Хмельні читання
Книжковий TikTok: https://www.tiktok.com/@tournesol_book?_t=ZM-8vCrkyqjmC5&_r=1
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніAug 05, 2024
TGlist-ке қосылған күні
Mar 08, 2025Қосылған топ
Чат Хмельні читання
0
Жазылушылар
154
24 сағат
10.5%Апта
42.7%Ай
128.3%
Дәйексөз индексі
0
Ескертулер0Каналдарда қайта жазылу0Каналдарда ескерту0
1 жазбаның орташа қамтуы
99
12 сағат870%24 сағат990%48 сағат1040%
Қатысу деңгейі (ER)
10.1%
Қайта жазылды0Пікірлер0Реакциялар10
Қамту бойынша қатысу деңгейі (ERR)
0%
24 сағат0%Апта
1.19%Ай
53.76%
1 жарнамалық жазбаның қамтуы
0
1 сағат00%1 – 4 сағат00%4 - 24 сағат00%
24 сағаттағы жазбалар саны
0
Динамика
1
"Хмельні читання" тобындағы соңғы жазбалар
19.04.202509:53
Склала свій рейтинг прочитаних книг Джона Ірвінга📚
Від тієї, що сподобалась найменше, до найулюбленішої:
8. «Сімейне життя вагою 158 фунтів»
Це було моє перше знайомство з Ірвінгом і випадкова знахідка на книжковій барахолці.
Це книжка про свінгерів, ну як можна було пройти повз.
7. «Четверта рука»
У прямому ефірі журналісту лев відкушує руку. Далі все стає ще більш абсурдним: йому пересаджують руку загиблого чоловіка, але вдова донора не готова так просто відпустити коханого.
6. «Правила будинку сидру»
Найбільш універсальний роман автора.
Чудовий варіант для знайомства, бо скоріше за все, він вам сподобається. Але з тієї ж причини, може скластися трохи хибне враження про творчість Ірвінга в цілому.
5. «Чоловіки не її життя»
Ірвінг такий Ірвінг: нездорові стосунки, повії, розбиті серця і багато сексуальних подробиць.
4. «Доки я тебе не знайду»
Як і сам Ірвінг, головний герой усе життя шукає свого біологічного батька.
А паралельно потрапляє в химерні ситуації та зустрічає дивакуватих людей.
3. «Молитва за Овена Міні»
Напевно, наймасштабніший роман автора з дуже яскравим і незвичайним головним героєм. Суміш релігії, віри, травми та дружби.
2. «Остання ніч на звивистій річці"
Мене підкорило маленьке містечко дроворубів, природа та неймовірно щемкі стосунки між батьком і сином.
1. «Світ очима Гарпа»
Трагікомічна історія життя письменника — відверта, химерна, болісна.
Варто сказати, що маю до цього роману сентиментальні почуття, бо читала його у важкий період свого життя і вірю, що він допоміг мені його пережити.
Від тієї, що сподобалась найменше, до найулюбленішої:
8. «Сімейне життя вагою 158 фунтів»
Це було моє перше знайомство з Ірвінгом і випадкова знахідка на книжковій барахолці.
Це книжка про свінгерів, ну як можна було пройти повз.
7. «Четверта рука»
У прямому ефірі журналісту лев відкушує руку. Далі все стає ще більш абсурдним: йому пересаджують руку загиблого чоловіка, але вдова донора не готова так просто відпустити коханого.
6. «Правила будинку сидру»
Найбільш універсальний роман автора.
Чудовий варіант для знайомства, бо скоріше за все, він вам сподобається. Але з тієї ж причини, може скластися трохи хибне враження про творчість Ірвінга в цілому.
5. «Чоловіки не її життя»
Ірвінг такий Ірвінг: нездорові стосунки, повії, розбиті серця і багато сексуальних подробиць.
4. «Доки я тебе не знайду»
Як і сам Ірвінг, головний герой усе життя шукає свого біологічного батька.
А паралельно потрапляє в химерні ситуації та зустрічає дивакуватих людей.
3. «Молитва за Овена Міні»
Напевно, наймасштабніший роман автора з дуже яскравим і незвичайним головним героєм. Суміш релігії, віри, травми та дружби.
2. «Остання ніч на звивистій річці"
Мене підкорило маленьке містечко дроворубів, природа та неймовірно щемкі стосунки між батьком і сином.
1. «Світ очима Гарпа»
Трагікомічна історія життя письменника — відверта, химерна, болісна.
Варто сказати, що маю до цього роману сентиментальні почуття, бо читала його у важкий період свого життя і вірю, що він допоміг мені його пережити.
18.04.202516:22
До речі, існує фільм за мотивами «Молитви за Овена Міні» — «Саймон Бірч» (1998).
Назвати його повноцінною екранізацією складно, бо сюжет і фінал досить сильно відрізняються від роману.
З цікавого — дорослого Джона у фільмі грає Джим Керрі.
Сам Ірвінг вважав, що цей роман неможливо успішно екранізувати, тому навіть попросив змінити ім’я головного героя👀
Не дивно, що після цього сценарій до «Правил будинку сидру» він вирішив написати сам за який, до речі, і отримав «Оскар»!
Назвати його повноцінною екранізацією складно, бо сюжет і фінал досить сильно відрізняються від роману.
З цікавого — дорослого Джона у фільмі грає Джим Керрі.
Сам Ірвінг вважав, що цей роман неможливо успішно екранізувати, тому навіть попросив змінити ім’я головного героя👀
Не дивно, що після цього сценарій до «Правил будинку сидру» він вирішив написати сам за який, до речі, і отримав «Оскар»!
18.04.202514:16
У «Молитві за Овена Міні» — безліч літературних алюзій і відсилок. Ось декілька, що побачила я:
📚 «Бляшаний барабан» Ґюнтера Ґрасса
Оскар Мацерат і Овен Міні не лише мають однакові ініціали, маленький зріст і “незвичайні” голоси. Це два пророки, які не можуть мовчати: один викриває нацизм і лицемірство, другий — релігійну фальш і американську політику.
