Міжсвітове перехрестя
Қайта жіберілді:
Рими в ритмі серця❤️🔥 (Олеся Репа)
15.04.202515:42
Цей неймовірний день настав!!! 💜💜💜
Світ побачила моя книга поезій "Віршолегіт безмежжя"
Я щаслива, що наважилась!
180 сторінок моєї душі, 155 віршів мого серця, збірка моїх думок!
Від видавництва:
«Віршолегіт безмежжя» – третя збірка харківської поетки Олесі Репи. Для авторки вірші – не просто захоплення, а частина душі. Поезія інтелектуальна, наповнена змістами та потаємними сенсами. Входять тексти за період з 2022 по 2024 роки.
Книга поділена на розділи, названі за вітрами різних видів та сили, що відкриватимуть нову тематику. Неодмінно віднесе вас у світ української сучасної поезії, змусить ставити питання та шукати відповіді. Тут романтичні переживання, біль війни, любов до природи та Всесвіту, філософські роздуми, рефлексії, цікаві літературні техніки, казкові та міфічні сюжети – все є у більш ніж півтори сотні поезій.
Читайте з насолодою та знаходьте близькі собі рядки.
Придбати книгу можна на сайті видавництва ТВОРИ, за посиланням:
https://shop.tvoru.com.ua/books/item/8
Світ побачила моя книга поезій "Віршолегіт безмежжя"
Я щаслива, що наважилась!
180 сторінок моєї душі, 155 віршів мого серця, збірка моїх думок!
Від видавництва:
«Віршолегіт безмежжя» – третя збірка харківської поетки Олесі Репи. Для авторки вірші – не просто захоплення, а частина душі. Поезія інтелектуальна, наповнена змістами та потаємними сенсами. Входять тексти за період з 2022 по 2024 роки.
Книга поділена на розділи, названі за вітрами різних видів та сили, що відкриватимуть нову тематику. Неодмінно віднесе вас у світ української сучасної поезії, змусить ставити питання та шукати відповіді. Тут романтичні переживання, біль війни, любов до природи та Всесвіту, філософські роздуми, рефлексії, цікаві літературні техніки, казкові та міфічні сюжети – все є у більш ніж півтори сотні поезій.
Читайте з насолодою та знаходьте близькі собі рядки.
Придбати книгу можна на сайті видавництва ТВОРИ, за посиланням:
https://shop.tvoru.com.ua/books/item/8
07.04.202521:29
🌬Безмежно 💨
Безумовно, людина створена, щоб творити –
Елегійні енергії слова несуть наснагу.
Замітає вишневий вихор солоні крихти
Моїх спогадів, брате. Де початок якої саги?
Епохальні події дають обіцянку смерті
Жалюгідних прагнень вирватись з павутиння.
Не лякайся, сестро! Перемога пасує впертим.
Обирай свободу. Прийдешнє до тебе лине.
Серпень 2023 р.
#збірка_Казки_тисячі_світів
***
Безумовно, людина створена, щоб творити –
Елегійні енергії слова несуть наснагу.
Замітає вишневий вихор солоні крихти
Моїх спогадів, брате. Де початок якої саги?
Епохальні події дають обіцянку смерті
Жалюгідних прагнень вирватись з павутиння.
Не лякайся, сестро! Перемога пасує впертим.
Обирай свободу. Прийдешнє до тебе лине.
Серпень 2023 р.
#збірка_Казки_тисячі_світів
***
06.03.202512:25
O vos omnes
O vos omnes qui transitis per viam attendite et videte si est dolor sicut dolor meus. *
Візьми лінійку. Виміряй лице –
Між хеліцер поміститься розп'яття.
Світ оповитий проклятим вінцем.
Хто менше плакав – більше винуваті.
Благословенням перекрий проклін,
Багатослів'ям асфальтуй образу.
Нехай вони на тридев'ять колін
Відчують все, що Бог тобі помазав.
Ти бачив горе – більшого нема,
Ти чув, як світом ящури крокують.
Гуляють містом голод і чума...
Та хтось своє життя марнує всує.
