धर्म
yesHEis солов‘їною 🇺🇦
धर्म
19.04.202507:34
Ця субота — день, коли ми зупиняємося, щоб задуматися про жертву Христа та глибину любові, яка спонукала Бога віддати свого Сина заради нашого спасіння.
Хоча сьогодні мовчання і біль, вже завтра — перемога.
@yesheisua
Хоча сьогодні мовчання і біль, вже завтра — перемога.
@yesheisua
15.04.202511:30
Невдачі трапляються з усіма, але не всі вміють їх визнавати
Невдачі в благовісті — це не кінець, а частина шляху. Ось нагадування, яке допоможе тобі не здаватися і продовжувати ділитися вірою 🔥
Коли ти наважуєшся говорити про віру, не завжди все йде гладко.
Не ті слова.
Не той тон.
Не той момент.
Іноді ти розумієш це вже після розмови, а іноді — бачиш реакцію людини прямо в процесі. Але знаєш що? Це не кінець.
Ти не перший, хто зробив помилку
Апостол Петро відрікся від Ісуса тричі, проте це не завадило йому стати одним із найбільших благовісників. Його невдача не стала кінцем, тому що він визнав свою помилку і продовжив діяти.
Головне — вчитися на помилках
Євангелізація — це не щось швидке, а процес. Навіть апостол Павло не завжди мав успіх (Дії 17:32-34) – в Афінах його слухали з цікавістю, але багато хто просто посміявся і пішов. Однак, він не зупинився, а рухався далі. Якщо ти і помилився, проаналізуй ситуацію: Що саме пішло не так? Як я можу сказати це наступного разу краще? Чи молився я перед цією розмовою?
Іноді «невдала» розмова теж приносить плід
Можливо, тобі здається, що людина закрилася після вашої бесіди. Проте хто знає, що Бог буде робити в її серці далі? У притчі про сіяча частина насіння впала на кам’янистий ґрунт, частина — серед терену, але була й та, що дала плід. Якщо ти не бачиш змін після розмови, Бог може продовжувати роботу у серці людини та зрощувати насіння, яке ти посіяв.
Справжня поразка — це замовкнути назавжди
Якщо одна невдача змусить тебе більше ніколи не ділитися вірою — ось це справжній провал.
Важливо вчитися на помилках, молитися за мудрість і знову робити крок вперед, але вже разом зі Святим Духом. Не дозволяй страху зупинити тебе від виконання свого покликання.
Великдень уже близько — це час, коли ми згадуємо про найбільшу жертву любові. І водночас це чудова нагода поділитися Євангелієм!
❗️Який пункт відгукується найбільше? Чи, можливо, ти боїшся поразок і це зупиняє тебе?
❗️Ділися в коментарях — підбадьорюймо одне одного!
@yesheisua
Невдачі в благовісті — це не кінець, а частина шляху. Ось нагадування, яке допоможе тобі не здаватися і продовжувати ділитися вірою 🔥
Коли ти наважуєшся говорити про віру, не завжди все йде гладко.
Не ті слова.
Не той тон.
Не той момент.
Іноді ти розумієш це вже після розмови, а іноді — бачиш реакцію людини прямо в процесі. Але знаєш що? Це не кінець.
Ти не перший, хто зробив помилку
Апостол Петро відрікся від Ісуса тричі, проте це не завадило йому стати одним із найбільших благовісників. Його невдача не стала кінцем, тому що він визнав свою помилку і продовжив діяти.
Головне — вчитися на помилках
Євангелізація — це не щось швидке, а процес. Навіть апостол Павло не завжди мав успіх (Дії 17:32-34) – в Афінах його слухали з цікавістю, але багато хто просто посміявся і пішов. Однак, він не зупинився, а рухався далі. Якщо ти і помилився, проаналізуй ситуацію: Що саме пішло не так? Як я можу сказати це наступного разу краще? Чи молився я перед цією розмовою?
Іноді «невдала» розмова теж приносить плід
Можливо, тобі здається, що людина закрилася після вашої бесіди. Проте хто знає, що Бог буде робити в її серці далі? У притчі про сіяча частина насіння впала на кам’янистий ґрунт, частина — серед терену, але була й та, що дала плід. Якщо ти не бачиш змін після розмови, Бог може продовжувати роботу у серці людини та зрощувати насіння, яке ти посіяв.
Справжня поразка — це замовкнути назавжди
Якщо одна невдача змусить тебе більше ніколи не ділитися вірою — ось це справжній провал.
Важливо вчитися на помилках, молитися за мудрість і знову робити крок вперед, але вже разом зі Святим Духом. Не дозволяй страху зупинити тебе від виконання свого покликання.
Великдень уже близько — це час, коли ми згадуємо про найбільшу жертву любові. І водночас це чудова нагода поділитися Євангелієм!
❗️Який пункт відгукується найбільше? Чи, можливо, ти боїшся поразок і це зупиняє тебе?
❗️Ділися в коментарях — підбадьорюймо одне одного!
@yesheisua
11.04.202509:00
Благовістя — заклик не лише до інших, а й до тебе
Благовістя — це заклик не тільки для особливих, але для кожного з нас. Христос не сказав: «Чого Я?», а промовив: «Ось Я!». А що сьогодні скажемо Йому ми?
Досліджуємо це питання разом з пастором Миколою Савчуком та дякуємо за цінні думки!
Напевне, у кожного з нас був момент, коли ми запитували: «Чому знову я? А як щодо інших?» Особливо, коли нам здавалося, що хтось впорається із цим завданням навіть краще.
Саме таку реакцію часто викликають і заклики до благовістя: «А хіба я євангелист? Є люди, які мають конкретне покликання до цієї справи — от вони хай і проповідують!»
Але хоча у церкві дійсно є ті, хто несуть спеціальні служіння, це не знімає відповідальності із кожного християнина:
- не всі є пасторами, але усім нам варто піклуватися одне про одного;
- не всі є молитовниками, але усі мають молитися;
- не всі з нас євангелисти, але усі покликані, щоб свідчити про Бога (Дії 1:8, Марка 16:15, Матвія 28:19-20).
Ось хоча б кілька причин, які б у нормі мали спонукати нас до цього:👇
1. Вияв нашої вдячності.
Отримавши спасіння, цілком логічно не просто насолоджуватися ним, але й розповідати іншим про те, що змінило на краще наші власні життя.
Уявіть собі, що я захворів на невиліковну хворобу, а потім знайшов препарат, який допоміг мені одужати, однак тепер тримаю це в секреті. Хто я тоді, якщо не моральний злочинець?
Те ж саме стосується і благовістя. Якщо ми не говоримо про Господа, то або недостатньо цінуємо свій порятунок, або стаємо егоїстами, яким байдуже щодо гибелі інших.
2. Реальність людської вічності.
Хтось із відомих служителів зазначив, що п’ять хвилин у пеклі зробили б нас кращими проповідниками Євангелія, ніж п’ять років у семінарії.
Кожного дня поруч із нами відходять з цієї землі сотні й тисячі душ. Куди вони йдуть? Що їх чекає у потойбічному вимірі?