📚 «Дептфорська трилогія» Робертсона Девіса
І там, і там усе починається з трагічної й абсурдної випадковості: у Ірвінга — удар м’яча, у Девіса — кидок сніжки. Обидві ці події задають тон романам і напряму впливають на сюжет.
📚 «Тесс із роду д’Ербервіллів» Томаса Гарді
Цей роман Ірвінг неодноразово згадує у тексті, а один із головних героїв пише по ньому дисертацію.
В обох творах фігурує тема жертовності та морального розпаду суспільства.
📚 «Різдвяна пісня» Чарльза Дікенса
Ірвінг багато уваги приділяє постановці цієї різдвяної вистави, знову ж таки підкреслюючи роль Овена як пророка і месії.
Окрім цього, у «Молитві…» згадуються:
⏺«Буремний перевал» Емілі Бронте;
⏺«Александрійський квартет» Лоренса Даррелла;
⏺«Кінець параду» Форда Медокса Форда;
⏺«Становлення Дадді Кравіца» Мордехая Ріхлера;
⏺«Великий Гетсбі» Ф. Скотта Фіцджеральда;
⏺П'єси Шекспіра;
⏺Джек Керуак, Аллен Ґінзберґ, «Портрет митця замолоду» Джеймса Джойса, "Гордість і упередження" Джейн Остін, "Збагнення" Марґарет Етвуд, "Кіт і миша" Ґюнтера Ґрасса, «Варавва» Пар Лаґерквіста, "Вируюча буря" Робертсона Девіса, "Барчестерські вежі" Ентоні Троллопа, не обійшлося, на жаль, без Толстого з Достоєвським;
⏺Ну і звісно — Біблія
📚 «Бляшаний барабан» Ґюнтера Ґрасса
Оскар Мацерат і Овен Міні не лише мають однакові ініціали, маленький зріст і “незвичайні” голоси. Це два пророки, які не можуть мовчати: один викриває нацизм і лицемірство, другий — релігійну фальш і американську політику.
📚 «Дептфорська трилогія» Робертсона Девіса
І там, і там усе починається з трагічної й абсурдної випадковості: у Ірвінга — удар м’яча, у Девіса — кидок сніжки. Обидві ці події задають тон романам і напряму впливають на сюжет.
📚 «Тесс із роду д’Ербервіллів» Томаса Гарді
Цей роман Ірвінг неодноразово згадує у тексті, а один із головних героїв пише по ньому дисертацію.
В обох творах фігурує тема жертовності та морального розпаду суспільства.
📚 «Різдвяна пісня» Чарльза Дікенса
Ірвінг багато уваги приділяє постановці цієї різдвяної вистави, знову ж таки підкреслюючи роль Овена як пророка і месії.
Окрім цього, у «Молитві…» згадуються:
⏺«Буремний перевал» Емілі Бронте;
⏺«Александрійський квартет» Лоренса Даррелла;
⏺«Кінець параду» Форда Медокса Форда;
⏺«Становлення Дадді Кравіца» Мордехая Ріхлера;
⏺«Великий Гетсбі» Ф. Скотта Фіцджеральда;
⏺П'єси Шекспіра;
⏺Джек Керуак, Аллен Ґінзберґ, «Портрет митця замолоду» Джеймса Джойса, "Гордість і упередження" Джейн Остін, "Збагнення" Марґарет Етвуд, "Кіт і миша" Ґюнтера Ґрасса, «Варавва» Пар Лаґерквіста, "Вируюча буря" Робертсона Девіса, "Барчестерські вежі" Ентоні Троллопа, не обійшлося, на жаль, без Толстого з Достоєвським;
⏺Ну і звісно — Біблія
18.04.202513:43
«Молитва за Овена Міні» — це роман, що вміщує в собі так багато.
Це і історія дорослішання, і розповідь про справжню дружбу.
Це й антивоєнний твір, у якому Ірвінг чітко озвучує свою позицію щодо американської політики та війни у В’єтнамі.
Це і глибокий текст про силу віри. І не обов’язково у Бога, бо це зовсім не релігійна проповідь. Ірвінг досліджує віру як феномен: як вона зароджується, як бореться із сумнівами, як живе в людині. Водночас він не боїться критикувати релігійні інституції і викривати їхню фальш та лицемірство.
У романі безліч образів, символів, літературних алюзій і, здається, немає жодної випадкової деталі. У нього все має значення. Деякі елементи можуть здаватися другорядними, але у фіналі все складається в єдиний пазл.
Деталька до детальки!
У Ірвінга, як завжди, прекрасні та незабутні персонажі. Якщо ви вже чули, що Овен Міні, один із найяскравіших героїв в літературі ХХ століття, повірте: це правда.
Маленький хлопчик із дивним голосом, чиї репліки весь роман написані капслоком.
Він викликає безліч різних емоцій: іноді дратує, іноді зворушує. Але коли дочитуєш роман — ти не просто розумієш його, ти його приймаєш. І повністю віриш.
І другорядні персонажі не менш прекрасні.
Від харизматичної бабусі Джона, до листоноші. Особисто мені дуже сподобалось, як описані стосунки Джона з вітчимом: щемко, чесно, і як часто буває в Ірвінга — автобіографічно.
Ну і традиційне для Ірвінга, неймовірне поєднання трагічного й комічного.
Як він це робить? Іноді це настільки близько до абсурду, що в іншого автора це б узагалі не спрацювало б.
А в Ірвінга — працює.
Кожного разу. І гротеск лише поглиблює сюжет і краще розкриває персонажів.
Майстер — що тут скажеш.
У його текстах стільки несправедливості, болю, смертей, травм, навіть сексуальних збочень...
Але після прочитання все одно залишається якесь тепле відчуття щемкої туги.
Хочеться плакати. І сміятися. І обійняти кожного з його персонажів, бо любові й віри в його романах все ж трохи більше, ніж болю.
Обожнюю!
Це і історія дорослішання, і розповідь про справжню дружбу.
Це й антивоєнний твір, у якому Ірвінг чітко озвучує свою позицію щодо американської політики та війни у В’єтнамі.
