А в кожного з нас своя війна, свій внутрішній ворог, свої перемоги та поразки...
А в кожного з нас...🍂🍂🍂
Сизий світанок туманом
лягав на окоп.
Зоріло сонце, неквапом
ішло далиною.
Хтось сьорбав носом,
не відчуваючи стоп.
Хтось десь далеко вмивавсь
крижаною водою.
Тиша… Тепер - це вже як
дивний сон.
Хоч сни тут доволі диявольські,
змучені гості.
Частіше – то рев артилерії
в такт, в унісон.
Частіше – то смерть,
переламані душі і кості.
Він сидів тихо, прикривши
рукою чоло.
Маленький солдат, що
боронить свою
Батьківщину.
Так дуже страшно, як зараз,
іще не було.
Думка розплавила мозок:
а я вбив людину!
Та побратими вітали:
- То ж клятий рашист!
Ти наш герой! Ти прикрасиш
оцю сіру днину!
Тіло ж чомусь трепетало,
як зірваний лист.
Тіло кричало нестерпно:
- А ти вбив людину!
Знову гримнули снаряди і
впали дощем.
Знову у бій: чи на день, чи на
вічну годину.
Серце рвалось на куски, він
накрився плащем.
Рідна земля шепотіла:
- А ти вбив людину!
- Як же так сталось, матусю,
рідненька, скажи?
Я ж навіть муху витягував із
павутини!
- Синочку рідний, коханий,
єдиний, терпи!
- Мама, не можу! Матусю,
а я вбив людину!
Йому ж так само, не більше,
мабуть, двадцяти.
Певно не знав, чому він
прийшов в Україну.
Господи Боже, благаю, мені
Ти прости.
Я не хотів, але вистрілив.
Я вбив людину!
***
Їх тисячі: перекошені,
зкривлені душі.
Вчора дівчат цілували,
життя це творили.
В морі купались і їли
улюблені суші.
Палко кохались, сміялись
і світ цей любили.
А хвора свідомість не може
збагнути війни.
Це ніби не з нами, десь там –
паралельні планети.
Бо як же повірити в те, що в
незаймані сни,
Вриваються скреготом жару
безжальні ракети?
***
І в марені втоми лежав він на
голій землі.
Горіла пекельним вогнем
зранена підсвідомість.
А як далі жити даровані
Господом дні?
А я ж бо не зможу, мене
знищить праведна
совість!
***
Сизий світанок туманом
лягав на окоп.
Зоріло сонце, неквапом ішло
далиною.
Хтось сьорбав носом, не
відчуваючи стоп…
Не я його вбив. Він – мене!
й мою душу забрав із собою…
🍂🍂🍂
Він знову уб'є, може навіть іще
і не раз.
Це буде вже інший солдат,
зовсім інша людина.
Він стане безжальним, без
пестощів і милих фраз.
А що на душі, лиш Бог
знатиме і Україна...
🕊🕊🕊
© Наталія Степова
❤️ ЧАРІВНА СПОКУСА ❤️
