ВЙ
Валерій Пузік
вірші, проза, живопис, книги, кіно
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніAug 25, 2020
TGlist-ке қосылған күні
Dec 24, 2024Қосылған топ
"Валерій Пузік" тобындағы соңғы жазбалар
14.02.202510:46
Поміж голосу і поміж мовчання гніздиться пам’ять. Про поета і воїна, чиї тексти навіть після його смерті проростають у нових культурах і мовах. Говорять про українську боротьбу найщирішими словами, свідчать.
Під час цього вечора аудиторія матиме нагоду ще раз і ще почути про Максима з уст його батька, Олександра Кривцова, дізнатися про його нові книги, що вийшли у світі, а також послухати його тексти з книг українською у виконанні поетів Юлії Мусаковської, Артура Дроня та Катерини Міхаліциної, а також литовською голосами перекладачів та поетів Антанаса А. Йонінаса, Марюса Бурокаса, Донатаса Петрошюса та Бенедиктаса Янушевічюса. Разом з литовськими гостями поговоримо також про те, як працює пам’ять у часі війни і як спільність у царині поезії підсилює взаємопідтримку у справі протистояння реальному ворогові.
Львів
19 лютого 18:30
Львівський культурний хаб
вулиця Князя Романа, 6
Фонд імені Максима Кривцова
Під час цього вечора аудиторія матиме нагоду ще раз і ще почути про Максима з уст його батька, Олександра Кривцова, дізнатися про його нові книги, що вийшли у світі, а також послухати його тексти з книг українською у виконанні поетів Юлії Мусаковської, Артура Дроня та Катерини Міхаліциної, а також литовською голосами перекладачів та поетів Антанаса А. Йонінаса, Марюса Бурокаса, Донатаса Петрошюса та Бенедиктаса Янушевічюса. Разом з литовськими гостями поговоримо також про те, як працює пам’ять у часі війни і як спільність у царині поезії підсилює взаємопідтримку у справі протистояння реальному ворогові.
Львів
19 лютого 18:30
Львівський культурний хаб
вулиця Князя Романа, 6
Фонд імені Максима Кривцова
15.01.202508:33
Мистецькі резиденції в ЗСУ не завжди приємні, але є моменти, які запам'ятовуються.
Написав п'єсу. Після того, як коротко розповів сюжет, запитую в побратимів:
- Яку назву з трьох ви вибрали б? 1. "Марко Проклятий", 2. "Сни проклятого Марка" чи 3. "Житіє Марка Проклятого"?
Всі проголосували за другий.
А я вагаюсь.
Написав п'єсу. Після того, як коротко розповів сюжет, запитую в побратимів:
- Яку назву з трьох ви вибрали б? 1. "Марко Проклятий", 2. "Сни проклятого Марка" чи 3. "Житіє Марка Проклятого"?
Всі проголосували за другий.
А я вагаюсь.
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
21.12.202406:29
ШАНСОН-САЙГОН*
Я знаю що ми робили на цій війні
Ми відтягували час щоб пацани могли зробити собі посвідчення
Щоб той хто хотів зїбатись зїбався з країни
Ми брали удар на себе
Щоб потім якийсь хуй уникав повістки
Щоб потім цей хуй сидів у кафешці і пив хіпстерську каву
А в кишені лежала справка про непридатність до служби
А ще давав поради іншому: шо куди і скільки в доларах занести
І ще: постив хештег #запідтримкиЗСУ
Я знаю за що вмирали пацани в Херсонській області
За довбані кавуни
І похуй усім, що за маленьке село загинуло тисячу чиїхось синів
братів
чоловіків
батьків
Похуй
На їхні імена
Вони народжені для війни - і це не видумка
Це цитата
Похуй
Вони самі вибрали смерть а я не хочу вмирати - і це теж цитата
А хто хотів?
Я запитую:
Хто з нас народжений для війни?
Хто хотів помирати?
Хто йшов на війну за "какую разніцу"?
Хто?
