Софійське Братство
Громадська організація «Софійське Братство» – "Щоб усі були єдине" (Ін.17:21)
УВАГА ⚠️
Друзі, ознайомтесь із правилами нашої спільноти з метою уникнення можливих непорозумінь 📖
👇 👇 👇 👇
https://telegra.ph/Pravila-spіlnoti-08-13
УВАГА ⚠️
Друзі, ознайомтесь із правилами нашої спільноти з метою уникнення можливих непорозумінь 📖
👇 👇 👇 👇
https://telegra.ph/Pravila-spіlnoti-08-13
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніFeb 06, 2024
TGlist-ке қосылған күні
May 29, 2024Қосылған топ
Софійське Братство Chat
14
Рекордтар
02.04.202523:59
687Жазылушылар31.10.202423:59
100Дәйексөз индексі08.01.202523:59
2.3K1 жазбаның қамтуы07.01.202523:59
2.3KЖарнамалық жазбаның қамтуы15.09.202423:59
90.91%ER07.09.202423:59
386.51%ERR
05.04.202514:56
Заява Софійського братства щодо російського обстрілу житлових будинків та дитячого майданчика у Кривому Розі
«Знову біснується Іродіада, знову шаленіє, знову танцює, знову вимагає в Ірода голову Йоана Хрестителя», — нагадує нам святий Іоанн Златоустий.
Черговий злочин московитів у Кривому Розі проти людяності та здорового глузду знову спонукає кожного християнина чітко свідчити перед Богом і людьми: на чиєму боці він – Христа чи веліара.
Ми бачимо безодню падіння церковних керівників на московії, які надихають російську владу та суспільство чинити несправедливість і злочини проти людства, по-диявольськи виправдовуючи беззаконня під виглядом боротьби за євангельські цінності.
На жаль, і в Україні ми не завжди чуємо від очільників УПЦ голосу на захист Правди Божої. Багато ієрархів ухиляються від надання моральної оцінки злочинним діям російської армії, кремлівської влади та всього московитського суспільства. Маніпулювання еклезіологічними поняттями стає засобом виправдання насильства й узурпації священних цінностей.
Ми, члени Громадської організації “Софійське братство”, переконані, що Церква Христова покликана називати речі своїми іменами: біле – білим, чорне – чорним. Як сіль, що зіпсувалася, відкидають як непридатну, так і ті, хто відвернувся від істини, заслуговують на засудження.
Ми визнаємо вбивства цивільних мешканців України російською армією злочином проти людства і покладаємо вину за ці жертви також на російську церкву та її очільника патріарха Кирила, що виправдовують і благословляють геноцидну війну. Твердо закликаємо українських церковних ієрархів УПЦ розірвати всілякі зв’язки з вавилонською блудницею – РПЦ, згідно зі словом апостола Павла (1 Кор. 5, 9-12).
У цій трагедії ми поруч із сім’ями, які втратили своїх близьких. Висловлюємо щире співчуття та підносимо до Господа наші молитви. Господь Ісус Христос обіймає кожного, хто загинув, і сумує разом із кожним, хто переживає біль утрати.
Послідовно і рішуче виступаючи за справедливість, ми залишаємо помсту Всемогутньому Богові, адже Він вірний у Своїх словах: «Мені належить помста – Я відплачу» (Рим. 12, 19).
Громадська організація “Софійське братство”
«Знову біснується Іродіада, знову шаленіє, знову танцює, знову вимагає в Ірода голову Йоана Хрестителя», — нагадує нам святий Іоанн Златоустий.
Черговий злочин московитів у Кривому Розі проти людяності та здорового глузду знову спонукає кожного християнина чітко свідчити перед Богом і людьми: на чиєму боці він – Христа чи веліара.
Ми бачимо безодню падіння церковних керівників на московії, які надихають російську владу та суспільство чинити несправедливість і злочини проти людства, по-диявольськи виправдовуючи беззаконня під виглядом боротьби за євангельські цінності.
