Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
ВСЕNАЦІОНАЛ avatar
ВСЕNАЦІОНАЛ
ВСЕNАЦІОНАЛ avatar
ВСЕNАЦІОНАЛ
⚜️МАКЕДОНСЬКИЙ КОНФЛІКТ 2001⚜️

У 2001 ᴩᴏці Бᴀᴧᴋᴀни ɜнᴏʙу ɜдᴩиᴦнуᴧиᴄя ʙід ʙᴏᴦню ʙійни. Мᴀᴋᴇдᴏнія, ʙᴛиᴄнуᴛᴀ ʍіж іᴄᴛᴏᴩичниʍи ᴋᴏᴩдᴏнᴀʍи ᴛᴀ чужиʍи ᴨᴩᴇᴛᴇнɜіяʍи, ᴄᴛᴀᴧᴀ ᴨᴏᴧᴇʍ биᴛʙи ɜᴀ ʙᴧᴀᴄнᴇ іᴄнуʙᴀння. Аᴩʍія Нᴀціᴏнᴀᴧьнᴏᴦᴏ Виɜʙᴏᴧᴇння (АНВ), ᴀᴧбᴀнᴄьᴋᴇ ɜбᴩᴏйнᴇ ɸᴏᴩʍуʙᴀння, ᴨᴩᴀᴦнуᴧᴀ ᴩᴏɜіᴩʙᴀᴛи ʍᴀᴋᴇдᴏнᴄьᴋу дᴇᴩжᴀʙніᴄᴛь, ʙиᴨᴩᴏбᴏʙуючи її ᴄиᴧу чᴇᴩᴇɜ ᴛᴇᴩᴏᴩ і ᴨᴀᴩᴛиɜᴀнᴄьᴋу ʙійну. Мᴀᴋᴇдᴏнᴄьᴋі Сиᴧи Бᴇɜᴨᴇᴋи, ʍᴀючи ᴏбʍᴇжᴇні ᴩᴇᴄуᴩᴄи, ᴨᴩᴏᴛиᴄᴛᴏяᴧи ᴩᴏɜɯиᴩᴇнню ᴄᴇᴨᴀᴩᴀᴛиɜʍу, ʙідчᴀйдуɯнᴏ уᴛᴩиʍуючи ᴛᴇᴩиᴛᴏᴩіᴀᴧьну ціᴧіᴄніᴄᴛь ᴄʙᴏєї ᴋᴩᴀїни. Цᴇй ᴋᴏнɸᴧіᴋᴛ нᴇ буʙ ᴨᴩᴏᴄᴛᴏ ʙнуᴛᴩіɯніʍ ᴨᴩᴏᴛиᴄᴛᴏянняʍ – ʙін ᴄᴛᴀʙ чᴇᴩᴦᴏʙиʍ ᴀᴋᴛᴏʍ у дᴏʙічній бᴏᴩᴏᴛьбі нᴀᴩᴏдіʙ ɜᴀ ʙижиʙᴀння. Війнᴀ, щᴏ ᴄᴨᴀᴧᴀхнуᴧᴀ у ᴧюᴛᴏʍу ᴛᴀ ɜᴀʙᴇᴩɯиᴧᴀᴄя ᴨідᴨиᴄᴀнняʍ Охᴩидᴄьᴋᴏї уᴦᴏди ʙ ᴄᴇᴩᴨні, ᴨᴩᴏдᴇʍᴏнᴄᴛᴩуʙᴀᴧᴀ ᴋᴩихᴋіᴄᴛь нᴀціᴏнᴀᴧьних дᴇᴩжᴀʙ у ᴄʙіᴛі, дᴇ ᴦᴇᴏᴨᴏᴧіᴛичні інᴛᴇᴩᴇᴄи ᴄиᴧьних ᴦᴩᴀʙціʙ ᴨᴇᴩᴇʙᴀжᴀюᴛь ᴨᴩᴀʙᴏ нᴀᴩᴏдіʙ нᴀ ᴄᴀʍᴏʙиɜнᴀчᴇння. Уᴄьᴏᴦᴏ ɜᴀ ᴋіᴧьᴋᴀ ʍіᴄяціʙ буᴧᴏ ᴨᴩᴏʙᴇдᴇнᴏ ниɜᴋу ʍᴀᴄɯᴛᴀбних бᴏїʙ, щᴏ ɜʍіниᴧи хід іᴄᴛᴏᴩії Мᴀᴋᴇдᴏнії, дᴏʙіʙɯи, щᴏ ᴧиɯᴇ ᴦᴏᴛᴏʙніᴄᴛь дᴏ бᴇɜᴋᴏʍᴨᴩᴏʍіᴄнᴏї ᴏбᴏᴩᴏни ʍᴏжᴇ ᴦᴀᴩᴀнᴛуʙᴀᴛи ʍᴀйбуᴛнє. Зᴀᴦᴀᴧьні ʙᴛᴩᴀᴛи ᴧиɯᴇ у ᴨᴇᴩɯі ᴛижні ᴄяᴦᴀᴧи ᴄᴏᴛᴇнь ɜᴀᴦибᴧих, дᴇᴄяᴛᴋіʙ ᴛиᴄяч біжᴇнціʙ, ᴀ ᴩᴏɜᴨᴀᴧᴇний ʍіжᴇᴛнічний ᴋᴏнɸᴧіᴋᴛ дᴀʙ ɜᴩᴏɜуʍіᴛи: у ᴄʙіᴛі, дᴇ ᴨᴩᴀʙиᴛь ɜᴀᴧіɜᴏ ᴛᴀ ᴋᴩᴏʙ, ᴨᴩᴀʙᴏ нᴀ ʙᴧᴀᴄну дᴇᴩжᴀʙу ʙибᴏᴩюєᴛьᴄя нᴇ диᴨᴧᴏʍᴀᴛією, ᴀ ᴄиᴧᴏю. Мᴀᴋᴇдᴏнці ɜᴩᴏбиᴧи ᴄʙій ʙибіᴩ – яᴋ і уᴋᴩᴀїнці у ʙᴧᴀᴄній бᴏᴩᴏᴛьбі. Іᴄᴛᴏᴩія ᴨᴏᴋᴀɜує: ᴛі, хᴛᴏ нᴇ бᴀжᴀє ɜᴀхищᴀᴛи ᴄᴇбᴇ, ᴄᴛᴀюᴛь ɜдᴏбиччю.

