Скрижаль: Історичний HUB
Твій 🇺🇦 просвітницький HUB:
🌻 Історія України
🌻 Факти, які вщент розбивають пропаганду московитів
🌻 Архіви, фото, авторські відео, міфологія
🌻 По всім питанням: @Schastya_Nastya
🌻 Донат на канал
5375411207947347
https://send.monobank.ua/jar/97cTdJStwi
🌻 Історія України
🌻 Факти, які вщент розбивають пропаганду московитів
🌻 Архіви, фото, авторські відео, міфологія
🌻 По всім питанням: @Schastya_Nastya
🌻 Донат на канал
5375411207947347
https://send.monobank.ua/jar/97cTdJStwi
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жеріУкраїна
ТілБасқа
Канал құрылған күніЛют 07, 2025
TGlist-ке қосылған күні
Черв 23, 2023Қосылған топ
✙ Біла рада ✙
97
Жазылушылар
8 212
24 сағат
80.1%Апта
140.2%Ай
410.5%
Дәйексөз индексі
100
Ескертулер1Каналдарда қайта жазылу0Каналдарда ескерту1
1 жазбаның орташа қамтуы
821
12 сағат6360%24 сағат8210%48 сағат943
2.4%
Қатысу деңгейі (ER)
11.45%
Қайта жазылды10Пікірлер0Реакциялар84
Қамту бойынша қатысу деңгейі (ERR)
10.01%
24 сағат0%Апта
0.76%Ай
1.49%
1 жарнамалық жазбаның қамтуы
890
1 сағат31335.17%1 – 4 сағат28732.25%4 - 24 сағат25929.1%
24 сағаттағы жазбалар саны
0
Динамика
-
"Скрижаль: Історичний HUB" тобындағы соңғы жазбалар
21.04.202518:59
🌻 Парубок з Луганська, кінець ХІХ, місцевий фотосалон.
🌾Підписатися🌾
🌾Підписатися🌾
21.04.202509:21
🌻 21 квітня 1920 року голова Директорії УНР Симон Петлюра підписав із керівництвом Польщі Варшавський договір, відповідно до якого українська сторона офіційно визнавала анексію Польщею Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Надсяння і Холмщини в обмін на визнання УНР і допомогу в боротьбі проти більшовицької москви.
Уряд УНР визнав польсько-український кордон по річці Збруч, що перетинав Волинь на схід від Здолбунова й далі на північ до лінії Прип’яті. УНР отримала можливість звільнити велику частину українських земель від більшовиків, враховуючи Київ. Однак, хоча здавалося, що врятовано буде обидві держави, на ділі у середньостроковій перспективі виграла саме Польська Республіка, яка за допомогою як власного війська, так і Армії УНР змогла зупинити контрнаступ більшовиків, що отримало назву «Диво на Віслі».
Через три дні після підписання цієї конвенції розпочався спільний наступ українських та польських армій на схід, — так званий Київський похід!
🧐 Західноукраїнський політичний табір висловився категорично проти укладення Варшавського договору, вважаючи його відверто зрадницьким, але водночас він не міг протиставити йому реальної альтернативи, котра давала б шанс на відновлення української державності. Підтримка Антанти, на яку покладався екзильний уряд Євгена Петрушевича, видавалася хоча й привабливою, проте вельми ілюзорною. Договір було розцінено, як «ніж в серце» соборній Українській державі. Всю вину за її крах Петрушевич і його оточення поклали на соціал-демократів.
📌 На фото Симон Петлюра і Юзеф Пілсудський в оточенні українських і польських офіцерів на вокзалі в Станіславі (Івано - Франківськ) в серпні місяці 1920 року
🌾Підписатися🌾
Уряд УНР визнав польсько-український кордон по річці Збруч, що перетинав Волинь на схід від Здолбунова й далі на північ до лінії Прип’яті. УНР отримала можливість звільнити велику частину українських земель від більшовиків, враховуючи Київ. Однак, хоча здавалося, що врятовано буде обидві держави, на ділі у середньостроковій перспективі виграла саме Польська Республіка, яка за допомогою як власного війська, так і Армії УНР змогла зупинити контрнаступ більшовиків, що отримало назву «Диво на Віслі».
Через три дні після підписання цієї конвенції розпочався спільний наступ українських та польських армій на схід, — так званий Київський похід!