На жаль, і в Україні ми не завжди чуємо від очільників УПЦ голосу на захист Правди Божої. Багато ієрархів ухиляються від надання моральної оцінки злочинним діям російської армії, кремлівської влади та всього московитського суспільства. Маніпулювання еклезіологічними поняттями стає засобом виправдання насильства й узурпації священних цінностей.
Ми, члени Громадської організації “Софійське братство”, переконані, що Церква Христова покликана називати речі своїми іменами: біле – білим, чорне – чорним. Як сіль, що зіпсувалася, відкидають як непридатну, так і ті, хто відвернувся від істини, заслуговують на засудження.
Ми визнаємо вбивства цивільних мешканців України російською армією злочином проти людства і покладаємо вину за ці жертви також на російську церкву та її очільника патріарха Кирила, що виправдовують і благословляють геноцидну війну. Твердо закликаємо українських церковних ієрархів УПЦ розірвати всілякі зв’язки з вавилонською блудницею – РПЦ, згідно зі словом апостола Павла (1 Кор. 5, 9-12).
У цій трагедії ми поруч із сім’ями, які втратили своїх близьких. Висловлюємо щире співчуття та підносимо до Господа наші молитви. Господь Ісус Христос обіймає кожного, хто загинув, і сумує разом із кожним, хто переживає біль утрати.
Послідовно і рішуче виступаючи за справедливість, ми залишаємо помсту Всемогутньому Богові, адже Він вірний у Своїх словах: «Мені належить помста – Я відплачу» (Рим. 12, 19).
Громадська організація “Софійське братство”
28.03.202510:05
Євхаристійну молитву (анафору) не тільки перестали читати вголос для всіх, заглушивши її уривчастими вигуками і протяжним співом, а й сам служитель, що служить, предстоятель став читати її винятково формально, скоромовкою, та так, що часто не можна не здивуватися вмінню священика або єпископа неймовірно швидко читати. Особливо це помітно, якщо служиться літургія Василя Великого. Головне тепер - не текст молитов, не глибокі й життєдайні для Церкви смисли, що містяться в них. Євхаристійний канон став нецікавим, неважливим. Це лише зовнішня форма, за уставом необхідна для успішного перетворення дарів. Якщо вже євхаристійні молитви не читаються вголос для всіх, священикові або єпископу, по-перше, виявляється ця формальна, неважлива за змістом молитва нецікавою, а по-друге, йому незручно через своє особисте вдумливе читання затягувати службу, провокувати паузи між співом і виголосами, які чомусь виявилися найстрашнішим ворогом православного богослужіння. Зрештою, все це богослов'я і вся ця філософія виявляються геть непотрібними й зайвими, а потрібні практичні, конкретні речі: перетворення, причащання святині, боротьба з пристрастями, добрі й життєві справи (збудувати храм, полагодити дах, виховати дітей, здобути гроші та їжу і т.д.). Важливо те, що "об'єктивно, конкретно, життєво".
І ось так вийшло, що в Православній Церкві, яка так сильно пишається своїм богослужінням і своїм молитовним досвідом, головна, центральна молитва виявилася з нього, по суті, викинута. Богослов'я по суті, як соборний, не кабінетний акт хвали, подяки, пізнання Бога, людини, світу, історії, що найбільше пов'язане з життям духу в людині, виявилося відкинутим, витісненим усім тим, що пов'язане з тілом і душею, з приземленим існуванням людини і Церкви "у світі цьому". Виявилося, що православна прихильність богослов'ю і богослужінню виявилася лише мрією, віддаленим ідеалом, і сувора реальність повсякденності взяла своє.
Тому і відродження читання євхаристійних молитов вголос ясно і чітко, не заглушуваного нічим, має бути пов'язане не просто з відродженням зовнішньої форми, а з відродженням духу в людині та в Церкві, з відродженням богослов'я, з поверненням головного, первинного, основного. Центральна молитва церкви, яка є серцевиною православного богослужіння, втіленням і джерелом усякого живого богослов'я, має стати справді центром для всіх і завжди, не просто в ідеї чи в мрії, а в практичній реальності - центром, яким не нехтують, який не приховують, який не зазадвіряють, який не приглушають ніким, нічим і ніколи.