▶️ ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

🔸🔸Об'єднᴀний Цᴇнᴛᴩ | Чᴀᴛ | Цᴇнᴛᴩ Кᴇᴩуʙᴀння🔸🔸
Другі Визвольні Змагання – це не просто війна, а національна боротьба за порядок, встановлений самим Богом. Це був час, коли українська нація проходила через випробування, що мали визначити її долю: стати або зникнути. І найголовніше, що християнство в цій боротьбі було не особистою справою окремих вояків, а фундаментом, на якому будувалася вся визвольна ідея. Українська Повстанська Армія воювала не просто за землі чи політичні гасла – це була боротьба за душу нації, її місце у світовій історії та її місію у цьому світі. Повстанець УПА не був простим солдатом, він був носієм Вищого Ладу, караючим мечем справедливості, обранцем, на якого покладено обов’язок боронити націю не лише тілом, а й духом.
   Ворог, який постав проти України, ніс три обличчябільшовизм, польський імперіалізм та Третій Райх. СРСР діяв як сатанинська машина, що прагнула стерти українців як народ, позбавити їх віри, родини, мови, перетворити на безлику масу, яка існує лише заради державного механізму. Польща з 1918 року методично нищила український державницький рух, перетворюючи нашу націю на об’єкт асиміляції, витісняючи її власної землі та руйнуючи будь-які спроби здобути незалежність. Третій Райх бачив в Україні лише колонію, територію без права на власну державність, ресурс для імперії, що не потребує української ідентичності. 
   Але
Український Націоналізм – це воля народу бути господарем на своїй землі, це право не просто існувати, а творити свою долю самостійно. Другі Визвольні Змагання стали часом, коли ця воля проявилася у своїй найчистішій формі – без компромісів, без страху, без ілюзій щодо дипломатичних домовленостей. УПА не чекала, що світ вирішить долю України – вона поставила на карту все, розуміючи, що єдиний вихід – це тотальна мобілізація всіх сил народу у боротьбі. 
   Ця боротьба була справедливою. Українці мали повне право відповідати на терор ворогів терором, бо їхній народ уже був принесений у жертву польськими пацифікаціями, більшовицькими розстрілами, німецькими таборами. Але воїни УПА не опустилися до рівня катів. Вони не винищували мирне населення, вони не палили міста, вони не ставили собі за мету безглузде знищення – вони воювали проти системи, проти колонізаторів, проти тих, хто намагався стерти українську націю. Це була війна за порядок, проти хаосу. Вони боролися не з народами, а з імперіями, що прагнули перетворити українців на рабів. 