Біблія прямо стверджує: «Всі згрішили й позбавлені Божої слави… Адже заплата за гріх – смерть, а Божий дар благодаті – вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі» (Рим. 3:23, 6:23)
Тож, говорячи про Христа, ми не просто пропонуємо людям «корисні поради». Мова йде про питання життя та смерті. Навіть більше — вічного життя і вічної смерті.
3. Глибина жертви Ісуса.
Коли людство обрало зло і прирекло себе на покарання, Господь не сказав: «А до чого тут Я?» Він не чекав, що нас піде спасати хтось інший, але віддав заради цього Самого Себе.
«…над усяку людину був знівечений Його вигляд, так що навіть було важко розпізнати в Ньому одного з людських синів» (Ісая 52:14).
Просто пороздумуйте над тим, яка ціна була заплачена, щоб дати шанс на покаяння: біль, піт, кров, терновий вінок, римські батоги, хрест, цвяхи в руках і ногах…
Тож, якщо це було настільки важливим для Нього, то невже буде другорядним для нас? Христос не сказав: «Чого Я?», а промовив: «Ось Я!». А що сьогодні скажемо Йому ми?
@yesheisua
Благовістя — це заклик не тільки для особливих, але для кожного з нас. Христос не сказав: «Чого Я?», а промовив: «Ось Я!». А що сьогодні скажемо Йому ми?
Досліджуємо це питання разом з пастором Миколою Савчуком та дякуємо за цінні думки!
Напевне, у кожного з нас був момент, коли ми запитували: «Чому знову я? А як щодо інших?» Особливо, коли нам здавалося, що хтось впорається із цим завданням навіть краще.
Саме таку реакцію часто викликають і заклики до благовістя: «А хіба я євангелист? Є люди, які мають конкретне покликання до цієї справи — от вони хай і проповідують!»
Але хоча у церкві дійсно є ті, хто несуть спеціальні служіння, це не знімає відповідальності із кожного християнина:
- не всі є пасторами, але усім нам варто піклуватися одне про одного;
- не всі є молитовниками, але усі мають молитися;
- не всі з нас євангелисти, але усі покликані, щоб свідчити про Бога (Дії 1:8, Марка 16:15, Матвія 28:19-20).
Ось хоча б кілька причин, які б у нормі мали спонукати нас до цього:👇
1. Вияв нашої вдячності.
Отримавши спасіння, цілком логічно не просто насолоджуватися ним, але й розповідати іншим про те, що змінило на краще наші власні життя.
Уявіть собі, що я захворів на невиліковну хворобу, а потім знайшов препарат, який допоміг мені одужати, однак тепер тримаю це в секреті. Хто я тоді, якщо не моральний злочинець?
Те ж саме стосується і благовістя. Якщо ми не говоримо про Господа, то або недостатньо цінуємо свій порятунок, або стаємо егоїстами, яким байдуже щодо гибелі інших.
2. Реальність людської вічності.
Хтось із відомих служителів зазначив, що п’ять хвилин у пеклі зробили б нас кращими проповідниками Євангелія, ніж п’ять років у семінарії.
Кожного дня поруч із нами відходять з цієї землі сотні й тисячі душ. Куди вони йдуть? Що їх чекає у потойбічному вимірі?
Біблія прямо стверджує: «Всі згрішили й позбавлені Божої слави… Адже заплата за гріх – смерть, а Божий дар благодаті – вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі» (Рим. 3:23, 6:23)
Тож, говорячи про Христа, ми не просто пропонуємо людям «корисні поради». Мова йде про питання життя та смерті. Навіть більше — вічного життя і вічної смерті.
3. Глибина жертви Ісуса.
Коли людство обрало зло і прирекло себе на покарання, Господь не сказав: «А до чого тут Я?» Він не чекав, що нас піде спасати хтось інший, але віддав заради цього Самого Себе.
«…над усяку людину був знівечений Його вигляд, так що навіть було важко розпізнати в Ньому одного з людських синів» (Ісая 52:14).
Просто пороздумуйте над тим, яка ціна була заплачена, щоб дати шанс на покаяння: біль, піт, кров, терновий вінок, римські батоги, хрест, цвяхи в руках і ногах…
Тож, якщо це було настільки важливим для Нього, то невже буде другорядним для нас? Христос не сказав: «Чого Я?», а промовив: «Ось Я!». А що сьогодні скажемо Йому ми?
@yesheisua
07.04.202510:30
5 ключів для розмови про віру
Часто ми боїмось почати розмову про віру, бо не знаємо, як зробити це природно. Насправді ж є кілька «ключів», які допоможуть тобі не виглядати нав’язливо, а створити відкриту атмосферу для щирої бесіди.
1. Відкрите серце — це перший і найважливіший ключ до діалогу.
Люди схильні ділитися там, де їх слухають без осуду. Почни з власної історії віри, просто ділячись досвідом. Потім запитай: «А що віра означає для тебе?».
2. Інтерес до життя співрозмовника
Робота, хобі чи волонтерство — це теми, які завжди викликають інтерес і допомагають встановити довіру. Запитання про улюблені справи створює комфортну атмосферу та демонструє твою зацікавленість у людині.
3. Чесність
У розмові можуть виникнути питання, на які ти не знатимеш відповідей — і це нормально. Щире зізнання: «Я не знаю, але спробую дізнатися» — зближує та показує, що ти не претендуєш на роль людини, яка має відповіді на все.
4. Спільні цінності
Розмова буде набагато продуктивнішою, якщо ви знайдете точки дотику. Це може бути прагнення до добра, справедливості чи пошук істини. Почни з того, що вас об'єднує, і поступово розвивай тему віри, не намагаючись одразу змінити думку співрозмовника.
5. Молитва
Не бійся запропонувати помолитися разом перед їжею чи коли ваша зустріч добігає кінця. Адже насправді, більшість людей не проти, щоб за них молились і скоріше погоджуються, ніж ні.
Завдяки цим порадам ваша розмова буде живою, а не штучною. Слухай, став питання та поважай думку іншого. Саме в такій атмосфері народжується діалог, який може стати цінним досвідом для вас обох.
❗️Збережи, щоб не загубити! 🔥
❗️А який із цих ключів тобі найближчий? Поділися в коментарях!
@yesheisua
Часто ми боїмось почати розмову про віру, бо не знаємо, як зробити це природно. Насправді ж є кілька «ключів», які допоможуть тобі не виглядати нав’язливо, а створити відкриту атмосферу для щирої бесіди.
1. Відкрите серце — це перший і найважливіший ключ до діалогу.
Люди схильні ділитися там, де їх слухають без осуду. Почни з власної історії віри, просто ділячись досвідом. Потім запитай: «А що віра означає для тебе?».
2. Інтерес до життя співрозмовника
Робота, хобі чи волонтерство — це теми, які завжди викликають інтерес і допомагають встановити довіру. Запитання про улюблені справи створює комфортну атмосферу та демонструє твою зацікавленість у людині.
3. Чесність
У розмові можуть виникнути питання, на які ти не знатимеш відповідей — і це нормально. Щире зізнання: «Я не знаю, але спробую дізнатися» — зближує та показує, що ти не претендуєш на роль людини, яка має відповіді на все.