Цікаво, чому ще ніхто не порушив питання про те, а яким чином може бути дійсною та Євхаристія, на якій немає, власне, Євхаристії, тобто спільної подяки? В силу чого відбувається Євхаристія? Чи в силу думок або, скоріше, читання про себе священиком? Припустимо. Але невже Христос заповів здійснювати таїнство за допомогою читання священнослужителем про себе певного тексту? На Тайній вечері Христос, дійсно, не заповідав дякувати - Він заповідав причащатися, приймати хліб і вино як Його Тіло і Кров. Але навіщо тоді Церква придумала якийсь текст, якийсь євхаристійний канон, якщо було б достатньо вийти й оголосити: "Це є Тіло", "Це є Кров" тощо? Навіщо було обтяжувати священика читанням скоромовкою якогось складного богословського тексту? Почитати можна і вдома, зрештою. Але припустимо, що ще, крім оголошення, було б добре попросити Бога, щоб таїнство відбулося. Чому ж просить один тільки священик? Чи не всім краще разом просити: "сотвори хліб цей", і т.д.? Хіба соборна молитва церкви, зібрання гірша за молитву одного-двох? А якщо можна всім разом попросити Бога про найголовніше, про те, щоб таїнство здійснилося, то чому не можна разом піднести Богові всю цілком євхаристійну молитву, якщо вже вона дісталася нам у спадок у такому вигляді?
Андрій Панов
І ось так вийшло, що в Православній Церкві, яка так сильно пишається своїм богослужінням і своїм молитовним досвідом, головна, центральна молитва виявилася з нього, по суті, викинута. Богослов'я по суті, як соборний, не кабінетний акт хвали, подяки, пізнання Бога, людини, світу, історії, що найбільше пов'язане з життям духу в людині, виявилося відкинутим, витісненим усім тим, що пов'язане з тілом і душею, з приземленим існуванням людини і Церкви "у світі цьому". Виявилося, що православна прихильність богослов'ю і богослужінню виявилася лише мрією, віддаленим ідеалом, і сувора реальність повсякденності взяла своє.
Тому і відродження читання євхаристійних молитов вголос ясно і чітко, не заглушуваного нічим, має бути пов'язане не просто з відродженням зовнішньої форми, а з відродженням духу в людині та в Церкві, з відродженням богослов'я, з поверненням головного, первинного, основного. Центральна молитва церкви, яка є серцевиною православного богослужіння, втіленням і джерелом усякого живого богослов'я, має стати справді центром для всіх і завжди, не просто в ідеї чи в мрії, а в практичній реальності - центром, яким не нехтують, який не приховують, який не зазадвіряють, який не приглушають ніким, нічим і ніколи.
Цікаво, чому ще ніхто не порушив питання про те, а яким чином може бути дійсною та Євхаристія, на якій немає, власне, Євхаристії, тобто спільної подяки? В силу чого відбувається Євхаристія? Чи в силу думок або, скоріше, читання про себе священиком? Припустимо. Але невже Христос заповів здійснювати таїнство за допомогою читання священнослужителем про себе певного тексту? На Тайній вечері Христос, дійсно, не заповідав дякувати - Він заповідав причащатися, приймати хліб і вино як Його Тіло і Кров. Але навіщо тоді Церква придумала якийсь текст, якийсь євхаристійний канон, якщо було б достатньо вийти й оголосити: "Це є Тіло", "Це є Кров" тощо? Навіщо було обтяжувати священика читанням скоромовкою якогось складного богословського тексту? Почитати можна і вдома, зрештою. Але припустимо, що ще, крім оголошення, було б добре попросити Бога, щоб таїнство відбулося. Чому ж просить один тільки священик? Чи не всім краще разом просити: "сотвори хліб цей", і т.д.? Хіба соборна молитва церкви, зібрання гірша за молитву одного-двох? А якщо можна всім разом попросити Бога про найголовніше, про те, щоб таїнство здійснилося, то чому не можна разом піднести Богові всю цілком євхаристійну молитву, якщо вже вона дісталася нам у спадок у такому вигляді?