Як сміє він ридати про своє,
Чому вона свої шукає втрати.
Ти назбирав небачене досьє,
Хто менше втратив – вічно винуватець.
...Я пам'ятаю, правда, як колись
В дитини вмер хом'як – вона ридала.
Який у тому всьому нині смисл?
Їй не було події тої мало.
Вона не знала інших потрясінь,
Вона до горя зовсім ще не звикла.
Ламайте чи загострюйте списи –
Її печаль була така ж велика.
* (лат.) «О, ви всі, хто проходите повз дорогою, зверніть увагу та подивіться, чи маєте таку саму печаль, як моя». Напис на куполі каплиці Боїмів у Львові під скульптурою Скорботного Христа
Березень 2025 р.
***
O vos omnes qui transitis per viam attendite et videte si est dolor sicut dolor meus. *
Візьми лінійку. Виміряй лице –
Між хеліцер поміститься розп'яття.
Світ оповитий проклятим вінцем.
Хто менше плакав – більше винуваті.
Благословенням перекрий проклін,
Багатослів'ям асфальтуй образу.
Нехай вони на тридев'ять колін
Відчують все, що Бог тобі помазав.
Ти бачив горе – більшого нема,
Ти чув, як світом ящури крокують.
Гуляють містом голод і чума...
Та хтось своє життя марнує всує.
Як сміє він ридати про своє,
Чому вона свої шукає втрати.
Ти назбирав небачене досьє,
Хто менше втратив – вічно винуватець.
...Я пам'ятаю, правда, як колись
В дитини вмер хом'як – вона ридала.
Який у тому всьому нині смисл?
Їй не було події тої мало.
Вона не знала інших потрясінь,
Вона до горя зовсім ще не звикла.
Ламайте чи загострюйте списи –
Її печаль була така ж велика.
* (лат.) «О, ви всі, хто проходите повз дорогою, зверніть увагу та подивіться, чи маєте таку саму печаль, як моя». Напис на куполі каплиці Боїмів у Львові під скульптурою Скорботного Христа
Березень 2025 р.
***
11.02.202505:14
Друзі, я починаю видання збірки віршів «Скрипторій». Я відкрила банку на суму 30 000 грн. Видання 100 екземплярів у видавництві «Терен» коштує орієнтовно 23 000 грн., 5000 грн. я заплачу посереднику, що буде займатися отриманням накладу та розсилкою книги, 2000 грн. орієнтую на додаткові витрати й поштові послуги (відправлення накладу в Нідерланди (я поки що тут), часткова розсилка по Україні). Все, що може лишитися з цієї суми, я направлю у актуальні донати.
Передзамовлення книги: 250 грн. Якщо ви замовляєте «Скрипторій», проінформуйте мене про оплату, я занотую та відправлю вам книгу після видання.
Але будь-яке поповнення банки наблизить цю книгу до народження та життя в нашому непростому світі, можливо, на вашій поличці. Тож я прошу вас поширити цей збір та долучитися до живої мрії.
***
🎯 Ціль: 30 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3BcrofDKYg
💳Номер картки банки
4441 1111 2131 7576
Передзамовлення книги: 250 грн. Якщо ви замовляєте «Скрипторій», проінформуйте мене про оплату, я занотую та відправлю вам книгу після видання.
Але будь-яке поповнення банки наблизить цю книгу до народження та життя в нашому непростому світі, можливо, на вашій поличці. Тож я прошу вас поширити цей збір та долучитися до живої мрії.
***
🎯 Ціль: 30 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3BcrofDKYg
💳Номер картки банки
4441 1111 2131 7576
15.04.202515:42
Найближче поповнення скарбів сучасної літератури...
06.04.202518:26
🔥 Полум’яне пророцтво 🔥
Старець входив тихо в передмістя,
Шепотів нечутно та пророчив,
Що іде жахливе потойбіччя –
Полум’я червленого відтінка.
Шепотів, що скоро всі загинуть,
Що не стане зранку сонцесвітла,
Зорепромінь згасне, чорний місяць
Буде сяйву неба на заваді.