   Українські повстанці впевнено показали, що ніщо не може зламати націю, якщо вона керується Вищою Ідеєю, якщо вона готова йти до кінця заради своєї землі, своєї віри та своєї держави. І лише той має право називати себе українцем, хто розуміє, що без боротьби немає життя, без жертви немає перемоги, без віри немає майбутнього.
   Матеріал підготовлений
Центром Керування ВСЕNАЦІОНАЛ у рамках нашої роботи над збереженням і поширенням правдивої історії українського спротиву часів Визвольних Змагань.


▶️ Читати хроніку боротьби, що розкриває ключові битви УПА, їхній перебіг та значення, цитати очевидців.
🔸🔸🔸 ВСЕНАЦІОНАЛ 🔸🔸🔸

З пітьми невігластва та хаосу постає світло істини – ВСЕНАЦІОНАЛ. Ми новий право-християнський рух, об'єднання півсотні ідейних каналів. Ми меч і щит християнських ідеалів, спрямованих на утвердження праведності та національної величі. Бог, Нація, Держава – наш непорушний закон, який веде нас до справедливості та порядку, яких так бракує в наш час.
Наш радикалізм – це не беззмістовна агресія, а полум’яна ревність до Божої правди. Ми вірні ідеалам Божої волі, які не терплять расизму, великодержавного шовінізму чи того ж антисемітизму. Ми об'єднані фронтом проти маразму українських каналів, що прикриваються вірою і націоналізмом, хоча ж насправді звичайні віровідступники. ВСЕНАЦІОНАЛ – це вічна боротьба за Христа, за його заповіді, за очищення суспільства від гріховності та беззаконня.
ВСЕНАЦІОНАЛ не шукає компромісів із сучасними «демократіями», які відкинули Бога заради культури споживацтва та морального розкладу. Так само, ми зневажаємо ідеї етнічного націоналізму, неомарксизму, нацизму, більшовизму, анархії та будь-яких інших руйнівних ідеологій. Їхній час минув, і ми не дамо їм повернутися.
Кожна дія, кожне слово, кожна крапля поту й крові, пролита на цьому шляху, присвячені одній меті – відродженню Священної і Соборної України, об'єднуючи християнські та націоналістичні ідеали. ВСЕНАЦІОНАЛ – це дисципліна, це порядок, це духовна боротьба. Ми не зупинимося, поки Божа правда не стане фундаментом нашого життя, нашої культури, нашої держави.

Бог, Нація, Держава!
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!


ВСЕНАЦІОНАЛ
🔸🔸ТРЕТІ ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ🔸🔸

Бᴏ хᴛᴏ ʙиᴛᴇᴩᴨиᴛь дᴏ ᴋінця, ᴛᴏй ᴄᴨᴀᴄᴇᴛьᴄя." (Мᴛ 24:13)

 