Андрій Панов
18.03.202510:31
#цитата_дня
«Я сподіваюся, що Томос рано чи пізно стане платформою для всіх українських церков і перестане бути приватизований політиками чи церквами, бо це є обмеженням оригінальної ідеї Томосу, який був надано для всіх».
Архімандрит Кирило Говорун
«Я сподіваюся, що Томос рано чи пізно стане платформою для всіх українських церков і перестане бути приватизований політиками чи церквами, бо це є обмеженням оригінальної ідеї Томосу, який був надано для всіх».
Архімандрит Кирило Говорун
25.03.202506:48
25 березня – Благовіщення Пресвятої Богородиці
Тропар, гл. 4:
Сьогодні початок нашого спасіння / і виявлення надвічної таємниці: / Син Божий Сином Діви стає, / і Гавриїл про благодать благовіствує. Тому й ми з ним до Богородиці взиваймо: / радуйся, Благодатна, / Господь з Тобою.
Кондак, гл. 8:
Тобі, Провідниці життя нашого, ми, раби Твої, пісні перемоги співаємо; / визволені ж із біди, пісні вдячні приносимо, Богородице. / А Ти, що маєш силу непереможну, від усяких бід визволи нас, / щоб ми взивали до Тебе: радуйся, Невісто Неневісная.
Тропар, гл. 4:
Сьогодні початок нашого спасіння / і виявлення надвічної таємниці: / Син Божий Сином Діви стає, / і Гавриїл про благодать благовіствує. Тому й ми з ним до Богородиці взиваймо: / радуйся, Благодатна, / Господь з Тобою.
Кондак, гл. 8:
Тобі, Провідниці життя нашого, ми, раби Твої, пісні перемоги співаємо; / визволені ж із біди, пісні вдячні приносимо, Богородице. / А Ти, що маєш силу непереможну, від усяких бід визволи нас, / щоб ми взивали до Тебе: радуйся, Невісто Неневісная.
29.03.202508:53
Пропала грамота. На чому заснована автокефалія?
Віра Ченцова, кандидатка історичних наук
Церковні події останніх років зумовили інтерес до давніх документів, якими ще недавно цікавилися поодинокі науковці. Фахівці, яких раніше вважали відірваними від суспільства, “гравцями в бісер”, опинилися на передовій дискусій. Зокрема політичних.
Рішення далекого 1686 року спричинили суперечку. Одні кажуть, що Вселенський патріарх навіки передав Київську митрополію Московському патріарху. Інші стверджують, що Константинополь ніколи не відмовлявся від духовної влади над своєю єпархією. Кожен вбачає у грамотах трьохсотлітньої давнини свою правду. Однак про що насправді йдеться у документах, які послужили підставою для надання автокефалії Православній Церкві України?
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/propala-gramota-na-chomu-zasnovana-avtokefaliya/
Віра Ченцова, кандидатка історичних наук
Церковні події останніх років зумовили інтерес до давніх документів, якими ще недавно цікавилися поодинокі науковці. Фахівці, яких раніше вважали відірваними від суспільства, “гравцями в бісер”, опинилися на передовій дискусій. Зокрема політичних.
Рішення далекого 1686 року спричинили суперечку. Одні кажуть, що Вселенський патріарх навіки передав Київську митрополію Московському патріарху. Інші стверджують, що Константинополь ніколи не відмовлявся від духовної влади над своєю єпархією. Кожен вбачає у грамотах трьохсотлітньої давнини свою правду. Однак про що насправді йдеться у документах, які послужили підставою для надання автокефалії Православній Церкві України?