Грьобана хіпстерська кава
Грьобані кавуни
Грьобана хуйня
І медаль за заслуги блогерам
Які ще рік назад пиляли рілси для інсти
З Криму та москви
І все це вже гноїться в тілі країни
За яку полягло десятки тисяч бійців
приспів раз
Солдати мають властивість закінчуватись
Особливо штурмовики
Раз - штурм
Два - штурм
І батальйону немає
Він йде на доукомплектування
- Ідіть нахуй у мене справка
- Я не хочу вмирати
- А я не хочу воювати
- Економіку треба комусь піднімати
- Я тримаю культурний фронт
- А у мене місія - за грантові гроші розповідати світові про цю війну
- А у мене ще якась хуйня поки не придумав яка
Всі тримають якийсь фронт
Але блять далеко від війни
приспів два
Давайте подивимось правді в очі:
Війну не виграють
Перемогу вигризають
І до неї як до неба рачки
А солдати мають властивість закінчуватись
Особливо в посадках які прострілюються з полів
Особливо при штурмі
До речі
В штурмовиків немає в запасі ще життів
Штурмовики вмирають за кавуни
Хтось за каву
Хоча "какая разніца"
Все одно ми їх туди не посилали
користуючись нагодою
рекламна пауза
Фермерам та дачникам під сезон:
Редиска "Азовсталь"
Огірки "Привид Києва"
Кабачок "Розвідник"
Нічним хмільним:
Коктейль "Пекельна Буча" -
І на голодну тусу
(Чудовий слоган для мотивації
І єднання цілої нації)
План розбудови країни - втекти на Балі
Гарячі тури - самі літали
приспів раз
приспів два
Наприкінці потрібно сказати:
Слава Україні! -
Бах!
Бах! -
І своєю смертю
Нагодувати фейсбук та інсту
*вірш написаний за мотивами інтерв'ю письменника і ветерана Сергія Saigonа
Я знаю що ми робили на цій війні
Ми відтягували час щоб пацани могли зробити собі посвідчення
Щоб той хто хотів зїбатись зїбався з країни
Ми брали удар на себе
Щоб потім якийсь хуй уникав повістки
Щоб потім цей хуй сидів у кафешці і пив хіпстерську каву
А в кишені лежала справка про непридатність до служби
А ще давав поради іншому: шо куди і скільки в доларах занести
І ще: постив хештег #запідтримкиЗСУ
Я знаю за що вмирали пацани в Херсонській області
За довбані кавуни
І похуй усім, що за маленьке село загинуло тисячу чиїхось синів
братів
чоловіків
батьків
Похуй
На їхні імена
Вони народжені для війни - і це не видумка
Це цитата
Похуй
Вони самі вибрали смерть а я не хочу вмирати - і це теж цитата
А хто хотів?
Я запитую:
Хто з нас народжений для війни?
Хто хотів помирати?
Хто йшов на війну за "какую разніцу"?
Хто?
Грьобана хіпстерська кава
Грьобані кавуни
Грьобана хуйня
І медаль за заслуги блогерам
Які ще рік назад пиляли рілси для інсти
З Криму та москви
І все це вже гноїться в тілі країни
За яку полягло десятки тисяч бійців
приспів раз
Солдати мають властивість закінчуватись
Особливо штурмовики
Раз - штурм
Два - штурм
І батальйону немає
Він йде на доукомплектування
- Ідіть нахуй у мене справка
- Я не хочу вмирати
- А я не хочу воювати
- Економіку треба комусь піднімати
- Я тримаю культурний фронт
- А у мене місія - за грантові гроші розповідати світові про цю війну
- А у мене ще якась хуйня поки не придумав яка
Всі тримають якийсь фронт
Але блять далеко від війни
приспів два
Давайте подивимось правді в очі:
Війну не виграють
Перемогу вигризають
І до неї як до неба рачки
А солдати мають властивість закінчуватись
Особливо в посадках які прострілюються з полів
Особливо при штурмі
До речі
В штурмовиків немає в запасі ще життів
Штурмовики вмирають за кавуни
Хтось за каву
Хоча "какая разніца"
Все одно ми їх туди не посилали
користуючись нагодою
рекламна пауза
Фермерам та дачникам під сезон:
Редиска "Азовсталь"
Огірки "Привид Києва"
Кабачок "Розвідник"
Нічним хмільним:
Коктейль "Пекельна Буча" -
І на голодну тусу
(Чудовий слоган для мотивації
І єднання цілої нації)
План розбудови країни - втекти на Балі
Гарячі тури - самі літали
приспів раз
приспів два
Наприкінці потрібно сказати:
Слава Україні! -
Бах!