   Зуᴄᴛᴩічᴀйᴛᴇ чᴇᴩᴦᴏʙу ᴄᴛᴀᴛᴛю ВСЕNАЦІОНАЛ, ᴏᴄᴛᴀнню ʙ ᴩубᴩиці ᴨᴩᴏ Виɜʙᴏᴧьні Зʍᴀᴦᴀння. Мᴀєʍᴏ чᴇᴄᴛь ᴩᴏɜᴨᴏʙіᴄᴛи ᴨᴩᴏ чᴀᴄи АТО ᴛᴀ ООС, щᴏ ᴄᴛᴀᴧи ᴏᴄнᴏʙᴏю ᴄучᴀᴄнᴏї бᴏᴩᴏᴛьби. Пᴇᴩɯᴏчᴇᴩᴦᴏʙᴏ – дяᴋуєʍᴏ уᴄіʍ ᴦᴇᴩᴏяʍ, щᴏ ʙᴄᴛᴀᴧи нᴀ бій ᴨᴩᴏᴛи ʙᴏᴩᴏᴦᴀ.
   Є биᴛʙи, щᴏ ᴛᴩиʙᴀюᴛь ᴏдин дᴇнь, є ʙійни, щᴏ ʙиʍіᴩююᴛьᴄя ᴩᴏᴋᴀʍи, ᴀᴧᴇ є бᴏᴩᴏᴛьбᴀ, щᴏ нᴇ ɜнᴀє ᴋінця, бᴏ ɜᴀᴋᴧᴀдᴇнᴀ ʙ ᴄᴀʍій ᴄуᴛнᴏᴄᴛі нᴀᴩᴏду. Уᴋᴩᴀїнᴀ, нᴀᴩᴏджᴇнᴀ ʙ ᴋᴩᴏʙі й ᴄᴛᴀᴧі, нᴇᴄᴇ ᴄʙій хᴩᴇᴄᴛ чᴇᴩᴇɜ ᴨᴏᴋᴏᴧіння, чᴇᴩᴇɜ іʍᴨᴇᴩії, щᴏ ɜниᴋᴧи ʙ ᴨиᴧу, чᴇᴩᴇɜ ʙіᴋи ᴨᴏнᴇʙᴏᴧᴇння ᴛᴀ нᴇᴄᴋᴏᴩᴇння. І ᴋᴏᴧи бᴀᴦᴀᴛᴏ хᴛᴏ дуʍᴀʙ, щᴏ нᴀція ʙᴛᴏʍиᴧᴀᴄя, щᴏ її дух ɜᴧᴀʍᴀний – ᴨᴩийɯᴧᴀ нᴏʙᴀ Гᴏᴧᴦᴏᴛᴀ, дᴇ ʙиᴨᴩᴏбᴏʙуʙᴀᴧᴀᴄь ᴄᴨᴩᴀʙжніᴄᴛь ʙіᴩи, ᴄᴛᴀᴧіᴄᴛь ідᴇї ᴛᴀ нᴇᴨᴏхиᴛніᴄᴛь ʍᴇчᴀ. 
   2014 ᴩіᴋ. Кᴏᴧи ᴏдні щᴇ ᴄᴨᴀᴧи ʙ ɜᴀᴛиɯᴋу ʙᴧᴀᴄних дᴏʍіʙᴏᴋ, інɯі ʙжᴇ ʙдяᴦᴀᴧи бᴩᴏню, бᴧᴀᴦᴏᴄᴧᴏʙᴧяᴧи ʍᴇчі ᴛᴀ ᴄᴛуᴨᴀᴧи нᴀ ɜᴇʍᴧю, щᴏ ᴏᴄь-ᴏᴄь ʍᴀᴧᴀ ɜдᴩиᴦнуᴛиᴄя ʙід ʙибухіʙ. Цᴇ буʙ чᴀᴄ, ᴋᴏᴧи іᴧюɜії ᴩᴏɜʙіяᴧиᴄя, ᴋᴏᴧи бᴩᴀᴛᴇᴩᴄьᴋᴀ ᴩуᴋᴀ Мᴏᴄᴋᴏʙії, щᴏ ᴄᴛᴏᴧіᴛᴛяʍи дуɯиᴧᴀ нᴀᴄ ʙ ᴏбійʍᴀх, нᴀᴩᴇɯᴛі ᴏᴦᴏᴧиᴧᴀ ᴄʙᴏї ᴨᴀɜуᴩі. Дᴧя ᴋᴏᴦᴏᴄь цᴇ буᴧᴀ ᴨᴏᴧіᴛиᴋᴀ, дᴧя ᴋᴏᴦᴏᴄь – "ᴋᴏнɸᴧіᴋᴛ", ᴀᴧᴇ дᴧя ᴛих, хᴛᴏ ʙᴄᴛᴀʙ у ᴄᴛᴩій, цᴇ буᴧᴀ биᴛʙᴀ ɜᴀ дуɯу нᴀᴩᴏду, ɜᴀ йᴏᴦᴏ ʍᴀйбуᴛнє, ɜᴀ ᴄᴀʍу йᴏᴦᴏ ᴄуᴛніᴄᴛь.