4. Спільні цінності
Розмова буде набагато продуктивнішою, якщо ви знайдете точки дотику. Це може бути прагнення до добра, справедливості чи пошук істини. Почни з того, що вас об'єднує, і поступово розвивай тему віри, не намагаючись одразу змінити думку співрозмовника.
5. Молитва
Не бійся запропонувати помолитися разом перед їжею чи коли ваша зустріч добігає кінця. Адже насправді, більшість людей не проти, щоб за них молились і скоріше погоджуються, ніж ні.
Завдяки цим порадам ваша розмова буде живою, а не штучною. Слухай, став питання та поважай думку іншого. Саме в такій атмосфері народжується діалог, який може стати цінним досвідом для вас обох.
❗️Збережи, щоб не загубити! 🔥
❗️А який із цих ключів тобі найближчий? Поділися в коментарях!
@yesheisua
04.04.202510:30
«Можна було б сказати краще» — знайомо?
Даємо тобі практичні поради, як впоратися з невпевненістю 🫶
Це нормально! Кожен із нас хоча б раз виходив із розмови про Бога з відчуттям, що можна було відповісти краще.
Але ось у чому істина:👇
- Бог діє не через твою ідеальну аргументацію, а через Святого Духа.
- Ісус не кликав на служіння тих, хто вмів говорити бездоганно — Він кликав тих, хто готовий іти.
- Твоя щирість і любов важливіші за ідеальну риторику.
Пригадай історії з Біблії👇
Мойсей ще до того як тільки піти назад в Єгипет казав Богу «Я точно не той, через кого Ти хочеш говорити — у мене проблеми з мовою». Але невже невпевненість Мойсея зупинила Бога?
Але ж що робити, якщо здається, що ти говорив «не дуже»?
1. Помолись за людину — Святому Духу не потрібні твої досконалі формулювання, щоб торкнутися серця.
2. Навчайся, але не зациклюйся на своїх помилках — досвід і практика допомагають ставати впевненішими.
3. Питай: «Що ти про це думаєш?» — благовістя це не монолог, а діалог.
Врешті-решт, найкраще благовістя — це не твої аргументи, а твоя любов до людини.
І якийсь твій добрий вчинок чи просто уважність до людини запамʼятається їй більше, ніж твої слова.
Якщо ситуація актуальна, став 🔥
Як ти справляєшся з невпевненістю в благовісті?
@yesheisua
Даємо тобі практичні поради, як впоратися з невпевненістю 🫶
Це нормально! Кожен із нас хоча б раз виходив із розмови про Бога з відчуттям, що можна було відповісти краще.
Але ось у чому істина:👇
- Бог діє не через твою ідеальну аргументацію, а через Святого Духа.
- Ісус не кликав на служіння тих, хто вмів говорити бездоганно — Він кликав тих, хто готовий іти.
- Твоя щирість і любов важливіші за ідеальну риторику.
Пригадай історії з Біблії👇
Мойсей ще до того як тільки піти назад в Єгипет казав Богу «Я точно не той, через кого Ти хочеш говорити — у мене проблеми з мовою». Але невже невпевненість Мойсея зупинила Бога?
Але ж що робити, якщо здається, що ти говорив «не дуже»?
1. Помолись за людину — Святому Духу не потрібні твої досконалі формулювання, щоб торкнутися серця.
2. Навчайся, але не зациклюйся на своїх помилках — досвід і практика допомагають ставати впевненішими.
3. Питай: «Що ти про це думаєш?» — благовістя це не монолог, а діалог.
Врешті-решт, найкраще благовістя — це не твої аргументи, а твоя любов до людини.
І якийсь твій добрий вчинок чи просто уважність до людини запамʼятається їй більше, ніж твої слова.
Якщо ситуація актуальна, став 🔥
Як ти справляєшся з невпевненістю в благовісті?
@yesheisua
31.03.202513:15
Завжди готовий на 90%
Ти чекаєш, коли будеш достатньо підготовленим, щоб благовістити?
Правда в тому, що цей момент не настане. Ти завжди будеш відчувати, що знаєш недостатньо, говориш недостатньо добре або ще не готовий…
Але Бог діє навіть через нашу «неготовність»!
Учні Ісуса теж не були повністю готові
Коли Він послав їх проповідувати (Лк. 10:1-3), вони не мали детального плану. Вони просто довірилися Йому та пішли.
Памʼятай — Бог використовує тебе вже зараз.
Ти не сам у цій справі
Ісус обіцяв: «Я з вами по всі дні» (Мт. 28:20). Твоє завдання — ділитися, а Божа справа — діяти в серці людини.
Що більше, страх — це нормально
Апостол Павло теж хвилювався (1 Кор. 2:3). Але він не чекав, поки страх зникне, а просто говорив про Ісуса.
Довіряй Богові більше, ніж своїм відчуттям
Ти можеш почуватися неготовим, але Бог знає, що саме ти можеш сказати тій чи іншій людині.
Дій, навіть якщо здається, що це невчасно
Можливо, зараз не ідеальний момент. Але, можливо, саме ця розмова змінить чиєсь життя.
🙏 Помолися, щоб Бог дав тобі сміливість довіряти Йому більше, ніж своєму страху!
✍ Напиши в коментарях: що тобі заважає благовістити?
@yesheisua
Ти чекаєш, коли будеш достатньо підготовленим, щоб благовістити?
Правда в тому, що цей момент не настане. Ти завжди будеш відчувати, що знаєш недостатньо, говориш недостатньо добре або ще не готовий…
Але Бог діє навіть через нашу «неготовність»!
Учні Ісуса теж не були повністю готові
Коли Він послав їх проповідувати (Лк. 10:1-3), вони не мали детального плану. Вони просто довірилися Йому та пішли.
Памʼятай — Бог використовує тебе вже зараз.
Ти не сам у цій справі
Ісус обіцяв: «Я з вами по всі дні» (Мт. 28:20). Твоє завдання — ділитися, а Божа справа — діяти в серці людини.
Що більше, страх — це нормально
Апостол Павло теж хвилювався (1 Кор. 2:3). Але він не чекав, поки страх зникне, а просто говорив про Ісуса.
Довіряй Богові більше, ніж своїм відчуттям
Ти можеш почуватися неготовим, але Бог знає, що саме ти можеш сказати тій чи іншій людині.
Дій, навіть якщо здається, що це невчасно
Можливо, зараз не ідеальний момент. Але, можливо, саме ця розмова змінить чиєсь життя.
🙏 Помолися, щоб Бог дав тобі сміливість довіряти Йому більше, ніж своєму страху!
✍ Напиши в коментарях: що тобі заважає благовістити?
@yesheisua
18.04.202509:04
Усе, що мало нас знищити — Ісус взяв на Себе.
Голгофа — це не крапка. Це дорога до воскресіння!
❗️Чи поділишся ти цією звісткою напередодні Великодня?
👉 Ділись з нами у коментарях!
@yesheisua
Голгофа — це не крапка. Це дорога до воскресіння!
❗️Чи поділишся ти цією звісткою напередодні Великодня?
👉 Ділись з нами у коментарях!
