Нотатки Горобця
Куточок автора. Про оповідання, детективний роман та горобців🐦
Аркуш: https://arkush.net/user/8627
@vulpixel
Аркуш: https://arkush.net/user/8627
@vulpixel
TGlist रेटिंग
0
0
प्रकारसार्वजनिक
सत्यापन
असत्यापितविश्वसनीयता
अविश्वसनीयस्थान
भाषाअन्य
चैनल निर्माण की तिथिВер 17, 2024
TGlist में जोड़ा गया
Січ 13, 2025संलग्न समूह
Теревеньки
0
रिकॉर्ड
10.04.202523:59
59सदस्य09.10.202423:59
0उद्धरण सूचकांक18.01.202523:59
438प्रति पोस्ट औसत दृश्य24.04.202513:44
0प्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य31.01.202523:59
0.89%ER31.01.202523:59
416.67%ERR
14.04.202512:10
🪶Десь у кінці січня чи на початку лютого я почала писати чернетку нового рукопису. Це було досить раптове і спонтанне для мене рішення, на яке вплинув конкурс готичного детективу від видавництва «Жорж». Ідея народилася, потерпіла болісних метаморфоз і врешті решт досягла імпровізованого паперу.
І хоча майже відразу я стикнулася з важкою і виснажливою творчою кризою, половину чернетки дописано. Тож вирішила, що час розповісти про її існування. Назву поки не кажу, але поділюся невеличким мудбордом.
З незвичних аспектів. Якщо зазвичай процес нагадує мені стареньку RPG на середньому рівні складності, то цей рукопис — хардкор режим.
Я звикла вважати, що при створенні тексту я не стільки автор, скільки посередник, який щось там десь підслухав і тепер розповідає історію, яка існувала задовго до нього. Моя задача її розповісти. Та з часом досвід і підхід змінюється, і окрім простої розповіді додається все більше і більше праці.
Тим паче, що головний герой не дає мені спокійно розказати його історію. Книга, як дика хижа тварина, відчуває мій страх написати її погано.
Як Гарріс казав про Лектера, що цей його персонаж настільки проникливий, що він навіть відчував його (автора) присутність. Попри те, що мій персонаж зовсім не такий, я все одно маю досвід з чимось, віддалено схожим. Як головний герой іноді зупиняється посеред сюжету і оглядається. Він не знає, хто я, але абсолютно точно відчуває щось, що не може пояснити.
Anyway, мені хочеться вірити, що якщо під час написання автор стикається з незвичними перешкодами, то це показник того, що він взявся за більш комплексний текст і намагається зробити його кращим, ніж все те, що писалося до цього моменту.
І хоча майже відразу я стикнулася з важкою і виснажливою творчою кризою, половину чернетки дописано. Тож вирішила, що час розповісти про її існування. Назву поки не кажу, але поділюся невеличким мудбордом.
З незвичних аспектів. Якщо зазвичай процес нагадує мені стареньку RPG на середньому рівні складності, то цей рукопис — хардкор режим.
Я звикла вважати, що при створенні тексту я не стільки автор, скільки посередник, який щось там десь підслухав і тепер розповідає історію, яка існувала задовго до нього. Моя задача її розповісти. Та з часом досвід і підхід змінюється, і окрім простої розповіді додається все більше і більше праці.
Тим паче, що головний герой не дає мені спокійно розказати його історію. Книга, як дика хижа тварина, відчуває мій страх написати її погано.
Як Гарріс казав про Лектера, що цей його персонаж настільки проникливий, що він навіть відчував його (автора) присутність. Попри те, що мій персонаж зовсім не такий, я все одно маю досвід з чимось, віддалено схожим. Як головний герой іноді зупиняється посеред сюжету і оглядається. Він не знає, хто я, але абсолютно точно відчуває щось, що не може пояснити.
Anyway, мені хочеться вірити, що якщо під час написання автор стикається з незвичними перешкодами, то це показник того, що він взявся за більш комплексний текст і намагається зробити його кращим, ніж все те, що писалося до цього моменту.
06.04.202515:00
🔹Знайшла дуже прикольний тест для читунів. Read your color.
Суть в тому, що тест пропонує різні сюжети чи формати книг, а також додає до них голосування. Тобто ми маємо можливість індивідуально оцінити їх по градації від «Точно не читав би» до «Точно прочитав би». На основі результатів формується «кольоротип» читача.
Тест цікавий ідеями творів і загальним підсумуванням, де дуже коротко розповідається, які теми вам імпонують в книгах. Ну і займає він хвилин п'ять, тому розважайтеся✨
Суть в тому, що тест пропонує різні сюжети чи формати книг, а також додає до них голосування. Тобто ми маємо можливість індивідуально оцінити їх по градації від «Точно не читав би» до «Точно прочитав би». На основі результатів формується «кольоротип» читача.
Тест цікавий ідеями творів і загальним підсумуванням, де дуже коротко розповідається, які теми вам імпонують в книгах. Ну і займає він хвилин п'ять, тому розважайтеся✨
02.04.202517:14
«Мірило»
Ніккі Ерлік
Про що книга?
Кожна людина на планеті отримала скриньку зі струною, яка позначає довжину життя. Згодом люди навчаться вимірювати її до приблизного місяця своєї смерті. Головні питання: як прожити своє життя, знаючи, коли саме ти помреш? І чи варто взагалі відкривати цю скриньку?