   Тᴩᴇᴛі Виɜʙᴏᴧьні Зʍᴀᴦᴀння ᴨᴏчᴀᴧиᴄя нᴇ яᴋ ᴨᴩᴏᴄᴛᴀ ʙійнᴀ ɜᴀ ᴛᴇᴩиᴛᴏᴩію – ʙᴏни ᴄᴛᴀᴧи ᴏᴄᴛᴀнніʍ бᴀᴩ’єᴩᴏʍ ʍіж циʙіᴧіɜᴀцією і ʙᴀᴩʙᴀᴩᴄᴛʙᴏʍ, ʍіж ᴨᴩᴀʙдᴏю і ᴏбᴧудᴏю, ʍіж ʙіᴩᴏю і ᴩуїнᴏю. Цᴇ буᴧᴀ нᴇ бᴏᴩᴏᴛьбᴀ дʙᴏх дᴇᴩжᴀʙ – цᴇ буʙ удᴀᴩ ᴛᴇʍᴩяʙи ᴨᴏ ᴄʙіᴛᴧу, ᴀᴛᴀᴋᴀ хᴀᴏᴄу нᴀ ᴨᴏᴩядᴏᴋ, чᴇᴩᴦᴏʙᴀ ᴄᴨᴩᴏбᴀ Мᴏᴄᴋᴏʙії ᴄᴛᴇᴩᴛи уᴋᴩᴀїнᴄьᴋᴇ іʍ’я ɜ ᴋниᴦи іᴄᴛᴏᴩії. І ᴋᴏᴧи ᴄʙіᴛ щᴇ ʙᴀᴦᴀʙᴄя, ᴋᴏᴧи "бᴩᴀᴛи у Хᴩиᴄᴛі" нᴀ Схᴏді нᴀдᴄиᴧᴀᴧи нᴇ хᴩᴇᴄᴛи, ᴀ "ᴦᴩᴀди", ᴋᴏᴧи бᴀᴦᴀᴛᴏ хᴛᴏ ᴋᴧиᴋᴀʙ дᴏ ʍиᴩу, нᴇ ᴩᴏɜуʍіючи, щᴏ ʍиᴩу бᴇɜ ᴨᴇᴩᴇʍᴏᴦи нᴇ буʙᴀє – уᴋᴩᴀїнᴄьᴋі дᴏбᴩᴏʙᴏᴧьці ʙжᴇ бᴩᴀᴧи ᴄʙій ʍᴇч і нᴇᴄᴧи йᴏᴦᴏ, яᴋ ɜᴀᴨᴏʙіᴛний ᴄиʍʙᴏᴧ ᴨᴩᴀʙᴇднᴏї бᴏᴩᴏᴛьби.
   Тᴩᴇᴛі Виɜʙᴏᴧьні Зʍᴀᴦᴀння ᴄᴛᴀᴧи Вᴏᴦняниʍ Хᴩᴇщᴇнняʍ Nᴀції. Цᴇ ʙиᴨᴩᴏбуʙᴀння, щᴏ ᴨᴏᴋᴀɜᴀᴧᴏ: ʍи нᴇ бᴇɜіʍᴇннᴀ ʍᴀᴄᴀ, нᴇ уᴧᴀʍᴏᴋ чужих іʍᴨᴇᴩій, нᴇ ᴩᴏɜʍіннᴀ ʍᴏнᴇᴛᴀ ʙ чужих іᴦᴩᴀх. Ми нᴀція, щᴏ ᴄᴨᴏᴋуᴛує ᴄʙᴏю дᴏᴧю ʙᴏᴦнᴇʍ і ɜᴀᴧіɜᴏʍ. І яᴋщᴏ хᴛᴏᴄь ᴄᴨᴏдіʙᴀʙᴄя, щᴏ ʍи ʙᴨᴀдᴇʍᴏ – ʙін ɜᴀбуʙ ᴦᴏᴧᴏʙнᴇ: Уᴋᴩᴀїнᴀ – цᴇ нᴀᴩᴏд, щᴏ ʙᴏᴄᴋᴩᴇᴄᴀє, щᴏ нᴀʙіᴛь у нᴀйᴛᴇʍніɯі чᴀᴄи бᴇᴩᴇ ᴄʙій хᴩᴇᴄᴛ і йдᴇ ʙᴨᴇᴩᴇд, бᴏ ɜнᴀє – ɜᴀ Гᴏᴧᴦᴏᴛᴏю ɜᴀʙжди є Вᴏᴄᴋᴩᴇᴄіння.