@yesheisua
14.04.202511:30
Слово Боже — це зерно, а не цегла. Сій з любов’ю
Господь закликає нас ділитися вірою не з позиції сили, а з позиції серця. Бо наша ціль — не «перемогти» у розмові, а відкрити двері до істини з терпінням і повагою.
🙏 Роздумуємо про це разом з пастором Миколою Савчуком!
Можливо, ви теж чули жарт про те, як хороший і поганий хлопчик кидалися один в одного цеглинами: «Поганий попав всього два рази, а хороший — п’ять. Висновок? Добро завжди перемагає зло!»
І це було б по-справжньому смішно, якби не було так сумно. Адже, як відомо, форма полеміки нерідко затьмарює собою її суть.
На жаль, інколи стається так, що наше щире бажання донести комусь істину переростає у нав’язування в стилі: «Я точно правий, а значить ти мусиш зі мною погодитися!»
Однак при цьому ми випускаємо з виду той факт, що право бути почутим і прийнятим спершу потрібно заслужити. Та й замість того, щоб вибити двері, значно мудріше підібрати до них ключ.
1. Перш ніж говорити самому, поцікавтеся думкою іншого.
Бог не випадково подарував нам аж два вуха і тільки один язик: «Кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів» (Якова 1:19). Тим більше, що немає сенсу пропонувати «лікування», не зрозумівши, з якою саме проблемою ми зіштовхнулися.
2. Поясніть свої погляди, не атакуючи при цьому співрозмовника.
Уникайте вживання категоричних фраз: «Ви помиляєтеся… Це не так…», натомість скажіть: «Я думаю дещо інакше… З християнського погляду… Мені здається…» Це одразу пом’якшить тон і знизить градус потенційного протистояння.
Памʼятайте, наша ціль — не у тому, щоб переконати людину, а лише в тому, щоб надати їй переконливі аргументи для власного виваженого рішення. Навіть Господь нікого не примушує (Второзаконня 30:19).
Чим агресивніше ми будемо тиснути, тим більшим буде ризик того, що опонент інстинктивно займатиме захисну позицію, адже ніхто не любить програвати та відчувати себе приниженим.
3. Обовʼязково поділіться своїм досвідом.
Хтось зазначив, що ми покликані бути не суддями, не прокурорами та навіть не адвокатами, а лише свідками (Дії 1:8) — тобто розповідати про те, «що почули, що побачили на власні очі, що ми оглядали і до чого доторкнулися наші руки» (1 Івана 1:1).
Можна довго вести дебати з приводу доречності різних доказів, але практично неможливо сперечатися з реальними життєвими випадками: «Одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу!» (Івана 9:25).
Окрім того, люди, скоріше за все, забудуть наші абстрактні ідеї, але запам’ятають конкретні історії про відповіді на молитви, зцілення, звільнення, втішення, Божу підтримку.
Але повернімося до аналогії, з якої ми починали. Насіння спершу видається дрібним і слабким, але має силу із часом проростати. Тоді як цеглина дає миттєвий «результат», збиваючи суперника із ніг, проте чи варто воно того в довгостроковій перспективі?
«Нехай спрямує Господь ваші серця до Божої любові та до Христової терпеливості» (2 Солунян 3:5).
@yesheisua
Господь закликає нас ділитися вірою не з позиції сили, а з позиції серця. Бо наша ціль — не «перемогти» у розмові, а відкрити двері до істини з терпінням і повагою.
🙏 Роздумуємо про це разом з пастором Миколою Савчуком!
Можливо, ви теж чули жарт про те, як хороший і поганий хлопчик кидалися один в одного цеглинами: «Поганий попав всього два рази, а хороший — п’ять. Висновок? Добро завжди перемагає зло!»
І це було б по-справжньому смішно, якби не було так сумно. Адже, як відомо, форма полеміки нерідко затьмарює собою її суть.
На жаль, інколи стається так, що наше щире бажання донести комусь істину переростає у нав’язування в стилі: «Я точно правий, а значить ти мусиш зі мною погодитися!»
Однак при цьому ми випускаємо з виду той факт, що право бути почутим і прийнятим спершу потрібно заслужити. Та й замість того, щоб вибити двері, значно мудріше підібрати до них ключ.
1. Перш ніж говорити самому, поцікавтеся думкою іншого.
Бог не випадково подарував нам аж два вуха і тільки один язик: «Кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів» (Якова 1:19). Тим більше, що немає сенсу пропонувати «лікування», не зрозумівши, з якою саме проблемою ми зіштовхнулися.
2. Поясніть свої погляди, не атакуючи при цьому співрозмовника.
Уникайте вживання категоричних фраз: «Ви помиляєтеся… Це не так…», натомість скажіть: «Я думаю дещо інакше… З християнського погляду… Мені здається…» Це одразу пом’якшить тон і знизить градус потенційного протистояння.
Памʼятайте, наша ціль — не у тому, щоб переконати людину, а лише в тому, щоб надати їй переконливі аргументи для власного виваженого рішення. Навіть Господь нікого не примушує (Второзаконня 30:19).
Чим агресивніше ми будемо тиснути, тим більшим буде ризик того, що опонент інстинктивно займатиме захисну позицію, адже ніхто не любить програвати та відчувати себе приниженим.
3. Обовʼязково поділіться своїм досвідом.
Хтось зазначив, що ми покликані бути не суддями, не прокурорами та навіть не адвокатами, а лише свідками (Дії 1:8) — тобто розповідати про те, «що почули, що побачили на власні очі, що ми оглядали і до чого доторкнулися наші руки» (1 Івана 1:1).
Можна довго вести дебати з приводу доречності різних доказів, але практично неможливо сперечатися з реальними життєвими випадками: «Одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу!» (Івана 9:25).
Окрім того, люди, скоріше за все, забудуть наші абстрактні ідеї, але запам’ятають конкретні історії про відповіді на молитви, зцілення, звільнення, втішення, Божу підтримку.
Але повернімося до аналогії, з якої ми починали. Насіння спершу видається дрібним і слабким, але має силу із часом проростати. Тоді як цеглина дає миттєвий «результат», збиваючи суперника із ніг, проте чи варто воно того в довгостроковій перспективі?
«Нехай спрямує Господь ваші серця до Божої любові та до Христової терпеливості» (2 Солунян 3:5).
@yesheisua
10.04.202513:30
Байдужість — антонім любові
У суспільстві набуло популярності твердження, що справжня протилежність любові — не ненависть, а байдужість.
Проте, чи погоджується з цим Біблія? Розберімося! 😉
В історії про доброго самарянина, священник і левит бачили пораненого, але пройшли повз. Так, вони не зробили йому зла, але й не допомогли. Саме їхня байдужість зробила їх не менш винними за розбійників. Лише самарянин зупинився і проявив приклад любові через свої дії.
Схожий принцип Ісус пояснює в Євангелії: «Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене (Мт. 25:41-45).
Ці люди не робили активного зла. Але вони і нічого не зробили для тих, хто був у потребі. Їхня байдужість стала вироком для них самих.
Байдужість небезпечна тим, що вона не кричить, не бореться — вона просто мовчить і робить нас пасивними. Адже якщо ми знаємо правду, але мовчимо, це теж прояв байдужості. Якщо бачимо людей, яким потрібен Христос, і не ділимося з ними Євангелієм, ми, фактично, відмовляємося любити.