🧐 Західноукраїнський політичний табір висловився категорично проти укладення Варшавського договору, вважаючи його відверто зрадницьким, але водночас він не міг протиставити йому реальної альтернативи, котра давала б шанс на відновлення української державності. Підтримка Антанти, на яку покладався екзильний уряд Євгена Петрушевича, видавалася хоча й привабливою, проте вельми ілюзорною. Договір було розцінено, як «ніж в серце» соборній Українській державі. Всю вину за її крах Петрушевич і його оточення поклали на соціал-демократів.
📌 На фото Симон Петлюра і Юзеф Пілсудський в оточенні українських і польських офіцерів на вокзалі в Станіславі (Івано - Франківськ) в серпні місяці 1920 року
🌾Підписатися🌾
20.04.202518:04
🌻Регіональні особливості писанковтх орнаментів
Частина 2
Українці здавна любили індивідуальність та унікальність, це легко відслідковується у елементах одягу, вишивці та на писанках.
Більше того, мотиви на рушниках і писанках одного регіону перекликаються і взаємодоповнюються.
Продовжуємо:
🌾Вороніжчина та Курщина.
Візерунки тяжіють до зображення природних явищ, поширені символи дощу. Також, багато символів родючих земель: "розорані" сорокаклинки і рослинні мотиви.
🌻 Донеччина/Луганщина
- традиційно панував крупний рослинний орнамент, переважали червоні кольори. Щоб побачити більше писанок, можна дивитися на Курщину і Вороніжчину, бо вони там не просто так взялися.👀
🌾Чернігівщина квітла і пашніла, про що свідчать великі квіткові орнаменти. Практично відсутня деталізація, проте наявні горизонтальні чи вертикальні "пояски", що ділять писанку на дві симетричні сторони з ідентичними візерунками.
🌻На Полтавщині любили впадати в крайнощі: червоне то любов, а чорне то журба. Тут вам і пташині мотиви, що були тісно пов'язані з потойбіччям, і древній меандр, і нетипова симетрія геометричний мотивів, яка кольоровою гаммою і деталями передавала насичену красу регіону.
🌾Писанки Дніпропетровщини поєднують рослинні рослинні мотиви з геометрією, але також притаманні орнаменти, які називають "півонями", такі візерунки у регіоні писали на початку 20 сторіччя.
🌻На Волині притримувалися класичного поєднання червоного, жовтого і чорног кольорів. Тут переважають геометричні та солярні мотиви, також на багатьох писанках регіону знаходиться прадавній меандр та його елементи, а також традиційні символи дощу.
🌾Бойківщина - один з "нетипових" регіонів, часто прослідковуються "пояски" і солярні елементи. Переважно, писанки тут дарувалися з побажаннями довголіття, щастя і "нерозривності никти життя", що знайшло відображення у орнаментах.
🌻Центральна Галичина мала дві крайнощі: або абсолютно симетричний геометричний орнамент на однотонному тлі, або дещо хаотичні рослинні та тваринні (пташині) мотиви.
Тут писанки, крім глибоко закладених сенсів, могли нести суто декоративну роль.
🌾Південна і північна Буковина добре ілюструють контраст у традиціях між близькими регіонами. Південна має більш класичні кольори і вільну форму, тоді як на Північний ми бачимо переважно геометрію, доповнену "захисними" мотивами, а також нетипове коричневе тло.
🌻Східне Поділля відводило нечисту силу, як могло, тому тут ми бачимо багато "лабіринтоподібних" оранментів. Кольорова гамма класична (червоний, чорний, жовтий), а деталізація переважно геометрична.
🌾Унікальна Лемківщина! У них навіть писачок відрізняється від класичного, що легко можна помітити з першого погляду на орнаменти. Нехарактерні іншим районам симетричні візерунки з рослинною тематикою, а також ті, що відображають природні явища (наприклад дощ).
🌻Гуцульщина і Бойківщина - орнаменти підвищеної складності: деталізовані, багаті на геометричні складові. Вони надзвичайно інформативні та дозволяють прочитати цілі сюжети. Наповнені тваринними, рослинними і релігійними мотивами.
🌾Закарпаття ввібрало у себе усього по трошку. Тут прослідковується мікс технік, кольорів і мотивів.
🌻Прикарпаття характерне релігійними мотивами. Бачили хрести та церкви? Тут навіть додати нічого!
🌾Писанки також знаходили на місцях поховання скіфів у східному Криму, але в цілому для півостров писанкаство не притаманне.
Фото у коментарях 🥰
🌾Підписатися🌾
Частина 2
Українці здавна любили індивідуальність та унікальність, це легко відслідковується у елементах одягу, вишивці та на писанках.
Більше того, мотиви на рушниках і писанках одного регіону перекликаються і взаємодоповнюються.
