч одну заяву про те, що вони готові до якнайшвидшого врегулювання війни?
Я лише чув, що всі плани будуть виконані, Захід все ближче до того, щоб стати стороною конфлікту, тим самим його затягуючи та багато іншої дурні. Але жодного слова про готовність до перемовин (не враховуючи слів путіна про те, що він готовий до обговорень миру лише на умовах Стамбулу та виходу ЗСУ з Херсону й Запоріжжя).
І щодо цього досить влучно висловився колишній посол США в Москві, який там перебував, як за Трампа, так і за Байдена, Джон Салліван (не плутати з Джейком "Деескалатором"). Так, на одному з подкастів у BBC він сказав, що переговори в західному розумінні - переговори, засновані на довірі та чесному пошуку компромісів - з Путіним і Кремлем неможливі.
Не зрозумійте мене неправильно: нам треба говорити з росіянами, треба викладати їм наші позиції і, що важливо, слухати, що вони говорять нам, але це не переговори! Що говорить путін, на які компроміси він готовий? Ні на які! Він ніколи не піде на поступки щодо його військових цілей, тобто "денацифікації та демілітаризації" України. І Україна - це тільки початок.
Путін може погодитися на припинення вогню, якщо ситуація на фронті змусить його шукати перепочинку, але це буде лише перепочинок.
Якщо ви думатимете про переговори з ним у тому дусі, в якому ми на Заході розуміємо переговори, на вас чекає провал.
А непокоїть мене те, якою буде реакція Трампа та його оточення, коли вони все ж зрозуміють, що цей Салліван таки виявиться правим. І буде славно, якщо 47-й президент все ж вирішить нас настільки посилити, щоб таки посадити путіна за стіл переговорів, а не просто розведе руками, сказавши, що зробив усе, що міг, та почне займатися внутрішніми американськими проблемами, кинувши все на нас та Європу.
26.11.202411:09
🇷🇴🗳Румунські вибори: чому не все втрачено
🗣Друзі, вибачаюсь, вчора не знайшлося часу приділити увагу румунським виборам, які, як я певен, ви вже знаєте, закінчилися досить несподіваним результатом з перемогою у першому турі Каліна Джорджеску - промосковського неофашиста в прямому сенсі слова.
І чесно зізнаюсь, коли я писав, що румунські вибори важливі та цікаві не менш ніж молдавські, я й подумати не міг, що там результати будуть діаметрально протилежні і голоси діаспори, яка врятувала проєвропейський вибір молдован, стануть причиною перемоги ультраправого євроскептика в Румунії.
➡️Мене ж особисто зацікавило, наскільки передвиборча соціологія цього року виявилась неточною майже всюди, де проходили і вибори, а в Румунії, де цей самий Калін Джорджеску ледве долаючи п'ятивідсотковий поріг, зміг перемогти з результатом у 4 рази вищим за прогнозований. В той же час, імовірний фаворит, прем'єр Іон Марсел Чолаку, взагалі отримав третє місце, поступившись правоцентристці Елені Ласконі усього на дві тисячі голосів.
📄Про позиції Джорджеску, думаю, вам також відомо - запеклий українофоб, євро- та НАТО-скептик, фанат путіна та купа інших "регалій". Вам також, певно, відомо, що в Румунії змішана форма правління і представницькі функції, а з ними й відповідальність за зовнішню політику лежить на президенті.
➡️І саме через те, що у керма одного з наших близьких та важливих союзників в особі Румунії може стати черговий балканський відкритий ворог нашої країни, деякі наші співвітчизники почали посипати голову попелом і ледве не готуватися до оборони Буковини та Буджаку. Проте я нагадаю, що це був лише перший тур виборів, далі на нас чекає ще другий, який пройде 8 грудня, і як я вже не раз зазначав, здебільшого є голосуванням не "за" кандидата, а "проти" того, хто вам не подобається.
Враховуючи цей факт, а також те, що навіть якщо у другому турі Джорджеску зі своїми 23% отримає голоси всіх виборців такого ж євроскептика Сіміона (з його 14% голосів), що далеко не факт, він все одно матиме менше голосів, ніж Елена Ласконі (19%), якщо вона консолідує голоси електорату усіх центристських кандидатів: 19% голосів Чолаку, 9% голосів Чуки та 6% голосів Джоане.
❕Тож від своїх слів щодо високої ймовірності повторення у другому турі сценарію 2000 року, коли кандидат від широкої центристської коаліції зміг перемогти ультранаціоналіста, я наразі не відмовляюсь.
🇺🇦 POLITpedia
🗣Друзі, вибачаюсь, вчора не знайшлося часу приділити увагу румунським виборам, які, як я певен, ви вже знаєте, закінчилися досить несподіваним результатом з перемогою у першому турі Каліна Джорджеску - промосковського неофашиста в прямому сенсі слова.
І чесно зізнаюсь, коли я писав, що румунські вибори важливі та цікаві не менш ніж молдавські, я й подумати не міг, що там результати будуть діаметрально протилежні і голоси діаспори, яка врятувала проєвропейський вибір молдован, стануть причиною перемоги ультраправого євроскептика в Румунії.