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/propala-gramota-na-chomu-zasnovana-avtokefaliya/
07.04.202516:26
Як Артем Дмитрук бісів в президенті України шукав та «воз'єднання Святої Русі» пророкував
Не встигши потрапити в один скандал – конференцію російських нацистів, колишній нардеп від монобільшості з'явився в ефірі «Russia Today», де обізвав президента України «бісом», «терористом» і «безбожником», який «здійснює геноцид українців», та нагадав найбільш одіозні «пророцтва» про Києво-Печерську лавру, які, втім, протирічать одне одному.
Читати: https://www.religion.in.ua/main/51735-yak-artem-dmitruk-bisiv-v-prezidenti-ukrayini-shukav-ta-vozyednannya-svyatoyi-rusi-prorokuvav.html
Не встигши потрапити в один скандал – конференцію російських нацистів, колишній нардеп від монобільшості з'явився в ефірі «Russia Today», де обізвав президента України «бісом», «терористом» і «безбожником», який «здійснює геноцид українців», та нагадав найбільш одіозні «пророцтва» про Києво-Печерську лавру, які, втім, протирічать одне одному.
Читати: https://www.religion.in.ua/main/51735-yak-artem-dmitruk-bisiv-v-prezidenti-ukrayini-shukav-ta-vozyednannya-svyatoyi-rusi-prorokuvav.html
24.03.202509:24
Вийшов другий міні-альбом «Аллилуя» православного хору «Вогонь Традиції»
Спів виконаний київським ізводом, до мініальбому увійшли 4 композиції, дві з яких ("Псалом 135" та "О Всепітая Мати") публікуються вперше.
Посилання на альбом:
Youtube Music https://music.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_lc3z94PMwMxycFJw4YonDsdelozJYfizI
Apple Music https://music.apple.com/ua/album/%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%8F-ep/1803749678
Spotify https://open.spotify.com/album/1IeeEA4MaPmKQKk5tWYHkE?si=lAfuKsf7T5SHhI-89DQeKw&fbclid=IwY2xjawJOA5dleHRuA2FlbQIxMAABHf5nBK7dtlLrez2KWln31FP5myCyO5RCrXHLA8OH86zBp-tfhO37ODYYNw_aem_7-gZH0KzdvZg8x67873Wiw&nd=1&dlsi=3d30418946c449e2
Спів виконаний київським ізводом, до мініальбому увійшли 4 композиції, дві з яких ("Псалом 135" та "О Всепітая Мати") публікуються вперше.
Посилання на альбом:
Youtube Music https://music.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_lc3z94PMwMxycFJw4YonDsdelozJYfizI
Apple Music https://music.apple.com/ua/album/%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%8F-ep/1803749678
Spotify https://open.spotify.com/album/1IeeEA4MaPmKQKk5tWYHkE?si=lAfuKsf7T5SHhI-89DQeKw&fbclid=IwY2xjawJOA5dleHRuA2FlbQIxMAABHf5nBK7dtlLrez2KWln31FP5myCyO5RCrXHLA8OH86zBp-tfhO37ODYYNw_aem_7-gZH0KzdvZg8x67873Wiw&nd=1&dlsi=3d30418946c449e2
15.03.202511:27
08.03.202514:53
Проповідь Лідії Лозової у неділю Торжества Православ’я 9 березня 2025 року, підготовлена для Центру православно-християнських досліджень Фордгемського університету (США) в рамках Великопісної серії «Православні науковці проповідують» (2025 р.)
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/lidiya-lozova-propovid-u-nedilyu-torzhestva-pravoslavya-9-bereznya-2025-roku/
Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/lidiya-lozova-propovid-u-nedilyu-torzhestva-pravoslavya-9-bereznya-2025-roku/
02.04.202508:36
27.03.202507:52
#цитата_дня #виховання_дітей
«Підхід до власних дітей чи учнів не може зводитися лише до того, щоб зробити їх християнами, навчити молитися, змусити ходити до церкви. Якщо ти себе так позиціонуєш, вони сприйматимуть це як претензію, почнуть захищатися й триматимуться на безпечній відстані.