Віщував той старець тільки голод,
Білий голод, кістяне страждання,
Говорив, що тільки покаяння
Принесе спасіння та надію.
Та ходили люди і сміялись,
Не шукали знаки та прикмети,
Не хотіли чути грім старечий,
Ніби вівці, що паслися в полі.
На світанку зник старезний вісник,
Зникла з ним луна його прокльонів,
Зникли з ним жахи та довгі тіні,
Піднялося сонце, як раніше.
Люди посміхалися, як вчора,
Не боялись геть пророкування,
До посух та повеней готові,
Не готові лиш себе змінити.
Тільки плакав хлопчик невимовно,
Тільки пси за містом гучно вили,
Тільки вівці бекали тужливо
Та пилюка небом клуботала.
Тільки донька волопаса знала,
Вірила у чорне передвістя,
Бігла з міста вниз до очерету,
Говорила всім, що треба грати,
Говорила танцювати швидко,
Говорила йти з долини пішки,
Говорила кинути будинки,
Говорила вірити та жити.
Дівчинку не слухали містяни,
Йшла вона босоніж до загати,
Там плела з трави та очерету
Довгий човен і спускала в річку.
Підіймались в небо злі сузір’я,
Розгоралось небо чорним виром,
Наповнялись ріки сірим брудом,
Замість трав здіймались гострі жала,
Зуби лез іржавіли без крові,
Трави жовкли, падала пшениця,
Люди завмирали, ніби мертві.
Так запізно стало звідти бігти.
Тільки хлопчик більше не боявся,
Брав долоню доньки волопаса,
Йшов із нею в жовті очерети,
Човен витягав у довгу воду.
Прокляті за спинами кричали
Та молитви правили до неба,
Тільки пусто стало у молитвах,
Їх не чуло спорожніле небо.
Боги прогнівилися чи духи,
Демони наслали ті видіння,
Чи навала ворога чекала,
Чи хвороби чатували хижі?
Всі жінки, всі хлопці та всі чада,
Всі старі та юні, та собаки,
Всі тварини, вівці та корови
Згинути могли у тій заграві.
Вниз рікою плив маленький човен,
Глечик з медом, ламанець та сливи,
Льон та вовна, довга опачина,
От і все, що мали брат з сестрою,
Що пливли в човні по чорній річці,
По кривавій та бурхливій річці.
Обіймались міцно брат з сестрою,
Промовляли пісню ледве чутно.
На долонях річки – дві дитини,
Розгорталась полум’ям заграва
Та лунала невимовна пісня
Про забутий рай і про надію.
***
Загата – гребля, запруда;
Ламанець – прісний круглий хліб;
Опачина – правило, весло;
***
Вірш для конкурсу Собору поезії, ліро-епос за мотивами назв книг Мартіна. Його я не читала, але спиралася на назву «Пісня льоду і полум'я».
Вийшла епіко-розповідна балада з шумерським вайбом.
***
#збірка_Казки_тисячі_світів
***
Старець входив тихо в передмістя,
Шепотів нечутно та пророчив,
Що іде жахливе потойбіччя –
Полум’я червленого відтінка.
Шепотів, що скоро всі загинуть,
Що не стане зранку сонцесвітла,
Зорепромінь згасне, чорний місяць
Буде сяйву неба на заваді.
Віщував той старець тільки голод,
Білий голод, кістяне страждання,
Говорив, що тільки покаяння
Принесе спасіння та надію.
Та ходили люди і сміялись,
Не шукали знаки та прикмети,
Не хотіли чути грім старечий,
Ніби вівці, що паслися в полі.
На світанку зник старезний вісник,
Зникла з ним луна його прокльонів,
Зникли з ним жахи та довгі тіні,
Піднялося сонце, як раніше.
Люди посміхалися, як вчора,
Не боялись геть пророкування,
До посух та повеней готові,
Не готові лиш себе змінити.
Тільки плакав хлопчик невимовно,
Тільки пси за містом гучно вили,
Тільки вівці бекали тужливо
Та пилюка небом клуботала.