➡️Мене ж особисто зацікавило, наскільки передвиборча соціологія цього року виявилась неточною майже всюди, де проходили і вибори, а в Румунії, де цей самий Калін Джорджеску ледве долаючи п'ятивідсотковий поріг, зміг перемогти з результатом у 4 рази вищим за прогнозований. В той же час, імовірний фаворит, прем'єр Іон Марсел Чолаку, взагалі отримав третє місце, поступившись правоцентристці Елені Ласконі усього на дві тисячі голосів.
📄Про позиції Джорджеску, думаю, вам також відомо - запеклий українофоб, євро- та НАТО-скептик, фанат путіна та купа інших "регалій". Вам також, певно, відомо, що в Румунії змішана форма правління і представницькі функції, а з ними й відповідальність за зовнішню політику лежить на президенті.
➡️І саме через те, що у керма одного з наших близьких та важливих союзників в особі Румунії може стати черговий балканський відкритий ворог нашої країни, деякі наші співвітчизники почали посипати голову попелом і ледве не готуватися до оборони Буковини та Буджаку. Проте я нагадаю, що це був лише перший тур виборів, далі на нас чекає ще другий, який пройде 8 грудня, і як я вже не раз зазначав, здебільшого є голосуванням не "за" кандидата, а "проти" того, хто вам не подобається.
Враховуючи цей факт, а також те, що навіть якщо у другому турі Джорджеску зі своїми 23% отримає голоси всіх виборців такого ж євроскептика Сіміона (з його 14% голосів), що далеко не факт, він все одно матиме менше голосів, ніж Елена Ласконі (19%), якщо вона консолідує голоси електорату усіх центристських кандидатів: 19% голосів Чолаку, 9% голосів Чуки та 6% голосів Джоане.
❕Тож від своїх слів щодо високої ймовірності повторення у другому турі сценарію 2000 року, коли кандидат від широкої центристської коаліції зміг перемогти ультранаціоналіста, я наразі не відмовляюсь.
🇺🇦 POLITpedia
27.09.202413:55
🪖Друзі, прошу максимально підтримати та поширити збір для хлопців під Курахове.
💀Саме там зараз по суті вирішується доля моєї рідної Донеччини, територію якої так прагнуть у москві і кожна гривня стає протидією цьому.
💀Саме там зараз по суті вирішується доля моєї рідної Донеччини, територію якої так прагнуть у москві і кожна гривня стає протидією цьому.
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
12.01.202513:02
🇵🇱"Поляки виключили ймовірність відправки своїх миротворців"
🗣Не так часто я публікую новини, хіба що супер резонансні, і ось ця, на мою думку, саме така. Думаю, ви вже бачили заголовки зі словами міністра оборони Польщі: "Сусідні країни не повинні відправляти миротворців в Україну, і Польща цього не робитиме". І таке формулювання зараз облітає всі наші великі й не тільки медіа.
Тільки ця фраза, о диво, як часто в нас буває, є вирваною з контексту, а саме з інтерв'ю того ж міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша виданню Financial Times (одразу зазначу, що потрібна платна підписка). Цікаво, що вона повністю цими ж медіа цитується та звучить так:
➡️Тобто простою мовою міністр каже те, що поляки вже не один раз казали: "План з тим, щоб миротворці були тільки із сусідніх до України країн – дурня. Участь у миротворчій місії мають брати всі члени НАТО і виключно під керівництвом НАТО. Все!"
Ні про яке "поляки категорично не будуть брати участь у миротворчій місії в Україні" міністр не говорить, а прямо каже, як і раніше, що вони братимуть участь, але лише з іншими союзниками по НАТО та зі спільним командуванням.
Це, до слова, вже не перша заява польського міністра оборони, яку наші медіа перекручують хтозна-як. І відповіді на питання, для чого це робити, як не заради шкідництва, у мене немає.
➡️Просто вкотре нагадаю: читайте першоджерела, а ще краще – зіставляйте факти з різних джерел, особливо якщо щось у вас викликає надто гострі емоції.
🇺🇦 POLITpedia
🗣Не так часто я публікую новини, хіба що супер резонансні, і ось ця, на мою думку, саме така. Думаю, ви вже бачили заголовки зі словами міністра оборони Польщі: "Сусідні країни не повинні відправляти миротворців в Україну, і Польща цього не робитиме". І таке формулювання зараз облітає всі наші великі й не тільки медіа.
Тільки ця фраза, о диво, як часто в нас буває, є вирваною з контексту, а саме з інтерв'ю того ж міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша виданню Financial Times (одразу зазначу, що потрібна платна підписка). Цікаво, що вона повністю цими ж медіа цитується та звучить так:
"Коли з'явиться мирний план, ми його обговоримо, але прикордонні держави не є тими, хто має будь-яким чином з'являтися зі своїми військами в Україні, тому що я вважаю, що має бути більший розподіл тягаря та диверсифікація всередині НАТО".
➡️Тобто простою мовою міністр каже те, що поляки вже не один раз казали: "План з тим, щоб миротворці були тільки із сусідніх до України країн – дурня. Участь у миротворчій місії мають брати всі члени НАТО і виключно під керівництвом НАТО. Все!"