Це і глибокий текст про силу віри. І не обов’язково у Бога, бо це зовсім не релігійна проповідь. Ірвінг досліджує віру як феномен: як вона зароджується, як бореться із сумнівами, як живе в людині. Водночас він не боїться критикувати релігійні інституції і викривати їхню фальш та лицемірство.
У романі безліч образів, символів, літературних алюзій і, здається, немає жодної випадкової деталі. У нього все має значення. Деякі елементи можуть здаватися другорядними, але у фіналі все складається в єдиний пазл.
Деталька до детальки!
У Ірвінга, як завжди, прекрасні та незабутні персонажі. Якщо ви вже чули, що Овен Міні, один із найяскравіших героїв в літературі ХХ століття, повірте: це правда.
Маленький хлопчик із дивним голосом, чиї репліки весь роман написані капслоком.
Він викликає безліч різних емоцій: іноді дратує, іноді зворушує. Але коли дочитуєш роман — ти не просто розумієш його, ти його приймаєш. І повністю віриш.
І другорядні персонажі не менш прекрасні.
Від харизматичної бабусі Джона, до листоноші. Особисто мені дуже сподобалось, як описані стосунки Джона з вітчимом: щемко, чесно, і як часто буває в Ірвінга — автобіографічно.
Ну і традиційне для Ірвінга, неймовірне поєднання трагічного й комічного.
Як він це робить? Іноді це настільки близько до абсурду, що в іншого автора це б узагалі не спрацювало б.
А в Ірвінга — працює.
Кожного разу. І гротеск лише поглиблює сюжет і краще розкриває персонажів.
Майстер — що тут скажеш.
У його текстах стільки несправедливості, болю, смертей, травм, навіть сексуальних збочень...
Але після прочитання все одно залишається якесь тепле відчуття щемкої туги.
Хочеться плакати. І сміятися. І обійняти кожного з його персонажів, бо любові й віри в його романах все ж трохи більше, ніж болю.
Обожнюю!
18.04.202512:31
«Молитва за Овена Міні» прочитана — і вона впевнено крокує до списку найкращого за рік🫶
Хочу багато чого сказати і про саму книгу, і про творчість Ірвінга загалом, тож готуйтеся до "ірвінгівського" спаму!
Хочу багато чого сказати і про саму книгу, і про творчість Ірвінга загалом, тож готуйтеся до "ірвінгівського" спаму!
15.04.202509:05
Читаю "Молитву за Овена Міні і, звичайно, мені дуже подобається❤
Це моя восьма книга Ірвінга, і я вкотре переконуюсь: так, як розповідає історії він, не вміє більше ніхто!
Коли дочитаю, обов’язково напишу відгук і, напевно, складу свій рейтинг прочитаних у нього книг.
Це моя восьма книга Ірвінга, і я вкотре переконуюсь: так, як розповідає історії він, не вміє більше ніхто!
Коли дочитаю, обов’язково напишу відгук і, напевно, складу свій рейтинг прочитаних у нього книг.
05.04.202517:29
Ну і, звісно, красиво написано❤
Повідають, що уві сні можна іноді побачити сни інших людей. Тієї ночі Якуб бачив сни Слави.
Сни Слави снуються всюди довкола, одні тоненькі, наче нитки бабиного літа, інші набухлі, як дріжджове тісто, усі напівпрозорі й бліді. Їх повно в хатині, повно на обійсті, повно в усьому селі, ще хвилина - і буде їх повно в усьому світі. Вони літають у повітрі й мацають навкруг павучими ніжками. Невдовзі не можна буде пропхатися через їх гущу, але Якуб тим не переймається, бо у своєму снінні є всього лиш поглядом, який проникає усюди. Немає його, але він бачить. Зовсім як Бог.
05.04.202517:21
Розпочала читати "Легенду про зміїне серце" Радека Рака🐍💚
Головний герой роману - Якуб Шеля, реальна історична постать, один з найвідоміших ватажків антишляхетських бунтів у Західній Галичині 1846 року.
На початку роману це хлопець 16-17 років, який працює у єврейській корчмі. Якуб закохується у незвичайну дівчину і навіть дарує їй своє серце (у прямому сенсі цього слова).
А далі:
- відьми;
- чорти;
- русалки;
- персонажі, що перетворюються на котів;
- коти, що розповідають історії.
Дуже химерно, незвично і магічно-реалістично🔥
Головний герой роману - Якуб Шеля, реальна історична постать, один з найвідоміших ватажків антишляхетських бунтів у Західній Галичині 1846 року.
На початку роману це хлопець 16-17 років, який працює у єврейській корчмі. Якуб закохується у незвичайну дівчину і навіть дарує їй своє серце (у прямому сенсі цього слова).
А далі:
- відьми;
- чорти;
- русалки;
- персонажі, що перетворюються на котів;
- коти, що розповідають історії.
Дуже химерно, незвично і магічно-реалістично🔥
04.04.202510:57
Сучасна Ірландія. Партія Національного Альянсу стає єдиним джерелом влади, впроваджена комендантська година, поліція ходить по будинках, а зі знайомими краще розмовляти пошепки.
Все починається з тривожного стукоту у двері, а закінчується вибухами та смертю. За всім цим ми спостерігаємо очима Айліш, жінки, чоловік якої однієї ночі не повернувся додому, і вона залишилась одна з чотирма дітьми і батьком з першими проявами деменції.
У тексті немає абзаців і прямої мови, це все схоже на потік свідомості і цей прийом ідеально пасує історії. Текст давить на тебе і це враження підсилює використання і повторення різних образів. Але, не можу не відмітити, що деколи мова автора, як на мене, ставала занадто сентиментальною і деякі метафори мені трохи різали око (на щастя, таких було небагато). А ще я прям відчувала, як Пол Лінч намагається балансувати між "високою полицею" і більш масовою літературою і насправді, це в нього непогано вийшло. Роман досить універсальний, і навіть потік свідомості не робить його важким для читання. Важким його робить лише те, що для когось це антиутопія, а для нас реальне життя.