Продовжуємо:
🌾Вороніжчина та Курщина.
Візерунки тяжіють до зображення природних явищ, поширені символи дощу. Також, багато символів родючих земель: "розорані" сорокаклинки і рослинні мотиви.
🌻 Донеччина/Луганщина
- традиційно панував крупний рослинний орнамент, переважали червоні кольори. Щоб побачити більше писанок, можна дивитися на Курщину і Вороніжчину, бо вони там не просто так взялися.👀
🌾Чернігівщина квітла і пашніла, про що свідчать великі квіткові орнаменти. Практично відсутня деталізація, проте наявні горизонтальні чи вертикальні "пояски", що ділять писанку на дві симетричні сторони з ідентичними візерунками.
🌻На Полтавщині любили впадати в крайнощі: червоне то любов, а чорне то журба. Тут вам і пташині мотиви, що були тісно пов'язані з потойбіччям, і древній меандр, і нетипова симетрія геометричний мотивів, яка кольоровою гаммою і деталями передавала насичену красу регіону.
🌾Писанки Дніпропетровщини поєднують рослинні рослинні мотиви з геометрією, але також притаманні орнаменти, які називають "півонями", такі візерунки у регіоні писали на початку 20 сторіччя.
🌻На Волині притримувалися класичного поєднання червоного, жовтого і чорног кольорів. Тут переважають геометричні та солярні мотиви, також на багатьох писанках регіону знаходиться прадавній меандр та його елементи, а також традиційні символи дощу.
🌾Бойківщина - один з "нетипових" регіонів, часто прослідковуються "пояски" і солярні елементи. Переважно, писанки тут дарувалися з побажаннями довголіття, щастя і "нерозривності никти життя", що знайшло відображення у орнаментах.
🌻Центральна Галичина мала дві крайнощі: або абсолютно симетричний геометричний орнамент на однотонному тлі, або дещо хаотичні рослинні та тваринні (пташині) мотиви.
Тут писанки, крім глибоко закладених сенсів, могли нести суто декоративну роль.
🌾Південна і північна Буковина добре ілюструють контраст у традиціях між близькими регіонами. Південна має більш класичні кольори і вільну форму, тоді як на Північний ми бачимо переважно геометрію, доповнену "захисними" мотивами, а також нетипове коричневе тло.
🌻Східне Поділля відводило нечисту силу, як могло, тому тут ми бачимо багато "лабіринтоподібних" оранментів. Кольорова гамма класична (червоний, чорний, жовтий), а деталізація переважно геометрична.
🌾Унікальна Лемківщина! У них навіть писачок відрізняється від класичного, що легко можна помітити з першого погляду на орнаменти. Нехарактерні іншим районам симетричні візерунки з рослинною тематикою, а також ті, що відображають природні явища (наприклад дощ).
🌻Гуцульщина і Бойківщина - орнаменти підвищеної складності: деталізовані, багаті на геометричні складові. Вони надзвичайно інформативні та дозволяють прочитати цілі сюжети. Наповнені тваринними, рослинними і релігійними мотивами.
🌾Закарпаття ввібрало у себе усього по трошку. Тут прослідковується мікс технік, кольорів і мотивів.
🌻Прикарпаття характерне релігійними мотивами. Бачили хрести та церкви? Тут навіть додати нічого!
🌾Писанки також знаходили на місцях поховання скіфів у східному Криму, але в цілому для півостров писанкаство не притаманне.
Фото у коментарях 🥰
🌾Підписатися🌾
20.04.202511:05
🌻Регіональні особливості писанкових орнаментів
Українці здавна любили індивідуальність та унікальність. Це легко відслідковується на елементах одягу, вишиванках та писанках.
🌾Київщині характерні орнаменти великого розміру, тут однаково часто присутні: геометрія, солярні ("ружі", сварга) та рослинні мотиви.
Насичене темне однотонне тло так само популярне, як і поєднання зеленого і червоного.
Черкаси в цьому питанні наближені до Київщини за орнаментами, ми бачимо солярні знаки і рослинні орнаменти.
В давнину переважно були однотонними, потім змінилися.
🧣Писанки Західного Поділля легко впізнати за лаконічним "пустим" орнаментом, а також вкрапленнями контрастних кольорів у тлі.
Тут переважають "божественні" символи. Також, у регіоні писали "кастомні" візерунки, залежно від професії людини, якій призначалася писанка.
🌾Східне Полісся насичене геометрією з домінуючими природніми мотивами. Втім, притаманні йому і "божественні" символи, наприклад надзвичайно характеристична берегиня.