Ні про яке "поляки категорично не будуть брати участь у миротворчій місії в Україні" міністр не говорить, а прямо каже, як і раніше, що вони братимуть участь, але лише з іншими союзниками по НАТО та зі спільним командуванням.
Це, до слова, вже не перша заява польського міністра оборони, яку наші медіа перекручують хтозна-як. І відповіді на питання, для чого це робити, як не заради шкідництва, у мене немає.
➡️Просто вкотре нагадаю: читайте першоджерела, а ще краще – зіставляйте факти з різних джерел, особливо якщо щось у вас викликає надто гострі емоції.
🇺🇦 POLITpedia
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
08.01.202511:49
🇺🇸"Головний біль" президента Трампа: "президент Маск"
🗣З моменту обрання Трампа президентом США ім'я Ілона Маска, найбагатшої людини світу та найбільшого в історії США донора президентської кампанії (загалом він витратив приблизно 270 мільйонів доларів), не сходить зі шпальт видань, як і сам Ілон не відходить від нового американського президента. Він навіть оселився на території трампівського "центру всесвіту" в Мар-а-Лаго, величезній віллі, де мешкає сам рудочолий, щоб бути якомога ближче до нього.
Це дало Ілону можливість фактично безперервного доступу до "тіла президента", з VIP-доступом до участі в усіх вечерях, заходах та зустрічах чи розмовах зі світовими лідерами та впливовими людьми, які відвідують резиденцію обраного американського президента. І хоча деякі з радників Трампа не вбачають у цьому жодних проблем, оцінюючи Маска суто як інструмент у руках нової адміністрації з його найбільшими статками в історії та правою медіаімперією X, амбіції та дії нового американського олігарха рано чи пізно можуть зіграти злий жарт із президентством Трампа, і це вже помітно.
➡️Першим дзвіночком стало те, як Маск вплинув на двопартійний проект бюджету в Конгресі, який розроблявся не один місяць, і який після оприлюднення лише кількома твітами Маска із закликом відмовитися від нього полетів у прірву. Знаковим у цьому стало те, що слово Трампа було далеко не першим – він лише потім підлаштувався, коли обговорення вже йшло повним ходом, а республіканці, які не так давно не мали нічого проти цього бюджету, ледве не ноги Маску готові були цілувати за те, що він "врятував" бюджет США від надмірних витрат.
➡️Другим випадком, звісно, стала нещодавня внутрішня боротьба у таборі MAGA щодо візи H1B, яка дозволяє наймати іноземних спеціалістів і проти якої свого часу висловлювався сам Трамп та скасування якої підтримують радикальні трампісти. Проте Ілон та його партнер Рамасвамі цю візу підтримали, наполягаючи на її необхідності, що й викликало протистояння між двома таборами та поставило Трампа в дуже незручне становище, де йому довелося обирати між своїм антимігрантським електоратом та близькими мільярдерами, перевагу в чому він віддав другим. Це була абсолютно знакова ситуація, яка змусила Трампа робити те, що він не любить – ніяковіти, через що згодом з'явились повідомлення про роздратування президента Маском.
Крім того, сюди можна віднести і втручання Маска в міжнародні справи (Британія, Німеччина) і безліч менш резонансних, але важливих твітів. Та все ж Ілон, отримавши власну медіаімперію та майже необмежений вплив на президента, який певною мірою є його ставлеником, так чи інакше перетягує на себе ковдру.
➡️Трамп дозволяє Ілону забагато, розуміючи, що він може багато й отримати. За допомогою Маска та його Super PAC, гроші з якого могли б піти на втручання (іншого слова тут не підберу) у місцеві вибори, республіканці могли б приводити до влади у штатах найбільш лояльних до себе людей та навпаки протидіяти приходу й просуванню нелояльних. З іншого боку, його медіаімперія X, яка більшою мірою допомогла Трампу перемогти на виборах, є найкращим інструментом впливу на громадську думку, особливо якщо врахувати можливість безмежного відкликання значків підтвердження.
Однак тут одразу згадуються слова Тімоті Снайдера, які той висловив журналісту The Guardian: "коли справа доходить до грошей, Трамп – маленька людина, а Маск – велика". Трамп зі своїми 6 млрд у порівнянні з 400 млрд Маска, як і зі своїми 8 мільйонами підписників у Truth Social у порівнянні з 211 мільйонами читачів Маска у X, виглядає надто малим, що фактично втягує його в токсичні відносини на другорядних ролях. Вийти з них означає втратити величезні можливості й потенційно отримати надвпливового ворога, а залишитись – поступово стати номером 2 й поступитися тією владою, до якої так довго йшов. І ось в цьому основна дилема, яка постає перед новим президентом, котрий звик бути в центрі уваги, звідки його так активно тіснить "first buddy".
🇺🇦 POLITpedia
🗣З моменту обрання Трампа президентом США ім'я Ілона Маска, найбагатшої людини світу та найбільшого в історії США донора президентської кампанії (загалом він витратив приблизно 270 мільйонів доларів), не сходить зі шпальт видань, як і сам Ілон не відходить від нового американського президента. Він навіть оселився на території трампівського "центру всесвіту" в Мар-а-Лаго, величезній віллі, де мешкає сам рудочолий, щоб бути якомога ближче до нього.