Комендантська година, відключення світла, порожні полиці магазинів, обстріли, вибухи - і ще безліч тригерів, які так знайомі кожному з нас. І варто сказати, що автор досить переконливо змальовує як руйнується світ звичайної людини. Це жахливе відчуття страху, паніки і тотальної невизначеності. Головна героїня не завжди чинить правильно, але чи можна її за це засуджувати? Кому як не нам, зрозумілий цей стан невіри в те що відбувається, сподівання, що фронт не дійде до наших будинків і ці горезвісні 2-3 тижні?
Фінал, як на мене, доволі песимістичний і ніякої надії на світле майбутнє я там не побачила. Сумно. А ще сумніше, що те, що планувалось історією-засторогою, вже давно такою не є.
Все починається з тривожного стукоту у двері, а закінчується вибухами та смертю. За всім цим ми спостерігаємо очима Айліш, жінки, чоловік якої однієї ночі не повернувся додому, і вона залишилась одна з чотирма дітьми і батьком з першими проявами деменції.
У тексті немає абзаців і прямої мови, це все схоже на потік свідомості і цей прийом ідеально пасує історії. Текст давить на тебе і це враження підсилює використання і повторення різних образів. Але, не можу не відмітити, що деколи мова автора, як на мене, ставала занадто сентиментальною і деякі метафори мені трохи різали око (на щастя, таких було небагато). А ще я прям відчувала, як Пол Лінч намагається балансувати між "високою полицею" і більш масовою літературою і насправді, це в нього непогано вийшло. Роман досить універсальний, і навіть потік свідомості не робить його важким для читання. Важким його робить лише те, що для когось це антиутопія, а для нас реальне життя.
Комендантська година, відключення світла, порожні полиці магазинів, обстріли, вибухи - і ще безліч тригерів, які так знайомі кожному з нас. І варто сказати, що автор досить переконливо змальовує як руйнується світ звичайної людини. Це жахливе відчуття страху, паніки і тотальної невизначеності. Головна героїня не завжди чинить правильно, але чи можна її за це засуджувати? Кому як не нам, зрозумілий цей стан невіри в те що відбувається, сподівання, що фронт не дійде до наших будинків і ці горезвісні 2-3 тижні?
Фінал, як на мене, доволі песимістичний і ніякої надії на світле майбутнє я там не побачила. Сумно. А ще сумніше, що те, що планувалось історією-засторогою, вже давно такою не є.
02.04.202512:55
"Пісня пророка" Пола Лінча увійшла у короткий список Дублінської літературної премії.
І мені стало цікаво, що ж то за премія така, бо якщо Букер і Пулітцер у всіх на слуху, то за цю премію, я чула буквально пару разів👀
І дарма, бо механізм вибору найкращої книги дуже цікавий - претендентів на перемогу обирають бібліотекарі.
Тобто це не новинки, а тексти, які вже встигли потрапити до бібліотек і знайти своїх читачів. Це можуть бути книги письменників будь-якої національності з будь-якої країни, єдина вимога - повинен бути англійський переклад. Потім вже журі, яке складається з шести міжнародних членів, формує короткий список і обирає переможця.
А ще ця премія вважається однією з найщедріших. Переможець отримує 100 000 євро, а якщо це переклад, то 25 000 з них йде перекладачу. Ну і виходить, що вона одна з найдемократичніших, бо тут "висока полиця" спокійно уживається разом з легкою розважальною літературою.
Окрім Пола Лінча (Ірландія) до цьогорічного шорт-листа потрапили:
- Персіваль Еверетт, який, здається, номінований на всі існуючі літературні премії. Чекаємо його "Джеймса" від Фабули (США);
- Сельва Альмада і її роман "Not a river" (Аргентина);
- Данієль Мейсон з романом "North woods" (США);
- Майкл Краммі "The adversary" (Канада)
- Герда Бліс і її роман "We are light" (Нідерланди)
І мені стало цікаво, що ж то за премія така, бо якщо Букер і Пулітцер у всіх на слуху, то за цю премію, я чула буквально пару разів👀
І дарма, бо механізм вибору найкращої книги дуже цікавий - претендентів на перемогу обирають бібліотекарі.
Тобто це не новинки, а тексти, які вже встигли потрапити до бібліотек і знайти своїх читачів. Це можуть бути книги письменників будь-якої національності з будь-якої країни, єдина вимога - повинен бути англійський переклад. Потім вже журі, яке складається з шести міжнародних членів, формує короткий список і обирає переможця.
А ще ця премія вважається однією з найщедріших. Переможець отримує 100 000 євро, а якщо це переклад, то 25 000 з них йде перекладачу. Ну і виходить, що вона одна з найдемократичніших, бо тут "висока полиця" спокійно уживається разом з легкою розважальною літературою.
Окрім Пола Лінча (Ірландія) до цьогорічного шорт-листа потрапили:
- Персіваль Еверетт, який, здається, номінований на всі існуючі літературні премії. Чекаємо його "Джеймса" від Фабули (США);
- Сельва Альмада і її роман "Not a river" (Аргентина);
- Данієль Мейсон з романом "North woods" (США);
- Майкл Краммі "The adversary" (Канада)
- Герда Бліс і її роман "We are light" (Нідерланди)
01.04.202510:44
Розпочала квітень з "Пісні пророка" Пола Лінча.
Жахливе почуття тривоги, паніки та повної, тотальної невизначеності з першої сторінки😞
А ви що зараз читаєте?
Жахливе почуття тривоги, паніки та повної, тотальної невизначеності з першої сторінки😞
Вона спостерігала, як подвір'я занурювалося в пітьму, і бажала бути з цією пітьмою заодно. Вона хотіла вийти на вулицю і лягти поряд. Лягти поряд із опалим листям, і щоб ось так повз неї минула ніч. А тоді прокинутись удосвіта і з настанням ранку зійти оновленій.
А ви що зараз читаєте?
29.03.202514:50
Прийдеться Джону Ірвінгу трошки почекати, бо мені прийшов подарунок від видавництва Ще одну сторінку!!!
А там довгоочікувана новинка - "Пісня пророка" Пола Лінча. Це роман-антиутопія про багатодітну матір, чоловіка якої заарештували за участь у протестах. Обіцяють важку гнітючу атмосферу і суцільний текст без діалогів, абзаців і розділових знаків👀 А ще це Букер 2023 року!