Подумай, кому ти міг би послужити?
- Час діяти.
- Час любити.
- Байдужість — не варіант.
А як ти думаєш, байдужість — це дійсно антонім любові? Ділися думками в коментарях 💬
@yesheisua
У суспільстві набуло популярності твердження, що справжня протилежність любові — не ненависть, а байдужість.
Проте, чи погоджується з цим Біблія? Розберімося! 😉
В історії про доброго самарянина, священник і левит бачили пораненого, але пройшли повз. Так, вони не зробили йому зла, але й не допомогли. Саме їхня байдужість зробила їх не менш винними за розбійників. Лише самарянин зупинився і проявив приклад любові через свої дії.
Схожий принцип Ісус пояснює в Євангелії: «Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене (Мт. 25:41-45).
Ці люди не робили активного зла. Але вони і нічого не зробили для тих, хто був у потребі. Їхня байдужість стала вироком для них самих.
Байдужість небезпечна тим, що вона не кричить, не бореться — вона просто мовчить і робить нас пасивними. Адже якщо ми знаємо правду, але мовчимо, це теж прояв байдужості. Якщо бачимо людей, яким потрібен Христос, і не ділимося з ними Євангелієм, ми, фактично, відмовляємося любити.
Подумай, кому ти міг би послужити?
- Час діяти.
- Час любити.
- Байдужість — не варіант.
А як ти думаєш, байдужість — це дійсно антонім любові? Ділися думками в коментарях 💬
@yesheisua
06.04.202507:34
Тобі не вистачає сміливості? Нічого страшного — роби вчинки, сповнені любові.
Служи своєму оточенню
Молися за друзів і колег
Запрошуй сусідів на обід
Все це — способи показати любов Ісуса 😇
❗️Згоден? Став 🔥
❗️Як ти служиш своєму оточенню? Розкажи в коментарях!
@yesheisua
Служи своєму оточенню
Молися за друзів і колег
Запрошуй сусідів на обід
Все це — способи показати любов Ісуса 😇
❗️Згоден? Став 🔥
❗️Як ти служиш своєму оточенню? Розкажи в коментарях!
@yesheisua
03.04.202510:30
Як Ісус благовістив за обідом
Ісус часто проповідував під час трапез.
🍽️ Він їв із митниками та грішниками (Мт. 9:10) — не для того, щоб засуджувати, а щоб показати їм любов.
🍽️ Він запросив себе в дім Закхея (Лк. 19:5-9) — і це змінило життя того чоловіка.
🍽️ Він розділив вечерю з учнями перед Своїми стражданнями (Лк. 22:14-20) — щоб залишити їм символ нового Завіту.
Їжа була не просто фоном — вона допомагала створювати атмосферу відкритості та довіри.
1. Спільний обід — це неформальна атмосфера
Дослідження показують, що люди розслабленіші й відкритіші до нової інформації, коли їдять разом. Спільні трапези активують ендорфінову систему мозку, що зміцнює соціальні зв'язки та робить спілкування більш довірливим.
2. Їжа зближує
Коли ти запрошуєш когось на каву чи обід, ти не просто розмовляєш — ти створюєш дружбу. Це простий, але потужний спосіб будувати довірливі стосунки, в яких можна говорити й про віру.
3. Благовістя — це не завжди публічна проповідь
Іноді воно починається з простої вечері та щирої розмови про життя. Ти не мусиш одразу пояснювати богословські концепти — просто слухай людину, цікався її історією, і тоді зможеш природно поділитися тим, у що віриш.
4. Будь милосердним у своєму благовісті
Він сідав за стіл навіть із тими, кого суспільство відкидало. Його спільні трапези з людьми означали: «Я приймаю тебе. Я хочу бути з тобою. Ти важливий для Мене».
Як ти можеш застосувати це у своєму житті? 🙌
👉 Запроси когось на каву чи обід — це вже перший крок.
👉 Почни розмову про глибші теми, запитай, у що людина вірить і що для неї важливо.
👉 Молися перед їжею, навіть якщо ви в кафе. Це простий, але промовистий знак твоєї віри.
Якщо актуально, став 🔥
З ким би ти хотів поговорити про віру за чашкою кави?
@yesheisua
Ісус часто проповідував під час трапез.
🍽️ Він їв із митниками та грішниками (Мт. 9:10) — не для того, щоб засуджувати, а щоб показати їм любов.
🍽️ Він запросив себе в дім Закхея (Лк. 19:5-9) — і це змінило життя того чоловіка.
🍽️ Він розділив вечерю з учнями перед Своїми стражданнями (Лк. 22:14-20) — щоб залишити їм символ нового Завіту.
Їжа була не просто фоном — вона допомагала створювати атмосферу відкритості та довіри.
1. Спільний обід — це неформальна атмосфера
Дослідження показують, що люди розслабленіші й відкритіші до нової інформації, коли їдять разом. Спільні трапези активують ендорфінову систему мозку, що зміцнює соціальні зв'язки та робить спілкування більш довірливим.
2. Їжа зближує
Коли ти запрошуєш когось на каву чи обід, ти не просто розмовляєш — ти створюєш дружбу. Це простий, але потужний спосіб будувати довірливі стосунки, в яких можна говорити й про віру.
3. Благовістя — це не завжди публічна проповідь
Іноді воно починається з простої вечері та щирої розмови про життя. Ти не мусиш одразу пояснювати богословські концепти — просто слухай людину, цікався її історією, і тоді зможеш природно поділитися тим, у що віриш.
4. Будь милосердним у своєму благовісті
Він сідав за стіл навіть із тими, кого суспільство відкидало. Його спільні трапези з людьми означали: «Я приймаю тебе. Я хочу бути з тобою. Ти важливий для Мене».
Як ти можеш застосувати це у своєму житті? 🙌
👉 Запроси когось на каву чи обід — це вже перший крок.
👉 Почни розмову про глибші теми, запитай, у що людина вірить і що для неї важливо.
👉 Молися перед їжею, навіть якщо ви в кафе. Це простий, але промовистий знак твоєї віри.
Якщо актуально, став 🔥
З ким би ти хотів поговорити про віру за чашкою кави?
@yesheisua
31.03.202512:31
🚀 Додаток yesHEis вже доступний!
https://www.yesheis.com/uk
Тепер благовістити ще простіше — контент, що надихає, і корисні ресурси у твоєму смартфоні.
Завантажуй зараз та стань частиною глобальної місії! 🔥
@yesheisua
https://www.yesheis.com/uk
Тепер благовістити ще простіше — контент, що надихає, і корисні ресурси у твоєму смартфоні.
Завантажуй зараз та стань частиною глобальної місії! 🔥
@yesheisua
17.04.202511:00
Є ти, твоє бажання — і рішення діяти. Бо найкращий час — не тоді, коли все ідеально, а коли ти починаєш.
❗️Було актуально? Став 🔥
@yesheisua
❗️Було актуально? Став 🔥
@yesheisua
13.04.202507:33
Зізнавайтесь, хто теж таке проживає? Ви не одні в цьому 😅
Духовна дисципліна — це процес, а не ідеал. Навіть якщо ранок не склався, Бог все ще поруч. І ще чекає твою увагу сьогодні.