Це дало Ілону можливість фактично безперервного доступу до "тіла президента", з VIP-доступом до участі в усіх вечерях, заходах та зустрічах чи розмовах зі світовими лідерами та впливовими людьми, які відвідують резиденцію обраного американського президента. І хоча деякі з радників Трампа не вбачають у цьому жодних проблем, оцінюючи Маска суто як інструмент у руках нової адміністрації з його найбільшими статками в історії та правою медіаімперією X, амбіції та дії нового американського олігарха рано чи пізно можуть зіграти злий жарт із президентством Трампа, і це вже помітно.
➡️Першим дзвіночком стало те, як Маск вплинув на двопартійний проект бюджету в Конгресі, який розроблявся не один місяць, і який після оприлюднення лише кількома твітами Маска із закликом відмовитися від нього полетів у прірву. Знаковим у цьому стало те, що слово Трампа було далеко не першим – він лише потім підлаштувався, коли обговорення вже йшло повним ходом, а республіканці, які не так давно не мали нічого проти цього бюджету, ледве не ноги Маску готові були цілувати за те, що він "врятував" бюджет США від надмірних витрат.
➡️Другим випадком, звісно, стала нещодавня внутрішня боротьба у таборі MAGA щодо візи H1B, яка дозволяє наймати іноземних спеціалістів і проти якої свого часу висловлювався сам Трамп та скасування якої підтримують радикальні трампісти. Проте Ілон та його партнер Рамасвамі цю візу підтримали, наполягаючи на її необхідності, що й викликало протистояння між двома таборами та поставило Трампа в дуже незручне становище, де йому довелося обирати між своїм антимігрантським електоратом та близькими мільярдерами, перевагу в чому він віддав другим. Це була абсолютно знакова ситуація, яка змусила Трампа робити те, що він не любить – ніяковіти, через що згодом з'явились повідомлення про роздратування президента Маском.
Крім того, сюди можна віднести і втручання Маска в міжнародні справи (Британія, Німеччина) і безліч менш резонансних, але важливих твітів. Та все ж Ілон, отримавши власну медіаімперію та майже необмежений вплив на президента, який певною мірою є його ставлеником, так чи інакше перетягує на себе ковдру.
➡️Трамп дозволяє Ілону забагато, розуміючи, що він може багато й отримати. За допомогою Маска та його Super PAC, гроші з якого могли б піти на втручання (іншого слова тут не підберу) у місцеві вибори, республіканці могли б приводити до влади у штатах найбільш лояльних до себе людей та навпаки протидіяти приходу й просуванню нелояльних. З іншого боку, його медіаімперія X, яка більшою мірою допомогла Трампу перемогти на виборах, є найкращим інструментом впливу на громадську думку, особливо якщо врахувати можливість безмежного відкликання значків підтвердження.
Однак тут одразу згадуються слова Тімоті Снайдера, які той висловив журналісту The Guardian: "коли справа доходить до грошей, Трамп – маленька людина, а Маск – велика". Трамп зі своїми 6 млрд у порівнянні з 400 млрд Маска, як і зі своїми 8 мільйонами підписників у Truth Social у порівнянні з 211 мільйонами читачів Маска у X, виглядає надто малим, що фактично втягує його в токсичні відносини на другорядних ролях. Вийти з них означає втратити величезні можливості й потенційно отримати надвпливового ворога, а залишитись – поступово стати номером 2 й поступитися тією владою, до якої так довго йшов. І ось в цьому основна дилема, яка постає перед новим президентом, котрий звик бути в центрі уваги, звідки його так активно тіснить "first buddy".
🇺🇦 POLITpedia
07.12.202407:24
🇷🇴Трошки про скасування першого туру президентських виборів у Румунії
Учора Конституційний суд Румунії офіційно скасував результати першого туру президентських виборів після того, як президент країни опублікував дані розвідки про те, що москва втручалась у виборчий процес, просуваючи Джорджеску через сотні різних тікток та телеграм-акаунтів, що допомогло йому з аутсайдерів опитувань вибитися у лідери перегонів.
🗣Прецедент, чесно кажучи, доволі цікавий, особливо враховуючи той факт, що другий тур мав би вже завтра розпочатися, а голосування на закордонних дільницях уже йшло, що спричинило анулювання цих голосів. Проте цікавий він і тим, що таке рішення може зіграти поганий жарт з румунською демократією.
➡️З одного боку, перевибори були б вигідні правопопулістам, адже вони могли б призвести до виходу у другий тур уже не Джорджеску та Ласконі, а Джорджеску/Сіміона та чинного прем'єра Чолаку, який набрав усього на дві тисячі менше голосів, ніж Ласконі, та якого промосковським кандидатам було б простіше перемогти через те, що він представник чинної влади, за яку в другому турі кожної країни не дуже полюбляють голосувати.
Додатковим аргументом на користь версії про зацікавленість ультраправих у перевиборах є те, що першим звернувся до Конституційного суду з вимогою скасувати результати виборів саме Крістіан Терхеш - лідер Румунської національно-консервативної партії та депутат Європарламенту від партії любителя путіна Джорджа Сіміона (AUR).