Друга книжка - це прекрасна Джанет Вінтерсон і її культові "Помаранчі - не єдині фрукти". Автобіографічна історія дорослішання, усвідомлення своєї орієнтації та боротьби з суспільством і традиціями.
Ручки вже тягнуться до "Пісні пророка", а якщо ви вже читали, діліться враженнями🤗
А там довгоочікувана новинка - "Пісня пророка" Пола Лінча. Це роман-антиутопія про багатодітну матір, чоловіка якої заарештували за участь у протестах. Обіцяють важку гнітючу атмосферу і суцільний текст без діалогів, абзаців і розділових знаків👀 А ще це Букер 2023 року!
Друга книжка - це прекрасна Джанет Вінтерсон і її культові "Помаранчі - не єдині фрукти". Автобіографічна історія дорослішання, усвідомлення своєї орієнтації та боротьби з суспільством і традиціями.
Ручки вже тягнуться до "Пісні пророка", а якщо ви вже читали, діліться враженнями🤗
28.03.202511:46
А татуювання Джона Ірвінга заслуговують на окремий допис!
Отже, на своєму тілі він має:
- імена дружини та дітей;
- кленовий лист на честь дружини канадки;
- борцівський килим на честь улюбленого виду спорту;
- останні слова роману "Мобі Дік" — "знайшла тільки ще одного сироту";
- власне самого кита з "Мобі Діка";
- цитату з власного роману "Правила будинку сидру" — "Принци Мену, королі Нової Англії"
Отже, на своєму тілі він має:
- імена дружини та дітей;
- кленовий лист на честь дружини канадки;
- борцівський килим на честь улюбленого виду спорту;
- останні слова роману "Мобі Дік" — "знайшла тільки ще одного сироту";
- власне самого кита з "Мобі Діка";
- цитату з власного роману "Правила будинку сидру" — "Принци Мену, королі Нової Англії"
28.03.202511:30
Шалено чекаю на книгу цього імпозантного чоловіка і нічого іншого читати не хочу!
Якщо не впізнали, то це Джон Ірвінг🤭
А ви вже отримали свій примірник "Молитви за Овена Міні"? Плануєте взагалі читати?
Якщо не впізнали, то це Джон Ірвінг🤭
А ви вже отримали свій примірник "Молитви за Овена Міні"? Плануєте взагалі читати?
18.03.202512:46
Взяла читати "Анну Ін у гробницях світу" Ольги Токарчук.
Цей текст частина проєкту «Canongate Myth Series», де письменники і письменниці з різних країн переосмислюють і осучаснюють міфи. В його рамках Джанет Вінтерсон переписала історію Геракла, Антонія Баєтт створила свій "Раґнарок", а Маргарет Етвуд розповіла про Пенелопу, дружину Одіссея.
Ольга Токарчук обрала для себе шумерську міфологію і переосмислила історію богині Іванни, яка спускається у світ померлих до своєї сестри.
Звучить прям дуже цікаво🔥
Цей текст частина проєкту «Canongate Myth Series», де письменники і письменниці з різних країн переосмислюють і осучаснюють міфи. В його рамках Джанет Вінтерсон переписала історію Геракла, Антонія Баєтт створила свій "Раґнарок", а Маргарет Етвуд розповіла про Пенелопу, дружину Одіссея.
Ольга Токарчук обрала для себе шумерську міфологію і переосмислила історію богині Іванни, яка спускається у світ померлих до своєї сестри.
Звучить прям дуже цікаво🔥
Рекордтар
20.04.202523:59
154Жазылушылар13.11.202423:59
0Дәйексөз индексі02.03.202514:57
1.2K1 жазбаның қамтуы24.04.202503:04
0Жарнамалық жазбаның қамтуы19.04.202523:59
33.33%ER08.03.202516:00
906.92%ERR02.04.202512:55
"Пісня пророка" Пола Лінча увійшла у короткий список Дублінської літературної премії.
І мені стало цікаво, що ж то за премія така, бо якщо Букер і Пулітцер у всіх на слуху, то за цю премію, я чула буквально пару разів👀
І дарма, бо механізм вибору найкращої книги дуже цікавий - претендентів на перемогу обирають бібліотекарі.
Тобто це не новинки, а тексти, які вже встигли потрапити до бібліотек і знайти своїх читачів. Це можуть бути книги письменників будь-якої національності з будь-якої країни, єдина вимога - повинен бути англійський переклад. Потім вже журі, яке складається з шести міжнародних членів, формує короткий список і обирає переможця.
А ще ця премія вважається однією з найщедріших. Переможець отримує 100 000 євро, а якщо це переклад, то 25 000 з них йде перекладачу. Ну і виходить, що вона одна з найдемократичніших, бо тут "висока полиця" спокійно уживається разом з легкою розважальною літературою.
Окрім Пола Лінча (Ірландія) до цьогорічного шорт-листа потрапили:
- Персіваль Еверетт, який, здається, номінований на всі існуючі літературні премії. Чекаємо його "Джеймса" від Фабули (США);
- Сельва Альмада і її роман "Not a river" (Аргентина);
- Данієль Мейсон з романом "North woods" (США);
- Майкл Краммі "The adversary" (Канада)
- Герда Бліс і її роман "We are light" (Нідерланди)
І мені стало цікаво, що ж то за премія така, бо якщо Букер і Пулітцер у всіх на слуху, то за цю премію, я чула буквально пару разів👀
І дарма, бо механізм вибору найкращої книги дуже цікавий - претендентів на перемогу обирають бібліотекарі.
Тобто це не новинки, а тексти, які вже встигли потрапити до бібліотек і знайти своїх читачів. Це можуть бути книги письменників будь-якої національності з будь-якої країни, єдина вимога - повинен бути англійський переклад. Потім вже журі, яке складається з шести міжнародних членів, формує короткий список і обирає переможця.
А ще ця премія вважається однією з найщедріших. Переможець отримує 100 000 євро, а якщо це переклад, то 25 000 з них йде перекладачу. Ну і виходить, що вона одна з найдемократичніших, бо тут "висока полиця" спокійно уживається разом з легкою розважальною літературою.