Нᴀйʙᴀжᴧиʙіɯі ᴨᴏдії АТО і ООС – чиᴛᴀйᴛᴇ у ᴨᴏʙнᴏʍу ᴛᴇᴋᴄᴛі ᴄᴛᴀᴛᴛі:
📖 ТРЕТІ ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ ⬅️

🔸🔸Сᴛᴀᴛᴛя ᴨідᴦᴏᴛᴏʙᴧᴇнᴀ ᴋᴏʍᴀндᴏю ВСЕNАЦІОНАЛ у ᴄᴨіʙᴨᴩᴀці ɜ Вᴄᴇнᴀціᴏнᴀᴧьниʍ Сᴏюɜᴏʍ, Нᴀціᴏнᴀᴧьниʍ Бᴧᴏᴋᴏʍ ᴛᴀ Chrisᴛiᴀn Liʙᴇrᴛᴀriᴀn🔸🔸
15.02.202519:05
👨‍👩‍👧‍👦 ІДЕОКРАТИЧНИЙ ПОРЯДОК: Українізація, як дисциплінарний вектор держави
Українізація
— це не просто політична доктрина, а процес природного відновлення рівноваги, в якому держава виступає не як примусовий механізм, а як «маяк» усвідомленої трансформації суспільства. Як розум очищується від зайвого, так і культурна політика спрямована не на створення штучних обмежень, а на розкриття природного потенціалу спільноти, що знову знаходить свою цілісність. Це не протиборство, а внутрішнє врівноваження, коли кожен елемент суспільства — мова, мистецтво, традиції, освіта — приходить до узгодженості з власною сутністю, власною Ідеєю.
Українізація як процес не є актом насильницького впорядкування, а рухом у бік гармонійного розвитку. Подібно до того, як внутрішній спокій допомагає позбутися хаосу думок, поширення української культури створює внутрішню стійкість суспільства, її можливість вистояти перед усіма можливими випробуваннями. Відродження традицій, підтримка українського кінематографа, літератури, музики та мистецтва сприяє не тільки соціальній згуртованості, а й формує простір для глибшого взаєморозуміння. У цьому контексті українізація не є самоціллю, а лише способом усунути дисонанс, що довго заважав суспільству повноцінно розкрити свій потенціал, свою Силу. Як і будь-який процес усвідомлення, вона має не нав’язуватися, а має пропонувати шлях до ясності, в якій культура стає не просто символом, а живою силою, що єднає суспільство та розширює його світогляд, що рухає його вперед, вперед, і тільки вперед.

🔸🔸🔸ВСЕNАЦІОНАЛ🔸🔸🔸
🔸🔸ЗАПОРІЗЬКА СІЧ ТА ПЕРСІЯ: СПІЛЬНА БОРОТЬБА ЗА СВОБОДУ🔸🔸
  
   Україна, розташована у Східній Європі, здавалося б, має мало спільного з далекою Персією, яка лежить у південно-західній Азії. Проте історія знає приклади несподіваних союзів, і одним із таких була спроба співпраці між Запорозькою Січчю та Персією на початку 17 століття. 
   У 1617 році перський шах Аббас І, натхненний могутніми походами запорозьких козаків проти Османської імперії, вирішив запропонувати союз Війську Запорозькому. Шах розумів, що козаки, які домінували у Чорному морі та неодноразово вражали турків своїми сміливими рейдами, могли стати потужними союзниками у боротьбі проти спільного ворога — Османської імперії. 
   Козаки, у свою чергу, мріяли про звільнення Константинополя від османського панування, що робило їхні інтереси схожими з перськими. Шах Аббас І також розглядав інші держави, такі як Річ Посполита, Франція, Ватикан, Габсбурзька імперія, Абхазія та грузинські князівства, як потенційних союзників у боротьбі з турками. 
   У 1618 році гетьман Війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний відправив до Персії свого посланця на ім’я Стефан (прізвище якого, на жаль, не збереглося в історії). Переговори пройшли успішно, і шах Аббас І залишився вражений козацькою могутністю. Він відправив Стефана назад із листами, в яких пропонував створити козацьке посольство у Персії. 
   Проте цей альянс так і не був реалізований. У тому ж 1618 році Османська імперія та Сефевідська держава (Персія) підписали мирний договір, який поклав край їхньому протистоянню. Цей мирний акт зупинив подальшу співпрацю між Персією та Запорозькою Січчю, оскільки зникла спільна мета — боротьба з турками. 
   Про важливість козаків у регіональній політиці свідчать слова шаха Аббаса І, записані італійським мандрівником П’єтро Делла Валле: 
"Ви не знаєте, що це за нарід, ви не знаєте, які хоробрі ці люди і як добре треба з ними обходитися. Вони — ті, що домінують над Чорним морем, які зайняли вже стільки міст і які заподіяли туркам те, і те, і те."

   Додатковим підтвердженням існування переговорів між козаками та персами є лист польського гетьмана Станіслава Жолкевського до примаса Вавжинця Гембицького від 1 жовтня 1617 року: 
"Маю попередження з таємної ради турецького султана, що тільки-но заспокояться з Персією, всією силою зваляться війною на нашу Річ Посполиту."


🔸🔸ВСЕNАЦІОНАЛ🔸🔸
08.02.202510:05
🔸🔸🔸🔸ВЕЛИКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ СЕНАТ: ІДЕОЛОГІЧНИЙ ФУНДАМЕНТ НОВОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

   
❗️Великий Національний Сенат — це інституція, що є втіленням проекту влади ВСЕNАЦІОНАЛ, покликана забезпечити ідеологічну, політичну та соціальну стабільність держави. Влада керується принципами націонал-консервативної елітарної системи та авторитарно-республіканської ідеї, в результаті поєднуючи загалом елементи демократії та авторитаризму в гібридну модель управління.
   