Бах! -
І своєю смертю
Нагодувати фейсбук та інсту
*вірш написаний за мотивами інтерв'ю письменника і ветерана Сергія Saigonа
20.12.202410:54
Книжка Валерія Залужного.
Але її ви вже, мабуть, бачили.
Але її ви вже, мабуть, бачили.
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
17.12.202407:23
Що читає Олена Зеленська —
https://stars.novyny.live/shcho-chitaie-olena-zelenska-vpodobannia-pershoyi-ledi-219847.html/amp
https://stars.novyny.live/shcho-chitaie-olena-zelenska-vpodobannia-pershoyi-ledi-219847.html/amp
15.12.202410:33
Пам’ять скріплює і тримає. Сьогодні вона міцна, як і кава на передку, та на завтра спогади блякнуть, розчиняючись у буденних турботах. Але є те, що врізається надто глибоко, аби зникнути: це війна. Пережите не стирається й не зникає. Достатньо лише заплющити очі — і пам’ять, мов старий кінопроєктор, знову оживляє кадри, від яких не втечеш.
Свої думки Максим почав фіксувати ще від 2015 року — у період його служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Чимало записів було зроблено й після демобілізації — про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де він був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. А після початку повномасштабного вторгнення Максим знову приєднався до війська і служив кулеметником. У цей нелегкий період життя він активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів, писав поезію.
книжка⬇️
https://nashformat.ua/products/na-minnomu-poli-pam-yati.-schodennyky-esei-opovidannya-709773
Свої думки Максим почав фіксувати ще від 2015 року — у період його служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Чимало записів було зроблено й після демобілізації — про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де він був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. А після початку повномасштабного вторгнення Максим знову приєднався до війська і служив кулеметником. У цей нелегкий період життя він активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів, писав поезію.
книжка⬇️
https://nashformat.ua/products/na-minnomu-poli-pam-yati.-schodennyky-esei-opovidannya-709773
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
14.12.202409:10
Ще один варіант обкладинки книжки книжки-альбому "Південний пейзаж"
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
13.12.202411:11
ЖОРНА ЗНЕЦІНЕННЯ.
ТАМАРА ГОРІХА ЗЕРНЯ:
Про літературну критику.
Хтось має це сказати, тож хай буду я. Тому що не втрачаю надію на якісь зміни у цій сфері.
Вчора книга Юлії Ілюхи "Мої жінки" стала книгою року за версією ВВС.
Ви можете зайти на сайт конкурсу і подивитися рецензію, яка представляє цю книгу читачам
Авторка рецензії - Анастасія Бачук, кореспондентка ВВС. Згідно з інформацією у її профілі на фб, пані Анастасія - регіональна журналістка з Рівного, яка приєдналася до команди ВВС у червні цього року.
Пані Анастасії книга не сподобалася. Вона називає її інфантильною, ванільною, штучною. На її думку, всі жінки у книзі говорять одним голосом - голосом авторки. І цей голос пані Анастасію не зворушив і не зацікавив, про що вона усіма способами повідомила у двох абзацах рецензії.
Скажу чесно, коли це побачили у видавництві, у дівчат опустилися руки. Такий заряд зверхності, знецінення, поверхневого судження, таке неприкрите бажання вивищитися за рахунок нівелювання чужої праці. Упередженість у найгіршому стилі фб-срачів.
- Як думаєш, може нам нема смислу іти на фінал? - запитала Іра після прочитання рецензії.