Тільки донька волопаса знала,
Вірила у чорне передвістя,
Бігла з міста вниз до очерету,
Говорила всім, що треба грати,
Говорила танцювати швидко,
Говорила йти з долини пішки,
Говорила кинути будинки,
Говорила вірити та жити.
Дівчинку не слухали містяни,
Йшла вона босоніж до загати,
Там плела з трави та очерету
Довгий човен і спускала в річку.
Підіймались в небо злі сузір’я,
Розгоралось небо чорним виром,
Наповнялись ріки сірим брудом,
Замість трав здіймались гострі жала,
Зуби лез іржавіли без крові,
Трави жовкли, падала пшениця,
Люди завмирали, ніби мертві.
Так запізно стало звідти бігти.
Тільки хлопчик більше не боявся,
Брав долоню доньки волопаса,
Йшов із нею в жовті очерети,
Човен витягав у довгу воду.
Прокляті за спинами кричали
Та молитви правили до неба,
Тільки пусто стало у молитвах,
Їх не чуло спорожніле небо.
Боги прогнівилися чи духи,
Демони наслали ті видіння,
Чи навала ворога чекала,
Чи хвороби чатували хижі?
Всі жінки, всі хлопці та всі чада,
Всі старі та юні, та собаки,
Всі тварини, вівці та корови
Згинути могли у тій заграві.
Вниз рікою плив маленький човен,
Глечик з медом, ламанець та сливи,
Льон та вовна, довга опачина,
От і все, що мали брат з сестрою,
Що пливли в човні по чорній річці,
По кривавій та бурхливій річці.
Обіймались міцно брат з сестрою,
Промовляли пісню ледве чутно.
На долонях річки – дві дитини,
Розгорталась полум’ям заграва
Та лунала невимовна пісня
Про забутий рай і про надію.
***
Загата – гребля, запруда;
Ламанець – прісний круглий хліб;
Опачина – правило, весло;
***
Вірш для конкурсу Собору поезії, ліро-епос за мотивами назв книг Мартіна. Його я не читала, але спиралася на назву «Пісня льоду і полум'я».
Вийшла епіко-розповідна балада з шумерським вайбом.
***
#збірка_Казки_тисячі_світів
***
24.02.202520:44
***
Скрижаль
Жалю
Люта
Та лють
Любить
Бити
Ти йди
Диким
Кимось
Ось так
Прийдеш
У дім
Димом
Дім твій
Виє
Болем
Дім твій
Плаче
Пиши
Скрижаль
Кров'ю
Згорни
Нове
Віття
Лютий
Знову
Лютий
***
Скрижаль
Жалю
Люта
Та лють
Любить
Бити
Ти йди
Диким
Кимось
Ось так
Прийдеш
У дім
Димом
Дім твій
Виє
Болем
Дім твій
Плаче
Пиши
Скрижаль
Кров'ю
Згорни
Нове
Віття
Лютий
Знову
Лютий
***
10.04.202518:58
✨ Перо фенікса ✨
Крилатий вісник дзвоном пролунав.
Я міцно сплю. Здається, ось вона,
Дорога серед пагорбів до Моря…
Навколо – невмируща йде весна,
В руках шматки уявного стерна,
Та хто ж тут автор радісних історій?
Я міцно сплю. Це все – омана днів,
На дні туги ввижається мені
Густа вода, замулена бідою.
Слова бувають кволі та дрібні,
Сліди блищать рубінами в стерні,
Та є ще полиск зірки золотої.
У цьому сні є місце для заграв,
Якби колись мене би хто спитав –
Я б ці шляхи на картах змалювала.
Горить жаріння променем між трав,
Його ніхто у вісників не крав,
Їх цим шляхом заплутало чимало.
Як феніксове полум’я злетить,
У тім вогні відродяться світи.
А ти вже йди. Твоя пора настала.
Березень 2025 р.
#збірка_Слово_Скриптора
***
Крилатий вісник дзвоном пролунав.