Окрім Пола Лінча (Ірландія) до цьогорічного шорт-листа потрапили:
- Персіваль Еверетт, який, здається, номінований на всі існуючі літературні премії. Чекаємо його "Джеймса" від Фабули (США);
- Сельва Альмада і її роман "Not a river" (Аргентина);
- Данієль Мейсон з романом "North woods" (США);
- Майкл Краммі "The adversary" (Канада)
- Герда Бліс і її роман "We are light" (Нідерланди)
01.04.202510:44
Розпочала квітень з "Пісні пророка" Пола Лінча.
Жахливе почуття тривоги, паніки та повної, тотальної невизначеності з першої сторінки😞
А ви що зараз читаєте?
Жахливе почуття тривоги, паніки та повної, тотальної невизначеності з першої сторінки😞
Вона спостерігала, як подвір'я занурювалося в пітьму, і бажала бути з цією пітьмою заодно. Вона хотіла вийти на вулицю і лягти поряд. Лягти поряд із опалим листям, і щоб ось так повз неї минула ніч. А тоді прокинутись удосвіта і з настанням ранку зійти оновленій.
А ви що зараз читаєте?
29.03.202514:50
Прийдеться Джону Ірвінгу трошки почекати, бо мені прийшов подарунок від видавництва Ще одну сторінку!!!
А там довгоочікувана новинка - "Пісня пророка" Пола Лінча. Це роман-антиутопія про багатодітну матір, чоловіка якої заарештували за участь у протестах. Обіцяють важку гнітючу атмосферу і суцільний текст без діалогів, абзаців і розділових знаків👀 А ще це Букер 2023 року!
Друга книжка - це прекрасна Джанет Вінтерсон і її культові "Помаранчі - не єдині фрукти". Автобіографічна історія дорослішання, усвідомлення своєї орієнтації та боротьби з суспільством і традиціями.
Ручки вже тягнуться до "Пісні пророка", а якщо ви вже читали, діліться враженнями🤗
А там довгоочікувана новинка - "Пісня пророка" Пола Лінча. Це роман-антиутопія про багатодітну матір, чоловіка якої заарештували за участь у протестах. Обіцяють важку гнітючу атмосферу і суцільний текст без діалогів, абзаців і розділових знаків👀 А ще це Букер 2023 року!
Друга книжка - це прекрасна Джанет Вінтерсон і її культові "Помаранчі - не єдині фрукти". Автобіографічна історія дорослішання, усвідомлення своєї орієнтації та боротьби з суспільством і традиціями.
Ручки вже тягнуться до "Пісні пророка", а якщо ви вже читали, діліться враженнями🤗
04.04.202510:57
Сучасна Ірландія. Партія Національного Альянсу стає єдиним джерелом влади, впроваджена комендантська година, поліція ходить по будинках, а зі знайомими краще розмовляти пошепки.
Все починається з тривожного стукоту у двері, а закінчується вибухами та смертю. За всім цим ми спостерігаємо очима Айліш, жінки, чоловік якої однієї ночі не повернувся додому, і вона залишилась одна з чотирма дітьми і батьком з першими проявами деменції.
У тексті немає абзаців і прямої мови, це все схоже на потік свідомості і цей прийом ідеально пасує історії. Текст давить на тебе і це враження підсилює використання і повторення різних образів. Але, не можу не відмітити, що деколи мова автора, як на мене, ставала занадто сентиментальною і деякі метафори мені трохи різали око (на щастя, таких було небагато). А ще я прям відчувала, як Пол Лінч намагається балансувати між "високою полицею" і більш масовою літературою і насправді, це в нього непогано вийшло. Роман досить універсальний, і навіть потік свідомості не робить його важким для читання. Важким його робить лише те, що для когось це антиутопія, а для нас реальне життя.
Комендантська година, відключення світла, порожні полиці магазинів, обстріли, вибухи - і ще безліч тригерів, які так знайомі кожному з нас. І варто сказати, що автор досить переконливо змальовує як руйнується світ звичайної людини. Це жахливе відчуття страху, паніки і тотальної невизначеності. Головна героїня не завжди чинить правильно, але чи можна її за це засуджувати? Кому як не нам, зрозумілий цей стан невіри в те що відбувається, сподівання, що фронт не дійде до наших будинків і ці горезвісні 2-3 тижні?
Фінал, як на мене, доволі песимістичний і ніякої надії на світле майбутнє я там не побачила. Сумно. А ще сумніше, що те, що планувалось історією-засторогою, вже давно такою не є.
Все починається з тривожного стукоту у двері, а закінчується вибухами та смертю. За всім цим ми спостерігаємо очима Айліш, жінки, чоловік якої однієї ночі не повернувся додому, і вона залишилась одна з чотирма дітьми і батьком з першими проявами деменції.
У тексті немає абзаців і прямої мови, це все схоже на потік свідомості і цей прийом ідеально пасує історії. Текст давить на тебе і це враження підсилює використання і повторення різних образів. Але, не можу не відмітити, що деколи мова автора, як на мене, ставала занадто сентиментальною і деякі метафори мені трохи різали око (на щастя, таких було небагато). А ще я прям відчувала, як Пол Лінч намагається балансувати між "високою полицею" і більш масовою літературою і насправді, це в нього непогано вийшло. Роман досить універсальний, і навіть потік свідомості не робить його важким для читання. Важким його робить лише те, що для когось це антиутопія, а для нас реальне життя.
Комендантська година, відключення світла, порожні полиці магазинів, обстріли, вибухи - і ще безліч тригерів, які так знайомі кожному з нас. І варто сказати, що автор досить переконливо змальовує як руйнується світ звичайної людини. Це жахливе відчуття страху, паніки і тотальної невизначеності. Головна героїня не завжди чинить правильно, але чи можна її за це засуджувати? Кому як не нам, зрозумілий цей стан невіри в те що відбувається, сподівання, що фронт не дійде до наших будинків і ці горезвісні 2-3 тижні?