➡️Проте цей доказ, особисто я, вважаю трохи сумнівним через саму одіозність Терхеша та факт того, що він декілька місяців тому звинувачував того ж Сіміона у роботі на москву та казав, що існують плівки його зустрічей з представниками ГРУ, які має, на диво, українська розвідка. Тому тут поки питаннячко.
Та все ж, навіть якщо Джорджеску вибуває, залишається такий же промосковський Сіміон, який, я нагадаю, посів четверте місце і до якого, скоріше за все, перейдуть голоси першого.
➡️З іншого боку, такі вибори не дуже то й вигідні правоцентристам на чолі з Ласконі, яка вже почала консолідувати румунів та центристські політсили навколо себе для боротьби з ультраправими, маючи всі шанси перемогти. А тепер, коли така загроза буде "зруйнована" повторним першим туром, вона може і взагалі не перемогти, просто за фактом того, що вже згаданий Чолаку набере більшу частку голосів. І тоді ми повертаємось до першої проблеми.
❕Загалом, єдина надія на те, що голоси румунів як мінімум гарантують друге місце для Ласконі, а з ними й вихід у другий тур, де її шанси на перемогу над правопопулістами будуть явно вищими, ніж у Чолаку. А якщо станеться диво і в другий тур взагалі пройдуть і Ласконі, і Чолаку, про долю Румунії як нашого близького союзника годі буде й перейматися.
🥳І так, тікток все ж треба заборонити)
🇺🇦 POLITpedia
Учора Конституційний суд Румунії офіційно скасував результати першого туру президентських виборів після того, як президент країни опублікував дані розвідки про те, що москва втручалась у виборчий процес, просуваючи Джорджеску через сотні різних тікток та телеграм-акаунтів, що допомогло йому з аутсайдерів опитувань вибитися у лідери перегонів.
🗣Прецедент, чесно кажучи, доволі цікавий, особливо враховуючи той факт, що другий тур мав би вже завтра розпочатися, а голосування на закордонних дільницях уже йшло, що спричинило анулювання цих голосів. Проте цікавий він і тим, що таке рішення може зіграти поганий жарт з румунською демократією.
➡️З одного боку, перевибори були б вигідні правопопулістам, адже вони могли б призвести до виходу у другий тур уже не Джорджеску та Ласконі, а Джорджеску/Сіміона та чинного прем'єра Чолаку, який набрав усього на дві тисячі менше голосів, ніж Ласконі, та якого промосковським кандидатам було б простіше перемогти через те, що він представник чинної влади, за яку в другому турі кожної країни не дуже полюбляють голосувати.
Додатковим аргументом на користь версії про зацікавленість ультраправих у перевиборах є те, що першим звернувся до Конституційного суду з вимогою скасувати результати виборів саме Крістіан Терхеш - лідер Румунської національно-консервативної партії та депутат Європарламенту від партії любителя путіна Джорджа Сіміона (AUR).
➡️Проте цей доказ, особисто я, вважаю трохи сумнівним через саму одіозність Терхеша та факт того, що він декілька місяців тому звинувачував того ж Сіміона у роботі на москву та казав, що існують плівки його зустрічей з представниками ГРУ, які має, на диво, українська розвідка. Тому тут поки питаннячко.
Та все ж, навіть якщо Джорджеску вибуває, залишається такий же промосковський Сіміон, який, я нагадаю, посів четверте місце і до якого, скоріше за все, перейдуть голоси першого.
➡️З іншого боку, такі вибори не дуже то й вигідні правоцентристам на чолі з Ласконі, яка вже почала консолідувати румунів та центристські політсили навколо себе для боротьби з ультраправими, маючи всі шанси перемогти. А тепер, коли така загроза буде "зруйнована" повторним першим туром, вона може і взагалі не перемогти, просто за фактом того, що вже згаданий Чолаку набере більшу частку голосів. І тоді ми повертаємось до першої проблеми.
❕Загалом, єдина надія на те, що голоси румунів як мінімум гарантують друге місце для Ласконі, а з ними й вихід у другий тур, де її шанси на перемогу над правопопулістами будуть явно вищими, ніж у Чолаку. А якщо станеться диво і в другий тур взагалі пройдуть і Ласконі, і Чолаку, про долю Румунії як нашого близького союзника годі буде й перейматися.
🥳І так, тікток все ж треба заборонити)
🇺🇦 POLITpedia
27.11.202422:52
🇺🇸Призначення Кіта Келлога: чому це не зрада
🗣Зараз потроху нашим телеграмом несеться новина про призначення Трампом на майбутню посаду представника з урегулювання нашої війни екс-генерал-лейтенанта, колишнього радника з нацбезпеки екс-віце-президента рудочолого Майка Пенса та автора "договорнячка імені Трампа" Джозефа Кіта Келлога.
