Пояснювальна записка перед основним текстом. По-перше) Я, людина яка добилася до служби в чоловічому колективі, поваги і рівності, не святкую восьме березня))) по-друге, військові 90% часу поняття не мають, яке число та який день тижня. По-третє, я всерйоз розмірковую над карʼєрою стендапера))))
У четвер (я спеціально звірила) мене викликали до командира частини з припискою, що форма одягу цивільна. Я відчула легкий холодок по спині, і годинами згадувала, ЩО могло спричинити виклик. Заодно придумувала сценарії відмазок. Але живемо один раз, подумала я і вчора зранку помила голову, зробила макіяж та вдягнула улюблену червону сукню. Ще й вирішила піти пішки, бо «скільки тут, пару сотень метрів». Так от, я ледве дійшла, а моє коліно, мої шви намагалися звільнитися по дорозі. Ну бо той хто живе біля школи завжди запізнюється))) Припершись на місце зустрічі, побачила тонну красивих жінок і голосно видихнула. Здається, початок березня, присутні жінки, які служать у підрозділі, висновок: бить не будуть))) Нас не били, а вітали. Квітами, грамотами і цінними подарунками. Половину з нього я успішно зʼїла, поділившись з побратимом. Що робити з іншою половиною, я ще не придумала, бо вибір колосальний. Але то таке))) Мене дуже зачепили слова заступника командира, який сказав, що у нас дійсно здебільшого чоловічий колектив, і є бійці, які кажуть що жінці не місце ні в армії загалом, ні тим більше у нашому підрозділі. Але це не так. Жінки у нас на рівні з чоловіками приймають участь в операціях, займаються тиловим забезпеченням, працюють з документами, і таке інше. І без одної з нас було би значно важче, а без всіх — неможливо. І ми не окраса підрозділу, а гідна поваги його частина. На грамоті так і написано — за сумлінне виконання обов’язків.
Усім жінкам, святкуєте ви чи ні, я бажаю одного: щоби вас сприймали як особистість, як рівну, як красиву жінку, як професіонала. І все це одночасно! Бо ми часто рушій та дія.
Обняла, підняла і поставила. З повагою, жінка в армії, старший #солдат_Сонце