Традиційна кольорова гамма: червоний, жовтий, чорний.
Стосовно Житомирщини: Північ Житомирщини - це Полісся, південь і захід - Поділля.
🧣Слобожанщина і Запоріжжя виділяються крупними орнаментами на стриманому тлі.
Солярні мотиви переважно несиметричні та більш різноманітні за кольорами.
На писанках практично відчутні дрібні елементи, притаманні регіонам з багатшою флорою.
🌾Одещину і Причорномор'я можна впізнати за тенденцією "зонувати" простір, а ще за рідкісним поєднанням білого та зеленого.
Рослинні, солярні та "божественні" мотиви вирізняються деталізацією всередині елементів, а ще - класичною симетрією та композицією.
Приазов‘ю і Миколаївщині притаманні ті ж мотиви. Тут були поширені дряпанки, де яйце спершу фарбували, а потім вишкрябували голкою орнамент.
🧣На Херсонщині писанки "кричать" про родючість землі.
Багато геометрії, тож візерунки переважно симетричні, але також наявні рослинні та тваринні мотиви у стриманих кольорах. Такі ж писанки притаманні Кубані. 👀
🌾Підписатися 🌾
Українці здавна любили індивідуальність та унікальність. Це легко відслідковується на елементах одягу, вишиванках та писанках.
🌾Київщині характерні орнаменти великого розміру, тут однаково часто присутні: геометрія, солярні ("ружі", сварга) та рослинні мотиви.
Насичене темне однотонне тло так само популярне, як і поєднання зеленого і червоного.
Черкаси в цьому питанні наближені до Київщини за орнаментами, ми бачимо солярні знаки і рослинні орнаменти.
В давнину переважно були однотонними, потім змінилися.
🧣Писанки Західного Поділля легко впізнати за лаконічним "пустим" орнаментом, а також вкрапленнями контрастних кольорів у тлі.
Тут переважають "божественні" символи. Також, у регіоні писали "кастомні" візерунки, залежно від професії людини, якій призначалася писанка.
🌾Східне Полісся насичене геометрією з домінуючими природніми мотивами. Втім, притаманні йому і "божественні" символи, наприклад надзвичайно характеристична берегиня.
Традиційна кольорова гамма: червоний, жовтий, чорний.
Стосовно Житомирщини: Північ Житомирщини - це Полісся, південь і захід - Поділля.
🧣Слобожанщина і Запоріжжя виділяються крупними орнаментами на стриманому тлі.
Солярні мотиви переважно несиметричні та більш різноманітні за кольорами.
На писанках практично відчутні дрібні елементи, притаманні регіонам з багатшою флорою.
🌾Одещину і Причорномор'я можна впізнати за тенденцією "зонувати" простір, а ще за рідкісним поєднанням білого та зеленого.
Рослинні, солярні та "божественні" мотиви вирізняються деталізацією всередині елементів, а ще - класичною симетрією та композицією.
Приазов‘ю і Миколаївщині притаманні ті ж мотиви. Тут були поширені дряпанки, де яйце спершу фарбували, а потім вишкрябували голкою орнамент.
🧣На Херсонщині писанки "кричать" про родючість землі.
Багато геометрії, тож візерунки переважно симетричні, але також наявні рослинні та тваринні мотиви у стриманих кольорах. Такі ж писанки притаманні Кубані. 👀
🌾Підписатися 🌾
+1
20.04.202511:05
20.04.202509:59
🌻 Перше фото 1910-х років із Любешівщини (тепер Волинське Полісся) не просто дівочі розваги, а великодній (весняний) обряд — орелі або гойдалки.
🥚 Друге фото:
Великдень в селищі Ясіня на Рахівщині. Листівка 1930-х років.
🍰 Третє фото:
Великдень у селі Волосянка, Великоберезнянщина. 1940-ві роки
🌾Підписатися 🌾
🥚 Друге фото:
Великдень в селищі Ясіня на Рахівщині. Листівка 1930-х років.
🍰 Третє фото:
Великдень у селі Волосянка, Великоберезнянщина. 1940-ві роки
🌾Підписатися 🌾
20.04.202509:59
20.04.202509:58
🌻 «Великодня утреня»
1915 рік
Пимоненко Микола Корнилович
Перша картина була викрадена кацапами з Херсонського художнього музею.
Друга залишилася в Україні, адже вони зберігалися в різних містах.
🌾Підписатися 🌾
1915 рік
Пимоненко Микола Корнилович
Перша картина була викрадена кацапами з Херсонського художнього музею.