Зазвичай не ставлю оцінки книгам, бо вибираю лише ті, в яких впевнена, що вони мені сподобаються. Але цю замовила спонтанно по передзамовленню. І не вгадала, розчарувалася.
Ідея наче й гідна, бо книга про життя напередодні смерті, яку ти очікуєш. Вона про життя, зіпсуте знаннями, про життя, яке кожен вибирає сам для себе, про життя попри все, що намагається його зробити невеселим. Але все дуже-дуже простими словами. Так, тут є багато питань, про які можна поговорити поза межою книги, але лише тому, що на це спонукає тема книги, а не сам текст.
Безпосередньо, там є багато щемких моментів. І стільки ж питань, які виникають до світоустрою, який, знов ж таки, дуже-дуже простий і хиткий. Деякі речі аргументуються лише тим, що «ну, автор придумав, що це так працює». Та автор пише про реальний світ, і я не вірю, що воно працювало б саме так. Багато дискримінації заради дискримінації. Насилля заради того, що це призвело до сюжетних поштовхів. Головний мудак — максимально поганий ай-яй-яй поганець з казок. Політична складова трохи утопічна.
З гарного — книга про вибір. Як на мене в першу чергу вона про те, які відчуття в такій ситуації мають бути у людей, які проживуть довго, до людей, які проживуть мало. Всі хочуть різного. І багато моментів, коли ти зупиняєшся і замислюєшся над тим, як би вчинив ти в цій ситуації? Щоб ти зробив? Як зреагував? І при всій фантазії зрозуміти це не виходить аж ніяк.
Забагато занадто прямолінійних думок і висновків щодо тих шарів суспільства, яких пригнічують. Було відчуття, що авторка спробувала впихнути в книгу всі проблеми, з якими тільки можуть стикнутися різні прошарки, й іноді це виглядало штучно, наче вона йшла по заздалегідь підготовленому списку. Не тому, що вона дійсно знається на цьому. Не тому, що цікавиться, а лише наслідуючи певні тренди, і все. І це просто вивалено в купу.
Книга дуже схожа на серіал Flashforward, який, як на мене, розкрив цю тему краще.
Якщо читати крізь пальці, то щось цікаве там безумовно є. Досить багато цікавого. Та я очікувала чогось більш глибшого і логічнішого.
#відгук
Ніккі Ерлік
Про що книга?
Кожна людина на планеті отримала скриньку зі струною, яка позначає довжину життя. Згодом люди навчаться вимірювати її до приблизного місяця своєї смерті. Головні питання: як прожити своє життя, знаючи, коли саме ти помреш? І чи варто взагалі відкривати цю скриньку?
Зазвичай не ставлю оцінки книгам, бо вибираю лише ті, в яких впевнена, що вони мені сподобаються. Але цю замовила спонтанно по передзамовленню. І не вгадала, розчарувалася.
Ідея наче й гідна, бо книга про життя напередодні смерті, яку ти очікуєш. Вона про життя, зіпсуте знаннями, про життя, яке кожен вибирає сам для себе, про життя попри все, що намагається його зробити невеселим. Але все дуже-дуже простими словами. Так, тут є багато питань, про які можна поговорити поза межою книги, але лише тому, що на це спонукає тема книги, а не сам текст.
Безпосередньо, там є багато щемких моментів. І стільки ж питань, які виникають до світоустрою, який, знов ж таки, дуже-дуже простий і хиткий. Деякі речі аргументуються лише тим, що «ну, автор придумав, що це так працює». Та автор пише про реальний світ, і я не вірю, що воно працювало б саме так. Багато дискримінації заради дискримінації. Насилля заради того, що це призвело до сюжетних поштовхів. Головний мудак — максимально поганий ай-яй-яй поганець з казок. Політична складова трохи утопічна.
З гарного — книга про вибір. Як на мене в першу чергу вона про те, які відчуття в такій ситуації мають бути у людей, які проживуть довго, до людей, які проживуть мало. Всі хочуть різного. І багато моментів, коли ти зупиняєшся і замислюєшся над тим, як би вчинив ти в цій ситуації? Щоб ти зробив? Як зреагував? І при всій фантазії зрозуміти це не виходить аж ніяк.
Забагато занадто прямолінійних думок і висновків щодо тих шарів суспільства, яких пригнічують. Було відчуття, що авторка спробувала впихнути в книгу всі проблеми, з якими тільки можуть стикнутися різні прошарки, й іноді це виглядало штучно, наче вона йшла по заздалегідь підготовленому списку. Не тому, що вона дійсно знається на цьому. Не тому, що цікавиться, а лише наслідуючи певні тренди, і все. І це просто вивалено в купу.
Книга дуже схожа на серіал Flashforward, який, як на мене, розкрив цю тему краще.
Якщо читати крізь пальці, то щось цікаве там безумовно є. Досить багато цікавого. Та я очікувала чогось більш глибшого і логічнішого.
Коли охоплення вибірки твого дослідження — весь світ, то ти обов'язково знайдеш випадки, які підтверджують будь-яку теорію.
Якби лікареві довелося обирати між порятунком пацієнта віком вісім років чи сімдесят вісім, він урятував би дитину, чи не так?
«Таймс-сквер» завжди була хаотичною, постійний потік пасажирів створював ідеальну трибуну для євангелістів, провісників кінця світу та всіх, хто має думку, яку можна прокричати.
#відгук
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।