👉 А як проходять твої ранки з Богом?
👉 Пиши у коментарях!
@yesheisua
Духовна дисципліна — це процес, а не ідеал. Навіть якщо ранок не склався, Бог все ще поруч. І ще чекає твою увагу сьогодні.
👉 А як проходять твої ранки з Богом?
👉 Пиши у коментарях!
@yesheisua
09.04.202510:03
❗️ Коли ти останнього разу проявляв любов у дії? Допоміг ближньому? Підтримав словом чи розповів про Ісуса?
❗️Пиши в коментарях ⤵️
@yesheisua
❗️Пиши в коментарях ⤵️
@yesheisua
05.04.202511:02
«Покайся, бо…» Стооп, не пиши це!
Новий застосунок yesHEis навчить, як говорити про Ісуса так, щоб не відправляти людей у стрес (або… ще далі) 😅
Ти вже чув про нього? 🔥
Доєднуйся! https://www.yesheis.com/uk
@yesheisua
Новий застосунок yesHEis навчить, як говорити про Ісуса так, щоб не відправляти людей у стрес (або… ще далі) 😅
Ти вже чув про нього? 🔥
Доєднуйся! https://www.yesheis.com/uk
@yesheisua
02.04.202511:10
«Вибач» ≠ Покаяння
Біблія дає чітке розуміння справжнього покаяння. У яких випадках слова «вибач» буває недостатньо?
🙏 Дякуємо пастору Миколі Савчуку за глибокий розбір теми!
Думаю, всі ми погодимося з очевидним фактом: гріх руйнує життя людей, калічить стосунки, ламає долі.
Те, що спочатку виглядає, як солодка цукерка, потім виявляється гіркою отрутою: приємний смак минає, а наслідки залишаються.
Здавалося б, вихід тут очевидний: «Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь каятися…» (Дії 17:30).
Однак що таке покаяння, і чому частина людей потрапляє у цикл «грішу і каюсь — каюсь і грішу»? Спробуймо розібратися.
1. Визнання проблеми
«Коли скажемо, що не маємо гріха, то самих себе обманюємо, і немає в нас правди.
Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (1 Івана 1:8-9)
Завжди слід пам’ятати: ми ніколи не змінимо того, що заперечуємо, ігноруємо чи виправдовуємо. Будь-яке лікування починається із розуміння діагнозу.
Як хтось вдало зазначив: «Якщо ти себе покриваєш, Бог буде тебе викривати. Якщо ти себе відкриваєш, то Бог покриє тебе милістю».
2. Оновлення мислення
Грецькою мовою саме слово «покаяння» («метанойя») якраз і означає «переміна розуму». Адже ми не можемо вийти із кризи із тими ж думками, які нас туди завели.
Саме тому деякі люди начебто жалкують про скоєне, але потім знову і знову повторюють власні помилки, зберігаючи неправильні внутрішні установки.
Писання невипадково говорить: «…і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!» (Івана 8:32) Однак зверніть увагу, що звільняє не істина сама по собі, а тільки її пізнання.
Мило не зробить вас чистішим, якщо ви не почнете його застосовувати, а Біблія не вплине на ваше життя, якщо просто стоятиме на полиці, припадаючи пилом.
3. Близькість зі Святим Духом
«Господь є Дух, а де Господній Дух, там свобода. Ми ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа» (2 Кор. 3:17-18)
Після навернення до Бога і народження згори Дух Святий поселяється в нашому серці, щоб дати нам силу жити новим життям (Гал. 5:16-17).
Однак тут дуже важливою є наша готовність будувати із Ним відносини, прислухатися до Його підказок, радитися, просити про допомогу, взаємодіяти з Ним.
Тож, якщо ми хочемо по-справжньому перемогти гріх, мало сказати Господу: «Вибач…»
Необхідно стартувати із чесного визнання, далі почати змінювати своє мислення через дослідження Божого Слова і, врешті, щоденно жити у близькому контакті із нашим Творцем.
«…оце й робіть. І Бог миру буде з вами» (Фил. 4:9).
❗️Якщо тобі відгукується — став 🔥
❗️Що для тебе означає справжнє покаяння?
@yesheisua
Біблія дає чітке розуміння справжнього покаяння. У яких випадках слова «вибач» буває недостатньо?
🙏 Дякуємо пастору Миколі Савчуку за глибокий розбір теми!
Думаю, всі ми погодимося з очевидним фактом: гріх руйнує життя людей, калічить стосунки, ламає долі.
Те, що спочатку виглядає, як солодка цукерка, потім виявляється гіркою отрутою: приємний смак минає, а наслідки залишаються.
Здавалося б, вихід тут очевидний: «Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь каятися…» (Дії 17:30).
Однак що таке покаяння, і чому частина людей потрапляє у цикл «грішу і каюсь — каюсь і грішу»? Спробуймо розібратися.
1. Визнання проблеми
«Коли скажемо, що не маємо гріха, то самих себе обманюємо, і немає в нас правди.
Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (1 Івана 1:8-9)
Завжди слід пам’ятати: ми ніколи не змінимо того, що заперечуємо, ігноруємо чи виправдовуємо. Будь-яке лікування починається із розуміння діагнозу.
Як хтось вдало зазначив: «Якщо ти себе покриваєш, Бог буде тебе викривати. Якщо ти себе відкриваєш, то Бог покриє тебе милістю».
2. Оновлення мислення
Грецькою мовою саме слово «покаяння» («метанойя») якраз і означає «переміна розуму». Адже ми не можемо вийти із кризи із тими ж думками, які нас туди завели.
Саме тому деякі люди начебто жалкують про скоєне, але потім знову і знову повторюють власні помилки, зберігаючи неправильні внутрішні установки.
Писання невипадково говорить: «…і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!» (Івана 8:32) Однак зверніть увагу, що звільняє не істина сама по собі, а тільки її пізнання.
Мило не зробить вас чистішим, якщо ви не почнете його застосовувати, а Біблія не вплине на ваше життя, якщо просто стоятиме на полиці, припадаючи пилом.
3. Близькість зі Святим Духом
«Господь є Дух, а де Господній Дух, там свобода. Ми ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа» (2 Кор. 3:17-18)
Після навернення до Бога і народження згори Дух Святий поселяється в нашому серці, щоб дати нам силу жити новим життям (Гал. 5:16-17).
Однак тут дуже важливою є наша готовність будувати із Ним відносини, прислухатися до Його підказок, радитися, просити про допомогу, взаємодіяти з Ним.
Тож, якщо ми хочемо по-справжньому перемогти гріх, мало сказати Господу: «Вибач…»
Необхідно стартувати із чесного визнання, далі почати змінювати своє мислення через дослідження Божого Слова і, врешті, щоденно жити у близькому контакті із нашим Творцем.
«…оце й робіть. І Бог миру буде з вами» (Фил. 4:9).
❗️Якщо тобі відгукується — став 🔥
❗️Що для тебе означає справжнє покаяння?
@yesheisua
30.03.202508:58
Який варіант обираєш ти — бути активним чи покладатися на випадковість? Пиши в коментарях!