Увесь секрет виховання, як на мене, саме в цьому: діти дивляться на тебе. Коли вони граються, вони не просто граються; що б вони не робили, насправді вони краєм ока завжди стежать за тобою. І якщо вони бачать у тобі радість і силу перед обличчям реальності — це єдиний засіб, який у тебе є для їхнього виховання.
Радість і сила з’являються в тобі не через досконалість (у це діти ніколи не повірять; яке штучне враження справляє батько, що намагається приховати свої помилки!), а через те, що щодня ти перший просиш пробачення — і отримуєш його.
До речі, саме так ти стаєш вільним і у стосунках із дітьми — вільним навіть помилятись! Тебе не гнітить тривога, що ти маєш своїм прикладом демонструвати їм послідовність у кожній дії. Твоє завдання як батька — просто дивитися, постійно дивитися на Великий Ідеал. А вони випробовують тебе, перевіряють на міцність; усі вони — блудні сини.
Це те, що в «Справі ризикованого виховання» називається «ідеальною послідовністю», від якої залежить усе виховання: чи залишаєшся ти, чи перебуваєш ти саме там, де був раніше... Можливо, вони самі віддаляються, але краєм ока стежать: ти ще там? у тебе ще є дім? чи є ти сам ще їхнім домом? — і вони повернуться, навіть після найжахливіших вчинків.
Непохитність, упевненість, якою ти володієш і якою живеш разом із дружиною та друзями — ось єдине, що потрібне дітям, щоб отримати виховання, єдине, чого вони (не усвідомлюючи цього) просять у нас. І саме на нашому свідченні будується їхня надія. Треба лише по-справжньому повірити в їхню свободу.
Вдумайтесь у притчу про блудного сина: нам хотілося б утримати дітей вдома, а вони хочуть вийти, випробувати себе у зіткненні з реальністю, у той час як ми намагаємось зберегти їх під скляним ковпаком. Ми боїмося їхньої свободи: це завжди розрив, кровоточива рана. З іншого боку, ми можемо спробувати стати такими ж, як вони, запропонувати: «Давай я теж залишу дім — так мені буде легше бути поруч і доглядати за тобою». Але який відчай охопив би наших дітей, якби одного дня, бажаючи повернутися додому, який вони знають та памʼятають, вони виявили, що повертатися вже нікуди, що їх ніхто не чекає і не простить?!
У цьому й полягає ризикована справа виховання: безмежна любов до свободи іншого, тому що саме цю свободу Отець полюбив і зберіг — аж до того, що Сам пережив розрив із Сином: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мт. 27:46»).
Франко Нембріні
«Підхід до власних дітей чи учнів не може зводитися лише до того, щоб зробити їх християнами, навчити молитися, змусити ходити до церкви. Якщо ти себе так позиціонуєш, вони сприйматимуть це як претензію, почнуть захищатися й триматимуться на безпечній відстані.
Увесь секрет виховання, як на мене, саме в цьому: діти дивляться на тебе. Коли вони граються, вони не просто граються; що б вони не робили, насправді вони краєм ока завжди стежать за тобою. І якщо вони бачать у тобі радість і силу перед обличчям реальності — це єдиний засіб, який у тебе є для їхнього виховання.
Радість і сила з’являються в тобі не через досконалість (у це діти ніколи не повірять; яке штучне враження справляє батько, що намагається приховати свої помилки!), а через те, що щодня ти перший просиш пробачення — і отримуєш його.
До речі, саме так ти стаєш вільним і у стосунках із дітьми — вільним навіть помилятись! Тебе не гнітить тривога, що ти маєш своїм прикладом демонструвати їм послідовність у кожній дії. Твоє завдання як батька — просто дивитися, постійно дивитися на Великий Ідеал. А вони випробовують тебе, перевіряють на міцність; усі вони — блудні сини.