Фінал, як на мене, доволі песимістичний і ніякої надії на світле майбутнє я там не побачила. Сумно. А ще сумніше, що те, що планувалось історією-засторогою, вже давно такою не є.
15.04.202509:05
Читаю "Молитву за Овена Міні і, звичайно, мені дуже подобається❤
Це моя восьма книга Ірвінга, і я вкотре переконуюсь: так, як розповідає історії він, не вміє більше ніхто!
Коли дочитаю, обов’язково напишу відгук і, напевно, складу свій рейтинг прочитаних у нього книг.
Це моя восьма книга Ірвінга, і я вкотре переконуюсь: так, як розповідає історії він, не вміє більше ніхто!
Коли дочитаю, обов’язково напишу відгук і, напевно, складу свій рейтинг прочитаних у нього книг.
28.03.202511:30
Шалено чекаю на книгу цього імпозантного чоловіка і нічого іншого читати не хочу!
Якщо не впізнали, то це Джон Ірвінг🤭
А ви вже отримали свій примірник "Молитви за Овена Міні"? Плануєте взагалі читати?
Якщо не впізнали, то це Джон Ірвінг🤭
А ви вже отримали свій примірник "Молитви за Овена Міні"? Плануєте взагалі читати?
05.04.202517:21
Розпочала читати "Легенду про зміїне серце" Радека Рака🐍💚
Головний герой роману - Якуб Шеля, реальна історична постать, один з найвідоміших ватажків антишляхетських бунтів у Західній Галичині 1846 року.
На початку роману це хлопець 16-17 років, який працює у єврейській корчмі. Якуб закохується у незвичайну дівчину і навіть дарує їй своє серце (у прямому сенсі цього слова).
А далі:
- відьми;
- чорти;
- русалки;
- персонажі, що перетворюються на котів;
- коти, що розповідають історії.
Дуже химерно, незвично і магічно-реалістично🔥
Головний герой роману - Якуб Шеля, реальна історична постать, один з найвідоміших ватажків антишляхетських бунтів у Західній Галичині 1846 року.
На початку роману це хлопець 16-17 років, який працює у єврейській корчмі. Якуб закохується у незвичайну дівчину і навіть дарує їй своє серце (у прямому сенсі цього слова).
А далі:
- відьми;
- чорти;
- русалки;
- персонажі, що перетворюються на котів;
- коти, що розповідають історії.
Дуже химерно, незвично і магічно-реалістично🔥
28.03.202511:46
А татуювання Джона Ірвінга заслуговують на окремий допис!
Отже, на своєму тілі він має:
- імена дружини та дітей;
- кленовий лист на честь дружини канадки;
- борцівський килим на честь улюбленого виду спорту;
- останні слова роману "Мобі Дік" — "знайшла тільки ще одного сироту";
- власне самого кита з "Мобі Діка";
- цитату з власного роману "Правила будинку сидру" — "Принци Мену, королі Нової Англії"
Отже, на своєму тілі він має:
- імена дружини та дітей;
- кленовий лист на честь дружини канадки;
- борцівський килим на честь улюбленого виду спорту;
- останні слова роману "Мобі Дік" — "знайшла тільки ще одного сироту";
- власне самого кита з "Мобі Діка";
- цитату з власного роману "Правила будинку сидру" — "Принци Мену, королі Нової Англії"
19.04.202509:53
Склала свій рейтинг прочитаних книг Джона Ірвінга📚
Від тієї, що сподобалась найменше, до найулюбленішої:
8. «Сімейне життя вагою 158 фунтів»
Це було моє перше знайомство з Ірвінгом і випадкова знахідка на книжковій барахолці.
Це книжка про свінгерів, ну як можна було пройти повз.
7. «Четверта рука»
У прямому ефірі журналісту лев відкушує руку. Далі все стає ще більш абсурдним: йому пересаджують руку загиблого чоловіка, але вдова донора не готова так просто відпустити коханого.
6. «Правила будинку сидру»
Найбільш універсальний роман автора.
Чудовий варіант для знайомства, бо скоріше за все, він вам сподобається. Але з тієї ж причини, може скластися трохи хибне враження про творчість Ірвінга в цілому.
5. «Чоловіки не її життя»
Ірвінг такий Ірвінг: нездорові стосунки, повії, розбиті серця і багато сексуальних подробиць.
4. «Доки я тебе не знайду»
Як і сам Ірвінг, головний герой усе життя шукає свого біологічного батька.
А паралельно потрапляє в химерні ситуації та зустрічає дивакуватих людей.
3. «Молитва за Овена Міні»
Напевно, наймасштабніший роман автора з дуже яскравим і незвичайним головним героєм. Суміш релігії, віри, травми та дружби.
2. «Остання ніч на звивистій річці"
Мене підкорило маленьке містечко дроворубів, природа та неймовірно щемкі стосунки між батьком і сином.
1. «Світ очима Гарпа»
Трагікомічна історія життя письменника — відверта, химерна, болісна.
Варто сказати, що маю до цього роману сентиментальні почуття, бо читала його у важкий період свого життя і вірю, що він допоміг мені його пережити.
Від тієї, що сподобалась найменше, до найулюбленішої:
8. «Сімейне життя вагою 158 фунтів»
Це було моє перше знайомство з Ірвінгом і випадкова знахідка на книжковій барахолці.
Це книжка про свінгерів, ну як можна було пройти повз.
7. «Четверта рука»
У прямому ефірі журналісту лев відкушує руку. Далі все стає ще більш абсурдним: йому пересаджують руку загиблого чоловіка, але вдова донора не готова так просто відпустити коханого.
6. «Правила будинку сидру»
Найбільш універсальний роман автора.
Чудовий варіант для знайомства, бо скоріше за все, він вам сподобається. Але з тієї ж причини, може скластися трохи хибне враження про творчість Ірвінга в цілому.
5. «Чоловіки не її життя»
Ірвінг такий Ірвінг: нездорові стосунки, повії, розбиті серця і багато сексуальних подробиць.
4. «Доки я тебе не знайду»
Як і сам Ірвінг, головний герой усе життя шукає свого біологічного батька.