Друга залишилася в Україні, адже вони зберігалися в різних містах.
🌾Підписатися 🌾
19.04.202517:22
🌻 Молодята з Києва, початок ХХ ст
🌾Підписатися 🌾
🌾Підписатися 🌾
18.04.202509:34
🌻 18 квітня 1942 року 16 американських армійських бомбардувальників B-25B Mitchell, під командуванням підполковника Джеймса Дулітла, злетіли з авіаносця «Хорнет» (англ. USS Hornet) і вперше завдали бомбового удару по Токіо. Вперше в світі бомбардувальники наземного базування піднялись у повітря із короткої палуби авіаносця.
В оперативне з'єднання кораблів, що забезпечувало перший з початку війни авіаналіт на територію Японії, входив також авіаносець «Ентерпрайз» (англ. USS Enterprise), який прикривав «Хорнет».
😎 Операція від прізвища її командувача увійшла в історію як Рейд Дулітла. Після виконання завдання літаки приземлились на аеродромах на території Китаю.
За приблизними оцінками близько 250 тисяч китайців загинули від японських бомбардувань здійснених в якості помсти Китаю за сприяння США.
💥 Через два роки після Рейду Дулітла американці побудують цілком нові важкі бомбардувальники В - 29 «Суперфортеця», дальність дії яких складатиме трохи менше двох з половиною тисяч кілометрів, і авіаудари по Японії стануть регулярними.
📌 На фото підполковник Джеймс Дулітл (на передньому плані ліворуч) і капітан авіаносця «Хорнет» Марк Мітшер (на передньому плані праворуч) біля 500-фунтової бомби, разом із льотчиками ВПС США, на польотній палубі «Хорнета», який прямує до японських берегів. А на другому фото бомбардувальники ВПС США B-25B на польотній палубі авіаносця «Хорнет» на шляху до стартової точки операції, квітень 1942 року.
🌾Підписатися 🌾
В оперативне з'єднання кораблів, що забезпечувало перший з початку війни авіаналіт на територію Японії, входив також авіаносець «Ентерпрайз» (англ. USS Enterprise), який прикривав «Хорнет».
😎 Операція від прізвища її командувача увійшла в історію як Рейд Дулітла. Після виконання завдання літаки приземлились на аеродромах на території Китаю.
За приблизними оцінками близько 250 тисяч китайців загинули від японських бомбардувань здійснених в якості помсти Китаю за сприяння США.
💥 Через два роки після Рейду Дулітла американці побудують цілком нові важкі бомбардувальники В - 29 «Суперфортеця», дальність дії яких складатиме трохи менше двох з половиною тисяч кілометрів, і авіаудари по Японії стануть регулярними.
📌 На фото підполковник Джеймс Дулітл (на передньому плані ліворуч) і капітан авіаносця «Хорнет» Марк Мітшер (на передньому плані праворуч) біля 500-фунтової бомби, разом із льотчиками ВПС США, на польотній палубі «Хорнета», який прямує до японських берегів. А на другому фото бомбардувальники ВПС США B-25B на польотній палубі авіаносця «Хорнет» на шляху до стартової точки операції, квітень 1942 року.
🌾Підписатися 🌾
18.04.202509:34
17.04.202509:43
🌻 Дівчата з Біловодська (селище на Луганщині), кінець ХІХ ст
Луганщина — це українська земля, яка ніколи ідентично не була частиною московії, попри тривалі спроби нав’язати ними інше. Про це в інтерв’ю виданню ТРИБУН розповідав доктор історичних наук Олександр Набока.
Перші постійні українські поселення з’явилися тут ще наприкінці XVI — на початку XVII століття. Саме українці принесли на ці землі водяні та повітряні млини, відомі ще в Речі Посполитій, технології обробки глини та кераміки, а також інші елементи побуту й господарства
Згодом московити, скориставшись своїм статусом панівної нації у складі імперії, зайняли керівні позиції у містах, промисловості та держуправлінні. Проте це не змогло стерти українську основу Луганщини.
Згідно з переписами 1920-х років, українці переважали в усій сільській місцевості. У містах ситуація була іншою. Московити ледь перевищували 50%
Набока підкреслює, що до трагедій колективізації та Голодомору українські та московські села жили окремо, між ними існувала недовіра, яка іноді переходила у відкрите протистояння. Наприклад, під час краху імперії, спроби встановити контроль над українськими селами зустрічали рішучий спротив.
— наводить приклад історик.