Я міцно сплю. Здається, ось вона,
Дорога серед пагорбів до Моря…
Навколо – невмируща йде весна,
В руках шматки уявного стерна,
Та хто ж тут автор радісних історій?
Я міцно сплю. Це все – омана днів,
На дні туги ввижається мені
Густа вода, замулена бідою.
Слова бувають кволі та дрібні,
Сліди блищать рубінами в стерні,
Та є ще полиск зірки золотої.
У цьому сні є місце для заграв,
Якби колись мене би хто спитав –
Я б ці шляхи на картах змалювала.
Горить жаріння променем між трав,
Його ніхто у вісників не крав,
Їх цим шляхом заплутало чимало.
Як феніксове полум’я злетить,
У тім вогні відродяться світи.
А ти вже йди. Твоя пора настала.
Березень 2025 р.
#збірка_Слово_Скриптора
***
27.03.202520:52
Котику, що закрив мінімум збору на макетування та перші 20 примірників, інформую – отримала, бігаю по стелі, трохи зберуся купки, бо не найпростіший період буття, і починаю.
Всі котики, крім цього котика – інформую, що поки я не розбила банку, можна продовжувати донатити та замовляти, все піде в справу, збільшить кількість книг, а одна з них може бути поповненням у вашій бібліотеці поетів-сучасників ;)
Коли розіб'ю, теж можна буде, просто вже іншим шляхом.
***
Всі котики, крім цього котика – інформую, що поки я не розбила банку, можна продовжувати донатити та замовляти, все піде в справу, збільшить кількість книг, а одна з них може бути поповненням у вашій бібліотеці поетів-сучасників ;)
Коли розіб'ю, теж можна буде, просто вже іншим шляхом.
***
22.02.202522:33
🌳 Дерево 🌳
Дерево відчуває
Інший біль,
Втрачаючи частини,
Проживає втрату цілісності,
Нестерпну зносність,
Смуток, схожий на образу та сміх,
Намагаючись зайняти весь простір навколо,
Воно якийсь час
Уникає місця спустошення,
Поки не прийде до тями,
До себе,
З себе
Новими гілками в нове зцілення.
Лютий 2025 р.
#Абсолютні_початківці
***
Дерево відчуває
Інший біль,
Втрачаючи частини,
Проживає втрату цілісності,
Нестерпну зносність,
Смуток, схожий на образу та сміх,
Намагаючись зайняти весь простір навколо,
Воно якийсь час
Уникає місця спустошення,
Поки не прийде до тями,
До себе,
З себе
Новими гілками в нове зцілення.
Лютий 2025 р.
#Абсолютні_початківці
***
08.04.202501:43
📖 Господарі доріг 📖
Господарі доріг – не можновладці,
Не автори законів чи традицій,
Не літописці кодексів та правил,
А стяжки білих шворок на підкладці,
Стібки, латки, проріхи, звуки, кроки,
Ще – візерунки, ще – чиїсь обличчя
В дзеркальній гладі озера та моря,
Попутники, помічники у праці.
Йдуть до мети, узяті білим вітром,
Джерела для подій та епізодів,
Господарі доріг між різних втілень
Для себе обирають непримітні.
Себе взнають, смішливі та суворі,
Цікаві до незвичних поворотів,
Світи та долі стеляться шляхами,
Творці дарують їм свої палітри.
Зрівняти можна ті невпинні рухи
З дорожнім виром, вічним та безликим,
Ведуть, блукають, манять та заводять
Непевним, тихим та мінливим духом,
Господарі доріг не є богами,
Їх не знайти та навіть не призвати,
Вони приходять поруч з ураганом
Та з ним ідуть, навічно відчаюги.
Квітень 2025 р.
#збірка_Хранителі_доріг
***
Господарі доріг – не можновладці,
Не автори законів чи традицій,
Не літописці кодексів та правил,
А стяжки білих шворок на підкладці,
Стібки, латки, проріхи, звуки, кроки,
Ще – візерунки, ще – чиїсь обличчя
В дзеркальній гладі озера та моря,
Попутники, помічники у праці.
