Цей дебелий дядько на фото - мій батько. І він загинув на Курахівському напрямі, ще у 22-гому на початку повномаштабки, бо особливо не роздумуючи, як мені тоді здавалось, пішов в перших рядах захищати нашу землю.
Сьогодні не якась там річниця, чи щось подібне, сьогодні просто день в який я як і в інші дні його згадую, бо він був для мене дійсно кращим другом і майже одноосібно за допомогою авторитету і відношення до мене як до рівного взростив з мене те, що є зараз. Нажаль "доля" розсудила так, що я не зміг навіть особисто "попрощатись" з ним, на момент початку повномаштабки на паніці, я з колишньою тоді дівчиною поїхав в село під Кропивницьким і всі новини з дому отримував тільки по телефону. Якийсь час ми ще могли підтримувати зв'язок і кожна наша телефонна розмова була від частини тим, що батько вмовляв мене не йти в армію, бо одна з причин його вибору, була зберегти моє життя, я тоді не відносився до цього серйозно і почав робити документи для військомату, та після звістки про його смерть, я вже не зміг не зважати на його слова. Він був світлою і веселою людиною, та прекрасним батьком, але їбучі підари забрали його у мене, у всіх нас.
Після звістки під час затяжного депресивного періоду, я й почав стрімити з ціллю хоч якимось чином допомагати війську і з бажанням приглушити біль, чи вийшло в мене? - це вже більш комплексне питання, але дякую за те що дивитесь і підтримуєте збори.
Цей пост був написаний не для отримання підтримки, чи тим паче жалю до себе, цей пост для окреслення моєї позиції що до росіян (якщо комусь здалось, що не використовуючи на стрімах слово русня, чи підараси я їх не ненавиджу), цей пост також пояснення, чому в мене є відстрочка, я не на фронті та чому є можливість фул тайм стрімити і чому ж в решті я ніколи не хочу на ці теми говорити.
Дякую за увагу і бережіть своїх рідних.