Це те, що в «Справі ризикованого виховання» називається «ідеальною послідовністю», від якої залежить усе виховання: чи залишаєшся ти, чи перебуваєш ти саме там, де був раніше... Можливо, вони самі віддаляються, але краєм ока стежать: ти ще там? у тебе ще є дім? чи є ти сам ще їхнім домом? — і вони повернуться, навіть після найжахливіших вчинків.
Непохитність, упевненість, якою ти володієш і якою живеш разом із дружиною та друзями — ось єдине, що потрібне дітям, щоб отримати виховання, єдине, чого вони (не усвідомлюючи цього) просять у нас. І саме на нашому свідченні будується їхня надія. Треба лише по-справжньому повірити в їхню свободу.
Вдумайтесь у притчу про блудного сина: нам хотілося б утримати дітей вдома, а вони хочуть вийти, випробувати себе у зіткненні з реальністю, у той час як ми намагаємось зберегти їх під скляним ковпаком. Ми боїмося їхньої свободи: це завжди розрив, кровоточива рана. З іншого боку, ми можемо спробувати стати такими ж, як вони, запропонувати: «Давай я теж залишу дім — так мені буде легше бути поруч і доглядати за тобою». Але який відчай охопив би наших дітей, якби одного дня, бажаючи повернутися додому, який вони знають та памʼятають, вони виявили, що повертатися вже нікуди, що їх ніхто не чекає і не простить?!
У цьому й полягає ризикована справа виховання: безмежна любов до свободи іншого, тому що саме цю свободу Отець полюбив і зберіг — аж до того, що Сам пережив розрив із Сином: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?» (Мт. 27:46»).
Франко Нембріні
10.03.202508:21
07.04.202508:16
#цитата_дня
«Якщо "зібрання в Церкву" передбачає відділення від світу, то вихід цей, це відділення здійснюється в ім’я світу, заради його спасіння. Бо ми – плоть від плоті й кров від крові цього світу, ми – частина його, й тільки нами й через нас – він прямує до свого Творця, Спасителя й Господа, до своєї мети й здійснення. Ми відділяємося від світу, щоби його принести, піднести до Царства, знову зробити шляхом до Бога й причастям вічного Божого Царства. У цьому – призначення Церкви, для цього її залишено у світі, як частину його, як символ його спасіння. Цей символ ми здійснюємо, "реалізуємо" в Євхаристії…»
Протопресвітер Олександр Шмеман, «Євхаристія. Таїнство Царства»
«Якщо "зібрання в Церкву" передбачає відділення від світу, то вихід цей, це відділення здійснюється в ім’я світу, заради його спасіння. Бо ми – плоть від плоті й кров від крові цього світу, ми – частина його, й тільки нами й через нас – він прямує до свого Творця, Спасителя й Господа, до своєї мети й здійснення. Ми відділяємося від світу, щоби його принести, піднести до Царства, знову зробити шляхом до Бога й причастям вічного Божого Царства. У цьому – призначення Церкви, для цього її залишено у світі, як частину його, як символ його спасіння. Цей символ ми здійснюємо, "реалізуємо" в Євхаристії…»
Протопресвітер Олександр Шмеман, «Євхаристія. Таїнство Царства»
16.03.202509:26
#цитата_дня
Гординя, плоть, лінь – триєдине джерело гріха, три основні виміри падіння світу і життя. І зруйнувати їх може лише Божа любов, що виливається в серця людей: любов – смирення, любов – чистота, любов – дія. "Якщо любите Мене…"
"Самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо…"
Протопресвітер Олександр Шмеман
Гординя, плоть, лінь – триєдине джерело гріха, три основні виміри падіння світу і життя. І зруйнувати їх може лише Божа любов, що виливається в серця людей: любов – смирення, любов – чистота, любов – дія. "Якщо любите Мене…"
"Самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо…"
Протопресвітер Олександр Шмеман
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