Попри всі імперські спроби присвоєння, Луганщина завжди залишалася українською. І саме тому вона стала однією з цілей новітньої агресії московії. Московія окупувала частину наших українських територій, прагнучи знищити українську ідентичність, мову та культуру.
🌾Підписатися🌾
Луганщина — це українська земля, яка ніколи ідентично не була частиною московії, попри тривалі спроби нав’язати ними інше. Про це в інтерв’ю виданню ТРИБУН розповідав доктор історичних наук Олександр Набока.
«Я б сказав, що попри московський сегмент, який особливо почав посилюватися із другої половини 18 сторіччя, Луганщина була частиною світу, який у той період створювали та формували переважно українці», — зазначає історик.
Перші постійні українські поселення з’явилися тут ще наприкінці XVI — на початку XVII століття. Саме українці принесли на ці землі водяні та повітряні млини, відомі ще в Речі Посполитій, технології обробки глини та кераміки, а також інші елементи побуту й господарства
Згодом московити, скориставшись своїм статусом панівної нації у складі імперії, зайняли керівні позиції у містах, промисловості та держуправлінні. Проте це не змогло стерти українську основу Луганщини.
«
Це дозволяло їм, носіям в тому числі й імперських месіанських ідей, говорити за весь край, називаючи його місцем, де блискучо реалізувався російський імперський проєкт. Але українське населення нікуди не поділося»,
— наголошує Набока.
Згідно з переписами 1920-х років, українці переважали в усій сільській місцевості. У містах ситуація була іншою. Московити ледь перевищували 50%
Саме українське село стало осередком повстанського руху проти імперської політики. «
Зокрема, у 1917—1921 роках, селяни охоче йшли у повстанські загони місцевих ватажків, які тяготіли до Нестора Махна. Таким був й отаман Каменюка. Багато хто також підтримував УНР та Директорію»,
— розповідає історик.
Набока підкреслює, що до трагедій колективізації та Голодомору українські та московські села жили окремо, між ними існувала недовіра, яка іноді переходила у відкрите протистояння. Наприклад, під час краху імперії, спроби встановити контроль над українськими селами зустрічали рішучий спротив.
«Спроба змосковщених донських козаків встановити контроль над Біловодськом, де жили переважно українці, призвела до великого повстання. У ході якого козацьких емісарів, які прибули до міста зі Станиці Луганської, повісили на плотах та відправили річкою Євсуг до їх Батьківщини»,
— наводить приклад історик.
Попри всі імперські спроби присвоєння, Луганщина завжди залишалася українською. І саме тому вона стала однією з цілей новітньої агресії московії. Московія окупувала частину наших українських територій, прагнучи знищити українську ідентичність, мову та культуру.
🌾Підписатися🌾
Жойылды17.04.202518:34
17.04.202504:40
🌻 Командування Кримської групи та Українських Січових Стрільців у Олександрівську (нині Запоріжжя)
17 квітня 1918 рік
У центрі – Вільгельм Габсбург (у чорному) та Петро Болбочан (із стеком).
🌾Підписатися🌾
17 квітня 1918 рік
У центрі – Вільгельм Габсбург (у чорному) та Петро Болбочан (із стеком).
🌾Підписатися🌾
Рекордтар
17.04.202521:23
8.2KЖазылушылар28.02.202523:59
800Дәйексөз индексі05.07.202323:59
8.2K1 жазбаның қамтуы01.01.202523:59
2.3KЖарнамалық жазбаның қамтуы13.10.202423:59
31.28%ER05.07.202323:59
148.87%ERR
16.04.202505:25
🌻 105 років тому, в ніч на 16 квітня 1920 року, в рамках Першого Зимового походу частини Армії УНР здобули блискавичну перемогу над більшовиками в бою на залізничній станції міста Вознесенськ, що на Миколаївщині.
На цій станції знаходився склад із великою кількістю зброї і боєприпасів до неї, які були вкрай необхідні українським військовим. Цей склад охороняв добре озброєний більшовицький гарнізон чисельністю ≈ 1000 осіб.
🌚 За день перед атакою, українці провели ретельну розвідку. Врешті, перед світанком, підійшовши максимально близько до станції, розпочали вогонь з похідних гармат полковника Олекси Алмазіва.
А вже з флангів стрімко наступала українська кіннота, рубаючи ворогів шаблями. Піхота ж, яка майже не мала набоїв і, подекуди, немала навіть гвинтівок, плескала в долоні, імітуючи постріли. Саме через це бій назвали «Битвою під оплески».