📝Сенат поєднує в собі двоєдину структуру, що забезпечує баланс між робітничо-професійним управлінням і стратегічним національним лідерством. Призначення Сенату – фундаментальне відродження національної ідеї як єдиного дороговказу для мільйонів українців. Чому ж? ВНС це нові можливості для нації виборювати свої права, не шляхом грошей, а в результаті гарної праці та ідейного розуміння.

👁ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СЕНАТУ:

   
▶️РОБІТНИЧА РАДА — робітнича виборна ланка державного управління, де кожен представник є фахівцем у конкретній галузі. Вони відповідають за: 
- Розробку технічних законів та їх адаптацію до реалій держави; 
- Експертний нагляд за виконанням ключових реформ; 
- Координацію секторів під керівництвом Всенаціональних Комендантів.
Це виконавчий орган, що діє на основі раціональних, наукових та стратегічних принципів, забезпечуючи ефективне функціонування державного апарату.
   
▶️ВЕРХОВНА ДЕРЖАВНА РАДА — політична еліта, що є верховною ланкою управління. Її головне завдання — збереження національних цінностей, державної безпеки та політичної стабільності. Верховна Державна Рада є головним обмежувальним і стримуючим органом щодо рішень Гетьмана та Робітничої Ради. Тут і панує національна свідомість та ідеологічна дисципліна – гордість нації.

👁ВСЕНАЦІОНАЛЬНИЙ КОМЕНДАНТ: ВИКОНАВЧИЙ ЦЕНТР УПРАВЛІННЯ

   
▶️Всенаціональний Комендант є ключовою фігурою у реалізації стратегічних завдань Сенату. Його функції: 
- Контроль за виконанням прийнятих законів та стратегій; 
- Реалізація економічної та соціальної політики на місцях; 
- Координація між окремими секторами управління, що очолюються національними комендантами.
    Всенаціональний Комендант несе персональну відповідальність за успіхи та недоліки у своїй галузі, що забезпечує прозорість і ефективність виконавчої влади.

▶️БАЛАНС ВЛАДИ: ІЄРАЄХІЯ ТА КОНТРОЛЬ

   У Великому Національному Сенаті встановлено чітку ієрархію між палатами та викконавчою владою. Верховна Державна Рада має більші права, що дозволяє зберегти ідеологічну чистоту рішень. 
- Гетьман є символом нації і головним національним лідером. Він висуває ініціативи, схвалює або відхиляє закони, але підконтрольний Верховній Державній Раді. 
- Робітнича Рада діє як технічний орган, що забезпечує реалізацію стратегічних планів на основі прагматизму. 
    Таким чином, влада є врівноваженою, ефективною та контрольованою, що унеможливлює зловживання й хаос. Зберігаються партії, шляхом висунення ними на певну кандидатуру кандидата.
Щодо кількості держслужбовців:
- у Робітничої Ради представників до 200 (20 з яких Всенаціональні Коменданти).
- у Верховній Державній Раді до 50.

📝Праця над проектом ВНС продовжується і в наступних статтях все буде обговорено ще більш детальніше

🤝 Над статтею працювали керівництво Всенаціонального Союзу та дизайнерська команда Теорії Змови

🔸🔸🔸ВСЕNАЦІОНАЛ🔸🔸🔸
🔸🔸ХРЕСТ І МЕЧ: ЯК УКРАЇНА СТАЛА ЩИТОМ ЗАХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ🔸🔸

«Господь – сила моя і щит мій; на Нього вповалося серце моє, і я допомогу одержав» (Пс. 27:7). 