@yesheisua
@yesheisua
17.04.202509:01
Світ говорить про традиції, паски та вихідні. Але мовчить про найголовніше. Ці нагадування допоможуть тобі ділитись історією Великодня🔥
❗️Не знаєш, з чого почати?
Візьми участь у челенджі «Запроси когось до церкви» у застосунку yesHEis!
❗️Який пункт відгукується тобі найбільше? 💬👇
@yesheisua
❗️Не знаєш, з чого почати?
Візьми участь у челенджі «Запроси когось до церкви» у застосунку yesHEis!
❗️Який пункт відгукується тобі найбільше? 💬👇
@yesheisua
12.04.202507:33
Іноді ми не розуміємо, чому в певних ситуаціях двері зачиняються. Але Бог знає куди веде навіть коли нам здається, що все йде не так.
Чи важко тобі довіряти Богу в такі моменти?
❗️Ділися у коментарях 💬
@yesheisua
Чи важко тобі довіряти Богу в такі моменти?
❗️Ділися у коментарях 💬
@yesheisua
08.04.202510:00
Люди бачать Христа у твоїх вчинках
Більшість з нас знають, що слова підтримки чи проста допомога можуть відкрити серце людини для Євангелія. Але коли настає момент діяти, ми вагаємось — страх і невпевненість стримують нас.
Ми хочемо нагадати тобі: Бог готовий діяти через тебе, коли ти наважуєшся говорити про Нього. Сьогодні поділимося свідченнями звичайних людей, які проявили благовістя через свої дії👇
1. Минулої суботи я нарешті зустрівся з Ростиславом. Ми говорили про його життя, труднощі та радощі.
Я слухав і ділився своїми думками. А потім розповів йому про Ісуса. Він уважно він уважно слухав і навіть сказав, що хоче зустрітися зі мною ще, щоб говорити про віру. Впевнений, Бог змінюватиме його серце крок за кроком.
2. Я викладаю стоматологію в університеті. Для мене це не просто робота, а покликання.
Щороку зустрічаю безліч студентів і намагаюся показати їм Божу любов. Але молодь змінюється — довгі розмови про богослов’я не завжди їх зачіпають. Я зрозумів, що потрібно говорити про Ісуса просто та щиро. Тому я використовую креативний контент, соцмережі та реальні історії. І це працює! Христос живий у кожній розмові, якщо вона наповнена любов’ю.
3. Одного разу я сказала своїй дитині: «Слава Богу, що водій зупинився і дав тобі перейти дорогу!»
Несподівано 10-річний хлопчик, який був поруч, почув це й запитав мене про Бога та створення світу. Ми почали говорити, а згодом підійшла і його мама. Виявилося, що вони втратили житло й жили в машині… Я поділилася їжею, помолилася за них. Такі моменти підживлюють мій вогонь.
Нехай ці історії надихнуть тебе благовістити — сміливо, щиро, по-справжньому. А Бог завжди поруч.
❗️Подумай, як ти можеш показати Христа сьогодні через свої вчинки?
❗️ Ділися у коментарях! 🔥👇
@yesheisua
Більшість з нас знають, що слова підтримки чи проста допомога можуть відкрити серце людини для Євангелія. Але коли настає момент діяти, ми вагаємось — страх і невпевненість стримують нас.
Ми хочемо нагадати тобі: Бог готовий діяти через тебе, коли ти наважуєшся говорити про Нього. Сьогодні поділимося свідченнями звичайних людей, які проявили благовістя через свої дії👇
1. Минулої суботи я нарешті зустрівся з Ростиславом. Ми говорили про його життя, труднощі та радощі.
Я слухав і ділився своїми думками. А потім розповів йому про Ісуса. Він уважно він уважно слухав і навіть сказав, що хоче зустрітися зі мною ще, щоб говорити про віру. Впевнений, Бог змінюватиме його серце крок за кроком.
2. Я викладаю стоматологію в університеті. Для мене це не просто робота, а покликання.
Щороку зустрічаю безліч студентів і намагаюся показати їм Божу любов. Але молодь змінюється — довгі розмови про богослов’я не завжди їх зачіпають. Я зрозумів, що потрібно говорити про Ісуса просто та щиро. Тому я використовую креативний контент, соцмережі та реальні історії. І це працює! Христос живий у кожній розмові, якщо вона наповнена любов’ю.
3. Одного разу я сказала своїй дитині: «Слава Богу, що водій зупинився і дав тобі перейти дорогу!»
Несподівано 10-річний хлопчик, який був поруч, почув це й запитав мене про Бога та створення світу. Ми почали говорити, а згодом підійшла і його мама. Виявилося, що вони втратили житло й жили в машині… Я поділилася їжею, помолилася за них. Такі моменти підживлюють мій вогонь.
Нехай ці історії надихнуть тебе благовістити — сміливо, щиро, по-справжньому. А Бог завжди поруч.
❗️Подумай, як ти можеш показати Христа сьогодні через свої вчинки?
❗️ Ділися у коментарях! 🔥👇
@yesheisua
05.04.202507:34
Якщо ми хочемо доносити істинне послання Ісуса, ми маємо вчитися від Нього — говорити в любові і не вагаючись казати правду.
❗️Згоден? Став 🔥
❗️З ким ти востаннє мав розмову про віру?
@yesheisua
❗️Згоден? Став 🔥
❗️З ким ти востаннє мав розмову про віру?
@yesheisua
01.04.202510:30
Неочевидні питання, з яких можна почати розмову про Ісуса
👉 Що дає тобі надію, коли все йде не так?
Це допоможе зрозуміти, на що людина покладається — і поділитися тим, що твоя надія в Христі.
👉 Як ти справляєшся зі стресом?
Ти можеш розповісти, як молитва та Божа присутність допомагають тобі проходити важкі моменти.
👉 В тебе був момент, коли ти відчув щось більше, ніж просто випадковість?
Це допомагає говорити про Божу дію в житті людей, навіть якщо вони ще не називають це Його іменем.
👉 Що б ти запитав у Бога, якби міг?
Таке питання відкриває двері до розмови про віру і про те, що Бог насправді не мовчить.
👉 Як ти думаєш, у житті є щось більше, ніж просто робота і побут?
Це гарний місток до розмови про сенс життя, душу і вічність.
👉 Ти коли-небудь читав Біблію? Що про неї думаєш?
Навіть якщо людина невіруюча, Біблія зазвичай викликає цікавість — це може стати гарним стартом для діалогу.
❗️Якщо скористаєшся цими запитаннями, став 🔥
❗️Напиши в коментарях: з чого ти починаєш розмову про віру?
@yesheisua
👉 Що дає тобі надію, коли все йде не так?
Це допоможе зрозуміти, на що людина покладається — і поділитися тим, що твоя надія в Христі.
👉 Як ти справляєшся зі стресом?
Ти можеш розповісти, як молитва та Божа присутність допомагають тобі проходити важкі моменти.
👉 В тебе був момент, коли ти відчув щось більше, ніж просто випадковість?
Це допомагає говорити про Божу дію в житті людей, навіть якщо вони ще не називають це Його іменем.