Я сказала, що іти потрібно. Зціпивши зуби, піднявши голову, не дивлячись ні на що. Тому що книга класна, навіть знакова, тому що голос авторки, яким вона говорить разом зі своїми жінками, проймає до глибини душі. Тому що це наш біль і наша велика гордість. І якщо комусь забракло чутливості, фахової підготовки чи просто людських якостей, щоб це зрозуміти, то це не наша проблема.
Я щаслива, що шановні судді "Книги року ВВС" не дослухалися до суб'єктивної думки кореспондентки ВВС Анастасії Бачук. Щаслива, що ця історія завершилася перемогою справедливості.
А пишу цей допис тому, що точно знаю: саме зараз в Україні десятки або і сотні авторів проходять через ті самі жорна знецінення. І коли у вас опускаються руки, згадайте про цей випадок.
ТАМАРА ГОРІХА ЗЕРНЯ:
Про літературну критику.
Хтось має це сказати, тож хай буду я. Тому що не втрачаю надію на якісь зміни у цій сфері.
Вчора книга Юлії Ілюхи "Мої жінки" стала книгою року за версією ВВС.
Ви можете зайти на сайт конкурсу і подивитися рецензію, яка представляє цю книгу читачам
Авторка рецензії - Анастасія Бачук, кореспондентка ВВС. Згідно з інформацією у її профілі на фб, пані Анастасія - регіональна журналістка з Рівного, яка приєдналася до команди ВВС у червні цього року.
Пані Анастасії книга не сподобалася. Вона називає її інфантильною, ванільною, штучною. На її думку, всі жінки у книзі говорять одним голосом - голосом авторки. І цей голос пані Анастасію не зворушив і не зацікавив, про що вона усіма способами повідомила у двох абзацах рецензії.
Скажу чесно, коли це побачили у видавництві, у дівчат опустилися руки. Такий заряд зверхності, знецінення, поверхневого судження, таке неприкрите бажання вивищитися за рахунок нівелювання чужої праці. Упередженість у найгіршому стилі фб-срачів.
- Як думаєш, може нам нема смислу іти на фінал? - запитала Іра після прочитання рецензії.
Я сказала, що іти потрібно. Зціпивши зуби, піднявши голову, не дивлячись ні на що. Тому що книга класна, навіть знакова, тому що голос авторки, яким вона говорить разом зі своїми жінками, проймає до глибини душі. Тому що це наш біль і наша велика гордість. І якщо комусь забракло чутливості, фахової підготовки чи просто людських якостей, щоб це зрозуміти, то це не наша проблема.
Я щаслива, що шановні судді "Книги року ВВС" не дослухалися до суб'єктивної думки кореспондентки ВВС Анастасії Бачук. Щаслива, що ця історія завершилася перемогою справедливості.
А пишу цей допис тому, що точно знаю: саме зараз в Україні десятки або і сотні авторів проходять через ті самі жорна знецінення. І коли у вас опускаються руки, згадайте про цей випадок.
13.12.202407:21
Гільзи 40мм Bofors в золоті
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
12.12.202417:44
Книгою року-2024 стала...
Збірка короткої прози "Мої жінки/My women" Юлії Ілюхи.
І це чудова новина.
Вітаємо!
Збірка короткої прози "Мої жінки/My women" Юлії Ілюхи.
І це чудова новина.
Вітаємо!
