🚀 Є у нас така традиція — відправляти москаля в космос 12 квітня.
І, треба сказати, у нас це виходить дедалі краще.
Але якщо серйозно — це ще й день, коли ми повинні згадати:
Україна — це місце, де формувався технологічний центр континентального масштабу.
Починаючи з 50-х років, саме тут створювалися рішення, які визначали курс на орбіту.
🔭 Факт перший. Україна — це місце, де почався реальний шлях у космос.
У Житомирі народився Сергій Корольов — головний конструктор і мозок усієї радянської космічної програми. Перший супутник, перший політ Гагаріна, перші орбітальні станції — усе це створювалося під його керівництвом. Без Корольова ракети СРСР лишилися б у підручниках з теорії.
У 1938 році Корольова заарештували за сфабрикованими звинуваченнями, піддали тортурам і відправили на Колиму. Після кількох років таборів його перевели до закритого конструкторського бюро, де він продовжив роботу над ракетною технікою.
🚀 Факт другий. Вихід на Місяць — за українським маршрутом.
Ще задовго до «Аполлонів» полтавець Юрій Кондратюк (він же Олександр Шаргей) розрахував найефективнішу траєкторію польоту на Місяць — ту саму, якою згодом скористалося NASA. Так, саме українські формули підкорили Місяць. І це не метафора.
🛰 Факт третій. Перший космонавт незалежної України — Леонід Каденюк.
Його політ у 1997-му на американському шатлі «Колумбія» — це символ. Ми вже не допоміжна ланка імперії. Ми — самостійна держава, здатна бути гравцем на глобальній космічній арені. Не минуле — а майбутнє.
🔬 Факт четвертий. Українці будували не тільки ракети. Вони будували знання.
Микола Кибальчич ще у XIX столітті описав проєкт реактивного апарата, перебуваючи у в'язниці. Це були перші в історії ідеї про ракетну тягу. А на додачу — десятки науковців, інженерів, космонавтів, що навчалися, працювали і творили на українській землі.
🏭 Факт п’ятий. Без українських заводів — ніякого «Байконура».
Виробництво ключових частин ракет відбувалося в Дніпрі (завод «Південмаш»), Харкові, Києві. Саме звідси стартували ракети, на яких летіли в космос ті, кого сьогодні РФ називає «своїми героями».
І сьогодні, коли в нашому небі — дим і вибухи, ми продовжуємо запускати.
Щоправда, не супутники — а окупантів у небо. Бо вони самі прийшли на нашу землю зі зброєю, зневажаючи наш мир і наше право на майбутнє. І ми відправляємо їх туди, куди їм і дорога — в атмосферу, безповоротно.
Українці вже давно мають технології, досвід, розум і віру.
І зовсім скоро ми знову полетимо в космос — без Москви, без імперії, але з власним прапором.
Вітаємо з Днем працівників ракетно-космічної галузі України