😏 Перегравши противника, українські війська здобули багато трофеїв: сотні гвинтівок, гармати, кулемети і величезна кількість боєприпасів.
За підсумками нічного бою під Вознесенськом червоні втратили приблизно 250 чоловік вбитими і 400 пораненими. Наші предки в цьому бою втратили двох синів України.
📌 На малюнку художника і сотника Армії УНР Леоніда Перфецького українська кіннота рубає шаблями більшовиків під час бою на станції Вознесенськ.
🌾Підписатися 🌾
На цій станції знаходився склад із великою кількістю зброї і боєприпасів до неї, які були вкрай необхідні українським військовим. Цей склад охороняв добре озброєний більшовицький гарнізон чисельністю ≈ 1000 осіб.
🌚 За день перед атакою, українці провели ретельну розвідку. Врешті, перед світанком, підійшовши максимально близько до станції, розпочали вогонь з похідних гармат полковника Олекси Алмазіва.
А вже з флангів стрімко наступала українська кіннота, рубаючи ворогів шаблями. Піхота ж, яка майже не мала набоїв і, подекуди, немала навіть гвинтівок, плескала в долоні, імітуючи постріли. Саме через це бій назвали «Битвою під оплески».
😏 Перегравши противника, українські війська здобули багато трофеїв: сотні гвинтівок, гармати, кулемети і величезна кількість боєприпасів.
За підсумками нічного бою під Вознесенськом червоні втратили приблизно 250 чоловік вбитими і 400 пораненими. Наші предки в цьому бою втратили двох синів України.
📌 На малюнку художника і сотника Армії УНР Леоніда Перфецького українська кіннота рубає шаблями більшовиків під час бою на станції Вознесенськ.
🌾Підписатися 🌾
17.04.202509:43
🌻 Дівчата з Біловодська (селище на Луганщині), кінець ХІХ ст
Луганщина — це українська земля, яка ніколи ідентично не була частиною московії, попри тривалі спроби нав’язати ними інше. Про це в інтерв’ю виданню ТРИБУН розповідав доктор історичних наук Олександр Набока.
Перші постійні українські поселення з’явилися тут ще наприкінці XVI — на початку XVII століття. Саме українці принесли на ці землі водяні та повітряні млини, відомі ще в Речі Посполитій, технології обробки глини та кераміки, а також інші елементи побуту й господарства
Згодом московити, скориставшись своїм статусом панівної нації у складі імперії, зайняли керівні позиції у містах, промисловості та держуправлінні. Проте це не змогло стерти українську основу Луганщини.
Згідно з переписами 1920-х років, українці переважали в усій сільській місцевості. У містах ситуація була іншою. Московити ледь перевищували 50%
Набока підкреслює, що до трагедій колективізації та Голодомору українські та московські села жили окремо, між ними існувала недовіра, яка іноді переходила у відкрите протистояння. Наприклад, під час краху імперії, спроби встановити контроль над українськими селами зустрічали рішучий спротив.
— наводить приклад історик.
Попри всі імперські спроби присвоєння, Луганщина завжди залишалася українською. І саме тому вона стала однією з цілей новітньої агресії московії. Московія окупувала частину наших українських територій, прагнучи знищити українську ідентичність, мову та культуру.
🌾Підписатися🌾
Луганщина — це українська земля, яка ніколи ідентично не була частиною московії, попри тривалі спроби нав’язати ними інше. Про це в інтерв’ю виданню ТРИБУН розповідав доктор історичних наук Олександр Набока.
«Я б сказав, що попри московський сегмент, який особливо почав посилюватися із другої половини 18 сторіччя, Луганщина була частиною світу, який у той період створювали та формували переважно українці», — зазначає історик.
Перші постійні українські поселення з’явилися тут ще наприкінці XVI — на початку XVII століття. Саме українці принесли на ці землі водяні та повітряні млини, відомі ще в Речі Посполитій, технології обробки глини та кераміки, а також інші елементи побуту й господарства
Згодом московити, скориставшись своїм статусом панівної нації у складі імперії, зайняли керівні позиції у містах, промисловості та держуправлінні. Проте це не змогло стерти українську основу Луганщини.
«
Це дозволяло їм, носіям в тому числі й імперських месіанських ідей, говорити за весь край, називаючи його місцем, де блискучо реалізувався російський імперський проєкт. Але українське населення нікуди не поділося»,
— наголошує Набока.