Як неважко здогадатися, саме 80-річний Келлог описав кордони ймовірної мирної угоди, які зараз у двох реченнях описують наші новинні телеграм-канали, згадуючи: відмову від територій в обмін на постачання американської зброї та відмову від вступу до НАТО
📄Все б нічого, але це дуже спрощена та багато в чому перекручена версія позиції Келлога, яку він ще влітку виклав у досить великому інтерв'ю "Голосу Америки". Повністю його я не вставлятиму, але основні цитати наведу:
Скажімо, півтора року тому росіяни накивали п’ятами. І якби ми, Захід, тоді надали те обладнання, про яке просив президент Зеленський, то ви, мабуть, могли б завершити справу. Ви могли дійти до Азовського моря через Херсон, розділивши їх навпіл. І це те, що ви хотіли зробити. Але оскільки Захід, а особливо Америка, дуже повільно постачали вам обладнання та необхідну підтримку, це дозволило росіянам піти в наступ. Тож я певною мірою звинувачую цю адміністрацію (Байдена) та Захід у тому, що вони не підтримали Україну, коли вони повинні були це зробити.
Зараз російська армія на фронті в Україні складається із приблизно 460 тисяч осіб. Армія Сполучених Штатів, діюча армія, нараховує лише 440 тисяч. Як покласти цьому край, захистивши Україну і суверенітет України? І – переконатися, що цього ніколи не повториться? Я вживаю термін "зробити Україну Спартою Європи", щоб на них більше ніхто не напав.
Ми повинні дати більше зброї, тому що ви не можете довіряти росіянам. Іноді доводиться дивитися на те, що ми в Америці називаємо "довгою грою". А це - гарантії безпеки, фінансова підтримка, військова підтримка. Й ми повинні донести це до американського народу.
Ми повинні дати росіянам причини для переговорів. Можливо, у короткотерміновій перспективі ми кажемо Україні, що ми не будемо підтримувати ваш вступ до НАТО, але ми даємо вам двосторонню угоду про безпеку, яку має ратифікувати Сенат. Ми повинні укласти угоду, як ми зробили з Кореєю, багато років тому - з Тайванем.
Мінські угоди спрацювали не дуже добре, чи не так? Вони погані. Вони нічого не досягнули, тому що ніхто нікому не довіряв, і ніхто не працював разом. У вас був Мінськ-1 – не вдався. Мінськ-2 – не вдався. Будапештський меморандум – провалений. Тож ви повинні мати певний ступінь впевненості та безпеки.
Роззброєння та зменшення армії України - неприйнятна вимога. І ви не вступаєте в переговори з неприйнятними вимогами. Але тут потрібний посередник, який може сісти і фактично домовитися з обома сторонами. Це може бути Трамп.
Люди на Заході не усвідомлюють масштабів цієї війни. Це найбільша війна в Європі після Другої світової війни. Вона ведеться між двома найбільшими країнами Європи. Втрати – абсолютно жахливі. Більше, ніж ми втратили у В’єтнамі, більше, ніж росіяни втратили в Афганістані. І неможливо так продовжувати накопичувати збитки.
Це надто велика країна. Я був там. Я був в Ізюмі, я був у Харкові, і я бачив, що росіяни зробили. В мене немає любові до росіян. Є підтримка суверенітету. Треба знайти спосіб як його захистити. Це не означає, що ми кажемо віддати землю. Має бути спосіб це виправити.
➡️ Тож, озвучена Келлогом позиція виглядає вже не такою зрадницькою, як її прийнято розносити. Основним мотивом постає захист суверенітету (незалежності) України БЕЗ відмови від повернення власних територій, з працюючими двосторонніми гарантіями безпеки від Вашингтона та наданням зброї у такій кількості, яка б відвадила путіна від спроби повторного вторгнення, але все ж без швидкого вступу до НАТО та з зупинкою на лінії розмежування.
🇺🇦Тому призначення такої людини на цю посаду - все ж величезний плюс для нашої країни.
🇺🇦 POLITpedia
🗣Зараз потроху нашим телеграмом несеться новина про призначення Трампом на майбутню посаду представника з урегулювання нашої війни екс-генерал-лейтенанта, колишнього радника з нацбезпеки екс-віце-президента рудочолого Майка Пенса та автора "договорнячка імені Трампа" Джозефа Кіта Келлога.
Як неважко здогадатися, саме 80-річний Келлог описав кордони ймовірної мирної угоди, які зараз у двох реченнях описують наші новинні телеграм-канали, згадуючи: відмову від територій в обмін на постачання американської зброї та відмову від вступу до НАТО
📄Все б нічого, але це дуже спрощена та багато в чому перекручена версія позиції Келлога, яку він ще влітку виклав у досить великому інтерв'ю "Голосу Америки". Повністю його я не вставлятиму, але основні цитати наведу:
Ніхто ніколи не казав, що "треба лише змусити українців віддати свої землі Росії". Ми ніколи цього не говорили, ми просто шукаємо вихід.
Скажімо, півтора року тому росіяни накивали п’ятами. І якби ми, Захід, тоді надали те обладнання, про яке просив президент Зеленський, то ви, мабуть, могли б завершити справу. Ви могли дійти до Азовського моря через Херсон, розділивши їх навпіл. І це те, що ви хотіли зробити. Але оскільки Захід, а особливо Америка, дуже повільно постачали вам обладнання та необхідну підтримку, це дозволило росіянам піти в наступ. Тож я певною мірою звинувачую цю адміністрацію (Байдена) та Захід у тому, що вони не підтримали Україну, коли вони повинні були це зробити.
