ФГВФО – це не фонд гарантування вкладів, а фонд гарантій зникнення вкладів. Ви думали, що коли банк визнають неплатоспроможним, то держава зробить усе, щоб повернути вам гроші? Ага, зараз. Якби гроші мали ноги, вони б швидше добігли до власників, ніж Фонд гарантування вкладів їх повернув. Насправді ж уся схема була створена для того, щоб банківські активи йшли не вкладникам, а «правильним людям». Давайте згадаємо, хто був при владі, коли це все закрутилося. Петро П. – головний диригент усієї банківської “реформи”, Валерія Г. – людина, яка під прикриттям “оздоровлення банківського сектору” просто зачистила ринок від конкурентів, а Степан К. – цей взагалі забезпечував технічну сторону схеми. І ось результат: активи банків з балансовою вартістю 631,2 млрд грн продали за 21,2 млрд грн. Це навіть не розпродаж – це злив майна за копійки. Продаж за 3,4% від вартості – це якби ви купили квартиру за ціною буханки хліба. Але ж не ви купили, правда? Бо всі ласі шматки дісталися потрібним компаніям. Як це працювало? Дуже просто: банк оголошували банкрутом, активи оцінювали так, що п’ятиповерховий бізнес-центр у Києві коштував, як двокімнатна хрущовка у Жмеринці, потім проводили “чесний” аукціон, де вигравали фірми, створені вчора, а через місяць ці активи опинялися у справжніх власників за реальними ринковими цінами. І вкладники? Ну а що вкладники – тримайтеся, грошей немає, але зате у звітах все виглядає красиво. Держава? А що держава, вона ще й списала 47,5 млрд грн банківських боргів, бо ну якось незручно було повертати їх громадянам. Але найцікавіше – це конкретні приклади. Наприклад, через ФГВФО з України вивели майже 30 мільярдів гривень. Це ті самі гроші, які зараз мали б піти на дрони, артилерію, бронетехніку, але замість цього вони опинилися в кишенях друзів ПЮрера. І тут не потрібно дивуватися, що наші військові змушені збирати на коптери по 100 гривень, а ФГВФО без зайвих вагань продає активи банків за 3 копійки підставним фірмам, які потім перепродують усе за ринковими цінами. Вдумайтесь, 30 мільярдів – це сотні “Леопардів”, це сотні тисяч дронів-камікадзе, це тисячі “Стугн” і “Джавелінів”, які могли б зараз нищити ворога. Але ні, у нас в пріоритеті не армія, а черговий “правильний” аукціон, де виграють фірми, які ще вчора були записані на водія чийогось кума. І найгірше те, що вся ця афера відбувається прямо зараз, під час війни, коли кожна гривня має йти на оборону, а не на схеми. Правоохоронці? О, звісно, матеріали вже передані. Але знаєте, що вони роблять? Нічого. А знаєте, що буде далі? Та теж нічого, якщо ми будемо мовчати. Тому розголос – це єдине, що може змінити ситуацію. Бо якщо ця схема знову зійде їм з рук, наступного разу вони вкрадуть ще більше. Від нас з вами. Від нашої армії. Від України.