А паралельно потрапляє в химерні ситуації та зустрічає дивакуватих людей.
3. «Молитва за Овена Міні»
Напевно, наймасштабніший роман автора з дуже яскравим і незвичайним головним героєм. Суміш релігії, віри, травми та дружби.
2. «Остання ніч на звивистій річці"
Мене підкорило маленьке містечко дроворубів, природа та неймовірно щемкі стосунки між батьком і сином.
1. «Світ очима Гарпа»
Трагікомічна історія життя письменника — відверта, химерна, болісна.
Варто сказати, що маю до цього роману сентиментальні почуття, бо читала його у важкий період свого життя і вірю, що він допоміг мені його пережити.
18.04.202516:22
До речі, існує фільм за мотивами «Молитви за Овена Міні» — «Саймон Бірч» (1998).
Назвати його повноцінною екранізацією складно, бо сюжет і фінал досить сильно відрізняються від роману.
З цікавого — дорослого Джона у фільмі грає Джим Керрі.
Сам Ірвінг вважав, що цей роман неможливо успішно екранізувати, тому навіть попросив змінити ім’я головного героя👀
Не дивно, що після цього сценарій до «Правил будинку сидру» він вирішив написати сам за який, до речі, і отримав «Оскар»!
Назвати його повноцінною екранізацією складно, бо сюжет і фінал досить сильно відрізняються від роману.
З цікавого — дорослого Джона у фільмі грає Джим Керрі.
Сам Ірвінг вважав, що цей роман неможливо успішно екранізувати, тому навіть попросив змінити ім’я головного героя👀
Не дивно, що після цього сценарій до «Правил будинку сидру» він вирішив написати сам за який, до речі, і отримав «Оскар»!
18.04.202513:43
«Молитва за Овена Міні» — це роман, що вміщує в собі так багато.
Це і історія дорослішання, і розповідь про справжню дружбу.
Це й антивоєнний твір, у якому Ірвінг чітко озвучує свою позицію щодо американської політики та війни у В’єтнамі.
Це і глибокий текст про силу віри. І не обов’язково у Бога, бо це зовсім не релігійна проповідь. Ірвінг досліджує віру як феномен: як вона зароджується, як бореться із сумнівами, як живе в людині. Водночас він не боїться критикувати релігійні інституції і викривати їхню фальш та лицемірство.
У романі безліч образів, символів, літературних алюзій і, здається, немає жодної випадкової деталі. У нього все має значення. Деякі елементи можуть здаватися другорядними, але у фіналі все складається в єдиний пазл.
Деталька до детальки!
У Ірвінга, як завжди, прекрасні та незабутні персонажі. Якщо ви вже чули, що Овен Міні, один із найяскравіших героїв в літературі ХХ століття, повірте: це правда.
Маленький хлопчик із дивним голосом, чиї репліки весь роман написані капслоком.
Він викликає безліч різних емоцій: іноді дратує, іноді зворушує. Але коли дочитуєш роман — ти не просто розумієш його, ти його приймаєш. І повністю віриш.
І другорядні персонажі не менш прекрасні.
Від харизматичної бабусі Джона, до листоноші. Особисто мені дуже сподобалось, як описані стосунки Джона з вітчимом: щемко, чесно, і як часто буває в Ірвінга — автобіографічно.
Ну і традиційне для Ірвінга, неймовірне поєднання трагічного й комічного.
Як він це робить? Іноді це настільки близько до абсурду, що в іншого автора це б узагалі не спрацювало б.
А в Ірвінга — працює.
Кожного разу. І гротеск лише поглиблює сюжет і краще розкриває персонажів.
Майстер — що тут скажеш.
У його текстах стільки несправедливості, болю, смертей, травм, навіть сексуальних збочень...
Але після прочитання все одно залишається якесь тепле відчуття щемкої туги.
Хочеться плакати. І сміятися. І обійняти кожного з його персонажів, бо любові й віри в його романах все ж трохи більше, ніж болю.
Обожнюю!
Це і історія дорослішання, і розповідь про справжню дружбу.
Це й антивоєнний твір, у якому Ірвінг чітко озвучує свою позицію щодо американської політики та війни у В’єтнамі.
Це і глибокий текст про силу віри. І не обов’язково у Бога, бо це зовсім не релігійна проповідь. Ірвінг досліджує віру як феномен: як вона зароджується, як бореться із сумнівами, як живе в людині. Водночас він не боїться критикувати релігійні інституції і викривати їхню фальш та лицемірство.
У романі безліч образів, символів, літературних алюзій і, здається, немає жодної випадкової деталі. У нього все має значення. Деякі елементи можуть здаватися другорядними, але у фіналі все складається в єдиний пазл.
Деталька до детальки!
У Ірвінга, як завжди, прекрасні та незабутні персонажі. Якщо ви вже чули, що Овен Міні, один із найяскравіших героїв в літературі ХХ століття, повірте: це правда.
Маленький хлопчик із дивним голосом, чиї репліки весь роман написані капслоком.
Він викликає безліч різних емоцій: іноді дратує, іноді зворушує. Але коли дочитуєш роман — ти не просто розумієш його, ти його приймаєш. І повністю віриш.
І другорядні персонажі не менш прекрасні.
Від харизматичної бабусі Джона, до листоноші. Особисто мені дуже сподобалось, як описані стосунки Джона з вітчимом: щемко, чесно, і як часто буває в Ірвінга — автобіографічно.
Ну і традиційне для Ірвінга, неймовірне поєднання трагічного й комічного.
Як він це робить? Іноді це настільки близько до абсурду, що в іншого автора це б узагалі не спрацювало б.
А в Ірвінга — працює.
Кожного разу. І гротеск лише поглиблює сюжет і краще розкриває персонажів.
Майстер — що тут скажеш.
У його текстах стільки несправедливості, болю, смертей, травм, навіть сексуальних збочень...
Але після прочитання все одно залишається якесь тепле відчуття щемкої туги.
Хочеться плакати. І сміятися. І обійняти кожного з його персонажів, бо любові й віри в його романах все ж трохи більше, ніж болю.
Обожнюю!
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