Зараз російська армія на фронті в Україні складається із приблизно 460 тисяч осіб. Армія Сполучених Штатів, діюча армія, нараховує лише 440 тисяч. Як покласти цьому край, захистивши Україну і суверенітет України? І – переконатися, що цього ніколи не повториться? Я вживаю термін "зробити Україну Спартою Європи", щоб на них більше ніхто не напав.
Ми повинні дати більше зброї, тому що ви не можете довіряти росіянам. Іноді доводиться дивитися на те, що ми в Америці називаємо "довгою грою". А це - гарантії безпеки, фінансова підтримка, військова підтримка. Й ми повинні донести це до американського народу.
Ми повинні дати росіянам причини для переговорів. Можливо, у короткотерміновій перспективі ми кажемо Україні, що ми не будемо підтримувати ваш вступ до НАТО, але ми даємо вам двосторонню угоду про безпеку, яку має ратифікувати Сенат. Ми повинні укласти угоду, як ми зробили з Кореєю, багато років тому - з Тайванем.
Мінські угоди спрацювали не дуже добре, чи не так? Вони погані. Вони нічого не досягнули, тому що ніхто нікому не довіряв, і ніхто не працював разом. У вас був Мінськ-1 – не вдався. Мінськ-2 – не вдався. Будапештський меморандум – провалений. Тож ви повинні мати певний ступінь впевненості та безпеки.
Роззброєння та зменшення армії України - неприйнятна вимога. І ви не вступаєте в переговори з неприйнятними вимогами. Але тут потрібний посередник, який може сісти і фактично домовитися з обома сторонами. Це може бути Трамп.
Люди на Заході не усвідомлюють масштабів цієї війни. Це найбільша війна в Європі після Другої світової війни. Вона ведеться між двома найбільшими країнами Європи. Втрати – абсолютно жахливі. Більше, ніж ми втратили у В’єтнамі, більше, ніж росіяни втратили в Афганістані. І неможливо так продовжувати накопичувати збитки.
Це надто велика країна. Я був там. Я був в Ізюмі, я був у Харкові, і я бачив, що росіяни зробили. В мене немає любові до росіян. Є підтримка суверенітету. Треба знайти спосіб як його захистити. Це не означає, що ми кажемо віддати землю. Має бути спосіб це виправити.
➡️ Тож, озвучена Келлогом позиція виглядає вже не такою зрадницькою, як її прийнято розносити. Основним мотивом постає захист суверенітету (незалежності) України БЕЗ відмови від повернення власних територій, з працюючими двосторонніми гарантіями безпеки від Вашингтона та наданням зброї у такій кількості, яка б відвадила путіна від спроби повторного вторгнення, але все ж без швидкого вступу до НАТО та з зупинкою на лінії розмежування.
🇺🇦Тому призначення такої людини на цю посаду - все ж величезний плюс для нашої країни.
🇺🇦 POLITpedia
24.11.202416:03
🕊Про мирні ініціативи Трампа від The Guardian
🗣Сьогодні у The Guardian вийшла аналітичну статтю Пітера Померанцева, присвячена роздумам про те, як саме Європа та Велика Британія можуть вплинути на мирні ініціативи Трампа. Автор, розмірковуючи про можливості Трампа посадити Київ з москвою за стіл переговорів, зазначає, що всі в цьому питанні дивляться зовсім не туди.
➡️Померанцев наголошує, що більшість розмірковує над тим, що Трамп може запропонувати путіну і що Україна може запропонувати рудочолому, але не замислюються про те, що саме європейці з британцями можуть стати справжньою опорою для України, здатною замінити роль американців та відновити союзницькі відносини між Вашингтоном та Брюсселем.
💬За словами Померанцева, європейці можуть запропонувати те, чого прагне сам Трамп:
➖ конфіскувати 300 мільярдів заморожених активів Москви з європейських банків, спрямувавши ці кошти на придбання американської зброї та обладнання для України, скасувавши необхідність фінансування з американських податків;
➖ збільшити колективні витрати на оборону, перевищивши поріг у 2% ВВП за стандартами НАТО;
➖ допомогти в економічному протистоянні США з Китаєм, приєднавшись до митних обмежень проти Піднебесної;
➖ посилити тиск на Іран;
➖ забезпечити можливу присутність європейських миротворців в Україні, сприяючи зосередженню американських сил та ресурсів на тихоокеанському регіоні.
Тобто автор пропонує європейцям виступити єдиним фронтом та запропонувати Трампу свою допомогу, посиливши як українські переговорні позиції, так і задовольнивши побажання американського лідера.
➡️Однак увагу я звернув на цю статтю не стільки через її досить базований зміст, скільки через те, як деякі "генії" на адмінах величезних телеграм-каналів понесли її в наш інформаційний простір. Як гадаєте, який фрагмент з цього надцікавого матеріалу вони взяли?
Просто вирвали з контексту роздуми автора про те, як Трамп міг би вести переговори вигідні путіну. Де Померанцев каже, що в команді Трампа є люди, які могли б погодитися на московські умови, включаючи примус України відмовитися від суверенітету над певними територіями та погодження на демілітаризацію в обмін на розрив путінської військової співпраці з Пекіном.