   Коли на обрії з’явилася темрява, і світ розгублено спостерігав за тим, як на східному рубежі Європи розверзається чергове пекло, українці зустріли світанок 24 лютого 2022 року не як жертви, а як воїни. Москальська орда вкотре підняла свою криваву руку, прагнучи стерти Київ з лиця землі, сподіваючись, що Україна впаде за три дні, що храми горітимуть, а люди принижено благатимуть про пощаду. Але вони не зрозуміли головного: тут, на цій землі, вони зустрінуть не рабів, а народ, що стоїть перед Господом з мечем у руках, народ, що не боїться смерті, бо знає – боротьба за істину завжди завершується перемогою. 
    Московія, як і сотні років тому, повзе на Захід, несучи гнилу ідеологію рабства, імперського шовінізму та безбожництва. Це не новий ворог – це той самий, що спалював Київ за часів Батия, що топив у крові гайдамаччину, що морив голодом мільйони українців, а потім будував катівні й табори для тих, хто не бажав кланятися перед їхнім біснуватим царем. Вони говорять про "слов’янську єдність", але за їхніми словами тягнеться слід попелу і крові. Вони видають себе за "православну твердиню", але їхня віра – це віра Каїна, який убиває брата і виправдовує це "волею Господа". 
   Вони прийшли, переконані, що все вже вирішено. Що Київ, як і в 1918-му, впаде, що українці знову будуть змушені коритися, що світ відведе погляд, як це було з Прагою, Варшавою, Вільнюсом. Але вони не зрозуміли, що цього разу не буде відступу, що ми – не той народ, який схилятиме голову перед царським батогом, що ми – не лише нація, ми – стіна, за якою лежить Західна цивілізація. 
   Українці не просто борються – вони стали фортецею, останнім оплотом християнського світу перед натиском азійської орди. Це битва не лише за землі й міста, а за право вільного народу жити у світі, де панує закон Божий, а не свавілля кремлівських бісів. Ми стоїмо, бо якщо впаде Україна – впаде Європа. Ми знаємо, що якщо наші міста будуть у руїнах, то завтра ці руїни прийдуть у Варшаву, Рим, Париж. І тоді вже не буде кому захищати християнську цивілізацію, не буде кому підняти стяг Віри та Правди. 
    Українські мечі вже зламали московські орди під Києвом, під Харковом, під Херсоном. Ми вирвали з їхніх лап нашу землю, змусили їх тікати в істериці, проклинаючи той день, коли вони ступили на цю землю. Але битва ще не завершена. Ворог усе ще намагається затопити світ своєю темрявою, усе ще намагається знищити те, що не зміг підкорити. Вони прийшли до нас із рабськими кайданами, та тепер самі тремтять перед мечем справедливості. 
    Україна не впаде, бо вона стоїть не лише на силі своєї зброї, а й на правді Божій. Наш народ – це народ хрестоносців, народ, що бере меч не для грабунку, а для захисту. Це народ, що вірить, що тільки через боротьбу можна здобути свободу, що тільки кров’ю можна омити свою землю від нечисті. 
    І коли світ дивиться на Україну, він бачить не просто війну. Він бачить останній хрестовий похід, він бачить армію, що вийшла проти орди, що несе із собою руїну, безбожність, рабство. І якщо ми впадемо, то цей світ буде приречений. Але ми не впадемо. Ми будемо стояти до останнього, бо ми – народ Святослава і князя Володимира, ми – меч, що відтинає голови імперіям, ми – рука, що несе кару нечестивим. 
    Москва завжди була Вавилоном, а Київ – Новим Єрусалимом. І коли Господь судить народи, Він завжди залишає тих, хто зберігає вірність Його заповітам. І ця вірність – наша зброя, наша броня, наш вогонь. 
    Бо ми – щит Європи. Ми – ті, хто тримає цю стіну. Ми – ті, хто не дасть темряві поглинути світ. І поки хоча б один українець стоятиме з мечем у руках, світ буде жити. 

«Не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Він воює за вас!» (Повт. Зак.
3:22)

Пост присвячений триріччю повномасштабної московитсько-української війни.

🔸🔸ВСЕNАЦІОНАЛ🔸🔸
🔸 ПЕРШІ ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ 🔸

Період 1917–1921 років став часом великих випробувань і героїчної боротьби за українську державність, коли Українська Народна Республіка та Українська Держава постали проти безжальних ворогів, які прагнули стерти нашу націю з мапи світу. Більшовицька Росія, білогвардійці, Польща та інші агресори кидали свої армії на українські землі, тоді як світові держави залишалися байдужими до її долі. Це була епоха крові й сталі, коли кожен крок українських воїнів ставав викликом імперіям, а кожна перемога — променем надії для нації. Ця стаття, написана в дусі ідей ВСЕНАЦІОНАЛУ, відтворює драматичну хроніку тих подій, спираючись на архівні документи, мемуари учасників, секретні матеріали КГБ, СБУ, Бундесархіву та інші джерела. Ми дослідимо ключові військові операції, які не лише вплинули на хід історії, але й стали фундаментом української національної ідентичності. Це історія боротьби, що не завершилася поразкою, а залишила у спадок нескорений дух, віру і надію для прийдешніх поколінь.
🤝Над статтею пліч-о-пліч працювали Всенаціональний Союз та Національний Блок

🔸🔸🔸 ЧИТАТИ СТАТТЮ 🔸🔸🔸
Көрсетілген 1 - 9 арасынан 9
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.