Згідно з переписами 1920-х років, українці переважали в усій сільській місцевості. У містах ситуація була іншою. Московити ледь перевищували 50%
Саме українське село стало осередком повстанського руху проти імперської політики. «
Зокрема, у 1917—1921 роках, селяни охоче йшли у повстанські загони місцевих ватажків, які тяготіли до Нестора Махна. Таким був й отаман Каменюка. Багато хто також підтримував УНР та Директорію»,
— розповідає історик.
Набока підкреслює, що до трагедій колективізації та Голодомору українські та московські села жили окремо, між ними існувала недовіра, яка іноді переходила у відкрите протистояння. Наприклад, під час краху імперії, спроби встановити контроль над українськими селами зустрічали рішучий спротив.
«Спроба змосковщених донських козаків встановити контроль над Біловодськом, де жили переважно українці, призвела до великого повстання. У ході якого козацьких емісарів, які прибули до міста зі Станиці Луганської, повісили на плотах та відправили річкою Євсуг до їх Батьківщини»,
— наводить приклад історик.
Попри всі імперські спроби присвоєння, Луганщина завжди залишалася українською. І саме тому вона стала однією з цілей новітньої агресії московії. Московія окупувала частину наших українських територій, прагнучи знищити українську ідентичність, мову та культуру.
🌾Підписатися🌾
15.04.202509:19
🌻 Великодній коровай на українському столі в сільській хаті, с. Тишківці, що на Городенківщині (Івано-Франківська область)
1894 pік
🌾Підписатися 🌾
1894 pік
🌾Підписатися 🌾
21.04.202509:21
🌻 21 квітня 1920 року голова Директорії УНР Симон Петлюра підписав із керівництвом Польщі Варшавський договір, відповідно до якого українська сторона офіційно визнавала анексію Польщею Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Надсяння і Холмщини в обмін на визнання УНР і допомогу в боротьбі проти більшовицької москви.
Уряд УНР визнав польсько-український кордон по річці Збруч, що перетинав Волинь на схід від Здолбунова й далі на північ до лінії Прип’яті. УНР отримала можливість звільнити велику частину українських земель від більшовиків, враховуючи Київ. Однак, хоча здавалося, що врятовано буде обидві держави, на ділі у середньостроковій перспективі виграла саме Польська Республіка, яка за допомогою як власного війська, так і Армії УНР змогла зупинити контрнаступ більшовиків, що отримало назву «Диво на Віслі».
Через три дні після підписання цієї конвенції розпочався спільний наступ українських та польських армій на схід, — так званий Київський похід!
🧐 Західноукраїнський політичний табір висловився категорично проти укладення Варшавського договору, вважаючи його відверто зрадницьким, але водночас він не міг протиставити йому реальної альтернативи, котра давала б шанс на відновлення української державності. Підтримка Антанти, на яку покладався екзильний уряд Євгена Петрушевича, видавалася хоча й привабливою, проте вельми ілюзорною. Договір було розцінено, як «ніж в серце» соборній Українській державі. Всю вину за її крах Петрушевич і його оточення поклали на соціал-демократів.
📌 На фото Симон Петлюра і Юзеф Пілсудський в оточенні українських і польських офіцерів на вокзалі в Станіславі (Івано - Франківськ) в серпні місяці 1920 року
🌾Підписатися🌾
Уряд УНР визнав польсько-український кордон по річці Збруч, що перетинав Волинь на схід від Здолбунова й далі на північ до лінії Прип’яті. УНР отримала можливість звільнити велику частину українських земель від більшовиків, враховуючи Київ. Однак, хоча здавалося, що врятовано буде обидві держави, на ділі у середньостроковій перспективі виграла саме Польська Республіка, яка за допомогою як власного війська, так і Армії УНР змогла зупинити контрнаступ більшовиків, що отримало назву «Диво на Віслі».
Через три дні після підписання цієї конвенції розпочався спільний наступ українських та польських армій на схід, — так званий Київський похід!
🧐 Західноукраїнський політичний табір висловився категорично проти укладення Варшавського договору, вважаючи його відверто зрадницьким, але водночас він не міг протиставити йому реальної альтернативи, котра давала б шанс на відновлення української державності. Підтримка Антанти, на яку покладався екзильний уряд Євгена Петрушевича, видавалася хоча й привабливою, проте вельми ілюзорною. Договір було розцінено, як «ніж в серце» соборній Українській державі. Всю вину за її крах Петрушевич і його оточення поклали на соціал-демократів.
📌 На фото Симон Петлюра і Юзеф Пілсудський в оточенні українських і польських офіцерів на вокзалі в Станіславі (Івано - Франківськ) в серпні місяці 1920 року
🌾Підписатися🌾
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