👉 Що б ти запитав у Бога, якби міг?
Таке питання відкриває двері до розмови про віру і про те, що Бог насправді не мовчить.
👉 Як ти думаєш, у житті є щось більше, ніж просто робота і побут?
Це гарний місток до розмови про сенс життя, душу і вічність.
👉 Ти коли-небудь читав Біблію? Що про неї думаєш?
Навіть якщо людина невіруюча, Біблія зазвичай викликає цікавість — це може стати гарним стартом для діалогу.
❗️Якщо скористаєшся цими запитаннями, став 🔥
❗️Напиши в коментарях: з чого ти починаєш розмову про віру?
@yesheisua
27.03.202512:30
Що стається після смерті? Ось що каже Біблія
Біблія дає чіткі відповіді на це питання! Дякуємо пастору Миколі Савчуку за такий корисний текст!
Погодьмось: хочеться нам цього чи ні, але смерть неминуча. Усі ми одного разу народжуємося у цей світ і рано чи пізно маємо його залишити.
«Адже кожне тіло — немов трава, і всяка слава людини — як квітка рослини: засохла трава — і цвіт її опав» (1 Петра 1:24).
А от що відбувається далі? Чи помираючи, ми повністю припиняємо існування, як вважають атеїсти, проходимо через реінкарнацію, як проповідують східні релігії, чи переносимося душею у зовсім інший світ?
Звісно, ця тема надто широка, щоб висвітлити її у всіх деталях, але зафіксуймо хоча б основні моменти.
1. Згідно з Біблією, смерть є наслідком гріхопадіння людини (Буття 2:17, Римлянам 5:12).
2. Душа людини не помирає разом з її тілом (Єккл. 12:7, 2 Кор. 5:1).
3. В кінці світу усі люди знову воскреснуть і отримають нові тіла (1 Сол. 4:16, 1 Кор. 15:22-23).
4. Ті, хто вірили в Ісуса Христа, будуть жити з Ним вічно. Ті, хто Його не прийняли, будуть засуджені (Івана 5:28-29, Обʼявлення 21:1-8).
Незалежно від конфесій, згадані вище істини навряд чи будуть предметом дискусій серед християн. Однак, трапляються і розбіжності в поглядах:👇
🔹 Одні вірять у те, що між фізичною смертю і воскресінням, люди перебувають у свідомому стані (як у притчі про багача та Лазаря із Луки 16:19-31). Інші стверджують, що цей стан є подібним до сну.
🔹 Більшість вважає, що муки у вогняному озері будуть нескінченними (Обʼявлення 20:15), однак, зокрема, адвентисти схильні до думки, що грішники будуть просто раз і назавжди знищені.
🔹 Католики та православні практикують молитви за мертвих, тоді як протестанти наголошують на особистому виборі кожного ще за земного життя (Рим. 10:9-10).
До речі, стосовно останнього, Писання чітко говорить: «Призначено людям один раз померти, а потім суд» (Євреям 9:27).
Тож це має спонукати нас проповідувати Євангеліє усім, кому ми тільки можемо, щоб дати їм шанс покаятися і навернутися до Спасителя.
«Рятуй тих, кому загрожує смерть! Невже відмовишся від приречених на страту?» (Притчі 24:11).
На завершення варто згадати, що ідеалом християнського ставлення до земного буття слугує приклад апостола Павла: «Для мене життя — це Христос, а смерть — це надбання» (Фил. 1:21).
Адже глибокі стосунки з Ісусом не лише надають сенс нашому повсякденню, але й позбавляють страху перед переходом у вічність.
Як хтось вдало зазначив, наше земне тіло — це лише тимчасовий футляр, який містить у собі найбільшу коштовність, душу. Відтак, для нас завжди лишатимуться актуальними слова молитви Мойсея:
«Роки швидко минають, і ми відлітаємо… Навчи нас так рахувати наші дні, аби ми набули мудре серце!» (Псалом 90:10, 12).
@yesheisua
Біблія дає чіткі відповіді на це питання! Дякуємо пастору Миколі Савчуку за такий корисний текст!
Погодьмось: хочеться нам цього чи ні, але смерть неминуча. Усі ми одного разу народжуємося у цей світ і рано чи пізно маємо його залишити.
«Адже кожне тіло — немов трава, і всяка слава людини — як квітка рослини: засохла трава — і цвіт її опав» (1 Петра 1:24).
А от що відбувається далі? Чи помираючи, ми повністю припиняємо існування, як вважають атеїсти, проходимо через реінкарнацію, як проповідують східні релігії, чи переносимося душею у зовсім інший світ?
Звісно, ця тема надто широка, щоб висвітлити її у всіх деталях, але зафіксуймо хоча б основні моменти.
1. Згідно з Біблією, смерть є наслідком гріхопадіння людини (Буття 2:17, Римлянам 5:12).
2. Душа людини не помирає разом з її тілом (Єккл. 12:7, 2 Кор. 5:1).
3. В кінці світу усі люди знову воскреснуть і отримають нові тіла (1 Сол. 4:16, 1 Кор. 15:22-23).
4. Ті, хто вірили в Ісуса Христа, будуть жити з Ним вічно. Ті, хто Його не прийняли, будуть засуджені (Івана 5:28-29, Обʼявлення 21:1-8).
Незалежно від конфесій, згадані вище істини навряд чи будуть предметом дискусій серед християн. Однак, трапляються і розбіжності в поглядах:👇
🔹 Одні вірять у те, що між фізичною смертю і воскресінням, люди перебувають у свідомому стані (як у притчі про багача та Лазаря із Луки 16:19-31). Інші стверджують, що цей стан є подібним до сну.
🔹 Більшість вважає, що муки у вогняному озері будуть нескінченними (Обʼявлення 20:15), однак, зокрема, адвентисти схильні до думки, що грішники будуть просто раз і назавжди знищені.
🔹 Католики та православні практикують молитви за мертвих, тоді як протестанти наголошують на особистому виборі кожного ще за земного життя (Рим. 10:9-10).
До речі, стосовно останнього, Писання чітко говорить: «Призначено людям один раз померти, а потім суд» (Євреям 9:27).
Тож це має спонукати нас проповідувати Євангеліє усім, кому ми тільки можемо, щоб дати їм шанс покаятися і навернутися до Спасителя.
«Рятуй тих, кому загрожує смерть! Невже відмовишся від приречених на страту?» (Притчі 24:11).
На завершення варто згадати, що ідеалом християнського ставлення до земного буття слугує приклад апостола Павла: «Для мене життя — це Христос, а смерть — це надбання» (Фил. 1:21).
Адже глибокі стосунки з Ісусом не лише надають сенс нашому повсякденню, але й позбавляють страху перед переходом у вічність.
Як хтось вдало зазначив, наше земне тіло — це лише тимчасовий футляр, який містить у собі найбільшу коштовність, душу. Відтак, для нас завжди лишатимуться актуальними слова молитви Мойсея:
«Роки швидко минають, і ми відлітаємо… Навчи нас так рахувати наші дні, аби ми набули мудре серце!» (Псалом 90:10, 12).
@yesheisua
दिखाया गया 1 - 24 का 1286
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।