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
12.12.202406:41
І щоби там не було наприкінці
пам’ятай її любов і слова
пам’ятай як малювала вона
на останній сторінці
лінію берегову
а над нею хмару
грозову
пам’ятай як літають над морем птахи
як перетинаються шляхи
як йдуть вздовж дороги пастухи
як цукор збирають мурахи
протоптуючи свої стежки
І слова
що лунають уві сні
торкаються дерев та кущів
торкаються мрій про дім
звучать гулом маяків
вздовж узбережжя
і застигають
над піною днів
І щоби там не було наприкінці
сіль моря
на її руці
і пісок
на щоці
щоби там не було
голос її звучить
крізь сни та дні
голос її
і мова
проростають у цій ріллі
тримай її міцно у своїй руці
пам’ятай її ніжність
і сміх
2023
пам’ятай її любов і слова
пам’ятай як малювала вона
на останній сторінці
лінію берегову
а над нею хмару
грозову
пам’ятай як літають над морем птахи
як перетинаються шляхи
як йдуть вздовж дороги пастухи
як цукор збирають мурахи
протоптуючи свої стежки
І слова
що лунають уві сні
торкаються дерев та кущів
торкаються мрій про дім
звучать гулом маяків
вздовж узбережжя
і застигають
над піною днів
І щоби там не було наприкінці
сіль моря
на її руці
і пісок
на щоці
щоби там не було
голос її звучить
крізь сни та дні
голос її
і мова
проростають у цій ріллі
тримай її міцно у своїй руці
пам’ятай її ніжність
і сміх
2023
11.12.202408:30
Вперше, з моменту друку, підписував книжку "Мисливці за щастям". Тепер єдиний примірник з автографом існує.
10.12.202408:05
Блог про вечір пам'яті та відкриття фотовиставки поета і військовослужбовця Максима Кривцова в Дрогобичі
Текст: Вікторія Бура-Чеботарь
https://drohobych.city/blogs/394705/uchasniki-chitali-virshi-poeta-a-batko-spivav-pisni-yak-projshov-vechir-pamyati-maksima-krivcova
Текст: Вікторія Бура-Чеботарь
https://drohobych.city/blogs/394705/uchasniki-chitali-virshi-poeta-a-batko-spivav-pisni-yak-projshov-vechir-pamyati-maksima-krivcova
09.12.202419:15
Одна з ілюстрацій до майбутньої поетичної збірки Сергія Рубніковича.
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
Рекордтар
15.02.202523:59
74
Жазылушылар09.12.202423:59
0
Дәйексөз индексі28.02.202523:59
63
1 жазбаның қамтуы14.12.202423:59
9
Жарнамалық жазбаның қамтуы18.01.202523:59
7.14%
ER15.01.202501:26
37.84%
ERR14.02.202510:46
Поміж голосу і поміж мовчання гніздиться пам’ять. Про поета і воїна, чиї тексти навіть після його смерті проростають у нових культурах і мовах. Говорять про українську боротьбу найщирішими словами, свідчать.
Під час цього вечора аудиторія матиме нагоду ще раз і ще почути про Максима з уст його батька, Олександра Кривцова, дізнатися про його нові книги, що вийшли у світі, а також послухати його тексти з книг українською у виконанні поетів Юлії Мусаковської, Артура Дроня та Катерини Міхаліциної, а також литовською голосами перекладачів та поетів Антанаса А. Йонінаса, Марюса Бурокаса, Донатаса Петрошюса та Бенедиктаса Янушевічюса. Разом з литовськими гостями поговоримо також про те, як працює пам’ять у часі війни і як спільність у царині поезії підсилює взаємопідтримку у справі протистояння реальному ворогові.
Львів
19 лютого 18:30
Львівський культурний хаб
вулиця Князя Романа, 6
Фонд імені Максима Кривцова
Під час цього вечора аудиторія матиме нагоду ще раз і ще почути про Максима з уст його батька, Олександра Кривцова, дізнатися про його нові книги, що вийшли у світі, а також послухати його тексти з книг українською у виконанні поетів Юлії Мусаковської, Артура Дроня та Катерини Міхаліциної, а також литовською голосами перекладачів та поетів Антанаса А. Йонінаса, Марюса Бурокаса, Донатаса Петрошюса та Бенедиктаса Янушевічюса. Разом з литовськими гостями поговоримо також про те, як працює пам’ять у часі війни і як спільність у царині поезії підсилює взаємопідтримку у справі протистояння реальному ворогові.
Львів
19 лютого 18:30
Львівський культурний хаб
вулиця Князя Романа, 6
Фонд імені Максима Кривцова
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.