🔺️🔺️🔺️
Частина 2
Так, у Китаї теж не все гладко. Десь зростає безробіття. Але державна пропаганда працює на повну: "Це національна боротьба! Тримаймося разом проти жадібної Америки!". І народ, схоже, тримається.
А ось у Трампа ситуація складніша. Виборці, медіа, спонсори, суперники – усі смикають за рукав: "Доне, щось йде не так!". Навіть мільярдер Білл Акман та Національна асоціація виробників (раніше лояльні!) кажуть, що мита шкодять.
І, схоже, Трамп почав потроху здавати назад. 9 квітня оголосили про винятки для деяких товарів (чипи, акумулятори). Який розворот! А ще недавно кричав про повний розрив з Китаєм. Пліткують про таємні переговори десь у Женеві. Сам Трамп натякає, що до діалогу готовий, але Пекін, мабуть, не чує або робить вигляд.
У Сі немає виборів, спонсорів чи галасливої опозиції. У нього є час. І він його використовує. Обидві економіки під тиском, але китайська модель дозволяє діяти гнучкіше. Це гонка на витривалість, і схоже, США починають видихатися.
Заводи закриваються, ціни ростуть, ланцюжки поставок рвуться. Інвестори нервують, люди економлять. А Трамп сидить біля телефону, чекаючи дзвінка з Пекіна. Дзвінка, який може і не пролунати. План "зробити Америку великою знову" за допомогою тиску на Китай спрацював з точністю до навпаки. Показав уразливість США. Трамп хотів бути сильним, а тепер залежить від милості Китаю. Американці злі, бізнес незадоволений, майбутнє туманне.
Але зачекайте, це ще не все! Тарифи – це так, розминка. Китай дістає зброю набагато потужнішу. І робить це тихо.
Рідкісноземельні елементи. Назва оманлива. Вони не такі вже й рідкісні, але видобувати і переробляти їх – брудна, токсична й дорога справа. Саме тому Захід десятиліттями із задоволенням віддавав цю роботу Китаю. І довіддавався! До 2024 року Китай контролював 90% світової переробки та 69% видобутку. Майже монополія! Колись США були лідерами, але екологія, дешева праця в Китаї та їхні субсидії зробили свою справу.
Зараз Китай прикручує гайки на експорт "важких" РЗЕ. Тих самих, що потрібні для ракет, радарів, супутників, електродвигунів. Це не просто детальки, їх нічим замінити! Неодим для магнітів, диспрозій для жаростійких сплавів у турбінах... Без них Пентагон може виробляти хіба що паперові літачки, а зелена енергетика зупиниться.
І ось вона – криза. Економіка США сидить на китайській РЗЕ-голці. У 2023 році 74% імпорту РЗЕ – з Китаю. Пентагон називає це "стратегічною вразливістю". В умовах суперництва – це як дати конкуренту ключі від власного арсеналу.
Єдина американська компанія в цій сфері, MP Materials, показала стрибок акцій на 40%. Вони мають рудник у Каліфорнії. Але є нюанс... Донедавна всю руду вони відправляли на переробку... куди б ви думали? Правильно, до Китаю! Створити свій повний цикл? На це підуть роки, мільярди і боротьба з екологами. А часу немає.
І тут на сцену виходить В'єтнам. Хто б міг подумати! Але у В'єтнаму – другі у світі запаси РЗЕ (після Китаю, звісно). Понад 22 мільйони тонн! Якщо їх задіяти, В'єтнам може стати рятівним колом для Заходу. Ханой вже оголосив амбітний план: до 2030 року вийти на 60 тисяч тонн видобутку на рік.
Але є проблема: сировина є, а технологій, інвестицій та сучасної інфраструктури – обмаль. Все застаріле, грошей не вистачає, екологічні ризики високі.
І вишенька на торті: В'єтнам теж потрапив під роздачу трампівських тарифів! Іронія долі: політика, покликана послабити Китай, може відштовхнути потенційного союзника просто в обійми Пекіна. Цим активно користується Сі Цзіньпін, який зараз влаштовує дипломатичне турне регіоном, збираючи антиамериканську коаліцію. Переконує В'єтнам та інших, що США – партнер ненадійний та агресивний.
Якщо Сі вдасться перетягнути В'єтнам на свій бік... наслідки для США будуть катастрофічними. Обмеження експорту РЗЕ з В'єтнаму вдарить по американській оборонці, зеленій енергетиці та посилить домінування Китаю. Регіон, який США колись намагалися стримувати, тепер може стати або їхнім порятунком, або могильником їхніх амбіцій.
🔻🔻🔻