Проте в статті немає жодного слова про те, що це прагне зробити сам Трамп, як і про те, що на це погодиться кремль, що особливо підкреслює автор.
➡️Тобто, всі ці сенсаційні новини про те, що "Трамп готовий вести переговори з Україною на умовах Путіна, якщо Росія розірве військові зв'язки з Китаєм" - знову вирвана з контексту дурня. І мене, чесно кажучи, вже досить давно дратує, як у погоні за хайпом наші телеграм-гіганти перепощують один в одного інформацію, яка рідко має щось спільне з реальністю та першоджерелом, при цьому ще більш погіршуючи психологічний стан і без того виснаженого суспільства.
❕Тому вкотре наголошую: якщо ви бачите якусь супер резонансну новину, подану як сенсацію в одному заголовку, не полінуйтеся знайти та прочитати першоджерело! Можливо тоді світ для вас заграє трохи іншими барвами і все виявиться не настільки жахливим.
🇺🇦 POLITpedia
🗣Сьогодні у The Guardian вийшла аналітичну статтю Пітера Померанцева, присвячена роздумам про те, як саме Європа та Велика Британія можуть вплинути на мирні ініціативи Трампа. Автор, розмірковуючи про можливості Трампа посадити Київ з москвою за стіл переговорів, зазначає, що всі в цьому питанні дивляться зовсім не туди.
➡️Померанцев наголошує, що більшість розмірковує над тим, що Трамп може запропонувати путіну і що Україна може запропонувати рудочолому, але не замислюються про те, що саме європейці з британцями можуть стати справжньою опорою для України, здатною замінити роль американців та відновити союзницькі відносини між Вашингтоном та Брюсселем.
💬За словами Померанцева, європейці можуть запропонувати те, чого прагне сам Трамп:
➖ конфіскувати 300 мільярдів заморожених активів Москви з європейських банків, спрямувавши ці кошти на придбання американської зброї та обладнання для України, скасувавши необхідність фінансування з американських податків;
➖ збільшити колективні витрати на оборону, перевищивши поріг у 2% ВВП за стандартами НАТО;
➖ допомогти в економічному протистоянні США з Китаєм, приєднавшись до митних обмежень проти Піднебесної;
➖ посилити тиск на Іран;
➖ забезпечити можливу присутність європейських миротворців в Україні, сприяючи зосередженню американських сил та ресурсів на тихоокеанському регіоні.
Тобто автор пропонує європейцям виступити єдиним фронтом та запропонувати Трампу свою допомогу, посиливши як українські переговорні позиції, так і задовольнивши побажання американського лідера.
➡️Однак увагу я звернув на цю статтю не стільки через її досить базований зміст, скільки через те, як деякі "генії" на адмінах величезних телеграм-каналів понесли її в наш інформаційний простір. Як гадаєте, який фрагмент з цього надцікавого матеріалу вони взяли?
Просто вирвали з контексту роздуми автора про те, як Трамп міг би вести переговори вигідні путіну. Де Померанцев каже, що в команді Трампа є люди, які могли б погодитися на московські умови, включаючи примус України відмовитися від суверенітету над певними територіями та погодження на демілітаризацію в обмін на розрив путінської військової співпраці з Пекіном.
Проте в статті немає жодного слова про те, що це прагне зробити сам Трамп, як і про те, що на це погодиться кремль, що особливо підкреслює автор.
➡️Тобто, всі ці сенсаційні новини про те, що "Трамп готовий вести переговори з Україною на умовах Путіна, якщо Росія розірве військові зв'язки з Китаєм" - знову вирвана з контексту дурня. І мене, чесно кажучи, вже досить давно дратує, як у погоні за хайпом наші телеграм-гіганти перепощують один в одного інформацію, яка рідко має щось спільне з реальністю та першоджерелом, при цьому ще більш погіршуючи психологічний стан і без того виснаженого суспільства.
❕Тому вкотре наголошую: якщо ви бачите якусь супер резонансну новину, подану як сенсацію в одному заголовку, не полінуйтеся знайти та прочитати першоджерело! Можливо тоді світ для вас заграє трохи іншими барвами і все виявиться не настільки жахливим.
🇺🇦 POLITpedia
Қайта жіберілді:
Права Молодь
27.09.202413:54
🚨ЗБІР для 1 ОШБ «Да Вінчі»🚨
Відкриваємо збір на авто Volkswagen T-4 для бійця з 1 ОШБ ім. Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі) друга Кума на Курахівський напрямок.
В армії або для армії!
🎯Ціль: 300 000.00 ₴
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/K5Mor7ojY
💳Номер картки банки:
5375 4112 2259 1534
💳 Приват:
5168 7451 2095 2202
❤️ Права Молодь | Долучайся!
Відкриваємо збір на авто Volkswagen T-4 для бійця з 1 ОШБ ім. Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі) друга Кума на Курахівський напрямок.
В армії або для армії!
🎯Ціль: 300 000.00 ₴
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/K5Mor7ojY
💳Номер картки банки:
5375 4112 2259 1534
💳 Приват:
5168 7451 2095 2202
❤️ Права Молодь | Долучайся!
Көрсетілген 1 - 24 арасынан 628
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.