Йдуть до мети, узяті білим вітром,
Джерела для подій та епізодів,
Господарі доріг між різних втілень
Для себе обирають непримітні.
Себе взнають, смішливі та суворі,
Цікаві до незвичних поворотів,
Світи та долі стеляться шляхами,
Творці дарують їм свої палітри.
Зрівняти можна ті невпинні рухи
З дорожнім виром, вічним та безликим,
Ведуть, блукають, манять та заводять
Непевним, тихим та мінливим духом,
Господарі доріг не є богами,
Їх не знайти та навіть не призвати,
Вони приходять поруч з ураганом
Та з ним ідуть, навічно відчаюги.
Квітень 2025 р.
#збірка_Хранителі_доріг
***
21.03.202516:51
⚔️ Йди, Цезарю ⚔️
День цей ще не промайнув, Цезарю,
Йди, йди далі своєю дорогою,
Перемогами гордо підперезаний,
Йди поволі під невагомими дрогами
За піднебесними золотими колесами.
Що за поясом у першого серед молоді?
Що замислив Кассій, хитрий, блідий та схудлий?
Небо тягне час твій кривавим волоком.
Чи не з твого лоба регочуть люди?
Рахуватимеш їхні доторки?
Березень 2025 р.
***
На конкурс «Березневі Іди»
від інстаграм-дзеркала каналу Храм поезії.
День цей ще не промайнув, Цезарю,
Йди, йди далі своєю дорогою,
Перемогами гордо підперезаний,
Йди поволі під невагомими дрогами
За піднебесними золотими колесами.
Що за поясом у першого серед молоді?
Що замислив Кассій, хитрий, блідий та схудлий?
Небо тягне час твій кривавим волоком.
Чи не з твого лоба регочуть люди?
Рахуватимеш їхні доторки?
Березень 2025 р.
***
На конкурс «Березневі Іди»
від інстаграм-дзеркала каналу Храм поезії.
21.02.202521:19
⛈ Той, що не був руїнником ⛈
Що побачене згадую нині я з даних богом див?
Скільки в пальцях лишається сосон
Виламаних?
Час чіпляється мертвими пазурами у спогади,
Як бетонним ґерданом стискали
Гирло моє…
Як затоплені храми виблискували намистами,
Як здіймалося над плечима наступне місто моє,
Як здригались хребти мостові полоненими звірами,
Як мостами ішли живі, утомлені, не зневірені.
Народився прадавнім духом, але не руїнником,
Кожен вибух плечима відчув я.
Витримаю.
Та чи витримають всі народжені тут невинними,
Звірина – водою, а людина
Вітром стає.
Ось на дикому полі зростають ліси замість рук моїх,
Ось співає історія знову слова прадавніх боїв,
Ось скипають метали в розжарених пальцях у лучників,
Ось стікає туманами тиша над синіми кручами.
Жовтень 2024 р.
#збірка_Холодна_весна_22
***
(написано на півфінал конкурсу «Білий кролик» від Собору поезії, тема півфіналу «Вода»)
Що побачене згадую нині я з даних богом див?
Скільки в пальцях лишається сосон
Виламаних?
Час чіпляється мертвими пазурами у спогади,
Як бетонним ґерданом стискали
Гирло моє…
Як затоплені храми виблискували намистами,
Як здіймалося над плечима наступне місто моє,
Як здригались хребти мостові полоненими звірами,
Як мостами ішли живі, утомлені, не зневірені.
Народився прадавнім духом, але не руїнником,
Кожен вибух плечима відчув я.
Витримаю.
Та чи витримають всі народжені тут невинними,
Звірина – водою, а людина
Вітром стає.
Ось на дикому полі зростають ліси замість рук моїх,
Ось співає історія знову слова прадавніх боїв,
Ось скипають метали в розжарених пальцях у лучників,
Ось стікає туманами тиша над синіми кручами.
Жовтень 2024 р.
#збірка_Холодна_весна_22
***
(написано на півфінал конкурсу «Білий кролик» від Собору поезії, тема півфіналу «Вода»)
Көрсетілген 1 - 13 арасынан 13
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.